Рішення

від 30.07.2019 по справі 478/1738/18

КАЗАНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 478/1738/18 Провадження № 2/478/49/2019

Р і ш е н н я

І м е н е м У к р а ї н и

30 липня 2019 року смт. Казанка

Казанківський районний суд Миколаївської області в складі:

головуючого судді Томашевського О.О.,

за участю:

секретаря судового засідання Григоренко Н.О.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

представника відповідача Комісара О.В. ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в смт. Казанка в залі судових засідань № 2 в режимі відеоконференції з Київським районним судом м. Одеси, цивільну справу за позовною заявоюОСОБА_1 до Фермерського господарства Крістєв про стягнення орендної плати, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Казанківського районного суду Миколаївської області з позовною заявою до Фермерського господарства Крістєв , де зазначив, що 21.11.2011 року та 03.02.2014 року між ним та відповідачем було укладено договори оренди землі, відповідно до умов яких відповідач отримав в оренду земельні ділянки належні позивачу та повинен був сплачувати останньому орендну плату.

Оскільки з моменту укладання вказаних договорів відповідач систематично не сплачував орендну плату позивачу, вказані договори були достроково розірвані постановою Апеляційного суду Миколаївської області від 06.09.2018 року.

Враховуючи ту обставину, що судовим рішенням було встановлено факт несплати відповідачем орендної плати позивачу, позивач остаточно просив суд стягнути з відповідача 95 580,54 грн., в рахунок: орендної плати за дві земельні ділянки в розмірі 49 074,00 грн.; пені в розмірі 37 892,88 грн.; 3% річних в розмірі 2944,44 грн.; інфляційних витрат в розмірі 5712,22 грн.

Також позивач просив судові витрати в розмірі 11 885,00 грн. покласти на відповідача.

16 листопада 2018 року відповідач подав суду відзив, де заперечуючи проти позовних вимог позивача просив застосувати наслідки пропуску строку позовної давності за вимогами щодо стягнення орендної плати за 2011-2015 роки та пені.

Крім того, відповідач зазначив, що на день укладання договору оренди землі від 21.11.2011 року, позивач отримав від відповідача грошові кошти в розмірі 80 000,00 грн. в рахунок довгострокової оренди землі, про що надав відповідну розписку. На день укладання договору оренди землі від 03.02.2014 року позивач також отримав від відповідача грошові кошти в розмірі 48 000,00 грн. в рахунок довгострокової оренди землі, про що надав відповідну розписку.

Таким чином, на думку відповідача заборгованість перед позивачем за сплату орендної плати відсутня.

27 грудня 2018 року, відповідач надав суду доповнення до відзиву, де зазначив, що позивач маючи на меті привласнити грошові кошти відповідача навмисно уникав своєчасного складання та підписання договорів оренди землі, отримавши при цьому грошові кошти наперед за усною домовленістю щодо купівлі відповідачем у позивача вказаних земельних ділянок.

У зв`язку з наведеними обставинами, відповідач повідомив суд про наявність кримінального провадження відносно позивача за фактом шахрайства з боку позивача (заволодіння грошовими коштами) та просив призначити судово - почеркознавчу експертизу для встановлення дійсності підписів позивача під розписками про отримання грошових коштів від відповідача.

Також до суду надійшли додаткові пояснення представника відповідача від 10.05.2019 року, де відповідач просить до позовних вимог про стягнення орендної плати та пені застосувати загальні та спеціальні строки позовної давності та відмовити в задоволенні вимог про стягнення судових витрат.

Ухвалою суду від 10 червня 2019 року, клопотання відповідача про призначення судово - почеркознавчої експертизи залишено без розгляду, підготовче провадження закрито, розгляд справи призначено по суті в режимі відео конференції з Київським районним судом м. Одеси.

В судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали, просили їх задовольнити в повному обсязі. Представник відповідача просив відмовити в задоволенні позовних вимог.

Суд, заслухавши пояснення позивача, його представника, пояснення представника відповідача та дослідивши матеріали цивільної справи приходить до наступного висновку.

Відносини пов`язані з орендою землі регулюються Законом України Про оренду землі , Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, законами України та іншими нормативно - правовими актами, а також договором оренди землі.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про оренду землі оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно до ст. 13 Закону України Про оренду землі , договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до абз. 4 ч. 1 ст. 15 вказаного Закону істотною умовою договору оренди землі є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

У відповідності до ст.ст. 21-23 Закону орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюється за згодою сторін у договорі оренди. Орендна плата справляється у грошовій формі. Орендна плата за земельні ділянки, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, переглядається за згодою сторін.

Відповідно до абзацу 4 ч. 1 ст. 24 Закону орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

З огляду на ст. 409 ЦК України, власник земельної ділянки має право на одержання плати за користування нею. Розмір плати, її форма, умови, порядок та строки її виплати встановлюються договором.

Пункт 1 ст. 509 ЦК України зазначає, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

В статтях 525 - 526 Кодексу вказується про недопустимість односторонньої відмови від виконання зобов`язання. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Пунктом 1 ст. 530 ЦК України встановлюється, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).

Відповідно до ч.3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 1 ст. 550 ЦК України передбачає, що право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частинами 3-4 ст. 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно зі ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом цієї норми закону, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Наведена правова позиція була висловлена Верховним Судом України в постанові від 01.10.2014 року у справі № 113цс14.

Стаття 629 ЦК України встановлює, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

Згідно п. в) ч.1 ст. 96 ЗК України, землекористувачі зобов`язані своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату.

В силу ч. 2 ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Як встановлено судом, позивач є власником земельних ділянок розташованих на території Скобелевської сільської ради за Державними актами на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_1 площею 11,1967 га, кадастровий номер НОМЕР_2 виданого на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом та серії НОМЕР_3 площею 10,98 га.

21 листопада 2011 року між позивачем та відповідачем було укладено договір оренди землі, відповідно до умов якого позивач надав в оренду відповідачу земельну ділянку площею 10,98 га на 49 років за орендну плату в розмірі 2947,00 грн., яку відповідач повинен сплачувати позивачу в строк до 15.08.; 15.11 (п.п. 2,8,9,11 договору).

Пунктом 14 даного договору сторони визначили, що у разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим договором, справляється пеня у розмірі 120% ставки НБУ несплаченої суми за кожний день прострочення.

Крім того, 03.02.2014 року між позивачем та відповідачем було укладено договір оренди землі, відповідно до умов якого позивач також надав в оренду відповідачу земельну ділянку площею 11,1967 га, кадастровий номер НОМЕР_2 на 49 років за орендну плату в розмірі 5689,00 грн., яку відповідач повинен сплачувати позивачу в строк до 30.12 (п.п. 2,8,9,11 договору).

Пунктом 13 даного договору сторони визначили, що у разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим договором, справляється пеня у розмірі 120% ставки НБУ несплаченої суми за кожний день прострочення.

Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 11.12.2017 року № 106926547 право оренди земельної ділянки площею 11,1967 га було зареєстроване за відповідачем 05.02.2014 року.

З наданої суду копії постанови Апеляційного суду Миколаївської області від 06.09.2018 року, договори оренди землі від 21.11.2011 року та від 03.02.2014 року, укладені між позивачем та відповідачем було достроково розірвано. Як вбачається зі змісту даного судового рішення, судом апеляційної інстанції за результатами оцінки наданих відповідачем копій розписок про отримання позивачем орендної плати, було встановлено факт систематичної несплати орендної плати ФГ Крістєв на користь позивача, в тому числі за період 2014 - 2017 роки.

Оцінюючи наведені докази та встановлені обставини суд враховує наступне.

За змістом ст. 12 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Згідно зі ст. 179 ЦПК України предметом доказування під час судового розгляду є факти, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Реалізація принципу змагальності сторін в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.

Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені судовим рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, суд за наданими поясненнями учасників справи та дослідженими матеріалами справи приходить до висновку щодо наявності невиконаних зобов`язань відповідача перед позивачем щодо сплати орендної плати за укладеними договорами оренди землі від 21.11.2011 року та 03.02.2014 року. Інші обставини, заявлені сторонами під час розгляду справи по суті не спростовують наведеного та судом не приймаються до уваги.

При цьому, суд відхиляє надані відповідачем копії розписок від 21.11.2011 року, 16.01.2012 року, 10.11.2007 року та 02.04.2012 року з огляду на ч. 4 ст. 82 ЦПК України, оскільки обставини за результатами їх дослідження були встановлені та відображені в судовому рішенні суду апеляційної інстанції. При цьому, в ході судового засідання відповідачем не надано іншого обсягу доказів (будь-яких інших доказів) на доведення інших обставин ніж були встановлені судом апеляційної інстанції.

Вирішуючи спірні правовідносини, які виникли у даній справі між сторонами суд виходить з наступного.

Договір оренди землі, який було укладено 21.11.2011 року та скріплений підписами позивача та відповідача передбачає розмір орендної плати та строки її виплати позивачу.

Пунктом 9 та 11 даного договору, сторонами визначено, що орендна плата вноситься орендарем щорічно в розмірі 3% від грошової оцінки землі, що складає 2947,00 грн., в строк до 15 серпня; 15 листопада. Даний договір зареєстровано в Державному реєстрі земель, 21.11.2011 року, про що вчинено запис № 482360004000192.

Таким чином, суд враховує, що за умовами вказаного договору, відповідач за оренду земельної ділянки повинен був сплачувати позивачу 2947,00 грн. кожного року починаючи з 2012 року.

Будь-яких доказів щодо зміни розміру орендної плати або її перегляду, сторонами суду надано не було.

Разом з тим, відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно зі ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

З огляду на ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної даності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Частиною 5 ст. 261 ЦК України визначено, що за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Беручи до уваги факт досягнутої згоди всіх умов договору від 21.11.2011 року, а також пояснення в судовому засіданні надані позивачем, судом встановлено, що позивач був обізнаний про строки виконання умов договору щодо здійснення орендної плати відповідачем, у зв`язку з чим до заявлених вимог слід застосовувати строки позовної давності.

Враховуючи ту обставину, що сторонами договору було визначено граничний строк орендної плати, а саме: серпень та листопад місяць відповідного року, а позивач звернувся до суду про стягнення орендної плати 23 жовтня 2018 року, то суд приходить до висновку про необхідність стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за невиплаченою орендною платою за три роки, перебіг якого розпочинається від визначеного строку виконання зобов`язання, зокрема: з серпня та листопада 2016 року, серпня та листопада 2017 року по серпень 2018 року.

Таким чином, за період 2016-2018 роки відповідач був зобов`язаний сплатити позивачу орендну плату в розмірі 2947,00 за кожний рік, що складає 8841,00 грн.

Так само, суд вважає, що трирічний строк позовної давності підлягає застосуванню і до заявлених позивачем вимог про стягнення індексу інфляції за весь час прострочення, а також трьох процентів річних від простроченої суми, оскільки, як було зазначено вище, вказані платежі не є неустойкою в розумінні цивільного законодавства.

Розглядаючи вимоги позивача щодо стягнення пені в розмірі 120% від ставки НБУ несплаченої суми за кожен день прострочення орендної плати, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань розмір пені, передбачений ст. 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Тобто, згідно Закону, в даному випадку підлягає до стягнення пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ.

При цьому, суд звертає увагу, що позивач при проведенні розрахунку пені враховує ставку НБУ в єдиному розмірі, в сумі 19,08 грн., що є не вірним, оскільки ставка у вказаному періоді неодноразово змінювалась шляхом як її збільшення так і зменшення.

В той же час, відповідно до ч. 2 ст. 258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується спеціальна позовна давність в один рік.

Як роз`яснив ВС України в своїй постанові від 25.05.2016 року у справі № 6-1138цс15, стягнення неустойки (пені, штрафу) обмежується останніми 12 місяцями перед зверненням кредитора до суду, а починається з дня (місяця), якого вона нараховується, у межах строку позовної давності за основною вимогою.

Таким чином, суд розраховує розмір пені починаючи з 16.11.2017 року, оскільки саме з цієї дати відповідач не виконав зобов`язання по сплаті орендної плати за 2017 рік та враховує її по день подання позову (23.10.2018 року). З урахуванням облікової ставки НБУ на кожен місяць вказаного періоду, суд враховує наступну формулу, для визначення розміру пені, а саме: (Пеня) = (Сума боргу) ? 2 ? (Ставка пені (%)) / 100% / 365 днів ? (Кількість днів), що складає 911,96 грн.

Отже, на момент звернення до суду, розмір заборгованості відповідача перед позивачем за орендну плату згідно договору від 21.11.2011 року склала 8841,00 грн., сума пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ склала за останні 12 місяців перед зверненням позивача до суду 911,96 грн., нараховану на суму зобов`язань (розмір орендної плати) відповідача, не сплачену ним за період з 16.11.2017 року по 23.10.2018 року.

Розглядаючи вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних витрат, суд враховує наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як передбачено ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору (ч. 1ст. 631 ЦК України).

Згідно зі ст. ст. 251, 253 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення; перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Статтею 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Беручи до уваги те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційних нарахувань та 3 % річних не є санкціями (неустойкою), а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Суд зауважує, що розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція.

Якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця.

Отже, інфляційні витрати розраховуються з грудня місяця 2016-2017 року та з жовтня 2018 року.

Станом на грудень 2016 року, заборгованість по орендній платі виникла в розмірі 2947,00 грн., станом на 2017 рік збільшилась ще на 2947,00 грн. та дорівнювала 5894,00 грн., а з урахуванням жовтня 2018 року збільшилась ще на 2947,00 грн. та остаточно дорівнює 8841,00 грн.

Таким чином, за період 2016-2018 роки, розмір інфляційних втрат з орендної плати за 2016 рік складає - 399,61 грн., за 2017 рік - 374,86 грн. та за 2018 рік з вересня місяця по день подання позову - 167,98 грн., які розраховуються за формулою: Збитки від інфляції = Сума боргу ? Індекс інфляції / 100% - Сума боргу.

Всього сума інфляційних втрат, які підлягають стягненню з відповідача становить 942,45 грн.

Розраховуючи 3% річних, суд застосовує формулу: Відсотки = Сума боргу ? Процентна ставка / 100% / 365 днів ? Кількість днів.

За період з 01.12.2016 року по 01.12.2017 рік кількість днів прострочення складає 366 днів, за період з 01.12.2017 року по 01.10.2018 рік кількість днів прострочення складає 305 днів, а за період з 01.10.2018 року по 23.10.2018 рік - 23 дні.

Таким чином, розмір 3% річних складає з 01.12.2016 року по 01.12.2017 рік - 88,63 грн., з 01.12.2017 року по 01.10.2017 рік - 147,75 грн., а з 01.10.2018 року по 23.10.2018 рік - 16,71 грн. Загальна сума 3% річних дорівнює 253,09 грн.

З огляду на наведене, суд вважає, що позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача орендної плати, пені, інфляційних витрат та 3% річних підлягають задоволенню в розмірі 10 948,50 грн., в тому числі: 8841,00 грн. суми орендної плати, 911,96 грн. суми пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, 942,45 грн. інфляційних витрат та 253,09 грн. 3% річних.

Згідно договору оренди землі, який було укладено 03.02.2014 року та скріплено підписами позивача та відповідача, розмір орендної плати складав 5689,00 грн., який підлягав сплаті щороку до 30 грудня.

З урахуванням строку позовної давності, суд вважає, що стягненню підлягає заборгованість з орендної плати, індексу інфляції за весь час прострочення, а також трьох процентів річних від простроченої суми за період 2015 - 2017 роки, враховуючи при цьому, що строк виконання зобов`язання зі сплати оренди за 2018 рік на момент подання позову не настав.

Що стосується розрахованої позивачем пені, то до неї повинні бути застосовані заявлені відповідачем спеціальні строки позовної давності в один рік.

Таким чином, в 2015 році, відповідач повинен був сплатити позивачу орендну плату в розмірі 5689,00 грн., в 2016 році та 2017 році по 5689,00 грн., у зв`язку з чим, загальна сума заборгованості складає - 17 067,00 грн.

За період з 31.12.2015 року по 30.12.2017 рік, сума пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ не стягується через пропуск спеціальних строків позовної давності.

З 31.12.2017 року по день подання позову, тобто 23.10.2018 рік пеня дорівнює 1566,11 грн.

Отже, на момент звернення до суду, розмір заборгованості відповідача перед позивачем за орендну плату згідно договору від 03.02.2014 року склала 17 067,00 грн., сума пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ склала 1566,11 грн.

Розглядаючи вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних витрат, суд вважає, що розмір інфляційних витрат позивача складає 748,10 грн. - за період з 01.12.2015 року по 31.12.2016 рік; 1 555,37 грн. - з 31.12.2016 року по 31.12.2017 рік та 1083,75 грн. - з 31.12.2017 року по 23.10.2018 рік. При цьому, до розрахунку береться весь місяць грудня відповідного року з огляду на той факт, що строк сплати орендної плати визначено на 30 грудня. Розмір 3% річних за розрахунками суду складає 180,16 грн. з 31.12.2015 року по 31.12.2016 рік; 342,27 грн. з 31.12.2016 року по 31.12.2017 рік та 416,62 грн. з 21.12.2017 року по 23.10.2018 рік.

Таким чином, позовні вимоги позивача підлягають задоволенню в розмірі 20 655,91 грн., в тому числі: 17 067,00 грн. заборгованості з орендної плати; 1566,11 грн. суми пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ; 1083,75 грн. інфляційних витрат та 939,05 грн. 3% річних.

З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог позивача частково, стягнувши з відповідача заборгованість з орендної плати, сум пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, інфляційних витрат та 3% річних розрахованих судом.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з того, що звернувшись до суду, позивач сплатив суму судового збору в розмірі 8885,00 грн. за заявлені позовні вимоги майнового характеру в розмірі 95 580,54 грн., а взагалі просить стягнути 11885,00 грн. судових витрат.

Вирішуючи питання щодо розміру судового збору, який підлягає поверненню позивачу пропорційно до задоволених вимог, суд враховує, що загальний розмір задоволених позовних вимог складає 31 604,41 грн. або 33,07% від суми позову.

Таким чином, сума судового збору, яка підлягає стягненню з відповідача відповідно до задоволених позовних вимог складає 2938,27 грн.

Що стосується вимог про відшкодування судових витрат в розмірі 3000,00 грн., то на думку суду, заявлений розмір судових витрат не деталізований позивачем та не підтверджений будь-якими доказами взагалі, що унеможливлює задоволення вимог щодо її стягнення з відповідача.

Керуючись ст.ст.3, 10, 11, 76, 81, 89, 141, 209, 229, 258-259, 263-265 ЦПК України, суд,-

У х в а л и в:

Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) до Фермерського господарства Крістєв (Миколаївська область, Казанківський район, с. Суходілля, вул. Молодіжна, 4, ЄДРПОУ 35741951) задовольнити частково.

Стягнути з Фермерського господарства Крістєв (Миколаївська область, Казанківський район, с. Суходілля, вул. Молодіжна, 4, ЄДРПОУ 35741951) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) орендну плату за договором оренди землі від 21.11.2011 року в сумі 8841,00 грн.

Стягнути з Фермерського господарства Крістєв (Миколаївська область, Казанківський район, с. Суходілля, вул. Молодіжна, 4, ЄДРПОУ 35741951) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) пеню за договором оренди землі від 21.11.2011 року у розмірі подвійної облікової ставки НБУ в сумі 911,96 грн., інфляційні витрати в сумі 942,45 грн. та253,09 грн. 3% річних.

Стягнути з Фермерського господарства Крістєв (Миколаївська область, Казанківський район, с. Суходілля, вул. Молодіжна, 4, ЄДРПОУ 35741951) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) орендну плату за договором оренди землі від 03.02.2014 року в сумі 17 067,00 грн.

Стягнути з Фермерського господарства Крістєв (Миколаївська область, Казанківський район, с. Суходілля, вул. Молодіжна, 4, ЄДРПОУ 35741951) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) пеню за договором оренди землі від 03.02.2014 року у розмірі подвійної облікової ставки НБУ в сумі 1566,11., інфляційні витрати в сумі 1083,75 грн. та 939,05 грн. 3% річних.

Стягнути з Фермерського господарства Крістєв (Миколаївська область, Казанківський район, с. Суходілля, вул. Молодіжна, 4, ЄДРПОУ 35741951) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) судові витрати в розмірі 2938,27 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду виготовлено та підписано суддею: 30 липня 2019 року.

Суддя Казанківського районного суду

Миколаївської області О.О.Томашевський