Ухвала

від 23.07.2019 по справі 332/1034/19

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Дата документу 23.07.2019 Справа № 332/1034/19

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 11-сс/807/662/19 Головуючий в 1-й інстанції ОСОБА_1

Єдиний унікальний № 332/1034/19 Доповідач в 2-й інстанції ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 липня 2019 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Запорізького апеляційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

при секретарі ОСОБА_5 ,

за участю прокурора ОСОБА_6 ,

підозрюваного ОСОБА_7 ,

захисника-адвоката ОСОБА_8 ,

розглянула в апеляційному порядку у відкритому судовому засіданні, матеріали кримінального провадження №42018081060000026, за апеляційною скаргою прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_9 на ухвалуслідчого суддіЗаводського районногосуду м.Запоріжжя від 26 червня 2019 року, якою відмовлено у задоволенні клопотання слідчого СВ Заводського ВП Дніпровського ВП ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_10 про арешт майна.

Згідно з ухвалою, слідчий звернувся до суду з вказаним клопотанням, в обґрунтування якого зазначив, про те, що в провадженні слідчого відділення Заводського ВП Дніпровського ВП ГУНП в Запорізькій області знаходиться кримінальне провадження внесене до ЄРДР за №42018081060000026 від 23.02.2019 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.191 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що директор ТОВ «ВБК «Перспектива» ОСОБА_7 , будучи особою, яка постійно обіймає на підприємстві посаду, пов`язану з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій і є службовою особою, діючи умисно з корисливим мотивом, з метою власного збагачення, зловживаючи службовим становищем, заволодів грошовими коштами у розмірі 293217,84 грн., що у двісті п`ятдесят і більше разів перевищують неоподатковуваний мінімум доходів громадян, завдавши майнову шкоду Запорізькій територіальній громаді, в особі КП «Управління капітального будівництва» Запорізької міської ради, в великих розмірах.

Своїми умисними діями, ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст.191 КК України.

09.04.2019 ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні вказаного злочину.

В обґрунтування відмови в задоволенні клопотання слідчого слідчий суддя зазначила, що підстав для арешту автомобілю не вбачається, оскільки не подано відомостей про наявність цивільного позову у кримінальному провадженні. Крім того, автомобіль не відповідає жодній із характеристик, визначених ч.2 ст.167 КПК України. Слідчим не зазначено правову підставу для арешту автомобіля: розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою. Проаналізувавши докази, якими слідчий обґрунтовує своє клопотання та враховуючи розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, наслідки арешту майна підозрюваного, обвинуваченого, суд вважав, що клопотання необґрунтоване, а тому немає жодної правової підстави для накладення арешту на автомобіль, який належить ОСОБА_11 та перебуває у спільній власності з підозрюваним ОСОБА_7 .

В апеляційній скарзі прокурор, не погоджуючись з оскаржуваною ухвалою, вважає що вона є незаконною та такою, що підлягає скасуванню, у зв`язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, незастосування норм кримінального процесуального законодавства, які підлягали застосуванню. Вважає, що слідчим суддею не надано оцінки доданим до клопотання матеріалам та невірно зазначено про те, що суду не надано відомостей про наявність цивільного позову у кримінальному провадженні, хоча копія позову додана до матеріалів судової справи. Також апелянт посилається на безпідставну вказівку суду про те, що автомобілі не відповідає жодній із характеристик, визначених в ч.2 ст.167 КПК України, проігнорувавши при цьому положення п.4 ч.2 ст.167 КПК України.

Просить скасувати ухвалу слідчого судді від 26.06.2019 та постановити нову ухвалу, якою задовольнити клопотання слідчого про накладення арешту на майно, зазначене у клопотанні.

Заслухавши в судовому засіданні суду апеляційної інстанції суддю-доповідача про сутність судового рішення та доводи апеляційної скарги; прокурора, яка підтримала апеляційну скаргу та наполягала на її задоволенні; підозрюваного та його захисника, які заперечували проти доводів апеляційної скарги; перевіривши матеріали провадження, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга прокурора задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Відповідно до ст.41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю; право приватної власності є непорушним.

Зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, зокрема, віднесено і засади недоторканості права власності. У відповідності до вимог ст.16 КПК України, позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення ухваленого в порядку, передбаченому КПК.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню. Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та обґрунтованого рішення слідчий суддя, згідно зі ст.ст.94. 132, 173 КПК України, повинен врахувати: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину та достатність доказів, що вказують на вчинення злочину; правову підставу для арешту майна; можливий розмір шкоди, завданої злочином; наслідки арешту майна для третіх осіб; розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження. Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки, згідно зі ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Відповідно до ч.1 ст.170КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Згідно ч.2 вказаної статті арешт майна допускається з метою забезпечення, зокрема, відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Слідчим у клопотанні метою для арешту автомобіля зазначено забезпечення цивільного позову.

Слідчий вважав, що вказаний у клопотанні автомобіль був придбаний після заволодіння, зловживаючи службовим становищем ОСОБА_7 державними коштами, які власне міг витратити на його придбання.

Апеляційний суд погоджується з висновком слідчого судді щодо відсутності підстав для застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження і накладення арешту на вказаний автомобіль, адже в апеляційній скарзі і під час апеляційного розгляду так само не було надано відомостей і доказів, які б свідчили про необхідність накладення арешту на автомобіль, який належить дружині підозрюваного ОСОБА_11 . Належними доказами не підтверджено факт придбання автомобіля дружиною підозрюваного за кошти, отримані внаслідок зловживання службовим становищем.

Згідно з матеріалами провадження, а саме реєстраційної картки ТЗ автомобіль Skoda Oktavia A5 номер кузова НОМЕР_1 , 2008 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , належить ОСОБА_11 , датою реєстрації якого є 27.02.219.

Відповідно до обставин кримінального провадження, ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст.191 КК України, датою вчинення якого вказано період з 2016-2017 роки, до ЄРДР внесено відомості про вказане правопорушення 22.02.2018 та 12.06.2018, тому твердження слідчого та прокурора про використання коштів, отриманих внаслідок вчинення злочину у 2019 році, є лише припущенням.

Крім того, колегія суддів враховує положення вимог ч.6 ст.170 КПК України, відповідно до якої, у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, фізичної чи юридичної особи, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності обґрунтованого розміру цивільного позову у кримінальному провадженні, а так само обґрунтованого розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, щодо якої здійснюється провадження.

Таким чином, автомобіль, на який просить накласти арешт слідчий та прокурор не належить підозрюваному ОСОБА_7 , а тому колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокурора є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Істотних порушень кримінального процесуального закону, які тягнуть скасування ухвали слідчого судді, при апеляційному розгляді не встановлено.

Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів,

ухвалила:

апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_9 залишити без задоволення.

Ухвалу слідчогосудді Заводськогорайонного судум.Запоріжжя від 26 червня 2019 року, якою відмовлено у задоволенні клопотання про накладення арешту на майно залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4