Рішення

від 16.07.2019 по справі 607/3034/19

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16.07.2019 Справа №607/3034/19

м. Тернопіль

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючого - судді Герчаківської О.Я.,

з участю секретаря судового засідання Лобач І.В.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача, адвоката Мельника Ю.О.,

представника відповідача, адвоката Менюка С.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Тернопільхлібпром про стягнення середнього заробітку за час затримки фактичного розрахунку при звільненні за період з 11 серпня 2018 року по 08 листопада 2018 року, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Тернопільхлібпром (далі - ТОВ Тернопільхлібпром ) про стягнення середнього заробітку за час затримки фактичного розрахунку при звільненні за період з 11 серпня 2018 року по 08 листопада 2018 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 26 квітня 2013 року її було звільнено з роботи за згодою сторін на підставі п. 1 ст. 36 КЗпП України з посади головного бухгалтера ТзОВ Тернопільхлібпром та 10 вересня 2013 року проведено розрахунок, проте залишилась невиплаченою заборгованість по заробітній платі в розмірі 87,48 грн., що було встановлено постановою апеляційного суду Тернопільської області від 10 липня 2018 року. Просить суд стягнути з відповідача середній заробіток за час затримки фактичного розрахунку при звільненні за період з 11 серпня 2018 року по 08 листопада 2018 року в розмірі 77563,80 грн. (861 грн. 82 коп. х 90 днів = 77563,80 грн.)

Ухвалою судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 08 лютого 2019 року відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ТОВ Тернопільхлібпром про стягнення середнього заробітку за час затримки фактичного розрахунку при звільненні за період з 11 серпня 2018 року по 08 листопада 2018 року. Постановлено проводити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження.

13 березня 2019 року судом зареєстровано відзив на позову заяву, поданий представником ТОВ Тернопільхлібпром , у якому представник відповідача зазначає, що строк позовної давності по позовній вимозі про стягнення середнього заробітку за час затримки фактичного розрахунку збіг 11 грудня 2013 року. Позиція позивача щодо необхідності звільнення її від сплати судового збору, на думку відповідача, безпідставна та суперечить закону, оскільки за вимоги, які випливають зі ст. 117 КЗпП України, необхідно сплачувати судовий збір. Представник відповідача вважає, що попередній розрахунок суми судових витрат, які позивач очікує понести, є надмірно великим, необґрунтованим, позивач не надала жодних доказів того, що правнича допомога становитиме 25000 грн. З урахуванням викладеного просить відмовити у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 ; залишити без руху позовну заяву ОСОБА_1 до сплати нею судового збору.

29 березня 2019 року представник відповідача подав письмові пояснення щодо доводів, викладених у позовній заяві ОСОБА_1 , зокрема зазначає, що згідно розрахункового листка за квітень 2013 року по ОСОБА_1 останній нараховано 26400,60 грн., залишок на початок періоду нарахувань становить 9116 грн., утримано: виплата зарплати 3484,60 грн., виплата зарплати 25 грн., єдиний внесок з з/п 701,96 грн., прибутковий податок 4139,37 грн., виплата хлібо-булочними виробами 62,48 грн., отже до виплати всього нараховано 27103,19 грн. Після проведення вказаного розрахунку ОСОБА_1 не мала жодних претензій до його правильності та законності. Відповідач зазначає, що ст. 233 КЗпП України передбачено скорочену позовну давність до трудових відносин, яка становить три місяці з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права. Фактичний розрахунок з позивачем відбувся 10 вересня 2013 року. З того часу позивач жодного разу не зверталася до відповідача та до суду про стягнення будь-якої заборгованості аж до грудня 2016 року. ТОВ Тернопільхлібпром заперечує щодо розрахунку, поданого позивачем, оскільки вважає, що він є невірним. Так як позивач звільнена 26 квітня 2013 року, то при розрахунку середньої заробітної плати квітень місяць не враховується, а беруться лютий та березень, а також беруться до уваги виключно робочі дні. Відповідно до розрахункових листів ОСОБА_1 за останні два календарні місяці перед звільненням отримала заробітну плату у розмірі 9116 грн. (лютий) та 3419,49 грн. (березень), тож середньоденна заробітна плата складає: 9116 грн. + 3419,49 грн. / 40 (кількість робочих днів у лютому та березні 2013 року) = 313,2 грн. Навіть якщо припустити, що позивач має право на стягнення середнього заробітку за час затримки фактичного розрахунку при звільненні за період з 11 серпня 2018 року по 08 листопада 2018 року, то ця сума є набагато меншою ніж та, що нарахувала позивач, а саме 28188,00 грн. (313,20 х 90 днів = 28188). З огляду на принцип співмірності і правильності розрахунку середньоденної заробітної плати, заявлена до стягнення сума могла б складати 0,32% від 29188,00 грн., що складає (28 188,00 грн. : 100 х 0,32) 90 грн. 2 коп.

Ухвалою суду від 28 березня 2019 року у задоволенні заяви представника ТОВ Тернопільхлібпром про зупинення провадження у справі № 607/3034/19 за позовом ОСОБА_1 до ТОВ Тернопільхлібпром про стягнення середнього заробітку за час затримки фактичного розрахунку при звільненні за період з 11 серпня 2018 року по 08 листопада 2018 року відмовлено.

06 червня 2019 року представником ТОВ Тернопільхлібпром подано до суду додаткові пояснення, в яких він покликається на те, що із врахуванням вимог ч. 3 п. 2 розділу ІІ Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою КМУ від 08 лютого 1995 року №100, середньоденна заробітна плата позивача складає: 5000 (зарплата за лютий) + 5000 грн. (зарплата за березень) / 40 днів (кількість робочих днів у лютому і березня 2013) = 250 грн./день. Вважає, що розмір середньої заробітної плати слід визначати, виходячи із розрахункових листів. Відтак, цей розмір за період з 11 серпня 2018 року по 08 листопада 2018 року (90 днів) складає 22500 грн.

Зважаючи на те, що 87,48 грн. становлять лише 1,7% від заробітної плати ОСОБА_1 , заявлена сума до стягнення могла б складати 1,7% від правильно розрахованої середньої заробітної плати, тобто 1,7% від 22500,00 грн., що становить (22500,00 грн./100х1,7%) 382,50 грн.

Крім того, в цих поясненнях представник відповідача звертає увагу на систематичність звернень позивача з вимогами такого характеру, на що вказує рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 25 грудня 2015 року по справі №607/4979/15-ц за позовом ОСОБА_1 до КП ТМР Палац кіно , що може свідчити про умисне недоврахування/недоплату позивачем собі заробітної плати з метою подальшого подання позовів.

Позивач та її представник в судовому засіданні позовні вимоги підтримали, просили суд їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві та письмових поясненнях. Просив суд відмовити у їх задоволенні.

Заслухавши доводи учасників судового розгляду, перевіривши та оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд встановив наступне.

Позивач ОСОБА_1 працювала в ТОВ Тернопільхлібпром на посаді головного бухгалтера, а 26 квітня 2013 року була звільнена з роботи за згодою сторін на підставі п. 1 ст. 36 КЗпП України.

На момент звільнення ОСОБА_1 заборгованість по невиплаченій заробітній платі становила 27190,67 грн.

09 вересня 2013 року ТОВ Тернопільхлібпром перерахувало на картковий рахунок ОСОБА_1 27103,19 грн. Не виплаченою залишилась сума 87,48 грн.

Наведене встановлено постановою апеляційного суду Тернопільської області від 10 липня 2018 року по справі № 607/14495/16-ц. Цим же рішенням апеляційний суд стягнув з ТОВ Тернопільхлібпром на користь ОСОБА_1 87,47 грн. невиплаченої заробітної плати, а також індексацію у розмірі 1585,48 грн. та інфляційне збільшення суми боргу 87,54 грн.

Постановою Верховного Суду від 24 квітня 2019 року по справі № 607/14495/16-ц постанову апеляційного суду Тернопільської області від 10 липня 2018 року в частині позовних вимог ОСОБА_1 до ТОВ Тернопільхлібпром про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку скасовано. Справу в цій частині передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Частиною 5 ст. 82 ЦПК України передбачено, що обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

12 листопада 2018 року рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області (справа № 607/15468/18) в задоволенні позову ОСОБА_1 до ТОВ Тернопільхлібпром про стягнення середнього заробітку за час затримки фактичного розрахунку при звільненні за період з 25 листопада 2017 року по 10 серпня 2018 року відмолено.

Постановою Тернопільського апеляційного суду від 10 січня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 12 листопада 2018 року задоволено частково. Позов ОСОБА_1 до ТОВ Тернопільхлібпром про стягнення середнього заробітку за час затримки фактичного розрахунку при звільненні задоволено, стягнуто з ТОВ Тернопільхлібпром на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки в розмірі 81118,80 грн. без відрахування встановлених законодавством податків і платежів.

На обґрунтування розміру середнього заробітку за час затримки фактичного розрахунку при звільненні за період з 11 серпня 2018 року по 08 листопада 2018 року позивачем надано довідку про середню заробітну плату (дохід) за підписом керівника та головного бухгалтера ТОВ Тернопільхлібпром за період з листопада 2012 року по квітень 2013 року, де заробітна плата ОСОБА_1 у лютому та березні 2013 року становила 8072,00 грн.

Вказаний розмір підтверджується також інформацією з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування - індивідуальні відомості про застраховану особу ОСОБА_1 (Форма ОК-7), яка надана Тернопільським об`єднаним управлінням Пенсійного фонду України Тернопільської області 26 квітня 2019 року.

Оскільки вищенаведена інформація представником відповідача заперечувалася, з огляду на те, що позивач не змогла представити суду оригінал довідки про середню заробітну плату (дохід) за №3/358, видану ТОВ Тернопільхлібпром 29 квітня 2013 року, судом витребовувалась інформація від Тернопільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області про нараховану заробітну плату (дохід, грошове забезпечення) ОСОБА_1 , згідно з додатком 6 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України № 10-1 від 18 червня 2014 року, за період з січня по квітень 2013 року.

Листом №9620/08 від 03 липня 2019 року Тернопільське об`єднане управління Пенсійного фонду України Тернопільської області надало суду інформацію станом на 03 липня 2019 року з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування щодо нарахованої заробітної плати гр. ОСОБА_1 по ТзОВ Тернопільхлібпром за період з січня 2013 року до квітня 2013 року. Зокрема, січень 2013 року - 8072,0 грн. (загальна сума нарахованого заробітку), 8072,0 грн. (сума заробітку у межах максимальної величини), лютий 2013 року - 8072,0 грн. (загальна сума нарахованого заробітку), 8072,0 грн. (сума заробітку у межах максимальної величини), березень 2013 року - 8072,0 грн. (загальна сума нарахованого заробітку), 8072,0 грн. (сума заробітку у межах максимальної величини), квітень 2013 року - 26400,6 грн. (загальна сума нарахованого заробітку), 19499,0 грн. (сума заробітку у межах максимальної величини).

З врахування встановлених обставин суд вважає, що до виниклих між сторонами правовідносин слід застосувати наступні норми матеріального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

При звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення (ч. 1 ст. 116 КЗпП України).

За змістом ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Всі суми належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день його звільнення. Закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать; в разі невиконання такого обов`язку з вини власника або уповноваженого ним органу наступає передбачена ст. 117 КЗпП України відповідальність.

Статтею 233 КЗпП України передбачено строки звернення до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду за вирішенням трудових спорів. Так, частиною першою зазначеної статті передбачено, що працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався, або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Разом із тим, у частині другій цієї статті зазначено, що в разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Проаналізувавши зміст ч. 2 ст. 233 КЗпП України, можна зробити висновок про те, що в разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці працівник має право без обмежень будь-яким строком звернутися до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, незалежно від того, чи здійснив роботодавець нарахування таких виплат.

Не проведення розрахунку з працівником у день звільнення або, якщо в цей день він не був на роботі, наступного дня, після його звернення з вимогою про розрахунок, є підставою для застосування відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП України. У цьому разі перебіг тримісячного строку звернення до суду починається з наступного дня після проведення зазначених виплат незалежно від тривалості затримки розрахунку.

Невиплата звільненому працівникові всіх сум, що належать йому від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим правопорушенням, а отже, працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог лише на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку.

Апеляційним судом Тернопільської області по справі № 607/14495/16-ц встановлено, що повний розрахунок по заробітній платі власником підприємства з позивачем при звільненні не проведено, а залишок невиплаченої заборгованості стягнуто судовим рішенням, ухваленим у даній справі 10 липня 2018 року.

Відтак, аналіз вищевказаних норм закону свідчить про те, що позовні вимоги ОСОБА_1 до ТОВ Хлібпром про стягнення середнього заробітку за час затримки фактичного розрахунку при звільненні за період з 11 серпня 2018 року по 08 листопада 2018 року, заявлено в межах строків позовної давності.

Щодо стягнення середнього заробітку за вищевказаний період, суд виходить з того, що 10 січня 2019 року постановою Тернопільського апеляційного суду по справі № 607/15468/18 стягнуто з ТОВ Тернопільхлібпром на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки в розмірі 81118,80 грн. без відрахування встановлених законодавством податків і платежів. Зі змісту рішення суду апеляційної інстанції вбачається, що цей розрахунок зроблено за період з 25 листопада 2017 року по 10 серпня 2018 року. 11 серпня 2018 року відповідач погасив перед позивачем заборгованість по заробітній платі в розмірі 87,48 грн., що сторонами не заперечується. Таким чином, ОСОБА_1 вірно вказано у позовних вимогах період за який підлягає до стягнення середній заробіток за час затримки фактичного розрахунку при звільненні, тобто з 11 серпня 2018 року по 08 листопада 2018 року.

Згідно зі статтею 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Таким чином, обов`язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 КЗпП України, при цьому визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

ОСОБА_1 доведено факт порушення терміну проведення остаточного розрахунку, призначених позивачеві за рішенням суду сум, то компенсація їй частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати підлягає стягненню з відповідача.

Разом з тим, суд вважає помилковим розрахунок розміру середнього заробітку, який підлягає до стягнення з ТОВ Тернопільхлібпром , оскільки він суперечить Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженому Постановою Кабінету міністрів України від 08 лютого 1995 року №100 (далі - Порядок).

Пунктом 2 Порядку передбачено, що у випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Згідно п. 8 Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

У разі коли середня місячна заробітна плата визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування виплат і допомоги, вона обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати, розрахованої згідно з абзацом першим цього пункту, на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді.

Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства.

Як вище встановлено, позивачка була звільнена 26 квітня 2013 року, отже, при розрахунку середньої заробітна плати враховується лютий і березень 2013 року.

Відповідно до листа №9620/08 від 03 липня 2019 року Тернопільське об`єднане управління Пенсійного фонду України Тернопільської області надало суду інформацію про розмір заробітку за період, який буде використовуватись судом при обрахунку. ОСОБА_1 , за останні два календарні місяці перед звільненням позивач отримала заробітну плату у розмірі 8072,00 грн. за лютий і 8072,00 грн. за березень 2013 року. Тобто середньоденна заробітна плата позивача складає: 8072,00 грн. + 8072,00 грн. / 40 (кількість робочих днів у лютому та березні 2013 року) = 403,60 грн.

Період затримки розрахунку з 11 серпня 2018 року по 08 листопада 2018 року становить 90 днів.

Таким чином, сума середнього заробітку за час затримки розрахунку становитиме 36324,00 грн. (403,60 грн. х 90 днів).

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 до ТОВ Тернопільхлібпром про стягнення середнього заробітку за час затримки фактичного розрахунку при звільненні за період з 11 серпня 2018 року по 08 листопада 2018 року підлягає до часткового задоволення, шляхом стягнення з відповідача в користь позивача середнього заробітку за час затримки фактичного розрахунку при звільненні за період з 11 серпня 2018 року по 08 листопада 2018 року в сумі 36324,00 грн.

В силу ст. 141 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, підлягають стягненню з відповідача в користь позивача.

Таким чином, із відповідача слід стягнути в користь позивача 768,40 грн. сплаченого останньою судового збору.

Щодо стягнення витрат на правничу допомогу, суд виходить з наступного.

В силу ч. ч. 1-5 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Разом з цим, договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (ст.1 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність ).

Отже, на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу та їх відшкодування за рахунок опонента в судовому процесі сторонам необхідно надати суду такі докази: 1) договір про надання правничої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо); 2) документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження тощо); 3) докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт(акти наданих послуг, акти виконаних робіт та ін.); 4) інші документи, що підтверджують обсяг, вартість наданих послуг або витрати адвоката, необхідні для надання правничої допомоги.

Згідно матеріалів справи на обґрунтування понесених витрат на професійну допомогу позивачем не надано документів, які б підтверджували їх розмір, згідно вищенаведеного переліку, що є підставою для відмови їх стягнення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 4, 12, 13, 76-78, 258-268, 273, 352-355 ЦПК України, суд,-

УХ В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Тернопільхлібпром про стягнення середнього заробітку за час затримки фактичного розрахунку при звільненні за період з 11 серпня 2018 року по 08 листопада 2018 року - задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Тернопільхлібпром на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки фактичного розрахунку при звільненні за період з 11 серпня 2018 року по 08 листопада 2018 року в сумі 36 324 (тридцять шість тисяч триста двадцять чотири) грн. 00 коп.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Тернопільхлібпром на користь ОСОБА_1 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. 40 коп. судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційної скарги не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Тернопільського апеляційного суду або через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області.

Позивач: ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю Тернопільхлібпром , код ЄДРПОУ: 308369470, місцезнаходження: вул. С. Будного, 3, м. Тернопіль.

Повний текст рішення суду складено 22 липня 2019 року.

Головуючий суддяО. Я. Герчаківська