Постанова

від 16.10.2020 по справі 607/3034/19

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 607/3034/19Головуючий у 1-й інстанції Герчаківська О.Я. Провадження № 22-ц/817/17/20 Суддя - доповідач - Храпак Н.М. Категорія - 311000000

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 жовтня 2020 року м. Тернопіль

Тернопільський апеляційний суд в складі:

головуючого - Храпак Н.М.

суддів - Дикун С. І., Шевчук Г. М.,

за участю секретаря - Боднар Р.В.

та представників відповідача ТзОВ «Тернопільхлібпром» - адвоката Менюка С.А., Іващука В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу №607/3034/19 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Тернопільхлібпром» на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 16 липня 2019 року, ухваленого суддею Герчаківська О.Я., повний текст якого складений 22 липня 2019 року, та апеляційною скаргою ОСОБА_1 на додаткове рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 21 липня 2019 року, ухваленого суддею Герчаківська О.Я., у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Тернопільхлібпром» про стягнення середнього заробітку за час затримки фактичного розрахунку при звільненні за період з 11 серпня 2018 року по 08 листопада 2018 року, -

В С Т А Н О В И В:

у лютому 2019 року ОСОБА_1 звернулася в суд із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Тернопільхлібпром» про стягнення з відповідача (код ЄДРПОУ - 30836947) середнього заробітку за час затримки фактичного розрахунку при звільненні за період з 11 серпня 2018 року по 08 листопада 2018 року - 77 563 (сімдесят сім тисяч п`ятсот шістдесят три) гривні 80 копійок (861 грн. 82 коп. * 90 днів), а також судові витрати, в тому числі за правничу допомогу.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначила, що 26 квітня 2013 року її було звільнено з роботи за згодою сторін, на підставі п.1 ст.36 КЗпП України , з посади головного бухгалтера ТзОВ «Тернопільхлібпром» та 10 вересня 2013 року проведено розрахунок, проте залишилась невиплаченою заборгованість по заробітній платі в розмірі 87,48 грн., що було встановлено постановою апеляційного суду Тернопільської області від 10 липня 2018 року.

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 16 липня 2019 року позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Тернопільхлібпром» про стягнення середнього заробітку за час затримки фактичного розрахунку при звільненні за період з 11 серпня 2018 року по 08 листопада 2018 року - задоволено частково.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Тернопільхлібпром» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки фактичного розрахунку при звільненні за період з 11 серпня 2018 року по 08 листопада 2018 року в сумі 36 324 (тридцять шість тисяч триста двадцять чотири) гривень.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Тернопільхлібпром» на користь ОСОБА_1 768 (сімсот шістдесят вісім) гривень 40 копійок судового збору.

19 липня 2019 року ОСОБА_1 звернулася із заявою про встановлення судових витрат на правничу допомогу і ухвалити додаткове рішення, яким стягнути з відповідача витрати на правничу допомогу, загальна сума яких становить 30 000 гривень (том 1, а.с. 171-172).

Додатковим рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 21 липня 2019 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Тернопільхлібпром» витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 30 000 гривень - відмовлено.

В апеляційній скарзі Товариство з обмеженою відповідальністю «Тернопільхлібпром» просить скасувати повністю рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 16 липня 2019 року у справі №607/3034/19 та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Тернопільхлібпром» про стягнення середнього заробітку за час затримки фактичного розрахунку при звільненні за період з 11 серпня 2018 року по 08 листопада 2018 року, посилаючись на те, що воно є незаконним, необґрунтованим, оскільки при його винесенні судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини справи, порушені норми матеріального та процесуального права.

В обґрунтування апеляційної скарги ТзОВ «Тернопільхлібпром» зазначило, що судом першої інстанції не було взято до уваги доводи відповідача щодо застосування принципу співмірності та не враховано те, що 87,48 гривень становлять лише 0,322% від заробітної плати ОСОБА_1 . Тому, судом здійснено несправедливий, необґрунтований та непропорційний розрахунок суми середнього заробітку за час затримки фактичного розрахунку при звільненні за період з 11 серпня 2018 року по 08 листопада 2018 року.

Від ОСОБА_1 надійшов відзив на апеляційну скаргу ТзОВ «Тернопільхлібпром» , в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, посилаючись на те, що дане рішення є законним та обґрунтованим. Вказує на те, що відповідач посилається на інше рішення апеляційного суду, де застосовано принцип розумності, справедливості, пропорційності та співмірності, однак, принцип пропорційності стосується процесу, а не матеріального права, оскільки мова йде про порядок здійснення провадження. Також, вказує не те, що вона не оспорювала суму нарахованої їй заробітної плати, тому, не може застосовуватися ч.2 ст.117 КЗпП України. Відповідно до аргументів відповідача і обставинам справи, то в день звільнення з нею останній не розрахувався. Відповідач посилається на рішення суду апеляційної інстанції у справі №607/14495/16-ц, який вказав, що позивачка працюючи головним бухгалтером підприємства повинна була б контролювати як нарахування, так і виплату заробітної плати, як собі, так і іншим працівникам. Проте, відповідач не врахував, що головний бухгалтер не здійснює нарахування по заробітній платі і це не входило в обов`язки головного бухгалтера, а також те, що вона була вже звільнена з роботи і не могла будь-яким чином впливати на нарахування і виплату сум, що належали їй при звільненні з роботи.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати додаткове рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 21 липня 2019 року по справі №607/3034/19 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Тернопільхлібпром» і ухвалити нове рішення, яким стягнути витрати на правничу допомогу у розмірі 30 000 гривень, посилаючись на те, що воно є незаконним, необґрунтованим, оскільки при винесенні даного рішення має місце: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення та неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування апеляційної скарги ОСОБА_1 зазначила, що в силу вимог статей 137, 141 ЦПК України, розподілу між сторонами підлягають витрати на правничу допомогу, що сплачені або підлягають сплаті, тобто ті, що ще не сплачені, але в майбутньому сторона їх зобов`язана буде сплатити. Також вказав, що детальний опис робіт (наданих послуг) виконаних адвокатом, встановлено у акті про надання правничої допомоги згідно з Договором №10/07-Ц про надання правничої допомоги від 10 липня 2018 року.

У судовому засіданні представники ТзОВ «Тернопільхлібпром» - адвокат Менюк С.А., Іващук В.М. апеляційну скаргу підтримали, зіславшись на доводи, викладені в ній, а апеляційної скарги ОСОБА_1 не визнали вважаючи додаткове рішення суду законним та обґрунтованим.

ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася, хоча належним чином була повідомлена про час, дату і місце проведення судового засідання, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №4600115372566.

У відповідності до вимог ч.2 ст.372 ЦПК України - неявка у судове засідання будь-якого учасника процесу за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, тому колегія суддів вважає за можливе розглянути справу у відсутності учасників процесу.

Заслухавши пояснення представників ТзОВ «Тернопільхлібпром» - адвоката Менюка С.А., Іващука В.М., ознайомившись з матеріалами справи, доводами апеляційної скарги в її межах, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ТзОВ «Тернопільхлібпром» підлягає до часткового задоволення, а апеляційна скарга ОСОБА_1 не підлягає до задоволення, виходячи з таких мотивів.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем ОСОБА_1 доведено факт порушення терміну проведення остаточного розрахунку, призначених позивачеві за рішенням суду сум, тому компенсація їй частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати підлягає стягненню з відповідача. Визначаючи розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку в сумі 36324 грн., суд відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 правильно визначив середню заробітну плату як розрахункову величину для нарахування виплат і допомоги, однак не врахував висновок Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц (провадження № 14-623цс18), що суд може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України, і що таке зменшення має залежати від розміру недоплаченої суми, застосувавши принцип розумності, справедливості, пропорційності та співмірності.

Тому, колегія суддів вважає, що рішення суду слід змінити з підстав визначених статтею 376 ЦПК України.

Згідно з ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебувала у трудових відносинах із ТзОВ «Тернопільхлібпром» , працювала головним бухгалтером до 26 квітня 2013 року, коли її звільнено з роботи за згодою сторін - пункт 1 статті 36 КЗпП України.

За квітень 2013 року ОСОБА_1 нараховано 26 400,60 грн., залишок на початок періоду нарахувань становив 9 116 грн., утримано: виплата зарплати 3484,60 грн, виплата зарплати 25 грн., єдиний внесок з з/п 701,96 грн., прибутковий податок 4 139,37 грн., виплата хлібо-булочними виробами 62,48 грн., до виплати всього нараховано 27 103,19 грн.

Згідно із відомістю на виплату грошей №00000063 від 11 квітня 2013 року підпис ОСОБА_1 про отримання нею 25 грн відсутній, відсутні дані (документи) з підписом ОСОБА_1 про отримання нею продукції на 62,48 грн.

Таким чином, судом встановлено, що вимоги позивача про стягнення невиплаченої заробітної плати в сумі 87,48 грн обґрунтовані.

10 вересня 2013 року ОСОБА_1 виплачено 27103,19 грн із 27190,67 грн. розрахункових, невиплаченою залишилась заборгованість в сумі 87,48 грн, яка стягнута з товариства судовим рішенням і виплачена їй 09 листопада 2018 року.

Заробітна плата ОСОБА_1 складається із окладу 5000 грн та доплати за суміщення посад - 3072 грн, що складає 8072 грн.

Середньомісячна заробітна плата ОСОБА_1 перед звільненням становила 8072 грн (8072 + 8072 - заробітна плата за лютий, березень 2013 року, а середньоденна - 403,60 грн (8072+8072) : 40 робочих днів за два місяці), тому сума середньомісячної заробітної плати за час затримки за 90 робочих дні повинна становити 36 324 грн.

Згідно із частиною першою статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

За змістом статті 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі №761/9584/15-ц (провадження №14-623цс18) зроблено висновок, що «суд може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України, і що таке зменшення має залежати від розміру недоплаченої суми. Водночас виходячи з мети відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України, яка полягає у компенсації працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця, і які розумно можна було б передбачити, Велика Палата Верховного Суду вважає, що, з одного боку, не всі чинники, сформульовані у зазначеному висновку, відповідають такій меті. Так, сама лише наявність спору між працівником та роботодавцем з приводу розміру належних до виплати працівникові сум; момент виникнення такого спору, прийняття судом рішення щодо часткового задоволення вимог працівника, істотність розміру недоплаченої суми порівняно із середнім заробітком працівника не впливають на розмір майнових втрат, яких зазнає працівник у зв`язку з простроченням розрахунку. З іншого боку, істотним є період такого прострочення, хоча такий чинник у згаданій постанові Верховного Суду України не сформульований. Велика Палата Верховного Суду відступає від висновку Верховного Суду України, сформульованого у постанові від 27 квітня 2016 року у справі за провадженням №6-113цс16, і вважає, що, зменшуючи розмір відшкодування, визначений виходячи з середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України, необхідно враховувати: Розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором. Період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум; Ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника. Інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні» .

Отже, враховуючи наведене, а також те, що недоплачена заробітна плата в розмірі 87,48 грн. становить у процентному співвідношенні 0,322% від 27103,19грн. (сума розрахункових коштів, які відповідач виплатив у вересні 2013 року), тому колегія суддів вважає, що слід зменшити позивачу середній заробіток за час затримки роботодавцем розрахунку за період з 11 серпня 2018 року по 08 листопада 2018 року в сумі 36 324 грн. до 116,96 грн., виходячи з розрахунку: (403 (чотириста три) гривні 60 копійок - середньоденна заробітна плата * 90 днів прострочення невиплати заробітної плати) = 36 324 (тридцять шість тисяч триста двадцять чотири) * 0,322% - співмірність від заробітної плати ОСОБА_1 87,48 грн. = 116,96 грн.

Дана позиція співпадає з висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 10 вересня 2020 року в справі №607/14495/16-ц (провадження №61-15851св19).

Відмовляючи у задоволенні заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, суд першої інстанції виходив із того, що документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки та ін.), які б засвідчували факт того, що ОСОБА_1 дійсно понесла витрати на правничу допомогу, матеріали заяви від 19 липня 2019 року не містять. Копія наданого позивачем акту від 16 липня 2019 року про надання правничої допомоги, згідно з договором № 10-07-Ц про надання правничої допомоги від 10 липня 2018 року, не є доказом таких витрат.

Колегія суддів, з даним висновком суду першої інстанції погоджується, оскільки він відповідає встановленим обставинам, зібраним по справі доказам, нормам матеріального та процесуального права.

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як зазначено в ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч.2 статті 76 та статті 78 ЦПК України передбачено, що позивач для стягнення з відповідача витрат на правову допомогу має надати суду допустимі докази понесення цих витрат.

Як вбачається з матеріалів справи, що позивачем не надано доказів на обґрунтування понесених, чи ті, що підлягають сплаті відповідною стороною або третьою особою, витрат на професійну допомогу.

Крім цього, позивач звернулася з заявою про стягнення витрат на професійну допомогу після розгляду справи по суті і також не представила доказів того, що витрати понесені чи будуть понесені, тому суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про відмову в стягненні вказаних витрат.

Таким чином, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Тернопільхлібпром» на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 16 липня 2019 року слід задовольнити частково, а рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 16 липня 2019 року - скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Тернопільхлібпром» про стягнення середнього заробітку за час затримки фактичного розрахунку при звільненні за період з 11 серпня 2018 року по 08 листопада 2018 року - задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Тернопільхлібпром» (місцезнаходження: вул. С. Будного, 3, м. Тернопіль, Тернопільської області, поштовий індекс: 46027, код ЄДРПОУ: 30836947) в користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , паспорт Серії НОМЕР_1 , виданий Тернопільським МВ УМВС України в Тернопільській області 30 березня 2000 року, реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 ) середній заробіток за час затримки фактичного розрахунку при звільненні за період з 11 серпня 2018 року по 08 листопада 2018 року в розмірі 116 (сто шістнадцять) гривень 96 копійок.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Тернопільхлібпром» (місцезнаходження: вул. С. Будного, 3, м. Тернопіль, Тернопільської області, поштовий індекс: 46027, код ЄДРПОУ: 30836947) в користь держави судовий збір за розгляд в суді першої інстанції в розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) гривень 40 копійок.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на додаткове рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 21 липня 2019 року - залишити без задоволення.

Додаткове рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 21 липня 2019 року - залишити без змін.

Судові витрати за розгляд в апеляційній інстанції покласти на сторони в межах них понесених.

Керуючись ст. ст. 35, 259, 374, 375, 376, 381, 382, 383, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Тернопільхлібпром» на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 16 липня 2019 року - задовольнити частково.

Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 16 липня 2019 року - скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Тернопільхлібпром» про стягнення середнього заробітку за час затримки фактичного розрахунку при звільненні за період з 11 серпня 2018 року по 08 листопада 2018 року - задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Тернопільхлібпром» (місцезнаходження: вул. С. Будного, 3, м. Тернопіль, Тернопільської області, поштовий індекс: 46027, код ЄДРПОУ: 30836947) в користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , паспорт Серії НОМЕР_1 , виданий Тернопільським МВ УМВС України в Тернопільській області 30 березня 2000 року, реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 ) середній заробіток за час затримки фактичного розрахунку при звільненні за період з 11 серпня 2018 року по 08 листопада 2018 року в розмірі 116 (сто шістнадцять) гривень 96 копійок.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Тернопільхлібпром» (місцезнаходження: вул. С. Будного, 3, м. Тернопіль, Тернопільської області, поштовий індекс: 46027, код ЄДРПОУ: 30836947) в користь держави судовий збір за розгляд в суді першої інстанції в розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) гривень 40 копійок.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на додаткове рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 21 липня 2019 року - залишити без задоволення.

Додаткове рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 21 липня 2019 року - залишити без змін.

Судові витрати за розгляд в апеляційній інстанції покласти на сторони в межах них понесених.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст судового рішення виготовлений 21 жовтня 2020 року.

Головуючий

Судді