Постанова

від 23.07.2019 по справі 302/692/16-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

23 липня 2019 року

м. Київ

справа № 302/692/16-ц

провадження № 61-44965св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Черняк Ю. В. (суддя-доповідач), Воробйової І. А., Лідовця Р. А.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційні скарги ОСОБА_3 , від імені якого діє адвокат Керита Мар`яна Василівна, та ОСОБА_2 на рішення Міжгірського районного суду Закарпатської області від 05 лютого 2018 року у складі судді Цімботи В. І., постанову Апеляційного суду Закарпатської області від 27 серпня 2018 року у складі колегії суддів: Кожух О. А., Бисаги Т. Ю., Собослоя Г. Г., та ухвалу Апеляційного суду Закарпатської області від 27 серпня 2018 року, у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, знесення гаражу та відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, знесення гаражу та відшкодування моральної шкоди.

Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_1 на праві власності належить земельна ділянка площею 0,04 га для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер НОМЕР_1 , в с. Колочава Міжгірського району Закарпатської області на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 11 квітня 2014 року. ОСОБА_2 незаконно самовільно збудував на цій земельній ділянці гараж, що підтверджується актом комісії депутатів від 01 липня 2016 року та рішенням Міжгірського районного суду Закарпатської області від 05 лютого 2015 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Закарпатської області від 13 березня 2015 року.

Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просив суд зобов`язати ОСОБА_2 усунути перешкоди у його праві власності на земельну ділянку площею 0,04 га на АДРЕСА_1 , кадастровий номер НОМЕР_1 , шляхом знесення гаража на цій земельній ділянці; стягнути зі ОСОБА_2 на його користь 10 000 грн моральної шкоди.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Міжгірського районного суду Закарпатської області від 05 лютого 2018 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Зобов`язано ОСОБА_2 усунути перешкоди у праві власності ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 0,04 га на АДРЕСА_1 , кадастровий номер НОМЕР_1 , шляхом знесення гаража на цій земельній ділянці.

Надано ОСОБА_1 право на знесення із належної йому на праві приватної власності земельної ділянки самовільно збудованого гаража ОСОБА_2 за рахунок останнього.

У іншій частині вимог відмовлено.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_2 порушує право власності ОСОБА_1 , яке на підставі статті 152 ЗК України підлягає захисту шляхом усунення перешкод - знесення гаража на належній позивачу земельній ділянці.

Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції

Ухвалою Апеляційного суду Закарпатської області від 27 серпня 2018 року апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_3 закрито, оскільки не доведено, що судовим рішенням у цій справі вирішено питання про його права.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Апеляційного суду Закарпатської області від 27 серпня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково, рішення Міжгірського районного суду Закарпатської області від 05 лютого 2018 року змінено, виключивши із резолютивної частини рішення вказівку щодо надання ОСОБА_1 права на знесення із належної йому на праві приватної власності земельної ділянки самовільно збудованого гаража ОСОБА_2 за рахунок останнього.

У іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Суд апеляційної інстанції постановив, що посилання ОСОБА_2 на те, що спірний гараж збудований до набуття ОСОБА_1 права власності на земельну ділянку, не спростовує вимог законного власника про усунення перешкод шляхом знесення самовільно збудованого гаража.

Короткий зміст вимог касаційних скарг та їх доводів

У касаційній скарзі, поданій у вересні 2018 року до Верховного Суду, ОСОБА_3 , від імені якого діє адвокат Керита М. В., посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального права й порушення норм процесуального права, просив скасувати рішення Міжгірського районного суду Закарпатської області від 05 лютого 2018 року, постанову Апеляційного суду Закарпатської області від 27 серпня 2018 року та ухвалу Апеляційного суду Закарпатської області від 27 серпня 2018 року і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга ОСОБА_3 мотивована тим, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій не відповідають критеріям законності та обґрунтованості. Суди попередніх інстанцій не перевірили належним чином надані ОСОБА_1 докази на підтвердження його вимог.

У матеріалах цієї справи немає жодного доказу того, що саме ОСОБА_2 є забудовником спірного гаража.

У порушення вимог статті 51 ЦПК України суд першої інстанції не залучив до участі в цій справі належного відповідача, що є підставою для відмови у задоволенні позову.

ОСОБА_3 вважає, що судами попередніх інстанцій було порушено його конституційне право на захист своїх прав.

У касаційній скарзі, поданій у вересні 2018 року до Верховного Суду, ОСОБА_2 , посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального права й порушення норм процесуального права, просив скасувати рішення Міжгірського районного суду Закарпатської області від 05 лютого 2018 року, постанову Апеляційного суду Закарпатської області від 27 серпня 2018 року та ухвалу Апеляційного суду Закарпатської області від 27 серпня 2018 року і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга ОСОБА_2 мотивована тим, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій не відповідають критеріям законності та обґрунтованості. Суди попередніх інстанцій грубо порушили положення статті 265 ЦПК України, оскільки не зазначили в оскаржуваних судових рішеннях позицію ОСОБА_2 та ОСОБА_3 щодо цієї справи.

Із заяви депутатського корпусу Колочавської сільської ради Закарпатської області вбачається, що саме ОСОБА_3 , який є інвалідом першої групи А , побудував спірний гараж, який йому є необхідним для належного зберігання автомобіля. Для отримання останнього він зареєстрований у відповідній черзі згідно із Законом України Про гарантії соціального статусу інвалідів .

Крім того, судами попередніх інстанцій не було залучено до участі у цій справі Інспекцію державного будівельного архітектурного контролю в Закарпатській області, яка має повноваження встановлювати наявність самочинного будівництва.

Короткий зміст позиції інших учасників справи

Відзив на касаційну скаргу від ОСОБА_1 не надходив.

Надходження касаційних скарг до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 12 жовтня 2018 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_3 , від імені якого діє адвокат Керита М. В., на рішення Міжгірського районного суду Закарпатської області від 05 лютого 2018 року, постанову Апеляційного суду Закарпатської області від 27 серпня 2018 року та ухвалу Апеляційного суду Закарпатської області від 27 серпня 2018 року і витребувано із Міжгірського районного суду Закарпатської області цивільну справу № 302/696/16-ц.

Ухвалою Верховного Суду від 12 жовтня 2018 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Міжгірського районного суду Закарпатської області від 05 лютого 2018 року, постанову Апеляційного суду Закарпатської області від 27 серпня 2018 року та ухвалу Апеляційного суду Закарпатської області від 27 серпня 2018 року.

Ухвалою Верховного Суду від 20 березня 2019 року заяву ОСОБА_2 та його адвоката Керити М. В. про зупинення виконання судових рішень задоволено, зупинено виконання рішення Міжгірського районного суду Закарпатської області від 05 лютого 2018 року та постанови Апеляційного суду Закарпатської області від 27 серпня 2018 року до закінчення касаційного провадження.

Позиція Верховного Суду

Згідно із положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційних скарг їх висновків не спростовують.

Оцінка аргументів учасників справи та висновків судів першої та апеляційної інстанцій

Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що рішенням Міжгірського районного суду Закарпатської області від 05 лютого 2015 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Закарпатської області від 13 березня 2015 року у задоволенні позову ОСОБА_2 до Колочавської сільської ради Закарпатської області, ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , третя особа -

відділ Держземагенства у Міжгірському районі про зобов`язання виділити земельну ділянку, скасування свідоцтва про право власності на земельну ділянку, виданого ОСОБА_1 та скасування рішень Колочавської сільської ради Закарпатської області відмовлено.

Зазначеними судовими рішеннями встановлено, що рішенням Колочавської сільської ради Закарпатської області від 12 березня 2010 року № 107 надано дозвіл ОСОБА_1 на розробку технічної документації для передачі у приватну власність земельної ділянки, яка знаходиться в межах населеного пункту с. Колочава, урочище За дорогою - для ведення особистого селянського господарства, площею 0,04 га.

Рішенням Колочавської сільської ради Закарпатської області від 09 вересня 2010 року № 69 передано безоплатно ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,04 га у с. Колочава, в урочищі За дорогою , для ведення особистого селянського господарства.

Рішенням Колочавської сільської ради Закарпатської області від 27 червня 2013 року № 68 внесено зміни в рішення Колочавської сільської ради Закарпатської області від 09 вересня 2010 року № 69 і надано дозвіл ОСОБА_1 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 0,04 га для ведення особистого селянського господарства в с. Колочава, в урочищі За дорогою .

Згідно із рішенням Колочавської сільської ради Закарпатської області від 03 лютого 2014 року № 14 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства в с. Колочава, в урочищі За дорогою , площею 0,04 га., та передано йому цю ділянку у власність.

11 квітня 2014 року ОСОБА_1 видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно - земельну ділянку площею 0,04 га для ведення особистого селянського господарства в с . Колочава Міжгірського району Закарпатської області.

Відповідно до акта комісійного обстеження земельної ділянки від 29 грудня 2014 року встановлено, що на земельній ділянці ОСОБА_1 площею 0,04 га в с. Колочава Міжгірського району Закарпатської області ОСОБА_2 самовільно побудував гараж з надвірною спорудою. Документів про дозвіл на будівництво такого гаража ОСОБА_2 не надано.

Передача Колочавською сільською радою Закарпатської області земельної ділянки ОСОБА_1 є законною, здійснена в межах компетенції сільської ради в порядок і спосіб, передбачені чинним законодавством України.

Відповідно до частини першої статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Конституцією України (частинами п`ятою та шостою статті 41) та ЦК України (частинами першою та другою статті 321) визначено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Одним із способів захисту права власності є негаторний позов.

Так, статтею 391 ЦК України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Поняття самочинного будівництва, підстави визнання будівництва самочинним, право власності на самочинно збудовані на земельній ділянці об`єкти, а також знесення неправомірно зведених на земельній ділянці споруд визначено статтею 376 ЦК України.

Так, відповідно до частин першої та другої статті 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Частиною четвертою статті 82 ЦПК України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Суди попередніх інстанцій обґрунтовано зазначили, що рішенням Міжгірського районного суду Закарпатської області від 05 лютого 2015 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Закарпатської області від 13 березня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Колочавської сільської ради Закарпатської області, ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , третя особа -

відділ Держземагенства у Міжгірському районі про зобов`язання виділити земельну ділянку, скасування свідоцтва про право власності на земельну ділянку, виданого ОСОБА_1 , та скасування рішень Колочавської сільської ради Закарпатської області, встановлено, що саме ОСОБА_2 побудував на земельній ділянці ОСОБА_1 спірний гараж.

ОСОБА_2 , пред`являючи до Міжгірського районного суду Закарпатської області цивільний позов до Колочавської сільської ради Закарпатської області, ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , третя особа - відділ Держземагенства у Міжгірському районі про зобов`язання виділити земельну ділянку, скасування свідоцтва про право власності на земельну ділянку, виданого ОСОБА_1 та скасування рішень Колочавської сільської ради Закарпатської області, обґрунтовував його тим, що його син ОСОБА_3 , 1983 року народження, є інвалідом першої групи А та стоїть на черзі щодо отримання автомобіля, а кілька років тому ОСОБА_2 на спірній земельній ділянці побудував гараж.

Ураховуючи викладене, доводи касаційної скарги про те, що заява депутатів Колочавської сільської ради Закарпатської області підтверджує, що спірний гараж було побудовано ОСОБА_3 за допомогою батьків, спростовується вищевказаним рішенням Міжгірського районного суду Закарпатської області від 05 лютого 2015 року.

Відповідно до пункту 8 частини другої статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства в Україні є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Згідно із абзацом 3 підпункту 3.1 пункту 3 рішення Конституційного Суду України від 11 грудня 2007 року у справі № 11-рп/2007 реалізацією права особи на судовий захист є можливість оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій. Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Відповідно до частини першої статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Рішенням Міжгірського районного суду Закарпатської області від 05 лютого 2015 року та постановою Апеляційного суду Закарпатської області від 27 серпня 2018 року вирішено питання щодо усунення ОСОБА_2 перешкод у праві власності ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 0,04 га на АДРЕСА_1 , кадастровий номер НОМЕР_1 , шляхом знесення гаража на цій земельній ділянці.

Син відповідача - ОСОБА_3 , не брав участі у справі. Під час розгляду цієї справи суди першої та апеляційної інстанцій обґрунтовано взяли до уваги, в тому числі з урахуванням обставин, встановлених у рішенні Міжгірського районного суду Закарпатської області від 05 лютого 2015 року, що спірний гараж було побудовано саме ОСОБА_2 . Тому ОСОБА_3 не може вважатися особою, права чи законні інтереси якого вирішено оскаржуваними судовими рішеннями.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 362 ЦПК України суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо, зокрема, після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося.

Установивши наведені вище обставини після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_3 , зокрема, що оскаржуваним ним рішенням Міжгірського районного суду Закарпатської області від 05 лютого 2018 року не вирішувалося питання про його права, свободи, інтереси та обов`язки, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав, передбачених пунктом 3 частини першої статті 362 ЦПК України, для закриття апеляційного провадження.

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, апеляційний суд, на виконання вимог статей 367, 374 ЦПК України, дослідив всі наявні у справі докази у їх сукупності та співставленні, надав їм належну оцінку, визначив характер спірних правовідносин і норми права, які підлягали застосуванню до цих правовідносин, залишив частково рішення суду першої інстанції без змін.

Доводи касаційних скарг висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують, на законність судових рішень не впливають, афактично зводяться до переоцінки доказів, що на стадії перегляду справи у касаційному порядку нормами чинного ЦПК України не передбачено.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстави для задоволення касаційних скарг відсутні.

Крім того, відповідно до частини третьої статті 436 ЦПК України суд касаційної інстанції у постанові за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії).

Ухвалою Верховного Суду від 20 березня 2019 року було зупинено виконання рішення Міжгірського районного суду Закарпатської області від 05 лютого 2018 року та постанови Апеляційного суду Закарпатської області від 27 серпня 2018 року до закінчення касаційного провадження.

Оскільки касаційне провадження у справі закінчено, то виконання рішення Міжгірського районного суду Закарпатської області від 05 лютого 2018 року та постанови Апеляційного суду Закарпатської області від 27 серпня 2018 року підлягає поновленню.

Керуючись статтями 400, 401, 410, 416, 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги ОСОБА_3 , від імені якого діє адвокат Керита Мар`яна Василівна, та ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Міжгірського районного суду Закарпатської області від 05 лютого 2018 року в його нескасованій частині, постанову Апеляційного суду Закарпатської області від 27 серпня 2018 року та ухвалу Апеляційного суду Закарпатської області від 27 серпня 2018 року залишити без змін.

Поновити виконання рішення Міжгірського районного суду Закарпатської області від 05 лютого 2018 року в його нескасованій частині та постанови Апеляційного суду Закарпатської області від 27 серпня 2018 року.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Ю. В. Черняк

І. А. Воробйова

Р. А. Лідовець