Ухвала

від 16.07.2020 по справі 302/692/16-ц

МІЖГІРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 302/692/16-ц

4-с/302/5/20

У Х В А Л А

(в повному обсязі)

16.07.2020 смт.Міжгір`я

Міжгірський районний суд Закарпатської області

в особі суддя Кривка В.П.,

з участю - секретар судового засідання Гажук Н.В.,

стягувач - ОСОБА_1 , представник стягувача - адвокат Шишола В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за скаргою стягувача ОСОБА_1 про визнання протиправною і скасування постанови старшого державнго виконавця Міжгірського РВ ДВС Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства Юстиції Почіль І.М. від 25.03.2020 у виконавчому провадженні № 57481756 і видачу дубліката виконавчого листа,-

В С Т А Н О В И В:

Зазначена скарга надійшла до суду 11.06.2020 з таким обґрунтуванням вимог.

Державний виконавець Почіль І.М. постановою від 25.03.2020 закінчив виконання виконавчого провадження № 57481756, яке було відкрите на підставі виконавчого листа № 302/692/16-ц від 02.10.2018 , виданого Міжгірським районним судом Закарпатської області, яким зобов`язано ОСОБА_2 (боржника) усунути перешкоди у праві власності ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 0,04 в АДРЕСА_1 (за дорогою), кадастровий номер 2122482100:01:008:0008, шляхом знесення гаража на цій земельній ділянці. Стягувач просить вважати непорушеними строки звернення до суду з скаргою, встановлені статтею 449 ч.1 ЦПК України, покликаючись на п.3 ч.12 закону України № 540-ІХ, яким доповнено розділ ХІІ Прикінцеві положення ЦПК України, зокрема щодо продовження строків звернення до суду на строк дії карантину у зв`язку з поширенням короновірусної хвороби (COVID-19). Стягувач вважає, що державний виконавець грубо порушив п.11 ч.1 та положення ч.3 статті 63 закону Про виконавче провадження , бо рішення боржником не виконано і державний виконавець не обґрунтував чому саме неможливо виконати рішення суду без участі боржника. Окрім цього, державний виконавець залучав для примусового виконання спеціалізовані підприємства. Однак у постанові не зазначив про це. Стягувач також зазначив, що з 11.03.2020 по 26.05.2020 він перебував за кордоном України в Чеській Республіці, а надалі на умовах самоізоляції та обсервації вдома в АДРЕСА_1 , тому не зміг взяти учать у виконавчих діях та своєчасно подати скаргу внаслідок виконання карантинних правил та обмежень.

Стягувач та його представник скаргу підтримали.

Державний виконавець Почіль І.М. подав письмові заперечення на скаргу і в судове засідання не з`явився. Керівник зазначеного підрозділу органу виконавчої служби подав заяву в суд про розгляд справи без участі представника відділу ДВС.

Стягувач та його представник адвокат Вакула Ю.І. в судове засідання не з`явились з покликанням на карантинні заходи у зв`язку з короновірусом. Окрім цього, представник боржника подав заяву відкласти судове засідання, посилаючись на те, що з 14.07 по 17.07.2020 перебуватиме в Офісі генерального прокурора в Місті Києві і подав копії залізничного квитка на потяг.

Суд постановив розглянути скаргу без участі державного виконавця і стягувача та його представника з огляду на таке.

Стаття 450 ч. 2 ЦПК України передбачає, що неявка стягувача, боржника, державного виконавця, які належним чином повідомлені про час і місце розгляду скарги не перешкоджають її розгляду. Суд вважає, що підстав для відкладення судового засідання , передбачених процесуальним законом, не має, бо державний виконавець надав свою позицію в справу письмово. Натомість боржник і його представник дізнались заздалегідь про зміст скарги. Одержавши копію такої з судовими повістками, про що є підтвердження в справі. Отже, ці особи мали можливість висловити свою позицію в письмовому провадженні.

Оцінивши зміст скарги, зміст постанови державного виконавця, на яку подано скаргу, додані в справу документи щодо виконання судового рішення, суд встановив таке.

Згідно виконавчого листа, виданого Міжгірським районним судом Закарпатської області 02.10.2018 в справі № 302/692/16-ц на підставі постанови апеляційного суду Закарпатської області від 27.08.2018. судом вирішено: зобов`язати ОСОБА_2 усунути перешкоди у праві власності ОСОБА_1 на земельну ділянку 0.04 га в АДРЕСА_1 (за дорогою), кадастровий номер 2122482100:01:008:0008 шляхом знесення гаражу на цій земельній ділянці.

На підставі цього виконавчого документа державний виконавець Почіль І.М. постановою від 24.10.2018 відкрив виконавче провадження № 57481756.

Згідно з постановою від 25.03.2020 державним виконавцем Почіль І.М. закінчено виконавче провадження. Ця постанова обґрунтована таким.

У постанові зазначено перелік здійснених державним виконавцем виконавчих дій, а саме: 22.11.2018 на місці знаходження гаража державний виконавець встановив, що боржник не виконав рішення суду і склав акт про це; 14.02.2018 державний виконавець виніс постанову про накладення штрафу на боржника в сумі 1700 грн з попередженням про кримінальну відповідальність боржника у разі невиконання судового рішення і встановлено боржнику повторний строк самостійно виконати рішення суду до 01.03.2018; 25.04.2019 винесено постанову про зупинення виконавчого провадження на підставі ухвали Верховного Суду від 20.03.2020 до закінчення касаційного провадження в справі; 24.10.2019 поновлено виконавче провадження на підставі постанови Верховного Суду від 23.07.2020; 22.01.2020 державний виконавець виїздом на місце знаходження земельної ділянки і гаража встановив , що боржник не виконав рішення суду, - про що складено акт 28.02.2020 винесено постанову державним виконавцем про накладення штрафу на боржника в сумі 3400 грн і надіслано повідомлення в Міжгірське відділення поліції про внесене подання про притягнення до кримінальної відповідальності боржника. На основі викладено державний виконавець застосував п.11 статті 39 закону Про виконавче провадження .

Постанова про закінчення виконавчого № 57481756 від 25.03.2020 надіслана старшим державним виконавцеми Почіль І.М. до Міжгірського районного суду Закарпатської області 31.03.2020 року разом з оригіналом виконавчого листа № 302/692/16-ц від 02.10.2018 виданого Міжгірським районним судорм Закарпатської області (супровідний лист від 25.03.2020 за вих № 5062/18-5-38).

Дослідивши зміст оскаржуваної постанови, доводи, зазначені стягувачем у скарзі, заперечення державного виконавця і додані ним документи з виконавчого провадження, суд дійшов такого висновку.

Пунктом 11 частини статті 39 закону Про виконавче провадження передбачено, що виконавче провадження підлягає закінченню у разі надіслання виконавчого документа до суду, який його видав, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 63 цього Закону.

Згідно з частиною 3 статті 63 закону про виконавче провадження виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником. У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом. У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

Згідно з частиною 2 статті 63 цього ж Закону у разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Отже, закінчення виконавчого провадження по виконанню рішень, за яким боржника зобов`язано вчинити певні дії на вищезазначених підставах залежить від того виконав чи не виконав боржник рішення суду добровільно після відкриття виконавчого провадження, чи не має поважних причин, що унеможливлюють виконання рішення суду боржником особисто, перевірки цих обставин та їх встановлення державним виконавцем та вжиття заходів державним виконавцем, які передбачені цими нормами закону.

Державний виконавець належно цих вимог закону не виконав. Це вбачається з такого .

Державний виконавець дійшов висновку, що саме боржник ОСОБА_2 повинен здійснити демонтування (знесення) самочинної будівлі (гаража) із земельної ділянки, яка належить стягувачу. Покликання державного виконавця на положення ч.4 статті 376 ЦК України, суд вважає помилковими, бо ця матеріальна норма передбачає поряд з обов`язком особи, яка самочинно здійснила будівництво на земельній ділянці з порушенням прав інших осіб, знести забудований об`єкт особою, яка здійснила самочинне будівництво, - також знесення самовільно збудованого за рахунок особи, яка здійснила самочинне будівництво.

З матеріалів виконавчого провадження видно, що державний виконавець під час здійснення виконавчих дій залучав два підприємства для примусового виконання судового рішення, а саме: ТДВ ЗАГАЛШЛЯХБУД та КП Міжгірське ВУЖКГ , однак про це не зазначив у постанові про закінчення виконавчого провадження і не надав підтверджень неможливості примусового виконання рішення суду за участі цих підприємств.

Отже, державний виконавець мав діяти відповідно до положень ч.3 абзац 2 статті 63 закону Про виконавче провадження , а саме після повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, яке може бути виконано без участі боржника, виконавець має не тільки повідомити орган досудового розслідування про вчинення боржником кримінального правопорушення, а одночасно вжити заходів примусового виконання рішення, які передбачені цим Законом.

Стаття 2 ЦПК України передбачає, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Основними засадами (принципами) цивільного судочинства є:

1) верховенство права;

2) повага до честі і гідності, рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом;

3) гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами;

4) змагальність сторін;

5) диспозитивність;

6) пропорційність;

7) обов`язковість судового рішення;

8) забезпечення права на апеляційний перегляд справи;

9) забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, встановлених законом;

10) розумність строків розгляду справи судом;

11) неприпустимість зловживання процесуальними правами;

12) відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Ця ж норма цивільно-процесуального закону визначає однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства обов`язковість судового рішення (стаття 18 ЦПК України), зокрема для громадян і посадових осіб органів влади.

Складовою права на справедливий суд є повне і належне виконання судового рішення, яке набрало законної сили, згідно з положеннями статті 6 ч.1 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод людини.

Встановлене дає підстави суду застосувати статтю 451 ЦК України, тобто визнати скаргу обґрунтованою, оскаржувану постанову державного виконавця неправомірною та зобов`язати його поновити порушене право стягувача, тобто відновити виконавче провадження і продовжити виконання судового рішення відповідно до положень закону Про виконавче провадження для повного і належного виконання судового рішення.

Суд вважає необґрунтованою вимогу стягувача видати дублікат виконавчого листа, оскільки такий наявний в матеріалах цивільної справи та підлягає поверненню старшому державному виконавцю ОСОБА_3 після набрання цією ухвалою законної сили, для відновлення виконавчого провадження.

Судових витрат до стягнення не заявлено.

Керуючись статтями 450, 451, 260 , 261, 273,353 ЦПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Скаргу задовольнити частково.

Визнати протиправною і скасувати постанову державного виконавця Міжгірського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Західного регіонального управління Міністерства юстиції (М.Івано-Франківськ) Почіль І.М. від 25.03.2020 у виконавчому провадженні № 57481756.

Зобов`язати державного виконавця Міжгірського РВ ДВС Почіль І.М. відновити виконавче провадження за виконавчим листом в справі № 302/692/16-ц, виданого Міжгірським районним судом Закарпатської області 02.10.2018 і здійснити всі необхідні виконавчі дії відповідно до закону Про виконавче провадження щодо належного і повного виконання судового рішення Міжгірського районного суду Закарпатської області від 05.02.2018. яке залишене без змін постановою апеляційного суду Закарпатської області від 27.08.2018.

Відмовити у задоволенні вимог про видачу дубліката виконавчого листа .

Копію ухвали надіслати боржнику і в орган виконавчої служби.

Апеляційну скаргу на ухвалу суду може бути подано в Закарпатський апеляційний суд протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення через Міжгірський районний суд Закарпатської області, відповідно до положень п. 15.5 ч. 1 розділу VII Перехідні положення ЦПК України.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Ухвала суду набирає законної сили згідно з ст. 273 ЦПК України.

Ухвала в повному обсязі складена 21.07.2020.

Суддя:В. П. Кривка