Ухвала

від 26.07.2019 по справі 464/3310/17

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

26 липня 2019 року

м. Київ

справа № 464/3310/17

провадження № 61-13219ск19

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Черняк Ю. В. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Сихівського районного суду м. Львова від 19 жовтня 2018 року та постанову Львівського апеляційного суду від 28 травня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, треті особи: Публічне акціонерне товариство Фідобанк , Товариство з обмеженою відповідальністю Будівельна компанія Комплекс-ПРО , про стягнення коштів,

ВСТАНОВИВ:

У травні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, треті особи: Публічне акціонерне товариство Фідобанк , Товариство з обмеженою відповідальністю Будівельна компанія Комплекс-ПРО , про стягнення коштів.

На обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначив, що 18 листопада 2015 року між ним та Публічним акціонерним товариством Фідобанк було укладено договір банківського (поточного) рахунку № НОМЕР_1 , відповідно до якого йому відкрито поточний рахунок № НОМЕР_2 у відділені банку у м. Львові.

18 травня 2016 року на зазначений поточний рахунок ОСОБА_1 було внесено кошти у розмірі 199 000 грн, що підтверджується квитанцією від 18 травня 2016 року № 383660275.

Згідно із рішенням Національного банку України від 20 травня 2016 року № 8 Про віднесення Публічного акціонерного товариства Фідобанк до категорії неплатоспроможних виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 20 травня 2016 року № 783 Про запровадження тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товаристві Фідобанк та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку .

06 червня 2016 року ОСОБА_1 отримав в банку виписку по особових рахунках, в якій відсутня інформація про зазначену вище операцію із зарахуванням коштів і вказано залишок коштів на рахунку без врахування внесеної суми.

24 червня 2016 року ОСОБА_1 звернувся із запитом до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства Фідобанк Коваленко О. В. з проханням забезпечити відображення залишку коштів на його поточному рахунку із врахуванням внесеної суми 199 000 грн та внести його в перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами Публічного акціонерного товариства Фідобанк за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. На запит ОСОБА_1 . Фонд гарантування вкладів фізичних осіб надав відповідь від 02 серпня 2016 року, відповідно до якої банком в односторонньому порядку було анульовано платіжні доручення на зарахування грошових коштів в сумі 199 000 грн у зв`язку з тим, що останні були виявлені як навантаження на Фонд гарантування вкладів фізичних осіб.

Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просив суд стягнути з будь-яких банківських рахунків Фонду гарантування вкладів фізичних осіб грошові кошти у розмірі 199 000 грн.

Рішенням Сихівського районного суду м. Львова від 19 жовтня 2018 року, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного суду від 28 травня 2019 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову, та апеляційний суд, залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, виходили із того, що стягнення коштів з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у цій справі не узгоджується із вимогами Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб , Положенням про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, затвердженим рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 09 серпня 2012 року № 14, та Положенням про порядок визначення банків-агентів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, затвердженим рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 12 липня 2012 року № 6.

У липні 2019 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на рішення Сихівського районного суду м. Львова від 19 жовтня 2018 року та постанову Львівського апеляційного суду від 28 травня 2019 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, заявник просить скасувати оскаржувані судові рішення і ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки вона подана на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах.

За правилом пункту 2 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев`ята статті 19 ЦПК України).

Відповідно до статті 7 Закону України Про Державний бюджет України на 2019 рік встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01 січня 2019 року - 1 921 грн.

Ціна позову у цій справі становить 199 000 грн, яка станом на 01 січня 2019 року не перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1 921*500=960 500).

За правилом пункту 2 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Ураховуючи ціну позову, предмет позову та складність зазначеної справи, а також беручи до уваги, що касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять посилання на випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню, ураховуючи, що частина шостої статті 19 ЦПК України належить до Загальних положень цього Кодексу, які поширюються у тому числі і на касаційне провадження, Верховний Суд вважає за можливе визнати цю справу малозначною.

Додатково Верховним Судом враховано, що судове рішення судом апеляційної інстанції постановлено після набрання чинності Законом України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів , тобто після 15 грудня 2017 року.

Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, узгоджуються із положеннями Конституції України, відповідно до статті 129 якої основними засадами судочинства є, серед інших, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Наведене повністю узгоджується з правовими позиціями, сформованими Європейським судом з прав людини у справах Levages Prestations Services v. France (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) та Brualla Gomez de la Torre v. Spain (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії), згідно з якими умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.

З урахуванням викладеного, оскільки оскаржувані заявником рішення Сихівського районного суду м. Львова від 19 жовтня 2018 року та постанова Львівського апеляційного суду від 28 травня 2019 року ухвалені у малозначній справі, вони не підлягають касаційному оскарженню і у відкритті касаційного провадження у справі необхідно відмовити.

Керуючись статтею 129 Конституції України, статтями 19, 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Сихівського районного суду м. Львова від 19 жовтня 2018 року та постанову Львівського апеляційного суду від 28 травня 2019 року.

Копію ухвали разом з доданими до скарги матеріалами повернути особі, яка подавала касаційну скаргу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.

Суддя Ю. В. Черняк