Ухвала

від 26.07.2019 по справі 703/3081/17

СМІЛЯНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 703/3081/17

1-кс/703/1366/19

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

про відмову у накладенні арешту на майно

26 липня 2019 року слідчийсуддя Смілянськогоміськрайонного судуЧеркаської області ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , за участю прокурора ОСОБА_3 , слідчого ОСОБА_4 , власника майна ОСОБА_5 , захисників ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі засідань приміщення суду в м. Сміла Черкаської області клопотання слідчого Смілянського ВП ГУНП в Черкаській області ОСОБА_4 про накладення арешту на майно,

ВСТАНОВИВ:

Слідчий Смілянського ВП ОСОБА_4 , за погодженням з прокурором Смілянської місцевої прокуратури ОСОБА_8 , під час проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні №42017251230000068, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 04 жовтня 2017 року, звернувся до слідчого судді з клопотанням про накладення арешту на:

- нерухоме майно, яке перебуває у власності ОСОБА_5 , а саме: нерухоме майно з переліку зазначеного в інформаційній довідці №173144974 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1354310671105, реєстраційний номер майна 37406175 та 33254907);

- рухоме майно відповідно до довідки з Регіонального сервісного центру МВС в Черкаській області, про надання інформації стосовно транспортних засобів, а саме:

1). Транспортний засіб марки «FAW», номерний знак НОМЕР_1 , шасі № НОМЕР_2 , синього кольору, 2007 року випуску;

2). Транспортний засіб марки «JAC», номерний знак НОМЕР_3 , шасі № НОМЕР_4 , синього кольору, 2008 року випуску.

- грошові кошти, які перебувають на банківських рахунках № НОМЕР_5 , № НОМЕР_6 , № НОМЕР_7 , № НОМЕР_8 в АТ «УКРГАЗБАНК» МФО 320478, адреса місцезнаходження банку: м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 16/22. Заборонити відчуження, розпорядження, користування всім нерухомим та рухомим майном, перелічених вище та заборонити операції з грошовими коштами на вищевказаних банківських рахунках.

Клопотання обґрунтовує тим, що СВ Смілянського ВП здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №42017250230000068 від 04 жовтня 2017 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.367 КК України.

В ході досудового розслідування встановлено, що обстеженням земельних ділянок історико культурного призначення площею 12,5978 га (кадастровий номер 7123787000:02:002:0067), 25,6788 га (кадастровий номер 7123787200:02:002:0068), 19,1081 га (кадастровий номер 7123787200:02:002:0069) в адміністративних межах Ротмістрівської сільської ради Смілянського району, які перебувають в оренді ТОВ «Фірма «Вектор», встановлено факт пошкодження археологічних об`єктів культурної спадщини, пам`ятки археології місцевого значення курганної групи, взятої на облік та під охорону держави рішенням облвиконкому №116 від 26 червня 1990 року.

Згідно розпорядження Смілянської районної адміністрації Черкаської області №385 від 13 жовтня 2004 року ТОВ фірмі «Вектор» надано в оренду на 10 років земельну ділянку загальною площею 57,39 га в адміністративних межах Ротмістрівської сільської ради Смілянського району Черкаської області.

На підставі вказаного розпорядження між Смілянською РДА та ТОВ фірма «Вектор» в особі ОСОБА_5 14 жовтня 2004 року укладено договір оренди земельної ділянки площею 57,39 га ріллі державної власності (землі історико культурного призначення: 12,5978 га (кадастровий номер 7123787000:02:002:0067), 25,6788 га (кадастровий номер 7123787200:02:002:0068), 19,1081 га (кадастровий номер 7123787200:02:002:0069).

В ході отримання дозвільних документів про надання земельної ділянки в оренду, ТОВ фірма «Вектор» за №862 від 25 червня 2004 року начальником археологічної інспекції надано висновок про те, що на площі земельних ділянок, що передаються в оренду, розташовані курганні групи.

Також, згідно вказаного висновку з метою уникнення пошкодження оранкою курганних насипів, кургани слід вимежувати зі складу земель, що передаються та залужити. Невиконання даних вимог тягне за собою кримінальну відповідальність службових осіб згідно ст.298 КК України.

Про необхідність залуження курганів та заборону їх розорювання ОСОБА_5 також був повідомлений при підписанні акту попереднього погодження місця розташування земельних ділянок від 20 березня 2004 року.

03 травня 2017 року завідувачем сектору археології та охорони культурної спадщини Державного історико культурного заповідника «Трипільська культура» було встановлено факт пошкодження археологічних об`єктів культурної спадщини, пам`ятки археології місцевого значення курганної групи, взятої на облік та під охорону держави рішенням облвиконкому №116 від 26 червня 1990 року, та згідно висновку судової будівельно технічної експертизи №18/18/Буд. від 22 червня 2018 року розмір збитків, завданих державі несанкціонованим сільськогосподарським обробітком пам`яток археології становить 33584395,15 гривень.

07 листопада 2018 року в ході проведення огляду місця події земельних ділянок 12,5978 га (кадастровий номер 7123787000:02:002:0067), 25,6788 га (кадастровий номер 7123787200:02:002:0068), 19,1081 га (кадастровий номер 7123787200:02:002:0069), що в адміністративних межах Ротмістрівської сільської ради Смілянського району Черкаської області, було встановлено, що дані земельні ділянки розорані та оброблені по всій їх площі, в тому числі і пагорби, які на них знаходяться.

В ході допиту як свідка ОСОБА_9 встановлено, що він являється директором ТОВ «Деметра ЛК» та перебуває на посаді агронома в ТОВ «Вектра Агро Плюс». Особисто знайомий з ОСОБА_5 , директором ТОВ «Фірма Вектор» та вони співпрацюють. Між ОСОБА_5 та ним укладена письмова угода про спільний обробіток земель. Він згідно укладеної угоди протягом останніх двох років здійснює обробіток земельних ділянок12,5978 га (кадастровий номер 7123787000:02:002:0067), 25,6788 га (кадастровий номер 7123787200:02:002:0068), 19,1081 га (кадастровий номер 7123787200:02:002:0069), що в адміністративних межах Ротмістрівської сільської ради Смілянського району Черкаської області та які перебувають в оренді ТОВ «Фірма Ветор».

Крім того, в ході допиту осіб, які безпосередньо здійснювали оранку та обробку даних земельних ділянок, ОСОБА_10 та ОСОБА_11 встановлено, що вони перебували на посадах трактористів в ТОВ «Деметра», директором якої на той час був ОСОБА_9 і протягом останніх декількох років здійснюють обробіток земельних ділянок в межах Ротмістрівськохї сільської ради Смілянського району Черкаської області. Які саме земельні ділянки обробляти, їм повідомляло керівництво. Щодо вищевказаних ділянок додаткових вказівок, які землі обробляти, які ні, їм не надходило та про кургани на цих земельних ділянках їм нічого не відомо.

27 червня 2019 року ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.367 КК України, як службова недбалість, тобто невиконання службовою особою своїх службових обов`язків через несумлінне ставлення до них, що спричинило тяжкі наслідки за наступних обставин.

Так, ОСОБА_5 працюючи на посаді директора Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Вектор», достовірно знаючи, що на орендованих товариством земельних ділянках розташовані пам`ятки археології місцевого значення курганні групи, взяті на облік та охорону держави рішенням облвиконкому №116 від 26 червня 1990 року, які необхідно вимежувати та залужити, не вжив заходів з метою виконання висновку археологічної інспекції Управління культури Черкаської ОДА №862 від 25 червня 2004 року, чим допустив пошкодження 8 курганів пам`ятки археології місцевого значення із державними реєстраційними номерами 3326 та 3327, що завдало державі збитків на суму 33584395,15 гривень.

З метою забезпечення кримінального провадження в частині відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), унеможливлення передачі чи продажу рухомого майна володільцем, приховування грошових коштів, слідчий вважає за необхідне накласти арешт на зазначене у клопотанні майно ОСОБА_5 , в зв`язку з чим звернуся до слідчого судді з вказаним клопотанням.

Слідчий Смілянського ВП ОСОБА_4 та прокурор Смілянської місцевої прокуратури ОСОБА_3 у судовому засіданні клопотання підтримали у повному обсязі та просили його задовольнити з наведених у ньому підстав. При цьому прокурор зазначив, що на даний час цивільний позов у кримінальному провадженні №42017251230000068, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 04 жовтня 2017 року, не заявлений, однак не виключається можливість звернення з таким до підозрюваного ОСОБА_5 , кримінальним правопорушенням завдана майнова шкода. На чию користь буде стягуватися матеріальна шкода, в разі пред`явлення цивільного позову у даному кримінальному провадженні, пояснити не зміг.

Захисник ОСОБА_5 адвокат ОСОБА_6 у судовому засіданні проти задоволення клопотання заперечив та зазначив, що характеризуючи кримінальне правопорушення, передбачене ст.367 КК України, варто виходити із того, що законодавцем сформульовано диспозицію даного злочину таким чином, що встановлюючи об`єктивну сторону правопорушення, суспільно-небезпечний наслідок в ньому не завжди є безпосередньо майновою шкодою. Натомість протиправне діяння особи створює неодмінні передумови для настання суспільно-небезпечного наслідку, при цьому сама істотна шкода інтересам держави безпосередньо винною особою не завдається. Верховний Суд у своїй постанові зазначив, що істотна шкода має бути безпосередньо матеріальною шкодою або мати матеріальне вираження. Крім того, ЄСПЛ у своєму рішенні у справі «Лівік проти Естонії» зауважив, що визначення поняття «істотна шкода» як наслідок зловживання владою чи службовим становищем було широким та не дозволяло з`ясувати, чи шкода нематеріального характеру, зокрема, нематеріальна шкода державі, загроза спричинення матеріальної шкоди, охоплюється поняттям істотна шкода. Як наслідок, норма кримінального закону визнана такою, що не відповідає вимогам передбачуваності, а тому порушується принцип ніякого покарання без закону. Виходячи з декількох трактувань поняття істотна шкода необхідно констатувати, що у даному випадку істотна шкода можу бути визначена як шкода, яка має матеріальне вираження, тобто майнова шкода. На думку, сторони обвинувачення, шкода завдана у даному кримінальному провадженні підлягає стягненню з винної особи у вчиненні кримінального правопорушення, в зв`язку з тим, що останній перебував на посаді директора та був відповідальний за дії юридичної особи. Однак, ст.298 КК України передбачено відповідальність за знищення, руйнування або пошкодження пам`яток об`єктів культурної спадщини та самовільне проведення пошукових робіт на археологічній пам`ятці. Таким чином, у кримінальному провадженні за ч.2 ст.367 КК України щодо ОСОБА_5 неможливо пред`явити цивільний позов до останнього та стягнути з нього, в разі доведеності його вини, матеріальну шкоду, як особи, що винна у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.290 КК України. Крім того, слідчим у клопотанні не зазначено жодної підстави для накладення арешту на майно ОСОБА_5 , які зазначені у ст.173 КПК України. Також, клопотання слідчого не містить конкретизованого переліку майна, що підлягає арешту, як і розміру грошових коштів, що мають бути арештовані. Крім того, кінцевим бенефіціаром ТОВ «Фірма Вектор» не є ОСОБА_5 .

Захисник ОСОБА_5 адвокат ОСОБА_7 у судовому засіданні проти задоволення клопотання заперечив, підтримав пояснення, надані адвокатом ОСОБА_6 , та зазначив, що як пояснив прокурор, відповідачем у даному кримінальному провадженні з врахуванням зібраних у ньому доказів, є фізична особа, а саме ОСОБА_12 , а не юридична особа. Крім того, у клопотанні не зазначено підстави для накладення арешту на майно ОСОБА_5 , які зазначені у ст.173 КПК України.

Власник майна ОСОБА_5 у судовому засіданні заперечив проти клопотання та просив слідчому у його задоволенні відмовити.

Заслухавши доводи слідчого, прокурора, власника майна та його захисників, перевіривши додані до клопотання матеріали, слідчий суддя приходить до наступного висновку.

У відповідності до витягу з ЄРДР кримінальне провадження №42017251230000068 від 04 жовтня 2017 року відкрите за фабулою, зазначеною слідчим у клопотанні.

27 червня 2019 року директору ТОВ «Фірма Вектор» ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.367 КК України.

Відповідно до п.7 ч.2 ст.131 КПК України, заходом забезпечення кримінального провадження є арешт майна.

Згідно ч.1 ст.170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Відповідно до ч.2 ст.170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Згідно ч.10 ст.170 КПК України, арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

Як вбачається з клопотання слідчого, останнім метою накладення арешту на майно ОСОБА_5 зазначено забезпечення кримінального провадження в частині відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), унеможливлення передачі чи продажу рухомого майна володільцем, приховування грошових коштів.

Під час судового засідання встановлено, що ОСОБА_5 є власником: нерухомого майна, яке зазначеного в інформаційній довідці №173144974 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1354310671105, реєстраційний номер майна 37406175 та 33254907); рухоме майно відповідно до довідки з Регіонального сервісного центру МВС в Черкаській області, про надання інформації стосовно транспортних засобів, а саме: транспортного засобу марки «FAW», номерний знак НОМЕР_1 , шасі № НОМЕР_2 , синього кольору, 2007 року випуску; транспортного засобу марки «JAC», номерний знак НОМЕР_3 , шасі № НОМЕР_4 , синього кольору, 2008 року випуску; та має грошові кошти, які перебувають на банківських рахунках № НОМЕР_5 , № НОМЕР_6 , № НОМЕР_7 , № НОМЕР_8 в АТ «УКРГАЗБАНК» МФО 320478, адреса місцезнаходження банку: м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 16/22.

Відповідно до ч.2 ст.173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Як встановлено під час судового розгляду, у кримінальному провадженні №42017251230000068 від 04 жовтня 2017 року, у якому ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.367 КК України, цивільний позов не заявлено.

При цьому, слідчий суддя зазначає, що можливе в подальшому пред`явлення цивільного позову у кримінальному провадженні №42017251230000068 від 04 жовтня 2017 року до ОСОБА_5 не є підставою для накладення арешту на його майно, з метою виконання такого позову у разі його задоволення.

Одночасно, слідчим та прокурором не враховано вимоги ст.1172 ЦК України, відповідно до якої, юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків. Замовник відшкодовує шкоду, завдану іншій особі підрядником, якщо він діяв за завданням замовника. Підприємницькі товариства, кооперативи відшкодовують шкоду, завдану їхнім учасником (членом) під час здійснення ним підприємницької або іншої діяльності від імені товариства чи кооперативу.

Крім того, санкція частини 2 статті 367 КК України повідомлення про вчинення кримінального правопорушення за якою вручено ОСОБА_5 не передбачає спеціальної конфіскації.

Також, матеріали клопотання не містять доказів, які свідчать про вартість рухомого та нерухомого майна, на яке слідчий просить накласти арешт та наявність або відсутність грошових коштів на рахунках зазначених у клопотанні, які належать ОСОБА_5 , в зв`язку з чим слідчий суддя позбавлений об`єктивної можливості встановити розумність та співрозмірність обмеження права власності ОСОБА_5 завданням та заходам забезпечення кримінального провадження №42017251230000068 від 04 жовтня 2017 року.

Також, слідчим не надано доказів, які свідчать про наявність у ОСОБА_5 інших грошових коштів, які можуть знаходиться на його рахунках, на які слідчий просить накласти арешт, в зв`язку з чим слідчий суддя вважає, що в разі накладення арешту на зазначені рахунки ОСОБА_5 може бути фактично позбавлено засобів для існування та проживання як його особисто, так і членів його родини.

Окрім того, в резолютивній частині клопотання слідчого не міститься чіткий та конкретизований перелік майна, на яке він просить накласти арешт.

Відповідно до ч.11 ст.170 КПК України, заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

Разом з тим, будь-яких доказів, які свідчать існування обставин, які підтверджують, що незастосування заборони та обмеження в праві користування, розпорядження ОСОБА_5 своїм майном, яке зазначено у клопотання слідчого, призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна, матеріали клопотання не містять.

До основних стандартів у сфері правового регулювання відносин власності належить Загальна декларація прав людини та Європейська конвенція про захист прав людини та основних свобод учасником яких є Україна. Стаття 17 Загальної декларації прав людини проголошує право приватної власності як основне і невідчужуване право людини. Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод є міжнародним договором, який закріплює певний перелік найбільш важливих для людини суб`єктивних прав. Складовою цієї Конвенції є окремі протоколи, які доповнюють та розвивають її положення.

Статтею 1 Протоколу №1 до Конвенції встановлено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном, ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Як свідчить практика Європейського суду з прав людини найчастіше втручання у право власності фізичних та юридичних осіб відбувається з боку державних органів, зокрема, органів виконавчої влади, іноді органів законодавчої й судової влади, шляхом прийняття законодавчих актів чи при винесенні незаконного рішення суду, тоді як ст. 1 Першого Протоколу до Конвенції забороняє будь-яке невиправдане втручання державних органів.

Втручання має бути законним, тобто здійснене на підставі закону. При цьому під «законом» Конвенція розуміє нормативний акт, що має бути «доступним» (accessible) та «передбачуваним» (foreseeable). Також закон має відповідати всім вимогам нормативного акта. «Доступність закону» означає наявність доступу та знань щодо цього закону в суспільстві та в окремих осіб. «Передбачуваність» означає можливість передбачити певні дії або наслідки, що можуть виникнути в зв`язку із застосуванням закону.

Практика ЄСПЛ визначає, що стаття 1 Протоколу, яка спрямована на захист особи (юридичної особи) від будь-якого посягання держави на право володіти своїм майном, також зобов`язує державу вживати необхідні заходи, спрямовані на захист права власності (рішення по справі «Броньовський проти Польщі» від 22 червня 2004 року).

У своїх висновках ЄСПЛ неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога статті 1 Протоколу 1 полягає в тому, що будь-яке втручання влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення п. 1 дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а п.2 визначає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію «законів». Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей Конвенції (рішення у справах «Колишній король Греції та інші проти Греції» та «Малама проти Греції»).

Відповідно до ст.8 Конвенції кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла, кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

Зазначені міжнародні гарантії прав людини на недоторканість житла, таємницю спілкування, невтручання у приватне життя, недоторканість прав власності нормативно визначені в Конституції України та є, відповідно до положень ст.7 КПК України, загальними засадами кримінального провадження.

Відповідно до ч.1 ст.173 КПК України, слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу. При цьому, слідчий суддя має зазначити, що матеріали клопотання не містять доказів, що арешт вказаного майна призведе до негативних наслідків.

На підставі вищевикладеного, слідчий суддя приходить до беззаперечного висновку, що слідчим та прокурором не доведено необхідність накладення арешту на майно ОСОБА_5 , яке зазначено у клопотанні, та наявність ризиків, передбачених ст.170 КПК України, в зв`язку з чим у задоволенні клопотання слід відмовити.

Керуючись ст.ст.131-132, 170-173, 237, 309, 395 КПК України,

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання слідчого Смілянського ВП ГУНП в Черкаській області ОСОБА_4 про накладення арешту на нерухоме майно, яке перебуває у власності ОСОБА_5 відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Апеляційного суду Черкаської області протягом п`яти днів з дня її оголошення, особами, які не були присутніми під час розгляду справи протягом п`яти днів з дня її отримання.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строків на її оскарження, а в разі оскарження після розгляду справи Апеляційним судом.

Повний текст ухвали виготовлено 30 липня 2019 року.

Слідчий суддя ОСОБА_1