Рішення

від 25.07.2019 по справі 916/1358/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"25" липня 2019 р.м. Одеса Справа № 916/1358/19

Господарський суд Одеської області у складі судді Степанової Л.В.

при секретарі судового засідання Топольницькій Б.П.

за участю представників сторін:

від позивача: Фетісова О.Є. згідно наказу;

від відповідача: Осьмінін С.Д. адвокат;

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Приватного підприємства «АВТО-ГРАНД» до відповідача Хлібодарського виробничого управління житлово-комунального господарства про стягнення 648474,61грн.

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «АВТО-ГРАНД» звернулося до Господарського суду Одеської області з позовом до відповідача Хлібодарського виробничого управління житлово-комунального господарства про стягнення 748474,61грн.

В обґрунтування позовних вимог Приватне підприємство «АВТО-ГРАНД» посилається на неналежне виконання Хлібодарським виробничим управлінням житлово-комунального господарства умов укладеного між сторонами договору про постачання теплової пари №311018 від 31.10.2018р. щодо своєчасної оплати поставленої теплової енергії.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 20.05.2019р. було відкрито провадження у справі №916/1358/19, ухвалено справу розглядати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 11.06.2019р. о 11:40.

20.05.2019р. за вх.суду№9933/19 Приватне підприємство «АВТО-ГРАНД» звернулося до суду з клопотанням про об`єднання позовів в якому просить об`єднати в одне провадження справу №916/1358/19 за позовом Приватного підприємства «АВТО-ГРАНД» до відповідача Хлібодарського виробничого управління житлово-комунального господарства про стягнення 748474,61грн. та справу №916/1357/19 за позовом Приватного підприємства «Авто-Гранд» до відповідача Хлібодарського виробничого управління житлово-комунального господарства про стягнення 2612101,80грн.

В підготовчому засіданні від 11.06.2019р. було оголошено перерву по 27.06.2019р. о 10:20, про що зазначено у протоколі судового засідання.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 11.06.2019р. викликано учасників справи у підготовче засідання на 27.06.2019р. о 10:20.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 11.06.2019р. відмовлено в об`єднанні справ №916/1358/19 та №916/1357/19 в одне провадження.

18.06.2019р. за вх.суду№12151/19 позивач звернувся до суду з заявою про зменшення позовних вимог в якій просить стягнути з відповідача 454779,96грн. основного боргу, 147297,72грн. пені, 34099,32грн. інфляційного збільшення, 12297,61грн. 3% річних.

В підготовчому засіданні від 27.06.2019р. відповідач надав до суду відзив на позовну заяву., позивач надав до суду відповідь на відзив.

В підготовчому засіданні від 27.06.2019р. було оголошено про відкладення підготовчого засідання на 11.07.2019р. о 10:30, про що зазначено у протоколі судового засідання.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 27.06.2019р. викликано учасників справи у підготовче засідання на 11.07.2019р. о 10:30.

В підготовчому засіданні від 11.07.2019р. оголошено про закриття підготовчого засідання та призначення справи до розгляду по суті.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 11.07.219р. продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів.

Ухвалою Господарського суду Одеської області закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 25.07.2019р. о 12:40.

В судовому засіданні від 25.07.2019р. було оголошено вступну та резолютивну частину рішення по справі №916/1358/19.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив:

31.10.2018р. між Приватним підприємством «АВТО-ГРАНД» (позивач, Енергопостачальна організація) та Хлібодарським виробничим управлінням житлово-комунального господарства (відповідач, Споживач) було укладено договір №311018-Т про постачання теплової енергії у вигляді пари (далі договір) відповідно до умов якого Енергопостачальна організація бере на себе зобов`язання постачати Споживачеві теплову енергію у вигляді пари (Код 35.30.1 - пара та гаряча вода, постачання пари та гарячої води) в потрібних йому обсягах, а Споживач зобов`язується оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені договором (п.1.1. договору).

Відповідно до п. 1.2. договору тарифи на теплову енергію становлять на момент підписання договору 1600,00грн. за 1Гкал (в тому числі ПДВ - 266,67грн.). Ціна договору на момент його укладання складає 3515099,20грн.

Розрахунки за теплову енергію, що споживаються, проводяться виключно в грошовій формі відповідно до встановлених тарифів. Розрахунковим періодом є календарний період (15 календарних днів, виняток - якщо у місяці є 31 календарний день, то 1 день додається до першої декади наступного місяця), звітність 01,16 числа кожного поточного місяця (у випадку, коли останній день припадає на неробочий день, днем закінчення строку вважається перший наступний за ним робочий день). Розрахунки виконуються на підставі рахунків (за кожний календарний період), які направляються Споживачеві Енергопостачальною організацією, протягом 2 робочих днів з дня отримання рахунку будь яким способом передачі інформації (п.п. 6.1., 6.2., пп. 6.3.1. п . 6.3. договору).

Згідно пп.7.2.1. п.7.2. договору Споживач несе відповідальність за несвоєчасне виконання розрахунків за теплову енергію - пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення, від суми щомісячної плати за кожен день прострочення.

Договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 31.12.2018р.. Припинення дії договору не звільняє Споживача від обов`язку сплати за фактично спожиту теплову енергію (п.п. 10.1., 10.3. договору).

Між сторонами були підписані додатки №1 Обсяги постачання теплової енергії Споживачу , №2 Умови припинення подачі теплової пари .

27.12.2018р. між сторонами було укладено додаткову угоду №1 відповідно до умов якої відповідно до ч.5 ст.36 Закону України Про публічні закупівлі дія договору може продовжуватися на строк, достатній для проведення процедури закупівлі на початку наступного року, в обсязі, що не перевищує 20% суми, визначеної в договорі, укладеному в попередньому році, а враховуючи вимоги Закону, на 672000,00грн. (в т.ч. ПДВ 112000,00грн.).

Як зазначає позивач, у період з 31.10.2018р. по 14.01.2019р. позивач поставив відповідачу обумовлену договором теплову енергію у вигляді пари на суму 2921600,00грн., що підтверджується наданими до матеріалів справи видатковими накладними №206 від 30.11.2018р., №216 від 17.12.2018р., №221 від 31.12.2018р., №1 від 15.01.2019р. Відповідачу були виставлені відповідні рахунки №3 від 30.11.2018р. на суму 913600,00грн., №4 від 16.12.2018р. на суму 664000,00грн., №5 від 31.12.2018р. на суму 708800,00грн., №1 від 15.01.2019р. на суму 635200,00грн. Відповідач за отриману теплову енергію розрахувався частково з порушенням строків у сумі 2366820,04грн.

Позивач зазначає, що 23.01.2019р. за вих.№06 направив відповідачу претензію про сплату заборгованості у сумі 1729779,96грн., 16.04.2019р. за вих.№29 направив відповідачу претензію №2 про сплату заборгованості у сумі 649779,96грн. У відповіді на претензію від 17.04.2019р. за вих.№70 відповідач просив надати час для проведення розрахунків у зв`язку із низьким рівнем погашення заборгованості за послуги з теплопостачання з боку населення.

Під час розгляду справи відповідач частково сплатив заборгованість у сумі 100000,00грн. у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з заявою про зменшення суми основного боргу на 100000,00грн. та просить стягнути суму основного боргу у розмірі 454779,96грн.

За неналежне та несвоєчасне виконання зобов`язань відповідача щодо оплати спожитої теплової енергії, позивач нарахував відповідачу 147297,72грн. пені, 34099,32грн. інфляційного збільшення та 12297,61грн. 3% річних.

Враховуючи викладене, позивач просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі та стягнути з відповідача 454779,96грн. основного боргу, 147297,72грн. пені, 34099,32грн. інфляційного збільшення та 12297,61грн. 3% річних.

Відповідач у відзив на позовну заяву не заперечує проти розміру основного боргу, однак просить зменшити розмір штрафних санкцій, а саме пені у сумі 147297,72грн., яка є надмірно великою порівняно із розміром основного боргу та просить розстрочити виконання рішення на 10 місяців та встановити порядок його виконання.

У відповіді на відзив відповідача позивач заперечує проти зменшення штрафних санкцій та надання відповідачу розстрочки виконання рішення на 10 місяців оскільки відповідач систематично порушує умови договору щодо своєчасної оплати отриманої теплової енергії про що свідчать звернення позивача з позовами до суду про стягнення заборгованості у примусовому порядку.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши наявні докази у сукупності та надавши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до частини 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення , зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 175 Господарського процесуального кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

У відповідності зі статтею 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Судом встановлено, що 31.10.2018р. між позивачем та відповідачем було укладено договір №311018-Т про постачання теплової енергії у вигляді пари відповідно до умов якого позивач взяв на себе зобов`язання постачати відповідачу теплову енергію у вигляді пари (Код 35.30.1 - пара та гаряча вода, постачання пари та гарячої води) в потрібних йому обсягах, а відповідач зобов`язався оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені договором.

Як вбачається з матеріалів справи, у період з 31.10.2018р. по 14.01.2019р. позивач поставив відповідачу теплову енергію у вигляді пари на суму 2921600,00грн., що підтверджується наданими до матеріалів справи копіями видаткових накладних №206 від 30.11.2018р., №216 від 17.12.2018р., №221 від 31.12.2018р., №1 від 15.01.2019р.

Відповідачу на виконання умов договору були виставлені відповідні рахунки №3 від 30.11.2018р. на суму 913600,00грн., №4 від 16.12.2018р. на суму 664000,00грн., №5 від 31.12.2018р. на суму 708800,00грн., №1 від 15.01.2019р. на суму 635200,00грн.

Розрахунки за теплову енергію, що споживаються, проводяться виключно в грошовій формі відповідно до встановлених тарифів. Розрахунковим періодом є календарний період (15 календарних днів, виняток - якщо у місяці є 31 календарний день, то 1 день додається до першої декади наступного місяця), звітність 01,16 числа кожного поточного місяця (у випадку, коли останній день припадає на неробочий день, днем закінчення строку вважається перший наступний за ним робочий день). Розрахунки виконуються на підставі рахунків (за кожний календарний період), які направляються Споживачеві Енергопостачальною організацією, протягом 2 робочих днів з дня отримання рахунку будь яким способом передачі інформації (п.п. 6.1., 6.2., пп. 6.3.1. п . 6.3. договору).

Відповідач за отриману теплову енергію розрахувався частково у сумі 2366820,04грн. та з порушеннями строків, встановлених умовами договору.

З матеріалів справи вбачається, що 23.01.2019р. за вих.№06 направив відповідачу претензію про сплату заборгованості у сумі 1729779,96грн., 16.04.2019р. за вих.№29 направив відповідачу претензію №2 про сплату заборгованості у сумі 649779,96грн. У відповіді на претензію від 17.04.2019р. за вих.№70 відповідач просив надати час для проведення розрахунків у зв`язку із низьким рівнем погашення заборгованості за послуги з теплопостачання з боку населення.

Під час розгляду справи відповідач частково сплатив заборгованість у сумі 100000,00грн. у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з заявою про зменшення суми основного боргу на 100000,00грн. та просить стягнути суму основного боргу у розмірі 454779,96грн.

Згідно до ст. 193 Господарського кодексу України, яка цілком кореспондується зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. (ст. 525 ЦК України).

Під час розгляду справи відповідач підтвердив суму заборгованості, однак станом на день розгляду справи не надав доказів її погашення.

Суд, перевіривши розрахунок позивача, вважає його правильним та зазначає, що стягненню з відповідача підлягає заборгованість за спожиту теплову енергію за договором №311018-Т від 31.10.2018р. у сумі 454779,96грн.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача пені у сумі 147297,72грн. слід зазначити наступне.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Отже, виходячи з матеріалів справи, відповідач виконав свої зобов`язання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 229 Господарського кодексу України учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов`язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов`язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов`язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами. Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). За приписами ст. 612 цього ж Кодексу боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ч.2 ст. 218 Господарського Кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

За приписами ст. 230 Господарського кодексу України учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання штрафні (господарські) санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня). Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно пп.7.2.1. п.7.2. договору Споживач несе відповідальність за несвоєчасне виконання розрахунків за теплову енергію - пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення, від суми щомісячної плати за кожен день прострочення.

Суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок пені у сумі 147297,72грн. за період з 04.12.2018р. по 06.12.2018р. на суму заборгованості у розмірі 913600,00грн., за період з 07.12.2018р. по 17.12.2018р. на суму заборгованості у розмірі 213600,00грн., за період з 18.12.2019р. по 18.12.2018р. на суму заборгованості 877600,00грн., за період з 19.12.2019р. по 20.12.2018р. на суму заборгованості 664000,00грн., за період з 21.12.2019р. по 25.12.2018р. на суму заборгованості 605779,96грн., за період з 26.12.2019р. по 27.12.2018р. на суму заборгованості 545779,96грн., за період з 28.12.2018р. по 03.01.2019р. на суму заборгованості 485779,96грн., за період з 04.01.2019р. по 16.01.2019р. на суму заборгованості 1194579,96грн., за період з 17.01.2019р. по 17.01.2019р. на суму заборгованості 1829779,96грн., за період з 18.01.2019р. по 21.01.2019р. на суму заборгованості 1779779,96грн., за період з 22.01.2019р. по 22.01.2019р. на суму заборгованості 1729779,96грн., за період з 23.01.2019р. по 29.01.2019р. на суму заборгованості 1679779,96грн., за період з 30.01.2019р. по 31.01.2019р. на суму заборгованості 1579779,96грн., за період з 01.02.2019р. по 03.02.2019р. на суму заборгованості 1499779,96грн., за період з 04.02.2019р. по 06.02.2019р. на суму заборгованості 1449779,96грн., за період з 07.02.2019р. по 12.02.2019р. на суму заборгованості 1379779,96грн., за період з 13.02.2019р. по 13.02.2019р. на суму заборгованості 1329779,96грн., за період з 14.02.2019р. по 17.02.2019р. на суму заборгованості 1269779,96грн., за період з 18.02.2019р. по 20.02.2019р. на суму заборгованості 1219779,96грн., за період з 21.02.2019р. по 24.02.2019р. на суму заборгованості 1169779,96,96грн., за період з 25.02.2019р. по 27.02.2019р. на суму заборгованості 1139779,96грн., за період з 28.02.2019р. по 04.03.2019р. на суму заборгованості 1089779,96грн., за період з 05.03.2019р. по 13.03.2019р. на суму заборгованості 1069779,96грн., за період з 14.03.2019р. по 14.03.2019р. на суму заборгованості 1029779,96грн., за період з 15.03.2019р. по 25.03.2019р. на суму заборгованості 949779,96грн., за період з 26.03.2019р. по 03.04.2019р. на суму заборгованості 879779,96грн., за період з 04.04.2019р. по 07.04.2019р. на суму заборгованості 879779,96грн., за період з 08.04.2019р. по 08.04.2019р. на суму заборгованості 779779,96грн., за період з 09.04.2019р. по 11.04.2019р. на суму заборгованості 749779,96грн., за період з 12.04.2019р. по 15.04.2019р. на суму заборгованості 649779,96грн., за період з 16.04.2019р. по 25.04.2019р. на суму заборгованості 554779,96грн., за період з 26.04.2019р. по 13.05.2019р. на суму заборгованості 554779,96грн., вважає його правильним та зазначає, що стягненню з відповідача підлягає пеня у сумі 147297,72грн.

Під час розгляду справи у відзиві на позовну заяву відповідач звернувся з клопотанням про зменшення розміру пені.

В обґрунтування зменшення розміру пені відповідач посилається на те, що заборгованість перед позивачем виникла внаслідок низького рівня оплати населення та бюджетних установ за послуги з теплопостачання, які надаються відповідачем.

Позивач проти зменшення розміру пені заперечує, посилаючись на те, що відповідач систематично порушує умови договору щодо своєчасної оплати отриманої теплової енергії про що свідчать звернення позивача з позовами до суду про стягнення заборгованості у примусовому порядку.

Суд, розглянувши клопотання відповідача про зменшення розміру пені, зазначає наступне.

Відповідно до ст. 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

При вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд бере до уваги майновий стан сторін, інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу, і оцінює співвідношення розміру заявлених до стягнення штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора. При цьому, якщо порушення зобов`язання учасником господарських відносин не потягло за собою значні збитки для іншого господарюючого суб`єкта, то суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій. Окрім того, як необхідність використання права на зменшення розміру штрафних санкцій, так і розмір, до якого вони підлягають зменшенню, закон відносить на розсуд суду.

Як вбачається з матеріалів справи та пояснень представників сторін, у 2017р. позивачем було введено в експлуатацію дві енергоефективні котельні на території смт. Хлібодарське які працювали на твердому біопаливі та забезпечували смт. Хлібодарське теплом у опалювальному періоді 2017-2019р.р. На реалізацію цих проектів позивач витратив кредитні ресурси від Українського банку у розмірі 2000000,00грн. під 16,90% річних. Усього за опалювальний період 2018-2019р.р. відповідач спожив тепла на суму 8822499,60грн. Енергоефективні котельні позивача дозволили заощадити відповідачу понад 1500000,00грн., враховуючи, що 30% від споживаного тепла це соціальна сфера, а відповідно бюджетні кошти, позивач заощадив для місцевого бюджету понад 45000000,00грн.

Тобто позивачем були понесені додаткові витрати для зменшення витрат відповідача на теплову енергію.

Посилання відповідача на низький рівень оплати населення та бюджетних установ за послуги з теплопостачання відповідачу судом до уваги не приймаються оскільки відповідач непозбавлений права звернутися до суду за захистом своїх порушених прав та законних інтересів.

Суд звертає увагу на те, що відповідачем не надано належних доказів в обґрунтування зменшення розміру пені.

Крім того розмір пені у сумі 147297,72грн., розрахований позивачем не є надмірно великим в порівнянні із розміром заборгованості у сумі 454779,96грн.

Враховуючи понесення позивачем додаткових витрат, відсутністю належних доказів в обґрунтування зменшення розміру пені, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання відповідача про зменшення розміру пені.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача 34099,32грн. інфляційних витрат та 12297,61грн. 3% річних слід зазначити наступне.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з положеннями пунктів 3.1 та 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року №14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних у сумі 12297,61грн. за період з 04.12.2018р. по 06.12.2018р. на суму заборгованості у розмірі 913600,00грн., за період з 07.12.2018р. по 17.12.2018р. на суму заборгованості у розмірі 213600,00грн., за період з 18.12.2019р. по 18.12.2018р. на суму заборгованості 877600,00грн., за період з 19.12.2019р. по 20.12.2018р. на суму заборгованості 664000,00грн., за період з 21.12.2019р. по 25.12.2018р. на суму заборгованості 605779,96грн., за період з 26.12.2019р. по 27.12.2018р. на суму заборгованості 545779,96грн., за період з 28.12.2018р. по 03.01.2019р. на суму заборгованості 485779,96грн., за період з 04.01.2019р. по 16.01.2019р. на суму заборгованості 1194579,96грн., за період з 17.01.2019р. по 17.01.2019р. на суму заборгованості 1829779,96грн., за період з 18.01.2019р. по 21.01.2019р. на суму заборгованості 1779779,96грн., за період з 22.01.2019р. по 22.01.2019р. на суму заборгованості 1729779,96грн., за період з 23.01.2019р. по 29.01.2019р. на суму заборгованості 1679779,96грн., за період з 30.01.2019р. по 31.01.2019р. на суму заборгованості 1579779,96грн., за період з 01.02.2019р. по 03.02.2019р. на суму заборгованості 1499779,96грн., за період з 04.02.2019р. по 06.02.2019р. на суму заборгованості 1449779,96грн., за період з 07.02.2019р. по 12.02.2019р. на суму заборгованості 1379779,96грн., за період з 13.02.2019р. по 13.02.2019р. на суму заборгованості 1329779,96грн., за період з 14.02.2019р. по 17.02.2019р. на суму заборгованості 1269779,96грн., за період з 18.02.2019р. по 20.02.2019р. на суму заборгованості 1219779,96грн., за період з 21.02.2019р. по 24.02.2019р. на суму заборгованості 1169779,96,96грн., за період з 25.02.2019р. по 27.02.2019р. на суму заборгованості 1139779,96грн., за період з 28.02.2019р. по 04.03.2019р. на суму заборгованості 1089779,96грн., за період з 05.03.2019р. по 13.03.2019р. на суму заборгованості 1069779,96грн., за період з 14.03.2019р. по 14.03.2019р. на суму заборгованості 1029779,96грн., за період з 15.03.2019р. по 25.03.2019р. на суму заборгованості 949779,96грн., за період з 26.03.2019р. по 03.04.2019р. на суму заборгованості 879779,96грн., за період з 04.04.2019р. по 07.04.2019р. на суму заборгованості 879779,96грн., за період з 08.04.2019р. по 08.04.2019р. на суму заборгованості 779779,96грн., за період з 09.04.2019р. по 11.04.2019р. на суму заборгованості 749779,96грн., за період з 12.04.2019р. по 15.04.2019р. на суму заборгованості 649779,96грн., за період з 16.04.2019р. по 25.04.2019р. на суму заборгованості 554779,96грн., за період з 26.04.2019р. по 13.05.2019р. на суму заборгованості 554779,96грн., вважає його правильним та зазначає, що стягненню з відповідача підлягають 3% річних у сумі 12297,61грн.

Суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних витрат у сумі 34099,32грн. за період з 04.01.2019р. по 16.01.2019р. на суму заборгованості у розмірі 1194579,96грн., за період з 14.02.2019р. по 17.02.2019р. на суму заборгованості у розмірі 1269779,96грн., за період з 15.03.2019р. по 25.03.2019р. на суму заборгованості у розмірі 949779,96грн., за період з 16.04.2019р. по 13.05.2019р. на суму заборгованості у розмірі 554779,96грн., вважає його правильним та зазначає, що стягненню з відповідача підлягають інфляційні витрати у сумі 34099,32грн.

Під час розгляду справи відповідач звернувся до суду з клопотанням про розстрочення виконання рішення посилаючись на ст.ст.238,239 Господарського процесуального кодексу України.

Позивач проти розстрочення виконання рішення заперечує.

Суд, розглянувши клопотання відповідача про розстрочення виконання рішення, зазначає наступне.

В обґрунтування заявленого клопотання відповідач посилається на те, що заборгованість перед позивачем виникла внаслідок низького рівня оплати населення та бюджетних установ за послуги з теплопостачання, які надаються відповідачем.

Відповідно до ч.1 ст.331 Господарського процесуального кодексу України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення.

За приписами ч. 6 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України у разі необхідності у резолютивній частині також вказується про: 1) порядок і строк виконання рішення; 2) надання відстрочки або розстрочки виконання рішення.

Суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні (ч.1 ст. 239 Господарського процесуального кодексу України)

При цьому, за змістом наведеної норми, розстрочення є правом, а не обов`язком суду, яке реалізується у будь-який час від набрання рішенням законної сили та до його фактичного повного виконання, але виключно у виняткових випадках та за наявністю підстав, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Господарським процесуальним кодексом України не визначено переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнення його виконання, у зв`язку з чим суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини, за правилами статті 86 вказаного Кодексу, і за наявності обставин, які ускладнюють виконання рішення чи унеможливлюють його, господарський суд має право, зокрема, розстрочити виконання рішення. Відстрочка або розстрочка виконання рішення допускаються у виняткових випадках і залежно від обставин справи.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях, зокрема справа "Юрій Миколайович Іванов проти України" (Заява N 40450/04), зазначає, що межі виправданої затримки виконання рішення суду залежать, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначено судом. Стосовно системності виконання Європейський суд підкреслює, що присудження грошових коштів не надає пом`якшення у виконавчому провадженні, а отже сама можливість надання відстрочки виконання судового акту повинна носити виключний характер. Обставини, які зумовлюють надання розстрочки виконання рішення суду повинні бути об`єктивними, непереборними, іншими словами - виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.

Із підстав, умов та меж надання розстрочки виконання судового рішення слідує, що безпідставне надання розстрочки без обґрунтованих на те мотивів, надане на тривалий період без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим.

Суд зазначає, що відповідачем не доведено суду виняткових обставин, що можуть бути підставами для розстрочки виконання рішення суду, зокрема, наявності доказів, що підтверджують неможливість сплати заборгованості за договором №311018-Т від 31.10.2018р.

З урахуванням викладених обставин, суд не вбачає підстав для задоволення клопотання відповідача про розстрочення виконання рішення.

Відповідно до ст.3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є зокрема справедливість, добросовісність та розумність.

Згідно ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За таких обставин, приймаючи до уваги вищенаведене, а також оцінюючи надані документальні докази в їх сукупності, позовні вимоги Приватного підприємства «АВТО-ГРАНД» до відповідача Хлібодарського виробничого управління житлово-комунального господарства про стягнення 454779,96грн. основного боргу, 147297,72грн. пені, 34099,32грн. інфляційного збільшення та 12297,61грн. 3% річних, обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Судові витрати по сплаті судового збору у сумі 11227,20грн. покласти на відповідача відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 79, 86, 129, ст.ст. 232-241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов Приватного підприємства «АВТО-ГРАНД» до відповідача Хлібодарського виробничого управління житлово-комунального господарства про стягнення 648474,61грн. - задовольнити у повному обсязі.

2. Стягнути з Хлібодарського виробничого управління житлово-комунального господарства (67667, Одеська область, Біляївський район, смт. Хлібодарське, вул. маяцька дорога, 22, код ЄДРПОУ 30342904) на користь Приватного підприємства «АВТО-ГРАНД» (67654, Одеська область, Біляївський район, с. Маяки, вул. Радянської Армії, 10, код ЄДРПОУ 35916309) 454779,96грн. основного боргу, 147297,72грн. пені, 34099,32грн. інфляційного збільшення, 12297,61грн. 3% річних, 11227,12грн. судового збору.

Наказ видати згідно зі ст. 327 ГПК України.

3. У задоволенні клопотання Хлібодарського виробничого управління житлово-комунального господарства про розстрочення виконання рішення - відмовити.

Повне рішення складено 31 липня 2019р.

Відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Л.В. Степанова