Рішення

від 16.07.2019 по справі 922/761/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" липня 2019 р.м. ХарківСправа № 922/761/19

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Жигалкіна І.П.

при секретарі судового засідання Кісельовій С.М.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Мако-С", м. Харків до 3 - я особа, яка не Комунального підприємства "Харківводоканал", м. Харків заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "ФОНТЕН", м. Харків про виконання в натурі зобов`язань за участю представників:

позивача - Гриценко В.О. (дов. № б/н від 01.04.2018 р.); Боровик О.М. (дог. №3 від 19.03.2019р.)

відповідача - Хом`як Р.В. (дов. № 87/1-17Д/19 від 28.01.2019 р.)

третьої особи - не з`явився

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Мако-С", звернувся до Господарського суду Харківської області з позовною заявою про зобов`язання Комунальне підприємство "Харківводоканал" (надалі - Відповідач) виконати в натурі свої зобов`язання щодо відновлення водопостачання ТОВ "Мако-С" по вул. Героїв Праці №13-А в об`ємах та на умовах передбачених Договором про надання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення від 05 червня 2015 року №5197/05-А-1, а також покладення на Відповідача суми судового збору за подання позову.

Ухвалою суду від 25 березня 2018 року по справі №922/761/19 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Мако-С" про зобов`язання Комунальне підприємство "Харківводоканал" виконати в натурі свої зобов`язання щодо відновлення водопостачання ТОВ "Мако-С" по вул. Героїв Праці №13-А в об`ємах та на умовах передбачених Договором про надання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення від 05 червня 2015 року №5197/05-А-1 залишено без руху.

На адресу суду від Позивача надійшли документи (вх. №7606 від 27.03.19 р.) про усунення недоліків з додатком, які підтверджують відправлення іншим учасникам справи копії позовної заяви і доданих до неї документів.

Так ухвалою суду від 01.04.2019 р. прийняти позов до розгляду, відкрито провадження у справі, розгляд справи призначено за правилами загального позовного провадження з повідомленням сторін.

Ухвалою суду від 06.06.2019р. закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті в судовому засіданні на "20" червня 2019 р. о 11:00.

У судовому засіданні, яке відбулося 20.06.2019р. було оголошено перерву до 02.07.2019, а ухвалою від 02.07.2019р. повідомлено про наступне судове засідання на 16.07.2019 - 10:20.

Представник Позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить суд задовольнити їх.

Представник Відповідача у судовому засідання проти позовних вимог заперечує у повному обсязі.

Представник третьої особи у підготовче засідання не з`явився. Ухвала суду, що була направлена на адресу, повернулась до суду з довідкою поштового відділення, де зазначена причина повернення поштового відправлення - адресат не значиться.

Згідно із ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

В ході розгляду даної справи господарським судом Харківської області, у відповідності до п. 4 ч. 5 ст. 13 ГПК України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строків, встановлених ГПК України.

Згідно статті 114 ГПК України, суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, яка ратифікована Україною 17.07.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про вчинення усіх необхідних дій для розгляду справи та про достатність у матеріалах справи документальних доказів для вирішення спору по суті.

Позивач при звернені до суду з позовом у позовних вимог визначає наступне.

КП Харківводоканал на підставі умов укладеного Договору про надання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення № 5197/05-А-1 від 05 червня 2015 року (далі - договір) зобов`язаний здійснювати водопостачання та водовідведення об`єктів ТОВ МАКО-С за адресою м. Харків, вул. Героїв Праці АДРЕСА_1 , в обсязі 427 м куб. на місяць, а ТОВ МАКО-С зобов`язане щомісяця здійснювати оплату отриманих послуг згідно з встановленими тарифами. Договір набирає сили з дня його підписання Сторонами і діє до 05.06.2018р. У разі, якщо за один місяць до закінчення строку дії Договору від жодної зі Сторін не надходило письмових заяв про припинення дії Договору, даний Договір є пролонгованим на тих же умовах на наступні 12 (дванадцять) місяців. Кількість таких пролонгацій необмежена, (пункти 1.1, 1.2, 2.3, 3.3., 3.3.1., 7.1., 7.2. Договору).

Згідно з Актом (додаток 2 до договору) розмежування балансової приналежності водопровідних та каналізаційних мереж, споруд і пристроїв та межі експлуатаційної відповідальності ТОВ МАКО-С і КП Харківводоканал точкою розмежування є перший фланець засувки на водопровідному вводі зі сторони міської мережі

ТОВ МАКО-С в повному обсязі виконує умови договору та своєчасно здійснює оплату послуг, претензій від КП Харківводоканал не отримувало, що не заперечується відповідачем.

Позивач зазначає, що КП Харківводоканал не виконує свої договірні зобов`язання та не надає воду ТОВ МАКО-С відповідно до умов договору в точці балансового розмежування по вул. Героїв Праці № 13-А.

Під час огляду внутрішньої водопровідної мережі ТОВ МАКО-С , було встановлено, що водопостачання припинилось у наслідок крадіжки вентилю та поставлення невідомими особами заглушки на вводі зі сторони міської мережі, в свою чергу КП Харківводоканал заперечує свою причетність до припинення водопостачання.

КП Харківводоканал листом від 13.12.2018р. №01.01-14/7830-18 надав відповідь на звернення Позивача, що водопровідний ввід до ТОВ МАКО-С по вул. Героїв Праці № 13-А на балансі КП Харківводоканал не перебуває, запропонували звернутися за нарядом до Служби водопровідних мереж Московського району за адресою: вул. Світла, 11, отримати в планово-економічному відділі Комплексу Харківводопостачання (вул. Велика Гончарівська, 28) калькуляцію вартості виконання робіт. Після передплати зобов`язались виконати ремонтні роботи Службою водопровідних мереж Московського району.

Позивач посилається на те, що на заяву надати наряд на виконання робіт за адресою: м. Харків, вул. Героїв праці, 13-А: відключення та включення водопостачання під час проведення ремонтних робіт, демонтаж заглушки на водопровідному вводі ТОВ МАКО-С , встановлення вентилю на водопровідному вводі ТОВ МАКО-С було отримано інший лист з пропозицією для відновлення водопостачання звернутись до адміністрації ринку Європа .

Указані дії КП Хаківводоканал свідчать про невиконання ними своїх зобов`язань у строки та в порядку, встановлених Договором про надання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення від 05 червня 2015 року № 5197/05-А-1. Також не виконані зобов`язання щодо виконання ремонтних робіт, які виникли на підставі листа КП Харківводоканал від 13.12.2018р. №01.01-14/7830-18.

Відповідач надав до суду відзив (вх. № 10112 від 23.04.2019р.) де заперечує проти позовних вимог посилаючись на те, що водопровідний ввід розташований за адресою АДРЕСА_1 не знаходиться на балансі КП "Харківводоканал" і підприємство не несе відповідальності за його цілісність ат схоронність.

Також відповідач посилається на те, що не припиняло надання послуг з централізованого водопостачання шляхом встановлення заглушки на водопровідному вводі за адресою АДРЕСА_1 , тобто водопостачання до межі балансової приналежності здійснюється в повному обсязі.

У відзиві Відповідач посилається на Акт розмежування балансової приналежності водопровідних та каналізаційних мереж, споруд і пристроїв та межі експлуатаційної відповідальності встановлено, що розмежуванням балансової приналежності і межею експлуатаційної відповідальності Абонента і КП Харківодоканал є по водопровідній мережі перший фланець засувка на водопровідному вводі зі сторони міського водопроводу.

Так Відповідач зазначає, що ТОВ Мако-С приєднане не до централізованої мережі водопостачання, а до мережі іншого споживача і тому по відношенню до мережі централізованого водопостачання точкою розмежування балансової належності є перший фланець зі сторони міського водопроводу ( який знаходиться в точці приєднання до мережі що знаходиться на балансі іншого споживача). Дане наведене в Акті, що є додатком № 2 до Договору. В свою чергу, укладеним між позивачем і відповідачем Договором (п. 3.2.18)1 передбачено, що споживач зобов`язаний урегулювати з іншими Споживачами взаємовідносини, пов`язані зі спільною експлуатацією зовнішніх та внутрішніх систем водопостачання та водовідведення, пристроїв та споруд на них, при водоспоживанні з зального (одного або декількох) водопровідних вводів чи підключенні до каналізаційних мереж шляхом укладання угоди або іншим способом, що не суперечить чинному законодавству.

На звернення позивача про відновлення водопостачання були надані роз`яснення щодо балансової належності водопровідного вводу та водопровідних мереж, а саме водопровідні мережі по вул. Героїв Праці, 13 (територія ринку Європа ) на балансі КП Харківводоканал не знаходяться. В зв`язку з чим позивачу було рекомендовано звернутися до балансоутримувача водопровідних мереж, а саме до адміністрації ринку для вирішення питання відновлення водопостачання об`єкту ТОВ Мако-С .

Відповідач також посилається на те, що з Позивачем не укладався договір на обслуговування водопровідних мереж.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, суд виходить з наступного.

КП "Харківводоканал" є унітарним підприємством комунальної форми власності, власником якого є територіальна громада міста Харкова в особі Харківської міської ради, яке здійснює промислову виробничу та іншу діяльність, спрямовану на надання комунальних послуг з централізованого водопостачання та водовідведення міста Харкова та деяких населених пунктів Харківської області.

Згідно підпунктів 3.2.1., З.2.З., 3.2.4. пункту 3.2. Статуту, предметом діяльності КГІ "Харківводоканал" є: видобування, виробництво, збір, очищення, подача, постачання, транспортування, розподіл та реалізація питної води; розподілення питної та не питної води для промислових потреб, населенню, тощо; приймання, збирання, відведення, транспортування та повне біологічне очищення стічних вод, знезараження та скид біологічно очищеної води в водні об`єкти.

Згідно із статтею 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У відповідності до статей 15, 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання; кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно ст. 20 ГК України, захист прав суб`єктів господарювання та споживачів. 1. Держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб`єктів господарювання та споживачів. 2. Кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб`єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб`єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб`єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб`єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов`язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.

Згідно ст. 174 ГК. Підстави виникнення господарських зобов`язань 1. Господарські зобов`язання можуть виникати: безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність; з акту управління господарською діяльністю; з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать; внаслідок заподіяння шкоди суб`єкту або суб`єктом господарювання, придбання або збереження майна суб`єкта або суб`єктом господарювання за рахунок іншої особи без достатніх на те підстав; у результаті створення об`єктів інтелектуальної власності та інших дій суб`єктів, а також внаслідок подій, з якими закон пов`язує настання правових наслідків у сфері господарювання.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.10.2011 у справі "Рисовський проти України" Суд підкреслив особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (рішення Європейського суду з прав людини у справах "Беєлер проти Італії", "Онер`їлдіз проти Туреччини", "Megadat.com S.r.l. проти Молдови", "Москаль проти Польщі"). Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок ("Лелас проти Хорватії" від 20.05.2010, "Тошкуце та інші проти Румунії" від 25.11.2008) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси ("Онер`їлдіз проти Туреччини" та "Беєлер проти Італії").

Так з матеріалів справи вбачається, що КП Харківводоканал є стороною договору про надання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення № 5197/05-А-1 від 05 червня 2015 року який було укладено з ТОВ МАКО-С щодо здійснення водопостачання та водовідведення об`єктів за адресою АДРЕСА_1 , в обсязі 427 м куб. на місяць.

Щодо наявності договірних умов з Позивачем, Відповідач підтверджує зазначивши це у своєму відзиві, де також зазначає, що не припинило надання послуг водопостачання шляхом встановлення заглушки на водопровідному вводі за адресою АДРЕСА_1 .

Тобто оцінюючи дію Відповідача щодо встановлення заглушки на водопровідному вводі за адресою АДРЕСА_1 спричинило щодо порушення, з його боку, виконання умов Догвору на водопостачання.

Статтями 6, 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладені договору, в виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту. Загальні положення про договір визначені статям 626-637 ЦК України, а порядок укладення, зміна і розірвання договору статями 638-647, 649, 651-654 ЦК України. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є обов`язковим для виконання сторонами. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтями 509, 510 ЦК України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Приписами статей 526-527 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту. Стаття 599 ЦК України передбачає, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною першою статті 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Зокрема, статями 525 - 526 ЦК України передбачається, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності із ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб`єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Тобто, враховуючи викладене вище, суд задовольняючи позовні вимоги в повному обсязі зазначає, що Позивач не отримував від Відповідача належного виконання договірних зобов`язань з водопостачання.

Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. За змістом ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України).

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Також, суд зазначає, що всі докази були досліджені у судовому засіданні та не наводяться у рішенні, позаяк не покладаються судом в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України , рішення від 10.02.2010). Крім того, аналогічна правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду від 26.06.2018 у справі № 127/3429/16-ц.

Частиною восьмою статті 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Розглядаючи вимогу про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 20000,00 грн. суд дійшов наступних висновків.

Статтею 16 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Згідно з частиною 1 та пунктом 1 частини 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються із судового збору та витрат пов`язаних з розглядом справи, до яких належать в тому числі витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частин 1, 2, 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно із статтею 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Статтею 1 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність визначено, що договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Згідно акту приймання-передачі наданих послу №1 до договору про надання юридичної №3 від 19.03.2019 сторони погодили обсяг витрат, понесених під час надання правничої допомоги адвокатом клієнту у сумі 20000,00 грн.

Водночас, для включення всієї суми гонорару та фактичних витрат у відшкодування за рахунок відповідача має бути встановлено, що такі витрати позивача були необхідними, а розмір є розумний, виправданий, що передбачено у ст.126 ГПК України та у ст. 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність . Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Згідно ст. 15 ГПК України, суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи. Суд зазначає, що матеріали справи містять детальний розрахунок витрат за надані послуги.

У відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати позивача на правову допомогу в сумі 20000,00 грн. покладаються на відповідача як й судовий збір покладається на відповідача, оскільки спір з його вини доведено до суду.

За таких обставин, керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, статтями 1, 4, 5, 20, 73, 74, 76-79, 86, 126, 129, 130, 185, ст. ст. 236-239, Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Зобов`язати Комунальне підприємство "Харківводоканал" (код ЄДРПОУ 03361715, вул. Шевченка, 2, м. Харків, 61013) виконати в натурі свої зобов`язання та відновити водопостачання Товариству з обмеженою відповідальністю "Мако-С" (код ЄДРПОУ 35068020, вул. Героїв Праці, 13-А, м. Харків, 61144) по вул. Героїв Праці, 13-А, м. Харків в об`ємах та на умовах передбачених Договором про надання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення № 5197/05-А-1 від 05 червня 2015 року.

Стягнути з Комунальне підприємство "Харківводоканал" (код ЄДРПОУ 03361715, вул. Шевченка, 2, м. Харків, 61013) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Мако-С" (код ЄДРПОУ 35068020, вул. Героїв Праці, 13-А, м. Харків, 61144) суму судового збору у розмірі 1 921,00 грн., а також 20 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено "29" липня 2019 р.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду через господарський суд Харківської області з урахуванням п.п. 17.5 п.17 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України.

Учасники справи можуть одержати інформацію по справі зі сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою http://court.gov.ua/.

Суддя І.П. Жигалкін