Рішення

від 17.07.2019 по справі 369/15417/18

КИЄВО-СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 369/15417/18

Провадження № 2/369/658/19

РІШЕННЯ

Іменем України

17.07.2019 року Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді - Дубас Т.В.,

за участю секретаря - Мазурик Д.С.,

за участю позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

відповідача ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , ОСОБА_3 про визнання попереднього договору купівлі-продажу дійсним, договору купівлі-продажу недійсним, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до Києво-Святошинського районного суду Київської області з даним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що на початку 2016 року ОСОБА_1 , вирішив придбати земельну ділянку для будівництва житлового будинку. Бажаним місце розташування земельної ділянки було невелика відстань від міста Києва. Для цього він зайнявся пошуками необхідної земельної ділянки, з невеликою площею та невеликою ціною. В процесі пошуку він познайомився із ОСОБА_5 , котрий і запропонував йому бажану земельну ділянку.

Запропонована ділянка розташована по АДРЕСА_1 , її невелика площа та місце розташування повністю задовольняло потреби позивача, на неї (ділянку) було оформлено право власності з кадастровим номером, власницею була ОСОБА_3 . Оскільки їй терміново були потрібні кошти, і вона погодилася зменшити ціну, позивач вирішив розрахуватися за вказану землю відразу, а нотаріально засвідчити договір купівлі-продажу пізніше. Кошти які позивач сплатив за спірну земельну ділянку належали йому особисто.

06 березня між позивачем та ОСОБА_6 який діяв на підставі довіреності, посвідченої приватним нотаріусом від імені ОСОБА_3 позивач уклав попередній договір купівлі-продажу вказаної земельної ділянки, та повністю розрахувався за ціною та запропонованих умовах.

На той час позивач підтримував стосунки з відповідачкою, вони мали взаємну довіру, він повністю їй довіряв, тому на її прохання погодився щоб нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу був укладений з нею.

Через декілька днів, а саме 10.03.2016 року договір купівлі-продажу було посвідчено приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Федотовою О.В., зареєстрований в реєстрі за № 877, і покупцем спірної земельної ділянки зазначено відповідачку прізвище до одруження ОСОБА_7 .

В червні 2016 року позивач зареєстрував шлюб із відповідачкою. На даний час їх стосунки погіршилися між ними постійно виникають непорозуміння. І відповідачка не визнає фактичного права власності позивача на спірну земельну ділянку так як договір купівлі-продажу укладений не із позивачем.

Оскільки бажання та дійсний намір придбати земельну ділянку були лише у позивача, він особисто а не відповідачка займався пошуками земельної ділянки, вів перемовини про укладання договору купівлі-продажу, перевіряв правовстановлюючі документи, уклав попередній договір на обумовлених умовах, повністю розрахувався за земельну ділянку особистими коштами, вважав що саме він набув права власності на земельну ділянку, на законних підставах, а не відповідачка.

Відповідачка не виявляла ніякого бажання придбати спірну земельну ділянку, жодних дій направлених на реальне придбання у власність земельної ділянки (окрім свого підпису в нотаріуса) не вчиняла, коштів власнику земельної ділянки не сплачувала.

Крім цього згідно пункту 2.1 оспорюваного договору (купівлі-продажу від 10.03.2016 року зареєстрований в реєстрі за № 877), вказано що суму коштів від покупця продавець отримав до підписання договору, тобто від ОСОБА_1 в повному обсязі.

Отже виходячи з положень цивільного законодавства, укладений між позивачем та ОСОБА_5 ,(що діяв в інтересах власниці на підставі довіреності) 06.03.2016 року попередній договір купівлі-продажу спірної земельної ділянки є реальним, фактично було досягнуто згоди по всіх умовах договору між мною як покупцем та ОСОБА_5 , як продавцем, відбувся повний розрахунок між ними, і такий договір направлений на виникнення і припинення цивільних прав та обов`язків, однак через те що нотаріально не посвідчений він вважається не укладеним.

Тому позивач просив визнати попередній договір купівлі-продажу земельної ділянки з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) загальною площею 0.0464 га, кадастровий номер НОМЕР_1 що розташована в АДРЕСА_1 (шість) від 06.03.2016 року між ОСОБА_1 реєстраційний номер облікової картки платника податків за даними Державного реєстру фізичних осіб НОМЕР_2 що мешкає за адресою АДРЕСА_2 та ОСОБА_5 реєстраційний номер облікової картки платника податків за даними Державного реєстру фізичних осіб НОМЕР_3 , що мешкає за адресою АДРЕСА_3 , який діяв від імені ОСОБА_3 реєстраційний номер облікової картки платника податків за даними Державного реєстру фізичних осіб НОМЕР_4 мешкає за адресою АДРЕСА_1 , укладеним. Договір купівлі продажу земельної ділянки (цільове призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) загальною площею 0.0464 га, кадастровий номер НОМЕР_1 що розташована в АДРЕСА_1 (шість) від 10.03.2016 року що був посвідчений приватним нотаріусом К и є зо-Святошинського районного нотаріального округу Федотовою О.В., зареєстрований в реєстрі за № 877, між ОСОБА_5 реєстраційний номер облікової картки платника податків за даними Державного реєстру фізичних осіб НОМЕР_3 , що мешкає за адресою АДРЕСА_3 , який діяв від імені ОСОБА_3 реєстраційний номер облікової картки платника податків за даними Державного реєстру фізичних осіб НОМЕР_4 мешкає за адресою АДРЕСА_1 ( та ОСОБА_8 реєстраційний номер облікової картки платника податків за даними Державного реєстру фізичних осіб НОМЕР_5 , що мешкає за адресою АДРЕСА_4 недійсним.

В судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали та просили позов задоволити, проти ухвалення по справі заочного рішення не заперечував.

Відповідач ОСОБА_4 в судове засідання не з`явилась, про день, час та місце розгляду справи повідомлялась належним чином. Причини неявки суду невідомі.

Відповідач ОСОБА_3 в судовому засіданні заперечувала проти вимог позову.

Суд, заслухавши пояснення сторін по справі та покази свідків, дослідивши матеріали справи та зібрані в ній письмові докази, приходить до висновку що позовні вимоги не підлягають задоволення виходячи з наступного.

Як встановлено в судовому засіданні, 06 березня 2016 року між ОСОБА_5 , який діяв на підставі довіреності, посвідченої приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Федетовою О.В., 26 лютого 2016 року за реєстровим номером № 704, від імені ОСОБА_3 , та ОСОБА_1 був підписаний попередній договір купівлі-продажу земельної ділянки.

Згідно п. 1.1. сторони зобов`язуються в майбутньому, в строку, обумовлений п. 6.1. цього договору, укласти і належним чином оформити договір купівлі-продажу земельної ділянки, на умовах і в порядку, визначених цим договором та діючим законодавством.

Продавець за цим договором зобов`язувався в майбутньому передати у власність покупцеві земельну ділянку з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) загальною площею 0.0464 га, кадастровий номер НОМЕР_1 що розташована в АДРЕСА_1 .

10 березня 2016 року приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Федотовою О.В. було посвідчено договір купівлі-продажу земельної ділянки укладеного між ОСОБА_5 який діяв на підставі довіреності, посвідченої приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Федетовою О.В., 26 лютого 2016 року за реєстровим номером № 704, від імені ОСОБА_3 , та ОСОБА_8 .

Згідно даного договору продавець передав земельну ділянку у власність покупця, а покупець набув у власність земельну ділянку і сплатив за неї грошову суму, визначену цим договором.

Земельна ділянка площею 0,0464 га, кадастровий номер НОМЕР_1 , розташована в АДРЕСА_1 . Цільове призначення земельної ділянки: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).

Згідно п. 1.5. договору покупець ОСОБА_8 стверджує що у шлюбі та у фактичних шлюбних відносинах не перебуває, договір про спільне проживання та ведення спільного господарства нею не укладався і грошові кошти, що витрачаються Покупцем на придбання земельної ділянки за цим договором, не є спільною сумісною власністю та є її особистою приватною власністю, і особи, які б могли питання про визнання за ними права власності на грошові кошти (чи їх частку), витрачені на купівлю земельної ділянки, у тому числі відповідно до статей 65, 74 та 97 Сімейного кодексу України, відсутні.

Представник продавця стверджує, що зміст заяви Покупця про належність їй грошових коштів, за які купується земельна ділянка, на праві особистої приватної власності доведено нотаріусом до його відома.

Відповідно до п. 2.1. договору продаж земельної ділянки за домовленістю сторін вчиняється за 45 000,00 гривень. Вказану суму грошей продавець отримав повністю від покупця до підписання цього договору.

11 червня 2016 року Білоцерківським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Київській області було зареєстровано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_8 , актовий запис № 500. Після реєстрації шлюбу відповідач ОСОБА_8 змінила прізвище на ОСОБА_9 .

Згідно з частинами першою та третьою статті 635 ЦК України попереднім є договір, сторони якого зобов`язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором. Зобов`язання, встановлене попереднім договором, припиняється, якщо основний договір не укладений протягом строку (у термін), встановленого попереднім договором, або якщо жодна із сторін не направить другій стороні пропозицію про його укладення.

Попередній договір укладається в формі встановленої для основного договору, а якщо форма не встановлена, то у письмовій формі.

Відповідно до статті 657 ЦК України договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває у податковій заставі.

Тобто попередній договір купівлі-продажу земельної ділянки повинен бути укладений у письмовій формі та нотаріально посвідчений.

За змістом статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Зазначеною нормою закріплено презумпцію законності набуття права власності, тобто право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або якщо незаконність набуття права власності встановлена рішенням суду, а також встановлено відкритість переліку підстав набуття права власності з обмеженням їх виключно тими, що прямо передбачені в законодавстві.

Відповідно до частини другої статті 209 ЦК України, нотаріальне посвідчення правочину здійснюється нотаріусом або іншою посадовою особою, яка відповідно до закону має право на вчинення такої нотаріальної дії, шляхом вчинення на документі, в якому викладено текст правочину, посвідчувального напису.

Згідно з частиною першою статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

Відповідно до частини першої статті 220 ЦК України, у разі недодержання сторонами вимог закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Частиною першою статті 236 ЦК України визначено, що нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

У пункті 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними , у пункті 13 якої зазначено, що з підстав недодержання вимог закону про нотаріальне посвідчення правочину нікчемними є тільки правочини, які відповідно чинного законодавства підлягають обов`язковому нотаріальному посвідченню.

Аналізуючи викладені вище положення цивільного законодавства України, суд дійшов висновку про те, що попередній договір від 06 березня 2016 року укладений між ОСОБА_5 , який діяв на підставі довіреності від імені ОСОБА_3 , та ОСОБА_1 є нікчемним, оскільки сторонами не додержано вимог закону про нотаріальне посвідчення договору.

Враховуючи що даний договір є нікчемним суд не може визнати його укладеним та таким що створює юридичні наслідки.

Згідно із частиною першою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частиною першою статті 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до ч. 3 ст. 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

За нормами частини третьої статті 215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Як зазначено в тексті позовної заяви та підтверджено в судовому засіданні позивачем, він не заперечував проти того, щоб договір купівлі-продажу земельної ділянки був укладений із відповідачем ОСОБА_10 в якості покупця.

Разом з тим в спірному договорі від 10.03.2016 року зазначено що суму грошей продавець отримав повністю від покупця до підписання цього договору. Тобто кошти були отримані відповідачем ОСОБА_3 від відповідача ОСОБА_8 . В даному договорі відсутнє посилання на те, що купівля земельної ділянки була здійснена за кошти позивача.

Сторони спірного договору підтвердили те що цей договір не носить характеру уявного та удаваного правочину. Продавець підтвердив що продаж здійснено за доброю волею, без будь-яких погроз, примусу чи насильства, як фізичного так і морального.

Крім того, п. 5.6. спірного договору визначено що сторонами було підтверджено відсутність заперечень щодо кожної з умов цього договору, а також те, що кожна із сторін одна оков розуміє значення, умови договору та його правові наслідки

А отже, суд приходить до висновку про відсутність підстав для визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки від 10.03.2016 року, оскільки волевиявлення учасників правочину було вільним і відповідало їх внутрішній волі.

Стаття 76 ЦПК України визначає що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Стаття 81 ЦПК України визначає що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення ( Серявін та інші проти України (Seryavin and Others v. Ukraine) від 10 лютого 2010 року, заява №4909/04).

Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінив їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про необхідність відмови у задоволенні вимог позову.

Відповідно до ст.ст. 15, 16, 203, 205, 209, 215, 216, 220, 236, 635, 657 ЦК України, та керуючись ст.ст. 4, 5, 12, 76-82, 141, 258-259, 263-265, 268ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , ОСОБА_3 про визнання попереднього договору купівлі-продажу дійсним, договору купівлі-продажу недійсним - відмовити.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Київського апеляційного суду або через Києво-Святошинський районний суд Київської області.

Повний текст рішення суду складено 31 липня 2019 року.

Суддя: Дубас Т.В.