Постанова

від 24.07.2019 по справі 280/5335/18

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

24 липня 2019 року м. Дніпросправа № 280/5335/18

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Мельника В.В. (доповідач),

суддів: Чепурнова Д.В., Сафронової С.В.,

за участю секретаря судового засідання Царьової Н.П.,

розглянувши у відкритому

судовому засіданні в м. Дніпрі

апеляційну скаргу Державної фіскальної служби України

на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 25 квітня 2019 року (головуючий суддя - Новікова І.В.) в адміністративній справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фотон Енерджі"

до Державної фіскальної служби України

про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Фотон Енерджі (далі - Позивач) звернулось до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до Державної фіскальної служби України (далі - Відповідач), в якому просило:

- визнати протиправними дії Відповідача щодо відмови у реєстрації податкової накладної №62 від 01.11.2018 в ЄРПН, виписаної на ім`я ТОВ Широке Солар Парк ;

- зобов`язати Відповідача зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних надіслану позивачем податкову накладну №62 від 01.11.2018, виписану на ім`я ТОВ Широке Солар Парк .

В обґрунтування адміністративного позову Позивач зазначив про те, що після направлення до органів ДФС засобами телекомунікаційного зв`язку податкової накладної, Позивачем отримано квитанцію №1 від 30.11.2018 року про відмову у її прийнятті. Також Позивач вказав, що підставою для неприйняття податкової накладної стало виявлення помилки, а саме накладання арешту за рішенням суду на суму податку, на яку продавець має право зареєструвати податкові накладні та розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних. Посилався на те, що сума ліміту ПДВ в системі електронного адміністрування не є майном в розумінні статті 170 КПК України, що унеможливлює накладення арешту на такий об`єкт, приписами чинного податкового законодавства прямо заборонено накладення арешту на кошти в СЕА ПДВ.

Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 25 квітня 2019 року адміністративний позов задоволено частково (а.с.93-95).

Зобов`язано Державну фіскальну службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну №62 від 01.11.2018 датою її фактичного подання, а саме 30.11.2018.

В іншій частині позову відмовлено.

При ухваленні рішення суд першої інстанції, зокрема, виходив із того, що на даний час відпали обставини, які слугували підставою для обмеження ліміту ПДВ у системі електронного адміністрування, а тому наявні підстави для реєстрації спірної податкової накладної в ЄРПН.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Відповідач оскаржив його в апеляційному порядку.

В апеляційній скарзі Відповідач, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні адміністративного позову.

Вимоги апеляційної скарги мотивовано, зокрема, тим, що вирішення спору щодо незаконності та необґрунтованості застосування арешту на суми ліміту ПДВ у системі електронного адміністрування, судове рішення про яке прийнято відповідно до норм КПК України, належить у порядку кримінального судочинства, а не у спосіб, обраний Позивачем.

Позивачем надано відзив на апеляційну скаргу, в якому останній зазначає, що зазначена в квитанціях підстава для відмови у прийнятті податкової накладної не передбачена чинним законодавством та не є об`єктом перевірки відповідно до п. 12 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 року.

Учасники справи, які були належним чином сповіщені про місце, дату та час розгляду справи, в судове засідання своїх представників не направили, що не перешкоджає розгляду справи.

Проаналізувавши вимоги та підстави апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи в їх сукупності, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи, перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла таких висновків.

Судом встановлено, що 01 листопада 2018 року ТОВ Фотон Енерджі виписано на ім`я ТОВ Широке Солар Парк податкову накладну №62, яку 30.11.2018 направлено на реєстрацію до ЄРПН.

30.11.2018 Позивачу від ДФС України надійшла квитанція про відмову у прийнятті податкової накладної від 01.11.2018 №62. В якості підстав для відмови у прийнятті податкової накладної зазначено, що виявлено помилки: документ не може бути прийнятий накладено арешт за рішенням суду на суму податку, на яку продавець має право зареєструвати податкові накладні та розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

11.12.2018 Позивачем повторно направлено на реєстрацію податкову накладну №62 від 01.11.2018, проте, того ж дня Позивачем отримано квитанцію про відмову у реєстрації податкової накладної з тих самих підстав.

З матеріалів справи судом встановлено, що підставою для відмови у реєстрації спірної податкової накладної стали посилання Відповідача на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 22.11.2018 року у справі №757/57913/18-к. Так, ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 22.11.2018 року у справі №757/57913/18-к накладено арешт на кошти-суму ПДВ в системі електронного адміністрування ПДВ (ліміту ПДВ) по, серед іншого, ТОВ Фотон Енерджі (код ЄДРПОУ 41723430), із забороною використовувати або будь-яким чином відчужувати вищезазначене майно, починаючи з дати постановлення ухвали слідчим суддею.

Виконання ухвали доручено Державній фіскальній службі України.

Пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України визначено, що на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Згідно з п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків: для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені; для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені.

Відповідно до п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України , якщо надіслані податкові накладні/розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених пунктом 201.1 цієї статті та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, а також у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування відповідно до пункту 201.16 цієї статті, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді або зупинення їх реєстрації із зазначенням причин.

Якщо сума, визначена відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу, є меншою, ніж сума податку в податковій накладній та/або розрахунок коригування, які платник повинен зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних, то платник зобов`язаній перерахувати потрібну суму коштів із свого поточного рахунку на свій рахунок в системі електронного адміністрування податку на додану вартість.

В свою чергу, ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 22.11.2018 року у справі №757/57913/18-к накладено арешт на кошти-суму ПДВ ТОВ Фотон Енерджі в системі електронного адміністрування ПДВ (ліміту ПДВ), у зв`язку чим податкова накладна не відповідала вимогам п.200-1.3 ст.200-1 ПК України, в частині наявності ліміту необхідного для реєстрації такої податкової накладної.

Ухвала слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 22.11.2018 року у справі №757/57913/18-к була обов`язковою для виконання ДФС України, а відтак відповідач зобов`язаний був вчинити дії щодо блокування ліміту ПДВ в системі електронного адміністрування ТОВ Фотон Енерджі , що в свою чергу потягло за собою неможливість реєстрації податкової накладної.

Поряд із цим, ухвалою Київського апеляційного суду від 15.03.2019 року ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 22 листопада 2018 року скасовано.

За таких обставин, на даний час відсутні обставини, які слугували підставою для обмеження ліміту ПДВ у системі електронного адміністрування, а тому наявні підстави для реєстрації спірної податкової накладної в ЄРПН.

З огляду на викладене, правильними є висновки суду першої інстанції стосовно того, що оскільки спірна податкова накладна, як встановлено на даний час, не була зареєстрована без наявності правових підстав, оскільки за рішенням суду було встановлено протиправність накладання арешту на суми ліміту ПДВ, то для відновлення прав та законних інтересів позивача необхідно зобов`язати ДФС України зареєструвати спірну податкову накладну датою її фактичного подання, а саме 30.11.2018 року.

Зазначений вихід суду першої інстанції за межі позовних вимог є мотивованим, ґрунтується на змісті спірних правовідносин та відповідає завданню адміністративного судочинства.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, №63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Суд враховує й те, що згідно п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

За даних обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції під час розгляду даної справи об`єктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, застосував до правовідносин, які виникли між сторонами у справі, норми права які регулюють саме ці правовідносини, зроблені судом першої інстанції висновки відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються належними письмовими доказами, які зібрані та досліджені судом під час розгляду даної адміністративної справи, рішення суду першої інстанції у даній справі про часткове задоволення адміністративного позову прийнято без порушення норм процесуального та матеріального права, і тому рішення суду першої інстанції у даній адміністративній справі від 25 квітня 2019 року необхідно залишити без змін.

Доводи апеляційної скарги Відповідача спростовуються дослідженими у справі доказами і не можуть бути підставою для скасування рішення суду, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 243, 310, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної фіскальної служби України - залишити без задоволення.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 25 квітня 2019 року в адміністративній справі №280/5335/18 - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

В повному обсязі постанова складена 31 липня 2019 року.

Головуючий - суддя В.В. Мельник

суддя Д.В. Чепурнов

суддя С.В. Сафронова