Постанова

від 24.07.2019 по справі 634/671/16-ц

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 липня 2019 року

м. Харків

Справа № 634/671/16-ц

Провадження № 22-ц/818/2945/19

Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді Тичкової О.Ю.,

суддів - Котелевець А.В., Піддубного Р.М.,

за участю секретаря судового засідання Сидорчук М.О.,

сторони справи:

позивачі - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

відповідач - ОСОБА_3 ,

інші учасники справи:

третя особа - Новочернещинська сільська рада Сахновщинського району Харківської області,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу ОСОБА_4 , яка діє в інтересах ОСОБА_3 , на рішення Сахновщинського районного суду Харківської області, ухвалене 27 березня 2019 рокуу складі судді Нестеренко О.С.,

УСТАНОВИВ:

У серпні 2016 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом, у якому просили стрягнути з ОСОБА_3 на свою користь борг за зобов`язаннями спадкодавця ОСОБА_5 в сумі 421 260 грн, витрати на його утримання, догляд в сумі 53 104 грн 65 коп., лікування в розмірі 9 502 грн 45 коп., поховання спадкодавця в розмірі 13 091 грн 76 коп. та судові витрати в розмірі 4 969 грн 59 коп.

Позов мотивовано тим, що 21.10.2015 ОСОБА_5 та ОСОБА_1 , ОСОБА_2 уклали договір позики, за умовами якого ОСОБА_5 отримав в борг 17 000 доларів США строком до 21.04.2016. На підтвердження отримання коштів від ОСОБА_1 , ОСОБА_2 . ОСОБА_5 склав розписку від 21.10.2015. ОСОБА_5 також зобов`язався у разі неможливості повернути отримані ним грошові кошти в установлений договором позики строк, передати у власність ОСОБА_1 та ОСОБА_2 належний йому будинок за адресою: АДРЕСА_1 , та будь-яке інше майно, де б воно не знаходилося, в тому числі земельні паї, які належать йому на праві власності, для погашення всієї суми боргу.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 помер. Його поховання позивачі здійснювали за власні кошти. Позичені грошові кошти на день своєї смерті ОСОБА_5 не повернув. Невиконання боржником боргових зобов`язань підтверджується наявністю у позивачів оригіналу розписки від 21.10.2015 та відсутністю на ній запису про часткове або повне погашення суми боргу.

16.05.2016 ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися з Заявою-претензією до спадкоємців ОСОБА_5 за місцем його постійного та останнього місця проживання, у якій вони просили прийняти та зареєструвати заяву-претензію, довести її до відома спадкоємців, що прийняли спадщину, якщо такі є, та призупинити видачу свідоцтва про право на спадщину спадкоємцям до їх повного розрахунку з кредиторами. Розрахунок за боргом ОСОБА_5 мав бути проведений грошима або спадковим майном. Цією заявою позивачі стверджували, що тільки вони протягом тривалого часу доглядали за ОСОБА_5 , витрачали особисті кошти для придбання йому ліків та інших медичних заходів для його оздоровлення, купували продукти харчування, необхідні предмети побуту, робили для спадкодавця поточні та капітальний ремонт будинку й виконувати численні інші дії, що підтверджується письмовими документами.

Згідно відповідей приватного нотаріуса Сахновщинського районного нотаріального округу Харківської області Давиденко О.В. (надалі ПН Сахновщинського РНО) від 10.06.2016 №90/02-14 та від 13.06.2016 №92/02-14 після смерті ОСОБА_5 з заявою про прийняття спадщини до ПН Сахновщинського РНО Давиденко О.І. звернулася ОСОБА_3 . За її заявою була заведена спадкова справа №10/2016. Тобто ОСОБА_3 є спадкоємцем ОСОБА_5 .

Рішенням Сахновщинського районного суду Харківської області від27 березня 2019 рокупозов ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 , ОСОБА_2 борг за зобов`язаннями спадкодавця ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , в сумі 421 260 грн, але в межах вартості майна, отриманого в спадщину, витрати на поховання спадкодавця ОСОБА_5 в розмірі 1 045 грн та судові витрати в сумі 4 273 грн 05 коп.

Рішення суду мотивоване тим, що позивачі довели укладання ними з ОСОБА_5 договору позики від 21.10.2015. ОСОБА_5 позичені кошти не повернув, його спадкоємцем є ОСОБА_3 , тому вона має відповідати за боргами спадкодавця. 17 000 доларів США станом на 2.8.2016 за курсом НБУ були еквівалентні 421 260 грн., саме ця сума має бути стягнута з відповідача. Також ОСОБА_2 і ОСОБА_1 довели, що витратили на поховання ОСОБА_5 1045 грн., що підлягають стягненню з ОСОБА_3 .

Не погоджуючись з рішенням суду ОСОБА_4. , яка діє в інтересах ОСОБА_3 ,подала апеляційну скаргу, у якій просить рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судове рішення прийнято з неправильним застосуванням судом норм матеріального та процесуального права, при неповному з`ясуванні обставин справи та невідповідності висновків суду обставинам справи. А саме, викладені в рішенні суду показання свідків суперечать даним звукозапису судових засідань. Письмові заяви свідків згідно пояснень секретаря Новочернещинської сільської ради Сахновщинського району Харківської області складені не ними особисто, а лише підписані свідками, що може свідчити про недостовірність викладених в заявах обставин. Також згідно пояснень свідків можливо зробити висновок про наявність у ОСОБА_5 особистих коштів у розмірі 11 000 грн., які були втрачені на його поховання. Показання свідка про отримання спадкодавцем позики у ОСОБА_1 та ОСОБА_2 для придбання квартири у м. Харкові належними доказами не підтверджено. Також не можна вважати, що надрукована технічним способом розписка від 21.10.2015 з підписом особи без розшифрування підпису доводить укладання договору позики між спадкодавцем і позивачами у справі.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 , ОСОБА_1 просять рішення суду залишити без змін.(т.2 130-135). Посилаються на те, що доводи апеляційної скарги є не обґрунтовані та висновків викладених у рішенні суду не спростовують. Суд правильно вважав доведеним факт існування боргового зобов`язання ОСОБА_5 перед позивачами, що підтверджується розпискою. Доказів на спростування зазначеної обставини відповідач не надала. Відповідач є спадкоємцем ОСОБА_5 тому повинна повернути позичені покійним кошти та відшкодувати понесені позивачами витрати на його поховання.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, відзиву на неї в межах вимог, заявлених в суді першої інстанції, вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення.

Відповідно до ст. 375 Цивільного процесуального кодексу України (надалі ЦПК України) суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як установлено судом та вбачається з матеріалів справи, ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_5 , що підтверджується даними копії свідоцтва про смерть серія НОМЕР_1 від 20 листопада 2015 року (т.1 а.с. 13).

Після його смерті відкрилася спадщина на: житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , вартістю 40 643 грн., що підтверджується даними свідоцтва про право власності від 10.10.2006 та звіту про оцінку майна від 29.06.2016 (т.1 а.с. 18 - 29 ); земельну ділянку кадастровий номер НОМЕР_2 , площею 7, 5848 га, вартістю 128 529 грн, що підтверджується даними державного акту про право власності на землю серії НОМЕР_3 та звіту про оцінку від 29.07.2016 ( т.1 а.с. 31 - 39); земельну ділянку кадастровий номер НОМЕР_4 площею 0,4804 га, вартістю 9770 грн, що підтверджується даними державного акту про право власності на землю серії НОМЕР_5 та звіту про оцінку від 29.07.2016 ( т.1 а.с. 47 - 61); земельну ділянку кадастровий номер НОМЕР_6 площею 0,1839 га, вартістю 3745 грн, що підтверджується даними державного акту про право власності на землю серії НОМЕР_7 та звіту про оцінку від 29.07.2016 ( т.1 а.с. 62 - 77); земельну ділянку кадастровий номер НОМЕР_8 площею 2,000 га, вартістю 49 347 грн, що підтверджується даними державного акту про право власності на землю серії НОМЕР_9 , виданого на ім`я ОСОБА_7 та звіту про оцінку від 29.06.2016 ( т.1 а.с. 78 - 86).

Згідно даних копії спадкової справи № 10/2016, що була відкрита 04.02.2016 та досліджувалася в суді першої інстанції, після смерті ОСОБА_5 спадщину прийняла ОСОБА_3 шляхом подання відповідної заяви від 04.02.2016 (т. 1 а.с. 231). Згідно копії довідок виконкому Новочернещинської сільської ради Сахновщинського району Харківської області ОСОБА_5 на час смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 проживав один. До 04.04.2015 разом з ОСОБА_5 проживала його дружина ОСОБА_7 (т. 1 а.с. 232). Згідно даних копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_10 від 7.04.2015 ОСОБА_7 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 (т.1 а.с. 14).

Таким чином, твердження позивачів про те, що за життя ОСОБА_5 прийняв спадщину після смерті дружини - ОСОБА_7 , якій на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку від 10.04.2006 належала земельна ділянка кадастровий номер НОМЕР_8 площею 2,0000 га (т.1 а.с. 78), підтверджується матеріалами справи.

Зі змісту заяви ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до суду апеляційної інстанції (т.2 а.с. 142 - 144) вбачається, що вартість земельних ділянок кадастрові номери НОМЕР_2 та НОМЕР_8 за три роки розгляду справи в суді значно збільшилася і дорівнює 248 127 грн 06 коп. та 241 874 грн 1 коп. відповідно (т.2 а.с. 146-147).

Згідно з заявою - претензією від 17.05.2016 ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до нотаріуса за місцем відкриття спадщини з вимогою до спадкоємців ОСОБА_5 про повернення боргу за договором позики та відшкодування витрат, пов`язаних з утриманням та похованням ОСОБА_5 (т.1 а.с. 239).

На підтвердження укладення договору позики позивачами була надана копія розписки від 21.10.2015 (т.1 а.с. 12), оригінал якої був долучений до матеріалів справи апеляційним судом ( т.2 а.с. 150).

За змістом зазначеної розписки від 21.10.2015 ОСОБА_5 , проживаючий за адресою: АДРЕСА_1 , дійсно отримав в борг від ОСОБА_1 , який являється чоловіком племінниці ОСОБА_8 , кошти в сумі еквівалентній 17 000 доларів США для придбання квартири в м. Харкові, ліків для свого лікування, встановлення пам`ятника ОСОБА_7 та оформлення документів по продажу будинку і паїв. ОСОБА_5 зобов`язався повернути запозичені кошти до 21.04.2016. В разі неможливості повернути отримані кошти в борг, боржник зобов`язався передати у власність ОСОБА_9 та племінниці ОСОБА_2 належні йому будинок за адресою: АДРЕСА_1 та інше майно, де б воно не знаходилося, в тому числі земельні паї, які йому належать на праві власності для погашення ним всієї суми заборгованості.

Відповідно до статті 1046 Цивільного кодексу України (надалі ЦК України) за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей ( стаття 1047 ЦК Україні).

Статтею 1049 ЦК передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до загальних норм ЦК України (статті 509, 510, 530, 545), що регулюють поняття та умови виконання зобов`язання, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Прийнявши виконання зобов`язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі. Якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобов`язання, повинен повернути його боржникові. У разі неможливості повернення боргового документа кредитор повинен вказати про це у розписці, яку він видає. Наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого обов`язку. У разі відмови кредитора повернути борговий документ або видати розписку боржник має право затримати виконання зобов`язання. У цьому разі настає прострочення кредитора.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст. ст. 610, 612 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про доведеність факту укладення між ОСОБА_1 , який діяв в тому числі в інтересах дружини ОСОБА_2 , та ОСОБА_5 договору позики від 21.10.2015, що підтверджується даними копії та оригіналу розписки від 21.10.2015 (т. 1 а.с. 12; т.2 а.с. 150).

Наявність зазначеної розписки у позивачів свідчить про невиконання ОСОБА_5 умов зазначеного договору, а саме, неповернення грошових коштів у розмірі еквівалентному 17 000 доларів США у строк до 21.04.2016.

Під час розгляду справи в суді першої та апеляційної інстанції відповідач та її представник в супереч ст. ст. 12, 81 ЦПК України не надали належних і допустимих доказів на підтвердження своїх заперечень проти позову та доводів апеляційної скарги про те, що ОСОБА_5 зазначену розписку не підписував і грошей не отримував.

Позову про оспорювання укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 договору позики, визнання позики безгрошовою ОСОБА_3 не пред`явила. Клопотання про призначення у справі судової почеркознавчої експертизи не заявляла.

Відповідно до статей 12 ,81 ЦПК України, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Докази не можуть ґрунтуватися на припущеннях.

Посилання апелянта на невірну оцінку показань свідків вищезазначеного висновку суду також не спростовують.

Тлумачення статей 1046 та 1047 ЦК України свідчить, що по своїй суті розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видає боржник (позичальник) кредитору (позикодавцю) за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання від кредитора певної грошової суми або речей.

Такий же висновок зроблений Верховним Судом України у постанові від 11 листопада 2015 року у справі № 6-1967цс15 та постанові від 18 січня 2017 року в справі № 6-2789цс16.

Тлумачення частини другої статті 1047 ЦК України дозволяє зробити висновок, що розписка не є формою договору, а може лише підтверджувати укладення договору позики. По своїй суті розписка позичальника є тільки замінником письмової форми договору позики, оскільки вона підписується тільки позичальником.

Отже, оскільки договір позики від 21.10.2015 в супереч вимог ст. 1047 ЦК України не було укладено між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 в письмовій формі, позивачі були позбавлені права посилатися на показання свідків як на докази його укладення. Належним доказом укладення договору є боргова розписка ОСОБА_5 .

З огляду на викладене, судова колегія вважає несуттєвими доводи апеляційної скарги щодо суперечливості показань свідків, допитаних з приводу факту укладення договору позики.

Відповідно до ст. 608 ЦК України зобов`язання припиняється зі смертю боржника, якщо воно є нерозривно пов`язаним з його особою і у зв`язку з цим не може бути виконане іншою особою.

Згідно зі ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до ст.1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Статтею 1281 ЦК України встановлено, що спадкоємці зобов`язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги. Кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред`явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину незалежно від настання строку вимоги. Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про відкриття спадщини, він має право пред`явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину протягом одного року від настання строку вимоги. Кредитор спадкодавця, який не пред`явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою цієї статті, позбавляється права вимоги.

За своєю правовою природою зобов`язання, що виникає з договору позики від 21.10.2015, не є таким, що нерозривно пов`язано з особою спадкодавця, тому суд, керуючись вимогами ст.ст. 608, 1216, 1218, 1281 ЦК України, дійшов обґрунтованого висновку про перехід обов`язку повернення боргу до спадкоємця ОСОБА_5 - ОСОБА_3 , оскільки Каштанови у встановлений законом строк з дня відкриття спадщини повідомили спадкоємця про борг спадкодавця перед ними, що підтверджується даними заяви - претензії від 17.05.2016 ( т.1 а.с. 239).

Судова колегія також вважає необґрунтованими доводи апеляційної скарги про незаконність висновку суду про те, що ОСОБА_3 прийняла спадщину після смерті ОСОБА_5 тому, що вона не отримала відповідні свідоцтва про право власності в порядку спадкування.

Згідно з частинами першою та другою статті 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу).

Відповідно до статті 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (стаття 1296 ЦК України).

Статтею 1297 ЦК України встановлено обов`язок спадкоємця, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Правових наслідків невиконання такого обов`язку, зокрема у вигляді втрати права на спадщину, положеннями цивільного законодавства не передбачено.

Оскільки протягом строку встановленого для прийняття спадщини ОСОБА_3 звернулася до нотаріальної контри з заявою про її прийняття (т.1 а.с. 231), відповідач є такою, що прийняла спадщину після смерті ОСОБА_5 незалежно від документального оформлення права власності спадкоємця на успадковане майно. Тому до ОСОБА_3 перейшли всі права та обов`язки спадкодавця за договором позики від 21.10.2015 з моменту відкриття спадщини.

Згідно ст. 533 ЦК України грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Відповідно до довідки НБУ України (т. 1 а.с. 87) офіційний курс долара США до національної валюти України станом на час пред`явлення позову (02.08.2016 року) становив - 2478,3525 грн. за 100 доларів США. Тому заборгованість ОСОБА_5 по договору позики від 21.10.2015 в національній валюті склала 421 260 грн.

Згідно з ч.1 ст. 1282 ЦК України спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину.

Тому суд правильно обмежив суму, що підлягає стягненню з відповідача, вартістю майна, що перейшло до ОСОБА_3 в порядку спадкування.

Апеляційна скарга не містить доводів щодо неправильного визначення судом вартості майна, що перейшло у спадщину. Тому рішення суду в цій частині не переглядалося.

Судова колегія також погоджується з висновком суду про доведеність витрат позивачів на поховання ОСОБА_5 , що підтверджується накладною від ІНФОРМАЦІЯ_1 на придбання труни, хреста, подушки, вінка обрядового, трафаретки на суму 1045 грн (т.1 а.с. 200).

Суд правильно встановив характер спірних правовідносин та застосував до них вимоги ст. 1232 ЦК України, якою встановлений обов`язок спадкоємців відшкодувати розумні витрати, які були зроблені одним із них або іншою особою на утримання, догляд, лікування та поховання спадкодавця та вимоги ст. 2 Закону України № 1102-IV від 10.07.2003 Про поховання та похоронну справу , якою дане визначення поняття поховання померлого .

Доводи апеляційної скарги зазначений висновок суду не спростовують.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

З огляду на викладене вище, апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 належить залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції - залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374 , ст. 375, ст. 382-384 ЦПК України, суд

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 , яка діє в інтересах ОСОБА_3 , залишити без задоволення.

Рішення Сахновщинського районного суду Харківської області від27 березня 2019 рокузалишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складений 31 липня 2019 року.

Головуючий О.Ю. Тичкова

Судді А.В. Котелевець

Р.М. Піддубний