Рішення
від 24.07.2019 по справі 903/225/19
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

24 липня 2019 р. Справа № 903/225/19

Господарський суд Волинської області у складі судді Войціховського Віталія Антоновича, за участі секретаря судового засідання Сердюкової Аліни Олегівни

та за присутності представників сторін:

від позивача: Савчук Г.Р. - головний спеціаліст сектору судової роботи та міжнародного співробітництва Головного територіального управління юстиції у Волинській області (довіреність №13-1-8/188 від 14.01.2019р.)

від третьої особи: не з`явились

від відповідача 1: ОСОБА_1 - начальник відділу представництва в судах та інших органах юридичного управління Головного управління Держгеокадастру у Волинській області (довіреність №0-3-0.6-39/62-19 від 01.02.2019р.)

від відповідача 2: не з`явились

від відповідача 3: не з`явились

від відповідача 4: Кондратюк М.В.- член виконавчого органу Копачівської сільської ради (довіреність від 23.04.2019р.)

В судовому засіданні взяв участь прокурор відділу прокуратури Волинської області Климюк Н.В. посвідчення №036264 від 12.11.2015р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луцьку у приміщенні Господарського суду Волинської області в порядку загального позовного провадження матеріали справи

за позовом Заступника прокурора Волинської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача:

-Державне підприємство "Спеціалізоване лісогосподарське агропромислове підприємство "Рожищеагроліс", м. Рожище Рожищенського району

до відповідачів:

1. Головного управління Держгеокадастру у Волинській області, м. Луцьк

2. Фермерського господарства "Стельмащук", с. Уляники Рожищенського району

3. Рожищенської районної державної адміністрації, м. Рожище

4. Копачівської сільської ради, с. Копачівка Рожищенського району

про визнання незаконними та скасування розпорядження, наказів, рішення, визнання недійсними договорів оренди землі та скасування записів про проведену державну реєстрацію права власності

Встановив: Заступник прокурора Волинської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України звернувся до господарського суду з позовом від 22.03.2019р. до Головного управління Держгеокадастру у Волинській області, Фермерського господарства "Стельмащук", Рожищенської районної державної адміністрації, Копачівської сільської ради в якому просить суд визнати незаконним та скасувати розпорядження голови Рожищенської районної державної адміністрації від 10.12.2013р. №334 в частині затвердження технічних документацій із землеустрою щодо проведення інвентаризації земель та земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності на території Городинівської та Уляниківської сільських рад Рожищенського району Волинської області площею 39,8903 га та 37,4903 га; визнати незаконними та скасувати п. 1.3, п. 1.4, п. 2.1.3 та п. 2.1.4 наказу Головного управління Держгеокадастру у Волинській області від 29.07.2015р. №21 "Про затвердження документації із землеустрою"; визнати недійсним договір оренди землі від 20.11.2015р., укладений між Головним управлінням Держгеокадастру у Волинській області та Фермерським господарством "Стельмащук" щодо земельної ділянки площею 39,8903 га, кадастровий номер НОМЕР_1 , що розташована на території Городинівської сільської ради Рожищенського району Волинської області; визнати недійсним договір оренди землі від 20.11.2015р., укладений між Головним управлінням Держгеокадастру у Волинській області та Фермерським господарством "Стельмащук" щодо земельної ділянки площею 37,4903 га, кадастровий номер НОМЕР_2 , що розташована на території Копачівської сільської ради Рожищенського району Волинської області; скасувати запис про проведену державну реєстрацію права власності Головного управління Держгеокадастру у Волинській області на земельну ділянку площею 39,8903 га, кадастровий номер НОМЕР_1 , що розташована на території Городинівської сільської ради Рожищенського району Волинської області; скасувати запис про проведену державну реєстрацію права власності Головного управління Держгеокадастру у Волинській області на земельну ділянку площею 37,4903 га, кадастровий номер НОМЕР_2 , що розташована на території Копачівської сільської ради Рожищенського району Волинської області; визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Волинській області від 21.12.2018р. №3-1355/15-18-СГ "Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність" в частині передачі земельної ділянки площею 37,4903 га, кадастровий номер НОМЕР_2 , що розташована на території Копачівської сільської ради Рожищенського району Волинської області, у власність Копачівської сільської ради Рожищенського району Волинської області; визнати незаконним та скасувати рішення Копачівської сільської ради від 29.01.2019р. №43/6 "Про прийняття земельних ділянок державної власності у комунальну власність Копачівської сільської ради об`єднаної територіальної громади" в частині прийняття у комунальну власність земельної ділянки площею 37,4903 га, кадастровий номер НОМЕР_2 , що зазначена у додатку до вказаного рішення під номером 48.

Крім того, в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача прокурор зазначає Державне підприємство "Спеціалізоване лісогосподарське агропромислове підприємство "Рожищеагроліс".

Ухвалою Господарського суду Волинської області від 26.03.2019р. за вказаним позовом було підтверджено підстави представництва Заступника прокурора Волинської області інтересів держави в особі органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах- Кабінету Міністрів України, відкрито провадження у справі, постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначено на 24.04.2019р., залучено до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Державне підприємство "Спеціалізоване лісогосподарське агропромислове підприємство "Рожищеагроліс" (м. Рожище, вул. Грнична, 86 А, код ЄДРПОУ 37040080), запропоновано учасникам судового процесу вчинити певні дії та надати суду відповідні додаткові матеріали.

16.04.2019р. на адресу суду від відповідача 1- Головного управління Держгеокадастру у Волинській області надійшов відзив від 12.04.2019р. на позовну заяву з обгрунтовуючими відзив документами та доказами надіслання останнього на адреси учасників судового процесу, в котрому відповідач 1 просив суд залишити даний позов без розгляду та відмовити прокурору в задоволенні позовних вимог з огляду на таке:

Відповідно до розпорядження Рожищенської районної державної адміністрації від 23.09.2010р. № 278 було припинено право постійного користування земельними ділянками загальною площею 240,10 га, які знаходяться на території Уляниківської та Городинівської сільських рад установі ОВ-302/123 Департаменту України з питань виконання покарань у Волинській області в зв`язку з припиненням діяльності та переведено дані земельні ділянки до земель запасу Уляниківської та Городинівської сільських рад.

В подальшому було прийнято розпорядження голови Рожищенської РДА від 16.04.2013р. № 110 та від 12.08.2013р. № 217 "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель за межами населених пунктів сільських рад Рожищенського району".

Згідно з розпорядженням Рожищенської РДА від 10.12.2013р. № 334 "Про затвердження технічних документацій із землеустрою щодо проведення інвентаризації земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності на території Рожищенського району" проведено повторну інвентаризацію земель Уляниківської та Городинівської сільських рад, за результатами якої встановлено, що земельні ділянки з кадастровими номерами НОМЕР_1 (Городинівська сільська рада) та НОМЕР_3 :003:0353 (Копачівська колишня Уляниківська сільська рада) на підставі даних державного земельного кадастру віднесені до земель сільськогосподарського призначення.

На підставі клопотання територіального органу Дерземагентства у Рожищенському районі, за наказом Головного управління Держземагентства у Волинській області від 21.01.2015р. № 6-а "Про здійснення добору земельних ділянок для продажу права оренди на них на земельних торгах", земельні ділянки площею 39,8903 га, у тому числі: рілля-17,0415 га, пасовища - 22,8488 га (кадастровий номер НОМЕР_1 ) та площею 37,4903 га, у тому числі: пасовища -37,4903га (кадастровий номер НОМЕР_2 ), що розташовані за межами населених пунктів Городинівської сільської ради та Уляниківської сільської ради Рожищенського району Волинської області, включено до переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, право оренди на які пропонується до продажу на земельних торгах для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Формування земельних ділянок здійснено шляхом інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності, затвердженої розпорядженням Рожищенської РДА від 10.12.2013р. № 334.

В процесі підготовки лотів до проведення земельних торгів виконавцем земельних торгів ДП "Волинський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" по вищезазначених земельних ділянках розроблено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та технічну документацію по нормативній грошовій оцінці.

Державна реєстрація речового права на земельні ділянки за Головним управлінням Держземагентства у Волинській області здійснена, зокрема, земельної ділянки площею 37,4903 га на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 29.09.2015р. № 24869910; земельної ділянки площею 39,8903 га на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 30.09.2015р. № 24900284.

Відповідно до наказу Головного управління Держземагентства у Волинській області від 06.10.2015р. № 52 "Про проведення земельних торгів у формі аукціону", зазначені земельні ділянки виставлені на земельні торги. За результатами земельних торгів 20.11.2015р. переможцем визнано ФГ "Стельмащук", з яким укладено договори оренди землі від 20 листопада 2015 року.

Згідно із довідки з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями відповідно до Державної статистичної звітності форми 6-зем Городинівської сільської ради та Уляниківської сільської ради Рожищенського району Волинської області спірні земельні ділянки належать до земель запасу, сільськогосподарські угіддя.

До даних Державної статистичної звітності форми 6-зем Городинівської сільської ради та Уляниківської сільської ради Рожищенського району Волинської області за період з 2010 по 2014 рік площа земельних ділянок лісогосподарського призначення не змінювалася, що свідчить про те, що жодного рішення щодо зміни цільового призначення спірних земельних ділянок уповноваженим органом не приймалося.

Згідно із ч. 1 ст. 20 ЗК України віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення.

Відповідно до п. 5 Прикінцевих положень Лісового кодексу України до одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування.

Однак, матеріали лісовпорядкування не є документацією, яка згідно чинного законодавства встановлює категорію земель, а тому не може братися судом до уваги як доказ, що підтверджує належність земельної ділянки до земель лісогосподарського призначення.

Крім цього, як вказано в п. 5 Прикінцевих положень Лісового кодексу України планово-картографічні матеріали лісовпорядкування підтверджують право постійного користування земельними лісовими ділянками на раніше надані землі. Разом з тим, прокуратурою не надано жодного доказу, який підтверджував би, що спірні земельні ділянки до розроблення матеріалів лісовпорядкування та перспективного плану організації і ведення лісового господарства 2010 року були надані ДП "Спеціалізоване лісогосподарське агропромислове підприємство "Рожищеагроліс".

Разом з тим, до позовної заяви не додано матеріали лісовпорядкування та перспективний план організації і ведення лісового господарства, а наявне лише посилання на вказані документи у позовній заяві та листах ДП "СЛАП "Рожищеагроліс" та ВО "Укрдержліспроект", а тому застосування у даних правовідносинах п. 5 Прикінцевих положень Лісового кодексу України, на думку відповідача 1, є помилковим, а перспективний план організації і ведення лісового господарства не може визначати віднесення земель до тієї чи іншої категорії, оскільки виходячи з його назви, він розробляється на перспективу.

Водночас, відповідач 1 повідомив, що не погоджується з висновком № 42/5 судової земельно-технічної експертизи від 04.02.2019р., оскільки, як вбачається з останнього, на вирішення судової земельно-технічної експертизи поставлено одне питання, а саме: чи має місце накладання земельної ділянки сільськогосподарського призначення (для ведення товарного сільськогосподарського виробництва) площею 39,8903 га, кадастровий номер НОМЕР_1 , розташованої на території Городинівської сільської ради Рожищенського району Волинської області, та земельної ділянки сільськогосподарського призначення (для ведення товарного сільськогосподарського виробництва) площею 37,4903 га, кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_2 , розташованої на території Уляниківської сільської ради Рожищенського району Волинської області, на земельні ділянки лісового фонду, які перебувають у користуванні ДП "СЛАП "Рожищеагроліс", згідно даних документації із землеустрою на зазначені вище земельні ділянки сільськогосподарського призначення та Перспективного плану організації і ведення лісового господарства ДП "Спеціалізоване лісогосподарське агропромислове підприємство "Рожищеагроліс" Волинської області, розробленого "Укрдержліспроект", у паперовому та електронному вигляді? Якщо так, то вказати площі земельних ділянок (лісових кварталів), на яких наявні накладання, із зазначенням кварталів і виділів.

Як вбачається із дослідження, зазначеного у вказаному висновку № 42/5 об`єктом дослідження була технічна документація на земельні ділянки з кадастровими номерами НОМЕР_2 і НОМЕР_1 та фрагмент з публічної кадастрової карти України з нанесеними межами лісового кварталу № 65 і частини лісового кварталу № 45 Стирненського лісництва ДП "СЛАП "Рожищеагроліс".

Однак, експертом не брався на дослідження Перспективний план організації і ведення лісового господарства ДП "СЛАП "Рожищеагроліс" Волинської області, розробленого "Укрдержліспроект", як це прямо передбачено в ухвалі Рожищенського районного суду від 31.01.2019р. у справі № 167/130/19. Також, у висновку експерт зазначив, що площі накладання спірних земельних ділянок на лісові квартали Стирненського лісництва ДП "СЛАП "Рожищеагроліс" підлягають уточненню після виготовлення технічної документації на земельні ділянки ДП "СЛАП "Рожищеагроліс" та винесення їх меж на місцевості з установкою межевих знаків.

Таким чином, висновок експерта містить заключення, яке дозволяє довільно трактувати місце розташування спірних земельних ділянок, що робить неможливим встановлення їх точного місця розташування і, як наслідок, віднесення земельних ділянок до категорії земель лісогосподарського призначення.

Відтак, докази про належність спірних земельних ділянок до земель лісогосподарського призначення, на переконання відповідача 1, відсутні, оскільки всупереч вимогам статей 125, 126 ЗК України ДП "СЛАП "Рожищеагроліс" не здійснило державної реєстрації права; положення пункту 5 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" ЛК України не можна застосовувати в даних правовідносинах, оскільки в матеріалах справи відсутні матеріали лісовпорядкування, які б дали можливість ідентифікувати спірні земельні ділянки та підтвердити, що саме вони перебувають в користуванні ДП "СЛАП "Рожищеагроліс", а також відсутні документи, які б доводили, що до розроблення матеріалів лісовпорядкування та перспективного плану організації і ведення лісового господарства 2010 року земельні ділянки були надані ДП "СЛАП "Рожищеагроліс".

Водночас, відповідач 1 зауважив, що прокурором при зверненні до суду з даним позовом були проігноровані положення ч. ч. 3, 4 ст. 53 ГПК України, ч. ч. 3, 4 Закону України "Про прокуратуру", оскільки, як вбачається з матеріалів справи, Кабінет Міністрів України був повідомлений про пред`явлення прокуратурою позову в його інтересах листом від 21.03.2019р. № 05-709вих 19, а позов подано 22.03.2019р. за № 05-723вих 19.

Натомість, в листі від 12.03.2019р. Кабінетом Міністрів України повідомлено Прокуратуру Волинської області, що стосовно правової позиції Кабінету Міністрів України щодо можливості звернення до суду з позовом з метою захисту прав та інтересів держави звернення надіслано до відповідних міністерств та центральних органів виконавчої влади.

При зверненні з даним позовом в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України в обґрунтування необхідності захисту інтересів держави прокурор вказує на бездіяльність Кабінету Міністрів України, яка полягала у невжитті останнім заходів захисту порушених прав держави в судовому порядку, що, на думку прокурора надає йому право на звернення до суду.

Однак, на переконання відповідача 1, у даній справі не встановлено обставин, які б надавали підстави для висновку про невиконання або неналежне виконання своїх функцій Кабінетом Міністрів України, який відповідно до ч. 1 ст. 37 ЗУ "Про Кабінет Міністрів України" може бути позивачем та відповідачем у судах, зокрема, звертатися до суду, якщо це необхідно для здійснення його повноважень у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України. Сама по собі обставина не звернення позивача з позовом протягом певного періоду, без з`ясування фактичного стану правовідносин між сторонами спору, не свідчить про неналежне виконання таким органом своїх функцій із захисту інтересів держави.

19.04.2019р.на адресу суду від відповідача 3-Рожищенської районної державної адміністрації надійшов відзив №1300/34/219 від 15.04.2019р. на позовну заяву, в котрому відповідач 3 просив суд відмовити прокурору в задоволенні позовних вимог з огляду на таке:

Положеннями ст. 21 ЗУ "Про місцеві державні адміністрації" передбачено, що місцева державна адміністрація розпоряджається землями державної власності відповідно до закону.

Розпорядження голови Рожищенської районної державної адміністрації №334 від 10.12.2013р. "Про затвердження технічних документацій із землеустрою щодо проведення інвентаризації земель та земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності на території Рожищенського району" видане із дотриманням норм чинного, на момент його прийняття, законодавства. Зокрема, технічні документації із землеустрою щодо інвентаризації земель сільськогосподарського призначення, які перебувають у державній власності за межами населених пунктів на території Уляниківської та Городинівської сільських рад Рожищенського району Волинської області, включають довідки з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями на території відповідної сільської ради (за даними форми 6-зем) та висновки відділу Держземагентства у Рожищенському районі про погодження технічної документації.

Відповідно до наявних копій документів, долучених до позовної заяви, земельна ділянка №1, яка знаходиться на території Уляниківської сільської ради, площею 37,4903 га належить до сільськогосподарських угідь, а саме - пасовищ. Земельна ділянка № НОМЕР_4 , яка знаходиться на території Городинівської сільської ради, загальною площею 39,8903 га також належить до сільськогосподарських угідь, а саме: рілля - 17,0415 га, пасовища - 22,8488 га.

Отже, земельні ділянки сформовані за рахунок земель державної власності сільськогосподарського призначення, не наданих у власність або постійне користування та розташовані за межами населених пунктів. Обмеження (обтяження) на використання земельних ділянок та земельні сервітути на вказаних земельних ділянках відсутні.

Вказане, на переконання відповідача 3, спростовує твердження прокурора про те, що Рожищенська районна державна адміністрація Волинської області при прийнятті розпорядження №334 від 10 грудня 2013 року вийшла за межі власних повноважень.

Відтак, вимоги прокурора про визнання незаконним та скасування розпорядження голови Рожищенської районної державної адміністрації від 10.12.2013р. №334, в частині затвердження технічних документацій із землеустрою щодо проведення інвентаризації земель та земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності на території Городинівської та Уляниківської сільських рад Рожищенського району Волинської області площами 39,8903 га та 37,4903 га, на переконання відповідача 3, не підлягають задоволенню.

23.04.2019р. на адресу суду від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача-ДП "Спеціалізоване лісогосподарське агропромислове підприємство "Рожищеагроліс" надійшли письмові пояснення №50 від 19.04.2019р. на позовну заяву, в котрих третя особа позовні вимоги прокурора, викладені у позовній заяві підтримала та просила суд задовольнити останні з огляду на таке:

Зазначені у позовній заяві спірні договори оренди земельних ділянок, розпорядження Рожищенської районної державної адміністрації від 10.12.2013р. №344, накази ГУ Держгеокадастру у Волинській області від 29.07.2015р. №21 та від 21.12.2018р. за №3-1355/15-18-СГ, а також рішення Копачівської сільської ради від 29.01.2019р. №43/6 суперечать вимогам земельного та лісового законодавства України.

Частина спірних земельних ділянок розташована у кварталі 45 виділах 21, 22 та 44, що знаходяться на території Городинівської сільської ради та у кварталі 65 виділах 6, 7, 8, 9, 10 та 23, що знаходяться на території Уляниківської сільської ради та належать до земель лісового фонду, що підтверджується матеріалами лісовпорядкування підприємства 2010 року.

Вказане підтверджується як інформацією спеціалізованого виробничого об`єднання "Укрдержліспроект" від 15.11.2018р. № 558, так і висновком судової земельно-технічної експертизи №42/5 від 04.02.2019р., в якому зазначено, що земельні ділянки з кадастровими номерами: НОМЕР_2 площею 37,4903 га і НОМЕР_1 площею 39,8903 га накладаються на земельні ділянки лісового кварталу №65 і частини лісового кварталу №45 Стирненського лісництва ДП "СЛАП "Рожищеагроліс".

При цьому, пунктом 5 Прикінцевих положень Лісового кодексу України визначено, що до одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово- картографічні матеріали лісовпорядкування.

Таким чином, частина спірних земельних ділянок відносяться до земель лісового фонду ДП "СЛАП "Рожищеагроліс" та накладається на землі лісу, що розташовані в кварталах 65 та 45 Стирненського лісництва, правовий статус яких посвідчується планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування, розробленими ВО "Укрдержліспроект".

Крім того, підтвердженням того, що земельні ділянки, передані в оренду ФГ "Стельмащук" частково за рахунок лісових земель є те, що розпорядженням голови Волинської обласної державної адміністрації від 11.08.2010р. №267 ДП "СЛАП "Рожищеагроліс" надано дозвіл на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у постійне користування для ведення лісового господарства, які розташовані на території Городинівської та Уляниківської сільських рад Рожищенського району, площа земельних ділянок становить 356 га та 270 га відповідно.

В подальшому, розпорядженням голови облдержадміністрації від 28.04.2012р. №179 внесено зміни до попереднього розпорядження, чим змінено площі наданих підприємству у користування земельних ділянок з 356 га на території Городинівської сільської ради на 473,9 га та з 270 га на території Уляниківської сільської ради на 352,7338 га.

Відповідно до розробленого ДП "Волинський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у постійне користування ДП "СЛАП "Рожищеагроліс" спірні земельні ділянки накладаються на землі лісу.

Вказана документація із землеустрою на даний час не затверджена, у зв`язку з тим, що існування зазначених вище порушень перешкоджає державному підприємству у встановленому законом порядку зареєструвати право постійного користування на лісові землі.

Таким чином, в процесі своєї діяльності ДП "СЛАП "Рожищеагроліс" керується матеріалами лісовпорядкування - Перспективним планом організацій ведення лісового господарства від 2012 року, розробленим ВО "Укрдержліспроект".

Факт віднесення спірних земельних ділянок до земель лісогосподарського призначення підтверджується планом лісонасаджень Стирненського лісництва ДП "СЛАП "Рожищеагроліс" 2010р.

Відповідно до доданої до позовної заяви інформації Українського державного проектного лісовпорядного виробничого об`єднання "Укрдержліспроект" від 15.11.2018р. № 558, земельні ділянки, виділені у користування ФГ "Стельмащук" майже повністю за рахунок земель лісового фонду, що розташовані у кварталах 45 та 65 вказаного лісництва, що підтверджується доданим до листа фрагментом з Публічної кадастрової карти України з нанесеними межами кварталів 65 і 45 Стирненського лісництва ДП "СЛАП "Рожищеагроліс".

Водночас, згідно висновку судової земельно-технічної експертизи площа накладення переданих у користування земельних ділянок на землі лісу становить: по земельній ділянці площею 37,4903 га (0724587100 НОМЕР_5 ) - 20,0667 га; по земельній ділянці площею 39,8903 га ( НОМЕР_1 ) - 29,6574 га.

Отже, право користування ДП "СЛАП "Рожищеагроліс" лісами площею 49,7241 га в межах Стирненського лісництва відповідно до п. 5 Прикінцевих положень Лісового кодексу України підтверджується планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування, висновком земельно-технічної експертизи від 04.02.2019р., а також інформацією ВО "Укрдержліспроект" від 15.11.2018р.

Відповідно до вимог ч. ч. 1, 2, 7 ст. 20 Земельного кодексу України віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення. Зміна цільового призначення земельних ділянок природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, історико-культурного, лісогосподарського призначення, що перебувають у державній чи комунальній власності, здійснюється за погодженням з Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч. ч. 4, 8 ст. 122 Земельного кодексу України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин (Держгеокадастр України відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 №15) та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб. Кабінет Міністрів України передає земельні ділянки із земель державної власності у власність або у користування у випадках, визначених статтею 149 цього Кодексу, та земельні ділянки дна територіального моря.

Згідно ч. 9 ст. 149 Земельного кодексу України Кабінет Міністрів України вилучає земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, ріллю, багаторічні насадження для несільськогосподарських потреб, ліси для нелісогосподарських потреб, а також земельні ділянки природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного призначення та суб`єктів господарювання залізничного транспорту загального користування у зв`язку з їх реорганізацією шляхом злиття під час утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування відповідно до Закону України Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування , крім випадків, визначених частинами п`ятою восьмою цієї статті, та у випадках, визначених статтею 150 цього Кодексу.

Враховуючи викладене, вилучати земельні ділянки державної власності лісогосподарського призначення для не лісогосподарських потреб має право виключно Кабінет Міністрів України.

Спірні земельні ділянки сформовано на підставі проведеної Рожищенською районною державною адміністрацією інвентаризації земель, технічні документації із землеустрою щодо яких затверджено розпорядженням голови Рожищенської РДА від 10.12.2013р. №334.

Зазначеними технічними документаціями із землеустрою щодо інвентаризації земель, в порушення вимог земельного та лісового законодавства, сформовано спірні земельні ділянки, невірно визначено їх правовий статус та цільове призначення (землі сільськогосподарського призначення).

Водночас, вищевказані землевпорядні документації не містять жодних погоджень з ДП "СЛАП Рожищеагроліс" та Кабінетом Міністрів України.

Крім того, згідно ст. 12, ч. 1 ст. 20, ч. 1 ст. 122 та ч. 3 ст. 149 Земельного кодексу України територіальні органи Держгеокадастру України, районні державні адміністрації взагалі не наділені повноваженнями щодо вилучення, зміни цільового призначення і надання у власність земель лісогосподарського призначення державної власності для нелісогосподарських потреб.

Таким чином, Земельним кодексом України встановлено пріоритетність норм цього кодексу для застосування до земельних відносин, що виникають при використанні лісів.

Разом з цим, розпорядженням голови Рожищенської РДА від 10.12.2013р. №334 фактично сформовано спірні земельні ділянки, визначено їх площу та цільове призначення попри те, що вони накладаються на землі лісогосподарського призначення, а саме квартали 45 та 65 Стирненського лісництва ДП "СЛАП "Рожищеагроліс" без їх вилучення з держлісфонду. При цьому, рішення уповноваженим органом держави на підставі ст. ст. 142, 149 ЗК України не приймались.

Вказане свідчить про те, що Рожищенською РДА без вилучення спірних земельних ділянок з держлісфонду змінено їх цільове призначення на сільськогосподарські угіддя, що в подальшому призвело до їх незаконної передачі Головним управлінням Держгеокадастру у Волинській області у користування ФГ "Стельмащук" для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Вказане свідчить про перевищення Рожищенською РДА та ГУ Держгеокадастром у Волинській області наданих законом повноважень.

В свою чергу, відповідно до ст. 22 ЗК України землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

У даному ж випадку, оспорювані земельні ділянки до їх відведення в оренду мали лісогосподарське призначення.

Відповідно до ст. 21 ЗК України порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для: а) визнання недійсними рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування про надання (передачу) земельних ділянок громадянам та юридичним особам; б) визнання недійсними угод щодо земельних ділянок; в) відмови в державній реєстрації земельних ділянок або визнання реєстрації недійсною.

Таким чином, оспорюване розпорядження голови Рожищенської районної адміністрації прийняте в порушення вимог ст. ст. 6, 14, 19 Конституції України, ст. ст. 3,12, 20, 56, 57, 84, 122, 141, 142, 149 Земельного кодексу України, ст. ст. 31, 33, 57 Лісового кодексу України, розпорядження Кабінету Міністрів України від 10.04.2008р. № 610р, оскільки ліси не можуть передаватися у користування для ведення особистого селянського господарства.

З цих же підстав незаконними є і пункти 1.3, 1.4, 2.1.3, 2.1.4 наказу Головного управління Держгеокадастру у Волинській області від 29.05.2015р. №21 "Про затвердження документації із землеустрою", а також з аналогічних причин не відповідають вимогам зазначеного вище законодавства наказ ГУ Держгеокадастру у Волинській області від 21.12.2018р. №3-1355/15-18-СГ "Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність" в частині передачі у комунальну власність Копачівської сільської ради земельної ділянки площею 37,4903 га, кадастровий номер НОМЕР_2 , а також рішення Копачівської сільської ради від 29.01.2019 №43/6 в частині прийняття у комунальну власність цієї ж земельної ділянки.

Крім того, посилаючись на положення ст. ст. 9, 35 ЗУ "Про державну експертизу землевпорядної документації" третя особа вказала, що технічні документації щодо інвентаризації спірних земельних ділянок не містять висновків державної експертизи, а тому голова Рожищенської районної державної адміністрації, на думку третьої особи, не мав права приймати оскаржуване розпорядження.

Крім того, в порушення вимог законодавства щодо раціонального використання земель, Рожищенською РДА та ГУ Держгеокадастру у Волинській області було відведено у користування для сільськогосподарських потреб частини земельних ділянок лісогосподарського призначення, вкриті багаторічними лісовими насадженнями.

Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 10.04.2008р. № 610-р "Деякі питання розпорядження земельними лісовими ділянками" з метою недопущення фактів порушення інтересів держави і суспільства під час відчуження та зміни цільового призначення земельних лісових ділянок Мінприроди, Мінагрополітики, Міноборони, Держкомлісгоспу та Держкомзему до законодавчого врегулювання питань запобігання зловживанням у цій сфері, зупинено прийняття рішень про надання згоди на вилучення ділянок, їх передачу у власність та оренду із зміною цільового призначення.

Таким чином, розпорядження голови Рожищенської РДА від 10.12.2013р. №334, яким спірні земельні ділянки лісогосподарського призначення віднесено до земель сільськогосподарського призначення, підлягає визнанню незаконним та скасуванню в порядку, визначеному ст. ст. 16, 21, 393 ЦК України та ст. ст. 152, 155 ЗУ України та розпорядження Кабінету Міністрів України від 10.04.2008р. № 610-р.

Зважаючи на незаконність розпоряджень про зміну цільового призначення лісогосподарських земель, ГУ Держгеокадастром в області перевищено повноваження при розпорядженні ними, що є підставою для визнання незаконними і скасування пунктів 1.3, 1.4, 2.1.3, 2.1.4 наказу від 29.07.2015р. №21, яким затверджено технічні документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж спірних земельних ділянок в натурі (на місцевості) та на підставі яких зареєстровано право власності на земельні ділянки за вказаним органом.

Зважаючи на те, що розпорядження голови Рожищенської районної державної адміністрації, яким затверджено технічні документації щодо інвентаризації спірних земельних ділянок, що визначило правовий статус земель та їх цільове призначення прийняте всупереч вимогам ст. ст. 6, 14, 19 Конституції України, ст. ст. 3, 12, 20, 56, 57, 84, 122, 141, 142, 149 Земельного кодексу України, ст. ст. 31, 33, 57 Лісового кодексу України, розпорядження Кабінету Міністрів України від 10.04.2008р. № 610р, підлягає скасуванню, договори оренди землі, що укладались в подальшому між Головним управлінням Держгеокадастру та ФГ "Стельмащук" на підставі ст. ст. 203, 215 ЦК України підлягають визнанню недійсними.

Посилаючись на положення ст. ст. 125, 126, 153 Земельного кодексу України, ст. ст. 321 ЦК України третя особа засвідчила, що оспорюваним розпорядженням порушено інтереси держави, адже з державної власності протиправно вибули земельні ділянки лісового фонду.

Відповідно до ст. 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку виникає з моменту державної реєстрації цього права.

Право власності за Головним управлінням Держземагенства у Волинській області щодо земельної ділянки площею 37,4903 га кадастровий номер НОМЕР_2 зареєстровано 29.09.2015р. В той же час, з 06.02.2019р. право власності на зазначену земельну ділянку зареєстровано за Копачівською сільською радою.

Зважаючи на те, що Головним управлінням Держгеокадастру у Волинській області та Копачівською сільською радою зареєстровано право власності на земельні ділянки, якими відповідно до вимог ст. 122 Земельного кодексу України останні не вправі розпоряджатись, відновити становище, яке існувало до порушення, на переконання третьої особи, можливо лише в порядку ст. 16 Цивільного кодексу України, шляхом скасування записів про проведену державну реєстрацію прав. Саме такий спосіб захисту забезпечить повернення попереднього статусу лісових земельних ділянок та надасть можливість ДП "СЛАП "Рожищеагроліс" затвердити розроблений проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок і зареєструвати у встановленому законом порядку право постійного користування на ці землі.

Рожищенська районна державна адміністрація є суб`єктом реєстрації прав на нерухоме майно, який на підставі рішення суду може скасувати реєстрацію права власності на спірні земельні ділянки.

ДП "СЛАП "Рожищеагроліс" про вказані порушення раніше не було відомо, оскільки рішення про передачу у власність земельних ділянок приймались без його участі.

Водночас, інтереси держави було порушено унаслідок розпорядження землями лісогосподарського призначення всупереч вимогам законодавства Головним управлінням Держгеокадастру у Волинській області та Рожищенською районною державною адміністрацією.

Земельні ділянки з 2015 року не огороджувались, не забудовувались, інформація про відведені у користування земельні ділянки за рахунок земель лісогосподарського призначення у загальнодоступних базах даних була відсутня.

Про факт можливого порушення стало відомо при внесенні прокуратурою відомостей в ЄРДР за №4201603116000030 від 22.08.2016р. за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України.

24.04.2019р. на адресу суду від Прокуратури Волинської області надійшло клопотання №05-1833-19 від 24.04.2019р. про приєднання до матеріалів справи орієнтовного розрахунку розподілу судових витрат у справі.

В судовому засіданні 24.04.2019р. за участю прокурора, представників позивача, відповідача 1 та відповідача 4 судом було постановлено протокольну ухвалу про відкладення розгляду справи в підготовчому судовому засіданні на 20.05.2019р.

При цьому, судом було продовжено сторонам/учасникам судового процесу строк до 14.05.2019р. для надання суду пояснень, заперечень на позовну заяву і всіх письмових та електронних доказів (які можливо доставити до суду), висновків експертів і заяв свідків, що підтверджують правову позицію стосовно позову.

Водночас, ухвалою суду від 24.04.2019р. було повідомлено ДП "Спеціалізоване лісогосподарське агропромислове підприємство "Рожищеагроліс", ФГ "Стельмащук", Рожищенську районну державну адміністрацію про відкладення розгляду справи в підготовчому судовому засіданні на 20.05.2019р. та продовження сторонам/учасникам судового процесу строк до 14.05.2019р. для надання суду пояснень, заперечень на позовну заяву і всіх письмових та електронних доказів (які можливо доставити до суду), висновків експертів і заяв свідків, що підтверджують правову позицію стосовно позову.

07.05.2019р. на адресу суду від Прокуратури Волинської області надійшла відповідь №05-1833-19 від 23.04.2019р. на відзив ГУ Держгеокадастру у Волинській області з обгрунтовуючими відповідь документами та доказами в підтвердження надіслання останньої на адреси учасників судового процесу, в котрій прокурор, викладені ним у позовній заяві вимоги підтримав та просив суд задовольнити останні в повному обсязі.

При цьому, здійснюючи посилання на положення ст. ст. 56, 122 Земельного кодексу України, п. 5 Перехідних положень Лісового кодексу України, прокурор засвідчив, що зважаючи на те, що спірні земельні ділянки вкриті лісовою рослинністю використовуються державним лісогосподарським підприємством, віднесення до земель сільськогосподарського призначення є незаконним.

Довідка форми 6-зем, на яку посилається відповідач у відзиві, є лише формою статистичної звітності і не встановлює цільове призначення земельної ділянки, в розумінні ст. 20 ЗК України.

Крім того, як зазначає сам відповідач у відзиві з посиланням на вказану норму Кодексу, віднесення земельних ділянок до тієї чи іншої категорії земель здійснюється на підставі рішень органів державної влади та місцевого самоврядування. При цьому, ГУ Держгеокадастру у Волинській області не зазначає, на якій підставі спірні земельні ділянки віднесено до земель сільськогосподарського призначення та відображено в подальшому їх в статистичній звітності форми 6-зем.

З розпорядження голови Рожищенської районної державної адміністрації від 23.09.2010р. №278, на яке посилається відповідач як на доказ вбачається, що земельні ділянки, які ніби то є предметом даного спору, віднесено до земель запасу Уляниківської та Городинівської сільських рад.

Разом з цим, відповідно до Класифікації видів цільового призначення земель, затвердженої наказом Держкомзему від 23.07.2010р. №548, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01.11.2010р. за №1011/18306, до земель запасу (К16.00) належать земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадянам чи юридичним особам.

З аналізу вказаного нормативного акту вбачається, що віднесення земельних ділянок до земель запасу не визначає їх цільове призначення.

Посилання відповідача на те, що експертом не брався на дослідження перспективний план організації і ведення лісового господарства ДП "СЛАП "Рожищеагроліс", на думку прокурора, є помилковими, оскільки на другій сторінці висновку №42/5 експерт зазначає законодавчу, нормативну будівельно-технічну та інші літератури, що використовувались при дослідженні, серед яких план лісонасаджень (п. 4), пояснювальна записка до перспективного плану організації і ведення лісового господарства (п. 7) та таксаційний опис, відомості щоквартальних підсумків до перспективного плану організації і ведення лісового господарства. Вказані документи є складовими перспективного плану Організації і ведення лісового господарства.

Щодо підстав представництва прокурором інтересів держави в суді прокурор зазначив наступне:

У позовній заяві прокурор, як на підстави представництва, посилався на бездіяльність Кабінету Міністрів України щодо захисту інтересів держави та обґрунтував необхідність звернення до суду саме прокурором в інтересах держави в особі вказаного органу.

Посилання представника ГУ Держгеокадастру у Волинській області на те, що прокурором при пред`явленні вказаного позову проігноровано вимоги ч. 3, ч. 4 ст. 23 ЗУ "Про прокуратуру" щодо повідомлення позивача про пред`явлення позову є необґрунтованими у зв`язку з тим, що незважаючи на те, що вказані норми Закону України "Про прокуратуру" не встановлюють для прокурора строк повідомлення позивача попередньо до звернення до суду, прокурором 21.02.2019р. за № 05-340вих19 було надіслано лист на адресу Кабінету Міністрів України з повідомленням про виявлені порушення та запитом чи будуть вживатись заходи до повернення земельних ділянок лісового фонду в судовому порядку. У відповідь, 12.03.2019р. Кабінет Міністрів України повідомив, що про виявлені порушення останньому стало відомо з повідомлення прокуратури області, з інших питань звернення надіслано на адресу Мінюсту, Мінагрополітики, Держлісагенству та Держгеокадастру.

Крім того, прокуратурою області на адресу Кабінету Міністрів України 21.03.2019р. за № 05-709вих19 було повторно скеровано лист про, те що прокурором ініційовано звернення до суду з даним позовом.

Незважаючи на це, на адресу прокуратури області надійшов лише лист Мінюсту від 03.04.2019р. стосовного того, що Міністерством юстиції буде забезпечуватись участь у справі за позовом прокурора.

Враховуючи викладене, прокурором дотримано вимоги ст. 23 ЗУ "Про прокуратуру" щодо обґрунтування підстав представництва інтересів держави та повідомлена позивача до звернення до суду з позовом.

16.05.2019р. на адресу суду від відповідача 1 - Головного управління Держгеокадастру у Волинській області надійшли заперечення на відповідь на відзив Прокуратури Волинської області від 14.05.2019р. з обгрунтовуючими заперечення документами та доказами надіслання останніх на адреси учасників судового процесу, в котрих відповідач 1 просив суд залишити даний позов без розгляду та відмовити прокурору в задоволенні позовних вимог з підстав, викладених відповідачем 1 у відзиві на позовну заяву та з огляду на наступні обставини:

Відповідно до рішення Волинської обласної ради від 23.11.2008р. №24/19 "Про відчуження будівель і споруд майнового комплексу військового містечка №583 в с. Уляники Рожищенського району шляхом продажу через аукціон" генеральному директору КП "Волинське обласне спеціалізоване лісогосподарське підприємство "Волиньоблагроліс"" ОСОБА_2 доручено визначити межі земельної ділянки орієнтовною площею 70,1 га, що виділяється на обслуговування будівель та споруд, які пропонуються для продажу через аукціон та, у встановленому порядку, списати з балансу ДП "КСЛП "Ківерціліс"" КП "Волиньоблагроліс" нерухоме майно колишнього військового містечка № 583 с. Уляники, які розміщені на території земельної ділянки 70,1га.

На підставі даного рішення було виготовлено технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації земельної ділянки ДП КСЛП "Ківерціліс" КП ВОКСЛП "Волиньоблагроліс" для продажу через аукціон будівель і споруд майнового комплексу на території Уляниківської та Городинівської сільських рад Рожищенського району Волинської області (розробник - ДП "Волинський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" - 2009р.). Відповідно до даної документації із землеустрою проведена інвентаризація земельної ділянки загальною площею 237,6465 га та встановлено, що площа земельної ділянки, яка виділяється на обслуговування будівель та споруд, які пропонуються для продажу через аукціон становить 73,7104га, згідно форми №-6-зем категорія земель під вищезазначеним майновим комплексом змішаного використання (44), а саме: - на території Уляниківської сільської ради 48,1621 га (44), з них капітальна одноповерхова (44.1)-2,4829 га, капітальна трьох і більше поверхова (44.2)- 0,2102 га, під проїздами проходами площадками (44.5)-45,4690 га; - на території Городинівської сільської ради 25,5483га (44), з них капітальна одноповерхова (44.1)-0,4224 га, під проїздами проходами площадками (44.5)- 25,1259 га.

Площа під лісовими землями (22): - на території Уляниківської сільської ради 110,7521 га;- на території Городинівської сільської ради 53,1840 га.

Разом з тим, відповідно до графічних матеріалів, наявних у вищевказаній технічній документації із землеустрою, спірні земельні ділянки, зокрема, на території Уляниківської сільської ради відображені як земельні ділянки № НОМЕР_6 , на території Городинівської сільської ради - як земельна ділянка № НОМЕР_7 . Згідно із експлікацією земельних ділянок № 1, № 2, № 5 - це землі змішаного використання.

Згідно із актом прийому передачі земельної ділянки на місці розміщення майнового комплексу військового містечка в с. Уляники Рожищенського району, що затверджений головою обласної ради 01.08.2008р. та міститься у вищевказаній технічній документації із землеустрою, загальна площа земельної ділянки становить 240,1 га та передана на баланс ДП КСЛП "Ківерціліс" разом з державним актом на право постійного користування землею НОМЕР_8 від 14.03.1997р., виданий установі ОВ 302/123.

Відповідно до розпорядження Рожищенської районної державної адміністрації від 23.09.2010 року № 278 було припинено право постійного користування земельними ділянками загальною площею 240,10 га, які знаходяться на території Уляниківської та Городинівської сільських рад установі ОВ- 302/123 Департаменту України з питань виконання покарань у Волинській області в зв`язку з припиненням діяльності, та переведено дані земельні ділянки до земель запасу Уляниківської та Городинівської сільських рад.

Також відповідач 1 зазначив, що відповідно до рішення Волинської обласної ради від 08.07.2011р. № 5/14 було передано з спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області (з балансу ДП "ККСЛ "Ківерціліс") у спільну власність територіальних громад сіл, селища та міста Рожищенського району цілісний майновий комплекс колишнього військового містечка № 583 в с. Уляники Рожищенського району. Рішенням Рожищенської районної ради від 08.09.2011р. № 10/3 вирішено прийняти у власність вищезазначене майновий комплекс.

В подальшому на підставі розпоряджень голови Рожищенської РДА від 16.04.2013р. № 110 та від 12.08.2013р. № 217, керуючись ст. 23 Земельного кодексу України, частково було змінено склад угідь зі змішаного використання у землі сільськогосподарського призначення, а саме в пасовища. Зокрема, це вбачається з графічних матеріалів, які наявні у Технічній документації із землеустрою щодо інвентаризації земель за межами населених пунктів на території Городинівської сільської ради Рожищенського району Волинської області та Технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель за межами населених пунктів на території Уляниківської сільської ради Рожищенського району Волинської області.

Згідно з розпорядженням Рожищенської РДА від 10.12.2013р. № 334 "Про затвердження технічних документацій із землеустрою щодо проведення інвентаризації земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності на території Рожищенського району" проведено повторну інвентаризацію земель Уляниківської та Городинівської сільських рад, за результатами якої постановлено, що земельні ділянки з кадастровими номерами № НОМЕР_1 (Городинівська сільська рада) та № НОМЕР_9 :01:003:0353 (Копачівська колишня Уляниківська сільська рада) на підставі даних державного земельного кадастру віднесені до земель сільськогосподарського призначення.

Таким чином, відповідно до вимог законодавства земельні ділянки з кадастровими номерами НОМЕР_1 та НОМЕР_2 зареєстровані в Державному земельному кадастрі як земельні ділянки сільськогосподарського призначення.

Посилаючись на ч. ч. 1, 2 ст. 20 ЗК України відповідач 1 засвідчив, що жодного рішення про зміну цільового призначення спірних земельних ділянок прокуратурою не надано.

Водночас, посилаючись на положення ст. ст. 3, 22, 55 ЗК України, п. 2 ст. 5 ЛК України відповідач 1 зауважив, що згідно із довідки з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями відповідно до Державної статистичної звітності форми 6-зем Городинівської сільської ради та Уляниківської сільської ради Рожищенського району Волинської області спірні земельні ділянки належать до земель запасу, сільськогосподарські угіддя.

Разом з тим, до позовної заяви не додано матеріали лісовпорядкування та перспективний план організації і ведення лісового господарства, а наявне лише посилання на вказані документи у позовній заяві та листах ДП "СЛАП "Рожищеагроліс" та ВО "Укрдержліспроект", а тому застосування у даних правовідносинах п. 5 Прикінцевих положень Лісового кодексу України є помилковим, а перспективний план організації і ведення лісового господарства не може визначати віднесення земель до тієї чи іншої категорії, оскільки входячи з його назви, він розробляється на перспективу.

Таким чином, докази про належність спірних земельних ділянок до земель лісогосподарського призначення відсутні, оскільки всупереч вимогам статей 125, 126 ЗК України ДП "СЛАП "Рожищеагроліс" не здійснило державної реєстрації права; положення пункту 5 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" ЛК України не можна застосовувати в даних правовідносинах, оскільки в матеріалах справи відсутні матеріали лісовпорядкування, які б доводили можливість ідентифікувати спірні земельні ділянки та підтвердити, що саме вони перебувають в користуванні ДП "СЛАП "Рожищеагроліс", а також відсутні документи, які б доводили, що до розроблення матеріалів лісовпорядкування та перспективного плану організації і ведення лісового господарства 2010 року земельні ділянки були надані ДП "СЛАП "Рожищеагроліс".

В судовому засіданні 20.05.2019р. за участю прокурора, представників позивача, відповідача 1, відповідача 2 та відповідача 4 судом було постановлено протокольну ухвалу про відкладення розгляду справи в підготовчому судовому засіданні на 20.06.2019р. на 10:30 год.

При цьому, судом за власної ініціативи було продовжено строк проведення підготовчого провадження до 24.06.2019р., продовжено сторонам/учасникам судового процесу строк до 15.06.2019р. для надання суду пояснень, заперечень на позовну заяву і всіх письмових та електронних доказів (які можливо доставити до суду), висновків експертів і заяв свідків, що підтверджують правову позицію стосовно позову.

Крім того, ухвалою суду від 20.05.2019р. було повідомлено ДП "Спеціалізоване лісогосподарське агропромислове підприємство "Рожищеагроліс" та Рожищенську районну державну адміністрацію про відкладення розгляду справи в підготовчому судовому засіданні на 20.06.2019р. та продовження сторонам/учасникам судового процесу строку до 15.06.2019р. для надання суду пояснень, заперечень на позовну заяву і всіх письмових та електронних доказів (які можливо доставити до суду), висновків експертів і заяв свідків, що підтверджують правову позицію стосовно позову.

14.06.2019р. на адресу суду від Головного територіального управління юстиції у Волинській області надійшли пояснення у справі від 14.06.2019р. №09-8/2977 з доказами надіслання останніх на адреси учасників судового процесу, в яких Головне територіальне управління юстиції у Волинській області підтримало заявлені прокурором позовні вимоги та просило суд задовольнити останні в повному обсязі, з огляду на таке:

З матеріалів справи вбачається, що розпорядженням голови Рожищенської районної державної адміністрації від 10.12.2013р. №334 було затверджено технічні документації із землеустрою щодо проведення інвентаризації земель та земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності на території Рожищенського району та затверджено технічні документації із землеустрою щодо інвентаризації земель сільськогосподарського призначення, які перебувають у державній власності за межами населених пунктів на території Городинівської сільської ради площею 39,8903 га та на території Уляниківської сільської ради Рожищенського району Волинської області площею 37,4903 гектарів.

На підставі вказаних землевпорядних документацій наказом Головного управління Держгеокадастру у Волинській області від 21.01.2015р. №6-а зазначені земельні ділянки були включені до переліку земельних ділянок для підготовки лотів до проведення земельних торгів, що в свою чергу стало підставою для виникнення наступних правовідносин.

Наказом ГУ Держгеокадастру у Волинській області від 29.07.2015р. №21 були затверджені технічні документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості), право оренди на які пропонується для продажу на земельних торгах щодо земельної ділянки площею 39,8903 га кадастровий номер НОМЕР_1 , що розташована за межами населених пунктів Городинівської сільської ради Рожищенського району Волинської області та щодо земельної ділянки площею 37,4903 га кадастровий номер НОМЕР_2 , що розташована за межами населених пунктів Уляниківської сільської ради.

Реєстраційною службою Рожищенського районного управління юстиції Волинської області 29.09.2015р. було здійснено державну реєстрацію права державної власності за Головним управлінням Держземагенства у Волинській області, правонаступником якого є Головне управління Держгеокадастру у Волинській області, на земельну ділянку площею 37,4903 га кадастровий номер НОМЕР_2 та 30.09.2015р. на земельну ділянку площею 39,8903 га кадастровий номер НОМЕР_1 .

За результатами проведення земельних торгів 20.11.2015р. між Головним управлінням Держгеокадастру у Волинській області та Фермерським господарством "Стельмащук" укладено два договори оренди щодо спірних земельних ділянок, строком дії на 14 років. Виходячи із змісту вказаних договорів, в оренду передані земельні ділянки із земель сільського призначення державної власності для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

На підставі наказу Головного управління Держгеокадастру в області від 21.12.2018р. за №3-1355/15-18-СГ "Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну" та рішення Копачівської сільської ради від 29.01.2019р. №43/6 "Про прийняття земельних ділянок з державної власності у комунальну власність Копачівської сільської ради об`єднаної територіальної громади" земельну ділянку площею 37,4903 га кадастровий номер НОМЕР_2 було передано у комунальну власність зазначеної сільської ради.

Посилаючись на ст. 13, ч. 1 ст. 20, ч. 1 ст. 57, ч.8 ст. 122, ч.8 ст. 149 ЗК України, ч. 2 ст. 57 ЛК України, п. 5 Прикінцевих положень Лісового кодексу України, п. 1.1 Інструкції про порядок створення і розмноження лісових карт, затвердженої Держлісгоспом СРСР 11.12.1986р., Головне територіальне управління юстиції у Волинській області засвідчило, що як вбачається із матеріалів справи, висновком судової земельно-технічної експертизи №42/5 від 04.02.2019р. встановлено, що земельні ділянки з кадастровими номерами: НОМЕР_2 площею 37,4903 га і № НОМЕР_1 площею 39,8903 га накладаються на земельні ділянки лісового кварталу №65 і частини лісового кварталу №45 Стирненського лісництва ДП "СЛАП "Рожищеагроліс". Площа накладення переданих у користування земельних ділянок на землі лісу становить: по земельній ділянці площею 37,4903 га ( НОМЕР_2 ) - 20,0667 га; по земельній ділянці площею 39,8903 га ( НОМЕР_1 ) - 29,6574 га.

Крім того, факт передачі спірних земельних ділянок в оренду ФГ "Стельмащук" частково за рахунок лісових земель підтверджено розпорядженням голови Волинської обласної державної адміністрації від 11.08.2010р. №267, відповідно до якого ДП "СЛАП "Рожищеагроліс" надано дозвіл на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у постійне користування для ведення лісового господарства, які розташовані на території Городинівської та Уляниківської сільських рад Рожищенського району, площа земельних ділянок становить 356 га та 270 га відповідно. Розпорядженням голови облдержадміністрації від 28.04.2012р. №179 були внесені зміни до попереднього розпорядження щодо зміни площі наданих підприємству у користування земельних ділянок з 356 га на території Городинівської сільської ради на 473,9 га та з 270 га на території Уляниківської сільської ради на 352,7338 га.

Водночас інформацією ВО "Укрдержліспроект" від 15.11.2018р. № 558 підтверджено, що частину спірних земельних ділянок відведено у 2015 році в оренду ФГ "Стельмащук" за рахунок земель лісогосподарського призначення ДП "СЛАП "Рожищеагроліс" на підставі матеріалів лісовпорядкування 2010 року.

Згідно ч. 3 ст. 43 ЗУ "Про місцеві державні адміністрації" розпорядження голови державної адміністрації, що суперечать Конституції України, законам України, рішенням Конституційного Суду України, іншим актам законодавства або є недоцільними, неекономними, неефективними за очікуваним чи фактичними результатами, скасовуються Президентом України, головою місцевої державної адміністрації вищого рівня або в судовому порядку.

Системний аналіз доказів у справі дає підстави стверджувати, що оскаржуване розпорядження голови Рожищенської РДА від 10.12.2013р. №334, яким спірні земельні ділянки лісогосподарського призначення віднесено до земель сільськогосподарського призначення, підлягає визнанню незаконним та скасуванню в порядку, визначеному ст. ст. 16, 21, 393 ЦК України та ст. ст. 152, 155 ЗК України та розпорядження Кабінету Міністрів України від 10.04.2008р. № 610-р "Деякі питання розпорядження земельними лісовими ділянками".

Вилучення з порушенням земельного законодавства земель лісового фонду, зміна їх цільового призначення та передача в оренду порушує права та інтереси держави в особі Кабінету Міністрів України.

Водночас, Головне територіальне управління юстиції у Волинській області повідомило, що згідно із положеннями ст. 19 ЗУ "Про Кабінет Міністрів України" діяльність Кабінету Міністрів України спрямовується на забезпечення інтересів Українського народу шляхом виконання Конституції та законів України, актів Президента України, вирішення питання державного управління у сфері, зокрема, охорони навколишнього природного середовища та природокористування.

До основних повноважень Кабінету Міністрів України згідно з п. 2 ч. 1 ст. 20 ЗУ "Про Кабінет Міністрів України" у сфері охорони навколишнього середовища належить здійснення в межах своїх повноважень державного управління у сфері охорони та раціонального використання землі, її надр, водних ресурсів, рослинного і тваринного світу, інших природних ресурсів.

Разом з тим, Кабінет Міністрів України не має контрольних повноважень у сфері земельних правовідносин, тобто не має функцій по виявленню порушень у цій сфері. Зокрема до повноважень Кабінету Міністрів України не віднесено функції здійснення контролю у сфері земельних відносин та він не має повноважень щодо витребування від органів державної влади для перевірки землевпорядної документації, інформації відносно користувачів земельних ділянок, тощо, особливо зважаючи, що положення законодавства про доступ до публічної інформації не регулюють правовідносини між державними органами та суб`єктами владних повноважень.

Статтею 37 Закону України "Про Кабінет Міністрів України" передбачено, що інтереси Кабінету Міністрів України у судах представляє Міністерство юстиції України, якщо інше не передбачено законами України або актами Кабінету Міністрів України.

Разом з тим, згідно підпункту 4.59 пункту 4 Положення про Головні територіальні управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, в областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 23.06.2011 №1707/5, повноваження Міністерства юстиції України за його дорученням Здійснює Головне територіальне управління юстиції у Волинській області.

14.06.2019р. на адресу суду від відповідача 4-Копачівської сільської ради надійшли пояснення від 13.06.2019р. №493 з обгрунтовуючими вказані пояснення документами та доказами надіслання останніх на адреси учасників судового процесу, в котрих відповідач 4 просив суд залишити даний позов без розгляду та відмовити прокурору в задоволенні позовних вимог з огляду на наступне:

Згідно з розпорядженням Рожищенської районної державної адміністрації від 10.12.2013р. № 334 "Про затвердження технічних документацій із землеустрою щодо проведення інвентаризації земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності на території Рожищенського району" було проведено повторну інвентаризацію земель Уляниківської сільської ради, за результатами якої встановлено, що земельна ділянка з кадастровим номером НОМЕР_2 (Копачівська колишня Уляниківська сільська рада) на підставі даних державного земельного кадастру віднесена до земель сільськогосподарського призначення.

На підставі клопотання територіального органу Дерземагентства у Рожищенському районі, за наказом Головного управління Держземагентства у Волинській області від 21.01.2015р. № 6-а "Про здійснення добору земельних ділянок для продажу права оренди на них на земельних торгах", земельна ділянка площею 37,4903 га, у тому числі: пасовища - 37,4903 га (кадастровий номер НОМЕР_9 : НОМЕР_5 ), що розташовані за межами населених пунктів Уляниківської сільської ради Рожищенського району Волинської області, включено до переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, право оренди на які пропонується до продажу на земельних торгах для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Формування земельних ділянок здійснено шляхом інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності, затвердженої розпорядженням Рожищенської РДА від 10.12.2013р. № 334.

В процесі підготовки лотів до проведення земельних торгів виконавцем земельних торгів ДП "Волинський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" по вищезазначених земельних ділянках було розроблено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та технічну документацію по нормативній грошовій оцінці.

Відповідно до наказу Головного управління Держземагентства у Волинській області від 06.10.2015р. № 52 "Про проведення земельних торгів у формі аукціону", зазначені земельні ділянки були виставлені на земельні торги. За результатами земельних торгів 20.11.2015р. переможцем визнано ФГ "Стельмащук", з яким укладено договори оренди землі від 20.11.2015р.

Посилаючись на положення ст. ст. 3, 19, 20, 22, 55, 202-204 ЗК України, п. 2 ст.5 ЛК України, п.1 ч. 1 ст. 1 ЗУ "Про Державний земельний кадастр", відповідач 4 зауважив, що згідно із довідки з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями відповідно до Державної статистичної звітності форми 6-зем Уляниківської сільської ради Рожищенського району Волинської області земельна ділянка належать до земель запасу, сільськогосподарські угіддя. До даних Державної статистичної звітності форми 6-зем Уляниківської сільської ради Рожищенського району Волинської області за період з 2010 по 2014 рік площа земельних ділянок лісогосподарського призначення не змінювалася, що свідчить про те, що жодного рішення щодо зміни цільового призначення даної земельної ділянки уповноваженим органом не приймалося.

При цьому, відповідач 4 повідомив, що сільська рада не погоджується з висновком № 42/5 судової земельно-технічної експертизи від 04.02.2019р., оскільки, як вбачається з останнього, на вирішення судової земельно-технічної експертизи поставлено одне питання, а саме: чи має місце накладання земельної ділянки сільськогосподарського призначення (для ведення товарного сільськогосподарського виробництва) площею 37,4903 га, кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_2 , розташованої на території Уляниківської сільської ради Рожищенського району Волинської області, на земельні ділянки лісового фонду, які перебувають у користуванні ДП "СЛАП "Рожищеагроліс".

Як вбачається із дослідження, зазначеного у вказаному висновку № 42/5 об`єктом дослідження була технічна документація на земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_2 та фрагмент з публічної кадастрової карти України з нанесеними межами лісового кварталу № 65 і частини лісового кварталу № 45 Стирненського лісництва ДП "СЛАП "Рожищеагроліс".

Таким чином, докази про належність земельної ділянки до земель лісогосподарського призначення, на думку відповідача 4, відсутні, оскільки всупереч вимогам статей 125, 126 ЗК України ДП "СЛАП "Рожищеагроліс" не здійснило державної реєстрації права; положення пункту 5 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" ЛК України не можна застосовувати в даних правовідносинах, оскільки в матеріалах справи відсутні матеріали лісовпорядкування, які б дали можливість ідентифікувати спірні земельні ділянки та підтвердити, що саме вони перебувають в користуванні ДП "СЛАП "Рожищеагроліс", а також відсутні документи, які б доводили, що до розроблення матеріалів лісовпорядкування та перспективного плану організації і ведення лісового господарства 2010 року земельні ділянки були надані ДП "Спеціалізоване лісогосподарське агропромислове підприємство "Рожищеагроліс".

18.06.2019р. на адресу суду від відповідача 2 - Фермерського господарства "Стельмащук" надійшов відзив від 13.06.2019р. на позовну заяву з доказами надіслання останнього на адреси учасників судового процесу, в котрому відповідач 2 просив суд застосувати до спірних правовідносин строк позовної давності та відмовити прокурору в задоволенні позовних вимог з огляду на таке:

Позивачем не надано доказів порушення Головним управлінням Держгеокадастру у Волинській області та Фермерським господарством "Стельмащук" вимог, додержання яких є необхідними для чинності спірних договорів оренди відповідно до ст. 203 ЦК України.

Зміст договорів оренди не суперечить ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Основним видом діяльності ФГ "Стельмащук" є вирощування ягід, горіхів, інших плодових дерев і чагарників. Головне управління Держгеокадастру у Волинській області має необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення сторін договорів оренди є вільним і відповідає їх внутрішній волі. Правочини вчинені у формі, встановленій законом та спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними.

Згідно з пунктом 5 розділу VIII "Прикінцеві положення" ЛК України до одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування.

Тобто, планово-картографічні матеріали лісовпорядкування підтверджують лише право на раніше надані землі до одержання державних актів, а оскільки право власності на земельні ділянки зареєстроване за Головним управлінням Держземагенства у Волинській області та Копачівською сільською радою, використання планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування є недоцільним.

Вказані вище положення регулюють відносини пов`язані з одержанням державного акту на право постійного користування земельними лісовими ділянками саме державними лісогосподарськими підприємствами. ДП "СЛАП "Рожищеагроліс" державних актів на право постійного користування спірними земельними ділянками не отримало.

Цільове призначення земельних ділянок лісогосподарського призначення, що знаходяться в користуванні Стирненського лісництва ДП "СЛАП "Рожищеагроліс" не змінювалося.

Помилковим, на думку відповідача 2, є висновок органу прокуратури, що частина спірних земельних ділянок відноситься до земель лісового фонду ДП "СЛАП "Рожищеагроліс" та накладається на землі лісу, що розташовані в кварталах 65 та 45 Стирненського лісництва, оскільки матеріали лісовпорядкування є основою ведення обліку лісу та у визначених законом випадках підлягають врахуванню, але не являються документами, що встановлюють цільове призначення земельної ділянки. За таких обставин надуманим є твердження органу прокуратури про перевищення Рожищенською РДА та ГУ Держгеокадастру у Волинській області своїх повноважень.

Згідно з нормами статей 181 - 184, 202 - 204 ЗК України, Законів України "Про Державний земельний кадастр" та "Про землеустрій", дані державного земельного кадастру - це документальне підтвердження відомостей про правовий режим земель, їх цільове призначення, їх розподіл серед власників землі і землекористувачів за категоріями земель, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, які ґрунтуються на підставі землевпорядної документації.

Земельні ділянки з кадастровими номерами НОМЕР_1 та НОМЕР_2 зареєстровані в Державному земельному кадастрі як земельні ділянки сільськогосподарського призначення.

На думку відповідача 2, вимоги позовної заяви спростовують:

1.Технічна документація із землеустрою щодо інвентаризації земельної ділянки ДП КСЛП "Ківерціліс" КП ВОКСЛП "Волиньобларголіс" для продажу через аукціон будівель і споруд майнового комплексу на території Уляниківської та Городинівської сільських рад Рожищенського району Волинської області, розробником якої є ДП "Волинський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" - 2009 року. Технічною документацією встановлено приналежність спірних ділянок до земель змішаного використання.

2.Розпорядження голови Рожищенської РДА від 23.09.2010р. №278, яким переведені спірні земельні ділянки до земель запасу Уляниківської та Городинівської сільських рад.

3.Розпорядження голови Рожищенської РДА від 16.04.2013р. №110, розпорядження голови Рожищенської РДА від 12.08.2013р. №217 "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель за межами населених пунктів сільських рад Рожищенського району", якими змінено склад угідь із змішаного використання у землі сільськогосподарського призначення.

4.Розпорядження Рожищенської РДА від 10.12.2013р. №334 "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо проведення інвентаризації земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності на території Рожищенського району", яке встановлює на підставі даних державного земельного кадастру віднесення спірних земельних ділянок до земель сільськогосподарського призначення.

5.Наказ Головного управління Держземагенства у Волинській області від 21.01.2015р. №6-а "Про здійснення добробуту земельних ділянок для продажу права оренди на них на земельних торгах", яким спірні ділянки включено до переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності.

Щодо висновку судової земельно-технічної експертизи №42/5 від 04.02.2019р., то відповідач 2 повідомив, що погоджується з думкою представника Головного управління Держгеокадастру у Волинській області щодо вибіркового дослідження експертизи та обмеженості джерел опрацьованих матеріалів.

Орган прокуратури підтверджує, що при винесенні розпорядження голови Рожищенської РДА від 10.12.2013р. №334 в частині затвердження технічних документацій із землеустрою щодо проведення інвентаризації земель та земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності на території Городинівської та Уляниківської сільських рад Рожищенського району Волинської області та при укладенні договорів оренди землі між ГУ Держгеокадастру у Волинській області та ФГ "Стельмащук" та землевпорядної документації жодних сумнівів щодо законності відведення земельних ділянок не виникло, чим фактично підтверджує відсутність підстав для скасування розпорядження та відсутність підстав для визнання договорів оренди недійсними.

Посилаючись на положення ст. 55 ЗК України, відповідач 2 засвідчив, що матеріали справи не містять доказів віднесення спірних земель до категорії лісогосподарського призначення.

Також відповідно до ст. 155 ЗК України, позивачем не обґрунтовано яким чином договори оренди порушують права щодо володіння, користування чи розпорядження земельними ділянками.

Обгрунтовуючи позовні вимоги, прокуратура фактично здійснює захист ДП "СЛАП "Рожищеагроліс", а не Кабінету Міністрів України.

Докази, на які посилається позивач у справі, не відносяться до даних, на підставі яких однозначно можна встановити накладення спірних земельних ділянок на землі лісового фонду.

Зміст листів №558 від 15.11.2018р. та №18 від 29.01.2018р., на переконання відповідача 2, не може бути підставою для визнання договорів оренди недійсними, позивач на власний розсуд трактує інформацію вказаних джерел, стверджуючи про незаконне вилучення земель лісового фонду.

Технічна документація із землеустрою, яка затверджена розпорядженням голови Рожищенської РДА від 10.12.2013р. №334, не потребувала погодження ДП "СЛАП "Рожищеагроліс" та Кабінету Міністрів України, оскільки не змінювала цільового призначення земельних ділянок.

При цьому, позивач помилково посилається на норми ст. 149 ЗК України, яка встановлює порядок вилучення земельних ділянок, оскільки у спірних відносинах відсутній факт вилучення лісу та помилково вважає, що формування спірних земельних ділянок мало відбуватися лише шляхом їх вилучення або відмови від права власності або права постійного користування земельною ділянкою в порядку ст. ст. 142, 149 ЗК України.

Позивачем не наведені підстави для визнання незаконними розпорядження голови Рожищенської РДА від 10.12.2013р. №334, наказу ГУ Держгеокадастру у Волинській області від 29.05.2015р. №21, відповідно до ст. 21 ЗК України.

Враховуючи вищевикладене, відповідач 2 не погоджується з віднесенням до незаконних наказу ГУ Держгеокадастру у Волинській області від 21.12.2018р. №3-1355/15-18-СГ "Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність", а також рішення Копачівської сільської ради від 29.01.2019р. № 43/6.

Щодо посилання на ст. 9 ЗУ "Про державну експертизу землевпорядної документації", то обов`язковій державній експертизі підлягають проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж лісогосподарського призначення, а в даному випадку були затверджені технічні документації із землеустрою земель сільськогосподарського призначення, а тому положення даної норми не підлягає до застосування.

За таких обставин, голова Рожищенської районної державної адміністрації прийняв законне розпорядження про затвердження технічних документацій.

Відтак, на переконання відповідача 2, орган прокуратури безпідставно наголошує на вибутті спірних земель з державної та комунальної власності.

Щодо клопотання про застосування до спірних правовідносин строку позовної давності відповідач 2 засвідчив, що Головне управління Держгеокадастру у Волинській області є територіальним органом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру.

Відповідно до п. 1 Положення "Про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015р. № 15, Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства і який реалізує державну політику у сфері топографо- геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.

По суті, здійснюючи так званий захист Кабінету Міністрів України, орган прокуратури фактично оскаржує державну політику виконавчого органу у сфері Державного земельного кадастру, використання та охорони земель.

Розпорядження голови Рожищенської РДА від 10.12.2013р. №334, наказ Головного управління Держгеокадастру у Волинській області від 29.05.2015 р. №21 "Про затвердження документації із землеустрою" є чинними, а строк для їх оскарження пропущений.

Органом прокуратури не доведено, що Кабінет Міністрів України не міг дізнатися про "порушення свого права", щодо якого вказує заступник прокурора, не зазначені причини, які завадили органам державного контролю дізнатися про використання спірних земельних ділянок.

Крім того, орган прокуратури сам вказує на бездіяльність Кабінету Міністрів України.

18.06.2019р. на адресу суду від Прокуратури Волинської області надійшли пояснення №05-1833-19 від 14.06.2019р. щодо заперечення ГУ Держгеокадастру у Волинській області на відповідь на відзив з доказами надіслання останніх на адреси учасників судового процесу, в котрих прокурор позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити останні в повному обсязі.

При цьому засвідчив, що у вказаних запереченнях представник ГУ Держгеокадастру в області зазначив, що рішенням Волинської обласної ради від 23.11.2008р. №24/19 "Про відчуження будівель і споруд майнового комплексу військового містечка №583 в с. Уляники Рожищенського району шляхом продажу через аукціон" доручено генеральному директору КП ВОКСЛП "Волиньоблагроліс" визначити межі земельної ділянки орієнтовною площею 70,1 га, що виділяється для обслуговування будівель та споруд, які пропонуються для продажу через аукціон. На підставі даного рішення виготовлено технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації земельної ділянки ДП КСЛП "Ківерціліс" КП ВОКСЛП "Волиньоблагроліс" щодо земельної ділянки площею 237,6465 га, якою встановлено, що площа земельної ділянки, яка виділяється для обслуговування будівель та споруд становить 73,7104 га.

Посилаючись на положення ст. ст. 1, 35 Закону України "Про землеустрій" (в редакції, чинній на час розроблення вищезазначеної землевпорядної документації) прокурор засвідчив, що в доданих до заперечень доказах відсутні рішення уповноважених органів щодо затвердження технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель ДП КСЛП "Ківерціліс" КП ВОКСЛП "Волиньоблагроліс", у зв`язку з чим, існує сумнів щодо її чинності.

Зважаючи на те, що представником ГУ Держгеокадастру в області не надано докази затвердження технічної документації щодо інвентаризації земель ДП КСЛП "Ківерціліс", розробленої у 2009 році, вказаний доказ не може вважатись належним та достовірним, у зв`язку з тим, що не встановлює обставин на які посилається відповідач.

Крім того, з аналізу зазначеної землевпорядної документації вбачається, що землі сільськогосподарського призначення на території, щодо якої проводилась інвентаризація земель, відсутні.

Згідно експлікації земель та картографічних матеріалів цільове призначення земельних ділянок - землі змішаного використання (капітальні одноповерхові, трьох і більше поверхові споруди; під проїздами, проходами та площадками) 73,7104 га та землі лісового фонду 163,9361 га.

Посилаючись на положення ч. ч. 1, 2 ст. 22 Земельного кодексу України (в редакції чинній на час прийняття оскаржуваного розпорядження голови Рожищенської районної державної адміністрації від 10.12.2013р. №334) прокурор зауважив, що згідно спірних договорів оренди землі предметом оренди є земельні ділянки сільськогосподарського призначення, а саме рілля та пасовища, що належать до сільськогосподарських угідь, перелік яких відсутній в експлікації земель технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земельної ділянки ДП КСЛП "Ківерціліс", на яку посилався представник ГУ Держгеокадастру у Волинській області у своїх запереченнях.

Статтею 20 Земельного кодексу України визначено, що зміна цільового призначення земель здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення.

Таким чином, проведення інвентаризації земель шляхом розроблення та затвердження технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель не може змінювати цільове призначення земель, а лише встановлює їх місце розташування, межі та правовий статус.

Крім того, у доданих представником відповідача документах щодо передачі майнового комплексу військового містечка у спільну власність територіальних громад Рожищенського району відсутні відомості про площу земельної ділянки, що передається спільно з об`єктами нерухомого майна, як і перелік самого нерухомого майна.

Водночас, представник ГУ Держгеокадастру посилався на докази, які свідчать про те, що цілісний майновий комплекс рішенням Волинської обласної ради від 08.07.2011р. №5/14 було передано Рожищенській районній раді, що також ставить під сумнів повноваження ГУ Держгеокадастру щодо розпорядження спірними землями, як сільськогосподарськими.

Твердження представника відповідача про те, що прокурором не надано докази належності частини спірних земельних ділянок до земель лісового фонду є необґрунтованими у зв`язку з тим, що вказані докази містяться у висновку земельно-технічної експертизи №42/5. Так, до вказаного висновку долучено витяги з матеріалів лісовпорядкування 2010 року, а саме планшет

№ 12, план земельних ділянок лісового кварталу №65 і частини лісового кварталу №45 Стирненського лісництва ДП "СЛАП "Рожищеагроліс".

19.06.2019р. на адресу суду від відповідача 2- Фермерського господарства "Стельмащук" надійшло клопотання від 19.06.2019р. про призначення у справі №903/225/19 земельно-технічної експертизи, на вирішення якої поставити наступні питання:

-Яке цільове призначення земельної ділянки площею 39,8903 га, кадастровий номер НОМЕР_1 , що розташована на території Городинівської сільської ради Рожищенського району Волинської області, на момент укладення договору оренди землі від 20.11.2015 року між Головним управлінням Держгеокадастру у Волинській області та Фермерським господарством "Стельмащук"?;

- Яке цільове призначення земельної ділянки площею 37,4903 га, кадастровий номер НОМЕР_2 , що розташована на території Копачівської сільської ради Рожищенського району Волинської області, на момент укладення договору оренди землі від 20.11.2015 року між Головним управлінням Держгеокадастру у Волинській області та Фермерським господарством "Стельмащук"?

За наслідками розгляду клопотання відповідача 2 про призначення у справі №903/225/19 земельно-технічної експертизи суд постановив протокольну ухвалу про відхилення вказаного клопотання, про що зазначено в протоколі судового засідання.

Крім того, протокольною ухвалою від 20.06.2019р. суд постановив закрити підготовче провадження у справі та призначити справу до судового розгляду по суті на 04.07.2019р. на 14:00год. При цьому, судом було продовжено строк до 01.07.2019р. для сторін/учасників судового процесу для надання суду пояснень стосовно позовної заяви і всіх письмових та електронних доказів (які можливо доставити до суду), висновків експертів і заяв свідків, що підтверджують правову позицію сторін/учасників судового процесу стосовно позову.

Ухвалою суду від 20.06.2019р. було повідомлено Рожищенську районну державну адміністрацію про закриття підготовчого провадження у справі, призначення справи до судового розгляду по суті на 04.07.2019р. на 14:00год. та продовження строку до 01.07.2019р. для сторін/учасників судового процесу для надання суду пояснень стосовно позовної заяви і всіх письмових та електронних доказів (які можливо доставити до суду), висновків експертів і заяв свідків, що підтверджують правову позицію сторін/учасників судового процесу стосовно позову

27.06.2019р. на адресу суду від відповідача 2-ФГ "Стельмащук" надійшли пояснення від 26.06.2019р. з доказами надіслання останніх на адреси учасників судового процесу, в котрих відповідач 2 просив суд застосувати до спірних правовідносин строк позовної давності та відмовити прокурору в задоволенні позовних вимог з огляду на наступне:

В вересні 2015 року Реєстраційною службою Рожищенського районного управління юстиції було здійснено державну реєстрацію права державної власності на спірні земельні ділянки за Головним управлінням Держземагенством у Волинській області, при цьому Міністерство управління юстиції представляє інтереси КМУ відповідно до ст. 37 ЗУ "Про Кабінет міністрів України".

Згідно п.п. 4.1., 4.2. Договорів оренди землі від 20.11.2015 року, плата за користування земельними ділянками, право оренди яких набуто на земельних торгах згідно з протоколом земельних торгів від 20.11.2015 року, проводиться на розрахунковий рахунок в ГУ ДКСУ у Волинській області, отримувачами є місцевий бюджет Городинівської сільської ради Рожищенського району Волинської області та місцевий бюджет Уляниківської сільської ради Рожищенського району Волинської області.

Договори оренди укладені до 2029 року, а тому втручання в право користування ФГ "Стельмащук" спірними земельними ділянками накладає тягар на відповідача, що не відповідає ст. 1 Протоколу 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Право власності на спірні земельні ділянки були належним чином зареєстровані органами влади, якщо ж було допущена помилка у процесі, саме держава повинна нести відповідальність.

Посилаючись на положення ст. ст. 46, 63 ЛК України, п. б ч. 1 ст. 164 ЗК України, відповідач 2 вказав, що однією з основних особливостей правового режиму земель лісогосподарського призначення є нерозривний зв`язок їх використання із лісокористуванням.

Виробниче об`єднання "Укрдержліспроект" підтверджує, що йому відомо про відведення у 2015 році спірних земельних ділянок в оренду ФГ "Стельмащук" за рахунок земель лісогосподарського призначення ДП "СЛАП "Рожищеагроліс".

Однак, незважаючи на таку інформованість ВО "Укрдержліспроект" жодних дій не вчинило. ДП "СЛАП "Рожищеагроліс", в свою чергу, також жодним чином не відреагувало.

Якщо у передбачених законом випадках з позовом до суду звернувся прокурор в інтересах відповідного органу (підприємства), то позовна давність обчислюється від дня, коли про порушення свого права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатись саме позивач, а не прокурор.

На такі позови поширюється положення статті 257 ЦК України щодо загальної позовної давності, і на підставі частини першої статті 261 цього Кодексу перебіг позовної давності починається від дня, коли держава в особі її органів як суб`єктів владних повноважень довідалася або могла довідатися про порушення прав і законних інтересів.

Таким чином, Кабінету міністру України було відомо або повинно було бути відомо про "порушення відповідного права" та він мав можливість звернутися до суду за захистом, а отже причини пропуску позовної давності, на переконання відповідача 2, не є поважними.

01.07.2019р. на адресу суду від Головного територіального управління юстиції у Волинській області надійшли заперечення №09-8/3150 від 01.07.2019р. на пояснення ФГ "Стельмащук", в котрих ГТУЮ у Волинській області, посилаючись на положення ст. ст. 256, 257, 261 ЦК України засвідчило, що аналіз вказаних правових норм дає підстави для здійснення висновку стосовно того, що позовна давність є строком пред`явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушено, так і суб`єктами, уповноваженими законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права (інтересу).

При цьому, як у випадку пред`явлення позову самою особою, право якої порушено, так і в разі пред`явлення позову в інтересах цієї особи іншою уповноваженою на це особою відлік позовної давності обчислюється з одного й того самого моменту: коли особа довідалася або могла довідатися про порушення її права або про особу, яка його порушила.

В матеріалах справи наявний лист Кабінету Міністрів України від 12.03.2019р. за №5162/0/2-19, надісланий у відповідь на запит прокуратури області від 21.02.2019р. №05-340вих19, з якого вбачається, що про факт передачі ФГ "Стельмащук" в оренду земельних ділянок площею 39,8903 га з кадастровим номером НОМЕР_10 та площею 37,4903 га з кадастровим номером НОМЕР_2 , що перебували у постійному користуванні ДП "СЛАП "Рожищеагроліс", Кабінету Міністрів України стало відомо із запиту прокуратури Волинської області від 21.02.2019р. №05-340вих19.

При цьому, ГТУЮ у Волинській області зауважило, що оскаржені розпорядження голови Рожищенської районної державної адміністрації від 10.12.2013р. №334, наказ Головного управління Держгеокадастру у Волинській області від 29.05.2015р. №21, договори оренди від 20.11.2015р. прийняті без участі Кабінету Міністрів України, тому, відповідно, про вказані порушення позивачу раніше не було відомо.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 03.07.2013р. №584-р "Про передачу цілісних майнових комплексів державних лісогосподарських підприємств до сфери управління Державного агентства лісових ресурсів" цілісний майновий комплекс ДП "СЛАП "Рождищеагроліс" передано до управління Державного агентства лісових ресурсів.

Згідно листа Державного агентства лісових ресурсів України від 29.03.2019р. №36560-61-19 вилучення спірних земельних ділянок лісогосподарського призначення відбулося без погодження Держлісагенства.

03.07.2019р. на адресу суду від відповідача 1-ГУ Держгеокадастру у Волинській області надійшли додаткові заперечення на позовну заяву від 01.07.2019р. з доказами надіслання останніх на адреси учасників судового процесу, в котрих відповідач 1 просив суд застосувати до спірних правовідносин строк позовної давності та відмовити прокурору в задоволенні позовних вимог з огляду на таке:

Позивачем не надано доказів в підтвердження того, що земельні ділянки були раніше надані ДП "СЛАП "Рожищеагроліс".

Разом з тим, матеріали лісовпорядкування не є документацією, яка згідно чинного законодавства встановлює категорію земель, а тому не може братися судом до уваги як доказ, що підтверджує належність земельної ділянки до земель лісогосподарського призначення.

Таким чином, докази про належність спірних земельних ділянок до земель лісогосподарського призначення відсутні, оскільки всупереч вимогам статей 125, 126 ЗК України ДП "СЛАП "Рожищеагроліс" не здійснило державної реєстрації права; положення пункту 5 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" ЛК України не можна застосовувати в даних правовідносинах, оскільки в матеріалах справи відсутні матеріали лісовпорядкування, які б дали можливість ідентифікувати спірні земельні ділянки та підтвердити, що саме вони перебувають в користуванні ДП "СЛАП "Рожищеагроліс", а також відсутні документи, які б доводили, що до розроблення матеріалів лісовпорядкування та перспективного плану організації і ведення лісового господарства 2010 року земельні ділянки були надані ДП "СЛАП "Рожищеагроліс".

Крім того, відповідач 1 засвідчив, що прийняте Головним управлінням рішення про передачу земельної ділянки є ненормативним актом суб`єкта владних повноважень, який вичерпав свою дію внаслідок його виконання. Скасування цього рішення не породжує наслідків для власника чи орендаря земельної ділянки, оскільки у такий спосіб виникло право власності або володіння земельною ділянкою і це право ґрунтується на правовстановлюючих документах.

Водночас, відповідач 1 зауважив, що як вбачається з матеріалів справи Кабінет Міністрів України був повідомлений про пред`явлення прокуратурою позову в його інтересах листом від 21.03.2019р. № 05-709вих 19, а позов подано 22.03.2019р. за № 05-723вих 19.

Таким чином, прокуратурою не надано можливості Кабінету Міністрів України оскаржити підстави для представництва його інтересів в суді в порядку ч. 4 ст. 23 ЗУ "Про прокуратуру" або подати позов самостійно. Натомість, в листі від 12.03.2019р. Кабінетом Міністрів України повідомлено Прокуратуру Волинської області, що стосовно правової позиції Кабінету Міністрів України щодо можливості звернення до суду з позовом з метою захисту прав та інтересів держави звернення надіслано до відповідних міністерств та центральних органів виконавчої влади.

При зверненні з даним позовом в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України в обґрунтування необхідності захисту інтересів держави прокурор вказав на бездіяльність Кабінету Міністрів України, яка полягала у невжитті останнім заходів захисту порушених прав держави в судовому порядку, що, на думку прокурора надає йому право на звернення до суду.

Однак, ні заступником прокурора Волинської області, ні представником Кабінету Міністрів України не вказано та не доведено належними доказами, коли Кабінету Міністрів України, в інтересах якого подано позов, стало чи могло стати відомо про порушення його прав, а тому твердження позивача щодо поважності пропуску строку позовної давності, на переконання відповідача 1 є безпідставними, що має наслідком застосування строків позовної давності до спірних правовідносин.

04.07.2019р. на адресу суду від Прокуратури Волинської області надійшли додаткові письмові пояснення від 03.07.2019р. №05-119вих.19 щодо пояснень ФГ "Стельмащук" з доказами надіслання останніх на адреси учасників судового процесу, в котрих прокурор засвідчив наступне:

Оскільки вимоги прокурора є похідними від вимог органу, який, на думку прокурора, мав відповідні повноваження щодо спірного майна, то й перебіг позовної давності мав розпочатися з моменту, коли про порушення прав та інтересів держави дізнався саме відповідний орган, а не прокурор.

При цьому, позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, про обов`язковість доведення стороною спору тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, навпаки, мусить довести, що інформацію про порушення відповідного права можна було отримати раніше (аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі № 907/50/16).

Згідно вказаних правових позицій Верховного Суду перебіг строку позовної давності за позовами прокуратури, поданими в інтересах державних органів, органів місцевого самоврядування має рахуватись з часу, коли відповідний орган довідався чи міг довідатись про порушення його прав чи особу, що їх порушила, а не з часу отримання таких даних прокуратурою.

Отже, закон пов`язує початок перебігу позовної давності не з моментом поінформованості про вчинення певної дії чи прийняття рішення, а з моментом коли саме повноваженому органу, право якого порушено внаслідок прийнятого незаконного рішення, стало відомо про таке порушення.

Кабінету Міністрів України про вказані порушення раніше не було відомо, оскільки рішення про передачу у власність земельних ділянок приймались без його участі. Органами державного контролю своєчасно не виявлено вказані порушення, у зв`язку з чим Кабінет Міністрів України на захист порушених прав держави до суду не звертався.

Водночас, інтереси держави було порушено внаслідок розпорядження землями лісогосподарського призначення всупереч вимогам законодавства Головним управлінням Держгеокадастру у Волинській області та Рожищенською районною державною адміністрацією.

Кабінету Міністрів України, який відповідно до закону є розпорядником спірних земельних ділянок, про факт первинного порушення інтересів держави, саме внаслідок прийняття розпорядження головою Рожищенської РДА, а також укладення договорів оренди землі між Головним управлінням Держгеокадастру у Волинській області та ФГ "Стельмащук", якими передано у користування лісові землі та змінено їх цільового призначення відомо не було, про що зазначається у листі від 12.03.2019р. за №5162/0/2-19 у відповідь на запит прокуратури області.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається. Саме по собі внесення відомостей до ЄРДР ще не може бути підтвердженням факту порушення інтересів держави.

В технічних документаціях щодо інвентаризації земель та щодо встановлення (відновлення) меж спірних земельних ділянок відсутня будь-яка інформація про те, що земельні ділянки сформовано за рахунок земель лісового фонду. Зокрема, висновки відділу Держземагенства у Рожищенському районі про погодження зазначеної землевпорядної документації свідчать про те, що земельні ділянки сформовані за рахунок земель державної власності сільськогосподарського призначення, не наданих у власність або постійне користування та розташовані за межами населених пунктів. Обмеження (обтяження) на використання земельних ділянок та земельні сервітути на вказаних ділянках відсутні.

У зв`язку з цим, при вивченні розпорядження голови Рожищенської РДА та договорів оренди землі, укладених між ГУ Держгеокадастром у Волинській області та ФГ "Стельмащук" та землевпорядної документації жодних сумнівів щодо законності відведення спірних земельних ділянок не виникало.

В ході досудового розслідування вказаного кримінального провадження витребувано інформацію з ВО "Укрдержліспроект", Головного управління Держгеокадастру у Волинській області, ДП "СЛАП "Рожищеагроліс". Співставлено картографічні матеріали технічних документацій із землеустрою щодо інвентаризації земель сільськогосподарського призначення, технічних документацій із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж спірних земельних ділянок в натурі (на місцевості) з картографічними матеріалами перспективного плану організації і ведення лісового господарства, плану лісонасаджень Стирненського лісництва ДП "СЛАП "Рожищеагроліс" після чого установлено, що спірні земельні ділянки відведено за рахунок земель лісогосподарського призначення, без її вилучення у встановленому законом порядку.

Для підтвердження вказаної інформації та з метою забезпечення позовних вимог належними та допустимими доказами, 04.02.2019р. проведено судову земельно-технічну експертизу, результати якої показали, що земельні ділянки з кадастровими номерами НОМЕР_2 площею 37,4903 га, розташовані за межами населених пунктів Уляниківської сільської ради і НОМЕР_1 площею 39,8903 га, за межами Городинівської сільської ради накладаються на земельні ділянки лісового кварталу №65 і частини лісового кварталу №45 Стирненського лісництва ДП "СЛАП "Рожищеагроліс".

Висновок цієї експертизи беззаперечно підтвердив, що спірні земельні ділянки відведено за рахунок земель лісового фонду.

Таким чином, про необхідність захисту прав та інтересів держави в судовому порядку прокурору стало відомо лише після проведення зазначеної експертизи.

В свою чергу, Кабінету Міністрів України, як органу уповноваженому державною на здійснення відповідних функцій у спірних правовідносинах стало відомо про порушення лише із запиту прокуратури області від 21.02.2019р. №05-340вих19, про що інформовано листом від 12.03.2019р. №5162/0/2-19.

Зважаючи на викладене, лише за результатами системного аналізу зібраних доказів у їх сукупності підтверджено факт виділення спірних земель ФГ "Стельмащук" за рахунок земель лісового фонду ДП "СЛАП "Рожищеагроліс".

Правове значення для переходу права власності на земельні ділянки має рішення саме уповноваженого органу держави здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, а Кабінет Міністрів України відповідного рішення не приймав.

Крім того, у даному випадку Кабінет Міністрів України у сфері вилучення особливо цінних земель здійснює власні повноваження, а не через відповідні органи виконавчої влади, а тому не міг знати про порушення інтересів держави у даному випадку.

Таким чином строк позовної давності у даному випадку обчислюється з моменту, коли Кабінет Міністрів дізнався про порушення.

При цьому, у своїх поясненнях представник відповідача 2 не надав обґрунтованих пояснень з яких джерел Кабінет Міністрів міг отримати інформацію щодо накладення земель сільськогосподарського призначення на лісові землі.

В судовому засіданні 04.07.2019р. за участю прокурора, представників позивача, третьої особи, відповідача 1, відповідача 2 та відповідача 4 судом на стадії судових дебатів було постановлено протокольну ухвалу про оголошення перерви до 24.07.2019р.

Про день та час проведення наступного судового засідання прокурора, представників позивача, третьої особи, відповідача 1, відповідача 2 та відповідача 4 було повідомлено безпосередньо в судовому засіданні під розписку.

Ухвалою суду від 04.07.2019р. було повідомлено Рожищенську районну державну адміністрацію про оголошення в судовому засіданні перерви до 24.07.2019р.

24.07.2019р. на адресу суду від представника відповідача 2, адвоката Лукашука А.А. (ордер серія №000056457 від 20.05.2019р.; свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №603 від 04.01.2012р.) надійшло клопотання від 23.07.2019р. про відкладення розгляду справи, оскільки представник ОСОБА_3 перебуває на даний час за кордоном (06.07.2019р.-26.07.2019р.), а представник Лукашук А. ОСОБА_4 перебуває на лікарняному, де попередньо 23.07.2019р. звернувся до Луцької міської поліклініки №1, оригінал лікарняного буде надано в наступне судове засідання.

Присутні в судовому засіданні 24.07.2019р. прокурор та представник позивача позовні вимоги підтримали та просили суд задовольнити останні в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві, відповіді на відзив та письмових поясненнях.

Стосовно клопотання представника відповідача 2 про відкладення розгляду справи заперечили з підстав необгрунтованості останнього.

Присутні в судовому засіданні 24.07.2019р. представники відповідача 1- Головного управління Держгеокадастру у Волинській області та відповідача 4-Копачівської сільської ради позов заперечили з підстав, викладених у відзивах на позовні заяві та запереченнях.

Стосовно клопотання представника відповідача 2 про відкладення розгляду справи не заперечили.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача-ДП "Спеціалізоване лісогосподарське агропромислове підприємство "Рожищеагроліс" свого уповноваженого представника в засідання суду 24.07.2019р. не направила, хоча про дату, час та місце судового розгляду справи була повідомлена безпосередньо в судовому засіданні 04.07.2019р. під розписку.

Відповідач 2 - Фермерське господарство "Стельмащук" свого уповноваженого представника в засідання суду 24.07.2019р. не направив, хоча про дату, час та місце судового розгляду справи був повідомлений безпосередньо в судовому засіданні 04.07.2019р. під розписку.

У визначений судом день та час відповідач 3-Рожищенська РДА свого уповноваженого представника в засідання суду не направив, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином (ухвала суду від 04.07.2019р., згідно поштового повідомлення про вручення рекомендованої кореспонденції, була вручена Рожищенській районній державній адміністрації 08 липня 2019 року).

Суд, розглянувши в судовому засіданні 24.07.2019р. клопотання представника відповідача 2 про відкладення розгляду справи відмовив в його задоволенні як необґрунтованому, зокрема, з огляду на наступне.

Виходячи з практики Європейського суду з прав людини, справи мають бути розглянуті впродовж розумного строку.

В поняття "розумний строк" розгляду справи, Європейський суд з прав людини включає: складність справи; поведінку заявника; поведінку органів державної влади; важливість справи для заявника.

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України згідно зі ст. 9 Конституції України. Пріоритетність застосування норм таких міжнародних договорів у господарському процесі встановлена ст.3 ГПК України.

Відповідно до Закону України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основних свобод" від 17.07.1997 дана Конвенція та Протоколи до неї № 2, 4, 7, 11 є частиною національного законодавства України.

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ як джерело права Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини.

Конвенція на відміну від національного законодавства України не запроваджує чітких строків розгляду справи, проте посилання на строк містить ст. 6 Конвенції, яка постулює дефініцію розумного строку розгляду справи.

Критерій розумності строку розгляду справи також наведений в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 18.11.2003р. №01-8/1427 (зі змінами та доповненнями, внесеними в останнє інформаційним листом ВГСУ від 24.07.2008р. №01-8/451). У цьому листі зазначено: "Критеріями оцінки розгляду справи упродовж розумного строку є складність справи, поведінка учасників процесу і поведінка державних органів (суду), важливість справи для заявника".

Визначаючи ці критерії, ВГСУ посилається на рішення Європейського суду з прав людини у справі "Красношапка проти України" № 23786/02 від 30.11.2006 р. (§ 51).

Аналізуючи практику Європейського суду з прав людини, можна дійти висновку, що критерії оцінки розумності строку розгляду справи має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.

Відповідно до ст. 2 Господарського процесуального кодексу України, одним із основних завдань господарського судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського процесуального кодексу України суд відкладає розгляд справи у випадках, встановлених ч. 2 ст. 202 цього Кодексу.

Статтею 202 Господарського процесуального кодексу України встановлено наслідки неявки в судове засідання учасників справи.

За клопотанням сторони суд може відкласти розгляд справи з метою надання додаткового часу для подання відповіді на відзив та (або) заперечення, якщо вони не подані до першого судового засідання з поважних причин (ст. 252 Господарського процесуального кодексу України).

Тобто підставою для відкладення розгляду справи за клопотанням учасника справи є наявність для цього обґрунтованих причин.

Представником сторони у суді може бути адвокат або законний представник (ч. 1 ст. 58 ГПК України).

Крім того, за змістом ч. 3 ст. 56 Господарського процесуального кодексу України, юридична особа бере участь у справі через свого керівника або члена виконавчого органу, уповноваженого діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення (самопредставництво юридичної особи), або через представника.

Враховуючи викладене, відповідач 2 не позбавлений права і можливості забезпечити участь у судовому засіданні іншого представника, - адвоката або здійснювати самопредставництво.

Відповідно до п.3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", у випадку нез`явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв`язку з відсутністю його представника (з причин, пов`язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника.

Таким чином, нез`явлення представника відповідача 2 через неможливість забезпечення явки його уповноваженого представника в судове засідання не є підставою для відкладення розгляду справи.

Водночас суд зауважує, що сторони зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи. У разі неподання учасником судового процесу з неповажних причин або без повідомлення причин матеріалів та інших доказів, витребуваних господарським судом, останній може здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами та доказами (Інформаційний лист Вищого господарського суду України від 15.03.2010р. №01-08/140 "Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальним правами у господарському судочинстві").

Відповідачем 2 не доведено, а судом не встановлено наявності обставин, які б унеможливлювали вирішення справи в даному судовому засіданні.

В даному аспекті судом також береться до уваги й ті обставини згідно котрих перерва в судовому засіданні 04.07.2019р. оголошувалась судом на стадії судових дебатів, тобто на стадії, що виключає можливість подання сторонами/учасниками судового процесу будь-яких додаткових пояснень, заперечень та доказів по суті справи (хоча сторона відповідача 2 при наявності останніх могла здійснити їх направлення поштовим зв`язком), у матеріалах справи наявні відзив та пояснення відповідача 2, зважаючи на необхідність розгляду справи впродовж розумного строку, закінчення строку розгляду справи, а також те, що ухвалою суду від 04.07.2019р. про оголошення перерви явка уповноважених представників сторін в судове засідання обов`язковою не визнавалась.

Проаналізувавши наявні в матеріалах справи докази, беручи до уваги те, що сторони/учасники судового процесу належним чином були повідомлені про дату, час та місце проведення розгляду даної справи, зважаючи на необхідність розгляду справи впродовж розумного строку, господарський суд вважає за можливе в даному судовому засіданні розглянути справу по суті, за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення присутніх в судовому засіданні прокурора, представників сторін, господарський суд, оцінюючи подані докази за своїм переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, дійшов до висновку, що пред`явлений прокурором в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України до відповідачів позов підставний та підлягає до задоволення.

Викладена позиція суду пов`язана з наступними встановленими в судовому засіданні обставинами:

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, розпорядженням голови Рожищенської районної державної адміністрації від 10.12.2013 №334 "Про затвердження технічних документацій із землеустрою щодо проведення інвентаризації земель та земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності на території Рожищенського району" було затверджено технічні документації із землеустрою щодо проведення інвентаризації земель та земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності на території Рожищенського району (том 1 а.с. 46-104).

Зокрема, вказаним розпорядженням затверджено технічні документації із землеустрою щодо інвентаризації земель сільськогосподарського призначення, які перебувають у державній власності за межами населених пунктів на території Городинівської сільської ради площею 39,8903 гектарів та на території Уляниківської сільської ради Рожищенського району Волинської області площею 37,4903 гектарів.

На підставі вказаних землевпорядних документацій Наказом Головного управління Держземагенства у Волинській області від 21.01.2015р. №6-а "Про здійснення добору земельних ділянок для продажу права оренди на них на земельних торгах" (том 1 а.с. 106) зазначені земельні ділянки включено до переліку земельних ділянок для підготовки лотів до проведення земельних торгів.

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Волинській області від 29.07.2015 №21 "Про затвердження документації із землеустрою" (том 1 а.с. 110-113) затверджені технічні документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості), право оренди на які пропонується для продажу на земельних торгах щодо земельної ділянки площею 39,8903 га, кадастровий номер НОМЕР_1 , що розташована за межами населених пунктів Городинівської сільської ради Рожищенського району Волинської області та щодо земельної ділянки площею 37,4903 га, кадастровий номер НОМЕР_2 , що розташована за межами населених пунктів Уляниківської сільської ради (п.п. 1.3., 1.4. наказу), а також визначено забезпечити державну реєстрацію права державної власності в особі Головного управління Держгеокадастру/Держземагенства у Волинській області на, зокрема, земельні ділянки площею 39,8903 га, кадастровий номер НОМЕР_1 на території Городинівськоїсільської ради Рожищенського району Волинської області та площею 37,4903 га, кадастровий номер НОМЕР_2 на території Уляниківської сільської ради Рожищенського району Волинської області (п.п. 2.1.3. та 2.1.4. наказу).

На підставі вказаного наказу 30.09.2015р. Реєстраційною службою Рожищенського районного управління юстиції Волинської області здійснено державну реєстрацію права державної власності за Головним управлінням Держземагенства у Волинській області, правонаступником якого є Головне управління Держгеокадастру у Волинській області, на земельну ділянку площею 39,8903 га, кадастровий номер НОМЕР_1 , що розташована за межами населених пунктів Городинівської сільської ради Рожищенського району області, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (том 1 а.с. 171).

Як вбачається з матеріалів справи, за результатами проведення земельних торгів, 20 листопада 2015 року між Головним управлінням Держгеокадастру у Волинській області (орендодавець) та Фермерським господарством "Стельмащук" (орендар) було укладено договір оренди землі згідно п. 1.1. котрого орендодавець, на підставі протоколу земельних торгів від 20.11.2015р. надає, а орендар, приймає, в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення державної власності для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться за межами населених пунктів на території Городинівської сільської ради Рожищенського району Волинської області.

Згідно п.п. 2.1.-2.4. цього договору в оренду передається земельна ділянка із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення товарного сільськогосподарського виробництва загальною площею 39,8903 га, у т. ч.: рілля-17,0415 га, пасовища-22,8488 га. Кадастровий номер земельної ділянки: НОМЕР_11 003:1032. Категорія земель: землі сільськогосподарського призначення. Код використання згідно з класифікатором видів цільового призначення земель (КВЦПЗ): А.01.01-для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Договір укладено на строк 14 років. Право оренди земельної ділянки виникає у орендаря з моменту його державної реєстрації відповідно до закону (п.п. 3.1.-3.2. договору).

Зазначений договір підписаний сторонами, скріплений відтисками їх круглих печаток та зареєстрований в реєстрі речових прав на нерухоме майно 28.12.2016р. (том 1 а.с. 178-181).

Крім того, 20 листопада 2015 року між Головним управлінням Держгеокадастру у Волинській області (орендодавець) та Фермерським господарством "Стельмащук" (орендар) було укладено договір оренди землі згідно п. 1.1. котрого орендодавець, на підставі протоколу земельних торгів від 20.11.2015р. надає, а орендар, приймає, в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення державної власності для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться за межами населених пунктів на території Уляниківської сільської ради Рожищенського району Волинської області.

Згідно п.п. 2.1.-2.4. цього договору в оренду передається земельна ділянка із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення товарного сільськогосподарського виробництва загальною площею 37,4903 га, у т. ч.: пасовища-37,4903 га. Кадастровий номер земельної ділянки: НОМЕР_9 01:003:0353. Категорія земель: землі сільськогосподарського призначення. Код використання згідно з класифікатором видів цільового призначення земель (КВЦПЗ): А.01.01-для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Зазначений договір підписаний сторонами, скріплений відтисками їх круглих печаток та зареєстрований в реєстрі речових прав на нерухоме майно 28.12.2016р. (том 1 а.с. 182-185).

В подальшому, на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Волинській області від 21.12.2018р. за №3-1355/15-18-СГ "Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність" (том 1 а.с. 214) та рішення Копачівської сільської ради від 29.01.2019р. №43/6 "Про прийняття земельних ділянок з державної власності у комунальну власність Копачівської сільської ради об`єднаної територіальної громади" (том 1 а.с. 215, 219) земельну ділянку площею 37,4903 га кадастровий номер НОМЕР_2 було передано у комунальну власність зазначеної сільської ради.

У зв`язку з цим, 06.02.2019 року державним реєстратором Рожищенської районної державної адміністрації зареєстровано право власності Копачівської сільської ради на вказану земельну ділянку (том 1 а.с. 176).

Однак, як встановлено судом та вбачається з інформації Виробничого об`єднання "Укрдержліспроект" від 15.11.2018р. № 558, частину спірних земельних ділянок відведено у 2015 році в оренду Фермерського господарства "Стельмащук" за рахунок земель лісогосподарського призначення Державного підприємства "Спеціалізоване лісогосподарське агропромислове підприємство "Рожищеагроліс"", що підтверджується матеріалами лісовпорядкування 2010 року (том 1 а.с. 186-187).

Державне підприємство "Спеціалізоване лісогосподарське агропромислове підприємство "Рожищеагроліс"" листом від 29.01.2018р. вих.№18 також підтвердило ту інформацію, що частина спірних земельних ділянок розташована у кварталі 45 виділах 21, 22 та 44, що знаходяться на території Городинівської сільської ради та у кварталі 65 виділах 6, 7, 8, 9, 10 та 23, що знаходяться на території Уляниківської сільської ради та належать до земель лісового фонду (том 1 а.с. 188).

Вказане також підтверджується висновком судової земельно-технічної експертизи ТОВ "Волинь-Експерт" №42/5 від 04.02.2019 року по цивільній справі №167/130/19, провадження №1-кс/167/456/19 за клопотанням прокурора Рожищенського відділу місцевої прокуратури по кримінальному провадженні №42016031160000030 від 22.08.2016р. за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України, в якому зазначено про наявність накладання земельних ділянок з кадастровими номерами НОМЕР_2 площею 37,4903 га за межами населених пунктів Уляниківської сільської ради і НОМЕР_1 площею 39,8903 га за межами населених пунктів Городинівської сільської ради на земельні ділянки лісового кварталу №65 і частини лісового кварталу №45 Стирненського лісництва Державного підприємства "Спеціалізоване лісогосподарське агропромислове підприємство "Рожищеагроліс"" (том 1 а.с. 189-205).

При цьому, суд засвідчує, що на вирішення вказаної експертизи було поставлено питання:

- Чи має місце накладання земельної ділянки сільськогосподарського призначення (для ведення товарного сільськогосподарського виробництва) площею 39,8903 га, кадастровий номер НОМЕР_1 , розташованої на території Городинівської сільської ради Рожищенського району Волинської області, та земельної ділянки сільськогосподарського призначення (для ведення товарного сільськогосподарського виробництва) площею 37,4903 га, кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_2 , розташованої на території Уляниківської сільської ради Рожищенського району Волинської області, на земельні ділянки лісового фонду, які перебувають у користуванні ДП "СЛАП "Рожищеагроліс", згідно даних документації із землеустрою на зазначені вище земельні ділянки сільськогосподарського призначення та Перспективного плану організації і ведення лісового господарства ДП "Спеціалізоване лісогосподарське агропромислове підприємство "Рожищеагроліс" Волинської області, розробленого "Укрдержліспроект", у паперовому та електронному вигляді? Якщо так, то вказати площі земельних ділянок (лісових кварталів), на яких наявні накладання, із зазначенням кварталів і виділів.

Пунктом 5 Прикінцевих положень Лісового кодексу України визначено, що до одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування.

Таким чином, як вбачається з матеріалів справи частина спірних земельних ділянок відносяться до земель лісового фонду Державного підприємства "Спеціалізоване лісогосподарське агропромислове підприємство "Рожищеагроліс"" та накладається на землі лісу, що розташовані в кварталах 65 та 45 Стирненського лісництва, правовий статус яких посвідчується планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування, розробленими ВО "Укрдержліспроект".

Водночас, підтвердженням того, що земельні ділянки, передані в оренду Фермерському господарству "Стельмащук" частково за рахунок лісових земель є те, що розпорядженням голови Волинської обласної державної адміністрації від 11.08.2010р. №267 "Про надання дозволів на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок" ДП "СЛАП "Рожищеагроліс"" було надано дозвіл на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у постійне користування для ведення лісового господарства, які розташовані на території Городинівської та Уляниківської сільських рад Рожищенського району, площа земельних ділянок становить 356 га та 270 га відповідно (том 1 а.с. 206).

В подальшому, розпорядженням голови Волинської обласної державної адміністрації від 28.04.2012р. №179 "Про внесення змін до розпорядження голови облдержадміністрації від 11 серпня 2010 року №267" було внесено зміни до попереднього розпорядження, чим змінено площі наданих підприємству у користування земельних ділянок з 356 га на території Городинівської сільської ради на 473,9 га та з 270 га на території Уляниківської сільської ради на 352,7338 га (том 1 а.с. 209).

Відповідно до розробленого ДП "Волинський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у постійне користування ДП "СЛАП "Рожищеагроліс"" спірні земельні ділянки накладаються на землі лісу.

Як вбачається з пояснень прокурора та третьої особи- ДП "СЛАП "Рожищеагроліс"", вказана документація із землеустрою на даний час не затверджена, у зв`язку з тим, що існування вищезазначених порушень перешкоджає державному підприємству у встановленому законом порядку зареєструвати право постійного користування на лісові землі.

Таким чином, в процесі своєї діяльності ДП "СЛАП "Рожищеагроліс"" керується матеріалами лісовпорядкування - Перспективним планом організації ведення лісового господарства від 2012 року, розробленим ВО "Укрдержліспроект".

При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"). У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31 липня 2003 року у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. При чому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. За положеннями ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

У відповідності до ч. ч. 1, 2, 3 ст. 4 ГПК України, право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорювання і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

При цьому, розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Згідно ч.1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За змістом частини 3 статті 4 ГПК України до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Статтею 53 ГПК України визначено участь у судовому процесі органів та осіб, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Господарський суд зауважує, що передумовою участі органів та осіб, передбачених статтею 53 ГПК України, в господарському процесі в будь - якій із п`яти форм є набуття ними господарського процесуального статусу органів та осіб, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, та наявність процесуальної правосуб`єктності, яка передбачає процесуальну правоздатність і процесуальну дієздатність.

На відміну від осіб, які беруть участь у справі (позивач, відповідач, третя особа, представник), відповідні органи та особи повинні бути наділені спеціальною процесуальною правоздатністю, тобто здатністю мати процесуальні права та обов`язки органів та осіб, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб. Така процесуальна правоздатність настає з моменту виникнення у цих осіб відповідної компетенції або передбачених законом повноважень. Необхідною умовою такої участі є норми матеріального права, які визначають випадки такої участі, тобто особи, перелічені статтею 53 ГПК України, можуть звернутися до суду із позовною заявою або беруть участь в процесі лише у випадках, чітко встановлених законом.

Так, відповідно до частин 3 - 5 статті 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Європейський Суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово звертав увагу на участь прокурора в суді на боці однієї зі сторін як обставину, що може впливати на дотримання принципу рівності сторін. Оскільки прокурор або посадова особа з аналогічними функціями, пропонуючи задовольнити або відхилити скаргу, стає противником або союзником сторін у справі, його участь може викликати в однієї зі сторін відчуття нерівності (рішення у справі "Ф. В. проти Франції" (F. W. v. France) від 31.03.2005, заява 61517/00, п. 27).

Суд звертав також увагу на категорії справ, де підтримка прокурора не порушує справедливого балансу. Зокрема, у справі "Менчинська проти Російської Федерації" (рішення від 15.01.2009, заява N 42454/02, п. 35) ЄСПЛ висловив таку думку (у неофіційному перекладі): "Сторонами цивільного провадження виступають позивач і відповідач, яким надаються рівні права, в тому числі право на юридичну допомогу. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, при захисті інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великого числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави".

Водночас, ЄСПЛ уникає абстрактного підходу до розгляду питання про участь прокурора у цивільному провадженні. Розглядаючи кожен випадок окремо Суд вирішує наскільки участь прокурора у розгляді справи відповідала принципу рівноправності сторін.

У Рекомендаціях Парламентської Асамблеї Ради Європи від 27.05.2003 N 1604 (2003) "Про роль прокуратури в демократичному суспільстві, заснованому на верховенстві закону" щодо функцій органів прокуратури, які не відносяться до сфери кримінального права, передбачено важливість забезпечити, щоб повноваження і функції прокурорів обмежувалися сферою переслідування осіб, винних у скоєнні кримінальних правопорушень, і вирішення загальних завдань щодо захисту інтересів держави через систему відправлення кримінального правосуддя, а для виконання будь-яких інших функцій були засновані окремі, належним чином розміщені і ефективні органи.

З огляду на вищенаведене, з урахуванням ролі прокуратури в демократичному суспільстві та необхідності дотримання справедливого балансу у питанні рівноправності сторін судового провадження зміст п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України щодо підстав представництва прокурора інтересів держави в судах не може тлумачитися розширено.

Відтак, прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією з засад правосуддя (п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України).

Положення п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України відсилає до спеціального закону, яким мають бути визначені виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді. Таким законом є Закон України "Про прокуратуру" від 14.10.2014р. № 1697-VIІ.

Законом України "Про прокуратуру" від 14.10.2014р. № 1697-VIІ, який набрав чинності з 15.07.2015р., визначено правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України та статтею 1 передбачено, що прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту прав і свобод людини, загальних інтересів суспільства та держави.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Отже, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї конституційної норми є поняття "інтерес держави".

У Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08.04.99 N 3-рп/99 Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття "інтереси держави" висловив міркування, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (п. 3 мотивувальної частини).

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

Із врахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (п. 4 мотивувальної частини).

Ці міркування Конституційний Суд зробив у контексті офіційного тлумачення Арбітражного процесуального кодексу України, який уже втратив чинність. Однак висловлене Судом розуміння поняття "інтереси держави" має самостійне значення і може застосовуватися для тлумачення цього ж поняття, вжитого у ст. 131-1 Конституції України та ст. 23 Закону "Про прокуратуру".

Відтак, суд вважає, що "інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація "інтересів держави", особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно.

У справі, що розглядається, прокурор обґрунтував наявність "інтересів держави" вилученням з порушенням земельного законодавства земель лісового фонду, зміною їх цільового призначення та передачею у користування суб`єкту господарювання без належних на те законодавчих підстав.

На думку суду, таке обґрунтування не є несумісним з розумінням "інтересів держави". Тому суд вважає, що існують всі підстави вважати, що позов має на меті саме захист "інтересів держави".

Водночас, суд засвідчує, що пункт 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції передбачає можливість представництва прокурором інтересів держави у виключних випадках. Тому необхідно з`ясувати, що мається на увазі під "виключним випадком" і чи є таким випадком ситуація у справі.

Як вже зазначалось, статтею 23 Закону України "Про прокуратуру" встановлено, що представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Згідно з частиною 3 цієї норми Закону прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною 4 цієї статті. Не допускається здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, а також у правовідносинах, пов`язаних із виборчим процесом, проведенням референдумів, діяльністю Верховної Ради України, Президента України, створенням та діяльністю засобів масової інформації, а також політичних партій, релігійних організацій, організацій, що здійснюють професійне самоврядування, та інших громадських об`єднань. Представництво в суді інтересів держави в особі Кабінету Міністрів України та Національного банку України може здійснюватися прокурором Генеральної прокуратури України або регіональної прокуратури виключно за письмовою вказівкою чи наказом Генерального прокурора або його першого заступника чи заступника відповідно до компетенції.

Частиною 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" визначено, що наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

Виключно з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, прокурор має право отримувати інформацію, яка на законних підставах належить цьому суб`єкту, витребовувати та отримувати від нього матеріали та їх копії.

У разі відсутності суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесений захист законних інтересів держави, а також у разі представництва інтересів громадянина з метою встановлення наявності підстав для представництва прокурор має право: 1) витребовувати за письмовим запитом, ознайомлюватися та безоплатно отримувати копії документів і матеріалів органів державної влади, органів місцевого самоврядування, військових частин, державних та комунальних підприємств, установ і організацій, органів Пенсійного фонду України та фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування, що знаходяться у цих суб`єктів, у порядку, визначеному законом; 2) отримувати від посадових та службових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, військових частин, державних та комунальних підприємств, установ та організацій, органів Пенсійного фонду України та фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування усні або письмові пояснення. Отримання пояснень від інших осіб можливе виключно за їхньою згодою.

Суд засвідчує, що в даному випадку звернення прокурора спрямоване не інакше як на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання зміни цільового призначення та незаконного вибуття лісових земель з державної власності, що, з огляду на значимість цього питання і дотримання у цій сфері суспільних відносин законодавства, становить суспільний інтерес.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що прокурор звернувся до суду в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, представник якого підтримує позовну заяву Заступника прокурора Волинської області у даній справі.

Так, у відповідності до вимог ч. ч. 3, 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" прокуратурою Волинської області до пред`явлення даного позову до Господарського суду Волинської області отримано письмову вказівку заступника Генерального прокурора України від 21.03.2019р. за №05/1-267вих19 щодо можливості звернення до суду з позовом в інтересах Кабінету Міністрів України, а також 21.03.2019р. за №05-709вих19 направлено повідомлення Кабінету Міністрів України про намір пред`явити даний позов.

Відповідно до ст. 19 Закону України "Про Кабінет Міністрів України" діяльність Кабінету Міністрів України спрямовується на забезпечення інтересів Українського народу шляхом виконання Конституції та законів України, актів Президента України, вирішення питань державного управління у сфері, зокрема, охорони навколишнього природного середовища та природокористування.

До основних повноважень Кабінету Міністрів України згідно з ст. 20 Закону України "Про Кабінет Міністрів України" у сфері охорони навколишнього природного середовища належить здійснення в межах своїх повноважень державного управління у сфері охорони та раціонального використання землі, її надр, водних ресурсів, рослинного і тваринного світу, інших природних ресурсів.

Відповідно до п. "а" ч. 1 ст. 13, ч. 9 ст. 149 Земельного кодексу України до повноважень Кабінету Міністрів України в галузі земельних відносин належить розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом, зокрема вилучення земельних ділянок лісогосподарського призначення державної власності для нелісогосподарських потреб.

Аналіз ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" дає підстави стверджувати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: (1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; (2) у разі відсутності такого органу.

Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.

"Не здійснення захисту" виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

"Здійснення захисту неналежним чином" виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

"Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Суд звертає увагу, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

Прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.

Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 20.09.2018р. у справі №924/1237/17, від 16.10.2018р. у справі №916/1538/16, від 04.10.2018р. у справі №911/2740/17, від 10.10.2018р. у справі №925/68/18.

Водночас, можливість втручання прокурора у випадку, коли захист інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, або коли такий орган відсутній, а також вимоги законодавства щодо необхідності обґрунтування підстав для здійснення прокурором представництва підкреслюють позавідомчий та міжгалузевий характер діяльності прокурора, як інституту, що призначений для універсального та постійного ефективного захисту конституційно значимих цінностей.

З огляду на викладене, суд вважає, що процесуальне представництво прокурором інтересу держави не може бути поставлено у формальну залежність від позивача, процесуальна позиція якого не співпадає з представленим прокурором державним інтересом.

Отже, суд приходить до переконливого висновку, що прокурор правомірно звернувся з позовом до місцевого господарського суду.

Відтак, ухвалою суду від 26.03.2019р. про відкриття провадження у справі, судом в першу чергу було підтверджено підстави представництва Заступника прокурора Волинської області інтересів держави в особі органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах - Кабінету Міністрів України за позовною заявою №05-723вих19 від 22.03.2019р., прийнято відповідну позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі.

Щодо віднесення даної справи до юрисдикції господарського суду, суд засвідчує, що відповідно до ч. ч. 1-3 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Згідно з ч.1 ст.15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Частиною 1 ст.16 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Кожний суб`єкт господарювання та споживач, відповідно до ч.2 ст.20 Господарського кодексу України, має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб`єктів захищаються шляхом, зокрема, визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб`єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб`єкта господарювання або споживачів.

Крім того, рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2002р. визначено, що ч.2 ст. 124 Конституції України передбачає право юридичної особи на захист судом своїх прав, встановлює юридичні гарантії їх реалізації, надаючи кожному захищати свої права будь-якими не забороненими законом засобами. Кожна особа має право вільно обирати не заборонений законом засіб захисту прав, у тому числі судовий захист. Суб`єкти правовідносин, у тому числі юридичні особи, у разі виникнення спору можуть звертатися до суду за його вирішенням. Юридичні особи мають право на звернення до суду для захисту своїх прав безпосередньо на підставі Конституції України.

Таким чином, сторона при зверненні з позовом до господарського суду повинна довести, що її суб`єктивне право порушено, не визнано чи оспорюється, а об`єктом захисту є її охоронюваний законом інтерес.

Згідно з ч. ч. 3,4 ст.22 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", місцеві господарські суди розглядають справи, що виникають із господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені законом до їх юрисдикції. Місцеві адміністративні суди розглядають справи адміністративної юрисдикції (адміністративні справи).

Юрисдикція це компетенція судових органів із розгляду, зокрема, господарських чи адміністративних справ.

У вирішенні питання про те, чи є правовідносини господарськими, а спір господарським, слід виходити з визначень, наведених у ст.3 Господарського кодексу України, зокрема, за таких умов: участь у спорі суб`єкта господарювання; наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, врегульованих Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

Згідно ст. 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці; справи у спорах щодо оскарження актів (рішень) суб`єктів господарювання та їх органів, посадових та службових осіб у сфері організації та здійснення господарської діяльності, крім актів (рішень) суб`єктів владних повноважень, прийнятих на виконання їхніх владних управлінських функцій, та спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем.

Згідно з ч.1 ст. 19 Кодексу адміністративного судочинства України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Суб`єкт владних повноважень, згідно з п.7 ч.1 ст.4 Кодексу адміністративного судочинства України, це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Відповідно до ч.1 ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просить про їх захист шляхом, зокрема: визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Із наведених норм права вбачається, що до адміністративної юрисдикції належить справа, яка виникає зі спору в публічно-правових відносинах, що стосується цих відносин, коли один з його учасників є суб`єктом владних повноважень, здійснює владні управлінські функції, у цьому процесі або за його результатами владно впливає на фізичну чи юридичну особу та порушує її права, свободи чи інтереси в межах публічно-правових відносин.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Визначальними ознаками приватноправових відносин є юридична рівність та майнова самостійність їх учасників, наявність майнового чи немайнового особистого інтересу суб`єкта. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням наявного приватного права певного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть і в тому випадку, якщо до порушення приватного права призвели владні управлінські дії суб`єкта владних повноважень.

Таким чином, під час визначення предметної юрисдикції суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

В даному випадку підставою позову є незаконна, на думку прокурора, зміна цільового призначення лісових земель та розпорядження ними неуповноважених органів, що порушує права та охоронювані законом інтереси Кабінету Міністрів України, як власника цієї земельної ділянки.

Засади захисту права власності, які поширюються і на правовідносини щодо права користування, регулюються статтею 386 ЦК України; право власника на витребування майна із чужого незаконного володіння та захист права власності від порушень, не пов`язаних із позбавленням володіння, - статті 387, 391 цього Кодексу. Згідно із статтею 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до частини четвертої статті 11 ЦК України у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування. Отже, рішення суб`єктів владних повноважень можуть бути підставами виникнення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 16 ЦК України до способів захисту цивільних прав та інтересів належить, зокрема, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб (пункт 10 частини другої зазначеної статті).

Згідно з частиною першою статті 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Отже, якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, спричинених неправомірними, на думку особи, рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов`язаний з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів.

Відтак, в даному випадку, предметом розгляду є не стільки дії та рішення державного реєстратора як суб?єкта, наділеного владно-управлінськими функціями, скільки дії відповідачів з розпорядження і використання земельної ділянки, власником якої є позивач. При цьому позов не містить посилань на порушення процедури реєстрації, а стосується земельних правовідносин і незаконного розпорядження земельними ділянками.

Вимога про скасування рішення державного реєстратора має похідний характер і її вирішення залежить від висновку суду з приводу правомірності розпорядження землями лісогосподарського призначення.

З огляду на викладене, спір у цій частині, на переконання суду, не є публічно-правовим та належить до юрисдикції господарських судів.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.09.2018р. у справі №822/3024/17 та постанові Верховного Суду від 22.11.2018р. у справі № 815/2057/16.

Водночас, такий критерій визначення юрисдикції спору як наявність порушень вимог чинного реєстраційного законодавства у діях державного реєстратора під час державної реєстрації прав на земельну ділянку не завжди є достатнім та ефективним, адже наявність цих порушень можна встановити лише при розгляді справи по суті, а не на момент звернення позивача з позовною заявою.

Крім того, скасування державної реєстрації права, належного одній особі, за заявою іншої особи в порядку адміністративного судочинства не дозволяє остаточно вирішити спір між цими особами. Тож не виконується основне завдання судочинства. У таких спорах питання правомірності укладення цивільно-правових договорів, на підставі яких відбулись реєстраційні дії, обов`язково постають перед судом, який буде вирішувати спір, незалежно від того, чи заявив позивач вимогу щодо оскарження таких договорів.

Отже, в зазначеній категорії справ вирішуються спори про цивільне право між особами, які вимагають скасування державної реєстрації, й особами, за якими зареєстровано право чи обтяження. А тому мають розглядатися судами господарської або цивільної юрисдикції залежно від суб`єктного складу сторін спору.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.09.2018р. №823/2042/16 та постанові Верховного Суду від 21.02.2019р. у справі № П/811/1884/17.

Крім того, у даному випадку право користування на земельні ділянки з кадастровими номерами НОМЕР_2 площею 37,4903 га, розташовані за межами населених пунктів Уляниківської сільської ради і НОМЕР_1 площею 39,8903 га, за межами Городинівської сільської ради належить суб`єкту господарювання - Фермерському господарству "Стельмащук".

Спір, на думку суду, є приватноправовим і за суб`єктним складом сторін має розглядатися за правилами господарського судочинства, оскільки його вирішення впливає на права та обов`язки зазначених осіб.

Аналогічна правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 15.05.2018р. у справі 911/4144/16 та від 16.05.2018р. № 911/4111/16.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція) встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у рішенні у справі "Сокуренко і Стригун проти України" від 20 липня 2006 року вказав, що фраза "встановленого законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У рішенні у справі "Zand v. Austria" (заява N 7360/76, доповідь Європейської комісії з прав людини від 12 жовтня 1978 року), висловлено думку, що термін "судом, встановленим законом" у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з […] питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів […]".

Відповідно до ч. 3 ст. 30 ГПК України, позови, що виникають з приводу нерухомого майна, пред`являються за місцезнаходженням майна або основної його частини.

Зважаючи на те, що спірна земельна ділянка розташована на території Рожищенського району Волинської області, позов підлягає розгляду Господарським судом Волинської області.

Відповідно до ст. 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Кожний громадянин має право користуватися природними об`єктами права власності народу відповідно до закону. Власність зобов`язує. Власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству. Держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб`єкти права власності рівні перед законом.

Згідно ст. 14 Конституції України, земля є основним національним багатством, що знаходиться під особливою охороною держави.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 55 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) до земель лісогосподарського призначення належать землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства.

До земель лісогосподарського призначення не належать землі, зайняті зеленими насадженнями у межах населених пунктів, які не віднесені до категорії лісів; окремими деревами і групами дерев, чагарниками на сільськогосподарських угіддях, присадибних, дачних і садових ділянках.

Згідно ст. 57 Земельного кодексу земельні ділянки лісогосподарського призначення за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування надаються в постійне користування спеціалізованим державним або комунальним лісогосподарським підприємствам, іншим державним і комунальним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані підрозділи, для ведення лісового господарства. Порядок використання земель лісогосподарського призначення визначається законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 84 Земельного кодексу України право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.

Згідно статті 7 Лісового кодексу України ліси, які знаходяться в межах території України, є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника на ліси здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України. Ліси можуть перебувати в державній, комунальній та приватній власності. Суб`єктами права власності на ліси є держава, територіальні громади, громадяни та юридичні особи.

Статтею 8 Лісового кодексу України (далі-ЛК України) визначено, що у державній власності перебувають усі ліси України, крім лісів, що перебувають у комунальній або приватній власності. Право державної власності на ліси набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій відповідно до закону.

У відповідності до ст. 45 ЛК України лісовпорядкування включає комплекс заходів, спрямованих на забезпечення ефективної організації та науково обґрунтованого ведення лісового господарства, охорони, захисту, раціонального використання, підвищення екологічного та ресурсного потенціалу лісів, культури ведення лісового господарства, отримання достовірної і всебічної інформації про лісовий фонд України.

Згідно ст. 47 ЛК України лісовпорядкування є обов`язковим на всій території України та ведеться державними лісовпорядними організаціями за єдиною системою в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері лісового господарства.

Статтею 48 ЛК України визначено, що у матеріалах лісовпорядкування дається якісна і кількісна характеристика кожної лісової ділянки, комплексна оцінка ведення лісового господарства, що є основою для розроблення на засадах сталого розвитку проекту організації та розвитку лісового господарства відповідного об`єкта лісовпорядкування. Проект організації та розвитку лісового господарства передбачає екологічно обґрунтоване ведення лісового господарства і розробляється відповідно до нормативно-правових актів, що регулюють організацію лісовпорядкування. Матеріали лісовпорядкування затверджуються в установленому порядку органом виконавчої влади з питань лісового господарства Автономної Республіки Крим, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства, за погодженням відповідно з органом виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища Автономної Республіки Крим, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища. Затверджені матеріали лісовпорядкування є обов`язковими для ведення лісового господарства, планування і прогнозування використання лісових ресурсів.

Облік лісів включає збір та узагальнення відомостей, які характеризують кожну лісову ділянку за площею, кількісними та якісними показниками. Основою ведення обліку лісів є матеріали лісовпорядкування. Ведення обліку лісів забезпечується постійним підтриманням в актуалізованому стані характеристик кожної лісової ділянки, їх змін, спричинених господарською діяльністю, стихійним лихом або іншими причинами. Громадяни та юридичні особи мають право на отримання у встановленому законодавством порядку інформації про облік лісів. Порядок ведення обліку лісів встановлюється Кабінетом Міністрів України (стаття 54 ЛК України).

Як вже зазначалось судом, відповідно до пункту 5 Прикінцевих положень Лісового кодексу України до одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування.

Планово-картографічні матеріали лісовпорядкування складаються на підставі натурних лісовпорядних робіт та камерного дешифрування аерознімків, містять детальну характеристику лісу. Перелік планово-картографічних лісовпорядкувальних матеріалів, методи їх створення, масштаби, вимоги до змісту та оформлення, якості виготовлення тощо регламентується галузевими нормативними документами. Зокрема, за змістом пункту 1.1 Інструкції про порядок створення і розмноження лісових карт, затвердженої Держлісгоспом СРСР 11.12.1986р., планшети лісовпорядкування відносяться до планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування, а частина друга зазначеної Інструкції присвячена процедурі їх виготовлення.

Отже, при вирішенні питання щодо перебування земельної лісової ділянки в користуванні державного лісогосподарського підприємства необхідно враховувати положення п. 5 розділу VIII "Прикінцеві положення" Лісового кодексу України.

До аналогічних правових висновків дійшов Верховний Суд України у постановах від 27.01.2015р. у справі 21-570ацс14, від 24.12.2014р. у справі № 6-212цс14, від 25.01.2015р. у справі № 6-224цс14 та Верховний Суд у постановах від 30.01.2018р. у справі № 707/2192/15-ц, від 13.06.2018р. у справі № 278/1735/15-ц.

Судом зауважується, що за інформацією Державного підприємства "Спеціалізоване лісогосподарське агропромислове підприємство "Рожищеагроліс" від 29.01.2018р. № 18, частина земельних ділянок з кадастровими номерами НОМЕР_2 площею 37,4903 га і НОМЕР_12 1032 площею 39,8903 га накладається на землі лісового фонду.

Так, факт віднесення спірних земельних ділянок до земель лісогосподарського призначення підтверджується планом лісонасаджень Стирненського лісництва Державного підприємства "Спеціалізоване лісогосподарське агропромислове підприємство "Рожищеагроліс" 2010 року.

Окрім того, за інформацією Українського державного проектного лісовпорядного виробничого об`єднання "Укрдержліспроект" від 15.11.2018р. № 558, земельні ділянки, майже повністю виділені у користування Фермерського господарства "Стельмащук" за рахунок земель лісового фонду, що розташовані у кварталах 45 та 65 вказаного лісництва, що підтверджується доданим до листа фрагментом з Публічної кадастрової карти України з нанесеними межами кварталів 65 і 45 Стирненського лісництва ДП "СЛАП "Рожищеагроліс".

Водночас, згідно висновку судової земельно-технічної експертизи ТОВ "Волинь-Експерт" №42/5 від 04.02.2019 року, площа накладення переданих у користування земельних ділянок на землі лісу становить: по земельній ділянці площею 37,4903 га (0724587100 НОМЕР_13 003: НОМЕР_14 ) - 20,0667 га; по земельній ділянці площею 39,8903 га ( НОМЕР_1 ) - 29,6574 га.

Отже, право користування Стирненського лісництва ДП "СЛАП "Рожищеагроліс" лісами площею 49,7241 га відповідно до п. 5 Прикінцевих положень Лісового кодексу України підтверджується планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування, висновком земельно-технічної експертизи від 04.02.2019р., а також інформацією ВО "Укрдержліспроект" від 15.11.2018р.

Крім цього, суд засвідчує, що відповідно до положень ч. ч. 1, 2, 7 ст. 20 Земельного кодексу України віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення. Зміна цільового призначення земельних ділянок природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, історико-культурного, лісогосподарського призначення, що перебувають у державній чи комунальній власності, здійснюється за погодженням з Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч. ч. 4, 8 ст. 122 Земельного кодексу України (в редакцій, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Кабінет Міністрів України передає земельні ділянки із земель державної власності у власність або у користування у випадках, визначених статтею 149 цього Кодексу, та земельні ділянки дна територіального моря, а також передає земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності до статутного капіталу державного земельного банку, який стовідсотково належить державі та не підлягає приватизації.

Згідно ч. 9 ст. 149 Земельного кодексу України Кабінет Міністрів України вилучає земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, ріллю, багаторічні насадження для несільськогосподарських потреб, ліси для нелісогосподарських потреб , а також земельні ділянки природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного призначення та суб`єктів господарювання залізничного транспорту загального користування у зв`язку з їх реорганізацією шляхом злиття під час утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування відповідно до Закону України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування", крім випадків, визначених частинами п`ятою восьмою цієї статті, та у випадках, визначених статтею 150 цього Кодексу.

Враховуючи викладене, суд вважає, що вилучати земельні ділянки державної власності лісогосподарського призначення для не лісогосподарських потреб має право виключно Кабінет Міністрів України.

Відповідно до ч. 7 ст. 28-1 Закону України "Про Державний земельний кадастр" (розділ VII Прикінцеві та Перехідні Положення) в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, до державної реєстрації права державної чи комунальної власності на земельні ділянки формування земельних ділянок за рахунок земель державної та комунальної власності, визначення їх угідь, а також віднесення таких земельних ділянок до певних категорій може здійснюватися на підставі матеріалів інвентаризації земель, проведеної за рішенням: у межах населених пунктів - сільських, селищних, міських рад, за їх межами - районних державних адміністрацій. Матеріали інвентаризації земель у такому разі підлягають погодженню в порядку погодження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та затверджуються органами, які прийняли рішення про проведення інвентаризації. Формування земельних ділянок у такому порядку може здійснюватися один раз. Порядок проведення інвентаризації земель затверджується Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 26, п. 28 Порядку проведення інвентаризації земель, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2012р. №513 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), за результатами проведення інвентаризації земель виконавцем робіт складається технічна документація, що затверджується замовником.

Як вбачається з матеріалів справи, спірні земельні ділянки було сформовано на підставі проведеної Рожищенською районною державною адміністрацією інвентаризації земель, технічні документації із землеустрою щодо яких затверджено розпорядженням голови Рожищенської районної державної адміністрації від 10.12.2013р. №334 "Про затвердження технічних документацій із землеустрою щодо проведення інвентаризації земель та земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності на території Рожищенського району".

Однак, на думку суду, зазначеними технічними документаціями із землеустрою щодо інвентаризації земель, в порушення вимог земельного та лісового законодавства, було сформовано спірні земельні ділянки, невірно визначено їх правовий статус та цільове призначення (землі сільськогосподарського призначення).

Водночас, вищевказані землевпорядні документації не містять жодних погоджень з Державним підприємством "Спеціалізоване лісогосподарське агропромислове підприємство "Рожищеагроліс" та Кабінетом Міністрів України.

Земельним кодексом України встановлено пріоритетність норм цього кодексу для застосування до земельних відносин, що виникають при використанні лісів.

Відтак, розпорядженням голови Рожищенської районної державної адміністрації від 10.12.2013 №334 "Про затвердження технічних документацій із землеустрою щодо проведення інвентаризації земель та земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності на території Рожищенського району" було фактично сформовано спірні земельні ділянки, визначено їх площу та цільове призначення не зважаючи на те, що вони накладаються на землі лісогосподарського призначення, а саме квартали 45 та 65 Стирненського лісництва ДП "СЛАП "Рожищенагроліс" без їх вилучення з держлісфонду. При цьому, рішення уповноваженим органом держави на підставі ст. ст. 142, 149 Земельного кодексу України не приймались.

Вказане, на думку суду, свідчить про те, що Рожищенською районною державною адміністрацією без вилучення спірних земельних ділянок з держлісфонду було змінено їх цільове призначення на сільськогосподарські угіддя, що, в подальшому, призвело до їх незаконної передачі Головним управлінням Держгеокадастру у Волинській області у користування Фермерського господарства "Стельмащук" для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Вказане свідчить про перевищення Рожищенською районною державною адміністрацією та Головним управлінням Держгеокадастру у Волинській області наданих законом повноважень.

В свою чергу, відповідно до ст. 22 Земельного кодексу України землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

У даному ж випадку, як вбачається з матеріалів справи, оспорювані земельні ділянки до їх відведення в оренду мали лісогосподарське призначення.

Частиною 1 статті 55 Земельного кодексу України визначено, що до земель лісогосподарського призначення належать землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства.

Зважаючи на те, що спірні земельні ділянки вкриті лісовою рослинністю та використовуються державним лісогосподарським підприємством, віднесення їх до земель сільськогосподарського призначення є незаконним.

Довідка форми 6-зем, на яку посилався відповідач 1 у відзиві, на думку суду, є лише формою статистичної звітності і не встановлює цільове призначення земельної ділянки, в розумінні ст. 20 Земельного кодексу України.

Крім того, як зазначає сам відповідач 1 у відзиві на позовну заяву з посиланням на ст. 20 ЗК України, віднесення земельних ділянок до тієї чи іншої категорії земель здійснюється на підставі рішень органів державної влади та місцевого самоврядування. При цьому, ГУ Держгеокадастру у Волинській області не зазначило, на якій підставі спірні земельні ділянки було віднесено до земель сільськогосподарського призначення та відображено в подальшому їх в статистичній звітності форми 6-зем.

З розпорядження голови Рожищенської РДА від 23.09.2010р. №278, на яке посилається відповідач 1 в обгрунтування своєї позиції, вбачається, що земельні ділянки віднесено до земель запасу Уляниківської та Городинівської сільських рад.

При цьому, відповідно до Класифікації видів цільового призначення земель, затвердженої наказом Держкомзему від 23.07.2010р. №548, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 01.11.2010р. за №1011/18306, до земель запасу (К16.00) належать земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадянам чи юридичним особам.

З аналізу вказаного нормативного акту слідує, що віднесення земельних ділянок до земель запасу не визначає їх цільове призначення.

Стосовно посилань відповідача 1, що на підставі рішення Волинської обласної ради від 23.11.2008р. №24/19 "Про відчуження будівель і споруд майнового комплексу військогового містечка №583 в с. Уляники Рожищенського району шляхом продажу через аукціон", яким було доручено генеральному директору КП ВОКСЛП "Волиньоблагроліс" визначити межі земельної ділянки орієнтовною площею 70,1 га, що виділяється для обслуговування будівель та споруд, які пропонуються для продажу через аукціон, було виготовлено технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації земельної ділянки ДП КСЛП "Ківерціліс" КП ВОКСЛП "Волиньоблагроліс" щодо земельної ділянки площею 237,6465 га, якою встановлено, що площа земельної ділянки, яка виділяється для обслуговування будівель та споруд становить 73,7104 га суд засвідчує, що відповідно до ст. 35 Закону України "Про землеустрій" (в редакції, чинній на час розроблення вищезазначеної землевпорядної документації) інвентаризація земель проводиться з метою встановлення місця розташування об`єктів землеустрою, їхніх меж, розмірів, правового статусу, виявлення земель, що не використовуються, використовуються нераціонально або не за цільовим призначенням, виявлення і консервації деградованих сільськогосподарських угідь і забруднених земель, встановлення кількісних та якісних характеристик земель, необхідних для ведення державного земельного кадастру, здійснення державного контролю за використанням та охороною земель і прийняття на їх основі відповідних рішень органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування.

Статтею 1 цього ж Закону визначено, що документація із землеустрою - це затверджені в установленому порядку текстові та графічні матеріали, якими регулюється використання та охорона земель державної, комунальної та приватної власності, а також матеріали обстеження і розвідування земель, авторського нагляду за виконанням проектів тощо.

Однак, в доданих до заперечень відповідача 1 доказах відсутні рішення уповноважених органів щодо затвердження технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель ДП КСЛП "Ківерціліс" КП ВОКСЛП "Волиньоблагроліс", у зв`язку з чим, існує сумнів щодо її чинності.

Відповідно до ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять у предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Стаття 78 ГПК України визначає, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Зважаючи на те, що представником ГУ Держгеокадастру в області не надано доказів в підтвердження затвердження технічної документації щодо інвентаризації земель ДП КСЛП "Ківерціліс", розробленої у 2009 році, вказаний доказ, на переконання суду, не може вважатись належним та достовірним, у зв`язку з тим, що останній не встановлює обставин, на які посилається відповідач.

Крім того, із зазначеної землевпорядної документації вбачається, що землі сільськогосподарського призначення на території, щодо якої проводилась інвентаризація земель, відсутні.

Відповідно до ч.1, ч. 2 ст. 22 Земельного кодексу України (в редакції чинній на час прийняття оскаржуваного розпорядження голови Рожищенської районної державної адміністрації від 10.12.2013р. №334) землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей. До земель сільськогосподарського призначення належать:

а) сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги);

б) несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель лісогосподарського призначення, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо).

Згідно спірних договорів оренди землі від 20.11.2015р. предметом оренди є земельні ділянки сільськогосподарського призначення, а саме рілля та пасовища, що належать до сільськогосподарських угідь, перелік яких відсутній в експлікації земель технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земельної ділянки ДП КСЛП "Ківерціліс", на яку посилається представник ГУ Держгеокадастру у Волинській області у своїх запереченнях.

Крім того, у доданих відповідачем 1 документах щодо передачі майнового комплексу військового містечка у спільну власність територіальних громад Рожищенського району відсутні відомості про площу земельної ділянки, що передається спільно з об`єктами нерухомого майна, як і перелік самого нерухомого майна.

Водночас, ГУ Держгеокадастру у Волинській області посилається на докази, які свідчать про те, що цілісний майновий комплекс рішенням Волинської обласної ради від 08.07.2011р. №5/14 передано Рожищенській районній раді, що також ставить під сумнів повноваження ГУ Держгеокадастру щодо розпорядження спірними землями, як сільськогосподарськими.

Твердження представника відповідача 1 про те, що прокурором не надано доказів належності частини спірних земельних ділянок до земель лісового фонду є необґрунтованими у зв`язку з тим, що вказані докази містяться у висновку земельно-технічної експертизи №42/5. Так, до вказаного висновку долучено витяги з матеріалів лісовпорядкування 2010 року, а саме планшет

Крім того, згідно висновку судової земельно-технічної експертизи ТОВ "Волинь-Експерт" №42/5 від 04.02.2019 року вбачається наявність накладання земельних ділянок з кадастровими номерами НОМЕР_2 площею 37,4903 га за межами населених пунктів Уляниківської сільської ради і 0724581400 НОМЕР_15 площею 39,8903 га за межами населених пунктів Городинівської сільської ради на земельні ділянки лісового кварталу №65 і частини лісового кварталу №45 Стирненського лісництва Державного підприємства "Спеціалізоване лісогосподарське агропромислове підприємство "Рожищеагроліс""

Згідно статті 73 Господарського процесуального кодексу України висновки експертів є одним з видів доказів, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами статті 98 Господарського процесуального кодексу України, висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Висновок експерта викладається у письмовій формі і приєднується до справи.

Висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу.

Частиною першою статтею 91 ГПК України визначено, що письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування (ст. 76 ГПК України).

У відповідності частини першої статті 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Зважаючи на те, що наданий експертом висновок є повним та обґрунтованим, містить відповідь на поставлене питання, яка необхідна для повного, всебічного та обґрунтованого розгляду справи, та в якому висвітлені обставини, які не можуть бути підтверджені іншими засобами доказування, з підстав відсутності у суду спеціальних знань, суд приймає до розгляду висновок експертизи як доказ в розумінні ст. 76, 77, 91 ГПК України.

Доводи відповідачів щодо неналежності та недопустимості як доказу, що не узгоджується з іншими матеріалами справи, висновку земельно-технічної експертизи, суд відхиляє, оскільки вважає такий висновок обґрунтованим та таким, що не суперечить іншим матеріалам справи. Також суд зазначає, що відповідачі не скористались своїми процесуальними правами та не заявляли клопотань про виклик судового експерта до судового засідання з метою надання додаткових роз`яснень поданого ним висновку.

Відповідно до ст. 21 Земельного кодексу України порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для: а) визнання недійсними рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування про надання (передачу) земельних ділянок громадянам та юридичним особам; б) визнання недійсними угод щодо земельних ділянок; в) відмови в державній реєстрації земельних ділянок або визнання реєстрації недійсною; г) притягнення до відповідальності відповідно до закону громадян та юридичних осіб, винних у порушенні порядку встановлення та зміни цільового призначення земель.

Таким чином, на переконання суду, оспорюване розпорядження голови Рожищенської районної адміністрації від 10.12.2013р. №334 "Про затвердження технічних документацій із землеустрою щодо проведення інвентаризації земель та земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності на території Рожищенського району" було прийняте в порушення вимог ст. ст. 6, 14, 19 Конституції України, ст. ст. 3, 12, 20, 56, 57, 84, 122, 141, 142, 149 Земельного кодексу України,

ст. ст. 31, 33, 57 Лісового кодексу України, розпорядження Кабінету Міністрів України від 10.04.2008р. № 610р, оскільки ліси не можуть передаватися у користування для ведення особистого селянського господарства.

Крім того, суд бере до уваги положення Закону України "Про державну експертизу землевпорядної документації" статтею 9 котрого передбачено, що обов`язковій державній експертизі підлягають проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок особливо цінних земель, земель лісогосподарського призначення , а також земель водного фонду, природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення.

Відповідно до ст. 35 вказаного Закону позитивні висновки державної експертизи щодо об`єктів обов`язкової державної експертизи є підставою для прийняття відповідного рішення органами виконавчої влади чи органами місцевого самоврядування, відкриття фінансування робіт з реалізації заходів, передбачених відповідною документацією. Реалізація заходів, передбачених документацією із землеустрою та документацією з оцінки земель, види яких визначені законом, а також матеріалами і документацією державного земельного кадастру щодо об`єктів обов`язкової державної експертизи без позитивних висновків державної експертизи забороняється.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, технічні документації щодо інвентаризації спірних земельних ділянок не містять висновків державної експертизи, а тому голова Рожищенської районної державної адміністрації, приймаючи оскаржуване розпорядження від 10.12.2013р. №334 "Про затвердження технічних документацій із землеустрою щодо проведення інвентаризації земель та земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності на території Рожищенського району", на переконання суду, діяв всупереч положенням вказаного Закону.

Відповідно до ст. 162 Земельного кодексу України охорона земель - це система правових, організаційних, економічних та інших заходів, спрямованих на раціональне використання земель, запобігання необґрунтованому вилученню земель сільськогосподарського і лісогосподарського призначення, захист від шкідливого антропогенного впливу, відтворення і підвищення родючості ґрунтів, продуктивності земель лісогосподарського призначення, забезпечення особливого режиму використання земель природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення.

Статтею 163 ЗК України визначено, що завданням охорони земель є забезпечення збереження та відтворення земельних ресурсів, екологічної цінності природних і набутих якостей земель.

В порушення вимог законодавства щодо раціонального використання земель Рожищенською районною державною адміністрацією було відведено у користування для сільськогосподарських потреб частини земельних ділянок лісогосподарського призначення, вкриті багаторічними лісовими насадженнями.

Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, відновлення становища, яке існувало до порушення, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Згідно ст. 393 Цивільного кодексу України правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується. Власник майна, права якого порушені внаслідок видання правового акта органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, має право вимагати відновлення того становища, яке існувало до видання цього акта. У разі неможливості відновлення попереднього становища власник має право на відшкодування майнової та моральної шкоди.

Статтею 21 Цивільного кодексу України передбачено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси. Суд визнає незаконним та скасовує нормативно-правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Відповідно до ст. 155 Земельного кодексу України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Положення ст. 152 Земельного кодексу України визначають, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням прав володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом, зокрема, визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Частиною 2 статті 1 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" визначено, що місцева державна адміністрація є місцевим органом виконавчої влади і входить до системи органів виконавчої влади.

Згідно ст. 41 Закону України "Про місцеві державні адміністрації", голови місцевих державних адміністрацій видають розпорядження одноособово і несуть за них відповідальність згідно із законодавством. Проекти розпоряджень нормативно-правового характеру погоджуються з керівниками відповідних структурних підрозділів місцевих державних адміністрацій (ч. 1 та ч. 2 ст. 41 Закону).

За статтею 43 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" розпорядження голови державної адміністрації, що суперечать Конституції України, законам України, рішенням Конституційного Суду України, іншим актам законодавства скасовуються Президентом України, головою місцевої державної адміністрації вищого рівня або в судовому порядку.

Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 10.04.2008р. № 610-р "Деякі питання розпорядження земельними лісовими ділянками", чинного на момент виникнення спірних правовідносин, з метою недопущення фактів порушення інтересів держави і суспільства під час відчуження та зміни цільового призначення земельних лісових ділянок (далі - ділянки) Мінприроди, Мінагрополітики, Міноборони, Держкомлісгоспу та Держкомзему до законодавчого врегулювання питань запобігання зловживанням у цій сфері, зупинено прийняття рішень про надання згоди на вилучення ділянок, їх передачу у власність та оренду із зміною цільового призначення, .

Відповідно до п. 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16.04.2004р. № 7 "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ", судам слід мати на увазі, що спори, пов`язані із земельними відносинами, розглядаються в позовному провадженні. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його права, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється згідно з частиною третьою статті 152 ЗК шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів захисту (стаття 16 ЦК).

Таким чином, розпорядження голови Рожищенської районної державної адміністрації від 10.12.2013 №334 "Про затвердження технічних документацій із землеустрою щодо проведення інвентаризації земель та земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності на території Рожищенського району", яким спірні земельні ділянки лісогосподарського призначення віднесено до земель сільськогосподарського призначення, підлягає визнанню незаконним та підлягає скасуванню в частині затвердження технічних документацій із землеустрою щодо проведення інвентаризації земель та земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності на території Городинівської та Уляниківської сільських рад Рожищенського району Волинської області площею 39,8903 га та 37,4903 га. в порядку, визначеному ст. ст. 16, 21, 393 Цивільного кодексу України та ст. ст. 152, 155 Земельного кодексу України та розпорядження Кабінету Міністрів України від 10.04.2008 № 610-р., чинного на момент прийняття спірного розпорядження.

У ч. 1 ст 173 ГПК України передбачено, що в одній позовній заяві може бути об`єднано декілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги. Похідною позовною вимогою є вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).

Предмет позову у даній справі по основній позовній вимозі стосується визнання незаконним та скасування розпорядження голови Рожищенської районної державної адміністрації від 10.12.2013р. №334 "Про затвердження технічних документацій із землеустрою щодо проведення інвентаризації земель та земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності на території Рожищенського району" в частині затвердження технічних документацій із землеустрою щодо проведення інвентаризації земель та земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності на території Городинівської та Уляниківської сільських рад Рожищенського району Волинської області площею 39,8903 га та 37,4903 га. При цьому, суд засвідчує, що вимоги щодо визнання незаконними та скасування п. 1.3, п. 1.4, п. 2.1.3 та п. 2.1.4 Наказу Головного управління Держгеокадастру у Волинській області від 29.07.2015р. №21 "Про затвердження документації із землеустрою", визнання незаконним та скасування наказу Головного управління Держгеокадастру у Волинській області від 21.12.2018р. №3-1355/15-18-СГ "Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність" в частині передачі земельної ділянки площею 37,4903 га, кадастровий номер НОМЕР_2 , що розташована на території Копачівської сільської ради Рожищенського району Волинської області, у власність Копачівської сільської ради Рожищенського району Волинської області, а також визнання незаконним та скасування рішення Копачівської сільської ради від 29.01.2019р. №43/6 "Про прийняття земельних ділянок з державної власності в комунальну власність Копачівської сільської ради об`єднаної територіальної громади" в частині прийняття у комунальну власність земельної ділянки площею 37,4903 га, кадастровий номер НОМЕР_2 , що зазначена у додатку до вказаного рішення під номером 48 є похідними від вимоги прокурора про визнання незаконним та скасування розпорядження голови Рожищенської районної державної адміністрації від 10.12.2013р. №334 "Про затвердження технічних документацій із землеустрою щодо проведення інвентаризації земель та земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності на території Рожищенського району" в частині затвердження технічних документацій із землеустрою щодо проведення інвентаризації земель та земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності на території Городинівської та Уляниківської сільських рад Рожищенського району Волинської області площею 39,8903 га та 37,4903 га, яка судом задовольняється, як наслідок зазначені вимоги підлягають задоволенню також.

Відтак, з вищезазначених підстав незаконними є і пункти 1.3, 1.4, 2.1.3, 2.1.4 наказу Головного управління Держгеокадастру у Волинській області від 29.05.2015 №21 "Про затвердження документації із землеустрою".

З аналогічних підстав не відповідають вимогам зазначеного вище законодавства наказ Головного управління Держгеокадастру в області від 21.12.2018р. №3-1355/15-18-СГ "Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність" в частині передачі у комунальну власність Копачівської сільської ради земельної ділянки площею 37,4903 га, кадастровий номер НОМЕР_2 , а також рішення Копачівської сільської ради від 29.01.2019р. №43/6 "Про прийняття земельних ділянок з державної власності в комунальну власність Копачівської сільської ради об`єднаної територіальної громади" в частині прийняття у комунальну власність цієї ж земельної ділянки.

При цьому, суд засвідчує, що прийняття органом виконавчої влади ненормативного акта породжує виникнення правовідносин, що пов`язані з реалізацією певних суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів у сфері земельних правовідносин. Тобто рішення органу виконавчої влади є підставою виникнення, зміни або припинення прав та обов`язків фізичних та юридичних осіб.

Відповідно до п. 1 Положення Про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру (затвердженого Постановою Кабінету Міністрів №15 від 14.01.2015 (надалі - Положення)) Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства і який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.

Згідно п. п. 25-1 п. 4 Положення Держгеокадастр відповідно до покладених на нього завдань організовує та здійснює державний нагляд (контроль) дотриманням вимог земельного законодавства в процесі укладання цивільно-правових договорів, передачі у власність, надання у користування, в тому числі в оренду, вилучення (викупу) земельних ділянок.

Також, згідно п. п. 31 п. 4 вказаного Положення Держгеокадастр розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в межах, визначених Земельним кодексом України, безпосередньо або через визначені в установленому порядку його територіальні органи.

Держгеокадастр в межах повноважень, передбачених законом, на основі і на виконання Конституції та законів України, актів Президента України та постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, актів Кабінету Міністрів України та наказів Мінагрополітики видає накази організаційно-розпорядчого характеру, організовує та контролює їх виконання (п. 9 Положення).

Стосовно доводів відповідача 1 про те, що обраний прокурором спосіб захисту порушених прав не забезпечує його реального захисту, оскільки оспорювані накази відповідача 1 вичерпали свою дію фактом їх виконання та скасування таких наказів не породжує для позивача жодних правових наслідків, господарський суд зазначає наступне:

Згідно рішення Конституційного суду України від 16.04.2009 у справі № 7-рп/2009 (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування), зазначено: "Ненормативні правові акти органу місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, тому вони не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання."

Тобто, у вказаному рішенні здійснено висновок стосовно неможливості скасування рішення саме органом місцевого самоврядування, а не будь-яким іншим суб`єктом права.

За ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, виконання вимог якої є обов`язковим для України, визнається право людини на доступ до правосуддя, а за ст. 13 - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення. Пряма чи опосередкована заборона законом на захист певного цивільного права чи інтересу не може бути виправданою.

Як вже зазначалось, згідно з частиною 1 ст. 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Відповідно до частини 1 ст. 155 Земельного кодексу України в разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Таким чином, якщо правовий акт індивідуальної дії органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси територіальних громад чи окремих осіб, він може бути скасований у судовому порядку.

Відтак, на переконання суду, в даному випадку обраний прокурором спосіб захисту є ефективним в частині вимог щодо визнання незаконним та скасування п. 1.3, п. 1.4, п. 2.1.3 та п. 2.1.4 Наказу Головного управління Держгеокадастру у Волинській області від 29.07.2015р. №21 "Про затвердження документації із землеустрою", а також визнання незаконним та скасування наказу Головного управління Держгеокадастру у Волинській області від 21.12.2018р. №3-1355/15-18-СГ "Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність" в частині передачі земельної ділянки площею 37,4903 га, кадастровий номер НОМЕР_2 , що розташована на території Копачівської сільської ради Рожищенського району Волинської області, у власність Копачівської сільської ради Рожищенського району Волинської області, а позов в цих частинах є підставним.

При цьому, що стосується визнання незаконним та скасування рішення Копачівської сільської ради від 29.01.2019р. №43/6 "Про прийняття земельних ділянок з державної власності в комунальну власність Копачівської сільської ради об`єднаної територіальної громади" в частині прийняття у комунальну власність земельної ділянки площею 37,4903 га, кадастровий номер НОМЕР_2 , що зазначена у додатку до вказаного рішення під номером 48, суд засвідчує, що на виконання оспорюваного у даній справі рішення будь-які інші (окремі) правоустановчі документи, які міг би оспорити прокурор у справі, не видавалися, а, отже, в даному випадку обраний прокурором спосіб захисту є ефективним в цій частині, а позов підставним.

Відповідно до ст. 144 Господарського кодексу України майнові права та майнові обов`язки суб`єктів господарювання виникають з угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі ст.174 ГК України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Статтею 509 ЦК України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Таке ж положення містить і ст.173 ГК України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно із статтею 193 Господарського кодексу України, статтями 526, 527, Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено законом або договором, не випливає із суті зобов`язання.

Відповідно до частини 2 статті 180 Господарського кодексу України, господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Відповідно до частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частина 1 статті 628 Цивільного кодексу України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

В силу статті 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Статтею 525 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Згідно ч.ч. 2, 3 ст. 202 Господарського кодексу України господарське зобов`язання припиняється у разі його розірвання або визнання недійсним за рішенням суду. До відносин щодо припинення господарських зобов`язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Спеціальним законом, що регулює питання оренди землі, є Закон України "Про оренду землі", яким встановлено, що відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

За змістом статті 792 ЦК України майнові відносини, що виникають з договору найму (оренди) земельної ділянки, є цивільно-правовими, ґрунтуються на засадах рівності, вільного волевиявлення та майнової самостійності сторін договору та, крім загальних норм цивільного законодавства, щодо договору, договору найму регулюються актами земельного законодавства Земельним кодексом України, Законом України "Про оренду землі".

Відповідно до статті 13 Закону України "Про оренду землі" під договором оренди землі розуміється договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

За змістом статті 79 Земельного кодексу України земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Згідно ч. 1 ст. 6 Закону України "Про оренду землі", орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Так, прокурор, звертаючись до суду з позовом просить визнати недійсним договір оренди землі від 20.11.2015р., укладений між Головним управлінням Держгеокадастру у Волинській області та Фермерським господарством "Стельмащук" щодо земельної ділянки площею 39,8903 га, кадастровий номер НОМЕР_1 , що розташована на території Городинівської сільської ради Рожищенського району Волинської області та визнати недійсним договір оренди землі від 20.11.2015р., укладений між Головним управлінням Держгеокадастру у Волинській області та Фермерським господарством "Стельмащук" щодо земельної ділянки площею 37,4903 га, кадастровий номер НОМЕР_2 , що розташована на території Копачівської сільської ради Рожищенського району Волинської області.

Визнання правочину недійсним є одним із передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів (ст. 16 ЦК України) і загальні вимоги щодо недійсності правочину передбачені статтею 215 ЦК України.

Відповідно до частини 1 статті 207 Господарського кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), господарське зобов`язання, що не відповідає вимогам закону або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб`єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, а правочин - бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Недодержання стороною (сторонами) правочину в момент його вчинення цих вимог чинності правочину є підставою недійсності відповідного правочину (стаття 203, частина перша статті 215 ЦК України).

Згідно Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013р. № 11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин. (абз. 4 п. 2.1.).

Отже, відповідно до положень чинного законодавства України, визнання правочину недійсним ставиться в залежність від його відповідності вимогам чинного законодавства.

Предметом спору у даній виступає, зокрема, визнання недійсним договору оренди землі від 20.11.2015р., укладеного між Головним управлінням Держгеокадастру у Волинській області та Фермерським господарством "Стельмащук" щодо земельної ділянки площею 39,8903 га, кадастровий номер НОМЕР_1 , що розташована на території Городинівської сільської ради Рожищенського району Волинської області та визнання недійсним договору оренди землі від 20.11.2015р., укладеного між Головним управлінням Держгеокадастру у Волинській області та Фермерським господарством "Стельмащук" щодо земельної ділянки площею 37,4903 га, кадастровий номер НОМЕР_2 , що розташована на території Копачівської сільської ради Рожищенського району Волинської області.

Зважаючи на те, що розпорядження голови Рожищенської районної державної адміністрації від 10.12.2013 №334 "Про затвердження технічних документацій із землеустрою щодо проведення інвентаризації земель та земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності на території Рожищенського району", яким затверджено технічні документації щодо інвентаризації спірних земельних ділянок, що визначило правовий статус земель та їх цільове призначення, прийняте в частині затвердження технічних документацій із землеустрою щодо проведення інвентаризації земель та земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності на території Городинівської та Уляниківської сільських рад Рожищенського району Волинської області площею 39,8903 га та 37,4903 га всупереч вимогам ст. ст. 6, 14, 19 Конституції України, ст. ст. 3, 12, 20, 56, 57, 84, 122, 141, 142, 149 Земельного кодексу України, ст. ст. 31, 33, 57 Лісового кодексу України, розпорядження Кабінету Міністрів України від 10.04.2008 № 610р та підлягає скасуванню, договори оренди землі від 20.11.2015р., що укладались в подальшому між Головним управлінням Держгеокадастру та Фермерським господарством "Стельмащук" щодо земельної ділянки площею 39,8903 га, кадастровий номер НОМЕР_1 , що розташована на території Городинівської сільської ради Рожищенського району Волинської області та щодо земельної ділянки площею 37,4903 га, кадастровий номер НОМЕР_2 , що розташована на території Копачівської сільської ради Рожищенського району Волинської області на підставі ст. ст. 203, 215 ЦК України підлягають визнанню недійсними.

Відповідно до ст. 321 ЦК України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні.

Стаття 153 Земельного кодексу України визначає, що власник не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами України.

Згідно ч. 1 ст. 126 Земельного кодексу України право власності земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Так, згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як вже було зазначено, оспорюваним розпорядженням Рожищенської районної державної адміністрації від 10.12.2013 №334 "Про затвердження технічних документацій із землеустрою щодо проведення інвентаризації земель та земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності на території Рожищенського району" було порушено інтереси держави, адже з державної власності протиправно вибули земельні ділянки лісового фонду.

На підставі технічних документацій щодо інвентаризації спірних земельних ділянок, наказом Головного управління Держгеокадастру у Волинській області від 21.01.2015р. №6-а зазначені земельні ділянки включено до переліку земельних ділянок для підготовки лотів до проведення земельних торгів.

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Волинській області від 29.07.2015р. №21 "Про затвердження документації із землеустрою" були затверджені технічні документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості), право оренди на які пропонується для продажу на земельних торгах щодо земельної ділянки площею 39,8903 га, кадастровий номер НОМЕР_1 , що розташована за межами населених пунктів Городинівської сільської ради Рожищенського району Волинської області та щодо земельної ділянки площею 37,4903 га, кадастровий номер НОМЕР_2 , що розташована за межами населених пунктів Уляниківської сільської ради.

Також, як вбачається з матеріалів справи, на підставі вказаного наказу, 30.09.2015р. Реєстраційною службою Рожищенського районного управління юстиції Волинської області було здійснено державну реєстрацію права державної власності за Головним управлінням Держземагенства у Волинській області, правонаступником якого є Головне управління Держгеокадастру у Волинській області, на земельну ділянку площею 39,8903 га, кадастровий номер НОМЕР_1 , що розташована за межами населених пунктів Городинівської сільської ради Рожищенського району області, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Право власності за Головним управлінням Держземагенства у Волинській області щодо земельної ділянки площею 37,4903 га кадастровий номер НОМЕР_2 зареєстровано 29.09.2015. В той же час, з 06.02.2019р. право власності на зазначену земельну ділянку зареєстровано за Копачівською сільською радою.

Згідно положень статті 331 ЦК України, право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Відповідно до частин першої та другої статті 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов`язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом.

Статтею 328 ЦК України визначено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" вказано, що рішення суду про задоволення позову про повернення майна, переданого за недійсним правочином, чи витребування майна із чужого незаконного володіння є підставою для здійснення державної реєстрації права власності на майно, що підлягає державній реєстрації, за власником, а також скасування попередньої реєстрації.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до ст. 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" записи до Державного реєстру прав вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав. У разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

Зважаючи на те, що Головним управлінням Держгеокадастру у Волинській області та Копачівською сільською радою було зареєстровано право власності на земельні ділянки, якими відповідно до вимог ст. 122 Земельного кодексу України, останні не вправі розпоряджатись, відновити становище, яке існувало до порушення, на думку суду, можливо лише в порядку ст. 16 Цивільного кодексу України, шляхом скасування записів про проведену державну реєстрацію прав.

Саме такий спосіб захисту, на думку суду, забезпечить повернення попереднього статусу лісових земельних ділянок та надасть можливість Державному підприємству "Спеціалізоване лісогосподарське агропромислове підприємство "Рожищеагроліс" затвердити розроблений проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок і зареєструвати, у встановленому законом порядку, право постійного користування на ці землі.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" районні державні адміністрації є суб`єктами реєстрації прав та входять в організаційну систему державної реєстрації прав.

Таким чином, Рожищенська районна державна адміністрація є суб`єктом реєстрації прав на нерухоме майно, який на підставі рішення суду може скасувати реєстрацію права власності на спірні земельні ділянки.

Відтак, суд приходить до висновку про підставність позовних вимог прокурора в частині скасування запису про проведену державну реєстрацію права власності Головного управління Держгеокадастру у Волинській області на земельну ділянку площею 39,8903 га, кадастровий номер НОМЕР_1 , що розташована на території Городинівської сільської ради Рожищенського району Волинської області та скасування запису про проведену державну реєстрацію права власності Головного управління Держгеокадастру у Волинській області на земельну ділянку площею 37,4903 га, кадастровий номер НОМЕР_2 , що розташована на території Копачівської сільської ради Рожищенського району Волинської області.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст. 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

За таких обставин, виходячи з вищевикладеного, позов Заступник прокурора Волинської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Державне підприємство "Спеціалізоване лісогосподарське агропромислове підприємство "Рожищеагроліс" до Головного управління Держгеокадастру у Волинській області, Фермерського господарства "Стельмащук", Рожищенської районної державної адміністрації, Копачівської сільської ради про визнання незаконними та скасування розпорядження, наказів, рішення, визнання недійсними договорів оренди землі та скасування записів про проведену державну реєстрацію права власності підлягає до задоволення, як такий, що обгрунтований належними доказами.

Стосовно інших доводів та висновків, суд вважає, що на такі не слід давати детальної відповіді, з урахуванням мотивів, за яких суд прийшов до висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Стосовно заяв відповідача 1- Головного управління Держгеокадастру у Волинській області та відповідача 2-Фермерського господарства "Стельмащук", викладених у додаткових запереченнях ГУ Держгеокадастру у Волинській області на позовну заяву від 01.07.2019р. та відзиві Фермерського господарства "Стельмащук" на позовну заяву від 13.06.2019р. щодо застосування до позовних вимог у даній справі наслідків збігу строку позовної давності суд засвідчує наступне:

У відповідності до частин 3 та 4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення; сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

За змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі права чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення (п. 2.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" №10 від 29.05.2013р.)

Таким чином, при застосуванні позовної давності та наслідків її спливу (ст. 267 ЦК України) необхідно досліджувати та встановлювати насамперед обставини про те, чи порушено право особи, про захист якого вона просить, і лише після цього - у випадку встановленого порушення, і наявності заяви сторони про застосування позовної давності - застосовувати позовну давність та наслідки її спливу.

Судом встановлено, що в даному випадку підстави для розгляду заяв відповідачів про застосування до спірних правовідносин строків позовної давності та наслідків її спливу наявні, оскільки позовні вимоги підлягають до задоволення, про що засвідчено судом за наслідками розгляду даної справи.

Згідно ст. ст. 256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до частини 1 статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

З огляду на положення статті 261 ЦК України, статті 53 ГПК України,

ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" перебіг строку позовної давності починається не з дня виявлення прокурором порушень законодавства під час здійснення перевірки, а з моменту коли орган в інтересах якого звертається прокурор довідався або міг довідатися про порушення своїх прав.

Зокрема, оскільки вимоги прокурора є похідними від вимог органу, який мав відповідні повноваження щодо спірного майна, то й перебіг позовної давності мав розпочатися з моменту, коли про порушення прав та інтересів держави дізнався саме відповідний орган, а не прокурор.

Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду України від 27.05.2014р. у справі № 3-23гс14, від 25.03.2015р. у справі № 11/163/2011/5003, від 22.03.2017р. у справі № 5004/2115/11, від 07.06.2017р. у справі № 910/27025/14 та постановах Верховного Суду від 10.04.2018р. у справі № 915/463/17, від 12.04.2018р. у справі № 914/999/17, від 16.04.2018р. № 18/5009/7393/11, від 10.05.2018р. у справі № 17/5007/98/11.

Вказана правова позиція відображена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018р. у справі №907/50/16.

Згідно вказаних правових позицій Верховного Суду, перебіг строку позовної давності за позовами прокуратури, поданими в інтересах державних органів, органів місцевого самоврядування має рахуватись з часу, коли відповідний орган довідався чи міг довідатись про порушення його прав чи особу, що їх порушила, а не з часу отримання таких даних прокуратурою.

Кабінету Міністрів України, який відповідно до закону є розпорядником спірних земельних ділянок, про факт первинного порушення інтересів держави, саме внаслідок прийняття розпорядження головою Рожищенської районної державної адміністрації, а також укладення договорів оренди землі між Головним управлінням Держгеокадастру у Волинській області та Фермерським господарством "Стельмащук", якими передано у користування лісові землі та змінено їх цільове призначення відомо не було, про що зазначається у листі від 12.03.2019р. за №5162/0/2-19 у відповідь на запит прокуратури Волинської області.

Про факт можливого порушення прокуратурі стало відомо при внесенні прокуратурою відомостей в ЄРДР за №4201603116000030 від 22.08.2016р. за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України.

У зв`язку з цим, при вивченні розпорядження голови Рожищенської районної державної адміністрації та договорів оренди землі, укладених між ГУ Держгеокадастром у Волинській області та ФГ "Стельмащук" та землевпорядної документації жодних сумнівів щодо законності відведення спірних земельних ділянок не виникало.

З пояснень прокурора вбачається, що в ході досудового розслідування вказаного кримінального провадження витребувано інформацію з ВО "Укрдержліспроект", Головного управління Держгеокадастру у Волинській області, ДП "СЛАП "Рожищеагроліс". Співставлено картографічні матеріали технічних документацій із землеустрою щодо інвентаризації земель сільськогосподарського призначення, технічних документацій із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж спірних земельних ділянок в натурі (на місцевості) з картографічними матеріалами перспективного плану організації і ведення лісового господарства, плану лісонасаджень Стирненського лісництва ДП "СЛАП "Рожищеагроліс" після чого установлено, що спірні земельні ділянки відведено за рахунок земель лісогосподарського призначення, без її вилучення у встановленому законом порядку.

Для підтвердження вказаної інформації та з метою забезпечення позовних вимог належними та допустимими доказами, 04.02.2019р. було проведено судову земельно-технічну експертизу, результати якої засвідчили, що земельні ділянки з кадастровими номерами НОМЕР_2 площею 37,4903 га, розташовані за межами населених пунктів Уляниківської сільської ради і НОМЕР_1 площею 39,8903 га, за межами Городинівської сільської ради накладаються на земельні ділянки лісового кварталу №65 і частини лісового кварталу №45 Стирненського лісництва ДП "СЛАП "Рожищеагроліс".

Висновок цієї експертизи чітко підтвердив те, що спірні земельні ділянки відведено за рахунок земель лісового фонду.

Таким чином, про необхідність захисту прав та інтересів держави в судовому порядку прокурору стало відомо лише після проведення зазначеної експертизи-04.02.2019р.

В свою чергу, Кабінету Міністрів України, як органу уповноваженому державою на здійснення відповідних функцій у спірних правовідносинах, стало відомо про визначене порушення лише із запиту прокуратури області від 21.02.2019р. №05-340вих19.

Згідно із положеннями ст. 19 ЗУ "Про Кабінет Міністрів України" діяльність Кабінету Міністрів України спрямовується на забезпечення інтересів Українського народу шляхом виконання Конституції та законів України, актів Президента України, вирішення питання державного управління у сфері, зокрема, охорони навколишнього природного середовища та природокористування.

Зважаючи на викладене, лише за результатами системного аналізу зібраних доказів у їх сукупності було підтверджено факт виділення спірних земель ФГ "Стельмащук" за рахунок земель лісового фонду ДП "СЛАП "Рожищеагроліс".

Вказані факти свідчать про об`єктивні обставини, пов`язані зі складнощами своєчасного виявлення порушень земельного законодавства та захисту інтересів держави.

Крім того, у даному випадку Кабінет Міністрів України у сфері вилучення особливо цінних земель здійснює власні повноваження, а не через відповідні органи виконавчої влади.

Представниками відповідачів не наведено обгрунтованих доводів стосовно того, що позивач міг дізнатися про порушення раніше.

Таким чином, строк позовної давності у даному випадку обчислюється з моменту коли Кабінет Міністрів України дізнався про порушення (в даному випадку Кабінету Міністрів України, як органу уповноваженому державою на здійснення відповідних функцій у спірних правовідносинах стало відомо про порушення лише із запиту прокуратури області від 21.02.2019р. №05-340вих19).

Зважаючи на викладене, суд приходить до висновку, що встановлений ст. 257 ЦК України трьохрічний строк позовної давності щодо позовних вимог у даній справі прокурором пропущено не було, а, відтак, у суду відсутні підстави для відмови прокурору в задоволенні позовних вимог з причин пропуску строку позовної давності.

Згідно п.2 ч.1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що спір до суду було доведено з вини відповідачів, суд вважає, що витрати, пов`язані з поданням позовної заяви до суду та розглядом справи в суді (сплата судового збору), котрі понесла Прокуратура Волинської області, слід відшкодувати їй у відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України за рахунок Головного управління Держгеокадастру у Волинській області, Фермерського господарства "Стельмащук", Рожищенської районної державної адміністрації та Копачівської сільської ради.

При цьому, суд, враховуючи положення п.2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, та з огляду на висновок про задоволення позовних вимог, вважає за необхідне здійснити розподіл судових витрат наступним чином:

- за розгляд господарським судом вимоги про визнання незаконним та скасування розпорядження голови Рожищенської районної державної адміністрації від 10.12.2013р. № 334 "Про затвердження технічних документацій із землеустрою щодо проведення інвентаризації земель та земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності на території Рожищенського району" в частині затвердження технічних документацій із землеустрою щодо проведення інвентаризації земель та земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності на території Городинівської та Уляниківської сільських рад Рожищенського району Волинської області площею 39,8903 га та 37,4903 га. судовий збір у розмірі 1 921,00грн. слід покласти на Рожищенську районну державну адміністрацію;

- за розгляд господарським судом вимоги про визнання незаконними та скасування п. 1.3, п. 1.4, п. 2.1.3 та п. 2.1.4 наказу Головного управління Держгеокадастру у Волинській області від 29.05.2015р. №21 "Про затвердження документації із землеустрою" судовий збір у розмірі 1 921,00грн. слід покласти на Головне управління Держгеокадастру у Волинській області;

- за розгляд господарським судом вимоги про визнання недійсним договору оренди землі від 20.11.2015р., укладеного між Головним управлінням Держгеокадастру у Волинській області та Фермерським господарством "Стельмащук" щодо земельної ділянки площею 39,8903 га, кадастровий номер НОМЕР_1 , що розташована на території Городинівської сільської ради Рожищенського району Волинської області судовий збір у розмірі 960,50 грн. слід покласти на Головне управління Держгеокадастру у Волинській області та судовий збір у розмірі 960,50грн. слід покласти на Фермерське господарство "Стельмащук";

- за розгляд господарським судом вимоги про визнання недійсним договору оренди землі від 20.11.2015р., укладеного між Головним управлінням Держгеокадастру у Волинській області та Фермерським господарством "Стельмащук" щодо земельної ділянки площею 37,4903 га, кадастровий номер НОМЕР_2 , що розташована на території Копачівської сільської ради Рожищенського району Волинської області судовий збір у розмірі 960,50 грн. слід покласти на Головне управління Держгеокадастру у Волинській області та судовий збір у розмірі 960,50 грн. слід покласти на Фермерське господарство "Стельмащук";

-за розгляд господарським судом вимоги про скасування запису про проведену державну реєстрацію права власності Головного управління Держгеокадастру у Волинській області на земельну ділянку площею 39,8903 га, кадастровий номер НОМЕР_1 , що розташована на території Городинівської сільської ради Рожищенського району Волинської області судовий збір у розмірі 1921 грн. слід покласти на Головне управління Держгеокадастру у Волинській області;

- за розгляд господарським судом вимоги про визнання незаконним та скасування наказу Головного управління Держгеокадастру у Волинській області від 21.12.2018р. № 3-1355/15-18-СГ "Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність" в частині передачу земельної ділянки площею 37,4903 га, кадастровий номер НОМЕР_2 , що розташована на території Копачівської сільської ради Рожищенського району Волинської області, у власність Копачівської сільської ради Рожищенського району Волинської області судовий збір у розмірі 1921 грн. слід покласти на Головне управління Держгеокадастру у Волинській області;

- за розгляд господарським судом вимоги про визнання незаконним та скасування рішення Копачівської сільської ради від 29.01.2019 №43/6 "Про прийняття земельних ділянок державної власності в комунальну власність Копачівської сільської ради об`єднаної територіальної громади" в частині прийняття у комунальну власність земельної ділянки площею 37,4903 га, кадастровий номер НОМЕР_2 , що зазначена у додатку до вказаного рішення під номером 48 судовий збір у розмірі 1921 грн. слід покласти на Копачівську сільську раду;

- за розгляд господарським судом вимоги про скасування запису про проведену державну реєстрацію права власності Копачівської сільської ради Рожищенського району Волинської області на земельну ділянку площею 37,4903 га, кадастровий номер НОМЕР_2 , що розташована на території Копачівської сільської ради Рожищенського району Волинської області судовий збір у розмірі 1921 грн. слід покласти на Копачівську сільську раду.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 13, 73, 74, 75, 76-80, 129, 232, 236-240 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати незаконним та скасувати розпорядження голови Рожищенської районної державної адміністрації від 10.12.2013р. №334 "Про затвердження технічних документацій із землеустрою щодо проведення інвентаризації земель та земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності на території Рожищенського району" в частині затвердження технічних документацій із землеустрою щодо проведення інвентаризації земель та земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності на території Городинівської та Уляниківської сільських рад Рожищенського району Волинської області площею 39,8903 га та 37,4903 га.

3. Визнати незаконними та скасувати п. 1.3, п. 1.4, п. 2.1.3 та п. 2.1.4 Наказу Головного управління Держгеокадастру у Волинській області від 29.07.2015р. №21 "Про затвердження документації із землеустрою".

4. Визнати недійсним договір оренди землі від 20.11.2015р., укладений між Головним управлінням Держгеокадастру у Волинській області (Волинська область, місто Луцьк, вулиця Винниченка, будинок 67, код ЄДРПОУ 39767861) та Фермерським господарством "Стельмащук" (Волинська область, Рожищенський район, село Уляники, код ЄДРПОУ 37691314) щодо земельної ділянки площею 39,8903 га, кадастровий номер НОМЕР_1 , що розташована на території Городинівської сільської ради Рожищенського району Волинської області.

5. Визнати недійсним договір оренди землі від 20.11.2015р., укладений між Головним управлінням Держгеокадастру у Волинській області (Волинська область, місто Луцьк, вулиця Винниченка, будинок 67, код ЄДРПОУ 39767861) та Фермерським господарством "Стельмащук" (Волинська область, Рожищенський район, село Уляники, код ЄДРПОУ 37691314) щодо земельної ділянки площею 37,4903 га, кадастровий номер НОМЕР_2 , що розташована на території Копачівської сільської ради Рожищенського району Волинської області.

6. Скасувати запис про проведену державну реєстрацію права власності Головного управління Держгеокадастру у Волинській області на земельну ділянку площею 39,8903 га, кадастровий номер НОМЕР_1 , що розташована на території Городинівської сільської ради Рожищенського району Волинської області.

7. Визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Волинській області від 21.12.2018р. №3-1355/15-18-СГ "Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність" в частині передачі земельної ділянки площею 37,4903 га, кадастровий номер НОМЕР_2 , що розташована на території Копачівської сільської ради Рожищенського району Волинської області, у власність Копачівської сільської ради Рожищенського району Волинської області.

8. Визнати незаконним та скасувати рішення Копачівської сільської ради від 29.01.2019р. №43/6 "Про прийняття земельних ділянок з державної власності в комунальну власність Копачівської сільської ради об`єднаної територіальної громади" в частині прийняття у комунальну власність земельної ділянки площею 37,4903 га, кадастровий номер НОМЕР_2 , що зазначена у додатку до вказаного рішення під номером 48.

9. Скасувати запис про проведену державну реєстрацію права власності Копачівської сільської ради Рожищенського району Волинської області на земельну ділянку площею 37,4903 га, кадастровий номер НОМЕР_2 , що розташована на території Копачівської сільської ради Рожищенського району Волинської області.

10. Стягнути з Головного управління Держгеокадастру у Волинській області (Волинська область, місто Луцьк, вулиця Винниченка, будинок 67, код ЄДРПОУ 39767861) на користь Прокуратури Волинської області (місто Луцьк, вулиця Винниченка, будинок 15, код ЄДРПОУ 02909915, розрахунковий рахунок НОМЕР_16 в Державній казначейській службі України, МФО 820172) 7 684,00грн. витрат зі сплати судового збору.

11. Стягнути з Фермерського господарства "Стельмащук" (Волинська область, Рожищенський район, село Уляники, код ЄДРПОУ 37691314) на користь Прокуратури Волинської області (місто Луцьк, вулиця Винниченка, будинок 15, код ЄДРПОУ 02909915, розрахунковий рахунок НОМЕР_16 в Державній казначейській службі України, МФО 820172) 1 921,00грн. витрат зі сплати судового збору.

12. Стягнути з Рожищенської районної державної адміністрації (Волинська область, Рожищенський район, місто Рожище, вулиця Грушевського, будинок 12, код ЄДРПОУ 04051477) на користь Прокуратури Волинської області (місто Луцьк, вулиця Винниченка, будинок 15, код ЄДРПОУ 02909915, розрахунковий рахунок НОМЕР_16 в Державній казначейській службі України, МФО 820172) 1 921,00грн. витрат зі сплати судового збору.

13. Стягнути з Копачівської сільської ради (Волинська область, Рожищенський район, село Копачівка, код ЄДРПОУ 04334755) на користь Прокуратури Волинської області (місто Луцьк, вулиця Винниченка, будинок 15, код ЄДРПОУ 02909915, розрахунковий рахунок НОМЕР_16 в Державній казначейській службі України, МФО 820172) 3 842,00грн. витрат зі сплати судового збору.

14. Накази на виконання рішення суду видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ст. ст. 253, 256, 257 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга подається до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У той же час згідно підпункту 17.5 пункту 17 Перехідних положень ГПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справи витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне судове рішення

складено 01.08.2019р.

Суддя В. А. Войціховський


Суд	Господарський суд Волинської області
Дата ухвалення рішення	24.07.2019
Оприлюднено	01.08.2019
Номер документу	83370080
Судочинство	Господарське

Мельник О.В.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

Телеграм Вайбер

Опендатабот для телефону

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

🇺🇦 Зроблено в Україні

Рішеннявід 24.07.2019 по справі 903/225/19ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Судовий реєстр по справі —903/225/19

Рішення
від 24.07.2019 по справі 903/225/19
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ