Рішення

від 25.07.2019 по справі 280/5429/18

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

25 липня 2019 року Справа № 280/5429/18 м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Татаринова Д.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Запорізька сировинна компанія" (69001, м. Запоріжжя, вул. 12 квітня, буд. 17, код ЄДРПОУ 32006071)

до Головного управління ДФС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 166, код ЄДРПОУ 39396146)

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

18 грудня 2018 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Запорізька сировинна компанія" (далі - позивач) до Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі - відповідач), в якому позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 03 грудня 2018 року № 0019041407 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем "податок на прибуток, 11021000" на суму 153 578,75 грн., у т.ч. за податковим зобов`язанням збільшення 122 863,00 грн., за штрафними фінансовими) санкціями 30 715,75 грн., прийняте Головним управлінням ДФС у Запорізькій області.

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 03 грудня 2018 року № 0019051407 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем "податок на додану вартість, 14060100" на суму 123 787,50 грн., у т.ч. за податковим зобов`язанням збільшення 99 030,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 24 757,50 грн., прийняте Головним управлінням ДФС у Запорізькій області.

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 03 грудня 2018 року № 0019061407 про завищення суми від`ємного значення, що зараховано до складу податкового кредиту за платежем "податок на додану вартість, 14060100", на суму 37 484,00 грн., прийняте Головним управлінням ДФС у Запорізькій області.

21 грудня 2018 року ухвалою судді Запорізького окружного адміністративного суду позовну заяву залишено без руху та надано строк для усунення недоліків позовної заяви протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Так, на виконання вимог зазначеної ухвали 10 січня 2018 року на адресу суду надійшла заява від позивача з виправленими недоліками.

Однак, в період з 14 січня 2019 року по 18 січня 2019 року суддя Запорізького окружного адміністративного суду ОСОБА_1 був відсутній на роботі відповідно до листка непрацездатності серії АДЛ №303831.

Ухвалою суду від 21 січня 2019 року провадження у справі відкрито за правилами загального позовного провадження, а підготовче засідання призначено на 12 лютого 2019 року.

Ухвалою суд від 12 лютого 2019 року підготовче засідання відкладено до 06 березня 2019 року.

Ухвалою суд від 06 березня 2019 року провадження у справі зупинено до 03 квітня 2019 року.

03 квітня 2019 року провадження у справі поновлено, про що судом постановлено відповідну ухвалу.

Ухвалою суд від 03 квітня 2019 року провадження у справі зупинено до 14 травня 2019 року.

14 травня 2019 року провадження у справі поновлено, про що судом постановлено відповідну ухвалу.

Ухвалою суд від 14 травня 2019 року провадження у справі зупинено до 02 липня 2019 року.

02 липня 2019 року провадження у справі поновлено, про що судом постановлено відповідну ухвалу.

02 липня 2019 року в підготовчому засіданні протокольною ухвалою суду, за письмовими згодами всіх учасників справи, призначено справу до судового розгляду по суті на 02 липня 2019 року після закриття підготовчого провадження, а у розгляді справи по суті оголошено перерву 17 липня 2019 року.

Так позовна заява обґрунтована тим, що твердження контролюючого органу щодо порушення TOB "Запорізька сировинна компанія" вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, викладені в Акті перевірки, є необґрунтованими, суперечать наданими при проведенні перевірки первинним документам та чинному законодавству, тому податкові повідомлення - рішення від 03 грудня 2018 року № 0019041407, № 0019051407, № 0019061407 підлягають визнанню протиправними та скасуванню.

17 липня 2019 року від представник позивача подав до суду клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Представник Головного управління ДФС у Запорізькій області у судове засідання не прибув, причину суду не повідомив. Про день, час і місце судового розгляду справи повідомлявся належним чином.

05 лютого 2019 року до суду подав відзив на позовну заяву (вх.№4764 від 05 лютого 2019 року), відповідно до якого зазначає, що при проведенні податкової перевірки встановлено, що за відсутності транспортних засобів, не укладенні договорів оренди транспорту, не отриманні водієм, яким перевозився товар доходу за транспортні перевезення, належності транспортного засобу до причепів, не можливо підтвердити проведення транспортування TOB КРЕДЕЙДЖ на адресу TOB Запорізька сировинна компанія . Також робить висновок про те, що TOB MIЛT у квітні 2017 року інформаційно-консультативні послуги не надавалися, а оформлювались лише документи з метою формування податкового кредиту TOB ЗАПОРІЗЬКА СИРОВИННА КОМПАНІЯ . Представник відповідача зазначає, що надані до перевірки акти виконаних робіт не дають можливість ідентифікувати, які саме інформаційно - консультаційні послуги надавались TOB Мілт , не дозволяють перевірити правильність формування цін за послуги, одиниці їх виміру, оскільки містять загальну назву: інформаційно-консультативні послуги. Вказує, що не встановлено, який саме комплекс послуг виконано, чи фактично здійснені господарські операції не підтверджено документально, договір з TOB Мілт підписано директором ОСОБА_2 , який не перебував посадовою особою TOB Мілт на час здійснення господарських операцій. А також, TOB КРЕДЕЙДЖ не має транспортних засобів та трудових ресурсів, необхідний для здійснення господарських операцій.

Розглянувши матеріали справи суд встановив наступні обставини.

Так, на підставі направлень, виданих Головним управлінням ДФС у Запорізької області від 29 жовтня 2018 року №2641 ОСОБА_3 , головному державному ревізору-інспектору відділу перевірок з окремих питань управління аудиту ГУ ДФС у Запорізькій області, раднику податкової та митної справи І рангу; від 29 жовтня 2018 року №2642 ОСОБА_4 , головному державному ревізору-інспектору відділу перевірок з окремих питань управління аудиту ГУ ДФС у Запорізькій області, раднику податкової та митної справи І рангу відповідно з підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України на підставі наказу Головного управління ДФС у Запорізькій області від 26 жовтня 2018 року №3649 проведена позапланова виїзна документальна перевірка ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ ЗАПОРІЗЬКА СИРОВИННА КОМПАНІЯ з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на прибуток за 2017 рік та податку на додану вартість при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з TOB КРЕДЕЙДЖ (код ЄДРПОУ 40650634) та TOB МІЛТ (код ЄДРПОУ 41138320) за період квітень 2017 року.

Перевірка проводилась з 30 жовтня 2018 року по 05 листопада 2019 року.

За наслідками проведеної перевірки податковим органом складено Акт перевірки №687/08-01-14-07/32006071 від 12 листопада 2018 року Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ ЗАПОРІЗЬКА СИРОВИННА КОМПАНІЯ з питань своєчасності достовірності, повноти нарахування та сплати податку на прибуток за 2017 рік та податку на додану вартість при здійсненні фінансово господарських взаємовідносин з TOB КРЕДЕЙДЖ , (код ЄДРПОУ 40650634) та TOB МІЛТ (код ЄДРПОУ 41138320) за період квітень 2017 року .

Перевіркою встановлено порушення TOB ЗАПОРІЗЬКА СИРОВИННА КОМПАНІЯ (код ЄДРПОУ 32006071):

- пункту 44.1, пункту 44.2 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пункту 135.1 статті 135 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на прибуток за 2017 рік суму 122 863 грн.;

- підпункту 14.1.36, підпункту 14.1.181, підпункту 14.1.231, пункту 14.1 статті 14, пункту 44.1 статті 44, пункту 198.1, пункту 198.2, пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198, пункту 201.1, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті (перерахуванню) до державного бюджету на суму 99 030 грн., у т.ч. за квітень 2017 року на суму 99 030 грн. та встановлено завищення від`ємного значення з податку на додану вартість на суму 37 484 грн., у т.ч. за квітень 2017 року на суму 37 484 грн.

Так, на підставі Акту перевірки №687/08-01-14-07/32006071 від 12 листопада 2018 року податковим органом стосовно позивача винесено податкові повідомлення-рішення:

- № 0019041407 від 03 грудня 2018 року яким Товариству з обмеженою відповідальністю "Запорізька сировинна компанія" збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток, 11021000 на суму 153 578,75 грн., у т.ч. за податковим зобов`язанням збільшення 122 863,00 грн., за штрафними фінансовими) санкціями 30 715,75 грн., прийняте Головним управлінням ДФС у Запорізькій області.

- № 0019051407 від 03 грудня 2018 року про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем "податок на додану вартість, 14060100" на суму 123 787,50 грн., у т.ч. за податковим зобов`язанням збільшення 99 030,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 24 757,50 грн., прийняте Головним управлінням ДФС у Запорізькій області.

- № 0019061407 від 03 грудня 2018 року про завищення суми від`ємного значення, що зараховано до складу податкового кредиту за платежем "податок на додану вартість, 14060100", на суму 37 484,00 грн., прийняте Головним управлінням ДФС у Запорізькій області.

Не погоджуючись з рішеннями податкового органу, позивач звернувся до суду з позовною заявою.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства. (частина 1 статті 1 Податкового кодексу України)

Базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу. (пункт 135.1 статті 135 ПК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)

Приписами підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України встановлено, що об`єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Згідно з пунктом 185.1 статті 185 ПК України, об`єктом оподаткування є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

в) ввезення товарів на митну територію України;

г) вивезення товарів за межі митної території України;

е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Разом з тим, пунктом 187.1 статті 187 ПК України, визначено, що датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V Кодексу (підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

Пунктом 198.1 статті 198 ПК України встановлено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

За приписами пункту 198.2 статті 198 ПК України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. (пункт 198.3 статті 198 ПК України).

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

При цьому, пунктом 198.6 статті 198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. (пункт 201.10 статті 201 ПК України)

Порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської та іншої звітності, що ґрунтується на даних бухгалтерського обліку, підприємствами, їх об`єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (надалі - підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (надалі - установи) встановлено Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88.

Згідно з пунктом 1.2 Положення № 88 господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. (пункт 2.1. Положення № 88)

Разом з тим, частиною 2 статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні встановлено, що первині та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України Про електронний цифровий підпис , або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Щодо господарських операцій Товариства з обмеженою відповідальністю "Запорізька сировинна компанія" з TOB КРЕДЕЙДЖ , суд зазначає про наступне.

Так між TOB ЗАПОРІЗЬКА СИРОВИННА КОМПАНІЯ (Покупець) та TOB КРЕДЕЙДЖ (Постачальник) 14 березня 2017 року укладено Договір поставки № 2, відповідно до якого Постачальник зобов`язався поставити та передати у власність Покупцю товар в асортименті, кількості та за цінами, зазначеними у Специфікаціях №№ 1-4, а Покупець зобов`язався прийняти та оплатити товар.

Пункт 4.5 Договору поставки № 2 від 14 березня 2017 року передбачає, що підтвердженням про одержання товару Покупцем є видаткова накладна, підписана представниками Сторін. Датою поставки є дата, вказана у видатковій накладній.

На виконання умов Договору, Постачальник TOB КРЕДЕЙДЖ поставило згідно видаткової накладної № 401 від 01 квітня 2017 року товар на суму 122 130,00 грн., за видатковою накладною № 402 від 01 квітня 2017 року - на суму 166 260,00 грн., за видатковою накладною № 403 від 01 квітня 2017 року - на суму 405 120,00 грн., за видатковою накладною № 404 від 01 квітня 2017 року - на суму 45 576,00 грн., усього: дезінфікуючи засоби та гербіцид Геліос на загальну суму 615 905,00 грн., у т.ч. ПДВ.

Транспортування товару відбулось за рахунок Постачальника на підставі товарно- транспортної накладної №1 від 01 квітня 2017 року на склад, що знаходиться у користуванні TOB ЗАПОРІЗЬКА СИРОВИННА КОМПАНІЯ за договором № 1 від 01 квітня 2017 року.

Щодо посилань контролюючого органу на недоліки в оформлені товарно-транспортної накладної, суд зазначає, що такі недоліки не впливають на реальність здійснення господарської операції позивача, оскільки товарно-транспортна накладна є первинним документом саме для перевізника, який надає послуги з перевезення.

Таким чином, для TOB ЗАПОРІЗЬКА СИРОВИННА КОМПАНІЯ товарно-транспортна накладна не є первинним документом бухгалтерського обліку, а лише є підставою для перевезення вантажу.

Податковий орган вказує на те, що у TOB КРЕДЕЙДЖ відсутні орендовані транспортні засоби, а також невиплачено на користь водія ОСОБА_5 доходу в квітні 2017 року та відсутній поліс страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Суд не приймає до уваги такі посилання контролюючого органу, оскільки у даному випадку йдеться про підтвердження належного здійснення господарської діяльності TOB КРЕДЕЙДЖ , а позивач не має нести відповідальність за неналежне введення господарської діяльності контрагента.

Суд звертає увагу на те, що придбаний у TOB КРЕДЕЙДЖ товар позивачем використано у господарській діяльності, а саме: реалізовано ПАТ Українська залізниця ВП Київський головний матеріальний склад згідно Договору ПЗ/НХ-1704/НЮ від 05 січня 2017 року, що підтверджується видатковою накладною № РН-0000008 від 10 квітня 2017 року, та ПАТ Українська залізниця СП Донецький головний матеріально-технічний склад згідно Договору №ДОН/НХ-17327/НЮ від 15 травня 2017 року за видатковою накладною № РН-0000004 від 14 березня 2018 року

В свою чергу транспортування товару відбулось згідно товарно-транспортної накладної від 10 квітня 2017 року та товарно-транспортної накладної від 14 березня 2018 року.

Таким чином, TOB ЗАПОРІЗЬКА СИРОВИННА КОМПАНІЯ має право на зменшення суми доходів звітного періоду на суму витрат звітного податкового періоду, понесених у зв`язку з придбанням товарів, використаних у господарській діяльності.

Суд наголошує на тому, що відносини між учасниками попередніх ланок постачання товарів не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між конкретними контрагентами.

В разі наявності у контролюючого органу інформації щодо порушення окремим платником податків податкового законодавства, негативні наслідки повинні застосовуватися саме щодо цієї особи.

Посилання контролюючого органу в Акті перевірки на наявність кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 32018000000000039 від 30 травня 2018 року, є безпідставним, не може братися до уваги, оскільки вказані докази є неналежними та недопустимими, не містять у собі встановлених обставин, які б свідчили про невиконання контрагентом TOB КРЕДЕЙДЖ своїх договірних зобов`язань саме по господарських відносинах з TOB ЗАПОРІЗЬКА СИРОВИННА КОМПАНІЯ або обставин, які б свідчили про фіктивність (нереальність) господарських операцій між ними.

Така ж сама правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 809/1139/17 (адміністративне провадження №К/9901/40809/18) та постанові Верховного суду від 26 червня 2018 року у справі № 808/2360/17.

Отже, досліджені та описані контролюючим органом первинні документи, а також факт проведених господарських операцій, наслідок яких є зміни в структурі активів позивача, спростовують висновок відповідача про отримання товарів невідомого походження та необхідність збільшення доходу від будь-якої діяльності на суму 615 905,00 грн.

На час здійснення господарської операції контрагент позивача мав спеціальну податкову правосуб`єктність, перебував на обліку платників податків, а також був зареєстрований в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, що не спростовується відповідачем.

Доказів порушень відображення господарської операції в бухгалтерському та податковому обліку позивача та доказів відсутності фактичних дій, спрямованих на виконання взятих зобов`язань матеріали справи не містять, відповідачем до суду не надано.

На думку суду фігурування TOB КРЕДЕЙДЖ у кримінальному провадженнях не може виключати реальність здійснення господарських операцій.

Разом з тим, у акті перевірки відсутня жодна інформація щодо здійснення злочинної діяльності Товариством з обмеженою відповідальністю "Запорізька сировинна компанія" з TOB КРЕДЕЙДЖ . Представником відповідача до суду не надано копії такого рішення.

Також представником відповідача повідомлено суд про те, що висновки, які викладені в акті перевірки зроблені на підставі інформації отриманої з єдиного державного реєстру судових рішень.

Суд зауважує, що преюдицію утворюють виключно лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло відображення в мотивувальній частині вироку суду. Лише згадувані, але такі, що не одержали оцінку суду обставини, які визначені у проміжних процесуальних рішеннях суду, не можуть розглядатися як встановлені судом і не набувають властивості преюдиціальності.

Так, відповідно до частини 2 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, частини 2 статті 14 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права, частини першої статті 11 Загальної декларації прав людини кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

Понад це відповідно до статті 62 Конституції України статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, діє презумпція невинуватості. Згідно частини 2 статті 61 Конституції України, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Таким чином, суд приходить до висновку про те, що у цьому випадку суд не може взяти до уваги кримінальні провадження №32018000000000039 від 30 травня 2018 року, оскільки у вказаному кримінальному провадженні не дослідженні господарські операції між Товариством з обмеженою відповідальністю "Запорізька сировинна компанія" з TOB КРЕДЕЙДЖ .

Отже, судом спростовано твердження податкового органу про те, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Запорізька сировинна компанія" отримано від TOB КРЕДЕЙДЖ паперові носії за формою первинних документів, в яких наведені відомості, що не відповідають фактичним (реальним) обставинам.

Висновок відповідача про не підтвердження отримання товару позивачем саме від TOB КРЕДЕЙДЖ є необґрунтованим, базується виключно на припущеннях контролюючого органу.

Суд звертає увагу на те, що неможливо достеменно зробити висновок про наявність чи відсутність активів у підприємства тільки на підставі звітності, у якій не задекларовані відповідні активи, такими доказами мають бути саме первинні документи, проте у справі відсутні докази дослідження податковими органами первинних документів TOB КРЕДЕЙДЖ .

Чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб`єктом господарювання, зокрема, тим, який не був постачальником товарів (послуг), на вартість яких нарахований ПДВ, що включений платником податку до податкового кредиту.

Такий висновок узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини висловленою у справі БУЛВЕСТ АД проти Болгарії (заява № 3991/03), в якій Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов`язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

При дотриманні контрагентами законодавчо встановлених вимог до оформлення первинних документів підстави для висновку про недостовірність або суперечливість відомостей, зазначених у таких первинних документах, відсутні, якщо не встановлені обставини, які свідчать про обізнаність платника податків про зазначення його контрагентами недостовірних відомостей.

Враховуючи положення частини 2 статті 61 Конституції України щодо індивідуального характеру юридичної відповідальності особи, діюче законодавство України, так само як Податковий кодекс України не передбачає відповідальності у виді донарахування податкових зобов`язань, застосування штрафних санкцій або не підтвердження права на податковий кредит на господарюючого суб`єкта за можливі неправомірні дії свого контрагента; окрім того, не передбачає обов`язку або права одного платника податку контролювати показники податкової звітності з податку на додану вартість іншого платника податку, або на господарюючих суб`єктів не покладається обов`язок та не надається право контролювати дотримання законодавства платником податків, який виступає контрагентом у господарській операції. Ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. Такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів. Чинне законодавство не містить норм щодо солідарної відповідальності платників податків.

У податковому праві визнається критерій добросовісності платника податків, який передбачає законність дій платника у сфері податкових правовідносин (у тому числі і щодо формування даних податкового обліку), доки це не спростовано у порядку, встановленому Податковим кодексом України.

Таким чином, порушення допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, не впливають на права та обов`язки іншого платника податків.

З урахуванням вищевикладеного суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог в частині, а саме:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 03 грудня 2018 року № 0019041407 в частині збільшення суми грошового зобов`язання з податку на прибуток, за основним платежем у сумі 12000,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 3000,00 грн.,

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 03 грудня 2018 року № 0019051407 в частині збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість у сумі 9 672,28 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 2418,07 грн.,

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 03 грудня 2018 року № 0019061407 в частині завищення суми від`ємного значення, що зараховано до складу податкового кредиту за платежем "податок на додану вартість, 14060100", у сумі 3661,05 грн.

Щодо господарських операцій Товариства з обмеженою відповідальністю "Запорізька сировинна компанія" з TOB МІЛТ , суд зазначає про наступне.

Так, між TOB ЗАПОРІЗЬКА СИРОВИНА КОМПАНІЯ (Замовник) та TOB МІЛТ (Виконавець) був укладений Договір про надання послуг № 1304 від 13 квітня 2017 року, відповідно до умов якого Виконавець зобов`язався надати Замовнику інформаційно консультаційні послуги по фінансово-господарській діяльності Замовника, ,а Замовник прийняти та оплатити їх.

Пункт 4.1. Договору про надання послуг передбачає, що вартість послуг складає 80 000,00 грн., у т.ч. ПДВ 13333,33 грн., надання послуг, підтверджується актом прийому-передачі послуг, підписання якого є обов`язком Замовника (п. 3.1. Договору про надання послуг). Сторінки 16-17 Акту перевірки містять детальний опис первинних документів, що підтверджують факт отримання інформаційно-консультаційних послуг від TOB MIJIT за. Договором про надання послуг № 1304 від 13 квітня 2017 року, які пов`язані з господарською діяльністю TOB ЗАПОРІЗЬКА СИРОВИННА КОМПАНІЯ .

Так позивач в позовній заяві зазначає, що твердження контролюючого органу про необхідність наявності наказу, плану заходів та інших документів є втручанням в господарську діяльність Товариства щодо організації власного документообігу та прийняття управлінських рішень, й виходить за межі повноважень, що мають контролюючі органи.

Також вказує на те, що акт здачі-прийняття наданих послуг № 47 від 30 квітня 2017 року, підписаний повноважними представниками сторін, на суму 66 666,67 грн., крім того ПДВ 13333,33 грн., усього на суму 80 000,00 грн., підтверджує факт надання інформаційно-консультаційних послуг у повному обсязі та відсутність претензій сторін один до одного, а пояснення, надані посадовими особами Товариства на запит контролюючого органу листом № 1 від 01 листопада 2017 року, свідчать про наявність ділової мети - стимулювання збуту продукції, розширенню ринку, удосконалення процесу управлінні, тощо та про реальний економічний ефект від здійсненої господарської операції, що безпосередньо пов`язано з господарською діяльністю та є підставою для врахування суми в розмірі 66 666,67 грн., без ПДВ, у складі витрат господарської діяльності.

Надаючи оцінку твердженням позивача про використання результатів придбаних послуг у своїй господарський діяльності в контексті наявних у справі матеріалів та наведеної вище практики Верховного Суду, суд зважає на те, що відповідність господарської операції діловій меті, про що може свідчити і економічна обґрунтованість витрат на її здійснення, є необхідною умовою для реалізації платником податків права на витрати та податковий кредит. Це відповідає самому змісту норм пункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України, які надають платнику податків право зменшити податкові зобов`язання на суму витрат, сплаченого податку у зв`язку з придбанням товарів (послуг) при здійсненні господарської діяльності.

Так, для визначення податкових пільг мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

У зв`язку з наведеним недоведеність фактичного здійснення господарської операції (нездійснення операції) позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкової вигоди навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних та у зв`язку з цим юридично дефектних первинних документів, якщо рух коштів не забезпечений зв`язком з господарською діяльністю учасників цих операцій. При цьому відсутність ділової мети також є підставою для відмови у наданні податкової вигоди.

Про необґрунтованість податкової вигоди можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин:

- неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв`язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов`язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій;

- здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку;

- відсутність первинних документів обліку.

У разі якщо податковий орган доведе узгодженість дій між платником та його контрагентом, які свідчать про здійснення операцій без наміру створити відповідні цим операціям правові наслідки з метою отримати податкову вигоду, або що платник податку діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускав його контрагент, або що діяльність платника податку спрямована на здійснення операцій, пов`язаних з наданням податкової вигоди, переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобов`язань, то право платника на податкові пільги та преференції не можна вважати законним.

З огляду на це, предметом доказування у справі, що розглядається, становлять обставини, що підтверджують або спростовують реальність здійснення самих господарських операцій з надання інформаційно консультаційних послуг по фінансово-господарській діяльності позивача, а тому й обґрунтованість визначення позивачем його податкових зобов`язань.

Довести правомірність своїх дій чи бездіяльності зобов`язаний суб`єкт владних повноважень, натомість суб`єкт господарювання має спростувати доводи суб`єкта владних повноважень, якщо їх обґрунтованість заперечує.

Зміст наданих в підтвердження виконання умов договору № 1304 від 13 квітня 2017 року актів прийняття наданих послуг та інших документів бухгалтерського обліку не дозволяє визначити ані реальний об`єм цих послуг, ані подальше використання отриманих послуг у господарській діяльності позивача.

Податковий орган в Акті перевірки зазначає, що через відсутність належної кадрової та матеріально-технічної бази об`єктивно не мало можливості та фактично не виконувало роботи, перелік, обсяг та вартість яких відображено у наданих Товариством документах.

Попри це, судом в судовому засіданні з наданих первинних документів встановити реальність наданих послух не має можливості. Наданих первинних документів не достатньо у певній мірі, оскільки як приклад з актів прийняття наданих послуг взагалі не вбачається які послуги надано та у якому обсязі.

Позивач інших доказів до суду не надав, через що суд вважає що в цій частині позовних вимог слід відмовити.

Таким чином, в цій часині позовних вимог про скасування податкових повідомлень-рішень по господарським відносинам з ТОВ МІЛТ слід відмовити.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку. Основними засадами (принципами) адміністративного судочинства є, зокрема, змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з`ясування всіх обставин у справі.

Згідно частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За приписами статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до частини 3 статті 139 КАС України визначено, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

На підставі викладеного, керуючись статтями 9, 77, 139, 143, 243-246 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Запорізька сировинна компанія" (69001, м. Запоріжжя, вул. 12 квітня, буд. 17, код ЄДРПОУ 32006071) до Головного управління ДФС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 166, код ЄДРПОУ 39396146) про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 03 грудня 2018 року № 0019041407 в частині збільшення суми грошового зобов`язання з податку на прибуток, за основним платежем у сумі 12000,00 грн., та застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 3000,00 грн.,

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 03 грудня 2018 року № 0019051407 в частині збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість за основним платежем у сумі 9 672,28 грн., та застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 2418,07 грн.,

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 03 грудня 2018 року № 0019061407 в частині завищення суми від`ємного значення, що зараховано до складу податкового кредиту за платежем "податок на додану вартість, 14060100", у сумі 3661,05 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Запорізька сировинна компанія" (69001, м. Запоріжжя, вул. 12 квітня, буд. 17, код ЄДРПОУ 32006071) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 166, код ЄДРПОУ 39396146) судові витрати, у вигляді судового збору у сумі 461,40 грн.

Відповідно до статті 255 КАС України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до частини 1 статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 Перехідних положень КАС України рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Рішення складено у повному обсязі та підписано 25 липня 2019 року.

Суддя Д.В. Татаринов