Рішення

від 18.07.2019 по справі 520/3454/19

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

18 липня 2019 р. № 520/3454/19

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Мельникова Р.В.,

за участю секретаря судового засідання - Дирявої К.І.,

представника позивача - Іщенко Р.А.,

представника відповідача - Коваленко М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Приватного підприємства "Туристичний салон" до Головного управління ДФС у Харківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень та податкової вимоги,

В С Т А Н О В И В :

Приватне підприємство "Туристичний салон" звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просить суд:

- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 17.01.2019 року №00012981410 та №00012971410, видані Головним управлінням ДФС у Харківській області (м. Харків, вул. Пушкінська, 46) стосовно Приватного підприємства "Туристичний салон" (код ЄДРПОУ 32870534) про сплату податкового боргу у сумі 109341,00 грн.;

- визнати протиправним та скасувати податкову вимогу від 03 січня 2019 року № 86-56 про сплату приватним підприємством "Туристичний салон" (код ЄДРПОУ 32870534) податкового боргу у сумі 109341,00 грн.

В обґрунтування позову позивачем зазначено, що податковий орган прийняв протиправні податкові повідомлення-рішення, які підлягають скасуванню, оскільки ґрунтуються на помилкових висновках, контролюючого органу. При цьому, представником позивача вказано, що спірні податкові повідомлення-рішення підприємством отримані не були, а отже у відповідача були відсутні підстави для видання податкової вимоги від 03 січня 2019 року № 86-56.

Ухвалою суду від 25.04.2019 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи у підготовчому засіданні.

Представник відповідача у наданому до суду відзиві на позов проти заявленого позову заперечував та зазначив, що податкові повідомлення-рішення було прийнято контролюючим органом у зв`язку із встановленням під час проведення фактичної перевірки обставин порушення Приватним підприємством "Туристичний салон" норм діючого податкового законодавства, а саме положень Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Правління Національного Банку України від 29.12.2017 №148. Отже, позовні вимоги позивача є такими, що не підлягають задоволенню.

Представник позивача у судове засідання прибув, позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити позов.

Представник відповідача у судове засідання прибув, проти заявленого позову заперечував з підстав, викладених у письмовому відзиві на позов.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, вивчивши доводи позову та заперечень проти нього, встановив наступне.

Приватне підприємство "Туристичний салон", код ЄДРПОУ - 32870534, зареєстровано у відповідності до норм діючого законодавства як суб`єкт господарювання.

Судовим розглядом справи встановлено, що на підставі наказу про проведення фактичної перевірки від 29.10.2018 року № 8106 фахівцями Головного управління ДФС у Харківській області проведено фактичну перевірку господарського об`єкту за місцем здійснення діяльності ПП Туристичний салон , а саме м. Харків, вул. Данилевського 19, з питань дотриманням норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності документа, що підтверджує державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців відповідно до закону, ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Результати перевірки викладені в акті від 31.10.2018 року № 1200/20/34/РРО/32870534 (а.с. 12-13).

Відповідно до висновків акту від 31.10.2018 року № 1200/20/34/РРО/32870534 встановлено порушення вимог:

- пункту 1 статті 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", а саме: не проведено розрахункову операцію на повну суму покупки (послуги) через зареєстрований, опломбований у встановленому порядку та переведений у фіскальний режим роботи реєстратор розрахункових операцій з роздрукованим відповідним документом;

- пункту 2 статті 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", а саме: не видано в обов`язковому порядку розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції;

- пункту 11 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Правління Національного Банку України від 29.12.2017 № 148, а саме: неоприбуткована та необлікована готівка у повній сумі її фактичного надходження на підставі даних розрахункових документів шляхом відображення сум у книзі обліку доходів і витрат на підставі товариш чеків (квитанцій).

Представником позивача під час розгляду справи було надано пояснення та вказано, що підприємством позивача після складення акту перевірки не було отримано жодних документів протягом тривалого часу, однак 14.01.2019 року головним бухгалтером було отримано податкову вимогу №86-56 від 03.01.2019 року на суму податкового боргу, що складає 109341,00 грн. (штрафні санкції за порушення законодавства про патентування, норм регулювання обігу готівки та застосування РРО). При цьому, як вказано представником позивача відповідні податкові повідомлення-рішення отримано не було.

З приводу вказаного питання підприємство зверталось до відповідача із заявою та проханням надати податкові повідомлення-рішення, прийняті на підставі акту від 31.10.2018 року №1200/20/34/РРО/32870534, проте до дати звернення до суду такі податкові повідомлення-рішення отримано не було.

Під час судового розгляду справи судом встановлено, що на підставі висновків акту від 31.10.2018 року № 1200/20/34/РРО/32870534 контролюючим органом винесено податкові повідомлення-рішення від 13.11.2018 року:

- №00012981410 за платежем штрафні санкції за порушення законодавства про патентування, норм регулювання обігу готівки та застосування реєстраторів у сумі 109340,00 грн. за встановлене у акті перевірки порушення пункту 11 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Правління Національного Банку України від 29.12.2017 № 148;

- №00012971410 за платежем штрафні санкції за порушення законодавства про патентування, норм регулювання обігу готівки та застосування реєстраторів у сумі 1,00 грн. за встановлене у акті перевірки порушення п.1, п.2 ст.3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг".

Матеріали справи свідчать, що вказані податкові повідомлення-рішення були направлені позивачу засобами поштового зв`язку на юридичну адресу підприємства, яка була також вказана у акті перевірки, підписаному головним бухгалтером підприємства позивача без заперечень, проте конверт із вказаними рішеннями до контролюючого органу було повернуто із відміткою відділення поштового зв`язку за закінченням строку зберігання (а.с.46-47).

Відповідно до положень п.42.2 ст.42 Податкового кодексу України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).

З огляду на вищевикладене суд зазначає, що у відповідності до положень Податкового кодексу України податкові повідомлення-рішення від 13.11.2018 року №00012981410 та №00012971410 вважаються належним чином врученими платнику податків.

Водночас, суд зазначає, що зі змісту позовної заяви вбачається, що позивачем, шляхом звернення до суду з даним позовом оскаржуються податкові повідомлення-рішення №00012981410 та №00012971410, проте від іншої дати, а саме від 17.01.2019. з приводу вказано суд зазначає, що зміст позовної заяви свідчить про непогодження позивача із висновкам акту проведеної фактичної перевірки від 31.10.2018 року №1200/20/34/РРО/32870534, за наслідками якої було прийнято податкові повідомлення-рішення саме від дати 13.11.2018, що підтверджується матеріалами справи на наданими представником відповідача поясненнями.

З огляду на вищевказане, суд зазначає, що під час розгляду даної справи судом надано оцінку податковим повідомленням-рішенням №00012981410 та №00012971410 саме від 31.10.2018 року.

При цьому, матеріали справи свідчать, що підприємством позивача було отримано податкову вимогу від 03.01.2019 року №86-56, відповідно до якої станом на 02.01.2019 року сума податкового боргу позивача становить 109341,00 грн (а.с. 14).

Вважаючи податкову вимогу та вказані податкові повідомлення-рішення протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Відповідно до п. 44.1 ст.44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Як передбачено приписами п. 75.1.3 п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України, фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Суд зазначає, що станом на момент виникнення спірних правовідносин, правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг та особливості ведення розрахункових книжок, книг обліку розрахункових операцій визначається Законом України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (далі - Закон України № 265/95-ВР) та Положенням про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, яке затверджено Постановою Правління Національного банку України від 29.12.2017 № 148 (далі - Положення №148).

Згідно із п.1 та п. 2 ст. 3 Закону України № 265/95-ВР суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов`язані:

1) проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок;

2) видавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням мережі Інтернет, при отриманні товарів (послуг) в обов`язковому порядку розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції.

Відповідно до п.18 розділу І Положення №148 оприбуткування готівки - проведення суб`єктами господарювання обліку готівки в касі на повну суму її фактичних надходжень у касовій книзі/книзі обліку доходів і витрат/книзі обліку доходів/фіскальному звітному чеку/розрахунковій квитанції.

Згідно із п.11 розділу ІІ Положення №148 готівка, що надходить до кас, оприбутковується в день одержання готівки в повній сумі. Оприбуткуванням готівки в касах установ/підприємств та їх відокремлених підрозділів, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів. Оприбуткуванням готівки в касах відокремлених підрозділів установ/підприємств, а також у касах фізичних осіб-підприємців, які проводять готівкові розрахунки із застосуванням РРО та/або КОРО без ведення касової книги, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень на підставі даних розрахункових документів шляхом формування та друку фіскальних звітних чеків і їх підклеювання до відповідних сторінок КОРО/занесення даних розрахункових квитанцій до КОРО.

Пунктами 23, 25 розділу ІІІ Положення №148 визначено, що касові операції оформляються касовими ордерами, видатковими відомостями, розрахунковими документами, документами за операціями із застосуванням електронних платіжних засобів, іншими касовими документами, які згідно із законодавством України підтверджували б факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) готівки. Приймання готівки в касу проводиться за прибутковим касовим ордером, підписаним головним бухгалтером або особою, уповноваженою керівником установи/підприємства. До прибуткових касових ордерів можуть додаватися документи, які є підставою для їх складання. Про приймання установами/підприємствами готівки в касу за прибутковими касовими ордерами видається квитанція (що є відривною частиною прибуткового касового ордера), підписана головним бухгалтером або особою, уповноваженою керівником, підпис яких може бути засвідчений відбитком печатки цієї/цього установи/підприємства. Використання печатки установою/підприємством не є обов`язковим.

Під час розгляду справи судом встановлено, що за результатами проведеної перевірки було встановлено непроведення розрахункової операції з фіскальним режимом роботи та невидача відповідного розрахункового документа на суму 36917,20 грн.

При цьому, як вбачається зі змісту акту перевірки від 31.10.2018 року № 1200/20/34/РРО/32870534 проведення розрахункової операції без застосування реєстратора розрахункових операцій (розрахункової книжки) при продажі товарів (наданні послуг) було здійснено позивачем 04.10.2018 року на суму 21868,50 грн. (оплата за авіаквитки) та 30.10.2018 року на суму 15049,20 грн. (оплата за авіаквиток).

Судовим розглядом справи встановлено, що на момент проведення перевірки у головного бухгалтера на робочому місці знаходились прибуткові касові ордери №14369 від 04.10.2018 р. на суму 10934,00 грн. та №14370 від 04.10.2018 р. на суму 10934,00 грн.

Зі змісту позовної заяви та наданих позивачем пояснень вбачаються доводи позивача стосовно того, що на момент проведення фактичної перевірки власник та директор ПП Туристичний салон був відсутній та касова книга підприємства у паперовому вигляді знаходилася у власника на підписанні, про що було повідомлено співробітників Головного управління ДФС у Харківській області, які проводили перевірку. При цьому, представником позивача повідомлено, що 04.10.2018 року ПП Туристичний салон було отримано суму у розмірі 21868,00 грн. за 2 продані авіаквитки по 10921,00 грн., кожен з яких було оприбутковано підприємством та відображено зазначену суму у касовій книзі підприємства. Однак, 30.10.2018 року до позивача звернулися покупці авіаквитків з проханням уточнити у квитанції до прибуткового касового ордеру №№14369 та 14370 від 04.10.2018 року маршрут перевезення. Таким чином, оскільки відповідно до п. 32 Положення 148 виправлення в касових ордерах та видаткових відомостях забороняються, ПП Туристичний салон , пішовши назустріч клієнтам, погодилося замінити прибуткові касові ордери, уточнивши маршрут перевезення. При цьому, під час уточнення вказаних прибуткових касових ордерів програма, за допомогою якої підприємство веде касову книгу у електронному вигляді автоматично присвоїла вказаним касовим ордерам наступні послідовні порядкові номери, які відрізняються від первісних номерів, а саме замість №№14369 та 14370 присвоєно №№ 1499 та 1500. Водночас, представником позивача вказано, що за необхідності, при проведенні фактичної перевірки, головний бухгалтер підприємства могла б надати необхідні пояснення, проте жодних пояснень з цього приводу особи, що проводили перевірку не вимагали, запитань не ставили, вимог про доступ до касової книги у електронному вигляді не заявляли.

Суд враховує вказані доводи представника позивача проте зазначає, що відповідно до додатку до акту перевірки від 30.10.2018 року, а саме опису наявних купюр та монет, заповненого та підписаного головним бухгалтером ПП Туристичний салон Максик Я.О. , зазначено, що остання дата заповнення касової книги 30.09.2018, а з 01.10 по 30.10 касова книга не заповнювалась.

З огляду на вищевикладене суд зазначає, що обставини не заповнення позивачем у відповідності до норм діючого законодавства касової книги належним чином зафіксовані у акті перевірки та не спростовані позивачем жодними належними докази. При цьому, суд зазначає, що пояснення директора підприємства позивача стосовно того, що касова книга у електронному вигляді перебувала у неї на перевірці та з огляду на перебування останньої за межами офісу не могла бути надана перевіряючим для огляду, проте була повернута до офісу підприємства та належним чином заповнена, а пояснення бухгалтера стосовно не заповнення касової книги не є належним свідченням не здійснення позивачем таких дій, не можуть вважатися судом належним доказом того, що станом на момент проведення фактичної перевірки позивачем було проведено розрахункову операцію через реєстратор розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи та видано відповідний розрахунковий документ на суму 36917,20 грн., а також оприбутковано кошти у повній сумі їх фактичних надходжень у день одержання до каси підприємства у розмірі 21868,00 грн.

Водночас, надані до суду перерахування коштів для здійснення оплати на рахунки туроператорів також не можуть бути свідченням факту оприбуткування готівки в день її надходження до каси організації.

Отже, під час розгляду справи не спростовано висновків контролюючого органу, що зафіксовані у акті перевірки від 31.10.2018 року № 1200/20/34/РРО/32870534.

Суд зазначає, що п.1 ст.17 Закону України №265/95-ВР у разі встановлення протягом календарного року в ході перевірки факту: проведення розрахункових операцій з використанням реєстраторів розрахункових операцій або розрахункових книжок на неповну суму вартості проданих товарів (наданих послуг); непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи; нероздрукування відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки на окремому господарському об`єкті такого суб`єкта господарювання: вчинене вперше - 1 гривня; вчинене вдруге - 100 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим підпунктом, товарів (послуг).

Відповідно до абз.3 ч.1 ст.1 Указу Президента України від 12 червня 1995 року N 436/95 "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки" визначено, що у разі порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами - громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є суб`єктами підприємницької діяльності, а також постійними представництвами нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу за неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки - у п`ятикратному розмірі неоприбуткованої суми.

Враховуючи обставини справи суд приходить до висновку, що податкові повідомлення-рішення від 13.11.2018 року №00012981410 та №00012971410 податковим органом прийнято правомірно, у зв`язку з чим останні скасуванню не підлягають.

Судовим розглядом справи встановлено, що податкові повідомлення-рішення від 13.11.2018 року №00012981410 та №00012971410 з огляду на положення п.42.2 ст.42 Податкового кодексу України вважаються належним чином врученими підприємству позивача.

Проте, визначена податковими повідомленнями-рішеннями сума грошового зобов`язання не була сплачена платником самостійно, що призвело до наявності заборгованості у платника податку в інтегрованій картці платника податку.

Відповідно до пп. 59.1 та 59.3 ст. 59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов`язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Як встановлено судовим розглядом справи, оскільки станом на початок 2019 року у позивача лічилась заборгованість у сумі 109341,00 грн., на яку контролюючим органом сформовано податкову вимогу №86-56 від 03.01.2019 року, яку вручено головному бухгалтеру особисто 14.01.2019 р.

Враховуючи обставини справи та з огляду на те, що позивач, обґрунтовуючи власну правову позицію стосовно протиправності податкової вимоги лише не отриманням податкових повідомлень-рішень, якими визначено суму податкового зобов`язання, що вважаються належним чином врученими позивачу відповідно до положень Податкового кодексу України, суд приходить до висновку про відсутність підстав для визнання протиправною та скасування податкової вимоги від 03 січня 2019 року № 86-56 про сплату приватним підприємством "Туристичний салон" (код ЄДРПОУ 32870534) податкового боргу у сумі 109341,00 грн.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно положень статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, з врахуванням вищевикладеного, повно і всебічно з`ясувавши обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог Приватного підприємства "Туристичний салон".

Розподіл судових витрат здійснюється в порядку ст.139 КАС України.

Керуючись ст.ст. 243-246, 250, 255, 257-262, 295, 297 КАС України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративний позову Приватного підприємства "Туристичний салон" (вул. Данилевського, буд. 19, м. Харків, 61058) до Головного управління ДФС у Харківській області (вул. Пушкінська, буд. 46, м. Харків, 61057) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень та податкової вимоги - відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, або спрощеного позовного провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст рішення виготовлено 30 липня 2019 року.

Суддя Мельников Р.В.