Постанова

від 29.10.2019 по справі 520/3454/19

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 жовтня 2019 р.Справа № 520/3454/19 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Кононенко З.О.,

Суддів: Сіренко О.І. , Калиновського В.А. ,

за участю секретаря судового засідання Цибуковської А.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Приватного підприємства "Туристичний салон" на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18.07.2019 року, головуючий суддя І інстанції: Мельников Р.В., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, повний текст складено 30.07.19 року по справі № 520/3454/19

за позовом Приватного підприємства "Туристичний салон"

до Головного управління ДФС у Харківській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень та податкової вимоги,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Приватне підприємство "Туристичний салон", звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Харківській області, в якому просив суд:

- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 17.01.2019 року №00012981410 та №00012971410, видані Головним управлінням ДФС у Харківській області (м. Харків, вул. Пушкінська, 46) стосовно Приватного підприємства "Туристичний салон" (код ЄДРПОУ 32870534) про сплату податкового боргу у сумі 109341,00 грн.;

- визнати протиправним та скасувати податкову вимогу від 03 січня 2019 року № 86-56 про сплату приватним підприємством "Туристичний салон" (код ЄДРПОУ 32870534) податкового боргу у сумі 109341,00 грн.

В обґрунтування позову позивач зазначав, що податковий орган прийняв протиправні податкові повідомлення-рішення, які підлягають скасуванню, оскільки ґрунтуються на помилкових висновках, контролюючого органу. При цьому, представником позивача вказано, що спірні податкові повідомлення-рішення підприємством отримані не були, а отже у відповідача були відсутні підстави для видання податкової вимоги від 03 січня 2019 року № 86-56.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 18.07.2019 року у задоволенні адміністративний позову Приватного підприємства "Туристичний салон" до Головного управління ДФС у Харківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень та податкової вимоги - відмовлено.

Позивач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного, на його думку, вирішення спору судом першої інстанції.

Так, позивач в апеляційній скарзі зазначає, що ним при розгляді справи було надано суду першої інстанції докази, які підтверджували ведення касової книги підприємства у електронному вигляді. У тому числі надано докази належного оприбуткування суми у розмірі 21868,00 грн. за 2 продані авіаквитки саме 04.10.2018 року. Адже присвоєння прибутковим касовим ордерам за № 14369 та № 14370 нових порядкових номерів після їх виправлення (дубляжу) (присвоєно № 1499 та №1500) за проханням клієнтів і свідчить про те, що вказані прибуткові касові ордери первісно були оприбутковані раніше, а саме 04.10.2018 року.

Також позивач зазначає, що касова книга у паперовому вигляді дійсно у жовтні 2018 року і в подальшому не велася, про що бухгалтер товариства повідомила перевіряючих і про що зроблено запис у Акті перевірки.

Позивач зауважує, що касова книга товариством ведеться постійно у електронному вигляді, що не суперечить вимогам п.41 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні затвердженого Постановою Правління Національного банку України 29.12.2017 № 148, яким встановлено, що установи/підприємства за умови забезпечення належного зберігання касових документів мають право вести касову книгу в електронній формі за допомогою комп`ютерних засобів. На думку позивача, надані докази повністю спростовують висновки контролюючого органу щодо факту не оприбуткування готівки в день її надходження.

Крім того, позивач зазначає, що Указ Президента України від 12.06.1995 року № 436/95 у відповідності до якого до підприємства позивача застосовано штрафні санкції у 5-ти кратному розмірі не оприбуткованої суми наразі втратив чинність у зв`язку з прийняттям Указу Президента України № 418 (2) від 20.06.2019 року, який набрав чинності 23.06.2019 року.

Відповідач надав до апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу позивача в якому серед іншого зазначив, що порядок ведення касової книги та обов`язки касира регламнтується "Положенням про ведення касових опеюаиій у наиіональній валюті в Україні" затвердженого Постановою Правління Національного Банку України від 29.12.2017 № 148, чинного на момент складання акта та виявлення порушень. Так, установи/підприємства відображають у касовій книзі усі надходження і видачу готівки в національній валюті. Кожна установа (юридична особа), що має касу, веде одну касову книгу для обліку операцій з готівкою в національній валюті (без урахування кас відокремлених підрозділів). Аркуші касової книги нумеруються та прошнуровуються. Кількість аркушів у касовій книзі засвідчуються підписами керівника і головного бухгалтера установи/підприємства.

В електронному вигляді кассову книгу прошнурувати не має можливості.

Записи в касовій книзі здійснюються у двох примірниках. Перші примірники, що є невідривною частиною аркуша касової книги - "Вкладні аркуші касової книги", залишаються в касовій книзі. Другі примірники, що є відривною частиною аркуша касової книги - "Звіт касира", є документами, за якими касири звітують щодо руху грошей у касі. Перші і другі примірники мають однакові номери;

Касир здійснює записи в касовій книзі за операціями одержання або видачі готівки за кожним касовим ордером і видатковою відомістю в день її надходження або видачі. За відсутності руху готівки в касі протягом робочого дня записи в касовій книзі в цей день не здійснюються.

Контроль за правильним веденням касової книги покладається на головного бухгалтера або працівника установи/підприємства, який на це уповноважений керівником. Тобто, твердження представника позивача, що перевіряючі взагалі не бачили книгу, бо вона знаходилась у керівника, який, доречі, був у відрядженні, а тим більше стверджуючи що вони ведують її в електронному вигляді не відповідає дійсності та суперечить наданим поясненням та фактичним обставина справи.

Установи/підприємства, штатним розписом яких не передбачено посади касира, виконання його обов`язків покладають на бухгалтера чи іншого працівника, з яким укладається договір про повну матеріальну відповідальність, відповідно до письмового розпорядження керівника.

Окрім того, головний бугалтер сама підписуючи акт фактичної перевірки засвідчує факт не ведення касової книги за період з 01.10.2018року по 30.10.2018року , пункт 2.1.10 акту перевірки № 1200/20/34/РРО/32870534 від 30.10.2018р.

На час проведення перевірки, загальна сума неоприбуткованої та облікованої готівки за період з 01 по 30 жовтня 2018р. склала 21868.00 грн. Відповідальність платника передбачено абз. З ч. 1 ст. 1 Указу Президента України № 436 від 12.06.1995 "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки", де зазначається, що у разі неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки - застосовується штрафна санкція у п`ятикратному розмірі неоприбуткованої суми. (21868,0 х 5 = 109340,0 грн.)

Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що Приватне підприємство "Туристичний салон", код ЄДРПОУ - 32870534, зареєстровано у відповідності до норм діючого законодавства як суб`єкт господарювання.

На підставі наказу про проведення фактичної перевірки від 29.10.2018 року № 8106 фахівцями Головного управління ДФС у Харківській області проведено фактичну перевірку господарського об`єкту за місцем здійснення діяльності ПП Туристичний салон , а саме м. Харків, вул. Данилевського 19, з питань дотриманням норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності документа, що підтверджує державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців відповідно до закону, ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Результати перевірки викладені в акті від 31.10.2018 року № 1200/20/34/РРО/32870534 (а.с. 12-13).

Відповідно до висновків акту від 31.10.2018 року № 1200/20/34/РРО/32870534 встановлено порушення вимог:

- пункту 1 статті 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", а саме: не проведено розрахункову операцію на повну суму покупки (послуги) через зареєстрований, опломбований у встановленому порядку та переведений у фіскальний режим роботи реєстратор розрахункових операцій з роздрукованим відповідним документом;

- пункту 2 статті 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", а саме: не видано в обов`язковому порядку розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції;

- пункту 11 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Правління Національного Банку України від 29.12.2017 № 148, а саме: неоприбуткована та необлікована готівка у повній сумі її фактичного надходження на підставі даних розрахункових документів шляхом відображення сум у книзі обліку доходів і витрат на підставі товариш чеків (квитанцій).

На підставі висновків акту від 31.10.2018 року № 1200/20/34/РРО/32870534 контролюючим органом винесено податкові повідомлення-рішення від 13.11.2018 року:

- №00012981410 за платежем штрафні санкції за порушення законодавства про патентування, норм регулювання обігу готівки та застосування реєстраторів у сумі 109340,00 грн. за встановлене у акті перевірки порушення пункту 11 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Правління Національного Банку України від 29.12.2017 № 148;

- №00012971410 за платежем штрафні санкції за порушення законодавства про патентування, норм регулювання обігу готівки та застосування реєстраторів у сумі 1,00 грн. за встановлене у акті перевірки порушення п.1, п.2 ст.3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг".

Матеріали справи свідчать, що вказані податкові повідомлення-рішення були направлені позивачу засобами поштового зв`язку на юридичну адресу підприємства, яка була також вказана у акті перевірки, підписаному головним бухгалтером підприємства позивача без заперечень, проте конверт із вказаними рішеннями до контролюючого органу було повернуто із відміткою відділення поштового зв`язку за закінченням строку зберігання (а.с.46-47).

Відповідно до положень п.42.2 ст.42 Податкового кодексу України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).

У відповідності до положень Податкового кодексу України податкові повідомлення-рішення від 13.11.2018 року №00012981410 та №00012971410 вважаються належним чином врученими платнику податків.

Вважаючи податкову вимогу та вказані податкові повідомлення-рішення протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для визнання протиправною та скасування податкової вимоги від 03 січня 2019 року № 86-56 про сплату приватним підприємством "Туристичний салон" (код ЄДРПОУ 32870534) податкового боргу у сумі 109341,00 грн.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову з наступних підстав.

Згідно з пп. 62.1.3 п.62.1 ст. 62 Податкового кодексу України (далі - ПК України) податковий контроль здійснюється шляхом перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

У відповідності до п.75.1. ст.75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Фактичні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Положеннями п.75.1.3. п.75.1. ст.75 ПК України передбачено, що фактичною вважається перевірка, яка здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

У відповідності до п. 44.1 ст.44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Порядок ведення касових операцій у національній валюті України юридичними особами (крім банків) та їх відокремленими підрозділами незалежно від організаційно-правової форми та форми власності (далі - підприємства), органами державної влади та органами місцевого самоврядування під час здійснення ними діяльності з виробництва, реалізації, придбання товарів чи іншої господарської діяльності (далі - установи), фізичними особами, які здійснюють підприємницьку діяльність (далі - фізичні особи - підприємці) (далі разом у тексті - суб`єкти господарювання), фізичними особами визначає Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління НБУ від 29.12.2017 р. №148.

Книга обліку доходів і витрат/книга обліку доходів - документ установленої форми, що застосовується відповідно до законодавства України для відображення руху готівки. Форми відповідних книг обліку доходів і витрат/книг обліку доходів затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики, відповідно до вимог Податкового кодексу України (п.п.14 п. 3 Положення №148).

Оприбуткування готівки - проведення суб`єктами господарювання обліку готівки в касі на повну суму її фактичних надходжень у касовій книзі/книзі обліку доходів і витрат/книзі обліку доходів/фіскальному звітному чеку/розрахунковій квитанції(п.п.18 п. 3 Положення №148).

У відповідності до абз. 2 п. 5 Положення №148 суб`єкти господарювання здійснюють облік операцій з готівкою у відповідних книгах обліку.

Пунктом 11 Положення №148 визначено, що готівка, що надходить до кас, оприбутковується в день одержання готівки в повній сумі.

Оприбуткуванням готівки в касах установ/підприємств та їх відокремлених підрозділів, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів.

Оприбуткуванням готівки в касах фізичних осіб-підприємців, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх товарними чеками (квитанціями) і веденням книги обліку доходів і витрат (або книги обліку доходів), є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у книзі обліку доходів і витрат (або книзі обліку доходів) на підставі товарних чеків (квитанцій).

Оприбуткуванням готівки в касах відокремлених підрозділів установ/підприємств, а також у касах фізичних осіб-підприємців, які проводять готівкові розрахунки із застосуванням РРО та/або КОРО без ведення касової книги, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень на підставі даних розрахункових документів шляхом формування та друку фіскальних звітних чеків і їх підклеювання до відповідних сторінок КОРО/занесення даних розрахункових квитанцій до КОРО.

Згідно із п.1 та п. 2 ст. 3 Закону України № 265/95-ВР суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов`язані:

1) проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок;

2) видавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням мережі Інтернет, при отриманні товарів (послуг) в обов`язковому порядку розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції.

Пунктами 23, 25 розділу ІІІ Положення №148 визначено, що касові операції оформляються касовими ордерами, видатковими відомостями, розрахунковими документами, документами за операціями із застосуванням електронних платіжних засобів, іншими касовими документами, які згідно із законодавством України підтверджували б факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) готівки. Приймання готівки в касу проводиться за прибутковим касовим ордером, підписаним головним бухгалтером або особою, уповноваженою керівником установи/підприємства. До прибуткових касових ордерів можуть додаватися документи, які є підставою для їх складання. Про приймання установами/підприємствами готівки в касу за прибутковими касовими ордерами видається квитанція (що є відривною частиною прибуткового касового ордера), підписана головним бухгалтером або особою, уповноваженою керівником, підпис яких може бути засвідчений відбитком печатки цієї/цього установи/підприємства. Використання печатки установою/підприємством не є обов`язковим.

Відповідно до пп. 59.1 та 59.3 ст. 59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов`язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Як вбачається із акту перевірки від 31.10.2018 року № 1200/20/34/РРО/32870534 позивачем проведено розрахункові операції без застосування реєстратора розрахункових операцій (розрахункової книжки) при продажі товарів (наданні послуг) 04.10.2018 року на суму 21868,50 грн. (оплата за авіаквитки) та 30.10.2018 року на суму 15049,20 грн. (оплата за авіаквиток).

Так, дійсно на момент проведення перевірки у головного бухгалтера на робочому місці знаходились прибуткові касові ордери №14369 від 04.10.2018 р. на суму 10934,00 грн. та №14370 від 04.10.2018 р. на суму 10934,00 грн.

Колегія суддів не приймає до уваги доводи апелянта про те, що зазанчені кошти було належно оприбутковано з посиланням на ведення касової книги в електронному вигляді, оскільки відповідно до додатку до акту перевірки від 30.10.2018 року, а саме опису наявних купюр та монет, заповненого та підписаного головним бухгалтером ПП Туристичний салон Максик Я.О. , зазначено, що остання дата заповнення касової книги 30.09.2018, а з 01.10 по 30.10 касова книга не заповнювалась.

З огляду на вищевикладене колегія суддів дійшла висновку, що обставини не заповнення позивачем у відповідності до норм діючого законодавства касової книги належним чином зафіксовані у акті перевірки та не спростовані позивачем жодними належними доказами.

Також слід зазначити, що надані до суду перерахування коштів для здійснення оплати на рахунки туроператорів також не можуть бути свідченням факту оприбуткування готівки в день її надходження до каси організації.

Таким чином, під час розгляду справи позивачем не надано належних та допустимих доказів на спростування висновків контролюючого органу, що зафіксовані у акті перевірки від 31.10.2018 року № 1200/20/34/РРО/32870534.

Відповідно до п.1 ст.17 Закону України №265/95-ВР у разі встановлення протягом календарного року в ході перевірки факту: проведення розрахункових операцій з використанням реєстраторів розрахункових операцій або розрахункових книжок на неповну суму вартості проданих товарів (наданих послуг); непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи; нероздрукування відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки на окремому господарському об`єкті такого суб`єкта господарювання: вчинене вперше - 1 гривня; вчинене вдруге - 100 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим підпунктом, товарів (послуг).

Відповідно до абз.3 ч.1 ст.1 Указу Президента України від 12 червня 1995 року N 436/95 "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки" визначено, що у разі порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами - громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є суб`єктами підприємницької діяльності, а також постійними представництвами нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу за неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки - у п`ятикратному розмірі неоприбуткованої суми.

Щодо доводів апеляційної скарги позивача про втрату чинності зазначеного Указу, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до статті 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Дійсно, Указ Президента України від 12.06.1995 року № 436/95 у відповідності до якого до підприємства позивача застосовано штрафні санкції у 5-ти кратному розмірі не оприбуткованої суми наразі втратив чинність у зв`язку з прийняттям Указу Президента України № 418 (2) від 20.06.2019 року.

Отже, з моменту набрання чинності Указом № 418/2019 зазначений вище штраф припиняють свою дію, відповідно фіскальні органи його застосовувати не можуть.

Згідно з Указом №418/2019 він набирає чинності з дня, що настає за днем його опублікування. Опубліковано Указ у газеті Урядовий кур`єр від 22.06.2019 р. № 116. Відповідно, розпочав діяти він з 23.06.2019 р.

До того ж, Конституційний Суд України у рішенні від 09.02.1999 по справі № 1-7/99 надав офіційне тлумачення статті 58 Конституції. Судом зазначено, що положення частини першої статті 58 Конституції України про те, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи, треба розуміти так, що воно стосується людини громадянина (фізичної особи).

Проте, в даному випадку позивачем у справі є Приватне підприємство "Туристичний салон", та момент винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень Указ Президента України від 12.06.1995 року № 436/95 був чинним.

Враховуючи обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що податкові повідомлення-рішення від 13.11.2018 року №00012981410 та №00012971410 податковим органом прийнято правомірно, у зв`язку з чим останні скасуванню не підлягають.

Крім того, судом першої інстанції встановлено, що податкові повідомлення-рішення від 13.11.2018 року №00012981410 та №00012971410 з огляду на положення п.42.2 ст.42 Податкового кодексу України вважаються належним чином врученими підприємству позивача.

Проте, визначена податковими повідомленнями-рішеннями сума грошового зобов`язання не була сплачена платником самостійно, що призвело до наявності заборгованості у платника податку в інтегрованій картці платника податку.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Як вбачається з ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для визнання протиправною та скасування податкової вимоги від 03 січня 2019 року № 86-56 про сплату приватним підприємством "Туристичний салон" (код ЄДРПОУ 32870534) податкового боргу у сумі 109341,00 грн.

Суд першої інстанції належним чином оцінив надані докази і на підставі встановленого, обґрунтовано відмовив у задоволенні адміністративного позову.

Відповідно до ч.1 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18.07.2019 року по справі № 520/3454/19 відповідає вимогам ст. 242 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог позивача.

Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ч. 4 ст. 229, ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Туристичний салон" залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18.07.2019 року по справі № 520/3454/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя (підпис)З.О. Кононенко Судді (підпис) (підпис) О.І. Сіренко В.А. Калиновський Повний текст постанови складено 01.11.2019 року