Постанова

від 31.07.2019 по справі 640/22263/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 01010, м. Київ, вул. Московська, 8, корп. 30. тел/факс 254-21-99, e-mail: inbox@6apladm.ki.court.gov.ua

Головуючий у першій інстанції: Федорчук А.Б.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 липня 2019 року Справа № 640/22263/18

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Епель О.В.,

суддів: Губської Л.В., Карпушової О.В.,

за участю секретаря Лісник Т.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 08 квітня 2019 року у справі

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Адвантаж Україна

до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві

про визнання протиправними та скасування

податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ :

Історія справи.

Товариство з обмеженою відповідальністю АДВАНТАЖ УКРАЇНА (далі - позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 04.10.2018 р. №№ 00012401402, 00012411402, 00012421402.

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 08 квітня 2019 року адміністративний позов було задоволено частково: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС у м. Києві від 04.10.2018 р. №№ 00012401402, 00012411402, 00012421402.

У задоволенні позову в іншій частині позовних вимог - відмовлено.

Ухвалюючи зазначене судове рішення, суд виходив з того, що операції позивача з ФГ Ількон-2016 підтверджуються відповідними первинними документами, зокрема щодо подальшого руху товару на експорт, та є реальними, що наявність кримінального провадження у відношенні посадових осіб даного ФГ не є беззаперечним доказом безтоварності таких операцій.

Не погоджуючись з таким рішенням суду в частині задоволення позовних вимог, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій наполягає на тому, що первинні документи, на які посилається позивач як на доказ товарності спірних операцій, не містять обов`язкових реквізитів, зокрема у видаткових накладних відсутні відомості про особу, яка їх підписала, та реквізити довіреності, на підставі якої вона діяла.

Крім того, апелянт зазначає, що в рамках кримінального провадження встановлено, що контрагент позивача створений з метою надання послуг з мінімізації податкових зобов`язань, які підлягають сплаті до бюджету, що під час податкової перевірки було досліджено ланцюг постачання сої у лютому 2018 року та не вдалося встановити виробника товару .

З цих та інших підстав апелянт просить скасувати оскаржуване рішення суду та ухвалити постанову про відмову в задоволенні позову в повному обсязі, зазначаючи, що судом першої інстанції було неповно встановлено обставини та порушено норми матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи в цілому.

Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.05.2019 р. відкрито апеляційне провадження у справі, установлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу та призначено справу до судового розгляду.

Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить залишити її без задоволення, а рішення суду - без змін, наполягаючи на тому, що вчинені між ним і ФГ Ількон-2016 операції є товарними, що придбана продукції ним експортована до Словаччини і це підтверджено документально, що наявність кримінального провадження не є доказом фіктивності операцій, які повністю підтверджені первинними документами, і що жодного вироку суду відповідач не надав.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - без змін з наступних підстав.

Обставини справи, установлені судом першої інстанції.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, товариство з обмеженою відповідальністю АДВАНТАЖ УКРАЇНА (далі - ТОВ АДВАНТАЖ УКРАЇНА ) є юридичною особою та перебуває на податковому обліку як платник податку на додану вартість (далі - ПДВ).

20.02.2018 р. між ФГ Ількон-2016 (постачальник) в особі директора Тищенко П.Ю. і ТОВ Адвантаж Україна (покупець) в особі директора Кривокоритова А.В. укладено договір поставки № 20/02ФЛ, відповідно до умов якого постачальник зобов`язується здійснити поставку товару, а покупець прийняти та оплатити поставлений товар. Кількість та якість товару, графік поставки, місце поставки та інші умови поставки окремої партії товару визначаються сторонами у специфікаціях, які є невід`ємною частиною цього договору. Специфікація є дійсною за умови підписання її сторонами. Якщо умови поставки товару зазначені в специфікації відрізняються від умов, які передбачені цим договором, повинні застосовуватися умови поставки, вказані у специфікації для поставки визначеної в специфікації кількості товару.

Пунктами 3.1-3.4, 5.1 вказаного договору передбачено, що найменування, асортимент, кількість та якісні характеристики товару зазначаються у специфікаціях, які підписуються обома сторонами та є невід`ємною частиною цього договору. Кількість товару вимірюється в метричних тоннах. Постачальник зобов`язується поставити товар, який належить постачальнику на праві власності. Постачальник гарантує, що товар не знаходиться під арештом, не являється предметом забезпечення чи податкової застави, будь-які треті особи не мають жодних зобов`язальних чи речових прав на товар. Постачальник зобов`язується поставити товар українського походження та на вимогу покупця надати будь-які документи, які підтверджують походження товару на етапі його вирощування, переробки, транспортування та постачання.

Право власності на товар переходить до покупця з дати виписки постачальником видаткової накладної на товар. У разі здійснення поставки на умовах EXW видаткова накладна виписується з дати оформлення:

а) складського документу - при поставці товару (зернових культур) на сертифікованому зерновому складі чи

б) акту приймання-передачі - при поставці товару на несертифікованому зерновому складі/території заводу-виробника.

У специфікації № 1 до договору поставки від 20.02.2018 р. № 20/02ФЛ сторонами погоджено, що:

- постачальник зобов`язується передати у власність покупця, а покупець зобов`язується передати у власність покупця, а покупець зобов`язується прийняти і оплатити товар на умовах, визначених в цій специфікації, а саме - 600 тон сої на загальну суму 6 950 400,00 грн.;

- постачальник забезпечує поставку товару автотранспортом та/або залізничним транспортом на умовах СРТ (термінал). Сторони дійшли згоди, що зберігання товару, відповідно до умов специфікації, здійснюється постачальником безоплатно протягом 1 календарного місяця, що відраховується від моменту отримання постачальником повідомлення від покупця (факсом та/або електронною поштою) про неможливість відвантаження партії товару.

При цьому, постачальник зобов`язується передати визначену кількість товару у власність покупця згідно із наступним графіком поставки 600 МТ (+/-10%) протягом періоду з 22.02.2018 р. до 15.06.2018 р. (пункт 6 специфікації).

Постачальник повинен передати покупцю документи, які супроводжують товар, а саме: видаткову накладну, яка завірена підписом уповноваженої особи та печаткою постачальника; копії транспортних документів (товарно-транспортну накладну, якщо поставка здійснюється автотранспортом або залізничну накладну, якщо поставка здійснюється залізничним транспортом), з календарним штемпелем терміналу/порту про дату вивантаження товару в місці доставки, та з відміткою лабораторії терміналу щодо якості поставленого товару на звороті.

Товарність операцій позивача та його контрагента за вказаним договором підтверджується видатковими та податковими накладними, платіжними дорученнями, банківською випискою.

Товар, придбаний позивачем у ФГ Ількон-2016 у подальшому був реалізований на експорт за участі комісіонера - ТОВ Гуд Енд Сервіс , відносини позивача з яким оформлені договором комісії від 20.02.2018 р. № 20.02ФЛ.

Належним виконанням комісіонером своїх обов`язків за цим договором вважається вчинення комісіонером правочину (укладення договору купівлі-продажу із третіми особами-нерезидента) щодо продажу товарів та фактична передача товарів третім особам. Виконання комісіонером своїх зобов`язань підтверджується звітом комісіонера (пункт 1.2 договору).

Відповідно до специфікації №1 до договору комісії №20.02ФЛ від 20 лютого 2018 року комісіонер зобов`язується здійснити від свого імені та за рахунок комітента угоду з продажу за межами України 600 (+/-10%) тон сої за мінімальною вартістю реалізації партії товару 240 000,00 (+/-10%) дол. США.

Наявними в матеріалах справи копіями актів прийому-передачі товару підтверджується передання комітенту 642,72 тони сої.

Також копіями накладних, товаро-транспортних накладних та звітами комісіонера підтверджується здійснення експорту товару (сої) у розмірі 641,57 тон.

При здійсненні вантажно-розвантажувальних робіт портом списано 1,15 тон втрат сої.

У період з 31.07.2018 р. по 28.08.2018 р. ГУ ДФС у м. Києві проведено планову виїзну документальну перевірку ТОВ Адвантаж Україна з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 25 квітня 2016 року по 31 березня 2018 року, валютного законодавства за період з 25 квітня 2016 року по 31 березня 2018 року, з питань єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 25 квітня 2016 року по 31 березня 2018 року, за результатами якої складено акт від 18.09.2018 р. № 641/26-15-14-02-05/40445180.

У вказаному акту перевірки відповідачем встановлено порушення позивачем:

- пункту 44.1 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, пункту 5 П(С)БО №11, пункту 5 П(С)БО №15, пункту 17 П(С)БО №8, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 1 098 518,00 грн., в тому числі по періодам - І квартал 2018 року - 1 098 518,00 грн.;

- пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188, пункту 198.2 статті 198, пункту 201.1 статті 201 та пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 1 043 521,00 грн., в т.ч. по періодам: лютий 2018 - 295 392,00 грн., березень 2018 року - 748 129,00 грн. та завищено від`ємне значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного(податкового) періоду (ряд. 21 декларації) в сумі 56 959,00 грн., в тому числі по періодам: березень 2018 року - 56 959,00 грн.;

- статті 1 Закону України Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті від 23 вересня 1994 року №185/94-ВР, а саме несвоєчасне надходження на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю Адвантаж Україна валютної виручки в сумі 133 874,693 дол. США (еквів. 3 540 815,84 грн.) від нерезидента Orient Trans Trade FZE (Об`єднані Арабські Емірати) за контрактом від 27 грудня 2016 року №27/12-16.

Висновки контролюючого органу, наведені в акті перевірки обґрунтовані наявністю кримінальних проваджень №№ 32018100060000023, 42017000000004294 у відношенні посадових осіб контрагента позивача та його контрагентів та безтоварністю операцій, задокументованих між позивачем і ФГ Ількон-2016 з посиланням податкового органу на ланцюг постачання та ймовірні порушення вимог законодавства контрагентом позивача та його контрагентами.

На підставі акта перевірки податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 04.10.2018 р.:

- № 00012401402, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 1 373 148,00 грн., з яких за податковими зобов`язаннями 1 098 518,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 274 630,00 грн.;

- № 00012411402, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з ПДВ у розмірі 1 304 401,00 грн., з яких за податковими зобов`язаннями в розмірі 1 043 521,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 260 880,00 грн.;

- № 00012421402, яким позивачу зменшено розмір від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного (звітного) періоду на суму 56 959,00 грн.

Вважаючи такі податкове повідомлення-рішення протиправними, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Нормативно-правове обґрунтування.

Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, нормами Податкового кодексу України (далі - ПК України), Законом України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (далі - Закон № 996-XIV).

Так, відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 ПК України визначено, що витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно з пп. 14.1.36 п.14.1 ст. 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України передбачено, що податковий кредит - це сума, на яку платник. податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

У п.п. 134.1 ст. 134 ПК України визначено, що об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Відповідно до п.п. 138.1, 138.2 ст. 138 ПК України, витрати, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, складаються із:витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті:інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов`язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Платник податку для визначення об`єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Згідно з пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку не враховуються при визначенні оподаткованого прибутку.

Пунктами 198.1-198.3, 198.6 статті 198 ПК України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів ( у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України ) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п.п. 201.1, 201.10 ст. 201 ПК України платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов`язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 ПК України.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

У ч. 1, 2 ст. 9 Закону №996-XIV закріплено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України Про електронний цифровий підпис , або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Висновки суду апеляційної інстанції.

Системний аналіз викладених правових норм дозволяє стверджувати, що для встановлення правомірності визначення платником податків його податкових зобов`язань з ПДВ належить з`ясувати реальність руху активів і коштів у процесі здійснення господарських операцій, а також господарську мету укладання відповідних договорів та економічний результат їх вчинення.

Перевіряючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів звертає увагу на те, що реальність операцій позивача з ФГ Ількон-2016 підтверджується відповідними первинними документами, про що було зазначено вище.

Крім того, матеріалами справи підтверджується господарська мета вчинення спірних операцій між позивачем і зазначеним контрагентом, відповідність таких операцій видам його економічної діяльності і використання придбаного товару у господарській діяльності позивача.

Таким чином, оскільки господарські операції позивача із зазначеним контрагентом підтверджуються відповідними первинними документами, відображені у податкових накладних, зареєстрованих належним чином, розрахунки між сторонами доведені, господарська мета їх проведення, доцільність і економічний результат підтверджені, то колегія суддів вважає, що висновки податкового органу щодо фіктивності таких операцій є безпідставними та необґрунтованими.

Посилання апелянта на наявність кримінальних проваджень №№ 32018100060000023, 42017000000004294 у відношенні посадових осіб контрагента позивача та їх контрагентів, на те, що в рамках кримінального провадження встановлено, що контрагент позивача створений з метою надання послуг з мінімізації податкових зобов`язань, які підлягають сплаті до бюджету, що під час податкової перевірки було досліджено ланцюг постачання сої у лютому 2018 року та не вдалося встановити виробника товару, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки ані до суду першої інстанції, ані в ході апеляційного провадження відповідачем не надано вироку суду, яким би було встановлено фіктивність безпосередньо операцій між позивачем і ФГ Ількон-2016 , зокрема у період, що є спірним у цій справі.

Крім того, ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 03.07.2019 р. в апелянта було витребувано відомості щодо стадії відповідного кримінального провадження та копії процесуальних рішень, прийнятих у ході його здійснення, але таких доказів суду не надано, а лише повідомлено про зміну підслідності. Натомість позивачем подано до суду витребувані в нього докази.

Також судова колегія звертає увагу, що відповідачем не доведено, що між позивачем та зазначеним контрагентом мали місце злагоджені узгоджені дії, спрямовані на формальне оформлення господарських операцій без їх фактичного вчинення для отримання податкових вигід.

Разом з тим, статтею 61 Конституції України регламентовано принцип індивідуальної відповідальності і жодною нормою чинного законодавства не визначено прямої залежності між правомірністю формування платником податків показників його податкової звітності та діями його контрагента та/або відповідних посадових осіб і для формування показників податкової звітності необхідним є лише встановлення факту здійснення господарської операції та підтвердження її відповідними первинними бухгалтерськими документами

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 27.03.2018 р. по справі № 816/809/17, від 13.03.2018 р. по справі № 814/3520/13-а, а також є сталою у практиці Європейського суду з прав людини.

Так, у рішенні по справі Булвес АД проти Болгарії від 22.01.2009 р. (2009 р., заява № 3991/03) Європейським судом зазначено, що платник податків не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо він не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Крім того, апеляційний суд враховує правову позицію Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), викладену в п. 50 рішення від 14 жовтня 2010 року у справі Щокін проти України , в якому ЄСПЛ, зокрема зазначив, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Питання, чи було дотримано справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав окремої особи, виникає лише тоді, коли встановлено, що оскаржуване втручання відповідало вимозі законності і не було свавільним

У рішеннях від 09 січня 2007 року у справі Інтерсплав проти України , від 10 березня 2010 року у справі Бізнес Супорт Центр проти Болгарії ЄСПЛ наголосив, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов`язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Відповідно до ст. 6 КАС України та ст. 17 Закон України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини висновки ЄСПЛ є джерелом права.

Посилання апелянта на ймовірний розрив ланцюга постачання апеляційний суд також до уваги не приймає, оскільки відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим, тож у жодному разі не може засновуватися на припущеннях.

Доводи апелянта щодо недоліків первинної документації, складеної між позивачем та його контрагентом за результатами спірних операцій не надають достатніх підстав вважати спірні операції фіктивними, оскільки певні недоліки первинних документів, складених за результатами проведених господарських операцій, не тягнуть за собою втрату ними статусу належних документів та не позбавляють платника права на податкові пільги.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 13.02.2018 р. по справі № 804/79/15.

При цьому, апеляційний суд зазначає, що податковий орган відповідно до принципу офіційності повинен доводити в суді фіктивність господарської операції як підстави для нарахування платникові податків податкових зобов`язань та правомірності прийняття свого рішення.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 20.02.2018 р. у справі № 817/149/17, від 29.03.2018 р. у справі № 813/2758/16.

Надаючи оцінку всім доводам апелянта, судова колегія також приймає до уваги рішення ЄСПЛ по справі Ґарсія Руіз проти Іспанії (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, в якому Суд зазначив, що …хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід… .

Таким чином, враховуючи вищевикладені обставини та оцінивши докази у їх сукупності, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним і відповідачем, який є суб`єктом владних повноважень, всупереч вимогам ч. 2 ст. 77 КАС України, не доведено зворотного.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що судом повно і правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, відповідно до вимог ст. 242 КАС України.

Згідно зі ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на це, апеляційна скарга Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві підлягає залишенню без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 08 квітня 2019 року - без змін.

Оскільки судом апеляційної інстанції не здійснено зміни або скасування рішення суду, то відповідно до ст. 139 КАС України, понесені відповідачем та апелянтом у цій справі судові витрати перерозподілу не підлягають.

Керуючись ст.ст. 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві - залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 08 квітня 2019 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.

Судове рішення виготовлено 31 липня 2019 року.

Головуючий суддя

Судді: