Постанова

від 31.07.2019 по справі 806/5308/15

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

31 липня 2019 року

м. Київ

справа №806/5308/15

адміністративне провадження №К/9901/12305/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді Кравчука В.М., суддів Єзерова А.А., Стародуба О.П.,

розглянув у письмовому провадженні

касаційну скаргу ОСОБА_1

на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 18 травня 2016 (суддя Сичова О.П.) та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 17 жовтня 2016 року (колегія у складі суддів Бучик А.Ю., Жизневська А.В., Котік Т.С.)

у справі №806/5308/15

за позовом ОСОБА_1

до Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Житомирській області

про визнання припису незаконним та рішення про скасування декларації.

І. РУХ СПРАВИ

1. У грудні 2015 року ОСОБА_1 звернулася до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Житомирській області. Позивач просила

- визнати протиправними та скасувати припис Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Житомирській області №63/4/15 від 24.07.2015 про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил та Рішення про скасування декларації ЖТ №143151820435 від 02.07.2015 про прийняття завершеного будівництвом об`єкту до експлуатації;

- визнати протиправним та скасувати наказ Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Житомирській області № 57 від 28.07.2015 Про скасування реєстрації декларації .

2. Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 18.05.2016, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 17.10.2016, у задоволенні позову відмовлено.

3. 17.11.2016 ОСОБА_1 подала до Вищого адміністративного Суду України касаційну скаргу. Просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанції, прийняти нове про задоволення позову.

4. Ухвалою Вищого адміністративного Суду України від 27.12.2016 відкрито касаційне провадження.

5. У зв`язку з ліквідацією Вищого адміністративного Суду України справу передано на розгляд до Верховного Суду.

II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

6. ОСОБА_1 є власником частини житлового будинку в АДРЕСА_1 , що підтверджується рішенням Овруцького районного суду від 03.02.2009 та договором про поділ в натурі часток житлового будинку від 05.06.2009.

7. Рішенням міської ради №177 від 26.06.2012 затверджено ОСОБА_1 технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право користування земельною ділянкою площею 0,0331 га та надано земельну ділянку в оренду для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).

8. 23.07.2012 між ОСОБА_1 та Овруцькою міською радою укладено договір оренди землі, за умовами якого ОСОБА_1 приймає в строкове платне користування земельну ділянку загальною площею 0,0331 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка знаходиться в АДРЕСА_1 .

9. Рішенням Овруцької міської ради №188 від 22.08.2012 ОСОБА_1 надано дозвіл на виготовлення проектної документації на будівництво добудови до частини житлового будинку на орендованій земельній ділянці при умові дотримання ДБН.

10. На виконання зазначеного рішення ОСОБА_1 виготовила проектну документацію, отримала містобудівні умови і обмеження забудови земельної ділянки (реконструкція частини житлового будинку під магазин непродовольчих товарів), будівельний паспорт.

11. До початку будівельних робіт ОСОБА_1 подано до Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Житомирській області повідомлення про початок будівельних робіт, декларацію про початок будівельних робіт та в подальшому декларацію про готовність об`єкта до експлуатації, що не відповідала вимогам чинного законодавства, та після усунення недоліків подано повторно, прийнята і зареєстрована 26.06.2015 за № 3297/15.

12. Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Житомирській області в період з 20.07.2015 по 24.07.2015 провело позапланову перевірку за адресою

АДРЕСА_1. 13 . На час перевірки магазин був зданий в експлуатацію та зареєстрована декларація про готовність об`єкта до експлуатації серія ЖТ№ 143151820435 від 02.07.2015.

14. Перевіркою встановлено, що у пункті 11-1 декларації про готовність об`єкта до експлуатації від 02.07.2015 ОСОБА_1 зазначила договір оренди земельної ділянки №б/н від 23.07.2012. При вивченні вищевказаного договору, а також беручи до уваги відомості, зазначені у листі Овруцької міської ради від 15.06.2015 № 02-16/620, перевіряючими було встановлено, що згідно умов договору земельна ділянка надана ОСОБА_1 на умовах оренди для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка). Відповідно до генерального плану м. Овруча земельна ділянка розташована на території садибної житлової забудови. Пунктом 19 договору оренди передбачено заборону на зміну цільового призначення земельної ділянки. Незважаючи на умови договору, ОСОБА_1 виконані будівельні роботи з реконструкції частини житлового будинку під магазин, що зумовило фактичне використання орендованої земельної ділянки не за цільовим призначенням.

15. 24.07.2015 складений відповідний акт, протокол про адміністративне правопорушення від 24.07.2015 та припис № 63/4/15 про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил.

16. Зазначеним приписом вимагається надати достовірні дані щодо документу, який надає ОСОБА_1 право власності чи користування земельною ділянкою під об`єктом Реконструкція частини житлового будинку під магазин АДРЕСА_1 з метою комерційного використання у термін до 01.10.2015 р.

17. 05.08.2015 ОСОБА_1 отримала свідоцтво про право власності на громадський будинок (магазин) в АДРЕСА_1 , площею 389,2 кв. м.

18. Крім того, в матеріалах справи наявні докази, які свідчать, що ОСОБА_1 зверталась до відповідача з заявою про надання дозволу на зміну цільового призначення земельної ділянки ( АДРЕСА_1 ). Рішенням Овруцької міської ради №89 від 23.04.2015 їй було відмовлено у наданні дозволу на зміну цільового призначення вказаної земельної ділянки.

ОСОБА_1 оскаржувала в судовому порядку зазначене рішення.

Постановою від 18.06.2015 суд першої інстанції відмовив їй в позові (справа № 286/1869/15-а). Постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 21.10.2015 визнано нечинним зазначене рішення та зобов`язано Овруцьку міську раду повторно розглянути заяву ОСОБА_1 щодо надання дозволу на зміну цільового призначення земельної ділянки, наданої для обслуговування частини житлового будинку. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 15.03.2017 постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду скасовано та залишено в силі постанову Овруцького районного суду Житомирської області.

19. Рішенням від 26.11.2015 № 40 судове рішення взято до відома, запропоновано ОСОБА_1 представити робочий проект на реконструкцію, запропонувати розглянути питання придбання у власність даної земельної ділянки.

20. На підставу договору купівлі-продажу від 16.06.2016 ОСОБА_1 придбала у власність зазначену земельну ділянку.

ІІІ. АРГУМЕНТИ СТОРІН

21. ОСОБА_1 позовні вимоги обґрунтовувала тим, що є власником житлового будинку. Їй було надано дозвіл на виготовлення проектної документації на будівництво добудови до частини житлового будинку (магазину). Виготовлено проектну документацію, отримано містобудівні умови, будівельний паспорт та 05.08.2015 позивач отримала свідоцтво про право власності на магазин. Зазначає, що нею не було допущено жодних правопорушень, оскільки із заявою про зміну цільового призначення вона зверталась до міської ради. На підставі судового рішення зобов`язано розглянути цю заяву. Вважає, що після подання декларації про готовність об`єкта до експлуатації слід змінювати цільове призначення земельної ділянки. У декларацію внесено правдиві дані про будівництво на земельній ділянці, що перебувала в оренді, оскільки іншого договору не було.

22. Відповідач проти позову заперечував з тих підстав, що у разі виявлення Інспекцією недостовірних даних, наведених у зареєстрованій декларації, які є підставою вважати об`єкт самочинним будівництвом, зокрема, якщо він збудований на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, реєстрація такої декларації підлягає скасуванню. Під метою надання земельної ділянки слід розуміти той вид, що визначений у відповідному рішенні. Земельна ділянка надана позивачеві для будівництва, обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка). У декларації від 02.07.2015 позивач задекларувала, що об`єкт (магазин) збудовано на земельній ділянці з цільовим призначенням вказаним у договорі оренди, що не давало їй право на його зведення на ділянці з таким цільовим призначенням.

ІV. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

23. Відмовляючи в позові, суд першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що відповідно до статті 24 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" забудова земельної ділянки здійснюється в межах її цільового призначення, встановленого відповідно до законодавства. Класифікацію видів цільового призначення земель затверджено наказом Державного комітету України із земельних ресурсів 23.07.2010 №548. Класифікатором передбачено, що земельні ділянки для будівництва та обслуговування житлових будинків і господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) віднесені до земель житлової забудови та мають код КВЦП 02.01, а земельні ділянки для будівництва та обслуговування будівель торгівлі віднесені до земель громадської забудови і мають код КВЦП 03.07. Підрозділом 03.07 розділу 3 секції В "Землі громадської забудови" Класифікатора встановлено, що землі з цільовим призначенням "Для будівництва та обслуговування будівель торгівлі" можуть використовуватися для розміщення громадських будівель і споруд, готелів, торгівельних будівель, для публічних виступів, для музеїв та бібліотек, для навчальних закладів, для лікарень та оздоровчих закладів, інших об`єктів загального користування.

24. Таким чином, позивачем наведено недостовірні дані у п. 11-1 декларації про готовність до експлуатації об`єкта, адже задекларовано, що вказаний об`єкт (магазин) збудовано на земельній ділянці, яку відведено для цієї мети. Натомість призначення об`єкта не відповідає цільовому призначенню земельної ділянки: "для будівництва індивідуальних житлових будинків (присадибна ділянка)".

V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

25. Доводи касаційної скарги позивача, якими обґрунтовується незаконність рішень судів попередніх інстанцій, фактично є аналогічними до тих, якими ОСОБА_1 обґрунтовувала позов. Додатково позивач зазначила, що суди не взяли до уваги, що її не було повідомлено про розгляд питання про скасування декларації, не викликали для надання пояснень.

26. Заперечень на касаційну скаргу не подано.

VI. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

27. Верховний Суд перевірив доводи касаційної скарги, правильність застосування норм матеріального та процесуального права і дійшов висновку про задоволення касаційної скарги з таких підстав.

28. Предметом спору є достовірність відомостей, внесених до декларації про готовність об`єкта до експлуатації в частині документа, що дає право на використання земельної ділянки під забудову магазину.

29. У цьому спорі недостовірними даними відповідач вважає зазначення у декларації про готовність об`єкта до експлуатації від 02.07.2015 договору оренди земельної ділянки від 23.07.2012, який, на думку відповідача, не дає права використовувати земельну ділянку під комерційне призначення.

30. Перевіряючи правильність застосування судами норм матеріального права під час оцінки ними відомостей, що внесені позивачем до декларації, суди дійшли висновку, що позивач побудувала об`єкт на земельній ділянці, не відведеній для цієї мети.

31. Верховний Суд з цим висновком не погоджується.

32. Відповідно до статті 1 Закону України Про землеустрій цільове призначення земельної ділянки - використання земельної ділянки за призначенням, визначеним на підставі документації із землеустрою у встановленому законодавством порядку.

33. Відповідно до ст.19 Земельного кодексу України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на різні категорії, зокрема, землі житлової та громадської забудови.

34. Частиною 1 ст. 20 ЗК України передбачено, що віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення.

35. Отже, зміна цільового призначення земельних ділянок (тобто переведення земельної ділянки з однієї категорії, визначеної ч. 1 ст. 19 ЗК України в іншу) здійснюється за проектами землеустрою та з дотриманням відповідної процедури.

36. Водночас, відповідно до ч. 5 ст. 20 ЗК України види використання земельної ділянки в межах певної категорії земель (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони) визначаються її власником або користувачем самостійно в межах вимог, встановлених законом до використання земель цієї категорії, з урахуванням містобудівної документації та документації із землеустрою.

37. Отже, зміна виду використання земельної ділянки в межах однієї категорії земель (за виключенням земель сільськогосподарського призначення та земель оборони), здійснюється її власником (користувачем) самостійно.

38. Відповідно до генерального плану м. Овруча земельна ділянка розташована на території садибної житлової забудови. На підставі договору оренди від 23.07.2012 земельна ділянка, яка знаходиться в АДРЕСА_1 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) перебувала в користуванні ОСОБА_1 . На підставі договору купівлі-продажу від 16.06.2016 ОСОБА_1 отримала у власність зазначену земельну ділянку.

39. ОСОБА_1 зверталась до міської ради як власника земельної ділянки щодо надання дозволу на зміну цільового призначення земельної ділянки, наданої для обслуговування частини житлового будинку. Рішенням ради №89 від 23.04.2015 їй було відмовлено, а відмова оскаржена до суду. Зазначений судовий спір було вирішено не на користь ОСОБА_1

40. Суд звертає увагу, що зміна виду використання земельної ділянки в межах однієї категорії земель не є зміною її цільового призначення, а отже, не потребує проходження процедур, які відповідно до земельного законодавства України застосовуються при зміні цільового призначення (розробки проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, його затвердження тощо).

41. Єдина умова, яку встановлює ч.5 ст. 20 ЗК України при самостійному визначені виду використання земельної ділянки її власником/користувачем, є дотримання вимог, встановлених законом до використання земель цієї категорії, та необхідність урахування містобудівної документації та документації із землеустрою.

42. Суд враховує, що зводячи магазин, позивачка діяла з дотриманням вимог містобудівної документації. У містобудівних умовах, проектній документації, будівельному паспорті та деклараціях вона зазначала про будівництво саме магазину і зазначала відомості про земельну ділянку, якою володіла і користувалася на законних підставах. Усі державні органи та органи місцевого самоврядування знали про спорудження магазину і з цим погоджувалися.

43. Зазначені дії свідчать про те, що до декларації ЖТ №143151820435 від 02.07.2015 про прийняття завершеного будівництвом об`єкту до експлуатації внесено достовірні відомості. Відтак, її скасування є протиправним.

44. Інші доводи касаційної скарги, зокрема щодо порушення порядку проведення перевірки, не мають самостійного значення, оскільки не впливають на загальний висновок суду щодо вирішення спору. Тому Суд вважає, що їх докладний аналіз є зайвим.

45. Відповідно до ч. 1 ст. 351 КАС України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

46. Оскільки доводи касаційної скарги про порушення норм матеріального права знайшли підтвердження під час касаційного перегляду, Суд дійшов висновку, що відповідні судові рішення суду першої та апеляційної інстанції підлягають скасуванню з ухваленням нової постанови - про задоволення позову.

47. Враховуючи, що в задоволенні позову та апеляційної скарги позивачеві було відмовлено, судові витрати було покладено на позивача. За подання позову позивач сплатив судовий збір в розмірі 487,20 грн., за подання апеляційної скарги - 535,92 грн., за подання касаційної скарги - 661, 44 грн.

48. Оскільки, суд касаційної інстанції задовольнив позовні вимоги позивача повністю, то відповідно до ст. 139 КАС України судові витрати підлягають розподілу, а саме стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір в сумі 1684,56 грн.

Керуючись ст.ст.139, 243, 341, 351 КАС України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

2. Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 18 травня 2016 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 17 жовтня 2016 року у справі №806/5308/15 скасувати .

3. Ухвалити нове рішення. Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати припис Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Житомирській області №63/4/15 від 24.07.2015 про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил та Рішення про скасування декларації ЖТ №143151820435 від 02.07.2015 про прийняття завершеного будівництвом об`єкту до експлуатації.

Визнати протиправним та скасувати наказ Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Житомирській області № 57 від 28.07.2015 Про скасування реєстрації декларації .

4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Житомирській області (м. Житомир, майдан С.П. Корольова, 12) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати у розмірі 1 684,56 (одна тисяча шістсот вісімдесят чотири) гривні 56 (п`ятдесят шість) копійок.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя В.М. Кравчук

Суддя О.П. Стародуб

Суддя А.А. Єзеров