Рішення

від 01.08.2019 по справі 922/1793/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" серпня 2019 р.м. ХарківСправа № 922/1793/19

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Лавренюк Т.А.

розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортно-експедиторська компанія "Український транспортний центр" (код ЄДРПОУ 41694955, адреса: 93300, Луганська область, м. Попасна, вул. первомайська, 58, оф.7; поштова адреса: 49000, м. Дніпро, вул.Старокозацька, б.25, оф.8) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Алеко" (код ЄДРПОУ 21181738, адреса: 61202, м. Харків, вул. Ахсарова, 8) про стягнення 114 355,96грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Транспортно-експедиторська компанія "Український транспортний центр" звернулось до суду з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Алеко" заборгованість в сумі 114 355,96грн., з яких 99 960,00 грн. основний борг, 11 050,38грн. пеня, 2 417,58грн. збитки від інфляції, 928,00грн. 3% річних. Також позивач просить суд покласти на відповідача понесені витрати зі сплати судового збору.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач, в порушення умов договору про надання послуг № УТЦ-А/Д-2606-18 від 26.06.2018, взяті на себе зобов`язання належним чином не виконав, за надані позивачем послуги не розрахувався.

Ухвалою суду від 11.06.2019 прийнято позовну заяву до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами. Цією ж ухвалою відповідачу встановлено строк для подання відзиву на позов - 15 календарних днів з дня вручення цієї ухвали.

Відповідачем право на подачу відзиву на позовну заяву, протягом визначеного судом строку, не реалізовано. Як вбачається з повідомлення про вручення поштового відправлення ухвалу суду про відкриття провадження по справі відповідач отримав 14.06.2019.

За таких обставин суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за наявними матеріалами.

З`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи та надані позивачем докази, суд встановив наступне.

26.08.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Транспортно-експедиторська компанія "Український транспортний центр" (позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Алеко" (відповідач) укладено договір про надання послуг № УТЦ-А/Д-2606-18 (далі договір), відповідно до умов якого позивач за рахунок відповідача надає послуги з перевезення вантажів рухомим складом та механізмами: думпкарів в кількості п`ять вагонів, а відповідач здійснює оплату за надані послуги відповідно до умов цього договору.

За умовами п.3.2 договору приймання та передача послуг від позивача до відповідача оформляється актом прийому-передачі послуг, який складається позивачем на підставі фактично наданих послуг та актів початку-закінчення надання послуг та підписується відповідачем.

Акт прийому-передачі послуг складається позивачем щомісячно до п`ятого числа, наступного за звітним, та протягом п`яти календарних днів підписується відповідачем.

У розділі 4 договору сторони погодили умови оплати та порядок здійснення розрахунків, а саме: відповідно до п.4.3 розмір плати за користування рухомим складом та механізмами становить 1 560,00грн. за один вагон на добу. Плата за користування рухомим складом та механізмами оплачується на момент передачі в користування та підписання актів прийому-передачі рухомого складу та механізмів. Відповідач зобов`язався оплатити суму плати за користування рухомим складом та механізмами в розмірі 100% вартості такого користування за 60 днів, тобто за перший та останній місяць користування. В подальшому, як погоджено сторонами у договорі, оплата за користування рухомим складом здійснюється шляхом 100% передплати до п`ятого числа на наступний місяць, згідно виставленого рахунку позивача. У разі збільшення кількості рухомого складу та механізмів в поточному місяці, відповідач зобов`язався сплатити позивачу додаткову попередню оплату протягом 3-х банківських днів з моменту отримання відповідного рахунку.

Як зазначив позивач у позовній заяві, на виконання умов договору позивач надав відповідачу послуги, в підтвердження чого суду надано акти надання послуг за період з липня 2018р. по січень 2019р., що підписані відповідачем без будь-яких зауважень та заперечень.

Відповідач взяті на себе зобов`язання належним чином не виконав, за отримані послуги розрахувався частково, у зв`язку з чим у нього перед позивачем утворилась заборгованість в сумі 220 960,00грн.

Позивач 28.03.2019 на адресу відповідача направив претензію про сплату грошових коштів за надані послуги в розмірі 220 960,00грн., яка була залишена відповідачем без відповіді. Проте, як вказує позивач, відповідач станом на 29.05.2019 частково сплатив заборгованість на суму 99 960,00грн. Таким чином, станом на день звернення позивача до суду з позовом, заборгованість відповідача перед позивачем становить 99 960,00грн.

На вказану суму боргу позивач нарахував відповідачу за період з 05.02.2019 по 29.05.2019 пеню в розмірі 11 050,38грн., 3% річних в розмірі 928,00грн. та збитки від інфляції в розмірі 2 417,58грн.

Оскільки відповідачем до теперішнього часу належним чином не виконано зобов`язання за договором, позивач звернувся до суду з відповідним позовом.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Частиною 1 ст.509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до положень ст.526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст.627 Цивільного кодексу України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).

За правовою природою спірний договір є договором перевезення вантажу.

Відповідно до ст.909 Цивільного кодексу України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Відповідно до ч.ч.5, 8 ст.252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Судом з наданих позивачем документів вбачається, що на виконання взятих на себе за договором зобов`язань, позивач за період з липня 2018 по січень 2019 надав відповідачу послуги з перевезення вантажів рухомим складом та механізмами думпкарів на загальну суму 1 638 000,00грн.

Факт надання позивачем послуг з перевезення вантажів підтверджується актами надання послуг, а саме:

- № 14 від 31.07.2018 на суму 71 760,00грн.;

- № 27 від 31.08.2048 на суму 216 840,00грн.;

- № 39 від 30.09.2018 на суму 152 880,00грн.;

- № 74 від 31.10.2018 на суму 299 520,00грн.;

- № 103 від 30.11.2018 на суму 327 600,00грн.;

- № 126 від 31.12.2018 на суму 338 520,00грн.;

- № 1 від 21.01.2019 на суму 230 880,00грн., наявними в матеріалах справи.

Вищезазначені акти надання послуг з боку відповідача підписані без-будь яких зауважень та заперечень.

Відповідач взяті на себе зобов`язання виконав неналежним чином, за надані позивачем послуги розрахувався частково на загальну суму 1 553 040,00грн., що підтверджується копіями платіжних доручень, а саме: № 2313 від 19.07.2018 на суму 187 200,00грн., № 2545 від 16.08.2018 на суму 280 800,00грн., № 2885 від 03.10.2018 на суму 99 000,00грн., № 2926 від 10.10.2018 на суму 45 000,00грн., № 2932 від 11.10.,2018 на суму 49 440,00грн., № 3022 від 23.10.2018 на суму 54 000,00грн., № 3028 від 24.10.2018 на суму 48 000,00грн., № 3097 від 31.10.2018 на суму 180 000,00грн., № 3202 від 16.11.2018 на суму 120 000,00грн., № 3479 від 09.01.2019 на суму 30 000,00грн., № 3571 від 31.01.2019 на суму 30 600,00грн., № 3588 від 11.02.2019 на суму 270 000,00грн., № 3798 від 28.03.2019 на суму 21 000,00грн., № 3782 від 31.03.2019 на суму 21 000,00грн., № 3823 від 02.04.2019 на суму 24 000,00грн., № 3928 від 22.04.2019 на суму 21 000,00грн., № 4020 від 10.05.2019 на суму 15 00,00грн., № 4063 від 15.05.2019 на суму 30 000,00грн., № 20 від 23.05.2019 на суму 27 000,00грн.

Таким чином, суд дійшов висновку, що заборгованість відповідача перед позивачем складає 84 960,00грн. (1 638 000,00грн. здійснених позивачем послуг - 1 553 040,00грн. здійснених відповідачем оплат), яка підтверджена належними та допустимими доказами, наявними у справі.

За приписами ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (ст.73 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно із ч.ч.1, 2 ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи вказані обставини та те, що відповідач не надав суду доказів на підтвердження сплати ним заборгованості перед позивачем за надані послуги з перевезення вантажу, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення заборгованості в розмірі 99 960,00грн. підлягають частковому задоволенню на суму 84 960,00грн.

За неналежне виконання відповідачем умов договору, позивач нарахував відповідачу пеню в розмірі 11 050,38грн., яку просить суд стягнути з відповідача на свою користь.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Стаття 216 Господарського кодексу України передбачає відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим кодексом, іншими законами і договором.

Згідно з п.1 ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

За змістом ст. ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

У п.5.3 договору сторони погодили, що за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань, позивач має право вимагати, а відповідач на таку вимогу зобов`язаний виплатити позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період за який нараховується пеня, від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу.

На підставі зазначеного позивач нарахував відповідачу за період з 05.02.2019 по 29.05.2019 пеню на загальну суму 11 050,38грн., при цьому дане нарахування було здійснено позивачем на суму основного боргу в розмірі 99 960,00грн.

Оскільки позивачем належними та допустимими доказами доведено суду наявність у відповідача перед позивачем заборгованості за спірним договором в сумі 84 960,00грн., суд з урахуванням обставин спору, здійснивши перерахунок пені, визначив, що її розмір становить 9 473,62грн.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню на суму 9 473,62грн.

Що стосується позовних вимог в частині стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат, суд дійшов висновку, що позовні вимоги також підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

В силу ч.2 ст.20 Господарського кодексу України захист прав і законних інтересів суб`єктів господарювання здійснюється, зокрема, шляхом застосування до особи, яка порушила право, штрафних санкцій, а також іншими способами, передбаченими законом.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд зазначає, що позивачем нарахування 3% річних та інфляційних втрат за період з 05.02.2019 по 29.05.2019 здійснювалось на суму заборгованості в розмірі 99 960,00грн., в той час, як таке нарахування повинно було здійснюватись на суму основного боргу в розмірі 84 960,00грн.

Здійснивши перерахунок 3% річних та інфляційних втрат, суд визначає, що їх розмір за період з 05.02.2019 по 29.05.2019 становить 796,06грн. та 2 054,80грн., відповідно.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 3% річних та інфляційних втрат підлягають частковому задоволенню, а саме: 3% річних в розмірі 796,06грн. та інфляційних втрат в розмірі 2 054,80грн.

В задоволенні позовних вимог в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 15 000,00грн., пені в розмірі 1 576,76грн., 3% річних в розмірі 131,94грн. та інфляційних втрат в розмірі 362,78грн. суд вважає за необхідне відмовити.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про наявність у справі достатніх правових та фактичних підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Пунктом 5 ч.1 ст.237 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує питання як розподілити між сторонами судові витрати.

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо) (ч.8 ст.129 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ст.123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується ст.129 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог. У зв`язку з чим, витрати зі сплати судового збору в розмірі 1 634,23грн. покладаються на відповідача, в іншій частині - 286,77грн. залишаються за позивачем.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.2, 13, 74, 76, 77, 78, 86, 123, 129, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Алеко" (код ЄДРПОУ 21181738, адреса: 61202, м. Харків, вул. Ахсарова, 8) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортно-експедиторська компанія "Український транспортний центр" (код ЄДРПОУ 41694955, адреса: 93300, Луганська область, м. Попасна, вул. первомайська, 58, оф.7; поштова адреса: 49000, м. Дніпро, вул.Старокозацька, б.25, оф.8) - 84 960,00грн. основного боргу, 9 473,62грн. пені, 796,06грн. 3% річних, 2 054,80грн. інфляційних втрат, 1 634,23грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В задоволенні позовних вимог в частині стягнення основного боргу в розмірі 15 000,00грн., пені в розмірі 1 576,76грн., 3% річних в розмірі 131,94грн. та інфляційних втрат в розмірі 362,78грн. - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ст.ст.256, 257 Господарського процесуального кодексу України, дане рішення може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення.

Повне рішення складено "01" серпня 2019 р.

Суддя Т.А. Лавренюк