Постанова

від 15.11.2019 по справі 922/1793/19

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" листопада 2019 р. Справа № 922/1793/19

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий: судді розглянувши апеляційну скаргуМартюхіна Н.О. Геза Т.Д., Здоровко Л.М. Товариства з обмеженою відповідальністю "Алеко", м. Харків (вх. 2655 Х/2) на рішення господарського суду Харківської області від 01.08.2019 у справі № 922/1793/19 (суддя Лавренюк Т.А.) за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Транспортно-експедиторська компанія "Український транспортний центр", м. Попасна, Луганська область до відповідача про Товариства з обмеженою відповідальністю "Алеко", м. Харків стягнення 114355,96 грн. В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Харківської області від 01.08.2019 у справі №922/1793/19:

-позов задоволено частково;

-стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Алеко" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортно-експедиторська компанія "Український транспортний центр" 84 960,00 грн. основного боргу, 9473,62грн. пені, 796,06грн. 3% річних, 2 054,80грн. інфляційних втрат, 1 634,23грн. судового збору;

-в задоволенні позовних вимог в частині стягнення основного боргу в розмірі 15 000,00грн., пені в розмірі 1576,76грн., 3% річних в розмірі 131,94грн. та інфляційних втрат в розмірі 362,78грн. - відмовлено.

Не погодившись з ухваленим рішенням, до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Алеко", в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 01.08.2019 у справі №922/1793/19 та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги, апелянтом зазначено наступне:

- після подання до суду позову ТОВ Алеко намагалось мирним шляхом врегулювати спірні правовідносини, в результаті чого з керівництвом ТОВ "Транспортно-експедиторська компанія "Український транспортний центр" було досягнуто домовленості, що ТОВ Алеко під час розгляду справи у суді погашає суму основного боргу та витрати позивача по сплаті судового збору. В свою чергу, ТОВ "Транспортно-експедиторська компанія "Український транспортний центр" відмовляється від решти позовних вимог;

- ТОВ Алеко виконало вищевказану домовленість та сплатило на користь позивача основний борг в сумі 99 960 грн. та судовий збір в сумі 1921 грн., загалом 101 881 грн., про що свідчать наступні платіжні доручення: №184 від 11.06.2019 на суму 12 000 грн., №295 від 21.06.2019 на суму 9000 грн., №320 від 25.06.2019 на суму 12 000 грн., №446 від 11.07.2019 на суму 33 000 грн., №461 від 15.07.2019 на суму 33 960 грн., №462 від 15.07.2019 на суму 1921 грн. В той же час, позивач не повідомив місцевий господарський суд про вищевказані оплати, що призвело до безпідставного стягнення з відповідача грошових коштів;

- ТОВ Алеко не знало про дату розгляду даної справи, тому у відповідача не було можливості надати місцевому господарському суду докази, які свідчать про погашення суми боргу.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 17.09.2019 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Алеко" на рішення Господарського суду Харківської області від 01.08.2019 у справі №922/1793/19 та вирішено розпочати розгляд апеляційної скарги розпочати з 03.10.2019 без повідомлення учасників справи.

Позивач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався, незважаючи на належне повідомлення судом про відкриття апеляційного провадження.

Перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, а також доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, 26.06.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Транспортно-експедиторська компанія "Український транспортний центр" (далі - позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Алеко" (далі - відповідач) укладено договір про надання послуг № УТЦ-А/Д-2606-18 (далі - договір), відповідно до умов якого позивач за рахунок відповідача надає послуги з перевезення вантажів рухомим складом та механізмами: думпкарів в кількості п`ять вагонів, а відповідач здійснює оплату за надані послуги відповідно до умов цього договору.

За умовами п.3.2 договору приймання та передача послуг від позивача до відповідача оформляється актом прийому-передачі послуг, який складається позивачем на підставі фактично наданих послуг та актів початку-закінчення надання послуг та підписується відповідачем.

Акт прийому-передачі послуг складається позивачем щомісячно до п`ятого числа, наступного за звітним, та протягом п`яти календарних днів підписується відповідачем.

У розділі 4 договору сторони погодили умови оплати та порядок здійснення розрахунків, а саме: відповідно до п.4.3 розмір плати за користування рухомим складом та механізмами становить 1 560,00грн. за один вагон на добу. Плата за користування рухомим складом та механізмами оплачується на момент передачі в користування та підписання актів прийому-передачі рухомого складу та механізмів. Відповідач зобов`язався оплатити суму плати за користування рухомим складом та механізмами в розмірі 100% вартості такого користування за 60 днів, тобто за перший та останній місяць користування. В подальшому оплата за користування рухомим складом здійснюється шляхом 100% передплати до п`ятого числа на наступний місяць, згідно виставленого рахунку позивача. У разі збільшення кількості рухомого складу та механізмів в поточному місяці, відповідач зобов`язався сплатити позивачу додаткову попередню оплату протягом 3-х банківських днів з моменту отримання відповідного рахунку.

Факт надання позивачем послуг підтверджується наявними в матеріалах справи акти надання послуг за період з липня 2018р. по січень 2019р., що підписані відповідачем без будь-яких зауважень та заперечень.

Позивач 28.03.2019 на адресу відповідача направив претензію про сплату грошових коштів за надані послуги в розмірі 220 960,00грн., яка була залишена відповідачем без відповіді. Проте, як вказує позивач, відповідач станом на 29.05.2019 частково сплатив заборгованість на суму 99 960,00грн. Таким чином, станом на день звернення позивача до суду з позовом, заборгованість відповідача перед позивачем становить 99 960,00грн.

Не погодившись із фактом несплати Товариством з обмеженою відповідальністю "Алеко" суми боргу за договором, Товариство з обмеженою відповідальністю "Транспортно-експедиторська компанія "Український транспортний центр" звернулось до місцевого господарського суду з позовом, в якому просило стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Алеко" 114 355,96грн., з яких основний борг в розмірі 99 960,00 грн., пеню в сумі 11 050,38 грн., збитки від інфляції в сумі 2 417,58 грн., 3% річних в розмірі 928,00 грн..

Як вже зазначалось вище, рішенням господарського суду Харківської області від 01.08.2019 у справі №922/1793/19 позов ТОВ "Транспортно-експедиторська компанія "Український транспортний центр" до ТОВ "Алеко" задоволено частково та стягнуто з відповідача на користь позивача 84960,00 грн. основного боргу, 9473,62 грн. пені, 796,06 грн. 3% річних, 2054,80 грн. інфляційних втрат, 1634,23 грн. судового збору. В задоволенні позовних вимог в частині стягнення основного боргу в розмірі 15 000,00грн., пені в розмірі 1576,76 грн., 3% річних в розмірі 131,94 грн. та інфляційних втрат в розмірі 362,78 грн. відмовлено.

Зважаючи на положення ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд переглядає рішення місцевого господарського суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги та виходить з наступного.

Матеріали справи свідчать, що апелянт в апеляційній скарзі не заперечує проти висновків місцевого господарського суду, викладених в оскаржуваному рішенні, та фактично зводить вимоги апеляційної скарги до того, що позивач не повідомив суд першої інстанції про здійснення ним оплат на загальну суму 101 881 грн. після порушення провадження у цій справі, на підтвердження чого Товариство з обмеженою відповідальністю "Алеко" надало відповідні платіжні доручення.

Крім того, Товариство з обмеженою відповідальністю "Алеко" в апеляційній скарзі заявило клопотання, яким просило долучити в якості доказів до матеріалів справи наступні платіжні доручення: №184 від 11.06.2019 на суму 12 000 грн., №295 від 21.06.2019 на суму 9000 грн., №320 від 25.06.2019 на суму 12 000 грн., №446 від 11.07.2019 на суму 33 000 грн., №461 від 15.07.2019 на суму 33 960 грн., №462 від 15.07.2019 на суму 1921 грн.

Під час розгляду вищевказаного клопотання судова колегія суддів апеляційного господарського суду виходить з наступного.

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін, яка, зокрема, проявляється в тому, що, як зазначається в частині 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

З урахуванням вимог ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

В рішенні Європейського суду з прав людини від 27 жовтня 1993 р. по справі "Домбо Бехеер" проти Нідерландів зазначено, що принцип рівності сторін у процесі - у розумінні справедливого балансу між сторонами вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно до другої сторони.

Згідно ч.ч.3, 4, 8 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Статтею 269 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

В обґрунтування вищевказаного клопотання Товариство з обмеженою відповідальністю "Алеко" зазначило, що не знало про дату розгляду даної справи та дату коли саме планується винесення судового рішення, тому у відповідача не було можливості надати місцевому господарському суду докази, які свідчать про погашення суми боргу.

Судова колегія апеляційного господарського суду не може погодитись із вищевказаними доводами апелянта, зважаючи на наступне:

- в матеріалах справи наявне рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, яке свідчить про отримання 14.06.2019 Товариством з обмеженою відповідальністю "Алеко" копії ухвали господарського суду Харківської області про відкриття провадження у справі від 11.06.2019 по справі №922/1793/19;

- ухвалою господарського суду Харківської області від 11.06.2019 по справі №922/1793/19 встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов протягом 15 календарних днів з дня вручення цієї ухвали. Зважаючи на факт отримання Товариством з обмеженою відповідальністю "Алеко" зазначеної ухвали 14.06.2019, останнє повинно було надати суду відзив не пізніше 01.07.2019;

- діюче процесуальне законодавство пов`язує необхідність подання відповідачем доказів на підтвердження своїх вимог та заперечень у відзиві на позовну заяву, а не до прийняття рішення у справі;

- згідно положень ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. Зважаючи на факт відкриття провадження у справі 11.06.2019, Товариство з обмеженою відповідальністю "Алеко" повинно було усвідомлювати, що кінцевий процесуальний документ в даній справі буде винесено протягом 60 днів з дня відкриття провадження у справі, тобто не пізніше 10.08.2019;

- представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Алеко" Гевлич Есмеральда Аркадіївна, яка діє на підставі довіреності №170 від 03.06.2019 ознайомилась із матеріалами справи 24.06.2019, про що свідчить підпис зазначеної особи на відповідній заяві. За таких обставин, Товариство з обмеженою відповідальністю "Алеко" мало всі можливості долучити до матеріалів справи платіжні доручення №184 від 11.06.2019 та №295 від 21.06.2019;

- Господарським процесуальним кодексом України передбачено, що обов`язок надати суду докази на підтвердження вимог та заперечень покладено на відповідну особу, у зв`язку із чим доводи апелянта, що саме позивач повинен був надати відповідні платіжні доручення, є безпідставними та необґрунтованими.

Враховуючи наведене, апелянтом не надано належних та допустимих доказів в розумінні ст.ст. 76-77 Господарського процесуального кодексу України, які би свідчили про неможливість подання вищевказаних доказів з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

За таких обставин платіжні доручення №184 від 11.06.2019 на суму 12 000 грн., №295 від 21.06.2019 на суму 9000 грн., №320 від 25.06.2019 на суму 12 000 грн., №446 від 11.07.2019 на суму 33 000 грн., №461 від 15.07.2019 на суму 33 960 грн., №462 від 15.07.2019 на суму 1921 грн., не приймаються судовою колегією апеляційного господарського суду.

При цьому, апеляційний господарський суд зауважує, що несвоєчасне подання вищевказаних доказів відбулось виключно у зв`язку із неналежним виконанням Товариством з обмеженою відповідальністю "Алеко" своїх процесуальних прав та обов`язків.

В даному випадку, суд першої інстанції був позбавлений жодної можливості встановити, що в процесі розгляду справи сума боргу зменшилась, саме внаслідок бездіяльності Товариства з обмеженою відповідальністю "Алеко", яка проявилась у вигляді неподання суду вищевказаних платіжних доручень.

Зважаючи на той факт, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Алеко" в апеляційній скарзі не зазначено інших доводів, які би свідчили про незаконність рішення суду першої інстанції, у апеляційного господарського суду відсутні правові підстави для перегляду рішення господарського суду Харківської області від 01.08.2019 у справі №922/1793/19 в іншій частині.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів апеляційного суду зазначає, що судом першої інстанції в повному обсязі досліджені обставини, що мають значення для справи, у зв`язку із чим апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення господарського суду Харківської області від 01.08.2019 у справі №922/1793/19 підлягає залишенню без змін.

Також судова колегія апеляційного господарського суду звертає увагу апелянта, що зважаючи на залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення місцевого господарського суду без змін, останній в силу положень ст. 327 Господарського процесуального кодексу України повинен буде видати наказ про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Алеко" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортно-експедиторська компанія "Український транспортний центр" 84 960,00 грн. основного боргу, 9473,62грн. пені, 796,06грн. 3% річних, 2 054,80грн. інфляційних втрат, 1 634,23грн. судового збору.

Разом з тим, зважаючи на сплату Товариством з обмеженою відповідальністю "Алеко" грошових коштів в сумі 101 881 грн., останнє не позбавлене можливості звернутися до суду першої інстанції із заявою про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню, в порядку, передбаченому ст. 328 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на скаржника.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 276, 281, 282, 283, 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Алеко" на рішення господарського суду Харківської області від 01.08.2019 у справі №922/1793/19 - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 01.08.2019 у справі №922/1793/19 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню згідно п.2 ч.3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя: Н.О. Мартюхіна

Суддя: Т.Д. Геза

Суддя: Л.М. Здоровко

( Повний текст постанови складено 15.11.2019 року).