Постанова

від 01.08.2019 по справі 310/46/16-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

01 серпня 2019 року

м. Київ

справа № 310/46/16-ц

провадження № 61-25350св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Бурлакова С. Ю. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - приватне сільськогосподарське підприємство агрофірма Росія ,

відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю агрофірма Щедрий лан ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю агрофірми Щедрий лан на рішення апеляційного суду Запорізької області від 03 жовтня 2017 року у складі колегії суддів: Трофимової Д. А.,

Крилової О. В., Онищенка Е. А.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до приватного сільськогосподарського підприємства агрофірма Росія (далі - ПСП агрофірма Росія ), товариства з обмеженою відповідальністю агрофірма Щедрий лан (далі - ТОВ агрофірма Щедрий лан ) про визнання договору оренди недійсним, витребування майна, який у подальшому уточнила.

В обґрунтування позову посилалася на те, що вона отримала свідоцтво про право на спадщину за законом від 16 жовтня 2015 року після смерті своєї матері ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Спадщина, на яку видане свідоцтво, складається із земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 7,4820 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер НОМЕР_1 .

З 2008 року вказаною земельною ділянкою користується ПСП агрофірма Росія на підставі договору оренди землі від 31 березня 2008 року.

Вказаний договір оренди землі, який був укладений за життя матері, остання не підписувала, договір був підписаний особисто позивачем, хоча мати у встановленому законом порядку не уповноважувала ОСОБА_1 вчиняти дії по розпорядженню земельною ділянкою.

Після смерті матері, до 2012 року ПСП агрофірма Росія здійснювало користування земельною ділянкою відповідно до умов договору оренди.

У 2012 році ПСП агрофірма Росія передало право користування вищевказаною земельною ділянкою ТОВ агрофірма Щедрий лан на підставі договору суборенди землі від 14 березня 2012 року.

16 жовтня 2015 року позивач отримала свідоцтво про право на спадщину за законом і наявність договору оренди землі від 31 березня 2008 року та договору суборенди землі від 14 березня 2012 року перешкоджає їй у користуванні належною їй на праві власності земельною ділянкою.

Посилаючись на вказані обставини, ОСОБА_1 на підставі статей 203, 215, 216, 237, 241 ЦК України, частини четвертої статті 8, статті 15 Закону України Про оренду землі , просила суд: визнати недійсним договір оренди землі від 31 березня 2008 року, зареєстрований у Бердянському районному відділі Запорізької регіональної філії ДП Центр ДЗК при державному комітеті України по земельним ресурсам 30 липня 2009 року за № 940926500305; витребувати із незаконного володіння ТОВ агрофірма Щедрий лан на користь ОСОБА_1 земельну ділянку площею 7,4820 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер НОМЕР_1 .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Бердянського міськрайонного суду Запорізької області

від 16 травня 2017 рокув задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволення позову, суд першої інстанції виходив із того, що підстави для визнання недійсним договору оренди, укладеного 31 березня 2008 року між ОСОБА_2 та ПСП агрофірма Росія , відсутні. Так, наслідки, передбачені цим договором, реально настали, ОСОБА_2 до своєї смерті отримувала орендну плату, та не заперечувала проти того, щоб відповідач орендував належну їй земельну ділянку. Суд зазначав, що вказаний правочин не суперечив волі сторін, законодавству України, інтересам держави та суспільства. Не має значення, що позивач підписала договір за відсутності нотаріально посвідченої довіреності від ОСОБА_3 , це не дає підстав для визнання спадкоємцем недійсним договору, який був схвалений спадкодавцем за його життя. ОСОБА_1 не вказала, яким чином і ким саме були порушені її права як власника земельної ділянки, яку вона отримала у спадщину, та у який спосіб це порушення відбулося, не довела, чому володіння ТОВ агрофірма Щедрий лан спірною земельною ділянкою є незаконним при наявності договору суборенди між ТОВ агрофірма Щедрий лан та ПСП агрофірма Росія .

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Рішенням апеляційного суду Запорізької області від 03 жовтня 2017 року Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 16 травня

2017 року скасовано й ухвалено нове рішення. Позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано недійсним договір оренди землі від 31 березня

2008 року, зареєстрований у Бердянському районному відділі Запорізької регіональної філії ДП Центр ДЗК при державному комітеті України по земельним ресурсам 30 липня 2009 року за № 940926500305. Витребувано з володіння ТОВ агрофірма Щедрий лан на користь ОСОБА_1 земельну ділянку площею 7,4820 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер НОМЕР_1 . Вирішено питання щодо судових витрат.

Апеляційний суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи рішення про задоволення позову, дійшов висновку, що ОСОБА_1 , підписуючи договір оренди землі від імені матері, не мала на це повноважень, а тому такий договір є недійсним, а земельна ділянка на підставі положень статті 216 ЦК України підлягає поверненню позивачу.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У касаційній скарзі, поданій до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у жовтні 2017 року, ТОВ агрофірма Щедрий лан , посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права й неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення апеляційного суду Запорізької області від 03 жовтня 2017 року скасувати й залишити в силі рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 16 травня 2017 року.

Мотивуючи касаційну скаргу заявник вказує що ОСОБА_2 за життя своїми діями висловила згоду з укладеним договором оренди, а позивач не довела яким саме чином порушено її права укладенням договорів оренди та суборенди земельної ділянки, яку вона отримала у спадщину.

Узагальнені доводи заперечення на касаційну скаргу

У грудні 2017 року ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку надіслала на адресу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ заперечення на касаційну скаргу ТОВ агрофірма Щедрий лан на рішення апеляційного суду Запорізької області

від 03 жовтня 2017 року, в якому заявник, вважаючи рішення апеляційного суду законним і обґрунтованим, просить касаційну скаргу відхилити, а оскаржуване судове рішення залишити без змін, оскільки таким рішенням поновлено її порушені права.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 20 листопада 2017 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано цивільну справу

№ 310/46/16-ц з Бердянського міськрайонного суду Запорізької області.

Підпунктом 4 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

14 травня 2018 року справу № 310/46/16-ц передано до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10 червня 2019 року справу № 310/46/16-ц призначено судді-доповідачеві ОСОБА_4 .

Фактичні обставини справи

Судом встановлено, що відповідно до державного акта про право приватної власності на землю серії НОМЕР_3 ОСОБА_2 була власником земельної ділянки площею 7,482 га в межах згідно з планом, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , та призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

31 березня 2008 року між ОСОБА_2 (орендодавець) та ПСП агрофірма Росія (орендар) укладено договір оренди землі, предмет договору - земельна ділянка площею 7,482 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1. Договір укладено строком на 12 років.

У графі орендодавець: ОСОБА_2 розписалася позивач ОСОБА_1 . Вказана обставина визнана сторонами, підтверджена висновком експерта від 20 лютого 2017 року № 4-467.

ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

16 жовтня 2015 року ОСОБА_1 отримала свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті матері ОСОБА_2 , яка померла

ІНФОРМАЦІЯ_1 . Спадщина, на яку видане свідоцтво, складається із земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 7,4820 га в межах згідно з планом, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер НОМЕР_1 .

Право власності ОСОБА_1 на вказану земельну ділянку підтверджується інформаційними довідками з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 23 травня 2016 року та від 06 травня 2016 року.

14 березня 2012 року між ПСП агрофірма Росія та ТОВ агрофірма Росія плюс , правонаступником якого є ТОВ Агрофірма Щедрий лан , було укладено договір суборенди землі, предмет договору - земельна ділянка площею 7,4820 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1.

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, вирішення справи.

Згідно із положеннями частини другої статі 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд

Частинами першою, другою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частини першої статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Згідно з положеннями частини другої та третьої статті 203 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, а волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частиною першою статті 237 ЦК України передбачено, що представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов`язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Згідно з частиною третьої цієї ж статті представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

Як встановлено судом, договір оренди землі від 31 березня 2008 року було підписано від імені власника земельної ділянки ОСОБА_3 її донькою - ОСОБА_1 , яка на момент підписання цього договору не мала на це відповідних повноважень, наданих їй у встановленому законом порядку.

Статтею 241 ЦК України встановлено, що правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов`язки з моменту вчинення цього правочину.

Отже, стаття 241 ЦК України презюмує наявність у представника певного обсягу повноважень, належним чином та у встановленому порядку наданих йому особою, яку він представляє, а також встановлює випадки й умови набуття чинності правочином, вчиненим від імені довірителя його представником, коли останній перевищив обсяг наданих йому повноважень. За таких обставин ця норма ЦК України не може бути застосована до правовідносин, коли правочин укладений від імені особи іншою особою, яка взагалі не була уповноважена на таке представництво і не мала жодних повноважень діяти від імені свого довірителя, а отже, не могла їх і перевищити.

Відповідно до частини четвертої статті 207 ЦК України, якщо фізична особа у зв`язку з хворобою або фізичною вадою не може підписатися власноручно, за її дорученням текст правочину у її присутності підписує інша особа. Підпис іншої особи на тексті правочину, щодо якого не вимагається нотаріального посвідчення, може бути засвідчений відповідною посадовою особою за місцем роботи, навчання, проживання або лікування особи, яка його вчиняє.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком апеляційного суду про те, що ОСОБА_1 , підписуючи договір оренди землі від імені матері, не мала на те жодних повноважень, підпис ОСОБА_1 не засвідчений відповідною посадовою особою за місцем роботи, навчання, проживання або лікування особи, яка його вчиняє, а тому такий договір є недійсним, а земельна ділянка на підставі положень статті 216 ЦК України підлягає поверненню позивачу.

Наведені у касаційній скарзі доводи зводяться до незгоди з висновками апеляційного суду щодо встановлення обставин справи та тлумачення норм матеріального й процесуального права на свій розсуд, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки апеляційним судом, який їх обґрунтовано спростували. В силу вимог статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК Українисуд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

З урахуванням вказаного вище, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувану ухвалу апеляційного суду без змін, оскільки така ухвала є законною та обґрунтованою, а доводи касаційної скарги висновків апеляційного суду не спростовують.

Керуючись статтями 400, 401 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю агрофірми Щедрий лан залишити без задоволення.

Рішення апеляційного суду Запорізької області від 03 жовтня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийС. Ю. Бурлаков Судді:А. Ю. Зайцев Є. В. Коротенко