Постанова

від 29.07.2019 по справі 906/139/19

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 липня 2019 року Справа №906/139/19

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий суддя Мельник О.В.

суддя Грязнов В.В.

суддя Розізнана І.В.

при секретарі судового засідання Панасюк О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу приватного підприємства "Злагода Плюс" на рішення господарського суду Житомирської області від 29.05.2019 р. (суддя Вельмакіна Т.М., повний текст рішення складено 31.05.2019 р.)

за позовом приватного підприємства "Злагода Плюс"

до товариства з обмеженою відповідальністю "Біовена ЛТД"

про стягнення 55556,00 грн.

за участю представників:

позивача - Кучер І.П.,

відповідача - Пасенко ОСОБА_1 П.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Житомирської області від 29.05.2019 р. у справі №906/139/19 у задоволенні позову приватного підприємства "Злагода Плюс" до товариства з обмеженою відповідальністю "Біовена ЛТД" про стягнення 55556,00 грн. відмовлено.

В обґрунтування свого рішення суд першої інстанції вказав, що наявність одного лише факту самовільного зайняття земельних ділянок відповідачем не є підставою для стягнення з нього упущеної вигоди, оскільки позивач повинен довести документально, чи взагалі він мав намір обробляти дані земельні ділянки та яким чином. Позивач не надав суду будь-яких доказів на підтвердження можливості отримання заявленої до стягнення упущеної вигоди при використанні земельних ділянок, якими самовільно користувався відповідач. Крім того, розрахунок розміру упущеної вигоди без застосування встановленого періоду самовільного користування земельними ділянками є неможливим, а недоведеність в діях відповідача хоча б одного з елементів цивільного правопорушення в даному випадку позивачем не доведено умислу (вини) відповідача при зайнятті земельних ділянок, що в свою чергу свідчить про безпідставність такої вимоги в цілому.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким задоволити позовні вимоги.

Мотивуючи апеляційну скаргу скаржник зазначає, що посилання відповідача на кримінальне провадження розпочате 17.11.2017 р., за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.190 КК України, не може бути обґрунтованим та допустимим доказом про відсутність наміру на самовільне зайняття земельних ділянок, так як вказане кримінальне провадження не закрите, винні особи не встановлені та відповідно до відповідальності ніхто не притягнутий.

Крім того, спірні земельні ділянки відносяться до земель приватної власності, що не допускає права використання даних земельних ділянок на підставі розпорядження Ємільчинської районної державної адміністрації №97 від 16.11.2016 р.

Звертає увагу, що відповідач не заперечував факту обробітку землі, а саме те, що у 2018 році збирався врожай озимої пшениці, отже сіялась пшениця у 2017 році, оскільки технологія вирощування озимої пшениці, передбачає здійснення обробітку землі протягом двох календарних років.

Скаржник вказує, що самовільний захват землі ТОВ "Біовена ЛТД" з 2016 року унеможливив обробіток земельних ділянок, що доведено рішенням господарського суду Житомирської області №906/321/18 від 19.09.2018 р., однак місцевий господарський суд не взяв до уваги даний факт.

Твердження суду першої інстанції про відсутність будь-яких документів, які беззастережно підтверджують реальну можливість отримання позивачем прибутку у розмірі заявленої до стягнення суми упущеної вигоди, при умові не використання відповідачем спірних земельних ділянок, не відповідає дійсності, оскільки законна оренда землі зареєстрована за позивачем, а збитки нараховані Держгеокадастром відповідно до Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 25.07.2007 р. № 963.

Також зазначає, що обробка земельних ділянок та посіви на них, це дії, які вчиняються у формі прямого умислу та з метою отримання прибутку, зокрема факт протиправної поведінки відповідача доведений рішенням господарського суду Житомирської області від 19.09.2018 р. у справі №906/321/18.

Відповідач, товариство з обмеженою відповідальністю "Біовена ЛТД", подав відзив на апеляційну скаргу, у якому просить залишити апеляційну скаргу без задоволення. Вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, ухваленим з дотримання норм матеріального та процесуального права. Вказує, що позивачем не доведено наявність в діях відповідача складу цивільного правопорушення, з огляду на що відсутні підстави для стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди.

Крім того, відповідач подав клопотання про закриття апеляційного провадження на підставі п.2 ч.1 ст.264 ГПК України, оскільки апеляційна скарга не містить відомостей про особу, яка підписала апеляційну скаргу.

Розглядаючи вказане клопотання, колегія суддів вважає за необхідне вказати наступне.

Відповідно до п.1 ч.5 ст.260 ГПК України, апеляційна скарга приймається до розгляду і повертається судом апеляційної інстанції також, якщо апеляційна скарга подана особою, яка не має процесуальної дієздатності, не підписана, або підписана особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не зазначено.

При відкритті апеляційного провадження у даній справі, апеляційним судом встановлено, що апеляційна скарга приватного підприємства "Злагода Плюс" містить лише підпис та печатку підприємства, без зазначення особи, яка підписує скаргу.

Однак, всі документи, долучені до апеляційної скарги, завірені підписом директора ОСОБА_2 та скріплені печаткою товариства.

У підтвердження повноважень ОСОБА_2 апелянтом надано виписку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с.223), чим дотримано процесуальні вимоги, передбачені п.1 ч.3 ст.258 ГПК України.

Згідно вказаної виписки, ОСОБА_2 є керівником підприємства та має право вчиняти юридичні дії від імені юридичної особи, в т.ч. брати участь в судовому процесі в порядку самопредставництва юридичної особи у відповідності до ч.3 ст.56 ГПК України.

За приписами ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнається право на доступ до правосуддя. Під доступом до правосуддя згідно зі стандартами Європейського суду з прав людини розуміється здатність особи безперешкодно отримати судовий захист як доступ до незалежного і безстороннього вирішення спорів за встановленою процедурою на засадах верховенства права.

Зважаючи на викладене, з урахуванням права на доступ до правосуддя сторони судового процесу, приймаючи до уваги наявність підпису та печатки підприємства на апеляційній скарзі, а також те, що всі документи, долучені до скарги, завірені аналогічним підписом, який належить директору, та скріплені печаткою підприємства, колегія суддів вважає, що формальна відсутність посадового становища на апеляційній скарзі не є підставою для закриття провадження у справі у відповідності до п.2 ч.1 ст.264 ГПК України.

Згідно з ч. 1, 4 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Розглянувши апеляційну скаргу в межах вимог та доводів наведених в ній, відзив на апеляційну скаргу, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду дійшла наступного висновку.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, рішенням господарського суду Житомирської області від 19.09.2018 р. у справі №906/321/18 зобов`язано товариство з обмеженою відповідальністю "Біовена ЛТД" повернути приватному підприємству "Злагода Плюс" самовільно зайняті земельні ділянки, які розташовані на території Барашівської сільської ради Ємільчинського району Житомирської області.

Суд за результатом розгляду вказаної справи дійшов висновку, що ТОВ "Біовена ЛТД" без достатніх на те правових підстав використовує земельні ділянки, чим порушує права приватного підприємства "Злагода Плюс", як їх користувача на підставі договору оренди.

Згідно акта обстеження земельних ділянок по їх використанню під урожай 2018 року від 17.04.2018 р. (а.с.81), складеного комісією Барашівської сільської ради, встановлено факт посіву ТОВ "Біовена ЛТД" сільськогосподарської зернової культури - озимої пшениці на земельних ділянках, які перебувають на теперішній час в платному строковому користуванні ПП "Злагода Плюс" згідно договорів оренди у сільськогосподарському підприємстві.

Листом №28-6-0.41-8121/2-18 від 20.11.2018 р. (а.с.22) Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області, розглянувши звернення ПП "Злагода Плюс", повідомило останнє, що на підставі Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу (далі - Методика), затвердженої постановою КМУ №963 від 25.07.2007 р., здійснено розрахунок розміру шкоди за самовільне зайняття земельної ділянки площею 26,4085 га, яка становить 27778 грн. (а.с.23).

Приватне підприємство "Злагода Плюс", посилаючись на рішення господарського суду Житомирської області від 19.09.2018 р. у справі №906/321/18, яким доведена протиправна поведінка товариства з обмеженою відповідальністю "Біовена ЛТД" та його вина, звернулось до суду з позовом про стягнення з відповідача 55556,00 грн. збитків у вигляді упущеної вигоди за самовільне користування земельними ділянками за період 2017-2018 рр.

Аналізуючи встановлені обставини справи та надаючи їм оцінку в процесі апеляційного перегляду, враховуючи межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції згідно ст.269 ГПК України, колегія суддів враховує наступне.

Згідно з ст.13 Конституції України, земля є об`єктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Відповідно до ч.1 ст.116 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

За приписами ч.1 ст.124 ЗК України, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Самовільним зайняттям земельної ділянки, відповідно до ст.1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель", є будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Статтею 211 ЗК України передбачено, що громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства за такі порушення, зокрема, як самовільне зайняття земельних ділянок.

Відповідно до ч.1 ст.16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно із п. 8 ч. 2 ст. 16 ЦК України, одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Застосування цього способу захисту визначається положенням ст. 22 ЦК і проводиться як у договірних зобов`язаннях (ст. 611 ЦК), так і в позадоговірних зобов`язаннях (гл. 82 ЦК), якщо порушенням цивільного права особи їй завдано майнову шкоду, призведе до збитків.

Відповідно до п. 3.7, 3.6 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" №6 від 17.05.2011 р., власники землі та землекористувачі мають право на захист своїх прав шляхом стягнення збитків з особи, яка вчинила неправомірні дії щодо відповідних земельних ділянок, у випадках, встановлених главою 24 ЗК України, та за процедурою, передбаченою Порядком визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженим постановою КМУ №284 від 19.04.1993 р.

За загальним правилом, закріпленим у ст.1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується у повному обсязі особою, яка її завдала.

Статтею 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Аналогічні приписи щодо визначення поняття збитків та їх складу закріплені в статтях 224, 225 Господарського кодексу України.

Отже, збитки - це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони за договором, що обмежує його інтереси, як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також не одержаних кредитором доходів, які б він одержав, якби зобов`язання було виконано боржником.

Згідно з ч.2 ст.152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Пунктом "д" ч.1 ст.156 ЗК України передбачено, що власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

Колегія суддів апеляційної інстанції звертає увагу, що вимога про відшкодування збитків (шкоди) може бути пред`явлена виключно у разі, якщо збитки є результатом порушення права і виключно до особи, яка це право порушила.

Стаття 74 ГПК України покладає на кожну зі сторін, що беруть участь у справі, обов`язок доказування тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Обов`язковою передумовою задоволення вимог щодо відшкодування збитків є встановлення в діях відповідача складу цивільного правопорушення, складовими частинами якого є: протиправність поведінки винної особи як заподіювача збитків (дії чи бездіяльності особи); причинний зв`язок між діями винної особи та заподіянням збитків; збитків (їх наявності та розміру); вина. Відсутність будь-якої з зазначених ознак виключає настання цивільно-правової відповідальності відповідача у вигляді покладення на нього обов`язку з відшкодування збитків.

Приватне підприємство "Злагода Плюс" у позовній заяві просить стягнути з ТОВ "Біовена ЛТД" збитки у вигляді упущеної вигоди сумі 55556,00 грн.

Упущеною вигодою є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене.

У вигляді упущеної вигоди відшкодовуються тільки ті збитки, які б могли бути реально отримані. Звернення з вимогою про відшкодування збитків як неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на позивача обов`язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними. Позивач повинен довести також, що він міг і повинен був отримати визначені ним доходи, і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток.

Таким чином, важливим елементом доказування наявності неодержаних доходів (упущеної вигоди) є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками потерпілої особи. Слід довести, що протиправна поведінка, дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи - наслідком такої протиправної поведінки.

Наявність теоретичного обґрунтування можливості отримання доходу ще не є підставою для його стягнення.

Обґрунтовуючи підстави стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди, позивач вказує, що внаслідок самовільного зайняття відповідачем земельних ділянок, позивач був позбавлений можливості здійснювати обробіток вказаних земель та отримувати в подальшому дохід від їх використання.

Цивільно-правова відповідальність настає за умови, якщо дія чи бездіяльність, якими заподіяно шкоду, є протиправними чи заборонені законом. Протиправною поведінкою визнається така поведінка, яка порушує приписи правової норми, незалежно від того, знав чи не знав правопорушник про неправомірність своєї поведінки (протиправна дія або бездіяльність особи).

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням господарського суду Житомирської області від 19.09.2018 р. у справі №906/321/18 встановлено факт самовільного зайняття відповідачем земельних ділянок, з огляду на що суд визнав обґрунтованим позов в частині зобов`язання повернути земельні ділянки приватному підприємству "Злагода Плюс" (а.с.16-19).

За змістом ч. 4 ст. 75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відтак, враховуючи, що у справах №906/321/18 та №906/139/19 беруть участь ті самі особи, не підлягає доказуванню факт самовільного використання земельних ділянок ТОВ "Біовена ЛТД", які перебували у користуванні ПП "Злагода Плюс" згідно договорів оренди.

У підтвердження заявленої суми збитків (упущеної вигоди) позивач надав розрахунок, здійснений Головним управлінням Держгеокадастру у Житомирській області відповідно до Методики, згідно з яким розмір шкоди за самовільне зайняття земельної ділянки площею 26,4085 га становить 27778 грн.

Оцінюючи вказаний доказ у відповідності до ст.76-79 ГПК України, колегія суддів враховує наступне.

Позивач, ПП "Злагода Плюс", звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області із заявою №226 від 26.12.2018 р., у якій просив роз`яснити поняття "середньорічного доходу, який можна отримати від використання земель не за цільовим призначенням", значення показника "560 грн." та за який період здійснений розрахунок збитків, оскільки самовільний обробіток земельних ділянок відбувався протягом 2016-2018 рр., а обстеження земельних ділянок - 05.05.2018 р. (а.с.24).

Листом від 04.01.2019 р. Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області пояснило, що розрахунок здійснюється по факту - на час обстеження земельної ділянки, на підставі матеріалів справи, які зібрані під час перевірки та застосовується середньорічний дохід від використання земель за цільовим призначенням, 560 грн. з гектара, затверджений постановою КМУ №963 від 25.07.2007 р. (а.с.25).

З огляду на вказане, розрахунок був здійснений лише станом на час обстеження земельної ділянки, враховуючи середньорічний дохід від використання земель за цільовим призначенням (560 грн. з гектара), тобто вказаний розрахунок повинен братися до уваги при визначенні розміру шкоди лише за 2018 рік.

Крім того, апеляційний суд враховує, що розрахунок був здійснений у відповідності до Методики визначення розміру шкоди, згідно з п.1 якої Методика спрямована на визначення розміру шкоди, заподіяної державі, територіальним громадам, юридичним та фізичним особам, на всіх категоріях земель внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу.

Колегія суддів вважає, що здійснений Головним управлінням Держгеокадастру у Житомирській області розрахунок є належним та допустимим доказом розміру шкоди за 2018 рік, заподіяної самовільним зайняттям земельної ділянки, оскільки дії суб`єкта владних повноважень при проведенні перевірки та оформленні її результатів в судовому порядку не оскаржувались та на момент розгляду даної справи є чинними.

При цьому, позивачем заявлено до стягнення 55556,00 грн. збитків за період 2017-2018 рр. (27778,00 грн. * 2 роки). Однак, доказів у підтвердження розрахунку розміру завданих збитків за 2017 рік матеріали справи не містять та позивачем в процесі розгляду справи суду не надано, з огляду на що обґрунтованими та підтвердженими відповідними доказами є збитки у вигляді упущеної вигоди у розмірі 27778,00 грн. за 2018 рік.

Контррозрахунку розміру збитків відповідачем не надано.

Враховуючи викладене, приймаючи до уваги протиправність поведінки відповідача щодо самовільного зайняття земельних ділянок та наявність вини у його діях, що встановлено рішенням господарського суду Житомирської області від 19.09.2018 р. у справі №906/321/18, з урахуванням здійсненого Головним управлінням Держгеокадастру у Житомирській області на підставі Методики розрахунку розміру шкоди, заподіяної самовільним зайняттям земельної ділянки, апеляційний суд дійшов висновку про наявність в діях відповідача складу цивільного правопорушення, що є підставою для стягнення збитків у сумі 27778,00 грн. та відповідно до часткового задоволення позову. Вказане помилково не було враховано судом першої інстанції при прийнятті рішення у даній справі, що призвело до безпідставної відмови у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Доводи відповідача про відсутність реальних намірів позивача на обробіток земельних ділянок спростовуються неодноразовими зверненнями ПП "Злагода Плюс" протягом 2018 року до правоохоронних органів (а.с.21, 119-120), ГУ Держгеокадастру в Житомирській області, а також зверненням з позовом до суду у справі №906/321/18, тобто позивач вчиняв активні дії щодо повернення земельних ділянок та відновлення своїх прав на них, що свідчить про його бажання здійснювати обробіток вказаних земель.

Крім того, посилання відповідача на матеріали відкритого кримінального провадження за ч.4 ст.190 КК України за фактом вчинення шахрайських дій відносно директора ТОВ "Біовена ЛТД", не заслуговують на увагу, оскільки на підставі ст.75 ГПК України лише вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності, які набрали законної сили, є обов`язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок або ухвала суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Відповідно до п. 58 рішення ЄСПЛ Справа "Серявін та інші проти України" (Заява №4909/04) від 10.02.2010 р. у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 09.12.1994р., серія A, №303-A, п.29).

У відповідності до ч. 3 ст.13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених законом. За змістом ч.1 ст.14 ГПК України суд розглядає справу не інакше як, зокрема, на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з ч.1 ст.277 ГПК України, підставами скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є, зокрема, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи.

Оцінивши в сукупності матеріали справи та здійснивши перевірку їх доказами, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про часткове задоволення апеляційної скарги ПП "Злагода Плюс" та відповідно про часткове скасування рішення суду першої інстанції із прийняттям нового рішення про стягнення з ТОВ "Біовена ЛТ" збитків в сумі 27778 грн.

За приписами ст. 129 ГПК України, колегією суддів, з підстав часткового скасування судового рішення та часткового задоволення апеляційної скарги, здійснено перерозподіл судових втрат зі сплати судового збору пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. ст. 269, 270, 273, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північно-західний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу приватного підприємства "Злагода Плюс" на рішення господарського суду Житомирської області від 29.05.2019 р. у справі №906/139/19 задоволити частково.

2. Рішення господарського суду Житомирської області від 29.05.2019 р. скасувати частково та прийняти нове рішення.

3. Позов приватного підприємства "Злагода Плюс" задоволити частково.

4. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Біовена ЛТД" (11261, Житомирська обл., Ємільчинський р-н, с.Усолуси, вул.Центральна, буд. 5, кім.5, код ЄДРПОУ 40703722) на користь приватного підприємства "Злагода Плюс" (12336, Житомирська обл., Черняхівський р-н, с.Зороків, вул.Перемоги, буд.57А, код ЄДРПОУ 39689108) 27778,00 грн. збитків.

5. У решті позову відмовити.

6. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Біовена ЛТД" (11261, Житомирська обл., Ємільчинський р-н, с.Усолуси, вул.Центральна, буд. 5, кім.5, код ЄДРПОУ 40703722) на користь приватного підприємства "Злагода Плюс" (12336, Житомирська обл., Черняхівський р-н, с.Зороків, вул.Перемоги, буд.57А, код ЄДРПОУ 39689108) 960,5 грн. судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції, 1440,75 грн. судового збору за розгляд апеляційної скарги.

7. Господарському суду Житомирської області видати судові накази.

8. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у випадках, порядку та строк, передбачений ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складений "02" серпня 2019 р.

Головуючий суддя Мельник О.В.

Суддя Грязнов В.В.

Суддя Розізнана І.В.