Рішення

від 31.07.2019 по справі 904/1491/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49600

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.07.2019м. ДніпроСправа № 904/1491/19

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Бєлік В.Г. за участю секретаря судового засідання Єпік А.М.

за позовом Нікопольської міської ради Дніпропетровської області, м. Нікополь, Дніпропетровська область

до Публічного акціонерного товариства "Укрнафта", м. Київ

про зобов`язання звільнити самовільно зайняту земельну ділянку

Представники:

від позивача : В`юнченко О.А., довіреність № 2767 від 06.06.2018 року, начальник відділу претензійної діяльності управління правової політики;

від відповідача : Жила М.І., довіреність № 01/01/07-744/д від 22.11.2018 року, адвокат.

СУТЬ СПОРУ:

Нікопольська міська рада Дніпропетровської області звернулась до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, в якій просить суд зобов`язати Публічне акціонерне товариство "Укрнафта" звільнити самовільно зайняту земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 та за власний рахунок привести її у належний стан (придатний до використання) шляхом демонтажу (знесення) будівлі автозаправочної станції літ. "А-1" та навісу літ. "А", забезпечивши виніс підземних та наземних інженерних комунікацій із зазначеної території.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 17.04.2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, та призначено підготовче судове засідання на 07.05.2019 року о 15:00 год.

У підготовче судове засідання 07.05.2019 року відповідач не з`явився.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 07.05.2019 року підготовче судове засідання відкладено до 13.06.2019 року о 11:00 год.

21.05.2019 року від представника позивача до канцелярії Господарського суду Дніпропетровської області надійшла заява вих. № 251 від 14.05.2019 року долучення документів до матеріалів справи.

03.06.2019 року від представника відповідача до канцелярії Господарського суду Дніпропетровської області надійшов відзив на позовну заяву вих. № 01/01/07/932 від 31.05.2019 року, у якій не погоджується з підставами викладеними у позовній заяві, вважає їх необґрунтованими та такими, що не відповідають фактичним обставинам справи, а тому позовні вимоги задоволенню не підлягають з огляду на нижченаведене. Крім того, на думку товариства задоволення судом позовних вимог фактично призведе до позбавлення ПАТ "Укрнафта" права власності на нерухоме майно, що суперечить положенням Конституції України та нормам чинного законодавства..

12.06.2019 року від представника відповідача до канцелярії Господарського суду Дніпропетровської області надійшло клопотання вих. № 01/01/07/1011 від 11.06.2019 року про відкладення розгляду справи та призначення підготовчого судового засідання у режимі відеоконференції.

13.06.2019 року від представника позивача до канцелярії Господарського суду Дніпропетровської області надійшла відповідь на відзив на позовну заяву вих. № 280 від 11.06.2019 року, у якій не визнає та відхиляє аргументи, викладені у відзиві на позовну заяву.

У підготовче судове засідання 13.06.2019 року представник відповідача не з`явився.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 13.06.2019 року клопотання Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції задоволено та продовжено строк розгляду підготовчого провадження до 16.07.2019 року, та підготовче судове засідання відкладено на 04.07.2019 року о 12:20 год. з проведенням в режимі відеоконференції за участю відповідача.

26.06.2019 року від представника позивача до канцелярії Господарського суду Дніпропетровської області надійшли письмові пояснення вих. № 299 від 24.06.2019 року щодо врегулювання спору за участю судді.

03.07.2019 року електронною поштою від представника позивача до канцелярії Господарського суду Дніпропетровської області надійшло клопотання вих. № 305 від 03.07.2019 року про розгляд справи за відсутності представника позивача.

04.07.2019 року у підготовче судове засідання представник позивача не з`явився.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 04.07.2019 року в підготовчому судовому засіданні оголошено перерву до 16.07.2019 року о 17:00 год.

15.07.2019 року електронною поштою від представника позивача до канцелярії Господарського суду Дніпропетровської області надійшло клопотання вих. № 317 від 15.07.2019 року про розгляд справи за відсутності представника позивача.

16.07.2019 року у підготовче судове засідання представник позивача не з`явився.

У підготовчому судовому засіданні 16.07.2019 року відповідачем було зазначено, що ним було надано всі можливі та допустимі докази по справі.

Судом були визначені всі необхідні обставини у справі та зібрані відповідні докази, що є підставою для закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

Відповідно до статті 197 ГПК України, учасники справи мають право брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за умови наявності у суді відповідної технічної можливості.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 16.07.2019 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 31.07.2019 року о 15:30 год.

17.07.2019 року від відповідача до канцелярії Господарського суду Дніпропетровської області надійшло заперечення № б/н від 15.07.2019 року на відповідь на відзив від 11.06.2019 року № 280.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши всі представлені докази, суд, -

ВСТАНОВИВ:

16.11.2004 року Відкрите акціонерне товариство "Укрнафта" (далі-відповідач) звернулось із зверненням №37/269 до Нікопольської міської ради (далі-позивач) про надання земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 в оренду, у зв`язку з набуттям прав на АЗС.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за Публічним акціонерним товариством "Укрнафта", з 19.11.2004 року зареєстровано право власності на об`єкт нерухомого майна (будівля автозаправочної станції "А-1", навіс "А") за адресою: АДРЕСА_1 (частка власності 1/1).

Згідно статуту відповідача 22.03.2011 року назву товариства було змінено з Відкритого акціонерного товариства на Публічне акціонерне товариство.

23.02.2007 року Нікопольською міською радою було прийнято рішення № 20-14/V про надання відповідачу в оренду земельної ділянки по АДРЕСА_1 за фактичним розміщенням автозаправочної станції.

Вказаним рішенням було, зокрема:

- затверджено технічну документацію із землеустрою по АДРЕСА_1 ;

- надано ПАТ "Укрнафта" в оренду терміном до 29.11.2009 року земельну ділянку за фактичним розміщенням автозаправочної станції по АДРЕСА_2 1 площею 0,1200 га;

- зобов`язано відповідача до закінчення терміну договору оренди демонтувати автозаправочну станцію, а також забезпечити виніс підземних та наземних інженерних комунікацій із зазначеної території.

Рішення Нікопольської міської ради від 23.02.2007 № 20-14/V не оскаржувалось, а тому відповідно до приписів статті 73 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" є обов`язковим до виконання, зокрема відповідачем.

На підставі винесеного рішення між Нікопольською міською радою та ПАТ "Укрнафта" було укладено договір оренди земельної ділянки від 20.03.2007 року за адресою: АДРЕСА_1 (кадастровий номер НОМЕР_1 ) (далі - договір).

Пунктом 2.1 договору передбачено, що земельна ділянка надається в оренду терміном до 29.11.2009 року.

Згідно з умовами п. 2.2. договору, по закінченню терміну дії договору орендар має право на поновлення договору на новий термін. У цьому разі зацікавлена сторона повинна повідомити письмово другу сторону про намір щодо продовження дії договору на новий термін не пізніше, ніж за два місяця до його закінчення. Сторона, яка отримала таке повідомлення, повинна не пізніше десяти днів з моменту його отримання надати зацікавленій стороні письмову згоду, або незгоду, щодо продовження дії цього договору на новий термін. У разі недосягнення сторонами згоди щодо продовження дії договору на новий термін - термін дії договору припиняється згідно до умов цього договору.

Відповідно до договору купівлі-продажу майна від 20.07.2004 року Публічне акціонерне товариство "Укрнафта" набуло права власності на об`єкт нерухомого майна - автозаправну станцію (далі - АЗС), яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 415 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) землекористувач має право користуватися земельною ділянкою в обсязі, встановленому договором. Особа, до якої перейшло право власності на будівлі (споруди), набуває право користування земельною ділянкою на тих же умовах і в тому ж обсязі, що й попередній власник будівлі (споруди).

Аналогічна правова норма закріплена у ст. 377 Цивільного кодексу України де зазначено, що до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Відповідно до ст. 120 Земельного кодексу України у разі набуття права власності на

жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Таким чином, до Публічного акціонерного товариства "Укрнафта", як до набувача прав на об`єкт нерухомого майна, а саме автозаправна станція перейшло право оренди земельної ділянки в обсязі та на умовах, передбачених для попереднього землекористувача.

Зобов`язання Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" в примусовому порядку звільнити земельну ділянку шляхом демонтажу належного йому майна та передати її в натурі Позивачеві є порушенням права власності відповідача, гарантованого статтею 41 Конституції України. Зазначене виключає можливість звільнення земельної ділянки під будівлею з посиланням на її самовільне зайняття з огляду на таке.

Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно ст. 1 Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до вимог статті 386 Цивільного кодексу України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Відсутність у Відповідача правовстановлюючих документів на земельну ділянку не може кваліфікуватися як самовільне її зайняття, у тому числі, з огляду на правомірність набуття та оформлення у встановленому законом порядку розташованого на ній майна. У таких випадках положення ст. 212 ЗК України застосуванню не підлягають.

Згідно зі статтями 316, 317 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Статтею 319 Цивільного кодексу України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства.

Таким чином, відповідач набув право власності на нерухоме майно, розташоване на спірній земельній ділянці, отже, останній має законодавчо визначене право на користування земельною ділянкою, на якій розташована його будівля.

При цьому ч. 3 ст. 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" передбачено, що права на нерухоме майно та їх обтяження, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Згідно з ч. 1 ст. 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 181 Цивільного кодексу України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Тобто нерухоме майно нерозривно пов`язане із земельною ділянкою на якій воно знаходиться і переміщення такого майна неможливе без його знецінення, а відтак використання нежитлового приміщення, яке належить відповідачу, неможливе без відповідної земельної ділянки. При цьому право користування земельною ділянкою виникає одночасно з виникненням права власності на нерухоме майно, яке на ній знаходиться в силу положень ч. 1 ст. 377 ЦК України та ст. 120 ЗК України.

Таким чином, хоча право користування земельною ділянкою, яка знаходиться під нерухомістю, що належить відповідачу на праві власності, належним чином не оформлене, однак неоформлення права на вказану земельну ділянку не може бути підставою для обмеження права відповідача як власника нерухомого майна на користування зазначеним майном та, відповідно, земельною ділянкою на якій воно розташована, оскільки, як зазначалося вище, користування нерухомістю неможливе без користування земельною ділянкою. Враховуючи наявність у матеріалах справи доказів здійснення реконструкції з додержанням вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, зазначені обставини виключають можливість звільнення спірної земельної ділянки під будівлею з посиланням на її самовільне зайняття.

Заявлені позивачем позовні вимоги фактично включають у себе вимоги про демонтажу (знесення) від будівлі автозаправочної станції, забезпечивши виніс підземних та наземних інженерних комунікацій із зазначеної території.

Право власника земельної ділянки вимагати знесення об`єкта нерухомості встановлено цивільним законодавством для самочинно збудованого майна.

Відповідно до вимог статті 376 Цивільного кодексу України, статті 38 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" право на звернення до суду з позовом про знесення або перебудову самочинно збудованого мають органи державної влади, органи місцевого самоврядування та інспекції державного архітектурно-будівельного контролю.

Згідно зі ст.376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Автозаправна станція, що належить відповідачу на праві власності побудована на підставі дозвільних документів, зокрема, Державного комітету України у справах містобудівної архітектури, Відділу архітектури та містобудування Нікопольської міської ради, Державного управління екологічної безпеки в Дніпропетровської області та Дніпропетровського обласного управління земельних ресурсів рішенням від 22.10.1999 року №16-10/ХХШ "Про будівництво автозаправної станції по вул. Першотравнева" Позивач надав Товариству з обмеженою відповідальністю "Авіас Плюс" земельну ділянку площею 0,12 га по вул. АДРЕСА_2 в тимчасове користування на умовах оренди терміном на 10 років за визначеним цільовим використанням для комерційного використання (будівництва автозаправної станції) згідно форми №6-зем. за рахунок земель населеного пункту міської ради. Автозаправна станція введена в експлуатацію на підставі акта Державної технічної комісії про прийняття закінченого будівництвом об`єкта в експлуатацію від 19.07.2001. Зазначена комісія призначена Виконавчим комітетом Нікопольської міської ради на рішенням від 02.07.2001 № 432.

За таких обставин, матеріалами справи доказів реєстрації права власності на нерухому будівлю, зазначений об`єкт не можуть вважатися самочинним будівництвом в розумінні ст. 376 ЦК України, у зв`язку з чим відсутні підстави для його знесення.

Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст.77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Враховуючи викладене, суду приходить до висновку, що позовні вимоги у справі є необґрунтованими, такими що суперечать обставинам справи та положенням діючого законодавства, якими закріплено гарантії прав власника, у зв`язку з чим такі вимоги є неправомірними, такими, що не підлягають задоволенню судом.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 13, 73, 74, 76-79, 86, 91, 123, 129, 178, 233, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд-

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову Нікопольської міської ради Дніпропетровської області до Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" про зобов`язання звільнити самовільно зайняту земельну ділянку - відмовити.

Судові витрати по справі покласти на позивача.

Рішення набирає законної сили у відповідності до статті 241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення суду може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 02.08.2019 року.

Суддя В.Г. Бєлік