Постанова

від 11.11.2019 по справі 904/1491/19

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.11.2019 року м.Дніпро Справа № 904/1491/19

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді : Чус О.В.

судді : Вечірко І.О., Кузнецов В.О.

Секретар судового засідання Ковзиков В.Ю.

Представники сторін:

від позивача: В`юнченко О.А., довіреність №2767 від 06.06.2019 р., представник;

представник відповідача не з`явився.

Розглянувши апеляційну скаргу Нікопольської міської ради Дніпропетровської області на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 31.07.2019р. , повний текст рішення складено 02.08.2019р., суддя Бєлік В.Г., у справі №904/1491/19

за позовом Нікопольської міської ради Дніпропетровської області, м. Нікополь, Дніпропетровська область

до Публічного акціонерного товариства "Укрнафта", м. Київ

про зобов`язання звільнити самовільно зайняту земельну ділянку,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та рішення суду.

Нікопольська міська рада Дніпропетровської області звернулась до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, в якій просить суд зобов`язати Публічне акціонерне товариство "Укрнафта" звільнити самовільно зайняту земельну ділянку за адресою: Дніпропетровська область, Нікополь, вул. Першотравнева, 2/1 та за власний рахунок привести її у належний стан (придатний до використання) шляхом демонтажу (знесення) будівлі автозаправочної станції літ. "А-1" та навісу літ. "А", забезпечивши виніс підземних та наземних інженерних комунікацій із зазначеної території.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 31.07.2019р. у справі у задоволенні позову Нікопольської міської ради Дніпропетровської області до Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" про зобов`язання звільнити самовільно зайняту земельну ділянку - відмовлено.

Доводи та вимоги апеляційної скарги.

Не погоджуючись з рішенням суду позивач звернувся до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, якою просить рішення скасувати повністю та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити повністю, вирішити питання про розподіл судових витрат, розгляд скарги здійснювати за участі представника позивача.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що відповідно до рішення Нікопольської міської ради № 20-14/V про надання Відповідачу в оренду земельної ділянки по вул. Першотравневій , 2/1 за фактичним розміщенням автозаправочної станції надано ПАТ Укрнафта в оренду терміном до 29.11.2009 земельну ділянку за фактичним розміщенням автозаправочної станції по вул. Першотравнева, 2/1 площею 0,1200 га та зобов`язано Відповідача до закінчення терміну договору оренди демонтувати автозаправочну станцію , а також забезпечити виніс підземних та наземних інженерних комунікацій із зазначеної території. Рішення Нікопольської міської ради від 23.02.2007 № 20-14/V не оскаржувалось та не скасовувалось, а тому відповідно до приписів статті 73 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні є обов`язковим до виконання, зокрема Відповідачем.

Позивач зауважує, що в договорі оренди чітко й зрозуміло зазначено, що земельна ділянка надається в оренду терміном до 29.11.2009 (п. 2.1), після чого вона підлягає поверненню орендодавцю (п. 8.4.4).

Також зазначає, що суд першої інстанції однобічно дав оцінку факту непорушності права власності, тобто лише стосовно нерухомості ПАТ Укрнафта .

В той же час, судом не надано жодної оцінки факту порушення права власності Нікопольської міської ради на земельну ділянку.

Узагальнені доводи інших учасників провадження у справі.

18.10.2019р. від представника ПАТ Укрнафта до канцелярії суду надійшов відзив, в якому просить апеляційну скаргу на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 31.07.2019р. у справі 904/1491/19 залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін.

Так, Публічне акціонерне товариство Укрнафта (далі - Відповідач) не погоджується з доводами, наведеними в апеляційній скарзі, вважає, що рішення суду першої інстанції прийняте у цілковитій відповідності з нормами матеріального та процесуального права та з повним з`ясуванням і доведенням обставин, що мають значення для справи.

На думку відповідача, про визнання Позивачем права користування спірною земельною ділянкою за ПАТ Укрнафта свідчить і укладений між сторонами Договір, і відсутність протягом тривалого часу заперечень проти користування відповідачем земельною ділянкою, на якій розташовано належне останньому нерухоме майно, а також отримання плати за землю після 29.11.2009 року, що також не заперечувалось самим Позивачем та було встановлено судом першої інстанції, зокрема, в рішенні суду.

Як зауважено відповідачем, судом першої інстанції правомірно відхилено доводи Позивача, вірно встановлено фактичні обставини справи, що гуртуються на наявних в матеріалах справи доводах та правильно застосовано, зокрема, норми матеріального права.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.09.2019 для розгляду цієї справи визначено колегію суддів у складі головуючого судді Чус О.В., суддів Кузнецова В.О., Вечірка І.О.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 06.09.19 апеляційну скаргу залишено без руху, надано строк для усунення недоліків апеляційної скарги.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 23.09.2019р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Нікопольської міської ради Дніпропетровської області на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 31.07.2019р. у справі №904/1491/19. Розгляд справи призначено у судовому засіданні на 29.10.2019.

Проте, у зв`язку з відрядженням судді Вечірки І.О., судове засідання, призначене на 29.10.2019 об 10:30 годин, не відбулося.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 28.10.19 розгляд апеляційної скарги Нікопольської міської ради Дніпропетровської області на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 31.07.2019р. у справі №904/1491/19 призначено у судове засідання на 11.11.2019 на 12:00 год.

08.11.19 від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з перебуванням на лікарняному представника останнього.

Розглянувши вказане клопотання, колегія суддів зазначає наступне.

Ст. 202 ГПК України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених цим Кодексом розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, ратифікована Україною 17.07.1997 р., кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі "Смірнова проти України").

Враховуючи наведене, колегії суддів розглядає апеляційну скаргу за наявними в справі матеріалами, а подані сторонами до суду першої інстанції докази дозволяють визначитись щодо законності оскаржуваного судового рішення.

11.11.2019 у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції.

16.11.2004 року Відкрите акціонерне товариство "Укрнафта" (відповідач) звернулось із зверненням №37/269 до Нікопольської міської ради (позивач) про надання земельної ділянки за адресою: Першотравнева, 2/1 в оренду, у зв`язку з набуттям прав на АЗС.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за Публічним акціонерним товариством "Укрнафта", з 19.11.2004 року зареєстровано право власності на об`єкт нерухомого майна (будівля автозаправочної станції "А-1", навіс "А") за адресою: вул. Першотравнева, 2/1 (частка власності 1/1).

Згідно статуту відповідача 22.03.2011 року назву товариства було змінено з Відкритого акціонерного товариства на Публічне акціонерне товариство.

23.02.2007 року Нікопольською міською радою було прийнято рішення № 20-14/V про надання відповідачу в оренду земельної ділянки по вул. Першотравнева, 2 /1 за фактичним розміщенням автозаправочної станції.

Вказаним рішенням було, зокрема:

- затверджено технічну документацію із землеустрою по вул. Першотравнева, 2/1;

- надано ПАТ "Укрнафта" в оренду терміном до 29.11.2009 року земельну ділянку за фактичним розміщенням автозаправочної станції по вул. Першотравнева, 2/1 площею 0,1200га;

- зобов`язано відповідача до закінчення терміну договору оренди демонтувати автозаправочну станцію, а також забезпечити виніс підземних та наземних інженерних комунікацій із зазначеної території.

Рішення Нікопольської міської ради від 23.02.2007 № 20-14/V не оскаржувалось, а тому відповідно до приписів статті 73 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" є обов`язковим до виконання, зокрема відповідачем.

На підставі винесеного рішення між Нікопольською міською радою та ПАТ "Укрнафта" було укладено договір оренди земельної ділянки від 20.03.2007 року за адресою: вул. Першотравнева, 2/1 (кадастровий номер 1211600000:03:003:0022 ).

Пунктом 2.1 договору передбачено, що земельна ділянка надається в оренду терміном до 29.11.2009 року.

Згідно з умовами п. 2.2. договору, по закінченню терміну дії договору орендар має право на поновлення договору на новий термін. У цьому разі зацікавлена сторона повинна повідомити письмово другу сторону про намір щодо продовження дії договору на новий термін не пізніше, ніж за два місяця до його закінчення. Сторона, яка отримала таке повідомлення, повинна не пізніше десяти днів з моменту його отримання надати зацікавленій стороні письмову згоду, або незгоду, щодо продовження дії цього договору на новий термін. У разі недосягнення сторонами згоди щодо продовження дії договору на новий термін - термін дії договору припиняється згідно до умов цього договору.

Відповідно до договору купівлі-продажу майна від 20.07.2004 року Публічне акціонерне товариство "Укрнафта" набуло права власності на об`єкт нерухомого майна - автозаправну станцію (далі - АЗС), яка розташована за адресою: вул. Першотравнева, 2/1.

Автозаправна станція, що належить відповідачу на праві власності побудована на підставі дозвільних документів, зокрема, Державного комітету України у справах містобудівної архітектури, Відділу архітектури та містобудування Нікопольської міської ради, Державного управління екологічної безпеки в Дніпропетровської області та Дніпропетровського обласного управління земельних ресурсів рішенням від 22.10.1999 року №16-10/ХХШ "Про будівництво автозаправної станції по вул. Першотравнева" Позивач надав Товариству з обмеженою відповідальністю "Авіас Плюс" земельну ділянку площею 0,12 га по вул. Першотравнева, 2/1 в тимчасове користування на умовах оренди терміном на 10 років за визначеним цільовим використанням для комерційного використання (будівництва автозаправної станції) згідно форми №6-зем. за рахунок земель населеного пункту міської ради. Автозаправна станція введена в експлуатацію на підставі акта Державної технічної комісії про прийняття закінченого будівництвом об`єкта в експлуатацію від 19.07.2001. Зазначена комісія призначена Виконавчим комітетом Нікопольської міської ради на рішенням від 02.07.2001 № 432.

Враховуючи зазначене, суд першої інстанції дійшов висновку, з яким погоджується апеляційний господарський суд, що матеріалами справи доказів реєстрації права власності на нерухому будівлю, зазначений об`єкт не можуть вважатися самочинним будівництвом в розумінні ст. 376 ЦК України, у зв`язку з чим відсутні підстави для його знесення.

Застосоване законодавство та висновки апеляційного суду.

Відповідно до вимог частин 1, 2, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Відповідно до положень ст.ст. 74, 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Оцінюючи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному і об`єктивному дослідженні в судовому засіданні з урахуванням обставин справи в їх сукупності, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

За змістом ст. 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

У вирішенні питання про наявність ознак самовільного зайняття земельної ділянки необхідно враховувати, що саме по собі користування земельною ділянкою без документів, що посвідчують права на неї, не є достатньою підставою для кваліфікації такого використання земельної ділянки як самовільного її зайняття. У вирішенні таких спорів необхідним є встановлення наявності у особи, в силу закону, права на отримання земельної ділянки у власність чи в користування. Отже самовільне зайняття земельної ділянки є відмінним від користування земельною ділянкою за відсутності належним чином оформлених документів на неї.

Згідно з ч. 2 ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав (частина 3 цієї статті).

Самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду (стаття 212 Земельного кодексу України).

При цьому, відповідно до ст. 120 ЗК України (в редакції, чинній станом на дату отримання відповідачем свідоцтва про право власності на розташоване на спірній земельній ділянці нерухоме майно 20.07.2004) у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Відповідно до положень ст. 377 ЦК України, ст.ст. 120, 125 ЗК України та принципу слідування юридичної долі земельної ділянки долі нерухомості, що на ній розташована, у разі переходу права власності на об`єкт нерухомості у встановленому законом порядку право на земельну ділянку у набувача нерухомості виникає одночасно із виникненням права власності на розташовані на земельній ділянці об`єкти, оскільки право власності на будівлі з усіма притаманними для власності складовими - володіння, користування, розпорядження ними, неможливе без перебування у власника будівель земельної ділянки, на якій розташовані об`єкти нерухомості, у власності або користуванні.

Відсутність у відповідача правовстановлюючих документів на земельну ділянку не може кваліфікуватися як самовільне її зайняття, у разі правомірності набуття та оформлення у встановленому законом порядку розташованого на ній майна. У таких випадках положення статті 212 ЗК України застосуванню не підлягають.

Оскільки судом першої інстанцій встановлено, що право власності ПАТ Укрнафта на розташоване на спірній земельній ділянці нерухоме майно підтверджене договором купівлі-продажу майна від 20.07.2004 року та зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, що підтверджується витягом з вказаного реєстру від 19.11.2004, реєстраційний номер 2547654, а позивачем не доведено неправомірності набуття ПАТ Укрнафта права власності на вказаний об`єкт нерухомості, суд першої інстанцій дійшов правомірного висновку про те, що за таких обставин вся площа спірної земельної ділянки, з урахуванням положень ст. 120 ЗК України, не може вважатись самовільно зайнятою.

Крім того, у практиці Європейського суду з прав людини (зокрема, у справах "Спорронг і Льоннрот проти Швеції", "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства", "Вєренцов проти України", "Щокін проти України", "Сєрков проти України", "Колишній король Греції та інші проти Греції", "Булвес" АД проти Болгарії", "Трегубенко проти України") напрацьовані три критерії, що їх слід оцінювати з тим, щоб зробити висновок, чи відповідає певний захід втручання у право власності принципу правомірного і допустимого втручання, сумісного з гарантіями статті 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а саме: втручання має бути законним, відповідати суспільним інтересам та бути пропорційним переслідуваним цілям одночасно.

Враховуючи зазначене, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про те, що зобов`язання відповідача в даному випадку в примусовому порядку звільнити земельну ділянку, та за власний рахунок привівши її у придатний для використання стан шляхом знесення будівлі автозаправочної станції, фактично означає знесення належного ПАТ Укрнафта на праві власності майна, що є порушенням його права власності, гарантованого ст. 41 Конституції України та ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Аналогічна правова позиція наведена у постановах Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 902/889/16 та від 21.01.2019 у справі № 910/22093/17.

Оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують правомірності застосування судом першої інстанцій норм матеріального та процесуального законодавства при прийнятті оскаржуваного судового рішення, Центральний апеляційний господарський суд не вбачає підстав для його зміни чи скасування.

Згідно з положеннями ст. 236 ГПК України, законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права; обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до частини 1 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (частина 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України).

Таким чином, апеляційний господарський суд не вбачає підстави, передбачені статтею 277 Господарського процесуального кодексу України, для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції.

Судові витрати.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати по розгляду апеляційної скарги відносяться на апелянта.

Керуючись ст. ст. 269, 275, 276, 282, 287, 288 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Нікопольської міської ради Дніпропетровської області - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 31.07.2019р. у справі №904/1491/19 - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повна постанова складена 18.11.2019.

Головуючий суддя О.В. Чус

Суддя І.О. Вечірко

Суддя В.О. Кузнецов