Рішення

від 25.07.2019 по справі 280/5313/18

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

25 липня 2019 року Справа № 280/5313/18 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сіпаки А.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Завод світлопрозорих та металевих конструкцій «Александрія» (69096, м. Запоріжжя, вул. Клубна, 17/1, код ЄДРПОУ 33754422)

до Головного управління ДФС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр.Соборний, 166, код ЄДРПОУ 39396146)

про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Завод світлопрозорих та металевих конструкцій «Александрія» (далі - позивач) звернулось до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі - відповідач), в якому позивач просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення від 08 серпня 2018 року №0012371404 (форма «С» ).

Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на ухвалу Вищого адміністративного суду України від 25.01.2016 №К/800/35729/14 у справі №2а/1570/4164/2011 та ухвалу від 24.11.2014 №К/800/63470/13 у справі №2а-8142/12/2670 де зазначено, за наявності підстав, що не заборонені законодавством України, зокрема залік однорідних вимог, виконання зобов`язань, а також виникнення таких обставин до закінчення визначеного ст. 1 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" №185/94-ВР від 23 вересня 1994 року строку, резидент не може нести відповідальність, передбачену статтею 4 зазначеного Закону. Закон України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" не містить заборони щодо зміни сторонами істотних умов договору, у тому числі його ціни, шляхом підписання додаткових угод до нього. Проведення заліку взаємної заборгованості з нерезидентом, в тому числі на підставі додаткової угоди до контракту в сфері ЗЕД (за умови відсутності спору між сторонами з приводу характеру зобов`язань, їх змісту, умов виконання) свідчить, що у нерезидента відсутнє зобов`язання з повернення резиденту України іноземної валюти або товару, з моменту проведення заліку відсутня заборгованість нерезидента в іноземній валюті, а відповідно правові підстави для нарахування резиденту пені на неіснуючу заборгованість відсутні. Вказує, на момент проведення відповідних зовнішньоекономічних операцій відсутня законодавчо встановлене правило, яке б встановлювало заборону щодо здійснення зарахування зустрічних вимог у сфері ЗЕД. Пояснює, що припинення зобов`язань за зовнішньоекономічним контрактом відбулось зарахуванням зустрічних однорідних вимог, внаслідок чого дебіторська заборгованість у передбачений законодавством спосіб була погашена, тобто відсутня. Позивач вважає, що висновки викладені у акті перевірки є помилковими, а податкове повідомлення-рішення винесене податковим органом не законниму зв`язку з чим звернувся до суду з вимогою про скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Ухвалою суду від 20.02.2019 відкрито провадження у справі та призначено судове засідання на 20.03.2019. Справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

06.03.2019 на адресу суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх.№8976, в якому просив відмовити у задоволені позову у повному обсязі та зазначив, що за наслідками проведеної перевірки ГУ ДФС у Запорізькій області прийняті податкові повідомлення-рішення №0012371404, №0012381404 від 08.08.2018. Зі змісту позовної заяви TOB ЗСТМК АЛЕКСАНДРІЯ можна зробити висновок, що позивач виявлених під час перевірки обставин та фактів порушень не спростовував, та не погоджується з висновками податкових органів з наступних міркувань: проведення заліку зустрічних однорідних вимог. Так, позивач посилається на правочин, яким нібито проведено залік зустрічних однорідних вимог, проте до позовної заяви не надано доказів, які підтверджують цю обставину. Позивачем надано документальне підтвердження по контракту №150317 від 15.03.2017, укладеному з нерезидентом ООО НИГМАТЭК (Росія). Відповідно до пп. 3.1 п.3 контракту, платіж за пославлений товар буде проведений в ЄВРО наступним чином: 100% оплата па протязі 70 календарних днів після поставки товару. Контракт не містить будь-яких умов про зарахування зустрічних однорідних вимог. Порушення законодавчо встановленого строку розрахунків при здійсненні Експортної операції встановлено на підставі повідомлення, що надійшло від ПАТ Альфа-Банк №27674-27.3-220040 від 03.04.2018 (вх.№8795/10 від 13.04.2018), та виявлено під час перевірки, результата якої оформлено актом №372/08-01-14-04/33754422 від 26.06.2018. Висновок центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку, про продовження строків розрахунків в іноземній валюті по зазначеному договору та позов до судових органів про стягнення боргу з нерезидента TOB ЗСТМК АЛЕКСАНДІЯ до перевірки не надавався. Вказує, висновки викладені в акті документальної позапланової виїзної перевірки TOB ЗСТМК АЛЕКСАНДРІЯ №372/08-01-14-04/33754422 від 26.06.2018 відповідають вимогам чинного законодавства, а податкове-повідомлення рішення від 08.08.2018 року №0012371404 року є правомірним та не підлягає скасуванню.

Ухвалою суду від 20.03.2019 судове засідання було відкладено на 22.04.2019.

Ухвалою суду від 22.04.2019 провадження у справі зупинено до 25.06.2019 для надання часу сторонам для примирення.

Ухвалою суду від 25.06.2019 провадження у справі поновлено.

Ухвалою суду від 25.06.2019 відмовлено позивачу у задоволені клопотання про зупинення провадження у справі №280/5313/18 до розгляду справи в Арбітражному суді Республіки Башкарстан за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод світлопрозорих та металевих конструкцій «Александрія» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Нігматек» про стягнення заборгованості.

Ухвалою суду від 25.06.2019 провадження у справі зупинено до 25.07.2019 для надання часу сторонам для примирення.

Ухвалою суду від 25.07.2019 провадження у справі поновлено.

Позивач у судове засідання призначене на 25.07.2019 не зявився. До суду подано заяву про зупинення провадження у справі №280/5313/18 до розгляду справи в Арбітражному суді Республіки Башкарстан за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод світлопрозорих та металевих конструкцій «Александрія» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Нігматек» про стягнення заборгованості.

Від представника відповідача 25.07.2019 за вх.№30836 надійшло клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Згідно з частиною четвертою статті 229 КАС України, при розгляді справи в порядку письмового провадження фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Приписами ст. 258 КАС України, визначено, що суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Частиною 5 статті 250 КАС України встановлено, що датою ухвалення судового рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Згідно з ч. 4 с. 243 КАС України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Розглянувши матеріали та з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, судом встановлено наступне.

Між TOB ЗСТМК АЛЕКСАНДРІЯ та нерезидентом ООО НИГМАТЭК (Росія) було укладено контракт № 1500317 від 15 березня 2017 року, за умовами якого продавець продав, а покупець купив на умовах DAP, Тихвин, Ленінградська область, Росія (Інкотермс 2010). Товар линія для сортування та промивання піску б/у. Специфікації товару приведені в додатках, які являються невідємною частиною даного контракту.

На виконання умов контракту TOB ЗСТМК АЛЕКСАНДРІЯ здійснило відвантаження товару, що підтверджується митною декларацією:

№ UА100120/2017/426640 від 18.09.2017 на суму 6455,00 євро (граничний термін оплати за товар - 17.03.2018).

Оплата на валютний рахунок № НОМЕР_1 , відкритий в ПАТ Альфа-Банк , м. Київ, на загальну суму 6455,00 євро по експортному контракту від нерезидента ООО НИГМАТЭК (Росія) станом на 19.06.2018 не надійшла.

ПАТ Альфа-Банк , м. Київ, у зв`язку із виявленими порушеннями скерував відповідне повідомлення 03.04.2018 № 27674-27.3-220040.

Отримавши вказане повідомлення відповідач провів перевірку, за результатами якої склав акт №372/08-01-14-04/33754422 від 26.06.2018 Про результати документальної позапланової виїзної перевірки TOB ЗСТМК АЛЕКСАНДРІЯ з питань дотримання вимог валютного законодавства по контракту № 150317 від 15.03.2017, укладеного з нерезидентом ООО НИГМАТЭК (Росія), за період з 18.09.2017 по 19.06.2018 .

В акті перевірки зазначено, що згідно з інформацією про виявлені факти порушень законодавчо встановлених строків розрахунків за експортними операціями, повідомлення ПАТ Альфа-Банк , встановлено, що TOB ЗСТМК АЛЕКСАНДРІЯ на виконання умов експортного контракту № 150317 від 15.03.2017, укладеного з нерезидентом ООО НИГМАТЭК (Росія), відвантажило на експорт товар (линія для сортування та промивання піску б/у в розібраному стані (код товару - 84741000) згідно митної декларації UА100120/2017/426640 від 18.09.2017 на суму 6455,00 євро (граничний термін оплати за товар - 17.03.2018). В акті зазначено, що валютна виручка не надійшла та станом на 19.06.2018 по контракту від № 150317 від 15.03.2017 рахується дебіторська заборгованість в сумі 6455,00 євро. У відповідності з формою Декларації про валютні цінності, доходи та майно, що належать резиденту України і знаходяться за її межами, затвердженої наказом Міністерства фінансів України №207 від 25.12.1995 року, дебіторська заборгованість мадла бути відображена в п. 5 розділу ІІІ Майно та товари за кордоном Декларації про валютні цінності, доходи та майно, що належать резиденту України і знаходяться за її межами, станом на 01.04.2018 року. За результатами перевірки ГУ ДФС у Запорізькій області дійшло висновку про порушення TOB ЗСТМК АЛЕКСАНДРІЯ статті 1 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" №185/94-ВР від 23 вересня 1994 року, а саме: по експортному контракту № 150317 від 15.03.2017, укладеному з нерезидентом ООО НИГМАТЭК (Росія), валютна виручка в сумі 6455,00 євро за експортовану продукцію не надійшла в законодавчо встановлений 180-дений строк; статті 9 Декрету Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року №15-93 Про систему валютного регулювання та валютного контролю , а саме: порушення строків декларування.

08 серпня 2018 року Головним управлінням ДФС у Запорізькій області прийнято податкове повідомлення-рішення №0012371404, яким застосовано пеню за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД за невиконання зобов`язань та штрафні санкції за порушення вимог валютного законодавства у розмірі 59020,06 грн.

Позивач не погодився з цим податковим повідомленням рішенням подав скаргу до ДФС України. За результатом розгляду скарги позивача на податкове повідомлення-рішення від 08 серпня 2018 року №0012371404, рішенням Державної фіскальної служби України від 19 листопада 2018 року №37489/6/99-99-11-01-02-25 скаргу позивача залишено без задоволення.

Незгода позивача із вказаним податковим повідомленням-рішенням зумовила його звернення до суду з даним позовом, при вирішенні якого суд виходить з наступного.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті від 23.09.1994 № 185/94-ВР (далі Закон № 185/94-ВР, в редакції чинній на момент виконання господарських операцій) виручка резидентів у іноземній валюті від експорту продукції підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізноївантажної митної декларації) такої продукції, що експортується, а в разі експорту робіт, транспортних послуг - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання транспортних послуг. Перевищення зазначеного строку потребує висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку. Виручка резидента за експортним зовнішньоекономічним договором (контрактом) вважається перерахованою на його банківський рахунок за заявою резидента, якщо належна сума врегульована Експортно-кредитним агентством.

Частиною шостою цієї статті визначено, що Національний банк України має право запроваджувати на строк до шести місяців інші строки розрахунків, ніж ті, що визначені частиною першою цієї статті.

На час виникнення спірних правовідносин був чинний Декрет Кабінету Міністрів України Про систему валютного регулювання і валютного контролю від 19.02.1993 № 15-93, котрий установлював режим здійснення валютних операцій на території України, визначав загальні принципи валютного регулювання, повноваження державних органів і функції банків та інших фінансових установ України в регулюванні валютних операцій, права й обов`язки суб`єктів валютних відносин, порядок здійснення валютного контролю, відповідальність за порушення валютного законодавства.

Пункт 1 статті 13 Декрету передбачав, що Національний банк України є головним органом валютного контролю, що здійснює контроль за виконанням правил регулювання валютних операцій на території України з усіх питань, не віднесених цим Декретом до компетенції інших державних органів; забезпечує виконання уповноваженими банками функцій щодо здійснення валютного контролю згідно з цим Декретом та іншими актами валютного законодавства України. Згідно з пунктом 3 статті 13 Декрету центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, здійснює фінансовий контроль за валютними операціями, що провадяться резидентами і нерезидентами на території України.

Національний банк України прийняв постанову № 410 від 13.12.2016 Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України (в редакції від 13.04.2017 № 33, на час укладення угод про припинення зобовязань шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог), пункти 2,4 котрої містив такі норми:

2. Установити вимогу щодо обов`язкового продажу на міжбанківському валютному ринку України надходжень в іноземній валюті із-за кордону на користь юридичних осіб, які не є уповноваженими банками, фізичних осіб-підприємців, іноземних представництв (крім офіційних представництв), на рахунки, відкриті в уповноважених банках для ведення спільної діяльності без створення юридичної особи, а також надходжень в іноземній валюті на рахунки резидентів, відкриті за межами України на підставі індивідуальних ліцензій Національного банку України […]

4. Уповноважені банки не можуть знімати з контролю експортні операції клієнтів на підставі документів про припинення зобов`язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог:

в іноземній валюті 1-ї групи Класифікатора/російських рублях (незалежно від суми операції);

в інших валютах (якщо загальна сума зобов`язань, що припиняються зарахуванням у межах одного договору щодо експорту товарів, перевищує в еквіваленті 500 000 доларів США).

Надходження в іноземній валюті за експортними операціями клієнтів банку мають бути продані в порядку, установленому в пункті 2 цієї постанови .

Відповідно до частини першої статті 4 Закону № 185/94-ВР порушення резидентами, крім суб`єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції на період її проведення, строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону або встановлених Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).

Як визначено частиною шостою статті 4 Закону № 185/94-ВР органи доходів і зборів вправі за наслідками документальних перевірок безпосередньо стягувати з резидентів пеню, передбачену цією статтею (частина шоста статті 4 Закону).

Згідно з підпунктом 14.1.162 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України пеня - сума коштів у вигляді відсотків, нарахована на суми грошових зобовязань у встановлених цим Кодексом випадках та не сплачена у встановлені законодавством строки.

Підпункт 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 ПК України контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов`язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.

Оцінюючи аргументи сторін та досліджені докази суд керується такими міркуваннями:

виручка резидентів у іноземній валюті від експорту продукції підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) такої продукції, що експортується. Порушення цього строку має наслідком застосування до платника податків відповідальність у вигляді пені у розмірі 0,3 відсотка суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті за кожний день прострочення.

При цьому у зв`язку із запровадженням постановою НБУ № 410 від 13.12.2016 вимоги щодо обов`язкового продажу на міжбанківському валютному ринку України надходжень в іноземній валюті із-за кордону уповноваженим банкам заборонено знімати з контролю експортні операції клієнтів на підставі документів про припинення зобов`язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог в іноземній валюті 1-ї групи Класифікатора незалежно від суми операції.

Суд встановив, що на виконання контракту TOB ЗСТМК АЛЕКСАНДРІЯ здійснило відвантаження товару, що підтверджується митною декларацією № UА100120/2017/426640 від 18.09.2017 на суму 6455,00 євро. Граничний термін надходження валютної виручки по митній декларації становить 17.03.2018.

В порушення статті 1 Закону № 185/94-ВР та постанови НБУ № 410 від 13.12.2016 TOB ЗСТМК АЛЕКСАНДРІЯ не зарахувало валютну виручку протягом 180 календарних днів на свій валютний рахунок в уповноваженому банку.

Суд не бере до уваги посилання позивача на припинення зобовязань за зовнішньо-економічним контрактом у звязку із зарахуванням зустрічних однорідних вимог з огляду на те, що припинення зобов`язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог впродовж строку дії постанови Правління Національного банку України від 13.12.2016 № 410 Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України не є підставою для зняття експортної операції з контролю, оскільки цією постановою встановлено обов`язковий продаж на міжбанківському валютному ринку України надходжень в іноземній валюті із-за кордону на користь юридичних осіб. Такий висновок суду у цій справі відповідає правовій позиції Верховного Суду з цього питання, викладеній в постанові від 29.01.2019 у справі № 819/2014/17

Тому, визначення відповідачем його пропущення без урахування документів про припинення зобов`язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог є правомірним.

Суд звертає увагу, що особами, які можуть бути суб`єктом визначеного статті 4 Закону України від 23 вересня 1994 року № 185/94-ВР правопорушення, є резиденти (крім суб`єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції на період її проведення).

Саме на резидентів, а не на їх контрагентів, покладений обов`язок із забезпечення зарахування виручки резидентів на їх валютні рахунки.

Виходячи з цього, резидент при здійсненні господарської діяльності, укладенні контрактів, додаткових угод до них про зміну порядку зарахування валютної виручки хоча і не був законодавчо обмежений у встановленні порядку чи форми розрахунків, мав враховувати передбачені законом обмеження або приймати ризики врегулювання відносин з нерезидентом у контракті на свій розсуд.

Відносини між позивачем та його контрагентом за експортною операцією врегульовані нормами приватного права. Ними не встановлені обмеження щодо зарахування зустрічних однорідних вимог при розрахунках з нерезидентами, припинення чи врегулювання зобов`язань на свій розсуд, навіть з відступленням від положень актів цивільного законодавства.

Втім, відповідно до частини другої статті 1 Цивільного кодексу України до майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, а також до податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом.

У правовому регулюванні публічно-правових відносин між позивачем та контролюючим органом - відповідачем вказані цивільно-правові норми застосовуються опосередковано.

З огляду на положення частини другої статті 19 Конституції України, при перевірці додержання резидентом строків зарахування валютної виручки, суб`єкт владних повноважень має керуватися нормами, що регулюють здійснення валютного контролю.

Як вже зазначалося, документи про припинення зобов`язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог у валюті - долар США не можуть виступати підставою для зняття з контролю експортних операцій. Отже, їх наявність не впливає на висновок про порушення строків зарахування валютної виручки.

Суд вважає безпідставним посилання позивача на статтю 14 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність", за положеннями якої всі суб`єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право самостійно визначати форму розрахунків по зовнішньоекономічних операціях з-поміж тих, що не суперечать законам України та відповідають міжнародним правилам.

Постанови Правління Національного банку України не регулюють відносини між сторонами контракту, не забороняють проведення розрахунків шляхом заліку.

Їх норми адресовані резидентові та уповноваженому банку, що здійснює валютний контроль за експортною операцією. Резидент при здійсненні господарської діяльності не був позбавлений можливості врегулювати договірні відносини з урахуванням загальнодоступних правил валютного контролю або врахувати ризики їх недодержання.

Право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів передбачено частиною другою статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що ратифікований відповідним Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР.

Аналогічну правову позицію викладено в Постанові Верховного Суду від 27 квітня 2018 року № К/9901/285/17 у справі № 808/1707/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ей. Дж. Ей. Трейдінг Україна" до Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Відповідно до пункту першого Указу Президента України Про невідкладні заходи щодо повернення в Україну валютних цінностей, що незаконно знаходяться за її межами від 18 червня 1994 року №319/94 (чинного на час прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень) суб`єктів підприємницької діяльності України, незалежно від форм власності, зобов`язано у десятиденний строк продекларувати у Національному банку України наявність (або відсутність) з визначенням сум усіх належних їм валютних цінностей, які знаходяться за межами України, в тому числі одержаних у результаті здійснення підприємницької діяльності за межами України, подати Головній державній податковій інспекції України декларацію щодо сум на їх рахунках у банках та інших іноземних фінансових установах, а також щодо сум надходжень валютних цінностей у вигляді доходів (дивідендів), одержаних у результаті здійснення підприємницької діяльності за межами України. Надалі декларування суб`єктами підприємницької діяльності, незалежно від форм власності, наявності належних їм валютних цінностей, які знаходяться за межами України, здійснюється щоквартально.

Мета такого декларування полягає в поверненні в Україну валютних цінностей, що незаконно знаходяться за її межами. Для досягнення цієї мети уповноважені органи держави повинні знати, які валютні цінності належать суб`єкту господарювання і знаходяться за кордоном. Одним з видів таких цінностей є дебіторська заборгованість. При цьому не важливо, як саме вона утворилася - чи шляхом передоплати за товари, роботи, послуги нерезиденту, чи шляхом реалізації таких товарів, робіт, послуг нерезиденту. Як ті, так і інші кошти підлягають обов`язковому декларуванню.

За змістом частини другої статті 16 пункту 1 Декрету Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року №15-93 Про систему валютного регулювання та валютного контролю , до резидентів, нерезидентів, винних у порушенні правил валютного регулювання і валютного контролю, застосовуються, серед іншого, фінансові санкції за невиконання резидентами вимог щодо декларування валютних цінностей та іншого майна, передбачених статтею 9 цього Декрету, - у сумі, що встановлюється Національним банком України.

Положеннями статті 9 Декрету Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року №15-93 Про систему валютного регулювання та валютного контролю визначено, що валютні цінності та інше майно резидентів, яке перебуває за межами України, підлягає обов`язковому декларуванню у Національному банку України.

Пунктом 2.7 Положення про валютний контроль, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 08 лютого 2000 року №49, визначено відповідальність за порушення резидентами порядку декларування у вигляді накладення штрафу в розмірі 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Склад валютного правопорушення обумовлюється контролюючим органом недекларування позивачем у декларації про валютні цінності, доходи та майно, що належать резиденту України і знаходяться за її межами станом 01.04.2018 року 6455,00 євро за контрактом з нерезидентом ООО НИГМАТЭК (Росія) № 1500317 від 15 березня 2017 року.

Доведеність складу валютного правопорушення, покладеного в основу прийняття податкового повідомлення-рішення від 08 серпня 2018 року №0012371404, обумовлює правомірність застосування до позивача визначених штрафних (фінансових) санкцій.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

На думку суду, відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, доведено правомірність прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення з урахуванням вимог, встановлених частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Зважаючи, що у задоволенні позову сторони відмовлено, а іншими учасниками справи судові витрати не понесені, - судові витрати не підлягають розподілу відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись статтями 72-77, 139, 143, 241-246, 255, 257-263 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволені позову Товариства з обмеженою відповідальністю Завод світлопрозорих та металевих конструкцій «Александрія» (69096, м. Запоріжжя, вул. Клубна, 17/1, код ЄДРПОУ 33754422) до Головного управління ДФС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр.Соборний, 166, код ЄДРПОУ 39396146) про скасування податкового повідомлення-рішення, - відмовити повністю.

Відповідно до статті 255 КАС України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до частини 1 статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 Перехідних положень КАС України рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Рішення складено у повному обсязі та підписано 25.07.2019.

Суддя А.В. Сіпака