Рішення

від 30.12.2009 по справі 2-3197/09

ДРОГОБИЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 2-3197/09

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М     У К Р А  Ї Н И

30 грудня 2009 року Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області в складі:

головуючого судді      -     Крамара О.В.

при секретарі -                   Кулик М.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,-

в с т а н о в и в :                                                                                    

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача в якому просить постановити рішення, яким прийняти позовну заяву до розгляду і порушити провадження у справі.   Постановити ухвалу, якою поновити пропущений строк на вчинення процесуальних дій. Постановити рішення, яким стягнути з відповідача на його користь нанесену матеріальну шкоду в розмірі 5000 грн. ( вартість металевого гаражу, інструмент, запасні частини тощо..) та моральу шкоду в розмірі    2500 грн.. Постановити окрему ухвалу щодо відповідальності посадових осіб Дрогобицької міжрайонної прокуратури та Дрогобицького МРВ УМВС у Львівській області про порушення ними законодавства по розгляду заяв і скарг громадян. Стягнути з відповідача ОСОБА_2 оплачені ним судові витрати по розгляду справи.

Свій позов мотивує тим, що в  червні 1982р., через підприємство “Кінотехпром” м. Дрогобич, він придбав розбірний металевий гараж, вартість якого на той час становила 201 крб. 07 коп. на що має відповідні документи про оплату.   Так як він мав легковий автомобіль, для   його утримання, за домовленістю тодішнього керівництва “Кінотехпрому” йому було надано дозвіл на встановлення цього гаражу на бувшій території “Кінотехпрому” по вул. Солений Ставок 4, в м. Дрогобичі.   Згідно домовленості, при першій вимозі адміністрації ”Кінотехпрому”, він повинен був забрати свій гараж з відведеної йому площадки на території цього підприємства. Крім його гаражу, на вищезгаданій території, рядом були встановлені ще два гаражі, прізвища власників гаражів, при необхідності може  встановити.   Довготривалий час він використовував даний гараж для власних потреб (утримував власний легковий автомобіль, проводив ремонтні роботи тощо..) і протягом того часу жодних вимог щодо звільнення площадки, відведеній для встановлення гаражу, від адміністрації “Кінотехпрому” на його адресу не надходило.   Як йому стало відомо, 05 липня 2004 p., п. Кушнір Ю.Є., який являється директором МП “Плесо”, без будь-яких вимог та повідомлення його, як власникові гаражу, з бригадою своїх працівників підприємства, приїхав на територію де знаходилися встановлені гаражі, самовільно зрізав замки на дверях гаражу, відкрив  його, порізав на частини і вивіз автомашиною на територію свого підприємства “Плесо”, що знаходиться по вул. Індустріальній, 3 в м. Дрогобичі.   За відсутністю знесеного і вивезеного ОСОБА_2 гаражу, він   був позбавлений можливості у надійному зберіганні власного автомобіля, проведені ремонтних робіт тощо, довготривалий час змушений був користуватися платними послугами автостоянок в м. Дрогобичі.

08 липня 2004 p., при зустрічі з ОСОБА_2 у його робочому кабінеті, він поцікавився, на яких підставах і з чийого дозволу  він  самовільно вскрив його гараж, порізав його на частини і вивіз, по суті справи викрав його. Адже в гаражі знаходилися його інструменти та інший необхідний інвентар. Він вимагав від нього повернення гаражу та інструменту, які для нього мають матеріальну  цінність.   ОСОБА_2, причину знесення гаражу не пояснив, а сказав  лише, що його гаражу вже не має, та здав його на металобрухт. Він заявив йому, що буде змушений звернутися до правоохороних структур про самоуправсто з його сторони та  нанесення матеріальних збитків, які підлягають ним відшкодуванню. На що ОСОБА_2 відповів, що не збирається нічого   відшкодовувати, а він може звертатися куди хоче, хоч до суду, ніхто йому не допоможе. З цими словами, він виставив його з свого кабінету.   З метою захисту своїх законних прав, 09 липня 2004 p., він звернувся з письмовою заявою до Дрогобицького МРВ УМВСУ у Львівській  області, на що отримав талон-повідомлення № 14 про прийняття заяви.   Як йому стало відомо, розгляд заяви було доручено працівникові Дрогобицького МРВ ОСОБА_3, який на його неодноразові звернення щодо прийняття відповідних мір, безпідставно затягував розгляд, ніяких дійових мір не приймав довготривалий час, що змусило його 12 вересня 2005 р. звернутися з письмовою  скаргою до   прокурора м. Дрогобича на безвідповідальність та бездіяльність працівниками міліції по захисту його порушених прав.   Довготривалий час він очікував відповіді про прийняття рішення по його заяві, але сподівання були марними, що спонукало його звернутися 09.10.2008 р. з письмовою скаргою на бездіяльність прцівників правоохоронних органів до прокурора Львівської області. Листом № 19/П-08 від 20.10.2008р. прокуратура Львівськоі області повідомила, що скаргу направлено Дрогобицькому міжрайонному прокурору для розгляду по суті. Станом на день подання позову, відповіді від   правоохороних структур про розгляд його заяв і скарг не отримав.

Наведене вище свідчить про безвідповідальність і бездіяльність посадових осіб по захисту                 прав та інтересів громадян, що вважає поважною причиною втрати  процесуального строку  на право звернення до суду за захистом своїх прав і інтересів.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 вищенаведені позовні вимоги пітримав повністю посилаючись на обставини викладені в позовній заяві та просить суд їх задоволити.

       Відповідач ОСОБА_2 та його представник  в судовому засіданні позовні вимоги не визнали повністю та суду пояснили, що з ОСОБА_1 ні він,  ні МП “Плесо” ніяких договорів не укладали та фінансових справ немали щодо зберігання якогось металічного гаражу, а тому просить суд залишити позов без задоволення, як необгрунтований з надуманими фактами і вимогами та пропущеними строками позовної давності.

Вислухавши пояснення сторін, вивчивши матеріали справи та беручи до уваги вище наведене, суд вважає, що в  позовних вимогах слід  відмовити  з наступних міркувань.

З оглянутих матеріалів справи видно, що позивач у 1982 році придбав металічний гараж (про що мається копія квитанції) та зі скаргами звертався в Дрогобицький  МРВ УМВСУ у Львівській обсласті в 2004 році та Дрогобицьку міжрайонну прокуратуру в 2005 році і прокуратуру Львівської області в 2008 році щодо розібрання та викрадення його металічного гаражу, однак ніяких відповідей з даних державних структур не отримав та кримінальних справ по даному факту не було порушено.

         Враховуючи вищенаведені обставини, перепровіривши матеріали справи, суд дійшов до переконання, що позивач своїми доказами не довів та не переконав суд в достовірності обставин справи та обгрунтованості своїх вимог. В матеріалах справи відсутні будь-які письмові правочини чи розписки, що підтверджували би позовні вимоги позивача та судом не здобуто таких доказів в судовому процесі, тобто встановлених джерел інформації, що має значення для справи, а його доводи лише грунтувалися на  припущеннях. Також той факт, що договір, в якому сторони не досягли згоди щодо таких умов не може вважатися укладеним, зобов”язання з нього не виникають і підстави для застосування положень глави 18 ЦК України відсутні, а тому дані позовні вимоги до задоволення не підлягають.

        Керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 62, 63, 64, 209, 212-215 ЦПК України, 16, 20, 1166, 1167 ЦК України, суд,-

в и р і ш и в :

В задоволення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди відмовити.

Рішення може бути оскаржено в судову палату по цивільних справах Львівського апеляційного суду через Дрогобицький міськрайонний суд шляхом подання заяви про апеляційне оскарження протягом 10 днів з дня проголошення рішення суду та апеляційна скарга протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Рішення виготовлено в нарадчій кімнаті.

Суддя                                                                                                               О.В. Крамар