Ухвала

від 31.07.2019 по справі 756/3164/19

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 11-кп/824/2363/2019 Суддя у першій інстанції ОСОБА_1

Категорія ст. 331 КПК України Суддя-доповідач ОСОБА_2

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 липня 2019 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_2

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4

при секретарі ОСОБА_5

за участю: прокурора ОСОБА_6

захисника ОСОБА_7 ,

обвинуваченого ОСОБА_8 , який приймає участь у

судовому засіданні в режимі відеоконференцзв`язку з ДУ "Київський слідчий ізолятор",

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 на ухвалу Оболонського районного суду м. Києва від 01 липня 2019 року у кримінальному провадженні №12018000000000248 стосовно

ОСОБА_8 , громадянина України, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Кишинів, Республіка Молдова, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ,

В С Т А Н О В И Л А:

Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 01 липня 2019 року обвинуваченому ОСОБА_8 продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 днів, до 29 серпня 2019 року включно; залишено без змін визначену раніше заставу 10 000 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 19210000 гривень; покладено на обвинуваченого ОСОБА_8 обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, у разі внесення застави та роз`яснено ОСОБА_8 наслідки невиконання покладених на нього обов`язків.

Таке рішення суд мотивував існуванням ризику можливої спроби ОСОБА_8 переховуватися від суду, якому не може запобігти жоден з більш м`яких запобіжних заходів.

В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_7 просить скасувати ухвалу Оболонського районного суду м. Києва від 01 липня 2019 року та постановити нову ухвалу, якою обрати ОСОБА_8 більш м`який запобіжний захід, не пов`язаний з триманням під вартою, а у разі неможливості застосування більш м`якого запобіжного заходу визначити розмір застави ОСОБА_8 у межах 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Вважаючи судове рішення необґрунтованим та таким, що суперечить вимогам діючого законодавства та практиці Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), захисник зазначає, що сторона обвинувачення, підтримавши клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, не підтвердила свою позицію щодо винуватості ОСОБА_8 належними доказами, а суд першої інстанції взагалі не розглядав питання щодо доказовості та вмотивованості підозри, пославшись на те, що дослідження доказів та з`ясування обставин справи у кримінальному провадженні ще не розпочато. Між тим, у клопотанні прокурора наголошено на існування лише одного ризику, а саме, що ОСОБА_8 може переховуватися від суду, бо під час досудового розслідування виїхав з України, перебував у міжнародному розшуку та був екстрадований із Польщі, проте стороною обвинувачення не доведено, що ОСОБА_8 був обізнаний про підозру у вчиненні злочину та у зв`язку з цим переховувався. Навпаки обвинувачений під час досудового розслідування, перебуваючи у статусі свідка, співпрацював зі слідством і не міг передбачити, що на підставі тих обставин, щодо яких він був допитаний як свідок, йому можуть висунути підозру. До виїзду за кордон йому не було відомо, що проти нього висунуто обвинувачення. До того ж він виїхав з України до Польщі легально, до своїх батьків та з метою працевлаштування, оскільки трудові відносини з ДП «Укрспирт» припинив, при цьому був затриманий на території аеропорту, де в обов`язковому порядку наявний контроль документів, за якими в`їжджають та виїжджають громадяни, що вже свідчить про відсутність у ОСОБА_8 намірів переховуватися.

За вказаних обставин захисник стверджує, що ризики, передбачені ст. 177 КПК України, як мета та підстави обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, відсутні, ОСОБА_8 фактично не переховувався від слідства, суду та не має таких намірів, пред`явлене йому обвинувачення є невмотивованим, отже більш м`який запобіжний захід може забезпечити його процесуальну поведінку під час судового розгляду.

Заслухавши доповідь судді, пояснення захисника та обвинуваченого на підтримку доводів апеляційної скарги, заперечення прокурора щодо апеляційного прохання, перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга захисника ОСОБА_7 не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як убачається з матеріалів справи, в провадженні Оболонського районного суду м. Києва з 12 лютого 2019 року перебуває обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12018000000000248 відносно ОСОБА_8 , який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 212, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 366 КК України. До ОСОБА_8 також заявлений цивільний позов про стягнення на користь держави в особі Міністерства аграрної політики та продовольства України про стягнення завданої злочином майнової шкоди в розмірі 261 270 881 грн.

Суд першої інстанції, дійшовши висновку, що лише запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може завадити спробам обвинуваченого вчиняти дії щодо перешкоджання здійсненню правосуддя, 01 липня 2019 року постановив ухвалу про продовження ОСОБА_8 строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 днів, тобто до 29 серпня 2019 року включно, а також про залишення без змін визначеної раніше застави 10 000 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 19210000 грн.

З таким рішення суду першої інстанції погоджується і колегія суддів, зважаючи на наступне.

Розглядаючи питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, так само як і про його продовження, судпершої інстанції, для прийняття законного й обґрунтованого рішення, відповідно до ст.ст. 178, 199 КПК України та практики ЄСПЛ, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки. При цьому наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

Так, відповідно до вимогст. 177 КПК Українипідставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Крім того, при вирішенні питання про обрання, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд повинен врахувати обставини, передбаченіст.178 КПК України, зокрема, тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та дані, які її характеризують і можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.

Згідно з ч. 1ст. 183 КПК Українитримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченимстаттею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятоюстатті 176 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 3ст. 331 КПК Українисуд першої інстанції зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Абзацом другим цієї ж частини ст. 331 КПК України на суд покладено такий самий обов`язок, а саме повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, у разі якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Як вважає колегія суддів, судом першої інстанції були дотримані зазначені вимоги кримінального процесуального закону при вирішенні питання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_8 , повно та об`єктивно досліджені всі обставини, з якими закон пов`язує можливість продовження такого запобіжного заходу, при цьому в ухвалі докладно наведені мотиви, з яких було прийнято відповідне рішення.

Враховуючи, що ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні, в тому числі й особливо тяжкого та тяжкого злочинів, а саме у розтраті в особливо великих розмірах майна Державного підприємства "Укрспирт", яке перебувало в його відданні, шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, а також в умисному ухиленні від сплати податків, що входять в систему оподаткування, введених в установленому законом порядку, вчиненому службовою особою підприємства, за попередньою змовою групою осіб, що призвело до фактичного ненадходження до бюджету коштів в особливо великих розмірах; приймаючи до уваги підвищену ступінь суспільної небезпечності злочинів, які ставляться ОСОБА_8 в вину та існування обґрунтованих ризиків, що обвинувачений може переховуватись від суду та, з огляду на те, що інші особи, яким висунута підозра у вчиненні групою осіб цих же злочинів, перебувають у розшуку, може перешкоджати іншим чином судовому провадженню; враховуючи також ту обставину, що дане кримінальне провадження в суді першої інстанції не завершено до спливу продовженого строку, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для скасування оскаржуваної ухвали за тими доводами, на які посилається в своїй апеляційній скарзі захисник, а істотних порушень вимог кримінального процесуального закону при вирішенні судом першої інстанції питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, як і підстав для зміни запобіжного заходу на більш м`який, колегія суддів не встановила.

Доводи захисника про необгрунтованість судового рішення з огляду на те, що сторона обвинувачення, підтримавши клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, не підтвердила свою позицію щодо винуватості ОСОБА_8 належними доказами, а суд першої інстанції взагалі не розглядав питання щодо доказовості та вмотивованості підозри, не заслуговують на увагу.

Так, однією з підстав для обрання/продовження запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а в контексті ч. 1ст. 178 КПК Українисудом мають враховуватися, серед іншого, вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення. Разом з тим, з огляду на стадію кримінального провадження, в якому ОСОБА_8 вже висунуто обвинувачення і триває судовий розгляд у суді першої інстанції, не підлягають окремому вирішенню питання, пов`язані з оцінкою доказів з точки зору їх належності, допустимості та достатності, для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінальних правопорушень, а суд повинен зважити на характер, тяжкість і наслідки кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та оцінити ризики, якщо прокурор доведе їх існування. При цьому ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.

Суд першої інстанції, як це слідує зі змісту судового рішення, визнав таким, що не зменшився від часу прийняття рішення про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, ризик того, що ОСОБА_8 буде переховуватися від суду.

В контексті практики ЄСПЛ ризик втечі обвинуваченого оцінюється не лише на основі суворості можливого вироку, а має досліджуватися з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі, або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня. Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню.

Оскільки з матеріалів провадження вбачається, що ОСОБА_8 під час досудового розслідування тривалий час перебував у розшуку і компетентними органами Республіки Польща на підставі обґрунтованого запиту переданий правоохоронним органам України в порядку екстрадиції, разом з тим на території Польщі, будучи громадянином України, він перебував як громадян Молдови, отже фактично має громадянство двох країн, але в той же час не має міцних сімейних зв`язків в Україні, бо як повідомив обвинувачений, його батьки проживають в Польщі і в цій країні він мав наміри працювати, такі обставини, всупереч тверджень захисника, доводять існування ризику втечі, тому достатньо вмотивованим є висновок суду щодо необхідності тримання ОСОБА_8 під вартою, щоб завадити цьому. Крім того, характер висунутого ОСОБА_8 обвинувачення, тяжкість покарання, що загрожує у разі визнання його винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень в сукупності з конкретними обставинами кримінального провадження переконливо доводить, що суспільний інтерес, незважаючи на існування презумпції невинуватості, як переважував, так і досі переважує вимоги забезпечення поваги до особистої свободи обвинуваченого.

Враховуючи наведене, підстав для застосування до ОСОБА_8 більш м`якого запобіжного заходу, зокрема, у вигляді домашнього арешту, принаймні на цій стадії судового розгляду, колегія суддів не вбачає. Оскільки розмір застави визначений судом першої інстанції з урахуванням вимог ст. 182 КПК України, не знаходить колегія суддів і підстав для зменшення обвинуваченому її розміру.

За вказаних обставин колегія суддів дійшла висновку, що ухвала Оболонського районного суду м. Києва від 01 липня 2019 року є законною та обґрунтованою, отже апеляційна скарга захисника задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 176-178, 183, 194, 404, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів,

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 залишити без задоволення, а ухвалу Оболонського районного суду м. Києва від 01 липня 2019 року, якою ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у кримінальному провадженні №12018000000000248 продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 днів, тобто до 29 серпня 2019 року включно без змін.

Ухвала набирає законної сили з дня оголошення й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4