Постанова

від 02.08.2019 по справі 300/632/19

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 серпня 2019 року № 857/5881/19 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді - Качмара В.Я.,

суддів - Мікули О.І., Ніколіна В.В.,

при секретарі судового засідання - Пильо І.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Головного управління ДФС в Івано-Франківській області на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2019 року у справі №300/632/19 (суддя Остап`юк С.В. рішення ухвалене об 11/56 год, м. Івано-Франківськ, повний текст складено 22 квітня 2019 року) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Деревообробна компанія Вуд-ІФ до Головного управління ДФС в Івано-Франківській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

У березні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю Деревообробна компанія Вуд-ІФ (далі - ТОВ) звернулося до суду з позовом до Головного управління ДФС в Івано-Франківській області (далі - Головне управління) в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 12.03.2019 №0001621406 (далі - ППР).

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2019 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано ППР. Стягнуто на користь ТОВ за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління сплачений судовий збір в розмірі 1921 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 14000 грн.

Не погодившись із ухваленим судовим рішенням, його оскаржив відповідач, який із покликанням на неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвали нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

В доводах апеляційної скарги наводячи окремі обставини справи вказує на необґрунтованість висновків суду першої інстанції щодо скасування оскаржуваного ППР лише через те, що контролюючи органом не дотримано строків винесення ППР, які регулюються Порядком надіслання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків затвердженого наказом Міністерства фінансів України (далі - Мінфін) 28.12.2015 №1204 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 22.01.2016 за №124/28254; далі - Порядок) і складають 3 робочі дні, що настають за днем отримання рішення за результатами судового оскарження про скасування раніше прийнятого податкового повідомлення-рішення, що мало місце в розглядуваних відносинах. Зазначає, що факт порушення позивачем податкового законодавства щодо предмета спору по даній справі встановлений рішенням суду, яке набрало законної сили. Тому певні процедурні порушення не можуть бути підставою для визнання протиправним і скасування по суті правильного ППР.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу заперечує вимоги такої, вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Учасники справи, в судове засідання не з`явились, про дату, час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином, а тому, апеляційний суд, відповідно до частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності учасників справи, без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких міркувань.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, оскільки судове рішенням про скасування раніше прийнятого податкового повідомлення-рішення від 28.01.2019 складено в повному обсязі 06.02.2019, надіслано відповідачу 07.02.2019 та йому вручене 13.02.2019, то відповідач був повноважний прийняти нове податкове повідомлення-рішення в строки, визначені пунктом 7 Порядку, який тривав три робочі дні з 14.02.2019 до 18.02.2019. Проте, оскаржуване ППР винесено 12.03.2019, тобто за межами встановлених строків.

Такі висновки суду першої інстанції відповідають встановленим обставинам справи, проте вказане судове рішення не може бути залишено без змін з таких міркувань.

Апеляційним судом, з врахуванням встановленого судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи те, що ТОВ 26.06.2006 зареєстроване реєстраційною службою Івано-Франківського міського управління юстиції в Івано-Франківській області, з 31.07.2006 перебуває на податковому обліку у відповідача, 15.02.2008 йому видано свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість (далі - ПДВ). Основним видом його діяльності є: Код КВЕД 16.10 Лісопильне та стругальне виробництво (основний) (82-85).

На підставі акта від 22.05.2018 №402/09-19-14-06/34084832 (далі - Акт) документальної планової виїзної перевірки ТОВ з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2015 до 31.12.2017 контролюючим органом було встановлено порушення позивачем вимог:

- пункту 44.1 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України (далі - ПК, Кодекс відповідно), розділу III Національного положення (стандарт) бухгалтерського обліку І Загальні вимоги до фінансової звітності , затвердженого наказом Мінфіну від 07.02.2013 №73, підпункту 15.4 пункту 15, пунктів 17, 18 Національного положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 Витрати , затвердженого наказом Мінфіну від 31.12.1999 №318, статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , підпункту 1.2 пункту 1, підпунктів 2.1, 2.4, 2.15, 2.16 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку , затвердженого наказом Мінфіну від 24.05.1995 №88, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 1000152 грн, в тому числі за 2015-2017 роки на 209410 грн, 130687 грн та 660055 грн відповідно;

- підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14, підпункту г) пункту 198.5 статті 198 ПК, в результаті чого занижено ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету за грудень 2017 року в сумі 113261 грн, встановлено завищення суми податку, що підлягає (підлягала) бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку всього у сумі 637287 грн, в тому числі за березень, травень, серпень-грудень 2015 року 46552 грн, 20512 грн, 10826 грн, 36352 грн, 39342 грн, 27099 грн, 23498 грн відповідно, за січень-березень, травень-липень, листопад-грудень 2016 року 2305 грн, 6409 грн, 20405 грн, 8703 грн, 4023 грн, 9462 грн, 35332 грн, 346466 грн відповідно, та встановлено завищення від`ємного значення звітного (податкового) періоду, яке зараховуються до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду за грудень 2017 року в сумі 125677 грн (а.с.13-61).

12.06.2018 Головним управлінням на підставі Акта прийнято податкові повідомлення-рішення:

№0004911401, яким збільшено суми грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток на суму 1197838 грн (основне зобов`язання 100052 грн., штрафні (фінансові) санкції - 197686 грн);

№0004921401, яким зменшено від`ємне значення звітного (податкового) періоду, яке зараховуються до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду в сумі 125677 грн за грудень 2017 року;

№0004931401, яким збільшено суми грошового зобов`язання за платежем ПДВ на суму 141576 грн (основне зобов`язання - 113261 грн, штрафні (фінансові) санкції - 28315 грн);

№0004941401 про визначення податкових зобов`язань з ПДВ та сплати суми податку в розмірі 590734 грн і штрафних санкцій у розмірі 147686 грн.

Не погодившись із вище переліченими податковими повідомленнями-рішеннями позивач оскаржив такі в судовому порядку.

За наслідками судового розгляду вищевказані податкові повідомлення-рішення рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2018 року у справі №809/1100/18, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 28 січня 2019 року (далі - Судові рішення), позов задоволено, а податкові повідомлення-рішення №№0004911401, 0004941401, НОМЕР_1 , НОМЕР_2 визнано протиправними та скасовано (а.с.66-81).

У висновках судів першої та апеляційної інстанції серед іншого зазначено, що щодо здійснення господарських операцій позивача та їх зв`язок з його господарською діяльністю, зокрема щодо послуг нематеріального характеру (послуг перекладу) отриманих від фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - ФОП), то відповідно до договору від 02.01.2015 №1/01 про надання послуг з перекладу, укладеного між ФОП (виконавець) та ТОВ, в особі директора ОСОБА_1 (замовник), виконавець надає замовнику оплатні послуги з виконання перекладацьких послуг, а також супутніх сервісних послуг. За результатами виконання даного договору сформовано акти здачі-приймання виконаних робіт від 30.11.2017, 31.12.2017 на суму 6590 грн кожний, від 30.09.2017 на 10524 грн, 31.07.2017 на 9510 грн, 30.06.2017 на 7880 грн, 31.05.2017 на 5670 грн, 31.03.2017 на 6680 грн, 31.08.2015, 29.01.2016, 29.02.2016, 31.03.2016, 29.04.2016, 31.05.2016, 30.06.2016 та 29.07.2016 на 12720 грн кожний. Позивачем віднесено до складу витрат форми №2 ( Звіт про фінансові результати за 2015-2016 роки) послуги нематеріального характеру (послуги з перекладу) на суму 231521 грн, отриманих від ФОП.

Акти здачі-приймання виконаних робіт за період 2015-2017 роки по наданих послуг з перекладу не містять деталізації змісту послуг, що позбавляє їх правової та доказової сили. На підтвердження того, що господарські правовідносини між позивачем та його контрагентом відбулися, позивачем не представлено інших документів, які б розкривали зміст та обсяг отриманих позивачем послуг з перекладу, зокрема, звіти про виконані роботи з надання послуг з перекладу (у яких викладено найменування документів, його обсягу тощо). Операція з придбання послуг з перекладу фактично не спричинила реальних правових наслідків, оскільки акти здачі приймання виконаних робіт має типовий зміст без конкретизації наданих послуг, та дає підстави вважати, що позивачем штучно сформовані витрати за вказаним правочином з метою мінімізації об`єкта оподаткування з податку на прибуток.

При цьому суд першої та апеляційної інстанцій вказали, що оскільки контролюючим органом за результатами перевірки прийняті спірні податкові повідомлення-рішення, в яких об`єднано збільшення/зменшення сум грошових зобов`язань з податку на прибуток та ПДВ по всіх контрагентах позивача за період, що підлягав перевірці, а суд не є органом, який визначає податкове зобов`язання, то як наслідок, спірні податкові повідомлення-рішення підлягають до скасування при цьому контролюючий орган не позбавлений права визначити податкове зобов`язання по господарських правовідносинах по наданню послуг нематеріального характеру (послуг з перекладу), прийнявши нове податкове повідомлення-рішення, за умови дотримання вимог податкового законодавства щодо строків для визначення такого.

Судові рішення набрали законної сили 28.01.2019.

12.03.2019 відповідач на підставі Акта та Судових рішень виніс оскаржуване ППР про збільшення позивачу суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств в розмірі 45681 грн (основне зобов`язання 41674 грн, штрафні (фінансові) санкції 4007 грн) (а.с.8).

Згідно статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Пункт 55.1 статті 55 ПК (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) встановлює, що податкове повідомлення-рішення про визначення суми грошового зобов`язання платника податків або будь-яке інше рішення контролюючого органу може бути скасоване контролюючим органом вищого рівня під час проведення процедури його адміністративного оскарження та в інших випадках у разі встановлення невідповідності таких рішень актам законодавства.

Пункт 6 Порядку (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) передбачає, що якщо податкове повідомлення-рішення скасовується в інших випадках, передбачених статтею 55 Кодексу, у разі встановлення невідповідності таких рішень актам законодавства або відповідно до статті 56 Кодексу під час проведення процедури його адміністративного оскарження не внаслідок зміни зазначеної в ньому загальної суми грошових зобов`язань, суми зменшення (збільшення) податкових зобов`язань та/або податкового кредиту та/або зменшення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість та/або зменшення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість, штрафної (фінансової) санкції (штрафу) та пені в тому числі за порушення норм іншого законодавства, платнику податків надсилається (вручається) нове податкове повідомлення-рішення , а також розрахунок грошового зобов`язання, зменшення (збільшення) суми податкових зобов`язань та/або податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість та/або зменшення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість, штрафної (фінансової) санкції (штрафу) та пені за порушення норм іншого законодавства з урахуванням рішення контролюючого органу.

З оскаржуваного рішення суду видно, що аналізуючи наведені вище положення суд першої інстанції погодився із твердженням відповідача про те, що скасування Судовими рішеннями податкового повідомлення-рішення, в якому об`єднано збільшення сум грошових зобов`язань з сплати податку по декількох контрагентах, операціях чи періодах, внаслідок чого є неможливим виокремити податкові зобов`язання, що нараховані підставно від зобов`язань, що нараховані протиправно, передбачає собою застосування положень пункту 55.1 статті 55 ПК та пункту 6 Порядку для визначення належних до сплати сум грошових зобов`язань платника податку.

Одночасно з цим суд зазначає, що застосування норм статті 55 ПК та положень Порядку №1204 в таких випадках не може бути довільним чи вибірковим, а контролюючі органи не можуть бути вільними в межах та виборі порядку їх застосування.

Надіслання платнику податків нового податкового-повідомлення рішення та розрахунку грошового зобов`язання у зв`язку із скасування раніше прийнятого податкового повідомлення-рішення у разі встановлення його невідповідності актам законодавства повинно здійснюватися з дотриманням принципу верховенства права, обґрунтовано, добросовісно та розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, у межах повноважень та у спосіб, що визначений законами України.

За змістом пункту 7 Порядку №1204 податкові повідомлення-рішення згідно з пунктами 4-6 цього розділу складаються контролюючим органом, який склав попереднє податкове повідомлення-рішення, протягом 3 робочих днів з дня, що настає за днем отримання таким контролюючим органом рішення за результатами адміністративного, судового оскарження або іншого рішення про скасування раніше прийнятого податкового повідомлення-рішення.

Виходячи із положень пункту 7 Порядку суд першої інстанції вказав, що судове рішення суду апеляційної інстанції від 28.01.2019 складено в повному обсязі 06.02.2019, надіслано відповідачу 07.02.2019 та йому вручено 13.02.2019. Тому відповідач, був повноважний визначити податкове зобов`язання по господарських правовідносинах по наданню послуг нематеріального характеру (послуг з перекладу) позивачу, прийнявши нове податкове повідомлення-рішення в строки, визначені пунктом 7 Порядку який тривав три робочі дні з 14.02.2019 до 18.02.2019. Проте оскаржуване ППР винесено 12.03.2019, тобто за межами встановлених строків, що є підставою для його скасування.

Суд апеляційної інстанції не погоджується з такими висновками суду першої інстанції та вважає, що у даному випаду процедурні порушення, допущені контролюючим органом, який згідно з пунктом 41.1 статті 41 ПК здійснює контроль за сплатою усіх податків, щодо строків складання оскаржуваного ППР передбачених Порядком, не звільняє платника від обов`язку сплатити грошове зобов`язання за платежем податок на прибуток, нараховане контролюючим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 102.1 статті 102 ПК.

Відповідно до пункту 102.1 статті 102 ПК контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов`язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов`язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

З урахуванням наведених положень та виходячи із відомостей, що містяться в матеріалах справи, судом апеляційної інстанції не встановлено порушення вимог пункту 102.1 статті 102 ПК при прийнятті оскаржуваного ППР.

Відтак, зважаючи на те, що ППР прийняте у межах компетенції та строки, протягом яких податковий орган має право самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків, з його форми можна чітко встановити його зміст, зокрема, порушення законодавства, яке встановлено Судовими рішеннями, що набрали законної сили, згідно з яким визначено грошове зобов`язання платника податків, суму такого зобов`язання, та вручено платнику податків у порядку, передбаченому статтею 58 ПК, прийняття такого рішення після спливу 17 робочих днів з дня, отримання судового рішення не повинно розцінюватися як обставина, що виключає застосування до платника податків фінансової відповідальності.

Наведені висновки апеляційного суду щодо аналогічних та подібних відносин узгоджуються із позицією Верховного Суду викладеною у постановах від 3 квітня 2018 року, 31 липня 2018 року та 24 квітня 2019 року у справах №№810/5546/15, 812/1196/17, 820/212/16 відповідно.

Згідно пункту 4 частини першої статті 317 КАС підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

З огляду на зазначене, враховуючи вимоги наведених правових норм, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що при ухваленні оскаржуваного судового рішення, суд першої інстанції допустив неправильне застосування норм матеріального права (неправильне тлумачення), що призвело до безпідставного скасування ППР, що було прийнято контролюючим органом у відповідності до норм податкового законодавства, а тому апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС, суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС в Івано-Франківській області задовольнити.

Рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2019 року скасувати та прийняти постанову, якою у задоволенні позову відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС.

Головуючий суддя В. Я. Качмар судді О. І. Мікула В. В. Ніколін Повне судове рішення складено 2 серпня 2019 року.