Постанова

від 30.07.2019 по справі 826/7365/17

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/7365/17 Суддя (судді) першої інстанції: Шрамко Ю.Т.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 липня 2019 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Земляної Г.В.

суддів Ісаєнко Ю.А., Лічевецького І.О.

за участю секретаря Такаджі Л.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Сіті Бізнес Естейт

на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 грудня 2019 року

у справі № 826/7365/17 (розглянуту у письмовому провадженні)

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Сіті Бізнес Естейт

до відповідача Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві

про скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И Л А :

У червні 2017 року товариство з обмеженою відповідальністю Сіті Бізнес Естейт звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби міста Києва про скасування податкових повідомлень-рішень №020840304 та №0207140304 від 24.02.2017 року.

В обґрунтування позову зазначено, що спірне податкове повідомлення-рішення прийнято відповідачем протиправно та без урахування фактичних обставин справи

Рішенням Окружного адміністративного суду від 12 грудня 2018 року у задоволенні позову відмолено.

Не погоджуючись з зазначеним вище судовим рішенням позивачем подано апеляційну скаргу, в якій позивач просить скасувати оскаржуване рішення, та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Відповідачем відзивів (заперечення) на апеляційну скаргу подано не було.

В судовому засіданні представником позивача підтримано вимоги та доводи апеляційної скарги, просив скасувати рішення суду першої інстанції й прийняти нову постанову про задоволення позовних вимог, посилаючись на порушення судом при винесенні рішення норм процесуального та матеріального права.

Представник відповідача у судовому засіданні щодо задоволення вимог апеляційної скарги заперечив. Просив залишити рішення суду першої інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду слід залишити без змін, з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, Головним управлінням Державної фіскальної служби у місті Києві в період з 24.01.2017 року по 01.02.2017 року проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю Сіті Бізнес Естейт (код ЄДРПОУ 37143874) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 року по 01.02.2017 року, за результатами якої складено акт від 08.02.2017 року №31/1-26-15-14-03-04/37143874.

Перевіркою встановлено допущення порушень норм податкового законодавства, а саме:

1) ст. 107 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 року №435-IV, із змінами та доповненнями, а саме не надано до перевірки передавальний баланс (акт);

2) п. 44.1, п. 44.3 ст. 44, п. 138.2, п. 138.4, п. 138.8 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, а результаті чого занижено податку на прибуток на загальну суму 39499 грн., в тому числі по періодах: 2013 рік - 39499 грн.;

3) абз. 5 п. 188.1 ст. 188,п. 189.1 ст. 189, пп. г п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено суми податку, що підлягає (підлягала) бюджетному відшкодуванню на загальну суму 104302 грн., в тому числі по періодах: березень 2014 року - 104302 грн.

На підставі висновків акту перевірки Головним управлінням Державної фіскальної служби у місті Києві винесено податкові повідомлення-рішення від 24.02.2017 року:

- №0208140304 яким товариству зменшено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість в розмірі 104 302,00грн. та нараховано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 52 151,00грн.;

- №0207140304, яким товариству збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток в сумі 49 374,00 грн., в тому числі 39 499,00грн. за основним платежем та 9 875,00грн. штрафні (фінансові) санкції.

Товариство з обмеженою відповідальністю Сіті Бізнес Естейт вважає вказані податкові повідомлення-рішення протиправними, а тому звернулось до суду з даним позовом.

Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що господарські взаємовідносини з АЕК Київенерго не мали реального характеру, а відтак товариством протиправно сформовано валові трати та податковий кредит з урахування вказаних взаємовідносин.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Правовідносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема: визначають вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулює Податковий кодекс України .

Згідно пп. 14.1.27 ПК України, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами (пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України).

Стаття 75 ПК України передбачає, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об`єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Відповідно до п. 85.2 ПК України, платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. Такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки.

У разі відмови платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі контролюючого органу така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати. Зазначений акт підписується посадовою (службовою) особою контролюючого органу та платником податків або його законним представником. У разі відмови платника податків або його законного представника від підписання зазначеного акта в ньому вчиняється відповідний запис (п. 85.6 ПК України).

Отримання копій документів оформляється описом. Копія опису, складеного посадовими (службовими) особами контролюючого органу, вручається під підпис платнику податків або його законному представнику. Якщо платник податків або його законний представник відмовляється від засвідчення опису або від підпису про отримання копії опису, то посадові (службові) особи контролюючого органу, які отримують копії, роблять відмітку про відмову від підпису (п. 85.7 ПК України).

Згідно п. 44.1 ст. 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Платники податків зобов`язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов`язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності (абз. 1 п. 44.3 ст. 44 ПК України).

Пункт 44.6 ст. 44 ПК України регламентує, що у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу (п. 138.2 ст. 138 ПК України).

Витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг (138.4 ст. 138 ПК України).

Згідно п. 138.8 ст. 138 ПК України, собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов`язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме:

- прямих матеріальних витрат;

- прямих витрат на оплату праці;

- амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов`язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг;

- загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку;

- вартості придбаних послуг, прямо пов`язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг;

- інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до підпункту 14.1.13 пункту 14.1 статті 14 Кодексу безоплатно наданими товарами, роботами, послугами є товари, що надаються згідно з договорами дарування, іншими договорами, за якими не передбачається грошова або інша компенсація вартості таких товарів чи їх повернення, або без укладення таких договорів; роботи (послуги), що виконуються (надаються) без висування вимоги щодо компенсації їх вартості; товари, передані юридичній чи фізичній особі на відповідальне зберігання і використані нею.

Підпунктом 14.1.202 пункту 14.1 статті 14 Кодексу визначено, що продаж (реалізація) товарів - це будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів.

Дохід від реалізації товарів визнається за датою переходу покупцеві права власності на такий товар, визначений у розмірі договірної (контрактної) вартості, але не менше ніж сума компенсації, отримана в будь-якій формі, у тому числі при зменшенні зобов`язань, з урахуванням особливостей для окремих категорій платників податків або доходів від окремих операцій, встановлених положеннями розділу III Кодексу (пункт 135.4 статті 135 та 137.1 статті 137 Кодексу).

Пунктом 135.2 статті 135 Кодексу визначено, що доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції винесення спірних податкових повідомлень-рішень обґрунтовано безпідставністю формування валових витрат та податкового кредиту за рахунок взаємовідносин з АЕК Київенерго .

Відповідно до наданих доказів, 05.10.2010 року між ТОВ Сіті Бізнес Естейт (замовник) та АЕК Київенерго (власник) укладено договір про приєднання до електричних мереж №13030/43507/54016.

Відповідно до умов договору власник здійснює приєднання та підключення електроустановок замовника до своїх електричних мереж після виконання замовником за власний рахунок:

- розроблення та узгодження проектно-кошторисної документації згідно з Технічними умовами;

- Технічних умов №43507 у повному обсязі;

- укладення договору про постачання або користування електричною енергією та у необхідних випадках договору про спільне використання технологічних електричних мереж або договору про технічне забезпечення електропостачання.

Згідно додаткової угоди №1 до договору про приєднання до електричних мереж від 05.10.2010 року №13030/43507/24016 від 13.02.2013 року, у зв`язку з перейменування Акціонерної електропостачальної компанії Київенерго у Публічне акціонерне товариство Київенерго назву власника у договорі змінено на Публічне акціонерне товариство Київенерго .

Відповідно до договору №2093/КЕМ-44-12 від 20.11.2012 року, укладеного між ПАТ Київенерго (сторона-1) та ТОВ Сіті Бізнес Естейт (сторона-2), для забезпечення енергопостачання офісного центру сторони-2 за адресою: м. Київ, пров. Тараса Шевченка, 3 проводяться роботи, в результаті яких виводяться з експлуатації, а отже втрачають своє функціональне призначення, як об`єкти електроенергетики, основні засоби - обладнання ТП -4130 (надані енергооб`єкти), що належать на праві власності стороні-1, у зв`язку з чим сторона-1 зазнає майнових витрат.

Сторони дійшли згоди про те, що сторона-1 надає згоду стороні-2 на ліквідацію своїх енергооб`єктів наведених у п. 1.2, а сторона-2 передає нове обладнання ТП-4130 та кабельну лінію 1-кВ, які побудовано відповідно до Договору про приєднання до електричних мереж від 27.03.2012 року №13030/43507/54016 (надалі -новий енергооб`єкт) з характеристиками наведеними у п. 1.3 цього Договору, у власність сторони-1, взамін вартості виведеного з експлуатації майна сторони-1 на умовах визначених цим Договором.

Вартість обладнання, що є власністю сторони-1 становить: без ПДВ: 478565,00 грн., ПДВ 20%: 95713,00 грн., з ПДВ: 574278,00 грн.

Вартість нового енергооб`єкту становить: без ПДВ: 478565,00 грн., ПДВ 20%: 95713,00 грн., з ПДВ: 574278,00 грн.

Новий енергооб`єкт повинен бути переданий стороні-1 протягом 9 (дев`яти) місяців з моменту підписання цього договору.

Новий енергооб`єкт передається стороні-1 за його місцезнаходженням. Передача нового енергооб`єкта здійснюється шляхом підписання акту приймання-передачі між сторонами.

За невиконання або несвоєчасне невиконання зобов`язань за цим договором сторона-2 оплачує стороні-1 всі нанесені збитки та штраф у розмірі: 574278,00 грн.

Згідно акту приймання-передачі основних засобів від 01.08.2013 року ТОВ Сіті Бізнес Естейт передало КЕМ, на підстав договору №2093/КЕМ-44-21 від 20.11.2012 року, об`єкт КЛ-10 кВ XRUHAKXS20 3(1х120) 209,0 м, вартістю 303965,00 грн.

Згідно акту приймання-передачі основних засобів від 01.08.2013 року ТОВ Сіті Бізнес Естейт передало КЕМ, на підстав договору №2093/КЕМ-44-21 від 20.11.2012 року, обладнання РУ-0,4 кВ в ТП-4130, вартістю 174600,00 грн.

Відповідно до вище перелічених актів прийому-передачі загальна вартість переданих-прийнятих основних засобів складає 478565,00 грн. (без ПДВ), як і було передбачено договором.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції акцентував увагу на невідповідності номерів договорів вказаних актах приймання-передачі, що свідчить про невідповідність первинної документації вимогам Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні . Колегія суддів не погоджується з вказаними висновками суду, оскільки допущення технічної описки, у даному випадку, не впливає на формування податкових зобов`язань.

Згідно абз. 1 ст. 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , активи - ресурси, контрольовані підприємством у результаті минулих подій, використання яких, як очікується, приведе до отримання економічних вигод у майбутньому;

Згідно пп. 14.1.138 п. 14.1 ст. 14 ПК України, основні засоби - матеріальні активи, у тому числі запаси корисних копалин наданих у користування ділянок надр (крім вартості землі, незавершених капітальних інвестицій, автомобільних доріг загального користування, бібліотечних і архівних фондів, матеріальних активів, вартість яких не перевищує 2500 гривень, невиробничих основних засобів і нематеріальних активів), що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку, вартість яких перевищує 2500 гривень і поступово зменшується у зв`язку з фізичним або моральним зносом та очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких з дати введення в експлуатацію становить понад один рік (або операційний цикл, якщо він довший за рік).

Амортизація - систематичний розподіл вартості основних засобів, інших необоротних та нематеріальних активів, що амортизується, протягом строку їх корисного використання (експлуатації) (пп. 14.1.3 п. 14.1 ст. 14 ПК України).

Балансова вартість основних засобів, інших необоротних та нематеріальних активів - сума залишкової вартості таких засобів та активів, яка визначається як різниця між первісною вартістю з урахуванням переоцінки і сумою накопиченої амортизації (пп. 14.1.9 п. 14.1 ст. 14 ПК України).

Суд враховує, що аналіз реальності господарської операції повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків, усіх первинних документів, які належить складати залежно від певного виду господарської операції, - договори, акти виконаних робіт тощо та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати податковий кредит у зв`язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) та на підставі відповідних розрахункових, платіжних та інших документів, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно з п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Виходячи з вищенаведеного, відображенню в бухгалтерському обліку та податковій звітності підлягає лише та господарська операція, яка фактично відбулась, при наявності первинного документу, що підтверджує таку господарську операцію.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

При цьому, наявність належним чином оформлених податкових накладних є обов`язковою, але не вичерпною обставиною для формування податкового кредиту. Зокрема, якщо наведені у договорах товари чи послуги фактично не поставлялися, то, відповідно, придбання таких товарів або послуг не відбулося, право на податковий кредит у такого платника податків не виникає, оскільки при цьому не дотримано обов`язкових умов для виникнення такого права на придбання товарів (послуг) з метою їх використання у господарській діяльності.

Вимоги щодо реальних змін майнового стану платника податків (як обов`язкова ознака фактичного здійснення господарської операції) кореспондується з нормами Податкового кодексу України.

Зміст господарської операції може встановлюватися з урахуванням змісту цивільно-правових чи господарсько-правових зобов`язань сторін, але не вичерпується останнім. Господарська операція може мати місце навіть за відсутності цивільно-правових чи господарсько-правових відносин між платниками податків.

З аналізу наведених норм вбачається, що господарські операції є самостійним поняттям, відмінним від правочинів або господарських зобов`язань. Наслідки в податковому обліку створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто ті, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника податків.

З огляду на викладені норми податкового законодавства та встановлені обставини справи, колегія суддів приходить до переконання, що господарські операції товариства з обмеженою відповідальністю Сіті Бізнес Естейт з АЕК Київенерго мали реальний характер, відтак спірні податкові повідомлення-рішення № 02081403404 та № 0207140304від 24.07.2017 року є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до п. 198.5 ст. 198 ПК України, платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, за товарами/послугами, необоротними активами, під час придбання або виготовлення яких суми податку були включені до складу податкового кредиту, у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи починають використовуватися в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

Пункт 189.1 ст. 189 ПК України визначає, що у разі здійснення операцій відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу база оподаткування за необоротними активами визначається виходячи з балансової (залишкової) вартості, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), а за товарами/послугами - виходячи з вартості їх придбання.

Враховуючи вимоги пп. 14.1.202 п. 14.1 ст. 14 ПК України, операції з безоплатної передачі майна у податковому обліку прирівнюються до продажу такого майна.

Наказом Державної податкової служби України від 05.07.2012 року №581 встановлено, що якщо платник податку на прибуток безоплатно надає товари (роботи, послуги), незалежно від статусу отримувача, дохід від реалізації товарів (робіт, послуг) визначається за звичайною ціною. При цьому платник має право включити до витрат собівартість таких товарів (робіт, послуг).

Відповідно до пп. 14.1.71 п. 14.1 ст. 14 ПК України, звичайна ціна - ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін.

При цьому, колегія суддів вважає за необхідне зауважити, що податковим органом спірні податкові повідомлення-рішення винесено поза межами строків встановлених ст. 102 ПК України.

Так, нормами статті 102 Податкового кодексу України встановлено, що контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації , звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації , визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов`язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов`язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

У разі подання платником податку уточнюючого розрахунку до податкової декларації контролюючий орган має право визначити суму податкових зобов`язань за такою податковою декларацією протягом 1095 днів з дня подання уточнюючого розрахунку.

При цьому, грошове зобов`язання може бути нараховане або провадження у справі про стягнення такого податку може бути розпочате без дотримання строку давності, визначеного в абзаці першому пункту 102.1 цієї статті, якщо:

- податкову декларацію за період, протягом якого виникло податкове зобов`язання, не було подано;

- посадову особу платника податків (фізичну особу - платника податків) засуджено за ухилення від сплати зазначеного грошового зобов`язання або у кримінальному провадженні винесено рішення про його закриття з нереабілітуючих підстав, яке набрало законної сили.

Відлік строку давності зупиняється на будь-який період, протягом якого контролюючому органу згідно з рішенням суду заборонено проводити перевірку платника податків або платник податків перебуває поза межами України, якщо таке перебування є безперервним та дорівнює чи є більшим за 183 дні.

З аналізу наданих доказів вбачається, що взаємовідносини з Акціонерної електропостачальної компанії Київенерго мали місце у період з 2010 року по 2012 рік включно.

Також, у 2012 році складено первинну документацію на виконання умов договору.

Як вбачається із наданих копій декларації з податку на прибуток та податку на додану вартість, результати взаємовідносин з АЕК Київенерго товариством відображено у податковій звітності в 2013 році.

Колегія суддів зазначає, що перевірку товариства, висновки якої покладено в основу винесення

На підставі викладеного, керуючись 34, 195, 242, 243, 246, 272, 286, 308, 310, 316, 321,322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України , колегія суддів,

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Сіті Бізнес Естейт - задовольнити .

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 грудня 2019 року - скасувати.

Прийняти нову постанову якою адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю Сіті Бізнес Естейт задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення-рішення прийняті Головним управлінням Державної фіскальної служби у місті Києві від 24.2.2017 року № 02081403404 та № 0207140304.

Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю Сіті Бізнес Естейт (01001, м. Київ, провулок Шевченка Тараса, 3, код ЄДРПОУ 31454383) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 39439980) судові витрати у розмірі 7 718,52 грн.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України .

Головуючий суддя: Г.В. Земляна

Судді: Ю.А. Ісаєнко

І.О. Лічевецький