Рішення

від 24.07.2019 по справі 908/900/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 5/60/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.07.2019 Справа № 908/900/19

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі: судді Проскурякова К.В., при секретарі судового засідання Рачук О.О., розглянувши матеріали позовної заяви

За позовом: Першого заступника керівника Токмацької місцевої прокуратури (71701, Запорізька область, м. Токмак, вул. Шевченка, буд. 50/57) в інтересах держави в особі

позивача: Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області (69095, м.Запоріжжя, вул. Українська, 50, код ЄДРПОУ 39820689)

до відповідача: Селянського (фермерського) господарства «Галатея» (70661, Запорізька область, Пологівський район, с. Григорівка, вул. Леніна, 89, код ЄДРПОУ 31522840)

про витребування земельних ділянок із чужого незаконного володіння

За участю представників сторін:

Від прокуратури: Мошков Д.І., довіреність № службове посвідчення №035883 від 05.10.2015 р.

Від позивача: Артюхіна К.Ю., довіреність № 0-8-0.62-39/62-19 від 15.01.2019 р.

Від відповідача: не з`явився

СУТНІСТЬ СПОРУ:

16.04.2019 р. до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Першого заступника керівника Токмацької місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області від 12.04.2019 р. за вих. №37/5-9482-19 (вх. №979/08-07/19 від 16.04.2019 р.) до Селянського (фермерського) господарства «Галатея» про витребування земельних ділянок із чужого незаконного володіння.

Ухвалою суду від 17.04.2019 р. прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі №908/900/19 в порядку загального позовного провадження, присвоєно справі номер провадження - 5/60/19, підготовче засідання призначено на 15.05.2019 р. з повідомленням (викликом) сторін. Ухвалою суду від 15.05.2019 р. розгляд справи у підготовчому провадженні відкладено до 12.06.2019 р. Ухвалою суду від 12.06.2019 р. продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів до 16.07.2019 р., закрито підготовче провадження та перше судове засідання з розгляду справи по суті призначено на 03.07.2019 р. , явку представників сторін визнано обов`язковою. Ухвалою від 03.07.2019 р. відкладено розгляд справи на 24.07.2019 р. з повідомленням (викликом) сторін.

В судовому засіданні 24.07.2019 р. судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 222 Господарського процесуального кодексу України, судові засідання здійснювались із застосуванням технічних засобів фіксації судового процесу за допомогою ПАК «Оберіг» .

Прокурор підтримав заявлені позовні вимоги, пояснивши, що на підставі рішення Пологівської районної ради Запорізької області від 12.04.2000 р. № 7 ОСОБА_1 надано за рахунок земель запису сільської ради земельну ділянку площею 53,4 га. В постійне користування для ведення селянського (фермерського) господарства. 13.08.2001 р. ОСОБА_1 зареєстровано Селянське (фермерське) господарство «Галатея» . Відповідно до актового запису про смерть № 07 від 19.04.2016 р. ОСОБА_1 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Отже, право постійного користування вказаною земельною ділянкою у ОСОБА_1 припинилось із її смертю. В ході інвентаризації вищевказаних земельних ділянок їм було присвоєно номера НОМЕР_1 , НОМЕР_2 і визначено точну площу - 22,7413 га та 27,9006 га. Разом з тим, СФГ «Галатея» продовжує здійснювати свою діяльність на земельних ділянках площею 22,7413 га та 27,9006 га, тобто незаконно, без відповідної правової підстави продовжує володіти ними. Приймаючи до уваги те, що спірні земельні ділянки надавались у користування ОСОБА_1 та вони не входять до складу майна СФГ «Галатея» прокурор просить суд витребувати із незаконного володіння селянського (фермерського) господарства Галатея на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області земельні ділянки державної власності сільськогосподарського призначення за кадастровими номерами НОМЕР_1 площею 22,7413 га та НОМЕР_2 площею 27,9006 га, які були надані у постійне користування ОСОБА_1 на підставі державних актів на право постійного користування землею від 12.03.2001 р. серії НОМЕР_3 , зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 76.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги прокурор посилається на ст.ст. 13, 14, 131-1 Конституції України, ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» , ст.ст. 1, 92, 116, 118, 122, 124, 126, 135 Земельного кодексу України, ст.ст. 317, 319, 387, 407, 1212, 1218, 1225 Цивільного кодексу України, ст.ст. 12, 19, 20, 23 Закону України Про фермерське господарство та просить суд позов задовольнити.

Представник Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області підтримав заявлені позовні вимоги, правову позицію прокуратури та просить суд позов задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив. Про дату, час та місце призначеного судового засідання був повідомлений належним чином шляхом направлення на його адресу відповідних ухвал суду. Клопотань про розгляд справи без уповноваженого представника відповідача або про відкладення розгляду справи на адресу суду не надходило.

В матеріалах справи міститься письмовий відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що відповідач з заявленими позовними вимогами не погоджується, оскільки надання земельної ділянки, використання якої здійснюється відповідачем, громадянину ОСОБА_1 - засновнику Селянського (фермерського) господарства здійснювалося Пологівською районною радою Запорізької області на законних підставах, в межах повноважень, наданих органу місцевого самоврядування Земельним кодексом України у редакції, яка діяла на момент надання такої земельної ділянки, що не заперечується позивачем та особою, якою заявлено даний позов. Надання земельної ділянки мало цільовий характер - для створення селянського (фермерського) господарства. ОСОБА_1 , на підставі рішення Пологівської районної ради Про надання земельної ділянки для ведення селянського (фермерського) господарства ОСОБА_1 від 12.04.2000 р. №7 отримав земельну ділянку у постійне користування, виконав всі умови передачі йому земельної ділянки і створив Селянське (фермерське) господарство, зареєстрував його у встановленому законом порядку та передав земельну ділянку у володіння і користування Селянському (фермерському господарству) Галатея , що підтверджується Статутом Селянського (фермерського) господарства Галатея та не суперечило діючим правовим актам України. Тобто СФГ Галатея стало вигодонабувачем в силу норм діючого на той час законодавства. Вважає, що оскільки при створенні фермерського господарства, Статутом господарства передбачалося таке створення на земельній ділянці, яка передавалася засновнику господарства у користування, то Селянське (фермерське) господарство Галатея , яке створено засновником ОСОБА_1 є добросовісним володільцем земельної ділянки. Посилаючись на ст.ст. 7, 27 Земельного кодексу України (у редакції 2000 р.) зазначає, що на цей час Селянське (фермерське) господарство Галатея не припинило своєї діяльності та використовує земельну ділянку, на якій було утворене. Крім того, спосіб захисту права на земельну ділянку, який обрав позивач не передбачений законом. Припинення права володіння і користування земельною ділянкою, якою користується СФГ Галатея зачіпає права третіх осіб - а саме: фізичних осіб - членів фермерського господарства, так як ведення фермерства на спірній земельній ділянці є джерелом їх доходів. Без земельної ділянки фермерське господарство не може існувати, що призведе до його закриття. З урахуванням викладеного просить суд в задоволенні позову відмовити.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Наявні матеріли справи дозволяють розглянути справу по суті.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, заслухавши прокурора та представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст.131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Статтею 23 Закону України Про прокуратуру визначено, що представництво прокурором інтересів держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Відповідно до ч. ч. 3, 4 ст. 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Рішенням Конституційного Суду України у справі №1-1/99 від 08.04.1999 р. визначено, що інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

Із врахуванням того, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Поняття орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах означає орган, на який державою покладено обов`язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави. Таким органом, відповідно до статей 6, 7 та 143 Конституції України, може виступати орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

Право власності та користування на землю набувається та реалізується в порядку та на підставах, визначених Конституцією України (ст. ст. 13, 14), Земельного кодексу України (ст.ст. 78, 92, 93, 102-1,116, 123), а також інших законів, що видаються відповідно до них (Закону України Про оренду землі , Цивільного кодексу України, тощо).

Згідно ст. 122 Земельного кодексу України в редакції, чинній з 01.01.2013 р., повноваження щодо розпорядження земельними ділянками сільськогосподарського призначення державної власності, надання у власність або у користування для всіх потреб віднесено до компетенції центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальних органів.

Відповідно до положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 р. № 15, та положення про Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області, затвердженого наказом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 03.03.2015р. № 18, Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області є територіальним органом центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів.

Отже, з 03.03.2015 р. розпорядником земель сільськогосподарського призначення державної власності на території Запорізької області стало Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області.

Прокурор зазначає, що незаконне утримання та використання С ОСОБА_2 Галатея спірних земельних ділянок порушує встановлений законодавством порядок набуття прав на землю та відповідно майнові інтереси держави щодо володіння та розпорядження цією землею.

Верховний Суд України у постанові від 16.12.2015 р. у справі №6-2510цс15 вказав, що незаконне використання земель державної власності позбавляє Український народ загалом (стаття 13 Конституції України) або конкретну територіальну громаду правомочностей володільця та розпорядника цієї землі у тому обсязі, який дозволяє її статус. У цьому контексті в сфері земельних правовідносин важливу роль відіграє конституційний принцип законності набуття та реалізації права на землю в поєднанні з додержанням засад правового порядку в Україні.

Отже, правовідносини, що пов`язані з позбавленням держави правомочностей володільця, а, як наслідок, і права розпорядника землі, становлять суспільний , публічний інтерес.

Таким чином, С ОСОБА_3 Г ОСОБА_4 без законних на те підстав, у порушення порядку, передбаченого чинним законодавством, володіє та користується земельними ділянками державної власності. Такі дії С ОСОБА_2 ОСОБА_4 не лише порушують вимоги діючого законодавства, а також позбавляють як Народ України, в особі державного органу, так і кожного громадянина, захищеного Конституцією права володіння, а, як наслідок, і права розпорядження землею у встановленому законом порядку.

Разом з цим, ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області жодних дій щодо припинення незаконного володіння та використання С ОСОБА_3 Г Галатея спірної земельної ділянки державної власності не вжито, що не відповідає державним інтересам та не сприяє їх захисту, а тому Токмацької місцевою прокуратурою забезпечується представництво порушених інтересів держави.

Відповідно до п. 54 рішення Європейського суду з прав людини у справі Трегубенко проти України від 02.11.2004 р., суд зазначив що правильне застосування законодавства незаперечно становить суспільний інтерес (ухвала Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 25.11.2015 р.).

Прокурор пояснив, що у позові суспільним , публічним інтересом звернення керівника Токмацької місцевої прокуратури до суду з вимогою про витребування із незаконного володіння особи спірної земельної ділянки є задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно важливого та соціально значущого питання - законності використання земельної ділянки державної власності, а також захист суспільних інтересів загалом, права власності на землю Українського народу. Суспільний , публічний інтерес полягає у відновленні правового порядку, відновленні становища, яке існувало до порушення права Українського народу на землю, захист такого права можливий лише шляхом повернення у володіння держави земельних ділянок, що незаконно утримується ОСОБА_5 Галатея .

Таким чином, звернення прокурора з позовом до суду спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання законності використання земельної ділянки, що перебуває під особливою охороною держави і дотримання у цій сфері суспільних відносин законодавства становить суспільний інтерес, тому захист такого інтересу відповідає функціям прокурора.

Згідно із вимогами ч. 1 ст. 13 та ч. 1 ст. 14 Конституції України земля, її надра, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування. Земля є основним національним багатством, що знаходиться під особливою охорони держави.

Відповідно до ст. 1 ЗК України земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності, право власності на землю - це право володіти, користуватися, розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, Земельного кодексу України.

Порушення встановленого законом порядку володіння, користування і розпорядження землями, що перебувають у державній власності, спричиняє шкоду державі і є підставою для втручання органів прокуратури, у тому числі для звернення з позовами до суду в інтересах держави щодо витребування із незаконного володіння земельної ділянки.

В обґрунтування заявлених позовних вимог прокурор зазначає, що внаслідок протиправних ОСОБА_6 Галатея до теперішнього часу незаконно утримує та використовує спірні земельні ділянки державної власності, чим позбавляє український народ в цілому, володіти, розпоряджатись та отримувати належний дохід від використання цієї землі. Отже, уповноважений державною орган позбавлений можливості розпорядитися вищевказаною земельною ділянкою у законний спосіб, як наслідок не забезпечено найвигідніші для держави умови надання цієї землі в оренду.

Відповідно до ч. 1 ст. 135 ЗК України земельні торги проводяться у формі аукціону, за результатами проведення якого укладається договір купівлі-продажу, оренди, суперфіцію, емфітевзису земельної ділянки з учасником (переможцем) земельних торгів, який запропонував найвищу ціну за земельну ділянку, що продається, або найвищу плату за користування нею, зафіксовану в ході проведення земельних торгів.

Відповідно до ст. 288.5 Податкового кодексу України розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою розміру земельного податку, встановленого для відповідної категорії земельних ділянок на відповідній території та не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки. Річна сума платежу може перевищувати граничний розмір орендної плати, (12 відсотків), у разі визначення орендаря на конкурентних засадах.

У відповідності до листа Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області № 10-8-0.6-950/2-18 від 05.02.2018 р. середній розмір ставки річної орендної плати, що застосовувався при укладені договорів оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у 2017 році по Пологівському району Запорізької області становив 8 % від нормативно грошової оцінки земельної ділянки.

Відповідно до інформації Пологівського управління головного управління ДФС у Запорізькій області та податкових декларацій платника єдиного податку, сплата єдиного податку С ОСОБА_2 ОСОБА_4 здійснювалась на підставі поданих декларацій на земельні ділянки на території Григорівської сільської ради площею 27,9000 га ріллі та 23,3 га пасовища, у сумі: 2016 рік - 8489,02 грн.; 2017 рік - 8489,02 грн.; 2018 рік - 8238,01 грн. При цьому ставка податку (% до нормативної грошової оцінки земельної ділянки) становила: у 2016 році - 0,81%, у 2017 році - 0,95%, та у 2018 році - 0,95%.

Таким чином, внаслідок незаконного використання відповідачем спірної земельної ділянки, тим більше за ставкам податку, що не відповідають середньому розміру ставки річної орендної плати, економічним інтересам держави лише у 2018 році завдано збитків у розмірі 57 194,77 грн. (8% від нормативно грошової оцінки землі за виключенням фактично сплачених коштів), у вигляді ненадходження належних платежів за користування цією землею до місцевого бюджету.

Більш того, у разі передачі вказаної земельної ділянки відповідно до вимог ч. 2 ст. 124 ЗК України розмір орендної плати, який міг бути запропонований учасниками, законодавчо не обмежений.

Прокурор пояснив, що за умови дотримання С ОСОБА_3 Г Галатея вимог законодавства, що регулює правовий порядок та механізм використання земель сільськогосподарського призначення державної власності до відповідного місцевого бюджету надійшли б значні кошти у вигляді орендної плати на рівні 8-12 % від нормативно грошової оцінки земельної ділянки, зокрема у розмірі від 65432,78 грн. до 98149,17 грн. за 2018 рік.

Таким чином, звернення прокурора до суду з позовом у цій справі спрямовано саме на захист інтересів держави у сфері земельних відносин щодо використання земельних ділянок, які є власністю Українського народу.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до рішення Пологівської районної ради Запорізької області Про надання земельної ділянки для ведення селянського (фермерського) господарства Вовк В ОСОБА_7 від 12.04.2000 р. № 7 ОСОБА_1 надано за рахунок земель запасу сільської ради земельну ділянку площею 53,4 га, із них 27,9 га - рілля, 23,1 га - пасовища докорінного поліпшення, 0,2 га - пасовища, 1,8 га - лісова смуга та 0,4 га - дорога в постійне користування для ведення селянського (фермерського) господарства.

На підставі вищевказаного рішення районної ради, ОСОБА_1 отримано державний акт на право постійного користування землею від 12.03.2001 р. серії НОМЕР_4 241, згідно із яким останній надано у постійне користування для ведення фермерського господарства земельну ділянку сільськогосподарського призначення державної власності площею 53,4 га, в тому числі 51,2 га сільськогосподарських угідь, з них 27,9 - рілля, 23,1 га пасовища докорінного поліпшення, 0,2 га - пасовища, та 2,2 га - під будівлями, лісами та іншими угіддями, що розташована на території Григорівської сільської ради Пологівського району.

Вказаний державний акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 76.

У подальшому, 13.08.2001 р. ОСОБА_1 зареєстровано селянське (фермерське) господарство Галатея (надалі - С ОСОБА_8 )Г Галатея ).

З викладеного вище вбачається, що С ОСОБА_2 Галатея створено та організовано на земельній ділянці, наданій у постійне користування ОСОБА_1 для ведення фермерського господарства, згідно державного акта на право постійного користування землею від 12.03.2001 серії НОМЕР_4 № 241.

Відповідно до копії актового запису про смерть № 07 від 19.04.2016 р. ОСОБА_1 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 ..

Таким чином, право постійного користування вищевказаною земельною ділянкою у ОСОБА_1 припинилось із її смертю.

Разом з цим, С ОСОБА_2 ОСОБА_4 продовжує здійснювати свою діяльність на земельних ділянках площею 22,7413 га та 27,9006 га, що підтверджується інформацією Пологівського управління ГУ ДФС у Запорізькій області про сплату ОСОБА_5 Галатея земельного податку від 20.12.2018 р. № 46350/10/08-01-52-06, податковими деклараціями платника єдиного податку четвертої групи С ОСОБА_2 Галатея за 2016-2018 роки, інформацією Григорівської сільської ради Пологівського району про використання спірної земельної ділянки від 13.12.2018 р. за вих. № 01-02/270.

Крім того, в ході інвентаризації вищевказаних земельних ділянок їм було присвоєно кадастрові номери НОМЕР_1 , НОМЕР_2 і визначено точну площу - 22,7413 га та 27,9006 га відповідно, що підтверджується витягами з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 15.02.2019 № НВ-2305338752019 та № НВ-2305338782019, витягом із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 25.01.2019 р. № 513/200-19, листом відділу у Пологівському районі ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області від 25.01.2019 р. № 515/200-19, листом відділу у Пологівському районі ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області від 17.12.2018 р. за вих. № 0-8-0.31-3227/110-18.

З урахуванням викладеного, судом встановлено, що С ОСОБА_2 Галатея з часу смерті ОСОБА_1 - 17.04.2016 ІНФОРМАЦІЯ_1 , без належних правових підстав продовжує утримувати та використовувати земельні ділянки державної власності сільськогосподарського призначення за кадастровими номерами НОМЕР_1 площею 22,7413 га та НОМЕР_2 площею 27,9006 га, у тому числі для вирощування сільськогосподарських культур.

Згідно витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, наданої відділом у Пологівському районі ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області від 25.01.2019 р. за вих. № 513/200-19 нормативно грошова оцінка земельної ділянки НОМЕР_1 площею 22,7413 складає 120841,16 грн.

Відповідно до листа відділу у Пологівському районі ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області від 25.01.2019 р. за вих. № 515/200-19 дані про земельну ділянку за кадастровим номером НОМЕР_2 площею 27,9006 га внесені до НКС, проте має місце невідповідність в даних Державного земельного кадастру щодо точних координат цієї ділянки, у зв`язку з чим неможливо сформувати витяг з нормативної грошової оцінки земельної ділянки з технічних причин.

Разом з тим, постановою Кабінету Міністрів України від 07.02.2019 р. № 105 затверджено Порядок проведення загальнонаціональної (всеукраїнської) нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення.

Згідно із Довідником показників нормативної грошової оцінки сільськогосподарських угідь України станом на 01.01.2019 р., розміщеного на веб-сайті Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру, нормативна грошова оцінка одиниці площі ріллі по Запорізькій області становить 24984,00 грн./га.

З урахуванням вказаних показників прокурор пояснив, що нормативно грошова оцінка земельної ділянки за кадастровим номером НОМЕР_2 площею 27,9006 га - рілля становить 697068,59 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 92 Земельного кодексу України право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановленого строку.

Зі змісту ч. 2 ст. 92 Земельного кодексу України вбачається, що передача земельної ділянки у постійне користування громадянам чи юридичним особам приватного права не передбачена.

Пунктом 6 Перехідних положень ЗК України визначено, що громадяни та юридичні особи, які мають у постійному користуванні земельні ділянки, але за цим Кодексом не можуть мати їх на такому праві, повинні до 1 січня 2008 року переоформити у встановленому порядку право власності або право оренди на них.

Отже, земельні ділянки, надані громадянам або юридичним особам у постійне користування, перебувають у власності держави або у власності територіальної громади до переоформлення у встановленому порядку та отримання у власність.

З огляду на те, що спірна земельна ділянка знаходиться поза межами населеного пункту - с. Григорівка Пологівського району Запорізької області, то відповідно до підпункту г) пункту 4 прикінцевих та перехідних положень Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності від 06.09.2012 р. № 5245- VI вона перебуває у державній власності.

Доводи відповідача відносно того, що при створенні фермерського господарства, Статутом господарства передбачалося таке створення на земельній ділянці, яка передавалася засновнику господарства у користування, отже Селянське (фермерське) господарство Галатея , яке створено засновником ОСОБА_1 є добросовісним володільцем земельної ділянки, судом до уваги не приймається, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 116 ЗК України, громадяни та юридичні особи набувають право власності та право користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Згідно зі статтями 116, 118 ЗК України правовою підставою набуття права власності та права користування на землю є рішення органу виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Згідно із ч. 1 ст. 126 ЗК України право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті.

Відповідно до ст. 1225 Цивільного кодексу України (далі - ЦK України) право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування (зі збереженням її цільового призначення) при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом. У порядку спадкування можуть передаватися також право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій), право користування чужим майном (сервітут).

Згідно із ч. 1 ст. 407 ЦK України право користування чужою земельною ділянкою встановлюється договором між власником земельної ділянки і особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб.

Зі змісту ч. 2 ст. 407 ЦК України та ч. 2 ст. 102-1 ЗК України право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) може відчужуватися і передаватися у порядку спадкування.

Згідно зі ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Разом з тим, ст. 23 Закону України Про фермерське господарство передбачено, що успадкування фермерського господарства (цілісного майнового комплексу або його частини) здійснюється відповідно до закону.

Відповідно до ст. 19 Закону України Про фермерське господарство до складу майна фермерського господарства (складеного капіталу) можуть входити: будівлі, споруди, облаштування, матеріальні цінності, цінні папери, продукція, вироблена господарством в результаті господарської діяльності, одержані доходи, інше майно, набуте на підставах, що не заборонені законом, право користування землею, водою та іншими природними ресурсами, будівлями, спорудами, обладнанням, а також інші майнові права (в тому числі на інтелектуальну власність), грошові кошти, які передаються членами фермерського господарства до його складеного капіталу.

Згідно із ч. 1 ст. 20 зазначеного Закону майно фермерського господарства належить йому на праві власності. Член фермерського господарства має право на отримання частки майна фермерського господарства при його ліквідації або у разі припинення членства у фермерському господарстві. Розмір частки та порядок її отримання визначаються статутом фермерського господарства.

Аналіз зазначених норм свідчить про те, що право постійного користування, що виникло у фізичної особи лише на підставі державного акта без укладення договору про право користування земельною ділянкою із власником землі, не входить до складу спадщини і припиняється зі смертю особи, якій належало таке право.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 05.10.2016 р. у справі № 181/698/14-ц, від 23.11.2016 р. у справі № 657/731/14 та постановах Верховного Суду від 03.10.2018 р. у справі № 233/3320/17-ц, 17.10.2018 р. у справі № 376/2038/14-ц, від 31.10.2018 р. у справі № 577/3006/16-ц, від 14.11.2018 р. у справі № 648/829/15-ц, від 14.11.2018 р. у справі № 183/1764/16, від 22.11.2018 р. у справі № 647/1580/16-ц, від 18.03.2019 р. № 472/598/16-ц.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що спірна земельна ділянка починаючи з 17.04.2016 р. не могла використовуватись та утримуватись ОСОБА_5 ОСОБА_4 , оскільки такі підстави відпали внаслідок смерті особи, якій було надано у користування цю земельну ділянку, вказане фермерське господарство незаконно, без відповідної правової підстави заволоділо нею та використовує у своїй господарській діяльності.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України Про фермерське господарство землі фермерського господарства можуть складатися із:

а) земельної ділянки, що належить на праві власності фермерському господарству, як юридичній особі;

б) земельних ділянок, що належать громадянам - членам фермерського господарства на праві приватної власності;

в) земельної ділянки, що використовується фермерським господарством на умовах оренди.

Таким чином, враховуючи, що спірні земельні ділянки надавалась у постійне користування ОСОБА_1 , а не С( ОСОБА_9 Галатея , вони не входять до складу майна фермерського господарства, а тому й не може використовуватись цим господарством, після смерті ОСОБА_1 , адже будь-які права приватних осіб щодо вказаних земельних ділянок припинились зі смертю належного користувача.

За змістом положень ст.ст. 317, 319 ЦК власнику належить право володіти, користуватися і розпоряджатися своїм майном.

В силу ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Відповідно до ч. 1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і таке майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору (постанова ВСУ від 23.11.2016 р. у справі № 3-1058гс16).

Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до стаття 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Статтею 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.

Відповідно до статті 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 74, 76-79, 86, 129, 233, 236 - 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Витребувати із незаконного володіння Селянського (фермерського) господарства Галатея (70661, Запорізька область, Пологівський район, с. Григорівка, вул. Леніна, 89, код ЄДРПОУ 31522840) на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області (69095, м. Запоріжжя, вул. Українська, 50, код ЄДРПОУ 39820689) земельну ділянку державної власності сільськогосподарського призначення за кадастровим номером НОМЕР_1 площею 22,7413 га, яка була надана у постійне користування ОСОБА_1 на підставі державного акта на право постійного користування землею від 12.03.2001 р. серії НОМЕР_3 , зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 76.

3. Витребувати із незаконного володіння Селянського (фермерського) господарства Галатея (70661, Запорізька область, Пологівський район, с. Григорівка, вул. Леніна, 89, код ЄДРПОУ 31522840) на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області (69095, м. Запоріжжя, вул. Українська, 50, код ЄДРПОУ 39820689) земельну ділянку державної власності сільськогосподарського призначення за кадастровим номером НОМЕР_2 площею 27,9006 га, яка була надана у постійне користування ОСОБА_1 на підставі державного акта на право постійного користування землею від 12.03.2001 р. серії НОМЕР_3 , зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 76.

4. Стягнути з Селянського (фермерського) господарства Галатея (70661, Запорізька область, Пологівський район, с. Григорівка, вул. Леніна, 89, код ЄДРПОУ 31522840) на користь прокуратури Запорізької області в особі Токмацької місцевої прокуратури (71701, Запорізька область, м. Токмак, вул. Шевченка, 50/57, розрахунковий рахунок № НОМЕР_5 , відкритий у Державній казначейській службі України, м. Київ, МФО 820172, отримувач: прокуратура Запорізької області, ідентифікаційний код юридичної особи: 02909973, код класифікації видатків бюджету - 2800) витрати по сплаті судового збору в розмірі 3842 (три тисячі вісімсот сорок дві) грн. 00 коп. Видати наказ після набрання рішенням чинності.

Повне рішення складено 02.08.2019 р.

Суддя К.В. Проскуряков

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з ч. 1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.