Рішення

від 30.07.2019 по справі 381/2026/18

ПОПІЛЬНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 381/2026/18

Провадження № 2/288/118/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 липня 2019 року. смт.Попільня

Попільнянський районний суд Житомирської області в складі:

головуючого судді - Рудник М. І.,

з участю секретаря судових засідань - Франчук Ю.О.,

представника Позивача - ОСОБА_1 ,

Відповідача - ОСОБА_2 ,

представника Відповідача - ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт.Попільня Житомирської області цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_5 про визнання договорів дарування житлового будинку та земельної ділянки недійсними,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_4 (далі - Позивач) звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 (далі - Відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_5 (далі - Третя особа) про визнання договорів дарування житлового будинку та земельної ділянки недійсними в якому вказує, що вона була дружиною та опікуном ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 та за нею, як правоприємником, визнано право на обов`язкову частку у спадщині в розмірі 1/4 частки спадкового майна після ОСОБА_7 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

06 серпня 2012 року приватним нотаріусом Попільнянського нотаріального округу Житомирської області Пилипчуком А.Я. був посвідчений договір від 06 серпня 2012 року, зареєстрований у реєстрі за № 2228 дарування земельної ділянки розміром 0.6000 га, що знаходиться в АДРЕСА_1 згідно якого дарувальник ОСОБА_7 , передала (обдарувала), а обдарований - Відповідач прийняв у власність вказану земельну ділянку та 06 серпня 2012 року приватним нотаріусом Попільнянського нотаріального округу Житомирської області Пилипчуком А.Я. був посвідчений договір від 06 серпня 2012 року, зареєстрований у реєстрі за № 2226 дарування житлового будинку з прилеглими господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться в АДРЕСА_1 згідно якого дарувальник ОСОБА_7 , передала (обдарувала), а обдарований - Відповідач прийняв у власність вказаний житловий будинок з прилеглими господарськими будівлями та спорудами.

Вказане майно відповідно до заповіту від 20 вересня 2010 року було поділено в рівних долях між її чоловіком - ОСОБА_6 та Відповідачем - ОСОБА_2 , про існування договорів дарування на земельну ділянку та житловий будинок Позивач не знала.

Позивач зазначає, що вищевказані договори дарування мають бути визнані недійсними, з тих підстав, що під час підписання договору дарування ОСОБА_7 , як дарувальник неправильно сприйняла фактичні обставини правочину, що вплинуло на її волевиявлення, і вважала що підписує договір довічного утримання. Дарувальником було допущено помилку щодо справжньої природи правочину, оскільки вона була особою похилого віку, (на 06 серпня 2012 року їй було повних 86 років), яка за станом здоров`я потребує стороннього догляду, погоджувалася на передачу нерухомого майна у власність Відповідача лише за умови довічного утримання, тому укладаючи спірний договір, дарувальник помилялась щодо прав та обов`язків, які виникнуть після цього. Вказані договори дарування оскаржуються Позивачем не через помилку у підписаних документах, а через помилку в сприянні. Іншого житла дарувальник не мала, а тому договір дарування не відповідав її внутрішній волі та життєвим обставинам, що склалися. Вона була зареєстрована та проживала в своєму будинку, а Відповідач в будинку не жив та не був зареєстрований.

Таким чином, є усі підстави для визнання недійсними договорів дарування, оскільки під час їх укладення у дарувальника - ОСОБА_7 було відсутнє волевиявлення безоплатної передачі майна у власність Відповідача, так як будь - яке інше житло у неї відсутнє, вона була особою похилого віку на день укладення зазначених договорів дарування, мала повних 86 років та сама потребувала допомоги.

На підставі вищевикладеного, Позивач просить визнати договір дарування земельної ділянки від 06 серпня 2012 року серія ВРТ № 242749 між ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (Дарувальник) та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (Обдарований) - недійсним, посвідчений приватним нотаріусом Попільнянського районного нотаріального округу Житомирської області Пилипчуком Адамом Яковичем, який зареєстровано від 06 серпня 2012 року в реєстрі за № 2228 (13501, АДРЕСА_1 Богдана Хмельницького,14 А) та Договір дарування житлового будинку від 06 серпня 2012 року серія ВРТ № 242748 між ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (Дарувальник) та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (Обдарований) - недійсним, посвідчений приватним нотаріусом Попільнянського районного нотаріального округу Житомирської області Пилипчуком Адамом Яковичем, який зареєстровано 06 серпня 2012 року в реєстрі за № 2226 (13501, Житомирська область, смт.Попільня, вуд.Богдана Хмельницького,14 А).

В судовому засіданні представник Позивача позовні вимоги підтримав, просив задовольнити їх в повному обсязі, посилаючись на наведені обставини. 09 жовтня 2018 року від представника Позивача надійшла відповідь на відзив в якому зазначив, що обставини викладені Відповідачем у відзиві ґрунтуються на припущеннях, а не на належних, допустимих та достовірних доказах. При укладені договорів дарування дарувальником - ОСОБА_7 було допущено помилку щодо справжньої природи правочинів, що є підставою для визнання договорів недійсними. /т.1 а.с.91-94, 215-219/

Відповідач та його представник в судовому засіданні позов не визнали, заперечували проти його задоволення. 03 вересня 2018 року Відповідач надав до суду відзив на позовну заяву в якому вказав, що в кінці липня 2009 року, його мати, яка проживала в АДРЕСА_1 , почала проживати в нього в АДРЕСА_2 та Відповідач фактично доглядав за будинком, його брат ОСОБА_6 знав про переїзд матері та 2-3 рази навідував матір. Проживаючи у Відповідача мати склала заповіт на нього та брата, про що брату було відомо. Проживаючи у Відповідача мати почала наполягати на тому, щоб подарувати йому будинок та земельну ділянку, так як він доглядав за майном. Спірний договір мати підписувала особисто, при цьому перебувала при здоровому розумі та пам`яті, розуміла значення своїх дій та діяла добровільно, нотаріусом їм роз`яснювались права та він пересвідчився у добровільності в укладенні правочину. ОСОБА_8 Відповідача було відомо про укладення договору дарування, на що він відповів, що йому нічого не потрібно. Про смерть матері Відповідач повідомив свого брата, проте той на похорон не з`явився. Відповідач зазначає, що він похоронив матір та доглядає за її могилою. Мати до дня смерті проживала в нього та при житті будь - якими недугами або хворобами, які б могли вплинути на її волевиявлення під час укладення договору дарування не мала, тому наявність помилки неправильного сприйняття матір`ю фактичних обставин правочину, що вплинуло на її волевиявлення під час укладення договору дарування не було та мати діяла за згодою сторін, з власної волі та розуміла значення своїх дій. Заявлені до нього позовні вимоги являються незаконними, безпідставними та необґрунтованими, Позивачем не надано суду належних та допустимих доказів щодо укладення договору дарування під впливом помилки, а також наявності всіх тих обставин, що зазначені в позові та які передували укладенню договору, що вплинули на матір, наслідком чого стало укладення договору дарування на користь Відповідача під впливом помилки. На підставі вищевикладеного, просить в задоволенні позову відмовити. /т.1 а.с.49-52/

Третя особа ОСОБА_5 в судове засідання не з`явилась, про час і місце розгляду справи була належним чином повідомлена. 24 червня 2019 року надала до суду заяву в якій просила справу слухати у її відсутність, щодо заявленого позову поклалася на розсуд суду. /т.2 а.с.112/

Суд, вислухавши представника Позивача, Відповідача та його представника, допитавши свідків, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного висновку.

У відповідності до статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до рішення Фастівського міськрайонного суду від 15 січня 2015 року в справі № 381/4821/14-ц, заяву ОСОБА_4 , заінтересована особа опікунська рада при ВК Фастівської міської ради про визнання особи недієздатною та призначення опікуна задоволено, визнано ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженця с.Романівка Попільнянського району Житомирської області, проживаючого АДРЕСА_3 - недієздатним та встановлено над ним опіку, призначено опікуном ОСОБА_6 його дружину ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_5 , проживаючої АДРЕСА_3 . /т.1 а.с.11/

Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , батьками ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 були ОСОБА_9 та ОСОБА_7 . /т.1 а.с.28/

Рішенням Апеляційного суду Київської області від 20 червня 2017 року, апеляційну скаргу ОСОБА_6 , правонаступником якого є ОСОБА_4 задоволено частково. Визнано за ОСОБА_4 , яка є правонаступником ОСОБА_6 право на обов`язкову частку у спадщині після померлої ОСОБА_7 в розмірі ј частки спадкового майна: земельної ділянки площею 3.1986 га, надану для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Романівської сільської ради Попільнянського району Житомирської області, кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_2 . /т.1 а.с.12 - 14, 17-18, 23/

Згідно Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 04 січня 2018 року, ОСОБА_4 є власником 1/4 частки земельної ділянки, кадастровий номер НОМЕР_2 , площею 3.1986, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, за адресою Житомирська область Попільнянський район Романівська сільська рада. /а.с.19/

31 липня ІНФОРМАЦІЯ_6 року ОСОБА_7 на випадок своєї смерті зробила таке розпорядження: належний їй на праві власності житловий будинок, господарські будівлі, земельну ділянку в розмірі 0.60 га, земельну ділянку в розмірі 3.1986 г, а також все, те що буде належати їй за законом заповіла своїм дітям: ОСОБА_6 та ОСОБА_2 в рівних долях, заповіт посвідчено секретарем Романівської сільської ради та зареєстровано в реєстрі за № 20. /т.1 а.с.21/

20 вересня 2010 року ОСОБА_7 на випадок своєї смерті зробила таке розпорядження: заповіла ОСОБА_2 належну їй, - 1/2 частину житлового будинку з прилеглими господарськими будівлями та спорудами за номером АДРЕСА_4 частину належної їй земельної ділянки загальною площею 0.6000 га, що розташована в АДРЕСА_1 , - належну їй земельну ділянку загальною площею 3.1986 га, надану для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Романівської сільської ради Попільнянського району Житомирської області, кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_2 ; заповіла ОСОБА_6 належну їй, - 1/2 частину житлового будинку з прилеглими господарськими будівлями та спорудами за номером АДРЕСА_4 частину належної їй земельної ділянки загальною площею 0.6000 га, що розташована в АДРЕСА_1 . Заповіт посвідчено Чернишовою О.А., приватним нотаріусом Фастівського міського нотаріального округу Київської області, записаний нотаріусом зі слів ОСОБА_7 , заповіт до підписання прочитаний вголос заповідачем ОСОБА_7 і власноруч підписаний нею у її присутності, удома за адресою АДРЕСА_2 , у зв`язку з похилим віком та станом здоров`я заповідача. /т.1 а.с.22, 55/

Відповідно до договору дарування земельної ділянки від 06 серпня 2012 року, посвідченого Пилипчуком А.Я., нотаріусом Попільнянського нотаріального округу та зареєстрованого в реєстрі за № 2228, Дарувальник - ОСОБА_7 подарувала, а Обдарований - ОСОБА_2 прийняв у дар земельну ділянку номер АДРЕСА_1 АДРЕСА_1 , розмір земельної ділянки - 0.6000 га, передана у власність: для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд - 0.2500 га, для ведення особистого селянського господарства - 0.3500 га та належить Дарувальнику на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії НОМЕР_3 , кадастрові номери: НОМЕР_4 - 0.2500 га; НОМЕР_5 - 0.3500 га. /т.1 а.с.24/

Відповідно до договору дарування житлового будинку від 06 серпня 2012 року, посвідченого Пилипчуком А.Я., нотаріусом Попільнянського нотаріального округу та зареєстрованого в реєстрі за № 2226, Дарувальник - ОСОБА_7 подарувала, а Обдарований - ОСОБА_2 прийняв у дар належний Дарувальнику на праві власності житловий будинок з господарськими будівлями під номером АДРЕСА_1 , який розташований на земельній ділянці загальною площею 0.6000 га: - 0.2500 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер НОМЕР_4 ; - 0.3500 га для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер НОМЕР_5 , житловий будинок належить Дарувальнику на підставі Свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого виконкомом Романівської сільської ради Попільнянського району Житомирської області 17 червня 2010 року. /т.1 а.с.25/

ОСОБА_7 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце смерті м.Фастів Київської області, про що виконавчим комітетом Романівської сільської ради Попільнянського району Житомирської області 15 квітня 2014 року складено відповідний актовий запис № 3, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_6 . /т.1 а.с.26, 56/

Згідно довідок Романівської сільської ради Попільнянського району Житомирської області № 222, 225 від 13 травня 2016 року та № 335 від 14 липня 2014 року, ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на час смерті проживала та була зареєстрована в житловому будинку, який знаходиться за адресою АДРЕСА_1 та похоронена на кладовищі в с.Романівка Попільнянського району Житомирської області. /т.1 а.с.27, 29, 32/

Згідно витягу про державну реєстрацію прав № 3535404 від 31 серпня 2012 року, виданого КП Бердичівське МБТІ Житомирської обласної ради , на підставі договору дарування від 06 серпня 2012 року зареєстровано право власності ОСОБА_2 на житловий будинок розташований за адресою: АДРЕСА_1 . /т.1 а.с.57/

29 серпня 2018 року АТ Житомиробленерго Попільнянський РЕМ повідомлено, що з ОСОБА_2 18 листопада 2014 року було укладено договір про користування електричною енергією за адресою: АДРЕСА_1 (особовий рахунок № НОМЕР_7 . Даний договір діяв до 13 квітня 2017 року, після чого особовий рахунок було оформлено на іншу особу, а саме ОСОБА_5 . /т.1 а.с.58/

06 вересня 2018 року Попільнянський відділенням ПАТ Житомиргаз повідомлено, що відповідно до даних білінгової системи на споживача ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 був відкритий особовий рахунок № НОМЕР_8 до 01 квітня 2017 року. За вказаною адресою розрахунки проводились, заборгованість була відсутня. /т.1 а.с.189/

31 серпня 2018 року за вих. № 349 КНП Фастівський центр первинної медико - санітарної допомоги Фастівської районної ради повідомлено, що згідно реєстрації в журналі видачі лікарських свідоцтв про смерть від 14 квітня 2014 року було оформлено і видано лікарське свідоцтво про смерть № 150 з заключенням: хронічна серцево - судинна недостатність ІІІ. Ішемічна хвороба серця. Атеросклеротичний кардіосклероз, на ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка проживала за адресою АДРЕСА_2 , іншої медичної документації немає. /т.1 а.с.59/

Як вбачається з договору купівлі - продажу від 23 березня 2017 року та договорів купівлі - продажу земельних ділянок від 23 березня 2017 року, Продавець - ОСОБА_2 продав, а Покупець - ОСОБА_5 купила належні продавцеві на праві особистої приватної власності житловий будинок, загальною площею 66.0 кв.м. з господарськими будівлями та земельні ділянки площею 0.3500 га з кадастровим номером НОМЕР_5 та площею 0.2500 га з кадастровим номером НОМЕР_4 , що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 . /т.1 а.с.60-65/

В порядку розгляду вказаної цивільної справи від Попільнянської державної нотаріальної контори було витребувано копію спадкової справи № 23/2014 після смерті ОСОБА_7 . /т.1 а.с.97-148/

З даної справи вбачається, що 16 липня 2014 року ОСОБА_2 звернувся до приватного нотаріуса Попільнянського районного нотаріального округу Житомирської області Пилипчука А.Я. з заявою про прийняття спадщини після смерті матері - ОСОБА_7 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 /т.1 а.с.100/.

15 вересня 2014 року ОСОБА_6 звернувся до приватного нотаріуса Попільнянського районного нотаріального округу Житомирської області з заявою про прийняття спадщини за законом. /т.1 а.с.123/

04 березня 2015 року ОСОБА_2 подав заяву про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом на земельну ділянку площею 3.1986 га, яка знаходиться за адресою: Романівська сільська рада Попільнянський АДРЕСА_1 /т.1 а.с.109/ та 04 березня 2015 року отримав свідоцтво про право на спадщину за заповітом на зазначене майно /т.1 а.с.115/. На виконання рішення Апеляційного суду Житомирської області від 20 червня 2017 року, вказане Свідоцтво про право на спадщину за заповітом від 04 березня 2015 року було скасовано та 04 грудня 2017 року ОСОБА_2 було видано Свідоцтво про право на спадщину за заповітом на 3/4 ідеальних частки земельної ділянки площею 3.1986 гектара, яка знаходиться за адресою: Романівська АДРЕСА_5 Попільнянський район Житомирська АДРЕСА_6 . /т.1 а.с.147/

Згідно довідки № 216 від 11 липня 2012 року, виданої виконавчим комітетом Романівської сільської ради Попільнянського району Житомирської області, ОСОБА_7 дійсно зареєстрована та проживає в АДРЕСА_1 , в даному будинку зареєстрована і проживає одна. /т.1 а.с.154/

Судом було витребувано у приватного нотаріуса Попільнянського районного нотаріального округу Пилипчука А.Я. Справу № 02-01 том № 5 Договори відчуження житлових будинків /т.1 а.с.149-159/ з якої вбачається, що підставою для укладення договору дарування житлового будинку від 06 серпня 2012 року були наступні документи: - свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 17 червня 2010 року; - витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 17 червня 2010 року; - довідку Романівської сільської ради № 216 від 11 липня 2012 року; - витяг з реєстру прав власності на нерухоме майно від 19 травня 2012 року; - копії паспортів ОСОБА_7 та ОСОБА_2 ; - свідоцтво про народження ОСОБА_2 .

З Справи № 02-02 том № 4 Договори відчуження земельних ділянок /т.1 а.с.160-172/, яку було витребувано у приватного нотаріуса Попільнянського районного нотаріального округу Пилипчука А.Я. вбачається, що підставою для укладення договорів дарування земельних ділянок від 06 серпня 2012 року були наступні документи: - державний акт на право приватної власності на землю серії НОМЕР_3 ; - витяги з Поземельної книги про земельну ділянку від 31 липня 2012 року; - витяг про нормативну грошову оцінку земельної ділянки; - копії паспортів ОСОБА_7 та ОСОБА_2

04 грудня 2018 року до суду надійшла заява від приватного нотаріуса Попільнянського нотаріального округу Житомирської області Пилипчука А.Я. в якій він вказує, що 06 серпня 2012 року ОСОБА_7 , за її волевиявленням і проханням було відчужено її синові - ОСОБА_2 (шляхом посвідчення договорів дарування), належний їй житловий будинок та земельну ділянку, які розташовані в АДРЕСА_1 . Перед укладенням договору були перевірені належним чином документи, тобто встановлено особу та визначено її волевиявлення, вивчено всі відповідні документи для укладення договору, тобто підстав для відмови у вчиненні нотаріальної дії не було. Нотаріальна дія була вчинена у приміщенні приватної нотаріальної контори. Були здійснені всі підготовчі дії до укладення договору тобто: виготовлені відповідні витяги, здійснено перевірку обтяжень рухомого та нерухомого майна, проведено оплату за домовленістю сторін. Позивач ОСОБА_4 не є стороною договору. Право розпорядження закріплює абсолютну владу власника над майном і може виражатись у відчуженні майна, отже позовні вимоги ОСОБА_10 є надуманими та безпідставними. /т.1 а.с.194/

Судом було витребувано у приватного нотаріуса Попільнянського районного нотаріального округу Мітніцького Ю.Г. копії Договорів купівлі - продажу житлового будинку та земельних ділянок, посвідчених 23 березня 2017 року за реєстрами № 422, 423, 424 /т.2 а.с.7-55/ з яких вбачається, що Продавець - ОСОБА_2 (Відповідач) продав, а Покупець - ОСОБА_5 (Третя особа) купила належні Продавцю на підставі договорів дарування, житловий будинок площею 66.0 кв.м. з господарськими будівлями та земельні ділянки площею 0.3500 га та площею 0.2500 га, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 . При укладенні правочинів було надано наступні документи: - заяви ОСОБА_2 та ОСОБА_5 від 23 березня 2017 року; - копії паспортів; - рішення сільської ради про перейменування вулиць у с.Романівка; - Витяги з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 20 березня 2017 року; - довідки сільської ради; - звіти про експертну грошову оцінку земельних ділянок; - Витяги з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; - державний акт на право приватної власності на землю серії НОМЕР_3 ; - договір дарування житлового будинку від 06 серпня 2012 року; - Витяг з Державного реєстру правочинів від 06 серпня 2012 року; - Витяг про державну реєстрацію прав від 31 серпня 2012 року; - Інформаційну довідку з єдиного реєстру спеціальних бланків нотаріальних документів від 23 березня 2017 року; - довідку про зареєстрованих у житловому приміщенні осіб.

Судом було витребувано у приватного нотаріуса Фастівського міського нотаріального округу Чернишової О.А. копію заповіту, складеного 20 вересня 2010 року ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , посвідченого 20 вересня 2010 року за реєстровим № 3840 /т.2 а.с.56-60/ з якого вбачається, що 20 вересня 2010 року ОСОБА_7 було складено заповіт, до заповіту долучено: - копію паспорту ОСОБА_7 ; - Витяг про реєстрацію в Спадковому реєстрі від 20 вересня 2010 року.

Як вбачається з повідомлення в.о. старости сіл Романівка, Кошляки, Дехтярка Квітневої сільської ради № 70 від 13 червня 2019 року, факт проживання ОСОБА_7 разом з сином ОСОБА_2 в АДРЕСА_2 з липня 2009 року було підтверджено довідкою голови вуличного комітету за підписом голови вуличного комітету, його члена та сусідів; - офіційних документів, що підтверджують факт того, що за житловим будинком в АДРЕСА_7 з 2009 року здійснював догляд ОСОБА_2 не має. Достовірність факту догляду за будинком ОСОБА_2 можуть підтвердити сусіди, жителі с.Романівка. ОСОБА_2 , згідно договору дарування житлового будинку та земельної ділянки від 06 серпня 2012 року був власником вказаного нерухомого майна в АДРЕСА_7 та як власник постійно здійснював свою господарську діяльність; - підставою для видачі довідки № 486 від 23 серпня 2018 року ОСОБА_2 було його особисте звернення до виконкому сільської ради, пред`явлена ним довідка голови вуличного комітету за підписом голови вуличного комітету, члена вуличного комітету та сусідів. /т.2 а.с.97/

Суд не приймає до уваги в якості доказу довідки № 14 від 01 листопада 2014 року /т.1 а.с.31, т.2 а.с.82 / та № 16 від 23 серпня 2018 року /т.1 а.с.53, т.2 а.с.81/, видані головою вуличного комітету ОСОБА_11 , оскільки їх належним чином не посвідчено печаткою виконавчого комітету Фастівської міської ради. В зв`язку з наведеним, суд також не приймає як доказ у даній справі довідку № 486 від 23 серпня 2018 року, видану виконавчим комітетом Квітневої сільської ради Кочубей ОСОБА_12 . /т.1 а.с.54, т.2 а.с.80/, так як її видано на підставі наведених вище довідок.

Окремо суд зазначає, що дані довідки не прийнято судом в зв`язку з тим, що їх належним чином не завірено, в той час як дійсність тексту, викладеного в довідках представником Позивача не оспорювалася.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_13 /т.1 а.с.244/ пояснила, що всю родину знає більше 20 років. В матері ОСОБА_14 (Відповідача) була неодноразово, Відповідач багато працював, доглядав будинок, робив ремонт, з часом їй (матері Відповідача) вже було комфортно перебувати в родині ОСОБА_14 . Коли вона жила з ними, то допомагала по господарству, в неї була своя особиста кімната, коли свідок приходила в гості, вона запрошувала її до себе завжди, питала до кого звернутися щодо укладення договору дарування. ОСОБА_7 було комфортно, старший брат приїжджав рідко. Вона (мати Відповідача) себе добре почувала, була задоволена, якихось таких хвороб не мала. У свідка з нею була розмова, вона хотіла подарувати будинок, є онуки, вона завжди дбайливо відносилась до дітей. ОСОБА_15 в будинку сина з 2009 року, хоча до цього раніше їздила неодноразово, ще до переїзду вона давно говорила, що вони найбільше допомагали. Відповідач доглядав будинок, поставив паркан, все зробив. В тому віці, що була мати Відповідача, показників, щоб за нею хтось доглядав не було, вона була при нормальному здоров`ї, господарювала по домашній роботі. Свідок була знайома з ОСОБА_16 (чоловіком Позивача, братом Відповідача), бачила його тільки в доньки ОСОБА_14 на весіллі, на інші свята не бачила. Позивача взагалі ніколи не бачила, з першою дружиною була знайома, а цю другу дружину не бачила. Про те, що ОСОБА_17 був хворий свідок чула, але це вже було пізніше, після смерті матері.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_18 /т.1 а.с.246/ пояснив, що він був сільським головою с.Романівка. ОСОБА_19 (матір Відповідача) знав, як хорошу людину, авторитетну в селі. Коли він проходив повз її будинок, вона завжди гукала, була гарна людина, давала пораду, в неї була добра пам`ять. Її синів - ОСОБА_20 ОСОБА_21 та ОСОБА_22 знав, але ОСОБА_14 (Відповідача) більше, бо він все робив в домогосподарстві матері. Він з сімє`ю обробляв присадибну ділянку, заготовляв паливо, все допомагав. На похороні матері був тільки ОСОБА_23 , ОСОБА_21 на похороні не бачив. Про договір дарування йому було відомо, тому що мати Відповідача зверталася, радилася та розповідала, про те що хоче подарувати Василю будинок. Вже коли ОСОБА_7 прожила гарний вік, була вже зігнута та їй було важко, то син забрав її до себе в м.Фастів. Мати Відповідача була при здоровому глузді. Він був у Фастові у них вдома, вони зустрілись і ОСОБА_7 була в хорошому стані, не хворіла, себе до останнього пам`ятала. Про дарування він добре пам`ятає, ОСОБА_7 зверталась до нього, як оформити документи, які наслідки, розповідала, що троє дітей, запитувала, як їй вчинити.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_24 /т.1 а.с.247/ пояснив, що він проживає в АДРЕСА_8 по сусідству з Відповідачем. З 2009 року мати Відповідача - ОСОБА_7 була весь час у м.Фастові, як сусіди вони часто бачилися по святам, вона добре співала, любила поратися на городі, була здорова нормальна людина. В село Романівку Відповідач з матір`ю їздили разом. Син - ОСОБА_17 матір не провідував, вона (мати Відповідача) сама сказала, що подарує все тільки ОСОБА_25 .

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_26 /т.2 а.с.130/ пояснив, що довідка № 486 від 23 серпня 2018 року була видана на підставі довідки голови вуличного комітету. Свідок вказав, що особисто ОСОБА_7 не знав, а ОСОБА_27 знає з 2015 року, так як він звертався до нього з приводу акту вандалізму на могилах померлих родичів. Довідки видаються ним, як уповноваженою особою.

Статтею 5 ЦПК України встановлено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Згідно статті 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно зі статтями 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення.

Позивач звернулася до суду з позовом про визнання недійсними договорів дарування земельної ділянки та житлового будинку від 06 серпня 2012 року, оскільки під час підписання договорів ОСОБА_7 , як дарувальник, неправильно сприйняла фактичні обставини правочину, що вплинуло на її волевиявлення, і вважала що підписує договір довічного утримання, Дарувальником було допущено помилку в сприйнятті щодо справжньої природи правочину, оскільки вона погоджувалася на передачу нерухомого майна у власність Відповідача лише за умови довічного утримання, тому укладаючи спірний договір, дарувальник помилялась щодо прав та обов`язків, які виникнуть після цього, оскільки іншого житла дарувальник не мала, а тому договір дарування не відповідав її внутрішній волі та життєвим обставинам, що склалися.

Згідно частинами першою - третьою, п`ятою статті 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до вимог частини першої статті 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

З роз`яснень, які викладені в пункті 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 9 Про судову практику розгляду справ про визнання правочинів недійсними , вбачається, що правочин, вчинений під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною або внаслідок впливу тяжкої обставини, є оспорюваним. Обставини, щодо яких помилилася сторона правочину, мають існувати саме на момент вчинення правочину. Особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести, що така помилка дійсно мала місце, а також що вона має істотне значення. Помилка внаслідок власного недбальства, незнання закону чи неправильного його тлумачення однією зі сторін не є підставою для визнання правочину недійсним.

Якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов`язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом (частина перша статті 229 ЦК України).

Відповідно до статті 717 ЦК України, за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов`язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність. Договір, що встановлює обов`язок обдаровуваного вчинити на користь дарувальника будь-яку дію майнового або немайнового характеру, не є договором дарування.

Виходячи зі змісту статей 203, 717 ЦК України, договір дарування вважається укладеним, якщо сторони мають повну уяву не лише про предмет договору, а й досягли згоди про всі його істотні умови.

Договір, що встановлює обов`язок обдаровуваного вчинити на користь дарувальника будь-яку дію майнового або немайнового характеру, не є договором дарування, правовою метою якого є передача власником свого майна у власність іншої особи без отримання взаємної винагороди.

У правовій позиції, викладеній у постанові Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 16 березня 2016 року (провадження № 6-93цс16) зроблено висновок, що особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести на підставі належних і допустимих доказів, у тому числі пояснень сторін і письмових доказів, наявність обставин , які вказують на помилку - неправильне сприйняття нею фактичних обставин правочину, що вплинуло на її волевиявлення, дійсно було і має істотне значення. Такими обставинами є: вік позивача, його стан здоров`я та потреба у зв`язку із цим у догляді й сторонній допомозі; наявність у позивача спірного житла як єдиного; відсутність фактичної передачі спірного нерухомого майна за оспорюваним договором дарування дарувальником обдаровуваному та продовження позивачем проживати в спірній квартирі після укладення договору дарування. Отже, наявність чи відсутність помилки - неправильного сприйняття позивачем фактичних обставин правочину, що вплинуло на волевиявлення особи під час укладення договору дарування замість договору довічного утримання, суд визначає не тільки за фактом прочитання сторонами тексту оспорюваного договору дарування та роз`яснення нотаріусом суті договору, а й за такими обставинами, як: вік позивача, його стан здоров`я та потреба у зв`язку із цим у догляді й сторонній допомозі; наявність у позивача спірного житла як єдиного; відсутність фактичної передачі спірного нерухомого майна за оспорюваним договором дарування дарувальником обдаровуваному та продовження позивачем проживати в спірній квартирі після укладення договору дарування. Лише в разі встановлення цих обставин норми частини першої статті 229 та статей 203 і 717 ЦК України у сукупності вважаються правильно застосованими.

Відповідно до пункту 6, 8, 12 Договору дарування житлового будинку від 06 серпня 2012 року, Дарувальник свідчить, що укладання цього договору не пов`язане з виконанням Обдарованим будь - яких дій майнового чи немайнового характеру на користь Дарувальника зараз або в майбутньому. Сторони підтвердили, що вони не визнані недієздатними чи обмежено дієздатними; укладення договору відповідає їх інтересам, волевиявлення є вільним, усвідомленим і відповідає внутрішній волі; умови договору зрозумілі і відповідають реальній домовленості сторін; договір не приховує іншого правочину і спрямований на реальне настання наслідків, які обумовлені в ньому, таким чином він не несе характеру фіктивного або удаваного та не є зловмисним. Зміст статей 229, 230, 231, 233, 234, 235, 377, 717, 721, 727 Цивільного кодексу України та Закону України Про податок з доходів фізичних осіб , сторонам за цим договором роз`яснено.

Також в Договорі зазначено, що сторони правочину попередньо ознайомлені з вимогами цивільного законодавства щодо недійсності правочинів, уклали цей договір перебуваючи при здоровому розумі, ясній пам`яті та діючи особисто, без будь - якого примусу як фізичного, так і психічного, розуміючи значення своїх дій та правові наслідки укладеного правочину.

В пункті 8 Договору дарування земельної ділянки від 06 серпня 2012 року вказано, що Дарувальник та Обдарований стверджують, що у момент укладення цього договору вони усвідомлювали (і усвідомлюють) значення своїх дій, могли та можуть керувати ними; розуміють природу цього правочину, свої права та обов`язки за договором; договір укладається ними у відповідності зі справжньою їх волею, без застосування фізичного чи психічного тиску; договір укладається на вигідних для них умовах і не є результатом впливу тяжких обставин; правочин вчиняється з наміром створення реальних правових наслідків (не є фіктивним); цей правочин не приховує інший правочин (не є удаваним); володіють українською мовою, що дало їм можливість прочитати та правильно зрозуміти сутність цього договору.

З пункту 12 Договору вбачається, що про зміст прав та обов`язків за цим договором, про правові наслідки укладеного правочину в тому числі, але не обмежуючись питаннями щодо поняття та здійснення права власності моментом набуття власності за договором, тлумачення договору, підстав та наслідків визнання права власності, особливостей права власності на землю та умов користування нею, порядку оформлення права власності на землю, добросусідства, обмежень права на земельну ділянку, права спільної власності, сторонам за договором, нотаріусом роз`яснено.

Також в Договорі зазначено, що сторони підтверджуючи обізнаність із загальними вимогами, додержання яких є необхідним для чинності правочину, володіючи повним обсягом цивільної дієздатності, повністю усвідомлюючи значення своїх дій та згідно з вільним волевиявленням, котре відповідає їх внутрішній волі, маючи на меті реальне настання правових наслідків, уклали цей договір.

В поданих до суду письмових поясненнях приватний нотаріус Попільнянського районного нотаріального округу Пилипчук А.Я. вказав, що ним перед укладенням правочину було проведено з ОСОБА_7 всі необхідні дії щодо встановлення її особи та визначення її волевиявлення.

Предметом доказування у даній справі є допущення Дарувальником помилки в сприйнятті щодо справжньої природи правочину, наявність якої Позивач на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести на підставі належних і допустимих доказів.

З матеріалів справи, пояснень сторін та показів свідків вбачається, що Дарувальник ОСОБА_28 ОСОБА_7 , 1926 року народження на час укладення правочину - 06 серпня 2012 року, була людиною похилого віку, розуміла значення своїх дій та завчасно перед укладенням правочину вказувала на бажання саме подарувати будинок та земельну ділянку своєму сину - Відповідачу по справі. Стан здоров`я Дарувальника дозволяв їй господарювати та звернень до медичних закладів з її сторони не було, що спростовує вказане Позивачем, а саме потребу нею догляду чи наявності необхідності у сторонній допомозі, зважаючи на те, що Позивач з Дарувальником не спілкувалась та про її стан здоров`я обізнана не була. ОСОБА_7 понад два роки до укладення оспорюваних правочинів, проживала у сина - Відповідача по справі, який забрав її до себе, оскільки вона проживала в селі одиноко. Встановлені судом обставини спростовують посилання Позивача, на те, що дане житло, як єдине, Дарувальник не могла передати, зважаючи на те, що Відповідач з матір`ю разом відвідували домогосподарство та син впорядковував дане майно, що навпаки вказує на наявність підстав для Дарувальника вчинити дарування майна. Передача спірного майна відбулася, оскільки Відповідачем було зареєстровано право власності на житловий будинок.

Статтею 41 Конституції України, яка є нормою прямої дії визначено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.

Відповідач був сином Дарувальника ОСОБА_7 , яка скористалася своїм правом, як власник майна і розпорядилася ним на власний розсуд, а саме подарувала сину належний їй будинок та земельну ділянку, інший син - чоловік Позивача, з нею відносин не підтримував, що могло й бути в подальшому для неї причиною з якої вона, не зважаючи на розпорядження в заповіті від 20 вересня 2010 року, змінила свої наміри, щодо належного їй майна та висловила своє волевиявлення шляхом укладення договору дарування на ім`я Відповідача.

Також, ОСОБА_7 , за наявності обставин, які б вказували на помилку, а саме, неправильне сприйняття нею фактичних обставин правочину, що вплинуло на її волевиявлення, мала можливість на протязі майже двох років (з 06 серпня 2012 року - укладення договору дарування - до 14 квітня 2014 року - дня смерті) розірвати даний договір.

Крім того, Позивач вказуючи на наявність обставин, за існування яких Дарувальник ОСОБА_28 ОСОБА_7 мала б намір укласти договір довічного утримання, а не договір дарування, не врахувала, що вказані правочини по своїй природі передбачають вибуття майна іншій стороні правочину, наслідком чого в обох випадках є виключення майна зі складу спадщини.

Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до частин першої, шостої статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Позивач на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним не довела на підставі належних і допустимих доказів, у тому числі пояснень сторін і письмових доказів, які б в сукупності вказували на наявність помилки - неправильного сприйняття Дарувальником фактичних обставин правочину, що вплинуло на її волевиявлення.

Частиною першою, другою статті 89 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що обставини, на які посилається Позивач, як на підставу для задоволення її позовних вимог, не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду, оскільки не ґрунтуються на достатніх, належних та допустимих доказах по справі.

На підставі вищевказаного, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позову.

Не підлягають, відповідно до статті 141 ЦПК України, до подальшого розподілу понесені Позивачем судові витрати, оскільки в задоволенні позову відмовлено.

Керуючись Постановою Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 9 Про судову практику розгляду справ про визнання правочинів недійсними ; статтями 15, 16, 203, 215, 229, 717 ЦК України; статтями 4, 5, 12, 13, 19, 23, 28, 48, 76, 78, 81, 89, 141, 258, 259, 263-265, 352, 354, 355 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_4 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_5 про визнання договорів дарування житлового будинку та земельної ділянки недійсними - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Суддя Попільнянського

районного суду М. І. Рудник