Рішення

від 01.08.2019 по справі 918/393/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Господарський суд Рівненської області

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" серпня 2019 р. м. Рівне Справа № 918/393/19

Господарський суд Рівненської області у складі головуючого судді Політики Н.А. , за участі секретаря судового засідання Андишули Ю.С. ,

розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Плант Індастрі"

до фізичної особи-підприємця Тхорика Василя Івановича

про стягнення коштів в сумі 560 000 грн 00 коп. ,

у судовому засіданні приймали участь:

від позивача - Ганчук Г.В., довіреність від 10.05.2019 р.;

від відповідача - Гарбар О.М., ордер серія РН-857 № 052 від 30.07.2019 р.

Відповідно до частини 14 статті 8, статті 222 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) при розгляді судової справи здійснювалося фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу програмно-апаратного комплексу "Діловодство суду".

Для архівного зберігання оригіналу звукозапису надано диск CD-R, серійний номер 7083104RA6436.

У судовому засіданні 1 серпня 2019 року, відповідно до частини 1 статті 240 ГПК України, проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У червні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Плант Індастрі" (далі - Товариство, позивач) звернулося до Господарського суду Рівненської області з позовною заявою до фізичної особи-підприємця Тхорика Василя Івановича (далі - ФОП Тхорик В.І., відповідач) про стягнення коштів в сумі 560 000 грн 00 коп., набутих без достатньої правової підстави.

Ухвалою суду від 7 червня 2019 року позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Плант Індастрі" від 03.06.2019 р. прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 8 липня 2019 року.

8 липня 2019 року від позивача через відділ канцелярії та документального забезпечення суду надійшло клопотання про розгляд справи у підготовчому засіданні без участі позивача (а.с. 42-43).

Ухвалою суду від 8 липня 2019 року підготовче засідання відкладено на 22 липня 2019 року.

Ухвалою суду від 22 липня 2019 року підготовче провадження уданій справі закрито та справу призначено до судового розгляду по суті на 1 серпня 2019 року.

23 липня 2019 року від відповідача через відділ канцелярії та документального забезпечення суду надійшов відзив на позовну заяву (а.с. 53-54), в якому останній просить відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі у зв`язку із спливом строку позовної давності. Крім того, у відзиві на позовну заяву відповідач зазначив, що станом на день подачі відзиву, так само, як і на момент перерахунку коштів позивачем, був відсутній договір № Р/08-02 від 8 лютого 2016 року, на який позивач посилався у призначенні платежу, як наслідок перерахунок коштів із таким призначенням був невірним та безпідставним.

Листом від 25 липня 2019 року № 918/393/19 в судді Господарського суду Рівненської області Качура А.М. витребовувалися матеріали справи № 918/136/19 для огляду у судовому засіданні.

Листом від 29 липня 2019 року № 918/136/19 було надано справу № 918/136/19 (а.с. 62).

30 липня 2019 року від позивача через відділ канцелярії та документального забезпечення суду надійшло клопотання про долучення доказів (а.с. 63-66), до якого долучено копію вимоги від 23 квітня 2019 року, копію опису вкладення у цінний лист та копію накладної.

У судовому засіданні 1 серпня 2019 року представник позивача підтримав вимоги, викладені у позовній заяві, та наполягав на їх задоволенні.

Представник відповідача у судовому засіданні 1 серпня 2019 року в задоволенні позову просив відмовити у зв`язку із спливом строку позовної давності.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Судом встановлено, що 4 березня 2019 року (що підтверджується вхідним штампом відділу канцелярії та документального забезпечення суду на першому аркуші позовної заяви) Товариство з обмеженою відповідальністю "Плант-Індастрі" звернулось до Господарського суду Рівненської області із позовною заявою до фізичної особи-підприємця Тхорика Василя Івановича про стягнення заборгованості в сумі 560 000 грн 00 коп. (справа № 918/136/19). Зазначена позовна заява датована 4 березня 2019 року та подана нарочно, про що свідчить відсутність конверта в матеріалах справи № 918/136/19.

Рішенням суду від 16 травня 2019 року у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Плант-Індастрі" до фізичної особи-підприємця Тхорика Василя Івановича про стягнення заборгованості в сумі 560 000 грн 00 коп. відмовлено, оскільки аргументи позивача про наявність між сторонами договірних відносин та невиконання відповідачем узятих на себе зобов`язань не знайшли підтвердження.

У зв`язку із чим позивач звернувся з даним позовом до суду про повернення перерахованих коштів в сумі 560 000 грн 00 коп., набутих без достатньої правової підстави.

Як вбачається з матеріалів справи, Товариство платіжними дорученнями від 29 лютого 2016 року № 2902201610, від 4 березня 2016 року № 0402201611, від 11 березня 2016 року № 1103201670, від 4 березня 2016 року № 0403201612, від 4 березня 2016 року № 0403201610 перераховано ФОП Тхорику В.І. попередню оплату за вирощування рослин на загальну суму 560 000 грн 00 коп. (а.с. 15-17).

З наявних у матеріалах справи виписок з особового рахунку (а.с. 18-20) також вбачається, що позивачем на рахунок відповідача перераховано протягом лютого-березня 2016 року грошові кошти в сумі 560 000 грн. 00 коп.

Рішенням суду у справі № 918/136/19 встановлено фактичні обставини щодо перерахування позивачем платіжними дорученнями від 29 лютого 2016 року № 2902201610, від 4 березня 2016 року № 0402201611, від 11 березня 2016 року № 1103201670, від 4 березня 2016 року № 0403201612, від 4 березня 2016 року № 0403201610 протягом лютого-березня 2016 року грошових коштів у сумі 560 000 грн.

Згідно ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

В досліджених судом копіях платіжних доручень зазначено: платник - ТзОВ "Плант Індастрі"; отримувач - ФОП Тхорик Василь Іванович; призначення платежу - оплата за вирощування рослин згідно з договором № Р/08-02 від 08.02.2016 р.

Як зазначено позивачем в позовній заяві та було повідомлено в судовому засіданні, договір між Товариством та ФОП Тхориком В.В. не укладався. Також позивачем зазначено, що пропозиція щодо укладення договору відповідачу не направлялася.

Крім того, як вбачається з відзиву відповідача на позовну заяву, останнім зазначено, що станом на день подачі відзиву, так само, як і на момент перерахунку коштів позивачем, був відсутній договір № Р/08-02 від 8 лютого 2016 року, на який позивач посилався у призначенні платежу, як наслідок перерахунок коштів із таким призначенням був невірним та безпідставним.

Частиною 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: 1) набуття або збереження майна; 2) набуття або збереження майна за рахунок іншої особи; 3) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України.

Судом встановлено та не заперечується сторонами, що грошові кошти в сумі 560 000 грн одержані відповідачем безпідставно, оскільки між сторонами відсутні зобов`язання щодо вирощування рослин. Доказів укладення в установленому порядку між сторонами договору суду не надано.

Водночас відповідачем не надано суду законних підстав для набуття ним 560 000 грн 00 коп. грошових коштів. Крім того, факт набуття відповідачем грошових коштів в сумі 560 00 грн 00 коп. останнім не заперечується.

У відзиві на позовну заяву від 22 липня 2019 року позивач просив суд відмовити у задоволенні позову у зв`язку із спливом строку позовної давності, оскільки позивач своїм правом вимоги повернення безпідставно набутого майна у вигляді 560 000 грн 00 коп., перерахованих на рахунок ФОП Тхорика В.І. , скористався лише у червні.

Відповідно до статті 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалість у три роки. (ст. 257 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Судом встановлено, що перебіг позовної давності розпочався:

- за платіжним дорученням від 29 лютого 2016 року № 2902201610 з 1 березня 2016 року;

- за платіжним дорученням від 4 березня 2016 року № 0402201611 з 5 березня 2016 року;

- за платіжним дорученням від 11 березня 2016 року № 1103201670 з 12 березня 2016 року;

- за платіжним дорученням від 4 березня 2016 року № 0403201612 з 5 березня 2016 року;

- за платіжним дорученням від 4 березня 2016 року № 0403201610 з 5 березня 2016 року.

Згідно з ч. ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

За змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення. (п. 2.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" № 10 від 29.05.2013 року)

Таким чином, при застосуванні позовної давності та наслідків її спливу (ст. 267 ЦК України) необхідно досліджувати та встановлювати насамперед обставини про те, чи порушено право особи, про захист якого вона просить, і лише після цього - у випадку встановленого порушення, і наявності заяви сторони про застосування позовної давності - застосовувати позовну давність та наслідки її спливу.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до суду з вказаним позовом 3 червня 2019 року, що підтверджується поштовим штампом на конверті (а.с. 33).

Відповідно до положень ч. ч. 2, 3 ст. 264 ЦК України позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Як було зазначено судом вище, 4 березня 2019 року (що підтверджується вхідним штампом відділу канцелярії та документального забезпечення суду на першому аркуші позовної заяви) Товариство з обмеженою відповідальністю "Плант-Індастрі" звернулось до Господарського суду Рівненської області із позовною заявою до фізичної особи-підприємця Тхорика Василя Івановича про стягнення заборгованості в сумі 560 000 грн 00 коп. (справа № 918/136/19). Зазначена позовна заява датована 4 березня 2019 року та подана нарочно, про що свідчить відсутність конверта в матеріалах справи № 918/136/19. Предметом позову у справі № 918/136/19 позивачем визначено стягнення попередньої оплати у зв`язку з невиконанням зобов`язання за укладеним між сторонами договором, яка була перерахована згідно платіжних доручень від 29 лютого 2016 року № 2902201610, від 4 березня 2016 року № 0402201611, від 11 березня 2016 року № 1103201670, від 4 березня 2016 року № 0403201612, від 4 березня 2016 року № 0403201610. Матеріали даної справи судом було досліджено у судовому засіданні 1 серпня 2019 року.

Таким чином, строк позовної давності щодо стягнення коштів за платіжними дорученнями від 4 березня 2016 року № 0402201611, від 11 березня 2016 року № 1103201670, від 4 березня 2016 року № 0403201612, від 4 березня 2016 року № 0403201610 був перерваний пред`явленням позивачем вищезазначеного позову у справі №918/136/19.

Строк позовної давності щодо стягнення коштів за платіжним дорученням від 29 лютого 2016 року № 2902201610 сплинув.

При цьому, суд також вважає за необхідне зазначити, що позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але за приписом ч. 5 ст. 267 ЦК України позивач вправі отримати судовий захист у разі визнання поважними причин пропуску позовної давності.

Відповідно до п. 2.2 Постанови № 10 від 29.05.2013 р. Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" питання щодо поважності цих причин, тобто наявності обставин, які з об`єктивних, незалежних від позивача підстав унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне подання позову, вирішується господарським судом у кожному конкретному випадку з урахуванням наявних фактичних даних про такі обставини. Закон не визначає, з чиєї ініціативи суд визнає причини пропущення позовної давності поважними. Як правило, це здійснюється за заявою (клопотанням) позивача з наведенням відповідних доводів і поданням належних та допустимих доказів. Відповідна ініціатива може виходити й від інших учасників судового процесу, зокрема, прокурора, який не є стороною у справі.

Однак, у даному випадку позивач своїм правом, передбаченим ч. 5 ст. 267 ЦК України не скористався, клопотання про визнання причин пропуску строку позовної давності поважними в процесі судового розгляду справи не подав.

Відповідно до ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Плант Індастрі" до фізичної особи-підприємця Тхорика Василя Івановича про стягнення коштів в сумі 560 000 грн 00 коп. є обґрунтованими, підтвердженими належними доказами та такими, що підлягають частковому задоволенню в сумі 400 000 грн. У решті позовних вимог в частині стягнення коштів в сумі 160 000 грн 00 коп. слід відмовити у зв`язку з пропуском позивачем загального строку позовної давності для можливості звернення до суду по захист його порушеного права, про що заявлено відповідачем у справі.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи положення ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача в розмірі 6 000 грн 00 коп.

Керуючись ст. ст. 73-79, 91, 123, 129, 222, 233, 236-238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з фізичної особи-підприємця Тхорика Василя Івановича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Плант Індастрі" (33014, м. Рівне, вул. Княгині Ольги, буд. 8, код ЄДРПОУ 33538852) кошти в сумі 400 000 (чотириста тисяч) грн 00 коп. та 6 000 (шість тисяч) грн 00 коп. - витрат по оплаті судового збору.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Плант Індастрі" про стягнення з фізичної особи-підприємця Тхорика Василя Івановича коштів у сумі 160 000 грн 00 коп. відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У той же час згідно підпункту 17.5 пункту 17 Перехідних Положень ГПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повний текст рішення складено та підписано 2 серпня 2019 року.

Суддя Політика Н.А.

Віддруковано 3 примірники:

1 - до справи;

2 - позивачу рекомендованим (33014, м. Рівне, вул. Княгині Ольги, буд. 8);

3 - відповідачу рекомендованим (АДРЕСА_1).