Постанова

від 30.07.2019 по справі 914/1431/18

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 липня 2019 року

м. Київ

Справа № 914/1431/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Вронська Г.О. - головуюча, судді: Кролевець О.А., Студенець В.І.

за участю помічника судді Якимець О.І. (за дорученням головуючого судді)

представників учасників справи:

від позивача: Хорольський С.В.;

від відповідача: Кухарська О.В.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Заступника прокурора Львівської області

на рішення Господарського суду Львівської області

у складі судді Манюка П.Т.

від 27.12.2018 та

на постанову Західного апеляційного господарського суду

у складі колегії суддів: Галушко Н.А., Орищин Г.В., Желік М.Б.,

від 22.04.2019

за позовом Заступника прокурора Львівської області

до Сколівської міської ради

про визнання укладеним договору оренди, визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. Заступник прокурора Львівської області звернувся до Господарського суду Львівської області з позовом до Сколівської міської ради про визнання укладеним з 01.07.2018 на 5 років договору оренди нежитлового приміщення, в редакції, наведеній у заяві про уточнення позовних вимог від 21.09.2018; визнання протиправним та скасування рішення позачергової ХІХ сесії Сколівської міської ради від 06.07.2018 № 57 "Про надання дозволу Сколівській міській раді на переселення".

1.2. В обґрунтування позовних вимог Заступник прокурора Львівської області зазначає про те, що Сколівська міська рада всупереч вимогам статті 24 Закону України "Про місцеве самоврядування", статті 91 Закону України "Про прокуратуру", не вирішивши питання щодо надання прокуратурі області інших спеціально облаштованих службових приміщень для забезпечення діяльності Сколівського відділу Стрийської місцевої прокуратури Львівської області, без вирішення питання про вивільнення приміщення у встановленому законом порядку, як представницький орган територіальної громади м. Сколе, не мала жодних правових підстав розпоряджатись фактично зайнятим прокуратурою приміщенням шляхом прийняття рішення про надання дозволу на переселення до нього Сколівської міської ради.

Окрім того, при прийнятті оспорюваного рішення Сколівською міською радою порушено вимоги статей 43, 46 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", якими врегульовано питання Регламенту органу місцевого самоврядування та Регламенту Сколівської міської ради Львівської області щодо оприлюднення та дотримання процедури розгляду проектів рішень міської ради.

2. Короткий зміст судових рішень

2.1. Рішенням Господарського суду Львівської області від 27.12.2018 в задоволенні позову відмовлено повністю.

2.2. Постановою Західного апеляційного господарського суду від 22.04.2019 рішення Господарського суду Львівської області від 27.12.2018 залишено без змін.

2.3. Господарськими судами встановлено такі фактичні обставини справи:

- на підставі рішення V сесії Сколівської міської ради VII-го скликання від 30.06.2016 № 16, між Сколівською міською радою (орендодавцем) та Прокуратурою Львівської області (орендарем) 01.07.2016 було укладено договір оренди нежитлового приміщення № 01, за умовами якого орендодавець надав, а орендар отримав у строкове платне користування нежитлове приміщення в м. Сколе по вул. Данила Галицького, 37, загальною площею 340,7 кв. м., балансовою вартістю 71 053 грн для використання з метою розміщення Сколівського відділу Стрийської місцевої прокуратури;

-у пункті 1.2. договору сторони погодили строк оренди з 01.07.2016 до 01.07.2017. За умовами пункту 1.3. договору, у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору, він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які передбачені договором;

-пунктом 5.2. договору передбачено, що чинність цього договору припиняється внаслідок закінчення строку, на який його було укладено;

-рішенням виконавчого комітету Сколівської міської ради від 07.07.2017 № 282 "Про продовження дії договору оренди нежитлового приміщення від 01.07.2016 року № 1" було вирішено продовжити дію договору оренди з 07.07.2017 строком на 1 рік без права пролонгації;

- Сколівською міською радою 19.03.2018 було надіслано на адресу позивача повідомлення № 280/02-07 про припинення дії договору оренди нежитлового приміщення від 01.07.2016 № 01, яке позивач отримав 22.03.2018, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення (копія якого міститься в матеріалах справи). 04.07.2018 Сколівська міська рада повторно направила на адресу позивача повідомлення про припинення дії договору оренди, в якому вказала, що Сколівська міська рада не має наміру більше продовжувати дію договору від 01.07.2016 № 01, у зв'язку з необхідністю використання даного приміщення для власних потреб та просила позивача звільнити орендоване приміщення до 06.07.2018 (докази надіслання повідомлень містяться в матеріалах справи);

- 06.07.2018 Сколівською міською радою на позачерговій ХІХ сесії було прийнято рішення № 57 "Про надання дозволу Сколівській міській раді на переселення", згідно з яким надано дозвіл на переселення Сколівської міської ради в нежитлове приміщення за адресою: Львівська область, м. Сколе, вул. Данила Галицького, 37, загальною площею 340,7 кв. м.

2.4. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення позачергової ХІХ сесії Сколівської міської ради від 06.07.2018 № 57, місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що вказане рішення стосується виключно прав та інтересів Сколівської міської ради та територіальної громади м. Сколе, як власника вказаного приміщення, однак, жодним чином не порушує права та законні інтереси позивача. Недотримання норм регламенту міської ради в частині підготовки вказаного питання для розгляду на сесії міської ради, на які посилається позивач, може бути підставою для задоволення позову лише у випадку прийняття рішення, що суперечить вимогам чинного законодавства і порушує охоронювані права та законні інтереси позивача у справі. При цьому судом першої інстанції враховано, що приймаючи рішення від 06.07.2018 № 57 про переселення апарату міської ради в нежитлове приміщення за адресою: Львівська область, м. Сколе, вул. Данила Галицького, 37, що належить територіальній громаді міста Сколе, Сколівська міська рада виходила із законних сподівань, що позивачем, як орендарем приміщення, буде виконано вимоги приписів статті 785 Цивільного кодексу України та статті 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" щодо обов'язку орендаря негайно повернути орендодавцеві орендоване майно після закінчення договору оренди, термін дії якого закінчився 06.07.2018.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог про визнання укладеним з 01.07.2018 на 5 років договору оренди нежитлового приміщення в редакції позивача, суди попередніх інстанцій виходили з того, що позивач просить визнати укладеним договір на новий термін тривалістю 5 років, без жодного обґрунтування вказаного строку, хоча відповідно до частини 4 статті 284 Господарського кодексу України, строк договору оренди визначається за погодженням сторін. Також господарськими судами зазначено, що позивачем жодними доказами не обґрунтовано позовну вимогу визнати укладеним договір на новий термін з 01.07.2018, зважаючи на те, що попередньо чинний договір між сторонами припинив свою дію з 06.07.2018 року.

При цьому суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що з огляду на те, що позивач звернувся до відповідача із пропозицією переукласти договір оренди нежитлового приміщення загальною площею 340,7 кв. м., що знаходиться за адресою: Львівська область, місто Сколе, вул. Д. Галицького, 37 та проектом відповідного договору, лише 11.12.2018, після звернення з даним позовом до суду, та станом на день розгляду справи не отримав відповіді на своє звернення, оскільки не закінчився встановлений законодавством строк на розгляд вказаного звернення відповідачем, то права позивача чи охоронювані законом інтереси, щодо укладення зазначеного договору станом на день звернення позивача із позовом відповідачем порушені не були. При цьому господарськими судами враховано правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 13.03.2018 у справі № 911/1506/17.

Відхиляючи посилання позивача на положення пункту 3 статті 91 Закону України "Про прокуратуру" суди попередніх інстанцій виходили з того, що листом від 17.07.2018 № 910/02-07 Сколівська міська рада повідомляла Прокуратуру Львівської області про те, що після звільнення прокуратурою орендованих приміщень, Сколівська міська рада, на підставі рішення позачергової ХІХ сесії Сколівської міської ради від 06.07.2018 № 57, переселиться в приміщення за адресою: Львівська область, місто Сколе, вул. Д. Галицького, 37, загальною площею 340,7 кв. м., внаслідок чого звільниться приміщення на той час орендоване нею в Сколівської районної державної адміністрації. Таким чином, позивач матиме змогу звернутися до Сколівської районної державної адміністрації з пропозицією надати йому звільнене Сколівською міською радою приміщення в оренду. При цьому господарськими судами зазначено, що згідно з пунктом 3 статті 91 Закону України "Про прокуратуру" не лише органи місцевого самоврядування, а й місцеві державні адміністрації повинні забезпечувати розташовані на їх території органи та установи прокуратури відповідними службовими приміщеннями на умовах оренди.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнений виклад позиції інших учасників справи

3.1. Не погоджуючись з постановою Західного апеляційного господарського суду від 22.04.2019 та рішенням Господарського суду Львівської області від 27.12.2018, Заступник прокурора Львівської області подав касаційну скаргу, в якій просить оскаржувані судові рішення скасувати, ухвалити нове, яким позов задовольнити.

3.2. Узагальнені доводи касаційної скарги:

-судами попередніх інстанцій не застосовано до спірних правовідносини норми матеріального права, які підлягали застосуванню, а саме: частину 1 статті 777 Цивільного кодексу України, частину 1 статті 285 Господарського кодексу України, статтю 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", якими передбачено переважне право орендаря перед іншими суб'єктами господарювання на продовження строку дії договору оренди;

-судами попередніх інстанцій неправильно застосовано норми статті 91 Закону України "Про прокуратуру". При цьому господарськими судами не враховано, що згідно з відповідями, отриманими на запити місцевої прокуратури від Сколівської районної державної адміністрації та Сколівської районної ради, можливості забезпечити Сколівський відділ місцевої прокуратури приміщенням, придатним для виконання функціональних обов'язків, у вказаних органів немає;

-також судами попередніх інстанцій не надано належної правової оцінки доводам Заступника прокурора Львівської області, наведеним у позовній заяві, згідно з якими Сколівська міська рада всупереч вимогам статті 24 Закону України "Про місцеве самоврядування", статті 91 Закону України "Про прокуратуру", не вирішивши питання щодо надання прокуратурі області інших спеціально облаштованих службових приміщень для забезпечення діяльності Сколівського відділу Стрийської місцевої прокуратури Львівської області, без вирішення питання про вивільнення приміщення у встановленому законом порядку, як представницький орган територіальної громади м. Сколе, не мала жодних правових підстав розпоряджатись фактично зайнятим прокуратурою приміщенням шляхом прийняття рішення про надання дозволу на переселення до нього Сколівської міської ради;

- судами попередніх інстанцій не застосовано до спірних правовідносин норми статей 43, 46 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", якими врегульовано питання Регламенту органу місцевого самоврядування та Регламенту Сколівської міської ради Львівської області щодо оприлюднення та дотримання процедури розгляду проектів рішень міської ради, як наслідок не взято до уваги, що оскаржуване рішення прийняте з порушенням відповідної процедури.

4. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій з посиланням на норми права, якими керувався суд

4.1. Відповідно до положень частин 1, 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

4.2. Предметом позову у даній справі є матеріально-правова вимога Заступника прокурора Львівської області до Сколівської міської ради про визнання укладеним з 01.07.2018 на 5 років договору оренди нежитлового приміщення, в редакції, наведеній у заяві про уточнення позовних вимог від 21.09.2018; визнання протиправним та скасування рішення позачергової ХІХ сесії Сколівської міської ради від 06.07.2018 № 57 "Про надання дозволу Сколівській міській раді на переселення".

Щодо позовної вимоги про визнання протиправним та скасування рішення позачергової ХІХ сесії Сколівської міської ради від 06.07.2018 № 57 "Про надання дозволу Сколівській міській раді на переселення" колегія суддів зазначає таке.

Судовий захист є одним із найефективніших правових засобів захисту інтересів фізичних та юридичних осіб. Неправомірні рішення, дії чи бездіяльність посадових осіб органів місцевого самоврядування, прийняті з порушенням прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, можуть бути оскаржені відповідно до частини 2 статті 55, статті 124 Конституції України.

Статтею 21 Цивільного кодексу України визначено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

До прав, які підлягають цивільно-правовому захисту, відносяться всі майнові й особисті немайнові права, які належать суб'єктам цивільного права. За приписами процесуального законодавства захисту в господарському суді підлягає не лише порушене суб'єктивне право, а й охоронюваний законом інтерес.

Офіційне тлумачення поняття інтересу, який підлягає захисту, надано в Рішенні Конституційного Суду України від 1 грудня 2004 року № 1-10/2004, яким визначено, що охоронюваний законом інтерес треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони для задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності та іншим загально-правовим засадам.

4.3. При цьому матеріально-правовою підставою позову позивачем визначено норму частини 3 статті 91 Закону України "Про прокуратуру".

Так, відповідно до згаданої норми місцеві державні адміністрації та органи місцевого самоврядування забезпечують розташовані на їх території органи та установи прокуратури відповідними службовими приміщеннями на умовах оренди.

Виходячи зі змісту наведеної норми, вона містить імперативний припис, згідно з яким на місцеві державні адміністрації та органи місцевого самоврядування Державою покладено обов'язок забезпечити розташовані на їх території органи та установи прокуратури відповідними службовими приміщеннями на умовах оренди.

4.4. Відхиляючи посилання позивача на положення пункту 3 статті 91 Закону України "Про прокуратуру" суди попередніх інстанцій виходили з того, що листом від 17.07.2018 № 910/02-07 Сколівська міська рада повідомляла Прокуратуру Львівської області про те, що після звільнення прокуратурою орендованих приміщень, Сколівська міська рада, на підставі рішення позачергової ХІХ сесії Сколівської міської ради від 06.07.2018 № 57, переселиться в приміщення за адресою: Львівська область, місто Сколе, вул. Д. Галицького, 37, загальною площею 340,7 кв. м., внаслідок чого звільниться приміщення на той час орендоване нею в Сколівської районної державної адміністрації. Таким чином, позивач матиме змогу звернутися до Сколівської районної державної адміністрації з пропозицією надати йому звільнене Сколівською міською радою приміщення в оренду. При цьому господарськими судами зазначено, що згідно з пунктом 3 статті 91 Закону України "Про прокуратуру" не лише органи місцевого самоврядування, а й місцеві державні адміністрації повинні забезпечувати розташовані на їх території органи та установи прокуратури відповідними службовими приміщеннями на умовах оренди.

Окрім того, судом першої інстанції зазначено, що позивачем не долучено до матеріалів справи жодних доказів неможливості розміщення Сколівського відділу Стрийської місцевої прокуратури в інших, запропонованих відповідачем, приміщеннях.

Разом з тим колегія суддів вважає такі висновки судів попередніх інстанцій необґрунтованими та передчасними з огляду на таке.

4.5. Відповідно до частини 1 статті 237 Господарського процесуального кодексу України при ухваленні рішення суд вирішує такі питання, зокрема:

1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження;

3) яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.

Виходячи з предмета та підстав позову, з огляду на імперативний припис норми частини 3 статті 91 Закону України "Про прокуратуру", до предмета доказування у даній справі входять зокрема обставини щодо забезпечення розташованого на території Сколівської районної ради та Сколівської районної державної адміністрації Сколівського відділу Стрийської місцевої прокуратури Львівської області відповідними службовими приміщеннями на умовах оренди взамін тих приміщень, в які надано дозвіл на переселення Сколівській міській раді, відповідно до оскаржуваного рішення позачергової ХІХ сесії Сколівської міської ради від 06.07.2018 № 57. Так, судами не встановлювались та не перевірялись обставини щодо вчинення Сколівською районною радою чи Сколівською районною державною адміністрацією конкретних дій на виконання їх обов'язку, визначеного частиною 3 статті 91 Закону України "Про прокуратуру", таких як, наприклад: пошук та пропозиція інших відповідних службових приміщень, складання проекту договору оренди чи вчинення сторонами інших дій, які б свідчили про реальний намір сторін укласти договір щодо конкретного іншого службового приміщення.

4.6. Згідно з частиною 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Положеннями частин 1, 3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з положеннями статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

В порушення наведених норм процесуального права судами попередніх інстанцій не було повно і всебічно з'ясовано всіх обставин справи, а також не досліджено всі зібрані у справі докази, зокрема ті, що долучені до матеріалів справи за клопотанням прокурора від 06.11.2018 вх. № 42417/18, а саме: листи, що складають переписку щодо забезпечення Сколівського відділу Стрийської місцевої прокуратури приміщенням (том І, арк. справи 108-114).

З огляду на викладене, колегія суддів також вважає передчасним та необґрунтованим висновок судів попередніх інстанцій про те, що оскаржуване рішення позачергової ХІХ сесії Сколівської міської ради від 06.07.2018 № 57, яким надано дозвіл на переселення Сколівській міській раді в приміщення, займані Сколівським відділом Стрийської місцевої прокуратури Львівської області на підставі договору оренди, жодним чином не порушує права та законні інтереси позивача.

4.7. Відмовляючи в задоволенні позовної вимоги про визнання укладеним з 01.07.2018 на 5 років договору оренди нежитлового приміщення, в редакції, наведеній у заяві про уточнення позовних вимог від 21.09.2018, суди попередніх інстанцій виходили з того, що позивач звернувся до відповідача із пропозицією переукласти договір оренди нежитлового приміщення після звернення з даним позовом до суду, та станом на день розгляду справи не отримав відповіді на своє звернення, оскільки не закінчився встановлений законодавством строк на розгляд вказаного звернення відповідачем, у зв'язку з чим суди вважали, що права позивача чи охоронювані законом інтереси, щодо укладення зазначеного договору, станом на день звернення позивача із позовом, відповідачем порушені не були.

При цьому господарськими судами враховано правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 13.03.2018 у справі № 911/1506/17, згідно з якою підставою звернення до господарського суду з позовом є порушення прав чи охоронюваних законом інтересів особи, яка звертається з таким позовом, при цьому, реалізуючи своє право на судовий захист, позивач визначає зміст свого порушеного права або охоронюваного законом інтересу та обґрунтовує підстави позову, виходячи з власного суб'єктивного уявлення про порушення, невизнання чи оспорювання своїх прав або охоронюваних законом інтересів, а також визначає спосіб захисту такого права. Разом з цим, вирішуючи спір, суд має перевірити наявність у особи, яка звертається з позовом, порушеного права чи охоронюваного законом інтересу, на захист якого подано цей позов, з'ясувати у чому полягає порушення цих прав та інтересів. При цьому відсутність факту порушення права особи є підставою для відмови в позові, оскільки саме порушене (оспорюване) право та інтерес підлягають захисту.

Разом з тим, як встановлено судами попеердніх інстанцій, на момент звернення до суду з даним позовом попередній договір оренди нежитлового приміщення від 01.07.2016 року № 1 припинив свою дію; орендодавцем 06.07.2018 на позачерговій ХІХ сесії, було прийнято рішення № 57 "Про надання дозволу Сколівській міській раді на переселення", згідно з яким надано дозвіл на переселення Сколівської міської ради в нежитлове приміщення, яке є об'єктом зазначеного договору оренди; при цьому судами попередніх інстанцій не перевірено чи Сколівською міською радою було вжито заходів, спрямованих на виконання свого обов'язку, визначеного частиною 3 статті 91 Закону України "Про прокуратуру". Наведене не було враховано судами попередніх інстанцій, а тому передчасно відмовлено в задоволенні позовної вимоги про визнання укладеним договору оренди.

Окрім того, судами попередніх інстанцій не враховано, що відповідно до частин 1, 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Згідно з частиною 1 статті 9 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" фізичні та юридичні особи, які бажають укласти договір оренди, направляють заяву, проект договору оренди, а також інші документи згідно з переліком, що визначається Фондом державного майна України, відповідному орендодавцеві, зазначеному у статті 5 цього Закону.

Відповідно до статті 5 зазначеного Закону орендодавцями є органи, уповноважені Верховною Радою Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування управляти майном, - щодо цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, яке відповідно належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності.

Як зазначалось вище, відповідно до частини 3 статті 91 Закону України "Про прокуратуру" місцеві державні адміністрації та органи місцевого самоврядування забезпечують розташовані на їх території органи та установи прокуратури відповідними службовими приміщеннями на умовах оренди.

Відповідно до частини 1 статті 187 Господарського кодексу України спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом. Інші переддоговірні спори можуть бути предметом розгляду суду у разі якщо це передбачено угодою сторін або якщо сторони зобов'язані укласти певний господарський договір на підставі укладеного між ними попереднього договору.

Отже, виходячи зі змісту норми частини 3 статті 91 Закону України "Про прокуратуру" та частини 1 статті 187 Господарського кодексу України договір оренди службових приміщень між місцевими державними адміністраціями чи органами місцевого самоврядування і органами прокуратури є обов'язковим на підставі закону.

Відмовивши в задоволенні позовної вимоги про визнання укладеним договору оренди, ні судом першої інстанції, ні судом апеляційної інстанції, конкретні умови запропонованого позивачем проекту договору оренди не аналізувалися та не оцінювалися на відповідність їх нормам чинного законодавства.

5. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

5.1. Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

5.2. Згідно з частиною 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо:

1) суд не дослідив зібрані у справі докази; або

2) суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів, або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; або

3) суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.

5.3. З врахуванням викладеного, оскільки як місцевий, так і апеляційний господарські суди припустились неправильного застосування приписів Господарського процесуального кодексу України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, а у Верховного Суду відсутня процесуальна можливість з'ясувати дійсні обставини справи, що перешкоджає ухвалити нове рішення у справі, то це відповідно є підставою для скасування рішень судів попередніх інстанцій, та передання справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

5.4. При новому розгляді справи суду слід врахувати наведене, повно і всебічно з'ясувати всі обставини справи, зокрема щодо вчинення Сколівською районною радою чи Сколівською районною державною адміністрацією конкретних дій на виконання їх обов'язку, визначеного частиною 3 статті 91 Закону України "Про прокуратуру", таких як, наприклад: пошук та пропозиція інших відповідних службових приміщень, складання проекту договору оренди чи вчинення сторонами інших дій, які б свідчили про реальний намір сторін укласти договір щодо конкретного іншого службового приміщення. Дослідити всі зібрані у справі докази, зокрема ті, що долучені до матеріалів справи за клопотанням прокурора від 06.11.2018 вх. № 42417/18, а саме: листи, що складають переписку щодо забезпечення Сколівського відділу Стрийської місцевої прокуратури приміщенням (том І, арк. справи 108-114). Встановити факт наявності чи відсутності порушення прав позивача у зв'язку з розглядом Сколівською міською радою листа Прокуратури Львівської області щодо укладення договору оренди приміщень. Проаналізувати конкретні умови запропонованого позивачем проекту договору оренди на відповідність їх вимогам чинного законодавства. В залежності від встановленого і відповідно до вимог закону вирішити спір.

6. Судові витрати

6.1. Оскільки справа направляється на новий розгляд до суду першої інстанції, розподіл судових витрат судом касаційної інстанції не здійснюється.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд -

П О С Т А Н О В И В:

1. Касаційну скаргу Заступника прокурора Львівської області задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду Львівської області від 27.12.2018 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 22.04.2019 у справі № 914/1431/18 скасувати та справу передати на новий розгляд до Господарського суду Львівської області.

3. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий Г. Вронська

Судді О. Кролевець

В. Студенець