Рішення

від 05.12.2019 по справі 914/1431/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.12.2019 справа № 914/1431/18

місто Львів

Господарський суд Львівської області у складі судді Сухович Ю.О., за участі секретаря судового засідання Банзулі М.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Заступника прокурора Львівської області, м. Львів

до відповідача Сколівської міської ради, м.Сколе Львівська область

за участі третьої особи-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Сколівської районної ради Львівської області, м.Сколе Львівська область

за участі третьої особи-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Сколівської районної державної адміністрації Львівської області, м. Сколе Львівська область

про визнання укладеним договору оренди, визнання протиправним та скасування рішення.

За участю представників:

від позивача: Леонтьєва Н.Т. - прокурор (посвідчення №0321/18 дійсне до 11.02.2020 р.);

від відповідача: Кухарська О.В. - представник (довіреність вих.№80/07-07 від 21.01.2019 р.);

від третьої особи-1: не з`явився;

від третьої особи-2: не з`явився.

Процес.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 27.12.2018 р. у справі № 914/1431/18 залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 22.04.2019 р. у задоволенні позову відмовлено повністю.

Постановою Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 30.07.2019 р. касаційну скаргу Заступника прокурора Львівської області на постанову Західного апеляційного господарського суду від 22.04.2019 р. та рішення Господарського суду Львівської області від 27.12.2018 р. у справі № 914/1431/18 задоволено частково.

Постанову Західного апеляційного господарського суду від 22.04.2019 р. та рішення Господарського суду Львівської області від 27.12.2018 р. у справі № 914/1431/18 скасовано. Справу № 914/1431/18 направлено на новий розгляд до Господарського суду Львівської області. Суддя Касаційного господарського суду у складі Верховного суду Вронська Г.О. (головуючий) 30.07.2019 р. письмово виклала окрему думку.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.08.2019 р. було проведено автоматизований розподіл судової справи між суддями, в результаті якого головуючим суддею визначено суддю Сухович Ю.О.

Ухвалою від 28.08.2019 р. суд прийняв справу до провадження, вирішив розгляд справи здійснювати в порядку загального позовного провадження, підготовче засідання призначив на 17.09.2019 р.

Ухвалою від 17.09.2019 р. суд задовольнив клопотання представника прокуратури про залучення до участі у справі третіх осіб та залучив до участі у справі Сколівську районну раду Львівської області як третю особу-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, та Сколівську районну державну адміністрацію Львівської області як третю особу-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, відклав підготовче засідання на 08.10.2019 р.

Ухвалою від 08.10.2019 р. суд задовольнив клопотання представника прокуратури про відкладення розгляду справи та відклав підготовче засідання на 24.10.2019 р.

Ухвалою від 24.10.2019 р. суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 12.11.2019 р.

Ухвалою від 12.11.2019 р. суд відклав розгляд справи по суті на 25.11.2019 р.

Ухвалою суду від 25.11.2019 р. суд відклав розгляд справи по суті на 05.12.2019 р.

Представник позивача у судове засідання 05.12.2019 р. для продовження розгляду справи по суті з`явився. Долучив до матеріалів справи лист Прокуратури Львівської області від 04.12.2019р. № 13/2-122 вих.-19 про скерування Сколівській міській раді проекту мирової угоди та договору про оренду нежитлового приміщення від 04.12.2019 р., підписаного зі сторони Прокуратури Львівської області.

Посилаючись на вищевказані документи, представник позивача усно просив відкласти розгляд справи.

Представник відповідача у судове засідання 05.12.2019 р. для продовження розгляду справи по суті з`явився. Категорично заперечив проти відкладення розгляду справи, у зв`язку з тим, що долучені представником позивача документи стосуються іншої господарської справи №914/1722/18 та не впливають на розгляд справи № 914/1431/18. Зазначив, що розгляд справи по суті вже відкладався, звернув увагу на відсутність передбачених Господарським процесуальним кодексом України підстав для відкладення.

Третя особа-1 явки повноважного представника в судове засідання 05.12.2019 р. по розгляду справи по суті не забезпечила. Однак подала клопотання від 27.11.2019 р. вих.№286/0214 (вх.№50318/19 від 02.12.2019 р.) про розгляд справи без участі представника, за наявними в матеріалах справи документами. Попередньо третя особа-1 подавала письмове пояснення за вих.№214а /02-14 від 01.10.2019 р. (вх.№43145/19).

Третя особа-2 явки повноважного представника в судове засідання 05.12.2019 р. по розгляду справи по суті не забезпечила. Однак подала клопотання від 02.12.2019 р. вих.№02/04-08-1812 (вх.№51110/19 від 05.12.2019 р.) про розгляд справи без участі представника, зазначила, що при ухваленні рішення покладається на розсуд суду. Попередньо третя особа-2 подавала письмове пояснення за вих.№02/04-08-1577 від 07.10.2019 р. (вх.№43161/19).

Розглянувши усне клопотання представника позивача про відкладення розгляду справи по суті, заслухавши представників сторін, суд дійшов висновку відсутності підстав для його задоволення, з огляду на наступне.

Представник позивача, як підставу для відкладення розгляду справи по суті, зазначив врегулювання спору у справі № 914/1722/18 шляхом укладення мирової угоди.

Однак, на думку суду укладення мирової угоди у справі № 914/1722/18 не є підставою для відкладення розгляду справи по суті у розглядуваній судом справі. Такої підстави для відкладення не вказано у Господарському процесуальному кодексі, крім того, при розгляді справи по суті суд обмежений процесуальними строками.

Отже, законних та обгрунтованих підстав для задоволення усного клопотання представника позивача про відкладення розгляду справи немає.

Представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав викладених у позовній заяві, відповіді на відзив, додаткових поясненнях, просив задовольнити позов повністю.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти позову повністю з підстав наведених у відзивах, поясненнях, запереченні, просив відмовити у задоволенні позову повністю.

Відводів складу суду та секретарю судового засідання сторонами та третіми особами не заявлено.

У судовому засіданні 05.12.2019 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Стислий виклад позицій учасників справи.

Позиція позивача.

Позовні вимоги мотивовані тим, що на підставі рішення V сесії Сколівської міської ради VII-го скликання від 30.06.2016 р. № 16, 01.07.2016 між Сколівською міською радою та прокуратурою Львівської області було укладено договір оренди нежитлового приміщення № 01.

За умовами вказаного договору позивачу відповідачем надано у строкове платне користування нежитлове приміщення в м. Сколе на вул. Данила Галицького, 37, загальною площею 340,7 кв. м., балансовою вартістю 71 053,00 грн для використання з метою розміщення Сколівського відділу Стрийської місцевої прокуратури.

З огляду на умови договору, позивач вважає, що вказаний договір у встановленому законом порядку не припинений, не розірваний, не визнаний недійсним, а відтак є чинним, укладеним та діючим.

На позачерговій ХІХ сесії Сколівської міської ради Львівської області, 06.07.2018 р. прийнято рішення № 57 Про надання дозволу Сколівській міській раді на переселення , відповідно до якого надано дозвіл на переселення Сколівської міської ради в нежитлове приміщення за адресою: Львівська область, м. Сколе, вул. Данила Галицького, 37, загальною площею 340,7 кв. м.

Позивач вказує на те, що зазначене рішення Сколівською міською радою прийнято з грубим порушенням Законів України Про прокуратуру , Про місцеве самоврядування в Україні , Про оренду державного та комунального майна та іншого законодавства, у зв`язку з чим підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Також, в обґрунтування позовних вимог позивач посилається на вимоги ч. 3 ст. 91 Закону України Про прокуратуру , якою передбачено що місцеві державні адміністрації та органи місцевого самоврядування забезпечують розташовані на їх території органи та установи прокуратури відповідними службовими приміщеннями на умовах оренди.

На підставі наведених обставин, заступник прокурора Львівської області звернувся із даним позовом до суду та просить визнати укладеним з 01.07.2018 на 5 років договір оренди нежитлового приміщення, в редакції наведеній у заяві про уточнення позовних вимог від 21.09.2018 р., а також просить визнати протиправним та скасувати рішення позачергової ХІХ сесії Сколівської міської ради від 06.07.2018 р. № 57 Про надання дозволу Сколівській міській раді на переселення .

Позиція відповідача.

Відповідач заперечуючи проти позову зазначив, що згідно п. 1.2 договору оренди нежитлового приміщення від 01.07.2016 № 01 термін оренди визначався з 01.07.2016 р. до 01.07.2017 р.. В подальшому, рішенням виконавчого комітету Сколівської міської ради від 07.07.2017 № 282 Про продовження дії договору оренди нежитлового приміщення від 01.07.2016 року № 1 було вирішено продовжити дію договору оренди з 07.07.2017 терміном на 1 рік без права пролонгації.

19.03.2018 (тобто не пізніше ніж за три місяці до дня закінчення терміну дії договору найму - 06.07.2018 р.) відповідачем було надіслано на адресу позивача повідомлення № 280/02-07 про припинення дії договору оренди від 01.07.2016.

Сколівська міська рада 04.07.2018 р. повторно надіслала на адресу позивача повідомлення про припинення дії договору оренди, в якому повідомила, що немає більше наміру продовжувати дію договору від 01.07.2016 р. № 01, у зв`язку з необхідністю використання даного приміщення для власних потреб. Таким чином, відповідач вважає договір оренди від 01.07.2016 р. № 1 припиненим з 06.07.2018 р..

Щодо вимоги позивача про укладення договору оренди терміном на 5 років відповідач зазначає, що позивач не дотримався процедури, встановленої Законом України Про оренду державного та комунального майна , зокрема, станом на момент звернення з даним позовом до суду, не звертався до відповідача із пропозицією про укладення договору оренди, тому звернення із такою позовною вимогою є передчасним.

Стосовно вимоги про визнання протиправним та скасування рішення позачергової ХІХ сесії Сколівської міської ради від 06.07.2018 № 57 Про надання дозволу Сколівській міській раді на переселення , відповідач заперечив з огляду на те, що оскаржуване рішення стосується виключно прав та інтересів Сколівської міської ради та територіальної громади м. Сколе, як власника вказаного приміщення.

Відповідач вважає позов безпідставним та необгрунтованим у зв`язку з чим просить відмовити у його задоволенні повністю.

Позиція третьої особи-1.

Третя особа-1 в поясненнях зазначила, що у зв`язку з відсутністю вільних приміщень, що є у спільній власності територіальних громад сіл, селищ, міста Сколівського району, третя особа-1 не має можливості забезпечити службовим приміщенням Сколівський відділ Стрийської місцевої прокуратури.

Позиція третьої особи-2.

Третя особа-2 в поясненнях зазначила, що згідно довідки від 07.10.2019року №235 на балансі райдержадміністрації рахується адміністративна будівля площею 1 998,2 кв.м, що знаходиться за адресою: майдан Незалежності, 1 м.Сколе, Львівська область (адмінбудинок). Станом на 07.10.2019 р. укладено договори оренди адміністративних приміщень з Управлінням соціального захисту населення Сколівської РДА, Сколівською районною радою, КП Сколебудпроект , Сколівським РЦСССДМ. Решту приміщень займає райдержадміністрація.

Згідно договору №01 від 14.02.2018 р. Сколівська міська рада орендувала приміщення в адмінбудинку, загальною площею 179,49 кв.м. 28.12.2018 р. на адресу райдержадміністрації надійшло повідомлення від міського голови про звільнення орендованого приміщення та намір переселитись у власне приміщення. 15.01.2019 р. Сколівська міська рада передала приміщення про що, складено акт приймання-передачі.

15.01.2019 р. на адресу райдержадміністрації та Управління соціального захисту населення Сколівської РДА надійшло повідомлення міського голови про те, що Сколівська міська рада не має наміру продовжувати договори оренди, що припиняли свою дію 31.01.2019 року, нежитлових приміщень по вул.Д.Галицького,10 (загальною площею 216 кв.м.) та по вул.Богуна,3 (загальною площею 58 кв.м.). Станом на січень 2019 року в даних приміщеннях знаходилось Управління соціального захисту населення, що є структурним підрозділом райдержадміністрації із статусом юридичної особи.

Головою райдержадміністрації прийнято рішення про заселення з 01.02.2019 р. у звільнені приміщення адмінбудівлі Управління соціального захисту населення, укладено договір оренди адміністративних приміщень.

Фактичні обставини справи.

Розглянувши звернення керівника Стрийської місцевої прокуратури Лесковича І.Б. вх. №719/02-07 від 25.05.2016 р., заступника прокурора Львівської області, старшого радника юстиції Полідука В.П. вх.№873/02-07 від 24.06.2016 р., заслухавши виступи депутатів у відповідності до ст.30 Закону України Про місцеве самоврядування 30.06.2016 р. на V сесії Сколівської міської ради VІІ-го скликання було прийнято рішення № 16 Про укладення договору оренди нежитлового приміщення . Згідно якого вирішено укласти договір оренди нежитлового приміщення за адресою: м.Сколе, вул.Д.Галицького, 37 між Сколівською міською радою та Прокуратурою Львівської області під розміщення Сколівського відділу Стрийської місцевої прокуратури Львівської області. Рішенням визначено термін дії договору один рік від дати його укладання та підписання акту прийому-передачі нежитлового приміщення в оренду.

На підставі вищевказаного рішення 01.07.2016 р. між Сколівською міською радою (орендодавець) та Прокуратурою Львівської області (орендар) було укладено договір №01 оренди нежитлового приміщення.

Згідно п.1.1. договору орендодавець надає, а орендар отримує у строкове платне користування нежитлове приміщення в м.Сколе на вул.Данила Галицького, 37, загальною площею 340,7 кв. м., балансовою вартістю 71 053,00 грн для використання з метою розміщення Сколівського відділу Стрийської місцевої прокуратури.

Пунктом 1.2. договору визначено термін оренди з 01.07.2016 р. до 01.07.2017 р.

Згідно п. 1.3. договору, у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору, він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які передбачені договором.

Відповідно до п.4.1. договору, за зазначене приміщення орендарем сплачується орендна плата в сумі 1,00 грн. без ПДВ на рік з дня підписання цього договору.

Згідно п.5.1. договору орендар, що належним чином виконував зобов`язання за цим договором, має переважне право перед іншими особами на продовження договору.

Відповідно до п.5.2 договору чинність цього договору припиняється внаслідок: закінчення строку, на який його було укладено; приватизації орендованого нежитлового приміщення орендарем; руйнування орендованого нежитлового приміщення або доведення його до стану, не придатного до експлуатації; порушення орендарем своїх обов`язків за цим договором.

06.07.2018 р. на позачерговій ХІХ сесії Сколівської міської ради Львівської області, прийнято рішення № 57 Про надання дозволу Сколівській міській раді на переселення , відповідно до якого надано дозвіл на переселення Сколівської міської ради в нежитлове приміщення за адресою: Львівська область, м. Сколе, вул. Данила Галицького, 37, загальною площею 340,7 кв. м.

Позивач вважає, що зазначене рішення Сколівської міської ради прийнято з грубим порушенням Законів України Про прокуратуру , Про місцеве самоврядування в Україні , Про оренду державного та комунального майна та іншого законодавства, у зв`язку з чим підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Зазначає, що відповідач порушив процесуальні норми під час прийняття рішення від 06.07.2018 р. № 57, а саме, що проект рішення не був оприлюднений не пізніше ніж за 10 робочих днів до дати його розгляду; не містить жодних обґрунтованих підстав, що обумовлюють негайність чи невідкладність його прийняття саме на позачерговій сесії; рішення прийнято в рамках пункту різне порядку денного, хоча, згідно регламенту, в різному розглядаються тільки питання інформаційного характеру, які носять форму повідомлення і за якими не приймаються рішення сесії; проект рішення не обговорювався в постійних комісіях ради; включення цього питання в порядок денний не погоджувалося постійною комісією ради, до компетенції якої відноситься це питання.

Позивач вважає, що на момент прийняття спірного рішення від 06.07.2018 р., договір оренди у встановленому законом порядку не припинений, не розірваний, не визнаний недійсним, є чинним. Судові рішення з даного приводу у встановленому порядку не приймались, в тому числі які б стосувались виселення структурного підрозділу прокуратури Львівської області - Стрийської місцевої прокуратури в особі Сколівського її відділу, із займаних приміщень.

Орендовані приміщення продовжують використовуватись прокуратурою у відповідності до вимог договору оренди.

Позивач, посилаючись на ст.17 Закону України Про оренду державного та комунального майна вказує на те, що термін договору оренди не може бути меншим, ніж п`ять років, якщо орендар не пропонує менший термін.

На думку позивача, Сколівська міська рада, всупереч вимогам ст.24 Закону України Про місцеве самоврядування , ст.91 Закону України Про прокуратуру , не вирішили питання щодо надання прокуратурі інших спеціально облаштованих службових приміщень для забезпечення діяльності Сколівського відділу Стрийської місцевої прокуратури прокуратури Львівської області, без вирішення питання про вивільнення приміщення у встановленому законом порядку, як представницький орган територіальної грормади м.Сколе, не мала жодних правових підстав розпоряджатись фактично зайнятими прокуратурою приміщеннями шляхом прийняття рішення про надання дозволу на переселення до нього Сколівської міської ради.

При прийнятті оскаржуваного рішення відповідачем не враховано, що у разі його реалізації створюються перешкоди для виконання органом прокуратури визначених Конституцією України та Законом України Про прокуратуру основних функцій та завдань, та є загроза зупинення діяльності прокуратури.

Позивач вважає, що оскаржуваним рішенням, грубо порушені права орендаря, які захищені ст.28 Закону України Про оренду державного та комунального майна .

У зв`язку з вищенаведеним просить суд визнати укладеним з 01.07.2018 р. на 5 років договір оренди нежитлового приміщення, в редакції наведеній у заяві про уточнення позовних вимог від 21.09.2018 р., а також визнати протиправним та скасувати рішення позачергової ХІХ сесії Сколівської міської ради від 06.07.2018 р. № 57 Про надання дозволу Сколівській міській раді на переселення .

Висновки суду.

Відповідно до положень ст. 16 ЦК України та ст. 2 ГПК України необхідною умовою застосування судом певного способу захисту є наявність відповідного суб`єктивного права (охоронюваного законом інтересу) у позивача та його порушення (невизнання або оспорювання) з боку відповідача. На позивача покладений обов`язок обґрунтувати свої вимоги поданими до суду доказами, тобто довести, що його права та інтереси порушуються, оспорюються чи не визнаються, а тому потребують захисту.

Згідно ст.11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Відповідно до ст.174 ГК України господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно із закріпленим у ст. 627 ЦК України та ст.179 ГК України принципом свободи договору сторони є вільними в укладенні договору та визначенні його умов на свій розсуд з урахуванням вимог законодавства.

Відповідно до ст. 759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Організаційні відносини, пов`язані з передачею в оренду майна державних підприємств, установ та організацій, підприємств, заснованих на майні, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності, їх структурних підрозділів, та іншого окремого індивідуально визначеного майна, що перебуває в державній та комунальній власності; майнові відносини між орендодавцями та орендарями щодо господарського використання державного майна, майна, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності регулює Закон України Про оренду державного та комунального майна .

Згідно ст.2 Закону України Про оренду державного та комунального майна орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Як встановлено судом, 01.07.2016 р., на підставі рішення V сесії Сколівської міської ради VII-го скликання від 30.06.2016 р. № 16, між Сколівською міською радою (орендодавцем) та прокуратурою Львівської області (орендарем) було укладено договір оренди нежитлового приміщення № 01, за умовами якого орендодавець надав, а орендар отримав у строкове платне користування нежитлове приміщення в м. Сколе по вул. Данила Галицького, 37, загальною площею 340,7 кв. м., балансовою вартістю 71 053,00 грн для використання з метою розміщення Сколівського відділу Стрийської місцевої прокуратури.

У п. 1.2. договору сторони погодили термін оренди з 01.07.2016 р. до 01.07.2017 р.

За умовами п. 1.3. договору, у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору, він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які передбачені договором.

Пунктом 5.2. договору передбачено, що чинність цього договору припиняється внаслідок закінчення строку, на який його було укладено.

Рішенням виконавчого комітету Сколівської міської ради від 07.07.2017 р. № 282 Про продовження дії договору оренди нежитлового приміщення від 01.07.2016 року № 1 було вирішено продовжити дію договору оренди з 07.07.2017 р. терміном на 1 рік без права пролонгації.

Згідно ст. 649 ЦК України розбіжності, що виникли між сторонами при укладенні договору на підставі правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування та в інших випадках, встановлених законом, вирішуються судом.

Розбіжності, що виникли між сторонами при укладенні договору не на підставі правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, можуть бути вирішені судом у випадках, встановлених за домовленістю сторін або законом.

Загальний порядок укладення господарських договорів визначений ст.181 ГК України згідно якої господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках.

Сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору.

За наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором.

Сторона, яка одержала протокол розбіжностей до договору, зобов`язана протягом двадцяти днів розглянути його, в цей же строк вжити заходів для врегулювання розбіжностей з другою стороною та включити до договору всі прийняті пропозиції, а ті розбіжності, що залишились неврегульованими, передати в цей же строк до суду, якщо на це є згода другої сторони.

У разі досягнення сторонами згоди щодо всіх або окремих умов, зазначених у протоколі розбіжностей, така згода повинна бути підтверджена у письмовій формі (протоколом узгодження розбіжностей, листами, телеграмами, телетайпограмами тощо).

Якщо сторона, яка одержала протокол розбіжностей щодо умов договору, заснованого на державному замовленні або такого, укладення якого є обов`язковим для сторін на підставі закону, або сторона - виконавець за договором, що в установленому порядку визнаний монополістом на певному ринку товарів (робіт, послуг), яка одержала протокол розбіжностей, не передасть у зазначений двадцятиденний строк до суду розбіжності, що залишилися неврегульованими, то пропозиції другої сторони вважаються прийнятими.

У разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України.

Згідно ст.187 ГК України спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов`язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом. Інші переддоговірні спори можуть бути предметом розгляду суду у разі якщо це передбачено угодою сторін або якщо сторони зобов`язані укласти певний господарський договір на підставі укладеного між ними попереднього договору.

День набрання чинності рішенням суду, яким вирішено питання щодо переддоговірного спору, вважається днем укладення відповідного господарського договору, якщо рішенням суду не визначено інше.

Статтею 649 ЦК України та ст.ст. 181, 187 ГК України передбачено вирішення судом переддоговірних спорів лише у випадках, встановлених за домовленістю сторін або законом, окрім розбіжностей, які виникли при укладенні договору на підставі правового акта органа державної влади тощо.

Згідно ч.2 ст.26 Закону України Про оренду державного та комунального майна договір оренди припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено.

Згідно ч.3 ст.17 Закону України Про оренду державного та комунального майна після закінчення терміну договору оренди орендар, який належним чином виконував свої обов`язки за договором, має переважне право, за інших рівних умов, на укладення договору оренди на новий термін, крім випадків, якщо орендоване майно необхідне для потреб його власника. У разі якщо власник має намір використовувати зазначене майно для власних потреб, він повинен письмово попередити про це орендаря не пізніше ніж за три місяці до закінчення терміну договору.

Як вбачається із положення ч.3 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендар, який належним чином виконував свої обов`язки за договором, має переважне право, за інших рівних умов, на укладення договору оренди на новий термін, крім випадку: 1) якщо орендоване майно необхідне для потреб його власника; 2) власник письмово попередив орендаря про намір використовувати зазначене майно для власних

Отже, вказана норма містить дві умови, за наявності яких переважне право орендаря на укладення договору оренди на новий термін не виникає.

19.03.2018 р. відповідач надіслав на адресу як позивача, так і на адресу Стрийської місцевої прокуратури повідомлення № 280/02-07 про припинення дії договору оренди нежитлового приміщення від 01.07.2016 р. № 01, яке отримано ними 22.03.2018 р., що підтверджується наявними у матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення (том 1, арк. справи 57).

Таким чином, Сколівська міська рада, як власник нежитлового приміщення у встановлений законом спосіб належним чином повідомила позивача про припинення дії договору оренди. При цьому слід зазначити, що таке повідомлення було надіслано позивачу більше ніж за 3 місяці до закінчення строку дії договору оренди.

Вказане повідомлення залишено без відповіді Прокуратурою Львівської області та Сколівським відділенням Стрийської місцевої прокуратури, зауважень чи заперечень щодо звільнення спірного приміщення висловлено не було. Після отримання повідомлення позивачем не направлялись відповідачу заяви щодо надання іншого приміщення для розміщення Сколівського відділення Стрийської місцевої прокуратури.

Водночас, 04.07.2018 р. відповідач повторно направив на адресу позивача повідомлення про припинення дії договору оренди, в якому вказав, що Сколівська міська рада не має наміру продовжувати дію договору, у зв`язку з необхідністю використання даного приміщення для власних потреб та просив звільнити орендоване приміщення до 06.07.2018 р. (доказ надіслання повторного повідомлення міститься в матеріалах справи - том 1, арк. справи 58).

Зважаючи на положення п.5.2. договору, ч.2 ст.26 Закону України Про оренду державного та комунального майна та дії вчинені відповідачем, укладений між сторонами договір оренди припинив свою дію 06.07.2018 р.

Згідно ч.1 ст.785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Відповідно до ч.1 ст.27 Закону України Про оренду державного та комунального майна у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов`язаний повернути орендодавцеві об`єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Позивач, не зважаючи на направлені йому повідомлення не повернув відповідачу орендоване нежитлове приміщення.

06.07.2018 р. Сколівська міська рада, на позачерговій ХІХ сесії прийняла рішення № 57 Про надання дозволу Сколівській міській раді на переселення , згідно якого надано дозвіл на переселення Сколівської міської ради в нежитлове приміщення за адресою: Львівська область, м. Сколе, вул. Данила Галицького, 37, загальною площею 340,7 кв. м.

Позивач вважає, що вказане рішення прийнято з порушенням законодавства, внаслідок недотримання процесуального порядку прийняття такого рішення, у зв`язку з чим воно підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Щодо вказаної позиції позивача, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 ГПК України, юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Проаналізувавши зміст оспорюваного позивачем рішення суд встановив, що воно стосується виключно прав та інтересів Сколівської міської ради та територіальної громади м. Сколе, як власника приміщення та жодним чином не порушує права та законні інтереси позивача.

Недотримання норм регламенту міської ради в частині підготовки вказаного питання для розгляду на сесії міської ради, на які посилається позивач, може бути підставою для задоволення позову лише у випадку прийняття рішення, що суперечить вимогам чинного законодавства і порушує охоронювані права та законні інтереси позивача у справі.

При цьому суд виходить з того, що приймаючи оспорюване позивачем рішення Сколівська міська рада виходила із законних сподівань, що позивачем, як орендарем приміщення, буде виконано вимоги приписів ст. 785 ЦК України та ст. 27 Закону України Про оренду державного та комунального майна щодо обов`язку орендаря негайно повернути орендодавцеві орендоване майно після закінчення договору оренди, термін дії якого закінчився 06.07.2018 р.

Права та законні інтереси позивача в частині забезпечення його службовим приміщенням відповідачем жодним чином не порушенні, оскільки останній після отримання листа позивача від 11.12.2018 р. запропонував два нежитлові приміщення для передачі в оренду.

Вказані обставини були встановлені та досліджувались Господарським судом Львівської області під час розгляду справи № 914/120/19 за позовом Прокуратури Львівської області до Сколівської міської ради про визнання укладеним договору оренди нежитлового приміщення у м.Сколе на вул.Данила Галицького, 37. Рішенням суду від 24.04.2019р. у справі № 914/120/19, у задоволенні позову відмовлено повністю. Вказане рішення залишене без змін судами апеляційної та касаційної інстанцій постановами від 10.06.2019 р. та 03.10.2019 р.

Предметом справи № 914/1431/18 є визнання укладеним договору оренди за умови ненаправлення позивачем пропозиції про укладення договору та проекту договору. Таким чином, суд повинен дослідити чи дотримано позивачем порядок укладення договорів оренди комунального майна, визначений законом.

Слід зазначити, що позивач звернувся до суду із даним позовом у серпні 2018 року, при первісному розгляді даної справи, ухвалою від 09.08.2018 р. відкрито провадження у справі, ухвалою від 07.11.2018 р. закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду та прийнято рішення у справі 27.12.2018 року. В свою чергу, пропозицію про укладення договору та проект договору оренди позивачем було надіслано відповідачу 12.12.2018 р. та отримано відповідачем 18.12.2018 року, після дослідження судом в судових засіданнях питання відсутності порушеного права позивача у зв`язку з ненаправленням пропозиції про укладення договору, відповідно до чого право позивача на укладення договору не могло жодним чином бути порушеним на момент звернення до суду.

Таким чином, позивачем не було виконано вимоги ч.1 ст.9 Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

В обгрунтування позовних вимог посилається на положення ч. 3 ст. 17 Закону України Про оренду державного та комунального майна та вважає що у нього є переважне право на укладення договору оренди нежитлового приміщення за адресою: Львівська область, місто Сколе, вул. Д. Галицького, 37, на новий термін.

Суд звертає увагу на те, що згідно з п.1.2. договору, термін оренди визначався з 01.07.2016 р. до 01.07.2017 р., тобто на один рік. В той же час, позивач просить визнати укладеним договір на новий термін тривалістю 5 років, без жодного обгрунтування вказаного строку, хоча відповідно до ч.4 ст. 284 ГК України, строк договору оренди визначається за погодженням сторін.

Позивачем також жодними доказами не обгрунтовано позовну вимогу визнати укладеним договір на новий термін з 01.07.2018 р., зважаючи на те, що попередньо чинний договір між сторонами припинив свою дію з 06.07.2018 р.

Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 181 ГК України, проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках. Сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору.

Слід зазначити, що в даному випадку спірні правовідносини щодо передачі в оренду комунального майна регулюються спеціальним законом - Законом України Про оренду державного та комунального майна .

Так, згідно ч. 1 ст. 9 Закону України Про оренду державного та комунального майна , фізичні та юридичні особи, які бажають укласти договір оренди, направляють заяву, проект договору оренди, а також інші документи згідно з переліком, що визначається Фондом державного майна України, відповідному орендодавцеві, зазначеному у статті 5 цього Закону.

Як зазначено у п. 2.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 р. № 12 Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна , вирішуючи спори, пов`язані з укладенням договору оренди державного майна, господарські суди повинні з`ясовувати, чи додержано визначений статтею 9 Закону України Про оренду державного та комунального майна порядок укладення відповідного договору.

Як вже зазначалось вище, позивач, звертаючись до суду з позовом у серпні 2018 року, лише 11.12.2018 р. направив відповідачу лист з пропозицією укласти договір оренди приміщення разом із двома примірниками проекту запропонованого договору, який останній отримав 18.12.2018 р.

Щодо посилання позивача на положення п. 3 ст. 91 Закону України Про прокуратуру суд зазначає, що листом від 17.07.2018 р. № 910/02-07 відповідач повідомляв позивача про те, що після звільнення прокуратурою орендованих приміщень, Сколівська міська рада, на підставі рішення позачергової ХІХ сесії Сколівської міської ради від 06.07.2018 р. № 57, переселиться в приміщення за адресою: Львівська область, місто Сколе, вул. Д. Галицького, 37, загальною площею 340,7 кв. м., внаслідок чого звільниться приміщення на той час орендоване нею в Сколівської районної державної адмінстрації. Таким чином, позивач матиме змогу звернутися до Сколівської районної державної адміністрації з пропозицією надати йому звільнене Сколівською міською радою приміщення в оренду.

Слід звернути увагу, що згідно п. 3 ст. 91 Закону України Про прокуратуру не лише органи місцевого самоврядування, а й місцеві державні адміністрації повинні забезпечувати розташовані на їх території органи та установи прокуратури відповідними службовими приміщеннями на умовах оренди.

В той же час позивачем не долучено до матеріалів справи жодних доказів неможливості розміщення Сколівського відділу Стрийської місцевої прокуратури в інших, запропонованих відповідачем, приміщеннях.

Слід зазначити, що посилання позивача на положення ч.3 ст.91 Закону України Про прокуратуру є безпідставним. Адже наведеною правовою нормою не визначений конкретний обов`язок Сколівської міської ради укласти договір оренди саме щодо спірного приміщення. В даному випадку, Сколівська міська рада, яка від імені та в інтересах територіальної громади відповідно до закону здійснює правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності, має право самостійно вирішувати питання щодо передачі об`єктів права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, зокрема передавати їх в оренду. Вказане узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, наведеною у постанові від 22.01.2019 р. у справі №910/12224/17.

У зв`язку з наведеним слід зазначити про відсутність порушення прав (охоронюваних законом інтересів) прокуратури оспорюваним нею рішенням, оскільки воно є актом індивідуальної дії, стосується виключно прав і інтересів відповідача і територіальної громади міста Сколе, як власника приміщення та не передбачає виникнення чи припинення прав чи обов`язків у позивача.

Відтак, недотримання порядку прийняття рішення не може бути підставою для визнання його недійсним господарським судом за позовом особи, права якої таким рішенням не порушені. Вказане узгоджується з правовим висновком наведеним у постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 13.03.2018 р. у справі № 911/1506/17.

Відповідно до приписів ч.1 ст.316 ГПК України вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.

У п.54 постанови Верховного суду від 30.07.2019 р. вказано, що при новому розгляді справи суду слід повно і всебічно з`ясувати всі обставини справи, зокрема щодо вчинення Сколівською районною радою чи Сколівською районною державною адміністрацією конкретних дій на виконання їх обов`язку, визначеного частиною 3 статті 91 Закону України «Про прокуратуру» , таких як, наприклад: пошук та пропозиція інших відповідних службових приміщень, складання проекту договору оренди чи вчинення сторонами інших дій, які б свідчили про реальний намір сторін укласти договір щодо конкретного іншого службового приміщення. Дослідити всі зібрані у справі докази, зокрема ті, що долучені до матеріалів справи за клопотанням прокурора від 06.11.2018 вх. № 42417/18, а саме: листи, що складають переписку щодо забезпечення Сколівського відділу Стрийської місцевої прокуратури приміщенням (том І, арк. справи 108-114). Встановити факт наявності чи відсутності порушення прав позивача у зв`язку з розглядом Сколівською міською радою листа прокуратури Львівської області щодо укладення договору оренди приміщень. Проаналізувати конкретні умови запропонованого позивачем проекту договору оренди на відповідність їх вимогам чинного законодавства. В залежності від встановленого і відповідно до вимог закону вирішити спір.

Головуючим у справі викладено окремо думку, в якій вказано про відсутність правових підстав для прийняття до уваги аргументів прокуратури про наявність у неї як у орендаря, що належним чином виконував свої обов`язки, переважного права на укладення нового договору оренди приміщення, адже з встановлених судами обставин не вбачається доведення прокуратурою обставин щодо наміру відповідача передати приміщення в оренду іншій особі всупереч переважному праву прокуратури. Суди встановили, що прокуратура звернулась до відповідача з пропозицією переукласти договір оренди приміщення вже після звернення з позовом у даній справі, і на момент вирішення спору строк розгляду зазначеної пропозиції не закінчився.

Головуючий суддя погодився з висновком судів попередніх інстанцій про недоведеність позивачем обставин порушення відповідачем його цивільних (господарських) прав чи охоронюваних законом інтересів щодо укладення договору оренди приміщення на момент звернення з позовом у даній справі, а також на момент вирішення спору судом першої інстанції. Зазначив, що під час розгляду справи судами попередніх інстанцій прокуратура не довела наявність у підповідача обов`язку укласти договір оренди приміщення за наслідками розгляду заяви прокуратури відповідно до положень Закону України Про прокуратуру .

З огляду на вказівки Верховного суду слід зазначити наступне.

Обставини, які вважає за необхідне дослідити Верховний суд, були предметом розгляду у справі №914/120/19 за позовом Прокуратури Львівської області до Сколівської міської ради про визнання укладеним договору оренди нежитлового приміщення у м.Сколе на вул.Данила Галицького, 37, яке набрало законної сили 10.06.2019 р. Відтак, такі обставини, з врахуванням ч.4 ст.75 ГПК України не підлягають доказуванню.

Після прийняття рішення господарським судом Львівської області від 27.12.2018 р. при первісному розгляді у даній справі (914/1431/18) позивачем подано інший позов про відповідача про визнання укладеним договору оренди того ж приміщення, але у зв`язку з відмовою відповідача в укладенні договору за результатами розгляду пропозиції про укладення договору та відмови в укладенні договору.

Факт наявності чи відсутності порушення прав позивача у зв`язку з розглядом відповідачем листа щодо укладення договору оренди приміщень був досліджений при розгляді справи №914/120/19, де судом встановлено відсутність порушень Сколівською міською радою при розгляді пропозиції прокуратури Львівської області про укладення договору оренди.

Предметом дослідження у справі 914/1431/18 є наявність чи відсутність у позивача права на укладення договору оренди на спірне приміщення та наявність чи відсутність у відповідача обов`язку передати конкретне спірне приміщення в оренду.

Позивач також обгрунтовує свої вимоги тим, що виходячи зі змісту ст.91 Закону України «Про прокуратуру» та ч.1 ст.187 ГК України, договір оренди службового приміщення між органами прокуратури та органами місцевого самоврядування та місцевими державними адміністраціями є обов`язковим. Посилаючись на вказані норми, позивач зазначає, що Сколівською міською радою не вчинено жодних дій щодо забезпечеіпія прокуратури Львівської області службовим приміщенням.

Відповідно до ч.3 ст.91 Закону України «Про прокуратуру» , на яку посилається позивач при обгрунтуванні своїх вимог, місцеві державні адміністрації та органи місцевого самоврядування забезпечують розташовані на їх території органи та установи прокуратури відповідними службовими приміщеннями на умовах оренди.

Тобто, статтею 91 Закону України «Про прокуратуру» визначено солідарний обов`язок органів місцевого самоврядування та місцевих державних адміністрацій забезпечувати розташовані на їх території органи та установи прокуратури відповідними службовими приміщеннями на умовах оренди.

При новому розгляді справи, з огляду на вказівки постанови Верховного суду від 30.07.2019р. у даній справі, суд залучив в якості третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору Сколівську районну раду Львівської області та Сколівську районну державну адміністрацію Львівської області.

Сколівська районна рада Львівської області в поясненнях зазначила, що у зв`язку з відсутністю вільних приміщень, що є у спільній власності територіальних громад сіл, селищ, міста Сколівського району, вона не має можливості забезпечити службовим приміщенням Сколівський відділ Стрийської місцевої прокуратури.

Сколівська районна державна адміністрація Львівської області в поясненнях зазначила, що згідно довідки від 07.10.2019року №235 на балансі райдержадміністрації рахується адміністративна будівля площею 1 998,2 кв.м, що знаходиться за адресою: майдан Незалежності, 1 м.Сколе, Львівська область (адмінбудинок). Станом на 07.10.2019 р. укладено договори оренди адміністративних приміщень з Управлінням соціального захисту населення Сколівської РДА, Сколівською районною радою, КП Сколебудпроект , Сколівським РЦСССДМ. Решту приміщень займає райдержадміністрація.

З огляду на вказані пояснення, вільних приміщень ні Сколівська районна рада Львівської області, ні Сколівська районна державна адміністрація Львівської області не мали для надання їх в оренду позивачу.

Відповідно до 4.1 ст.187 ГК України, спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов`язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом.

Згідно ч.2 ст.20 ГК України, кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб`єктів захищаються шляхом: присудження до виконання обов`язку в натурі.

Таким чином, в розумінні ч.2 ст.20 ГК України, виконанням обов`язку, визначеного п.3 ст.91 Закону України Про прокуратуру , в натурі в даному випадку є забезпечення органу прокуратури службовим приміщенням солідарно органами місцевого самоврядування (Сколівська районна рада, Сколівська міська рада, сільські та селищні ради на території Сколівського району), а також Сколівською районною державною адміністрацією.

При цьому, ч.3 ст.91 Закону України «Про прокуратуру» не встановлено конкретних характеристик службового приміщення, яке повинне бути надане органу прокуратури, та не визначено право органу прокуратури на власний розсуд обирати приміщення для оренди чи незаконно використовувати приміщення, яке не перебуває в оренді органів прокуратури.

Оскільки ч.3 ст.91 Закону України »Про прокуратуру» не встановлено право органу прокуратури обирати приміщення для оренди, а встановлено зобов`язання місцевих державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування забезпечити органи прокуратури службовим приміщенням, вибір приміщень для передачі органам прокуратури в оренду є дискреційним повноваженням місцевих державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування.

Таким чином, ст.91 Закону України «Про прокуратуру» та ч.1 ст.187 ГК України не визначено обов`язок Сколівської міської ради укладати договір оренди з органами прокуратури на приміщення, обране ними на власний розсуд .

Натомість, ст.91 Закону України «Про прокуратуру» визначено право органів прокуратури звертатись до органів, визначених цією статтею, щодо надання службових приміщень.

Тобто, якщо позивач вважає, що його право на забезпечення службовим приміщенням порушене, він може захищати свої права шляхом пред`явлення вимог до місцевих державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування про забезпечення його службовим приміщенням.

Однак, вказане не стосується предмету даного спору, оскільки позов пред`явлено не до усіх органів місцевого самоврядування та місцевих державних адміністрацій на території діяльності позивача, а до Сколівської міської ради, а предметом спору є не забезпечення позивача службовим приміщенням, а визнання укладеним договору на конкретне приміщення, визначене самостійно позивачем на власний розсуд, що суперечить ч.3 ст.91 Закону України «Про прокуратуру» . Вказана правова позиція підтверджується і постановою Великої палати Верховного суду від 22.01.2019 у справі №910/12224/17.

Положеннями ч. 1 ст. 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно із ч.1 ст.77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно ст.78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Відповідно ст.79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Враховуючи все вищезазначене, суд дійшов висновку про те, що позивачем при новому розгляді справи не доведено вірогідними, достатніми та допустимими доказами наявності правових підстав для задоволення його позовних вимог, внаслідок чого суд вирішив у задоволенні позову відмовити повністю.

Суд враховує висновки, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006). Зокрема, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Розподіл судових витрат.

Судові витрати у справі відповідно до ст.129 ГПК України слід покласти на позивача.

Керуючись ст. ст. 13, 74, 77-78, 79, 86, 126, 129, 236, 237, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову відмовити повністю.

2. Судові витрати покласти на позивача.

Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, встановленому статтями 256-258 ГПК України.

Інформація щодо руху справи розміщена в мережі Інтернет на інформаційному сайті за посиланням http://www.reyestr.court.gov.ua та на офіційному веб-порталі судової влади України за посиланням: http://court.gov.ua.

Повне рішення складено 16.12.2019 року.

Суддя Сухович Ю.О.