Постанова

від 01.08.2019 по справі 545/4172/16-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

01 серпня 2019 року

м. Київ

справа № 545/4172/16

провадження № 61-29274св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Висоцької В. С. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Фаловської І. М.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

третя особа - публічне акціонерне товариство Марфін Банк

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу публічного акціонерного товариства Марфін Банк на рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 27 червня 2017 року у складі судді Шелудякова Л. В. та ухвалу апеляційного суду Полтавської області від 10 серпня 2017 року у складі колегії суддів Пилипчук Л. І., Бондаревської С. М., Чумак О. В.,

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа - публічне акціонерне товариство Марфін Банк (далі - ПАТ Марфін Банк , банк), в якому просила: поділити по Ѕ частині спільне майно подружжя, яке є об`єктом спільної сумісної власності та визнати за нею право власності на:

- Ѕ частину житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 207,4 кв. м, житловою площею 72,0 кв. м., господарчі будівлі та споруди: вбиральня В, вигріб №1, огорожа, ворота, хвіртка №2-4;

- Ѕ частину земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , площею

0,15 га, переданої для будівництва та обслуговування жилого будинку;

- Ѕ частину нежитлових приміщень за адресою:

АДРЕСА_2 , площею 102,4 кв. м.

Визнати за ОСОБА_2 право власності на іншу Ѕ частину вказаного майна.

Позов мотивовано тим, що 30 жовтня 1999 року позивач уклала шлюб з відповідачем. Під час перебування у шлюбі сторонами спільно придбано житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 207,4 кв. м, житловою площею 72,0 кв. м, господарчі будівлі та споруди: вбиральня В, вигріб №1, огорожа, ворота, хвіртка №2-4; земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,15 га, для будівництва та обслуговування жилого будинку.

Дане майно знаходиться в іпотеці у ПАТ Марфін Банк .

Оскільки дане майно придбано за час шлюбу, позивач вважає, що вона має право на Ѕ його частину. Разом з тим, щодо розподілу вказаного майна між сторонами існує спір.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Полтавського районного суду Полтавської області від 27 червня 2017 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Полтавської області від 10 серпня 2017 року, позов ОСОБА_1 задоволено.

Поділено по Ѕ частині спільне майно подружжя, яке є об`єктом спільної сумісної власності, та визнано за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 право власності на Ѕ частину за кожним:

- житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 207,4 кв. м, житловою площею 72,0 кв. м, господарчі будівлі та споруди: вбиральня В, вигріб №1, огорожа, ворота, хвіртка №2-4;

- земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,15 га, кадастровий номер НОМЕР_1 , переданої для будівництва та обслуговування жилого будинку;

- нежитлових приміщень за адресою: АДРЕСА_2 , площею 102,4 кв. м.

Рішення суду першої інстанції та ухвала апеляційного суду мотивовані тим, що спірне нерухоме майно придбано сторонами під час перебування у шлюбі та є спільним майном подружжя, тому кожному із них належить Ѕ частина вказаних об`єктів нерухомості.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ПАТ Марфін Банк , не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, просить скасувати ухвалені у справі рішення та відмовити у задоволенні позову.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що позов про поділ майна, яке перебуває в іпотеці банку, є надуманим та свідчить про спробу уникнути виконання зобов`язань відповідача за кредитним договором. Даний спір між колишнім подружжям спрямований на затримання процедури примусової реалізації предмета іпотеки за рішенням суду про стягнення коштів з відповідача. Визнаючи спірне майно спільним майном подружжя, посилаючись на його придбання під час шлюбу, в порушення вимог статті 60 СК України суди не з`ясували, чи були джерелом набуття цього майна спільні кошти подружжя, чи вказане майно є особистою власністю відповідача. Факт придбання спірного майна в період шлюбу не є безумовною підставою для віднесення такого майна до об`єктів спільної сумісної власності подружжя. Без з`ясування джерел походження вказаного майна, прийняття судом при вирішенні справи визнання позову відповідачем є безпідставним, оскільки майно є предметом іпотеки та впливає на прав і обов`язки банку.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12 жовтня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі за вищевказаною касаційною скаргою та витребувано справу із суду першої інстанції.

15 грудня 2017 року набув чинності Закон України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII Про внесення змін до Господарського процесуального

кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів .

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Відповідно до підпункту 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

На підставі наведених норм, касаційну скаргу разом з цивільною справою передано до Верховного Суду.

Відзив на касаційну скаргу іншими учасниками справи до суду не подано.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини першої статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Згідно з частиною першою статті 61 СК України об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

Розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу (частина перша статті 68 СК України ).

Частина перша статті 69 СК Українивстановлює, що дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. Дружина і чоловік мають право розділити майно за взаємною згодою.

У разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором (частина перша статті 70 СК України ).

Статтею 71 СК Українипередбачено, що майно, яке є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовились про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд приймає до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними.

Відповідно до статті 372 ЦК України у разі поділу майна, яке є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом. За рішенням суду частка співвласника може бути збільшена або зменшена з урахуванням обставин, які мають істотне значення.

Установивши, що заявлене до поділу майно набуте сторонами за час шлюбу і спору щодо віднесення його до спільного майна подружжя немає, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов правильного висновку про поділ цього майна між сторонами та визнання за кожним з них по Ѕ частки вказаного майна, з чим погодився відповідач.

Доводи касаційної скарги, що судами не перевірено джерела набуття заявленого до поділу майна, а отже помилкове врахування судами визнання відповідачем позову, є безпідставними, оскільки встановлення цих обставин має значення при наявності спору з приводу віднесення певного майна до спільного майна подружжя. У даній справі сторонами визнається, що спірне нерухоме майно є спільним майном подружжя, спору з цього приводу між ними немає. Факт визнання відповідачем позову не може бути підставою для відмови обґрунтовано заявлених позовних вимог.

Посилання у касаційній скарзі на те, що майно, поділене між сторонами є предметом іпотеки та впливає на прав і обов`язки банку є необґрунтованими та спростовуються змістом положень статті 23 Закону України Про іпотеку , з яких вбачається, що перебування майна в іпотеці не перешкоджає його поділу між подружжям у судовому порядку та визнання права власності на нього, оскільки при поділі такого майна дія договору іпотеки не припиняється і такий поділ не є розпорядженням предметом іпотеки. Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов`язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків судів, Верховний Суд виходить з того, що у справі, що розглядається, сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені у касаційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правильних висновків судів першої та апеляційної інстанції.

ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Відповідно до частини третьої статті 436 ЦПК України суд касаційної інстанції у постанові за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії).

Оскільки ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12 жовтня 2017 року зупинено виконання рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 27червня 2017 року до розгляду справи в касаційній інстанції, то виконання цього рішення, відповідно до частини третьої статті 436 ЦПК України підлягає поновленню.

Керуючись статтями 400, 401, 416, 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства Марфін Банк залишити без задоволення.

Рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 27 червня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Полтавської області від 10 серпня 2017 року залишити без змін.

Поновити виконання рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 27червня 2017 року, зупиненого ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12 жовтня 2017 року.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: В. С. Висоцька

І. В. Литвиненко

І. М. Фаловська