Рішення

від 01.08.2019 по справі 420/1118/19

НОВОПСКОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Дата документу 01.08.2019

ЄУ № 420/1118/19

Провадження №2-о/420/267/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 серпня 2019 року Новопсковський районний суд Луганської області у складі:

головуючого судді Чалого А.В.,

за участю секретаря судового засідання Стєніної А.В. ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Новопсков в порядку окремого провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту смерті, заінтересована особа - Міловський районний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Луганській області,

ВСТАНОВИВ :

Заявник звернувся до Новопсковського районного суду Луганської області з заявою про встановлення факту смерті ОСОБА_2 .

В обґрунтування заяви посилається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Новоганнівка Сорокинського району Луганської області, померла його мати ОСОБА_2 .

Звернувшись до Міловського районного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Луганській області заявнику було відмовлено у державній реєстрації смерті ОСОБА_2 , оскільки надане свідоцтво про смерть видане на непідконтрольній території України.

Заявник зазначив, що встановлення факту, який має юридичне значення необхідно йому для державної реєстрації смерті ОСОБА_2 згідно чинного законодавства України та реалізації спадкових прав.

Ухвалою Новопсковського районного суду Луганської області від 02 липня 2019 року справу призначено до судового розгляду в порядку окремого провадження.

Заявник в судове засідання не з`явився, про день, час та місце судового засідання повідомлений належним чином, в своїй заяві просив суд розглянути справу без його участі.

Представник заінтересованої особи - Міловського районного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Луганській області в судове засідання не з`явився, про день, час та місце судового засідання повідомлений належним чином, надав суду заяву про розгляд справи без його участі.

У відповідності до ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності учасників справи на підставі наявних у справі доказів та без фіксування судового засідання технічними засобами, що відповідає положенням ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що заява підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до п.8 ч.1 ст.315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.

Згідно з абз. 2 ч.1 ст. 317 ЦПК України заява про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, може бути подана родичами померлого або їхніми представниками до суду за межами такої території України.

Відповідно до ст.17 Закону України Про державну реєстрацію актів цивільного стану підставою для проведення державної реєстрації смерті є документ встановленої форми про смерть, виданий закладом охорони здоров`я або судово-медичною установою; рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час або про оголошення її померлою.

Отже, вказаний закон не містить спеціальної норми щодо порядку державної реєстрації факту смерті на тимчасово не підконтрольній Україні території, що при таких обставинах унеможливлює державну реєстрацію смерті певної особи в позасудовому порядку.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 є сином ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданого 08 серпня 1957 року Зерендинським райбюро ЗАГС Зерендінського району Кокчетавської області.

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженка с. Вільно Генічського району Херсонської області, яка була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , померла ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Новоганнівка, Сорокинського району Луганської області, причина смерті - хронічна серцева недостатність ІІ Б, дегенеративна міокардіодистрофія, про що надана довідка про причину смерті від 25.04.2019 року та свідоцтво про смерть серії НОМЕР_2 від 07.05.2019 року, видані на тимчасово неконтрольованій українською владою території.

Згідно відмови Міловського районного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Луганській області від 26.06.2019 року за вих. №617/18.5-69 заявнику відмовлено в проведенні державної реєстрації смерті ОСОБА_2 , оскільки заявником пред`явлено свідоцтво про смерть серії НОМЕР_2 від 07.05.2019 року , виданого на тимчасово окупованій території, форма якого не відповідає формі документів відповідно до чинного законодавства України та не є підставою для проведення державної реєстрації смерті.

Оцінюючи свідоцтво про смерть та довідку про причину смерті, суд виходить з того, що смерть особи є юридичним фактом, що має наслідком припинення, зміну та виникнення багатьох правовідносин, а тому має безпосереднє значення для реалізації різними особами своїх прав.

Відповідно до ст.ст. 3, 8, 9 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права, утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави, а чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Стосовно окупованих територій у практиці Міжнародного суду ООН сформульовані так звані намібійські винятки : документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян. Так, у Консультативному висновку Міжнародного суду ООН від 21 червня 1971 року Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії зазначено, що держави - члени ООН зобов`язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів .

Європейський суд з прав людини послідовно розвиває цей принцип у своїй практиці. Так, якщо у справі Лоізіду проти Туреччини ( Loizidou v. Turkey, 18.12.1996, §45 ) ЄСПЛ обмежився коротким посиланням на відповідний пункт названого висновку Міжнародного суду, то у справах Кіпр проти Туреччини ( Cyprus v. Turkey, 10.05.2001 ) та Мозер проти Республіки Молдови та Росії ( Mozer v. The Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016 ) він приділив значну увагу аналізу цього висновку та подальшої міжнародної практики. При цьому ЄСПЛ констатував, що Консультативний висновок Міжнародного Суду, що розуміється в сукупності з виступами і поясненнями деяких членів суду, чітко показує, що в ситуаціях, подібних до тих, що наводяться в цій справі, зобов`язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих defacto органів та інститутів (окупаційної влади) далеко від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим (ЄСПЛ). Вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать ( Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, §96 ). Спираючись на сформульований у цій справі підхід, ЄСПЛ у справі Мозер проти Республіки Молдови та Росії наголосив, що першочерговим завданням для прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони (тобто є окупованою) ( Mozer v. The Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016, §142 ). При цьому, за логікою Міжнародного суду ООН і ЄСПЛ, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу.

Таким чином, суд вважає за можливе застосувати названі загальні принципи ( Намібійські винятки ), сформульовані в рішеннях Міжнародного суду ООН та Європейського суду з прав людини, в контексті оцінки документів про смерть особи, виданих закладами, що знаходяться на окупованій території, як доказів, оскільки суд розуміє, що можливості збору доказів смерті особи на окупованій території можуть бути істотно обмеженими, у той час як встановлення цього факту має істотне значення для реалізації цілої низки прав людини, включаючи право власності (спадкування), право на повагу до приватного та сімейного життя тощо.

У зв`язку з чим, суд вважає, що доводи заявника є законними, обґрунтованими і підтверджені наявними у справі доказами, а тому вимоги заявника про встановлення факту смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , підлягають задоволенню.

Згідно ч. 4. ст. 317, ст. 430 ЦПК України ухвалене судом рішення у справі про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, підлягає негайному виконанню.

Керуючись ст. ст. 4, 12-13, 81, 141, 258, 263-265, 268, 293-294, 315-319, 430 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 про встановлення факту смерті задовольнити.

Встановити, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженка с. Вільно Генічського району Херсонської області, померла ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Новоганнівка Сорокинського району Луганської області, Україна, причина смерті - хронічна серцева недостатність ІІ Б, дегенеративна міокардіодистрофія.

Заявник: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_3 , виданий 03.03.2000 року Краснодонським РВ УМВС України в Луганській області, РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , проживає за адресою: АДРЕСА_3 .

Заінтересована особа: Міловський районний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Луганській області, код ЄДРПОУ 21758089, знаходиться за адресою: вул. Миру, 43, смт Мілове, Луганська область.

Допустити рішення до негайного виконання.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення може бути подано до Луганського апеляційного суду через Новопсковський районний суд Луганської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Оскарження рішення не зупиняє його виконання.

Суддя Новопсковського районного суду

Луганської області А.В. Чалий