Постанова

від 12.09.2019 по справі 420/1118/19

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 вересня 2019 р.м.ОдесаСправа № 420/1118/19 Головуючий в 1 інстанції: Бойко О.Я.

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Коваля М.П.,

суддів - Димерлія О.О.,

- Єщенка О.В.,

за участю: секретар судового засідання - Уштаніт Ю.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ДЕВОПС на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 27 травня 2019 року, прийняте у складі суду судді: Бойко О.Я. в місті Одесі по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ДЕВОПС до Головного управління ДФС в Одеській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Національне антикорупційне бюро України про визнання протиправним та скасування наказу №1219 від 19.02.2019 р.,-

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю ДЕВОПС звернулось до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС в Одеській області, в якому просило суд визнати протиправним та скасувати наказ №1219 від 19.02.2019 року, виданий ГУ ДФС в Одеській області.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 27 травня 2019 року у задоволенні заявленого Товариством з обмеженою відповідальністю ДЕВОПС позову відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю ДЕВОПС звернулось до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про задоволення заявлених вимог. В обґрунтування скарги апелянт зазначив, що суд першої інстанції не з`ясував всіх обставин у справі, не дослідив усіх доказів та в повній мірі не проаналізував законодавство, тому рішення Одеського окружного адміністративного суду від 27 травня 2019 року підлягає скасуванню.

Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що оскаржуваний наказ №1219 від 19.02.2019 року є незаконним та підлягає скасуванню, оскільки підстава визначена в наказі п.2 ч.7 ст.346 Митного кодексу України виключає правомірність самого наказу так як ч. 10 цієї ж статті регламентує, що строки, підстави та порядок проведення документальних виїзних перевірок підприємств не поширюються на перевірки, що проводяться відповідно до кримінального процесуального закону. Апелянт зазначає, що запит Головного управління ДФС в Одеській області про надання інформації не відповідав вимогам податкового законодавства і тому позивач не був зобов`язаний надавати інформацію та документальне підтвердження відповідно до п.73.3 ст. 73 ПК України. Крім того, на думку апелянта, посилання у спірному наказі на доповідну записку заступника начальника управління аудиту відповідача як на підставу для проведення перевірки свідчить про необґрунтованість та безпідставність цього наказу.

Відповідач/ГУ ДФС в Одеській області, надав до апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, у якому зазначено про законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Відповідач зазначає, що в рамках вимог ч. 5 ст. 334 Митного кодексу України, Головним управлінням ДФС в Одеській області складено та направлено на адресу ТОВ ДЕВОПС лист-запит щодо надання інформації та копій документів від 15.01.2019 року № 603/10/15-32-14-10-07, однак, у відповідь на даний запит ТОВ ДЕВОПС листом від 05.02.2019 року № 05/2-1/15/19 повідомлено про відмову в наданні документів із посиланням на невідповідність надісланого запиту вимогам п. 73.3 ст. 73 Податкового кодексу України та постанови Кабінету Міністрів від 27.12.2010 року №1245. На думку відповідача, запит щодо надання інформації та копій документів складався у відповідності до вимог Податкового/Митного кодексу України. Посилаючись на положення пп. 1.2.2 п. 1.2 розділу І Методичних рекомендацій щодо порядку взаємодії між підрозділами органів державної фіскальної служби при організації, проведенні та реалізації матеріалів перевірок платників податків, затвердженого наказом Державної фіскальної служби від 31 липня 2014 року відповідач вказує, що посилання позивача на необґрунтованість зазначення доповідної записки від 12.02.2019 № 110/11/15-32-14-10-05 у наказі Головного управління ДФС в Одеській області від 19.02.2019 року № 1219, спростовуються визначеними вимогами законодавства. Крім того, на думку відповідача, посилання позивача на положення статті 81 Податкового кодексу України є недоречним, оскільки умови допуску посадових осіб органів доходів і зборів до проведення документальних (планових чи позапланових) виїзних перевірок та зустрічних звірок з питань митної справи затверджено у статті 349 Митного кодексу України.

Третя особа/ Національне антикорупційне бюро України надало до апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, у якому зазначено про законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Третя особа зазначає, що ДФС України було виявлено факти та/або отримано документальну інформацію, яка свідчить про порушення ТОВ ДЕВОПС вимог законодавства з питань державної митної справи. Листом ДФС України від 15.01.2019 № 784/5/99-99-14-04-02-16 Національне бюро поінформовано про те, що ГУ ДФС в Одеській області доручено вжити відповідних контрольно-перевірочних заходів у порядку, визначеному статтями 345-354 Митного кодексу України. Отже, внаслідок отримання органами державної фіскальної служби від Національного бюро вищевикладеної документальної інформації, у контролюючого органу виникла обґрунтована та законодавчо встановлена необхідність зі здійснення належного митного контролю. Третя особа вважає, що Митним кодексом України не передбачено вимог до письмового запиту щодо отримання документів та інформації, при цьому, у спірних правовідносинах не підлягає застосуванню стаття 73 Податкового кодексу України, а отже внаслідок ненадання запитуваної інформації та документального підтвердження, в ГУ ДФС в Одеській області виникло право на проведення позапланової перевірки згідно з нормами Митного кодексу України внаслідок безпідставної відмови з боку позивача.

До суду апеляційної інстанції також надійшли письмові пояснення Товариства з обмеженою відповідальністю ДЕВОПС , в яких апелянтом додатково зазначено, що ТОВ ДЕВОПС посилається не лише на ст. 349 Митного кодексу України, а й на ст. 81 Податкового кодексу України, відповідно підстави, що були визначені в наказі №1219 від 19.02.2019 р. є на думку апелянта неправомірними і, виходячи з цього наказ є незаконним. На думку апелянта, запит ГУ ДФС в Одеській області не відповідає принципам правової передбачуваності та правової визначеності, не відповідає п.10 Постанови Кабінету Міністрів України №1245 від 27.12.2010 року та п.п. 73.3 ст.73 Податкового кодексу України. Апелянт наголошує на тому, що перевірка була ініційована саме Національним антикорупційним бюро в рамках кримінального провадження. Апелянт також вважає, що вступ у справу третьої особи без самостійних вимог Національного антикорупційного бюро України є недоцільним та незаконним.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом апеляційної інстанції та вбачається з матеріалів справи, ТОВ ДЕВОПС зареєстровано 06.12.2016 року за №15561020000060703 та взято на облік Головним управлінням ДФС в Одеській області (а.с.17-18).

Основним видом економічної діяльності підприємства є оптова торгівля одягом і взуттям (код КВЕД 46.42) (а.с.17).

Як встановлено судом, на адресу Головного управління ДФС в Одеській області надійшов лист Державної фіскальної служби України від 14.01.2019 року №1101/7/99-99-14-04-02-17 (а.с.37-38), в якому податковому органу повідомлено, що за даними НАБУ певними українськими підприємствами, в 2016-2017 роках здійснювалось декларування імпортних товарів із заниженням їх митної вартості, і серед вказаного переліку підприємств наявне ТОВ ДЕВОПС .

Вказаним листом, з метою повноти нарахування та сплати податків і зборів, Головному управлінню ДФС в Одеській області доручено вжити відповідні контрольно-перевірочні заходи у порядку у порядку, визначеному статтями 345-354 Митного кодексу України на предмет правильності визначення митної вартості імпортованих товарів зазначеними суб`єктами ЗЕД.

На виконання листа Державної фіскальної служби України від 14.01.2019 року, Головним управлінням ДФС в Одеській області на адресу ТОВ ДЕВОПС направлено запит № 603/10/15-32-14-10-07 від 15.01.2019 року з проханням надати належним чином завірені копії митних декларацій та документів, що стали підставою для митного оформлення товару ввезеного в режимі імпорту на територію України, в тому числі: зовнішньоекономічні договори (контракти), специфікації, додатки до них, тощо, які стосуються поставки вказаних товарів та інші товарно-транспортні та комерційні документи; документи, які підтверджують вартість товару, що заявлена у митних деклараціях (у тому числі митні декларації країн відправлення); договори на страхування вантажів, що імпортувались; договори на перевезення вантажів; платіжні, банківські та бухгалтерські документи, що підтверджують факт оплати поставки імпортованих товарів (рах. 312, 632); статутні документи.

У відповідь на запит податкового органу, ТОВ ДЕВОПС листом від 05.02.2019 року № 05/2-1/15/19 надана відповідь, в якій товариство зазначає, що запит ГУ ДФС в Одеській області №603/10/15-32-14-10-07 від 15.01.2019 року не містить конкретної підстави для надсилання запиту, ні інформацію, що свідчить про виявлені контролюючим органом факти порушень та у зв`язку з тим, що отриманий запит не відповідає вимогам чинних нормативно-правових актів, ТОВ ДЕВОПС надасть запитувану інформацію та копії документів після належного оформлення контролюючим органом запиту відповідно до вимог чинного законодавства (а.с.40-41).

Заступником начальника ГУ ДФС в Одеській області Бондаренко А., на ім`я начальника ГУ ДФС в Одеській області складено доповідну записку, в якій заступником начальника повідомлено, що ТОВ ДЕВОПС у відповідь на запит ГУ ДФС в Одеській області № 603/10/15-32-14-10-07 від 15.01.2019 року не надано пояснень та відмовлено у наданні документів, а тому з вказаних підстав заступником начальника запропоновано призначити документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ ДЕВОПС щодо дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи за період з 01.01.2017 року по 31.12.2017 року відповідно до п.2 ч.7 ст.346 МК України (а.с.42).

Відповідно до вимог п.2 ч.7 ст.346 Митного кодексу України та на підставі доповідної записки заступника начальника ГУ ДФС в Одеській області Бондаренка А. від 12.02.2019 року №110/11/15-32-14-10-05, начальником ГУ ДФС в Одеській області 19.02.2019 року прийнято наказ №1219 про проведення документальної позапланової виїзної перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів при переміщенні через митний кордон України товарів ТОВ ДЕВОПС тривалістю 30 робочих днів з 25.02.2019 року (а.с.33).

Контролюючим органом з метою проведення перевірки на підставі наказу №1219, 20.02.2019 року видано посвідчення на право проведення перевірки за №1105/14-10 (а.с.34).

У зв`язку з відмовою ТОВ ДЕВОПС в допуску до проведення документальної позапланової виїзної перевірки дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи на підставі наказу №1219 від 19.02.2019 року, ГУ ДФС в Одеській області 25.02.2019 року складено акт відмови в допуску до проведення документальної позапланової виїзної перевірки дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи за №184/15-32-14-10-11/41005089 (а.с.35-36).

Екземпляр вказаного акту отримано представником ТОВ ДЕВОПС за довіреністю Вороніною Д.М. (а.с 36).

Вважаючи наказ ГУ ДФС в Одеській області №1219 від 19.02.2019 року таким, що порушує права ТОВ ДЕВОПС , позивач звернувся до суд з вказаним позовом.

Вирішуючи спірне питання, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що оскаржуваний наказ ГУ ДФС в Одеській області № 1219 від 19.02.2019 року відповідає вимогам абз.3 п.81.1 ст.81 Податкового кодексу України, а саме: в наказі зазначено дату його видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта, який перевіряється, адресу об`єкта, перевірка якого проводиться, мету, вид, підстави для проведення перевірки (п. 2 ч. 7 ст. 346 Митного кодексу України), дату початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Крім того, суд першої інстанції дійшов висновку, що запит від 15.01.2019 року № 606/10/15-32-14-10-07 (а.с.39) містив чітко визначену підставу його направлення, посилання на вимогу законодавства у відповідності до якої направлено запит: п. 5 ст. 334 Митного кодексу України; перелік документів, які пропонується надати. З огляду на вищевикладене, суд першої інстанції дійшов висновку, що адміністративний позов не належить до задоволення.

Вирішуючи дану справу в апеляційній інстанції, колегія суддів виходить з наступного.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України (далі - ПК України) контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Відповідно до ст.62 Податкового кодексу України, податковий контроль здійснюється шляхом: ведення обліку платників податків (п.п.62.1.1 п.62.1); інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючих органів (п.п.62.1.2 п.62.1); перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин (п.п.62.1.3 п.62.1).

Органи доходів і зборів мають право здійснювати митний контроль шляхом проведення документальних виїзних (планових або позапланових) та документальних невиїзних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи щодо:

1) правильності визначення бази оподаткування, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів;

2) обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг і звільнення від оподаткування;

3) правильності класифікації згідно з УКТ ЗЕД товарів, щодо яких проведено митне оформлення;

4) відповідності фактичного використання переміщених через митний кордон України товарів заявленій меті такого переміщення та/або відповідності фінансових і бухгалтерських документів, звітів, договорів (контрактів), калькуляцій, інших документів підприємства, що перевіряється, інформації, зазначеній у митній декларації, декларації митної вартості, за якими проведено митне оформлення товарів у відповідному митному режимі;

5) законності переміщення товарів через митний кордон України, у тому числі ввезення товарів на територію вільної митної зони або їх вивезення з цієї території.

В свою чергу, п.2 ч.7 ст. 346 Митного кодексу України (далі - МК України) передбачено, що документальною позаплановою виїзною перевіркою вважається перевірка підприємства, яка не передбачена планами роботи органу доходів і зборів і може проводитися, якщо виявлено факти або отримано документальну інформацію, які свідчать про порушення підприємством вимог законодавства з питань державної митної справи, якщо підприємство не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов`язковий письмовий запит органу доходів і зборів протягом 10 робочих днів з дня отримання такого запиту.

У відповідності до положень ч. 4-5 ст. 334 Митного кодексу України (далі - МК України), правоохоронні органи, фінансові установи та інші контролюючі органи України відповідно до законодавства на письмові запити органів доходів і зборів або з власної ініціативи інформують органи доходів і зборів про наявні відомості, необхідні для здійснення митного контролю.

Згідно пункту 7 частини 1 статті 336 МК України, митний контроль здійснюється безпосередньо посадовими особами органів доходів і зборів шляхом проведення документальних перевірок дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи, у тому числі своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів.

На підставі частин 1-3 статті 345 МК України, документальна перевірка - це сукупність заходів, за допомогою яких органи доходів і зборів переконуються у правильності заповнення митних декларацій, декларацій митної вартості та в достовірності зазначених у них даних, законності ввезення (пересилання) товарів на митну територію України або на територію вільної митної зони, вивезення (пересилання) товарів за межі митної території України або за межі території вільної митної зони, а також своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів.

Згідно з ч. 5 ст. 334 МК України, з метою здійснення митного контролю після випуску товарів органи доходів і зборів мають право направляти письмові запити та отримувати документи або їх засвідчені копії, інформацію (у тому числі в електронній формі), що стосуються переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, випуску товарів та їх використання на митній території України або за її межами.

Враховуючи викладені норми законодавства, суд апеляційної інстанції зазначає, що необхідними передумовами для проведення документальної позапланової перевірки у відповідності до положень ст. 346 МК України, є виявлення фактів або отримання документальної інформації, яка свідчить про порушення підприємством вимог законодавства з питань державної митної справи, а також ненадання підприємством пояснень та їх документальних підтверджень на обов`язковий письмовий запит органу доходів і зборів протягом 10 робочих днів з дня отримання такого запиту.

Так, як встановлено колегією суддів, на адресу Головного управління ДФС в Одеській області надійшов лист Державної фіскальної служби України від 14.01.2019 року №1101/7/99-99-14-04-02-17 (а.с.37-38), в якому податковому органу повідомлено, що за даними НАБУ певними українськими підприємствами, в 2016-2017 роках здійснювалось декларування імпортних товарів із заниженням їх митної вартості, і серед вказаного переліку підприємств наявне ТОВ ДЕВОПС .Вказаним листом, з метою повноти нарахування та сплати податків і зборів, Головному управлінню ДФС в Одеській області доручено вжити відповідні контрольно-перевірочні заходи у порядку у порядку, визначеному статтями 345-354 Митного кодексу України на предмет правильності визначення митної вартості імпортованих товарів зазначеними суб`єктами ЗЕД.

На виконання листа Державної фіскальної служби України від 14.01.2019 року, Головним управлінням ДФС в Одеській області на адресу ТОВ ДЕВОПС направлено запит № 603/10/15-32-14-10-07 від 15.01.2019 року з проханням надати належним чином завірені копії митних декларацій та документів, що стали підставою для митного оформлення товару ввезеного в режимі імпорту на територію України, в тому числі: зовнішньоекономічні договори (контракти), специфікації, додатки до них, тощо, які стосуються поставки вказаних товарів та інші товарно-транспортні та комерційні документи; документи, які підтверджують вартість товару, що заявлена у митних деклараціях (у тому числі митні декларації країн відправлення); договори на страхування вантажів, що імпортувались; договори на перевезення вантажів; платіжні, банківські та бухгалтерські документи, що підтверджують факт оплати поставки імпортованих товарів (рах. 312, 632); статутні документи.

У відповідь на запит податкового органу, ТОВ ДЕВОПС листом від 05.02.2019 року № 05/2-1/15/19 надана відповідь, в якій товариство зазначає, що запит ГУ ДФС в Одеській області №603/10/15-32-14-10-07 від 15.01.2019 року не містить конкретної підстави для надсилання запиту, ні інформацію, що свідчить про виявлені контролюючим органом факти порушень та у зв`язку з тим, що отриманий запит не відповідає вимогам чинних нормативно-правових актів, ТОВ ДЕВОПС надасть запитувану інформацію та копії документів після належного оформлення контролюючим органом запиту відповідно до вимог чинного законодавства (а.с.40-41).

Щодо доводів апеляційної скарги в частині невідповідності запиту Головного управління ДФС в Одеській області про надання інформації вимогам податкового законодавства колегія суддів зазначає наступне.

Так, порядок складання та оформлення запитів органами доходів і зборів врегульовано положеннями ПК України та Порядком періодичного подання інформації органам державної податкової служби та отримання інформації зазначеними органами за письмовим запитом, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №1245 від 27.12.2010 року (далі - Порядок №1245).

Положеннями підпункту 16.1.5 пункту 16.1 статті 16 ПК України передбачено, що платник податків зобов`язаний подавати на належним чином оформлену письмову вимогу контролюючих органів (у випадках, визначених законодавством) документи з обліку доходів, витрат та інших показників, пов`язаних із визначенням об`єктів оподаткування (податкових зобов`язань), первинні документи, регістри бухгалтерського обліку, фінансову звітність, інші документи, пов`язані з обчисленням та сплатою податків та зборів. У письмовій вимозі обов`язково зазначаються конкретний перелік документів, які повинен надати платник податків, та підстави для їх надання.

Згідно приписів пункту 73.3 статті 73 ПК України, контролюючі органи мають право звернутися до платників податків та інших суб`єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій, завдань, та її документального підтвердження. Такий запит підписується керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу і повинен містити:

1) підстави для надіслання запиту відповідно до цього пункту, із зазначенням інформації, яка це підтверджує;

2) перелік інформації, яка запитується, та перелік документів, які пропонується надати;

3) печатку контролюючого органу.

Пунктами 9, 10 Порядку №1245 визначено, що органи державної податкової служби мають право звернутися до суб`єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на органи державної податкової служби функцій, завдань, та документального підтвердження такої інформації. В окремих випадках зазначений запит може надсилатися з використанням засобів телекомунікаційного зв`язку з накладенням електронного цифрового підпису органу державної податкової служби.

У відповідності до вимог п.10 Порядку №1245 запит щодо отримання податкової інформації від платників податків та інших суб`єктів інформаційних відносин оформляється на бланку органу державної податкової служби та підписується керівником (заступником керівника) зазначеного органу. У запиті зазначаються: посилання на норми закону, відповідно до яких орган державної податкової служби має право на отримання такої інформації; підстави для надіслання запиту; опис інформації, що запитується, та в разі потреби перелік документів, що її підтверджують.

Відповідно до пункту 12 вказаного Порядку письмовий запит про подання інформації надсилається суб`єкту інформаційних відносин за наявності хоча б однієї з таких підстав: виявлення за результатами аналізу податкової інформації, отриманої в установленому законом порядку, фактів, які свідчать про порушення платником податків податкового, валютного законодавства, законодавства у сфері протидії легалізації (відмиванню) доходів, отриманих злочинним шляхом, та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, виникнення потреби у визначенні рівня звичайних цін на товари (роботи, послуги) під час проведення перевірок; виявлення недостовірності даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків; подання щодо платника податків скарги про ненадання таким платником податків податкової накладної покупцю або про порушення правил заповнення податкової накладної; проведення зустрічної звірки; в інших випадках, визначених Податковим кодексом України.

За змістом пункту 16 вказаного Порядку у разі коли запит складено з порушенням вимог, визначених у пунктах 9 і 10 цього Порядку, суб`єкт інформаційних відносин звільняється від обов`язку надавати відповідь на такий запит.

Дослідивши запит ГУ ДФС в Одеській області від 15.01.2019 року № 603/10/15-32-14-10-07, колегія суддів зазначає, що вказаний запит, який був надісланий на адресу позивача, відповідає вимогам п.73.3 ст.73 ПК України, Порядку №1245, а також нормам ст. 334 МК України. Запит містить фактичну підставу для його направлення (аналіз митних декларацій), правову підставу (ч.5 ст.334 МК України). Крім того, запит містив опис інформації, що запитується, перелік документів, що її підтверджують, був підписаний заступником керівника контролюючого органу та скріплений печаткою цього контролюючого органу.

Доводи апелянта, що у запиті повинні міститися підстави для надіслання запиту відповідно до цього пункту, із зазначенням інформації, яка це підтверджує, згідно вимог ст. 73 ПК України критично оцінюються колегією суддів, оскільки інформацію щодо можливого недотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи юридичними особами, які фігурують у кримінальних провадженнях, зокрема ТОВ ДЕВОПС , було отримано ДФС України та ГУ ДФС в Одеській області у тому числі від Національного антикорупційного бюро України на підставі отриманої інформації досудового слідства, право на розголошення якої, у відповідності до вимог ч.1 ст. 222 Кримінального процесуального кодексу України у контролюючого органу відсутнє, оскільки відомості досудового розслідування можна розголошувати лише з письмового дозволу слідчого або прокурора і в тому обсязі, в якому вони визнають можливим. При цьому, посилання апелянта на той факт, що при митному оформленні товарів декларантом були подані до митниці ДФС усі необхідні документи не звільняє його від обов`язку надавати відповідь на запит контролюючого органу.

При цьому колегія суддів зазначає, що окремі дефекти запиту про надання інформації не впливають на обов`язок позивача надати всю необхідну інформацію за запитом, оскільки відсутність або неповнота посилань на конкретні джерела отримання податкової інформації не повинні розглядатися як підстава для визнання запиту таким, що не відповідає вимогам пункту 73.3 Податкового кодексу України, та, як наслідок, бути підставою для визнання наказу про проведення податкової перевірки протиправним.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що за умови отримання податкової інформації, яка свідчить про порушення ТОВ ДЕВОПС вимог законодавства з питань державної митної справи, а також ненадання апелянтом пояснень та запитуваних документів на письмовий запит органу доходів і зборів протягом 10 робочих днів з дня отримання такого запиту, відповідачем було правомірно прийнято рішення про наявність підстав для проведення документальної позапланової перевірки.

Щодо доводів апеляційної скарги в частині протиправності наказу ГУ ДФС в Одеській області №1905 від 15.03.2019 року колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до вимог п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Відповідно до положень пп.75.1.2 п.75.1 ст.73 ПК України, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об`єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Відповідно до вимог п.78.4 ст.78 ПК України, про проведення документальної позапланової перевірки керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Відповідно до вимог ч.1 ст.349 МК України, посадові особи органу доходів і зборів мають право приступити до проведення документальної (планової чи позапланової) виїзної перевірки декларанта чи зустрічної звірки на підприємстві за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення керівнику відповідного підприємства або уповноваженій ним особі під розписку посвідчення на право проведення перевірки, в якому зазначаються дата його видачі, назва органу доходів і зборів, мета проведення перевірки, вид (планова чи позапланова) та підстави її проведення, дати початку та закінчення перевірки, посади, спеціальні звання та прізвища посадових осіб органу доходів і зборів, які проводитимуть перевірку, пред`явлення службових посвідчень зазначених осіб, а також надання копії наказу органу доходів і зборів про проведення перевірки.

При цьому вимоги щодо змісту наказу передбачені абз. 3 п. 81.1 ст. 81 ПК України, відповідно до яких в наказі зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу.

Проаналізувавши спірний наказ ГУ ДФС в Одеській області про проведення документальної позапланової перевірки ТОВ ДЕВОПС №1219 від 19.02.2019 року, колегія суддів дійшла висновку, що останній містить: дату видачі; найменування контролюючого органу; найменування та реквізити суб`єкта; адреса об`єкта; мета перевірки - перевірка своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів при переміщенні через митний кордон України товарів ТОВ ДЕВОПС за митними деклараціями за період з 01.01.2017 року по 31.12.2017 року; підстави для проведення перевірки, визначені п. 2 ч. 7 ст. 346 МК України; дата початку перевірки; тривалість перевірки, що відповідає вимогам чинного законодавства.

Колегія суддів критично оцінює доводи апелянта, що перевірка була ініційована саме Національним антикорупційним бюро в рамках кримінального провадження, оскільки в оскаржуваному наказі чітко зазначено правові підстави для проведення перевірки - п. 2 ч. 7 ст. 346 МК України, а отже перевірка не проводилась відповідно до кримінального процесуального закону, що виключає обґрунтованість посилань апелянта на положення ч.10 ст. 346 МК України. Суд апеляційної інстанції наголошує, що листом Державної фіскальної служби України від 14.01.2019 року №1101/7/99-99-14-04-02-17 ГУ ДФС в Одеській області доручено вжити відповідні контрольно-перевірочні заходи у порядку у порядку, визначеному статтями 345-354 Митного кодексу України на предмет правильності визначення митної вартості імпортованих товарів зазначеними суб`єктами ЗЕД, зокрема апелянтом, разом з тим вказані обставини помилково розцінюються апелянтом як доручення в рамках кримінального провадження.

Щодо посилань апелянта на необґрунтованість зазначення доповідної записки від 12.02.2019 року №110/11/15-32-14-10-05 у наказі ГУ ДФС в Одеській області від №1219 від 19.02.2019 року колегія суддів зазначає, що у відповідності до пп. 1.2.2 п. 1.2 розділу І Методичних рекомендацій щодо порядку взаємодії між підрозділами органів державної фіскальної служби при організації, проведенні та реалізації матеріалів перевірок платників податків, затвердженого наказом Державної фіскальної служби від 31 липня 2014 року № 22 (зі змінами та доповненнями), при організації проведення документальної позапланової (крім перевірок, визначених у підпункті 1.2.3 цього пункту) або фактичної перевірки обґрунтовані пропозиції щодо необхідності її проведення оформлюються доповідною запискою (висновком) за підписом керівника відповідного структурного підрозділу, який має інформацію, що може слугувати підставою для проведення документальної позапланової або фактичної перевірки відповідно до чинного законодавства. Доповідна записка (висновок) надається на розгляд керівника (його заступника або уповноваженої особи) органу ДФС, який приймає рішення про доцільність проведення такої перевірки та визначає підрозділ, який буде здійснювати (очолювати) цю перевірку, відповідати за її організацію, у тому числі направлення повідомлення до Інформаційно-аналітичної групи, координацію дій залучених до перевірки працівників інших структурних підрозділів та органів ДФС, а також реалізацію матеріалів перевірки.

В свою чергу окремі дефекти оформлення наказу про призначення перевірки не повинні розглядатися як підстава для визнання наказу протиправним, якщо зі змісту такого наказу можна ідентифікувати передбачену законодавством фактичну підставу для призначення відповідної перевірки. ПК України та МК України не передбачено необхідності зазначати в наказі про проведення перевірки інформації, що свідчить про можливі порушення з боку позивача вимог законодавства, натомість наказ про проведення перевірки №1219 від 19.02.2019 року містить вказівку на підставу проведення перевірки - п.2 ч.7 ст.346 Митного кодексу України.

При цьому колегія суддів враховує висновки щодо застосування норм права, викладені зокрема у постанові Верховного Суду від 05.03.2019 року по справі №813/4376/17.

Відповідно до положень ч.5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Щодо аргументів апелянта про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, яке полягало у залученні до участі у справі Національного антикорупційного бюро України в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору колегія суддів зазначає наступне.

У відповідності до положень ч.2 ст. 317 КАС України, порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

У відповідності до положень ч.3 ст.317 КАС України, порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення суду, якщо: 1) справу розглянуто неповноважним складом суду; 2) в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід, і підстави його відводу визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованими; 3) справу розглянуто адміністративним судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою; 4) суд прийняв рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, які не були залучені до участі у справі; 5) судове рішення не підписано будь-ким із суддів або підписано не тими суддями, які зазначені у судовому рішенні; 6) судове рішення ухвалено суддями, які не входили до складу колегії, що розглядала справу; 7) суд розглянув за правилами спрощеного позовного провадження справу, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження.

Враховуючи викладене, колегія суддів зазначає, що наведені доводи апелянта не заслуговують на увагу, оскільки жодним чином не спростовують обґрунтованості рішення суду попередньої інстанції, яке є предметом апеляційного оскарження, при цьому порушень норм процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення даної справи у розумінні ч.2 ст. 317 КАС України судом апеляційної інстанції під час розгляду апеляційної скарги встановлено не було. Крім того, колегія суддів звертає увагу, що не було також встановлено порушень норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення суду у розумінні ч.3 ст.317 КАС України.

Разом з тим, посилання апелянта на рішення Конституційного Суду від 05.06.2019 року є неспроможними, адже вказаним рішенням визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення пункту 13 частини першої статті 17 Закону України "Про Національне антикорупційне бюро України" від 14 жовтня 2014 року № 1698-VII, відповідно до якого Національному антикорупційному бюро України надається право "за наявності підстав, передбачених законом, подавати до суду позови про визнання недійсними угод у порядку, встановленому законодавством України", оскільки вказане рішення не стосується предмету спору у даній адміністративній справі.

Оцінюючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів виходить з того, що судом першої інстанції було надано належну правову оцінку доводам, викладеним у позовній заяві, а також наведеним сторонами під час судового розгляду справи. Жодних нових доводів, які б доводили порушення норм матеріального або процесуального права при винесенні оскаржуваного судового рішення, в апеляційній скарзі не зазначено.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення про відсутність підстав для задоволення позову ТОВ ДЕВОПС у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Відповідно до положень статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладені обставини та з огляду на наведені положення законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 292, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ДЕВОПС на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 27 травня 2019 року - залишити без задоволення.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 27 травня 2019 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ДЕВОПС до Головного управління ДФС в Одеській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Національне антикорупційне бюро України про визнання протиправним та скасування наказу №1219 від 19.02.2019 р. - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду.

Головуючий суддя: М.П. Коваль

Суддя: О.О. Димерлій

Суддя: О. В. Єщенко