Рішення

від 20.06.2019 по справі 751/5350/17

НОВОЗАВОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЧЕРНІГОВА

Справа №751/5350/17

Провадження №2/751/316/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 червня 2019 року місто Чернігів

Н о в о з а в о д с ь к и й р а й о н н и й с у д м і с т а Ч е р н і г о в а

в складі: головуючого - судді Овсієнко Ю. К.

за участю секретаря Ващиліна Т.В.,

представника позивача за первісним позовом - ОСОБА_1 ,

представника відповідача за первісним позовом - ОСОБА_2 ,

представника третьої особи ПрАТ КГХ Новий Чернігів - Юрченка Є.Є,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , треті особи: ПрАТ КГХ Новий Чернігів , ПрАТ ІК Ромекс-Інвест та СП ТОВ Драгон Капітал , про звернення стягнення на предмет застави за договором застави цінних паперів та зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про визнання договорів позики та застави недійсними,-

встановив:

21.08.2017 року ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_4 , в якому просить: на виконання Договору застави від 03.12.2015р., посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Паракудою І.М. та зареєстрованого в реєстрі за № 1565 і часткового задоволення майнових вимог, звернути стягнення за заставною вартістю в сумі 434 280 грн. на предмет застави, яким є пакет цінних паперів в кількості 43 428 шт., код цінних паперів НОМЕР_5, що складають частку у розмірі 9,9750% у статутному капіталі емітента ПрАТ КГХ НОВИЙ ЧЕРНІГІВ (код ЄДРПОУ 03565642), і який належить на праві власності ОСОБА_4 , шляхом списання із рахунку в цінних паперах депозитарний код рахунку НОМЕР_6 депозитарної установи ПрАТ ІК Ромекс-Інвест (код ЄДРПОУ 23725243) та зарахування цих цінних паперів на рахунок НОМЕР_1 в депозитарній установі СП ТОВ Драгон Капітал (код ЄДРПОУ 30965875), який належить ОСОБА_3 .

Свої вимоги мотивує тим, що 01 вересня 2015 року між нею та ОСОБА_4 було укладено Договір позики на суму 434280 грн. 00 коп. із строком повернення її до 01 січня 2016 року.

03 грудня 2015 року між ними також було укладено Договір застави для забезпечення виконання зобов`язання за наведеним договором позики, який посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Паракудою І.М. та зареєстровано в Реєстрі за № 1565.

Згідно п. 1.3 вказаного Договору застави предметом застави є пакет цінних паперів, а саме іменні, прості, в бездокументарній формі акції, в кількості 43428 шт., код цінних паперів НОМЕР_5, депозитарний код рахунку НОМЕР_6, номінальною вартістю 10 грн. 00 коп., що складають частку у розмірі 9,9750% у статутному капіталі емітента ПрАТ КГХ НОВИИ ЧЕРНІГІВ (код ЄДРПОУ 03565642).

Пояснює, що відповідач зобов`язувався повернути позику у визначений строк, однак своє зобов`язання не виконав та не дотримався вимог укладених між ними правочинів.

Вказує, що на мої прохання та звернення до нього відповідач невиконання договору пояснює відсутністю коштів на даний час та можливого виконання його в майбутньому.

На даний час згідно розрахунку заборгованість відповідача, враховуючи штрафні санкції та інфляційні втрати разом становить 753343 грн. 06 коп.

У зв`язку із порушенням її майнових прав, позивач змушена звернутися із позовом до суду.

Ухвалою суду від 19 жовтня 2017 року прийнято до спільного розгляду з первісним позовом зустрічний позов ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про визнання договорів позики та застави недійсними, в якій просить: договір позики вчинений 01.09.2015 р. ОСОБА_3 та ОСОБА_4 визнати недійсним; договір застави простих іменних акції ПрАТ КГХ Новий Чернігів в кількості 43428 шт. номінальною вартістю 10 грн. кожна, які належать на праві власності ОСОБА_4 , вчинений 03.12.2015 р. ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Паракудою І.М. та зареєстрований в Реєстрі за №1565 визнати недійсним.

Вимоги зустрічного позову обґрунтовуються тим, що ОСОБА_4 в грудні 2015 року підписав зазначені договори позики та застави у присутності нотаріуса Київського міського нотаріального округу Паракуди І.М., але за відсутності ОСОБА_3 . Відповідач за зустрічним позовом в той день була у відрядженні за межами м. Києва. Тому укладення цих угод фактично було відкладено до її повернення з відрядження. Саме тому кошти в сумі 434280,00 грн. ОСОБА_4 не отримував в борг від ОСОБА_3 , про що свідчить відсутність його розписки про отримання цих коштів.

Після повернення ОСОБА_3 з відрядження, між сторонами було укладено інший договір. До моменту одержання первісного позову ОСОБА_4 навіть не здогадувався про те, що договір позики від 01.09.2015 р. та договір застави від 03.12.2015 р. також було підписано ОСОБА_3 . Жодного разу позивач за зустрічним позовом не отримував від неї будь-яких звернень з проханням повернути борг відповідно до спірного договору позики. Це підтверджується тим, що до первісного позову не додано жодної копії листа позичальника з вимогою до боржника повернути борг.

Отже, спірний договір позики від 01.09.2015 р. було вчинено між позивачем та відповідачем у даній справі під впливом обману. Згідно ст.230 ЦК України, такий правочин визнається судом недійсним.

Оскільки, договір позики є недійсним, то і договір від 03.12.2015 р. про заставу простих іменних акції ПрАТ КГХ Новий Чернігів в кількості 43428 шт. номінальною вартістю 10 грн. кожна, які належать на праві власності ОСОБА_4 , є також є недійсним і повинен бути визнаний судом недійсним.

Ухвалою суду від 28 листопада 2017 року залучено до участі у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про звернення стягнення на предмет застави за договором застави цінних паперів та зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про визнання договорів позики та застави недійсними в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача за первісним позовом: ПрАТ КГХ Новий Чернігів , ПрАТ ІК Ромекс-Інвест та СП ТОВ Драгон Капітал .

У судовому засіданні представник позивача за первісним позовом первісний позов підтримав та просив його задовольнити з підстав, зазначених у позовній заяві. В задоволенні зустрічного позову просив відмовити.

Представник відповідача за зустрічним позовом в задоволенні первісного позову просив відмовити. Зустрічний позов просив задовольнити. В своїх поясненнях посилався на обставини, викладені у зустрічній позовній заяві.

Представник третьої особи ПрАТ КГХ Новий Чернігів у судовому засіданні щодо вирішення справи поклався на розсуд суду.

Представники третіх осіб ПрАТ ІК Ромекс-Інвест та СП ТОВ Драгон Капітал в судове засідання не з`явились. Про час та місце його проведення повідомлялись у встановленому порядку.

Судом в якості свідків було допитано відповідача за первісним позовом ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .

Свідок - відповідач за первісним позовом ОСОБА_4 , пояснив, що вони приїхали до ОСОБА_3 в м. Київ, а потім поїхали до нотаріальної контори. Пояснив, що він без окулярів не бачить. ОСОБА_5 підписав папери, гроші у ОСОБА_3 не брав. Вони приїхали взяти у неї гроші у борг, її не було, вона сказала залишити документи у нотаріуса. Він підписав, не читав. ОСОБА_5 йому сказав, що довіряє ОСОБА_3 . У нотаріуса він був два рази.

Свідок ОСОБА_5 пояснив, що у грудні 2015 року домовились з ОСОБА_3 про позику, розмір позики вже не пам`ятає. Вони з ОСОБА_4 приїхали до нотаріуса в Київ, ОСОБА_3 не було. Вони підписали папери. ОСОБА_3 сказала, що приїде з понеділка і розбереться з цим. ОСОБА_6 підписав два договори в один день - і позики і застави. ОСОБА_4 вказані договори не читав, а він йому читав.

Вислухавши пояснення учасників, показання свідків, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що 01 вересня 2015 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 укладено договір позики на суму 434280 грн. 00 коп. із строком повернення її до 01 січня 2016 року (п. 1 та 2 Договору) (а.с. 14-15).

03 грудня 2015 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 було укладено договір застави для забезпечення виконання зобов`язання за договором позики, укладеним 01 вересня 2015 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 (п. 1.1 Договору застави), який посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Паракудою І.М. та зареєстровано в Реєстрі за № 1565 (а.с. 16-18).

Згідно п. 1.3 вказаного Договору застави предметом застави є пакет цінних паперів, а саме іменні, прості, в бездокументарній формі акції, в кількості 43 428 шт. (сорок три тисячі чотириста двадцять вісім штук), код цінних паперів НОМЕР_5, депозитарний код рахунку НОМЕР_6, номінальною вартістю 10 грн. (десять гривень 00 коп.), що складають частку у розмірі 9,9750% у статутному капіталі емітента ПрАТ КГХ НОВИИ ЧЕРНІГІВ (код ЄДРПОУ 03565642), загальною номінальною вартістю 434280,00 грн.

Відповідач за первісним позовом зобов`язувався повернути позику у визначений строк, однак зобов`язання не виконав та не дотримався вимог укладених договорів.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Стаття 627 ЦК України передбачає, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з вимогами ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позичальникові таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Частина перша статті 1049 ЦК України передбачає, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов`язаний сплатити неустойку відповідно до ст.ст. 549, 552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу (ч. 1 ст. 1050 ЦК України).

Згідно із ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися, в тому числі, заставою.

Наявність судового рішення про стягнення з божника на користь кредитора заборгованості за кредитним договором не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум боргу шляхом звернення стягнення на передане боржником в заставу чи іпотеку майно.

Згідно ст. 4 Закону України Про заставу - предметом застави може бути майно та майнові права. Предметом застави може бути майно, яке відповідно до законодавства України може бути відчужено заставодавцем та на нього може бути звернено стягнення.

Статтею 11 Закону України Про заставу визначено, що заставодавцем при заставі майна може бути його власник, який має право відчужувати заставлене майно на підставах, передбачених законом, а також особа, якій власник у встановленому порядку передав майно і право застави на це майно.

У договорі застави визначаються суть, розмір та строк виконання зобов`язання, забезпеченого заставою, опис предмета застави, а також інші умови, відносно яких за заявою однієї із сторін повинна бути досягнута угода. Опис предмета застави в договорі застави може бути поданий у загальній формі (вказівка на вид заставленого майна тощо), що регулюється ст.12 Закону України Про заставу та ст. 584 ЦК України.

Згідно ст.13 Закону та ст. 547 ЦК України - договір застави повинен бути укладений у письмовій формі.

Усі зазначені вимоги додержані позивачем та відповідачем при укладенні вказаного вище Договору застави від 03.12.2015 р.

В силу застави, згідно зі статтею 572 ЦК України, кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов`язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленного майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом.

Частинами першою та сьомою статті 20 Закону України Про заставу передбачено, що заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов`язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором. Реалізація заставленого майна, на яке звернено стягнення, провадиться державним виконавцем на підставі виконавчого листа суду або наказу господарського суду, або виконавчого напису нотаріусів у встановленому порядку, якщо інше не передбачено цим Законом чи договором.

Звернення стягнення на предмет застави відповідно до статті 590 ЦК України здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом.

Особливості звернення стягнення на рухоме майно, що є предметом застави, визначені ст.ст. 24 - 33 Закону Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень . Частина 1 ст. 26 вказаного Закону встановлює наступні способи позасудового звернення стягнення на предмет застави, право на вибір одного з яких має обтяжувач: 1) передача рухомого майна, що є предметом забезпечувального обтяження, у власність обтяжувача в рахунок виконання забезпеченого обтяженням зобов`язання в порядку, встановленому цим Законом; 2) продаж обтяжувачем предмета забезпечувального обтяження шляхом укладення договору купівлі-продажу з іншою особою-покупцем або на публічних торгах; 3) відступлення обтяжувачу права задоволення забезпеченої обтяженням вимоги у разі, якщо предметом забезпечувального обтяження є право грошової вимоги; 4) переказ обтяжувачу відповідної грошової суми, у тому числі в порядку договірного списання, у разі, якщо предметом забезпечувального обтяження є гроші або цінні папери.

Частина 2 статті 26 даного Закону визначає, що, якщо інше не встановлено законом або договором, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов`язання не буде виконано у встановлений строк (термін). Це правило є ідентичним тому, що міститься у ч. 1 ст. 20 Закону Про заставу . Про це також зазначає ст. 589 ЦК України, в якій вказано, що заставодержатель набуває право звернути стягнення саме внаслідок невиконання (неналежного виконання) боржником зобов`язання, забезпеченого заставою, а не тільки внаслідок прострочення виконання.

Згідно п. 4.3 Договору застави від 03.12.2015 року звернення стягнення та реалізація Предмету застави відбувається способом визначеним Заставодержателем, в тому числі, але не виключно на підставі рішення суду або третейського суду, на підставі виконавчого напису нотаріуса або у позасудовому порядку.

Згідно зі статтею 25 Закону України Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження в рішенні суду зазначається спосіб реалізації предмета забезпечувального обтяження шляхом проведення публічних торгів або із застосуванням однієї з процедур, передбачених статтею 26 цього Закону, положеннями якої передбачено такий спосіб звернення стягнення на предмет застави як продаж обтяжувачем предмета забезпечувального обтяження шляхом укладення договору купівлі-продажу з іншою особою-покупцем.

Згідно ст. 33 Закону України Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень у разі якщо предметом забезпечувального обтяження є пайові цінні папери, боргові цінні папери, строк платежу за якими не настав, та/або похідні цінні папери бездокументарної форми існування (права на них та права за ними), задоволення забезпеченої обтяженням вимоги обтяжувача здійснюється шляхом списання цінних паперів (прав на цінні папери та прав за цінними паперами) з рахунка у цінних паперах боржника та зарахування цих цінних паперів (прав на цінні папери та прав за цінними паперами) на рахунок у цінних паперах обтяжувача та/або шляхом переказу цінних паперів (прав на цінні папери та прав за цінними паперами) з рахунка у цінних паперах боржника на рахунок у цінних паперах обтяжувача в кількості, достатній для повного задоволення вимоги обтяжувача, на підставі вимоги обтяжувача, та/або шляхом проведення інших аналогічних операцій відповідно до законодавства про депозитарну систему України.

З цією метою у правочині, на підставі якого виникає обтяження, для задоволення забезпеченої обтяженням вимоги обтяжувача шляхом проведення зазначених операцій сторони повинні встановити таку можливість та погодити порядок визначення вартості цінних паперів (прав на цінні папери та прав за цінними паперами). Обтяжувач, який звертає стягнення на такий предмет обтяження, зобов`язаний надіслати повідомлення про це боржнику та іншим обтяжувачам, на користь яких встановлено зареєстроване обтяження відповідного рухомого майна.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку про те, що актами цивільного законодавства України надано право сторонам договору самим обирати спосіб та порядок врегулювання спірних питань щодо виконання умов договору, зокрема заставодержатель має право на власний розсуд обрати спосіб звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, у тому числі і продаж обтяжувачем предмета забезпечувального обтяження шляхом укладення договору купівлі-продажу з іншою особою-покупцем або на публічних торгах.

Проте у змісті укладеного договору застави сторони не передбачили вищенаведений порядок, і таким чином ОСОБА_3 звертається до суду з цим позовом.

Вище наведене свідчить про обґрунтованість первісного позову, що є підставою для його задоволення.

Що стосується вимог зустрічного позову, то слід зазначити наступне.

Згідно ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

За правилом, передбаченим ч. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до п. 7 постанови Пленуму Верховного суду України №9 від 6 листопада 2009 року Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними , правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.

Згідно роз`яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених в п.8 постанови № 9 від 6 листопада 2009 року Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК, саме на момент вчинення правочину. Не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено.

У відповідності до п. 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 9 Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними помилка внаслідок власного недбальства, незнання закону чи неправильного його тлумачення однією зі сторін не є підставою для визнання правочину недійсним.

Стаття 129 Конституції України передбачає, що одними з основних засад судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні питань щодо його цивільних прав і обов`язків або встановленні обґрунтованості будь якого кримінального обвинувачення, висунутого проти нього, має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Положеннями ч.ч. 1 - 3 ст. 12 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Підписуючи оспорювані договори, ОСОБА_4 діяв як особа, яка мала необхідний обсяг цивільної дієздатності, мав вільне волевиявлення, він діяв у відповідності до внутрішньої волі і повністю погодився з умовами договору як у момент підписання, так у подальшому, не висловлюючи своєї незгоди з умовами договорів.

На момент укладення договорів ОСОБА_4 не вважав положення договорів позики та застави неправомірними та незаконними, такими, що порушують його права, а якщо б вважав, то міг б від підписання даних договорів відмовитися або здійснити інші заходи, направлені на недопущення порушення власних прав та інтересів. Проте, цього не було зроблено.

На переконання суду, при укладенні умов спірних договорів ОСОБА_4 діяв вільно та виходив виключно з власних інтересів, рішення про вибір ОСОБА_3 в якості контрагента та про вступ із нею у договірні відносини прийняв на власний розсуд.

Належних доказів на підтвердження укладених договорів позики та застави під впливом обману позивачем за зустрічним позовом суду не надано.

Тому суд приходить до висновку, що в задоволенні зустрічного позову слід відмовити повністю.

Суд не приймає до уваги свідчення ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , про те, що грошові кошти, що були предметом укладеного договору позики від 01.09.2015 року, від ОСОБА_3 не отримувались, виходячи з приписів ч. 2 ст. 1051 ЦК України. До того ж слід врахувати, що п. 1 укладеного договору позики від 01.09.2015 року містить положення про те, що факт підписання договору позичальником буде свідчити про отримання ним усієї вказаної у договорі грошової суми та про відсутність будь-яких претензій, які б стосувалися цього питання до позикодавця.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 76-82, 141, 258, 259, 263-265, 268 ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

Первісний позов ОСОБА_3 - задовольнити.

На виконання Договору застави від 03.12.2015 р., посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Паракудою І.М. та зареєстрованого в Реєстрі за № 1565 і часткового задоволення майнових вимог, звернути стягнення за заставною вартістю в сумі 434280 грн. 00 коп. (чотириста тридцять чотири тисячі двісті вісімдесят гривень 00 коп.) на предмет застави, яким є пакет цінних паперів, а саме іменні, прості, в бездокументарній формі акції, в кількості 43428 шт. (сорок три тисячі чотириста двадцять вісім штук), код цінних паперів НОМЕР_5, що складають частку у розмірі 9,9750% у статутному капіталі емітента ПрАТ КГХ НОВИЙ ЧЕРНІГІВ (код ЄДРПОУ 03565642), і який належить на праві власності ОСОБА_4 (дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ), шляхом списання із рахунку в цінних паперах депозитарний код рахунку НОМЕР_6 депозитарної установи ПрАТ ІК Ромекс-Інвест (код ЄДРПОУ 23725243) та зарахування цих цінних паперів на рахунок 402107 НОМЕР_3 в депозитарній установі СП ТОВ Драгон Капітал (код ЄДРПОУ 30965875), який належить ОСОБА_3 (дата народження ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце проживання АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 ).

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_4 - відмовити повністю.

Рішення може бути оскаржено до Чернігівського апеляційного суду через Новозаводський районний суд міста Чернігова шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий - суддя Ю. К. Овсієнко