Постанова

від 05.08.2019 по справі 910/16492/18

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" серпня 2019 р. Справа№ 910/16492/18

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Агрикової О.В.

суддів: Тарасенко К.В.

Чорногуза М.Г.

Секретар судового засідання: Мельничук О.С.,

за участю представників сторін:

від позивача - Старовойтова Д.А.,

від відповідача - Власенко І.О.,

від третьої особи 1 - Машкова С.О. ,

від третьої особи 2 - Онопченко М.С. ,

від третьої особи 3 - не з`явились,

від третьої особи 4 - не з`явились,

вільний слухач - ОСОБА_3,

розглянувши апеляційні скарги

Приватного акціонерного товариства "Вищий навчальний заклад "Міжрегіональна академія управління персоналом" та Київської міської ради

на рішення Господарського суду міста Києва від 07.03.2019 (повний текст рішення складено 21.03.2019)

у справі №910/16492/18 (суддя Бойко Р.В.)

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-дослідний центр "Нафтохім"

до Київської міської ради

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача:

1. Приватне акціонерне товариство "Вищий навчальний заклад "Міжрегіональна академія управління персоналом"

2. Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

3. Товариство з обмеженою відповідальністю "Учбово-виробничий центр "ІТА"

4. Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бойко Олег Володимирович

про визнання недійсним та скасування рішень, -

ВСТАНОВИВ:

У 2018 році Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-дослідний центр "Нафтохім" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Київської міської ради про визнання недійсним та скасування рішень, а саме:

- визнання недійсним і скасування рішення Київської міської ради №995/5059 від 26.06.2018 "Про визнання таким, що втратив чинність, пункту 5 рішення Київської міської ради від 05.07.2001 №380/1356 "Про надання і вилучення земельних ділянок" із змінами, внесеними згідно з пунктом 4 рішення Київської міської ради від 10.07.2003 №657/817 "Про внесення змін до рішень Київської міської ради";

- визнання недійсним і скасування рішення Київської міської ради "Про передачу приватному акціонерному товариству "Вищий навчальний заклад "Міжрегіональна академія управління персоналом" земельної ділянки для експлуатації будівлі трансформаторної підстанції (ТП-4706) та озеленення прилеглої території на АДРЕСА_3 у Голосіївському районі в м. Києві".

14.02.2019 року через відділ діловодства суду першої інстанції представником позивача було подано заяву про зменшення розміру позовних вимог, у відповідності до якої з огляду на відсутність факту прийняття Київською міською радою рішення про передачу Приватному акціонерному товариству "Вищий навчальний заклад "Міжрегіональна академія управління персоналом" земельної ділянки для експлуатації будівлі трансформаторної підстанції (ТП-4706) та озеленення прилеглої території на АДРЕСА_3 у Голосіївському районі в м. Києві, позивач просив розглянути позов лише в частині визнання недійсним і скасування рішення Київської міської ради №995/5059 від 26.06.2018 "Про визнання таким, що втратив чинність, пункту 5 рішення Київської міської ради від 05.07.2001 №380/1356 "Про надання і вилучення земельних ділянок" із змінами, внесеними згідно з пунктом 4 рішення Київської міської ради від 10.07.2003 №657/817 "Про внесення змін до рішень Київської міської ради".

14.12.2019 року протокольною ухвалою господарського суду міста Києва вказану заяву позивача було прийнято до розгляду, у зв`язку з чим предметом вирішення спору у справі №910/16492/18 стала вимога Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-дослідний центр "Нафтохім" до Київської міської ради про визнання недійсним і скасування рішення Київської міської ради №995/5059 від 26.06.2018 "Про визнання таким, що втратив чинність, пункту 5 рішення Київської міської ради від 05.07.2001 №380/1356 "Про надання і вилучення земельних ділянок" із змінами, внесеними згідно з пунктом 4 рішення Київської міської ради від 10.07.2003 №657/817 "Про внесення змін до рішень Київської міської ради".

Позов обґрунтований тим, що оскаржуване рішення відповідача було прийнято з порушенням визначеного законодавством порядку та з перевищенням наданих Київській міській раді повноважень, а також, за наслідками реєстрації права власності на будівлю трансформаторної підстанції (ТП-4706) на підставі підроблених документів, що зумовило порушення набутих позивачем прав на отримання в користування земельної ділянки, яка розташована за адресою: АДРЕСА_3 , у зв`язку з чим останній вказує на наявність правових підстав для визнання їх недійсними та скасування.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 07.03.2019 року, позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-дослідний центр "Нафтохім" у справі №910/16492/18 задоволено частково. Визнано недійсним рішення Київської міської ради I сесія VIII скликання від 26.06.2018 №995/5059 "Про визнання таким, що втратив чинність, пункту 5 рішення Київської міської ради від 05.07.2001 №380/1356 "Про надання і вилучення земельних ділянок" із змінами, внесеними згідно з пунктом 4 рішення Київської міської ради від 10.07.2003 №657/817 "Про внесення змін до рішень Київської міської ради". Присуджено до стягнення з Київської міської ради на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-дослідний центр "Нафтохім" судовий збір у розмірі 1 762 грн.

В іншій частині позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що в спірних правовідносинах судом не встановлено обставин наявності протиправної поведінки чи бездіяльності з боку позивача щодо отримання в оренду спірної земельної ділянки згідно Рішення №380/1356, адже матеріалами справи підтверджується виконання останнім визначених умов укладення відповідного договору, таким чином правові підстави для визнання Рішення №380/1356 згідно Рішення №995/5059 таким, що втратило чинність, відсутні, що свідчить про незаконність відповідних дій Київської міської ради та наявність правових підстав для визнання його недійсним.

Не погодившись із прийнятим рішенням, Приватне акціонерне товариство "Вищий навчальний заклад "Міжрегіональна академія управління персоналом" подало до Північного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 07.03.2019 та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-дослідний центр "Нафтохім" відмовити повністю.

Вимоги та доводи апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства "Вищий навчальний заклад "Міжрегіональна академія управління персоналом" мотивовані тим, що рішення суду першої інстанції прийняте з порушенням норм процесуального та матеріального права. Зокрема на думку скаржника місцевим господарським судом порушено норми процесуального права шляхом долучення до матеріалів справи копії супровідного листа від 30.03.2007 року та проекту договору оренди земельної ділянки. Крім того, апелянт зазначає, що з 05.07.2001 року позивачем так і не укладено договору оренди землі, що і було підставою скасування рішення №380/1356 "Про надання і вилучення земельних ділянок".

Також, не погодившись із прийнятим рішенням Київська міська рада подала до Північного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 07.03.2019 та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-дослідний центр "Нафтохім" відмовити повністю.

Вимоги та доводи апеляційної скарги Київської міської ради мотивовані тим, що судом першої інстанції не враховано норми права, які визначають виключне право органу місцевого самоврядування розпоряджатися земельними ділянками комунальної власності на підставі та в межах закону. Також скаржник зазначає, що суд першої інстанції не застосував норми закону, які дозволяють власнику майна розпоряджатися своєю власністю на власний розсуд в межах закону. Крім того, апелянт звертає увагу, що на позивача було покладено обов`язок оформлення договору оренди земельної ділянки протягом місяця з моменту прийняття цього рішення, а також звертає увагу, що технічний звіт на який посилається позивач, як на доказ вчинення ним необхідних дій щодо отримання земельної ділянки в користування, виготовлений ще до прийняття рішення №380/1356"Про надання і вилучення земельних ділянок".

Згідно з витягом з протоколу передачі судової справи раніше визначеному головуючому судді від 15.04.2019 року сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Агрикова О.В., судді Чорногуз М.Г., Хрипун О.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.04.2019 року відкрито апеляційне провадження за апеляційними скаргами Приватного акціонерного товариства "Вищий навчальний заклад "Міжрегіональна академія управління персоналом" та Київської міської ради на рішення Господарського суду міста Києва від 07.03.2019 року у справі №910/16492/18.

21.05.2019 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від позивача надійшов відзив на апеляційні скарги в якому останній просив апеляційні скарги залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. У вказаному відзиві позивачем було зазначено обґрунтування своїх позовних вимог, а саме фактичний майновий інтерес позивача в користуванні спірною земельною ділянкою, як і права на оформлення такого інтересу у відповідності до вимог законодавства України існують майже 40 років. Зазначено також те, що позивачем було виконано п. 5.1. рішення №380/1356, що підтверджується матеріалами справи та вчинено всі необхідні дії для підписання договору. Позивач у відзив також зазначає, що Київська міська рада незаконно і протиправно позбавила його права оренди земельної ділянки.

22.05.2019 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від третьої особи 1 надійшло клопотання про долучення додаткових доказів, а саме копію відповіді Департаменту земельних ресурсів на адвокатський запит від 24.04.2019 року №05716-8142 в якому зазначено, що у департаменту відсутня можливість підтвердити або спростувати надходження до Головного управління листа ТОВ НДЦ Нафтохім від 30.03.2007 року №73з-07 разом з проектом договору оренди земельної ділянки на АДРЕСА_3.

В судовому засіданні 30.05.2019 року представник третьої особи 1 заперечив факт наявності оригіналу проекту договору оренди земельної ділянки (т.2, а.с. 26-30, т. 4, а.с. 209-212) у зв`язку з чим колегія суддів дійшла висновку щодо витребовування оригіналу проекту договору оренди земельної ділянки.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.05.2019 року розгляд справи відкладено на 04.07.2019 року, зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-дослідний центр "Нафтохім" надати суду завчасно до наступного судового засідання оригінал проекту договору оренди земельної ділянки за адресою АДРЕСА_3 , площею 0,8600 га, цільове призначення - для експлуатації та обслуговування адміністративно-виробничих і господарських будівель та споруд за кадастровим номером НОМЕР_1 . Також було відмовлено третій особі 1 у прийнятті додаткових доказів поданих 22.05.2019 року з підстав визначених ч.3, ст. 269 Господарського процесуального кодексу України.

02.07.2019 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від позивача надійшли письмові пояснення №1 в яких останній просив на виконання ухвали Північного апеляційного господарського суду від 30.05.2019 року долучити до матеріалів справи копії матеріалів кадастрової справи №4771.

Розпорядженням в.о. керівника апарату Північного апеляційного господарського суду №09.1-08/1893/19 від 03.07.2019 року у зв`язку з перебуванням судді Чорногуза М.Г., який не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), у відпустці, відповідно до підпунктів 2.3.25., 2.3.49. пункту 2.3. Положення про автоматизовану систему документообігу суду призначено повторний автоматизований розподіл справи № 910/16492/18.

Відповідно до витягу з протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 03.07.2019 року, у зв`язку з перебуванням судді Чорногуза М.Г. у відпустці, сформовано для розгляду апеляційної скарги у справі №910/16492/18 колегію суддів у складі головуючого судді: Агрикової О.В., суддів: Хрипун О.О., Михальська Ю.Б.

04.07.2019 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від позивача надійшли письмові пояснення №2 в яких останній просив долучити до матеріалів справи копії матеріалів кадастрової справи №4771, а також фотографії об`єктів нерухомого майна за адресою АДРЕСА_3 погребу та трансформаторної підстанції 4706, фотокопії супутникових знімків земельної ділянки, посвідчена копія витягів з Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо кримінального провадження №12019100010000530, копія постанови Голосіївського управління поліції ГУ НП в місті Києві про визнання земельної ділянки за адресою АДРЕСА_3 (кадастровий номер НОМЕР_2 ) речовими доказами та приєднання їх до матеріалів кримінального провадження №12019100010000530 від 27.02.2019 року та копію витягів з Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо кримінального провадження №42019101010000088.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.07.2019 року апеляційні скарги Приватного акціонерного товариства "Вищий навчальний заклад "Міжрегіональна академія управління персоналом" та Київської міської ради на рішення Господарського суду міста Києва від 07.03.2019 року у справі №910/16492/18 прийнято до провадження колегією суддів у визначеному складі та призначено розгляд справи на 15.07.2019 року.

11.07.2019 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від третьої особи 1 надійшли заперечення на пояснення позивача в яких третя особа 1 заперечувала проти долучення позивачем до матеріалів справи нових доказів окрім тих, які суд апеляційної інстанції витребовував. Крім того, третя особа 1 в своїх запереченнях зазначає, що матеріали кадастрової справи №4771 не підтверджують подачу позивачем проекту договору оренди.

15.07.2019 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від позивача надійшла відповідь на заперечення на пояснення позивача в яких зазначено, що даний спір вийшов за межі судового оскільки має місце неприховане рейдерське захоплення земельної ділянки зі сторони ПрАТ ВНЗ МАУП . Також зазначено, що станом на день подання заперечень ні Департаментом земельних ресурсів, ні Київською міською радою не надано доказів в спростування факту погодження ГУ земельних ресурсів проекту договору та встановлення факту його відповідності рішенню Київської міської ради. Також позивач в запереченнях вказав, що додаткові докази, які останній подав раніше є підтвердженням того, що позивач вчиняв всі дії для укладення договору оренди земельної ділянки та висловлено здивування чому третьою особою 1 не зазначено про чергове підроблення документів і не відкрито кримінальне провадження. Крім того позивач зазначив, що на підставі наявних у кадастровій справі документів, двох проектів договорів пояснюється хронологія подій: у 2007 році було розроблено проект договору, у 2008 році було внесено зміни з урахуванням оцінки вартості ділянки від 03.10.2008 року. Й наостанок позивач вказав, що оскаржуване судове рішення не порушує права ПрАТ МАУП .

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.07.2019 року розгляд справи відкладено на 01.08.2019 року.

Відповідно до витягу з протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 31.07.2019, у зв`язку з відпусткою суддів Хрипуна О.О. та Михальської Ю.Б., сформовано для розгляду апеляційної скарги у справі №910/16492/18 колегію суддів у складі головуючого судді: Агрикової О.В., суддів: Чорногуз М.Г., Тарасенко К.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.08.2019 року апеляційні скарги Приватного акціонерного товариства "Вищий навчальний заклад "Міжрегіональна академія управління персоналом" та Київської міської ради на рішення Господарського суду міста Києва від 07.03.2019 року прийнято до провадження колегією суддів у визначеному складі.

01.08.2019 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від позивача надійшли письмові пояснення №3 в яких позивач зазначив, що ним було розроблено технічну документацію, затверджено, виготовлено проект договору оренди. Також зазначено, що державна реєстрація земельної ділянки НОМЕР_2 , яка містить в собі істотну (майже 1/3) частину ділянки, переданої ТОВ НДЦ Нафтохім є незаконною і такою, що проведена з грубим порушенням законодавства. Вказано також те, що з матеріалів кадастрової справи вбачається, що позивачем систематично вчинялись необхідні дії для укладення договору оренди земельної ділянки. Також зазначено, що з матеріалів кадастрової справи вбачається, що було підготовлено два проекти договорів оренди земельної ділянки. Позивач зазначив, що він, як сумлінний землекористувач систематично сплачував земельний податок. Крім того позивач звернув увагу, що відповідач не звертався до позивача щодо укладення договору оренди. Позивач також звернув увагу, що він як землекористувач не давав згоди на вилучення частини земельної ділянки площею 0,89 га. За позивачем обліковується дві ділянки (передані від попереднього землекористувача) - 79:177:120 площею 0,236 га та 79:077:0027 площею 0,86 га.

01.08.2019 року протокольною ухвалою колегією суддів було відмовлено позивачу у долучені до матеріалів справи додаткових доказів з підстав ч.3, ст. 269 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до положень статті 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

В силу приписів ч. 1 ст. 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Колегія суддів зазначає про неможливість продовження строку на подання пояснень, оскільки такий строк можливо продовжити за наявності заяви учасника справи, поданої до закінчення цього строку. У даному випадку встановлений ухвалою суду від 22.04.2019 року строк на подання пояснень сплив, а колегія суддів не вбачає підстав для його продовження з ініціативи суду. Стосовно клопотання про визнання причин пропуску строку поважними, слід зазначити, що представником позивача не наведено обставин, за наявності яких можливо б було встановити поважність причин пропуску строку. З огляду на наведене, письмові пояснення позивача залишаються судом без розгляду відповідно до положень ст. 118 ГПК України.

В судовому засіданні 01.08.2019 року колегією суддів заслухано доводи і заперечення сторін.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.08.2019 року визнано подання заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-дослідний центр "Нафтохім" про відвід головуючому судді Агриковій О.В. у справі №910/16492/18 зловживанням процесуальними правами. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-дослідний центр "Нафтохім" про відвід головуючому судді Агриковій О.В. у справі №910/16492/18 залишено без розгляду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.08.2019 року відкладено розгляд справи на 05.08.2019 року.

В судовому засіданні 05.08.2019 року представник відповідача просив задовольнити його апеляційну скаргу та підтримав апеляцій скаргу третьої особи 1. Представник третьої особи 1 просив задовольнити його апеляційну скаргу та підтримав апеляційну скаргу відповідача. Представник позивача заперечував проти апеляційних скарг відповідача та третьої особи 1. Представник третьої особи 2 підтримав апеляційні скарги відповідача та третьої особи 1. Представники третьої особи 3 та третьої особи 4 в судове засідання не з`явились, про дату та час судового засідання повідомлені належним чином.

Відповідно до п. 12, ст. 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Статтями 269 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційні скарги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, пунктом 5 рішенням Київської міської ради VIІІ сесії ХХІІІ скликання від 05.07.2001 №380/1356 "Про надання і вилучення земельних ділянок", із змінами внесеними згідно з рішенням Київської міської ради від 10.07.2003 №657/817, (надалі - "Рішення №380/1356") (т.1, а.с. 52-54) було вирішено:

5. Затвердити проект відведення земельної ділянки закритому акціонерному товариству Науково-дослідному центру "Нафтохім" для експлуатації та обслуговування адміністративно-виробничих і господарських будівель та споруд на АДРЕСА_3 у Московському районі. Передати закритому акціонерному товариству Науково-дослідному центру "Нафтохім" , за умови виконання п. 5.1 цього рішення, в довгострокову оренду на 10 років земельну ділянку площею 0,86 га для експлуатації та обслуговування адміністративно-виробничих і господарських будівель та споруд на АДРЕСА_3 за рахунок частини земель, закріплених відповідно до рішення виконавчого комітету Київської міської Ради депутатів трудящих від 09.03.1954 №421 "Про закріплення меж земельної ділянки за Київським заводом "Червоний Гумовик" Міністерства Хімічної Промисловості під впорядкування садиб дитячих ясель та дитячого садка", у зв`язку з переходом права власності на майно цілісного майнового комплексу (свідоцтво про власність від 28.12.1995 №199). Визнати таким, що втратило чинність, рішення виконавчого комітету Київської міської Ради депутатів трудящих від 09.03.1954 №421 "Про закріплення меж земельної ділянки за Київським заводом "Червоний Гумовик" Міністерства Хімічної Промисловості під впорядкування садиб дитячих ясель та дитячого садка".

5.1. Закритому акціонерному товариству Науково-дослідному центру "Нафтохім":

5.1.1. Виконувати обов`язки землекористувача відповідно до вимог ст. 40 Земельного кодексу України.

5.1.2. У місячний термін замовити в Київському міському управлінні земельних ресурсів документ, що посвідчує право користування земельною ділянкою .

5.1.3. Забезпечити вільний доступ для прокладання нових, ремонту та експлуатації існуючих інженерних мереж і споруд, що знаходяться в межах земельної ділянки.

5.1.4. Майново-правові питання вирішувати в установленому порядку.

5.1.5. У разі необхідності проведення реконструкції чи нового будівництва питання оформлення дозвільної та проектно-кошторисної документації вирішувати в порядку, визначеному нормативами забудови м. Києва.

5.2. Попередити землекористувача, що використання землі не за цільовим призначенням тягне за собою припинення права користування нею відповідно до вимог ст. 27 Земельного кодексу України.

Як правильно встановлено судом першої інстанції на момент прийняття оспорюваного рішення договір оренди земельної ділянки позивачем укладено не було.

Відповідно до рішенням Київської міської ради I сесія VIII скликання від 26.06.2018 №995/5059 "Про визнання таким, що втратив чинність, пункту 5 рішення Київської міської ради від 05.07.2001 №380/1356 "Про надання і вилучення земельних ділянок" із змінами, внесеними згідно з пунктом 4 рішення Київської міської ради від 10.07.2003 №657/817 "Про внесення змін до рішень Київської міської ради" (надалі - "Рішення №995/5059") відповідно до статті 9 Земельного кодексу України, пункту 34 частини першої статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" та враховуючи невиконання закритим акціонерним товариством "Науково-дослідний центр "Нафтохім" обов`язків землекористувача, передбачених підпунктом 5.1 пункту 5 рішення Київської міської ради від 05.07.2001 №380/1356 "Про надання і вилучення земельних ділянок" (із змінами, внесеними рішенням Київської міської ради від 10.07.2003 №657/817 "Про внесення змін до рішень Київської міської ради"), та не укладення договору оренди земельної ділянки, Київська міська рада вирішила визнати таким, що втратив чинність, пункт 5 рішення Київської міської ради від 05.07.2001 №380/1356 "Про надання і вилучення земельних ділянок" із змінами, внесеними згідно з пунктом 4 рішення Київської міської ради від 10.07.2003 №657/817 "Про внесення змін до рішень Київської міської ради". (т.1, а.с. 116-117).

З`ясувавши обставини справи та здійснивши перевірку їх доказами з урахуванням доводів сторін, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно ст. 12 Конституції України, земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Земельні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Від імені українського народу права власника, зокрема, на землю здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України (ст.ст.13, 41 Конституції України)

Статтею 19 Конституції України визначено, що органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до статей 140, 143 та 144 Конституції України місцеве самоврядування є правом територіальної громади самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України, що здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, гак і через органи місцевого самоврядування; територіальні громади безпосередньо або через утворені ними органи управляють майном, що є в територіальній власності, вирішують інші питання, віднесені законом до їх компетенції; вирішуючи питання місцевого значення, органи місцевого самоврядування в межах визначених законом повноважень приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території.

Згідно ст. 5 Закону України "Про оренду землі", орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у комунальній власності, є органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради.

Згідно з ст. 12 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) до повноважень міських, селищних, сільських рад, як органів місцевого самоврядування у галузі земельних відносин на їх території, належать, зокрема, розпорядження землями територіальних громад, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

Перелік основних способів захисту цивільних прав та інтересів визначається ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України, до яких, зокрема, відноситься відшкодування шкоди. Аналогічні положення містить ст. 20 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 21 Цивільного кодексу України, суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Звертаючись з даним позовом, позивач зазначає, що Рішення №995/5059 від 26.06.2018 року є незаконним оскільки останнього було позбавлено права на отримання спірної земельної ділянки в користування на умовах оренди згідно рішення №380/1356 від 05.07.2001 року.

За приписами ст. 155 Земельного кодексу України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Статтею 2 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України. Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

Відповідно до ч. 1 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Частиною 10 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або Законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч.ч.1-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України.

Частиною 3 ст. 162 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що позовна заява повинна містити виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову.

Акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов`язковий характер для суб`єктів цих відносин.

Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов`язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв`язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову (п.2 Роз`яснення №02-5/35 від 26.01.2000 року Президії Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов`язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів").

З огляду на викладене, як правильно встановлено судом першої інстанції, приймаючи до уваги положення Цивільного кодексу України, Земельного кодексу України, Господарського кодексу України та Господарського процесуального кодексу України, позивачем при зверненні до суду з вимогами про визнання рішення Київської міської ради незаконним та його скасування повинно бути доведено невідповідність такого рішення нормам чинного законодавства та порушення внаслідок його прийняття прав заявника.

За приписами с.1 Закону України "Про оренду землі" оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Статтею 13 вказаного нормативно-правового акту унормовано, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи п.п. 5.1.2 п. 5.1 Рішення №380/1356 від 05.07.2001 року було встановлено, що для отримання спірної земельної ділянки в оренду Товариству необхідно у місячний термін замовити в Київському міському управлінні земельних ресурсів документ, що посвідчує право користування земельною ділянкою.

Тобто, набуте Товариством на підставі Рішення №380/1356 від 05.07.2001 року право отримання земельної ділянки в оренду шляхом укладення договору не було безумовним, адже обтяжено виконанням Товариством певних обов`язків, зокрема, обов`язку звернення до уповноваженого органу у місячний термін із клопотанням щодо виготовлення документа, що посвідчує право користування земельною ділянкою.

Проте, колегія суддів не може погодитись з висновком місцевого господарського суду стосовно того, що матеріалами справи підтверджується виконання позивачем визначених п. 5.1 Рішення №380/1356 передумов отримання спірної земельної ділянки в оренду шляхом укладення відповідного договору оренди землі, а саме: виготовлення на його замовлення документа, що посвідчує право користування земельною ділянкою - проекту договору оренди земельної ділянки, та передачі підписаного зі свого боку його примірка до Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації), що підтверджується в т.ч. підписом посадової особи ( ОСОБА_4 ) та відтиском печатки Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) на примірнику такого договору з приміткою: "договір перевірено на відповідність рішенню Київради" з огляду на наступне.

Матеріали справи не містять жодного доказу, що саме в місячний термін у 2001 році позивач звертався до відповідних органів з метою виконання п.п. 5.1.2., п. 5 Рішення №380/1356.

В матеріалах справи наявна копія кадастрової справи №4771. (т.4, а.с. 198-384).

При цьому, колегія суддів не бере до уваги наявну у матеріалах справи копію проекту договору оренди земельної ділянки (т.2, а.с. 26-30), який погоджений Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київради, копія засвідчена адвокатом Старовойтова Д.А., зазначено - Згідно з оригіналом .

Оскільки ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.05.2019 року було витребувано у позивача оригінал проекту договору оренди земельної ділянки за адресою АДРЕСА_3 , площею 0,8600 га, цільове призначення - для експлуатації та обслуговування адміністративно-виробничих і господарських будівель та споруд за кадастровим номером НОМЕР_1 , проте на виконання даної ували позивачем не було надано оригінал проекту договору, натомість позивач надав суду апеляційної інстанції копії матеріалів кадастрової справи №4771, яка містить зовсім іншу редакцію проекту договору оренди земельної ділянки, аніж той, який поданий позивачем.

Колегія суддів також звертає увагу, що відповідно до п. 2.2. проекту договору, який наявний у матеріалах справи (т.2, а.с. 26), який, як зазначає позивач надісланий відповідачу у 2007 році, йде посилання на витяг з технічної документації про нормативно-грошову оцінку від 03.10.2008 року №Ю-23259/2008 , що спростовує доводи позивача про те, що даний проект договору був надісланий у 2007 році.

При цьому у наданих суду апеляційної інстанції копії матеріалів кадастрової справи №4771 наявна копія проекту договору (т.4, а.с. 209-212) , яка містить у п.2.2. посилання на витяг з технічної документації про нормативно-грошову оцінку від 02.07.2007 року №Ю-/2006.

Також у двох різних редакціях проекту договору оренди земельної ділянки містять відмінності у п. 1.1., а саме на підставі яких рішень Київської міської ради орендар приймає земельну ділянку.

Більше того, проект договору оренди земельної ділянки, який міститься у копіях матеріалів кадастрової справи №4771 не містить останньої сторінки.

Колегія суддів звертає увагу, що в матеріалах справи наявний лист №13/з від 25.12.2006 року, яким позивач просив КП Київський міський центр земельного кадастру та приватизації землі допомоги у вирішенні питання щодо наявності існуючих проекту-відводу, двох технічних звітів та виконати роботи по оформленню договору оренди на одну земельну ділянку площею 0, 86 га (кадастровий номер НОМЕР_3). (т.4, а.с. 222).

Також в матеріалах справи наявний лист №9/з-07 від 25.01.2007 року відповідно до якого позивач просив Головне управління земельних ресурсів оформити договір оренди з адресою АДРЕСА_3 на земельну ділянку за одним кадастровим номером 79:077:0027 згідно рішення Київради від 05.07.2001 року №380/1356 та в редакції рішення Київради від 10.07.2003 року №657/817, ліквідувавши другий кадастровий номер НОМЕР_5 на земельну ділянку площею 0,02569 га. (т.4, а.с. 271).

Листом №73з-07 від 30.03.2007 позивачем повідомлено Головне управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), що Комунальним підприємством "Київський міський центр земельного кадастру та приватизації" на підставі Рішення №380/1356 виконано проектно-вишукувальні роботи по інвентаризації земельної ділянки, підготовлено технічний звіт та проект договору оренди строком на 10 років на земельну ділянку за кадастровим номером НОМЕР_4 за адресою АДРЕСА_5 , що оформлюється в установленому порядку. (т.2, а.с. 36).

В свою чергу, матеріали справи містять лист №05-358/2571 від 29.01.2007 року, яким Головне управління земельних ресурсів зазначило позивачу, що управлінням розглянуто лист щодо оформлення договору оренди земельної ділянки (кадастровий номер 79:077:0027) на АДРЕСА_3 . Києва, на підставі п. 5 рішення Київради від 05.07.2001 року №380/1356 в редакції рішення Київради від 10.07.2003 року №657/817 та зняття з реєстрації в базі даних земельного кадастру земельної ділянки з кадастровим № 79:077: 120 та запропоновано позивачу визначитись з розробником технічної документації із землеустрою, направивши до управління відповідний лист. Також у даному листі вказано, що дію рішення Київради від 05.07.2001 року №380/1356 продовжено до 01.04.2007 року . (т.4, а.с. 219-220).

В матеріалах справи наявна технічна документації із землеустрою відповідно до земельної ділянки кадастровий номер НОМЕР_1 від 2007 року. (т.4, а.с. 261-265).

В матеріалах кадастрової справи також наявний проект договору оренди земельної ділянки.(т.4, а.с. 209-212) зі змісту якого вбачається, що нормативно-грошова оцінка встановлювалась у відповідності з технічною документацією 44271/7 від02.07.2007 року.

При цьому, в матеріалах справи наявний витяг з технічної документації №Ю-23259/2008 про нормативну грошову оцінку земельної ділянки (кадастровий номер НОМЕР_1 ). (т.5, а.с. 79), який був зроблений у 2008 році.

Таким чином, зі змісту вищезазначених доказів вбачається, що позивач протягом 2007-2008 років здійснював дії спрямовані на оформлення договору оренди земельної ділянки на підставі рішення №380/1356 від 05.07.2001 року.

Матеріали справи місять розписку від 05.11.2008 року, зі змісту якої вбачається, що - Я ОСОБА_5 получила материалы для оформления договора аренды земельного участка согласно дела 4771 по адресу АДРЕСА_3. (т.4, а.с. 260).

Колегія суддів звертає увагу, що відповідно до п. 4 Перехідних положень Регламенту розгляду питань щодо набуття та реалізації права користування землею в м. Києві затвердженого рішенням Київської міської ради від 15 липня 2004 року N 457/1867 Про врегулювання процедури передачі в користування земельних ділянок в м. Києві (далі Регламент) Рішення Київської міської ради, прийняті до набуття чинності цим Регламентом , відповідно до яких зацікавлені особи мають право укласти договори оренди землі, вважаються такими, що втратили чинність, через дев`ять місяців після офіційного оприлюднення цього Регламенту, якщо відповідні договори оренди землі на підставі таких рішень не будуть укладені протягом цього терміну .

При цьому, відповідно до п. 4, ст. 28 Регламенту встановлено, що зацікавлена особа в місячний термін з моменту набуття чинності рішенням Київської міської ради про передачу земельної ділянки у користування зобов`язана звернутись до Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради (КМДА) для організації робіт із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та підготовки документа, що посвідчує право на земельну ділянку.

Як встановлено колегією суддів, позивач звернувся до Головного управління земельних ресурсів тільки у 2007-2008 роках. Колегія суддів підкреслює, що цим же пунктом 4, ст. 28 Регламенту встановлено, що у разі передачі земельної ділянки в оренду зацікавлена особа зобов`язана в чотирьохмісячний термін з моменту звернення до Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради (КМДА) укласти договір оренди землі .

Особа на користь якої прийнято рішення про передачу в оренду земельної ділянки, звертається до Департаменту земельних ресурсів щодо отримання проекту договору оренди земельної ділянки відповідно до Типової форми договору оренди землі, затвердженої Кабінетом Міністрів України, та умов передачі земельної ділянки в оренду, визначених рішенням Київської міської ради про передачу зацікавленій особі земельної ділянки в оренду.

Загальний порядок укладання господарських договорів врегульований ст. 181 Господарського кодексу України, згідно з якою проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках. Сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору. За наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором.

Матеріали кадастрової справи не містять доказів того, що позивач намагався укласти договір оренди з моменту отримання матеріалів (з 05.11.2008 року) для оформлення договору оренди земельної ділянки відповідно кадастрової справи №4771 по АДРЕСА_3 (розписка т.4, а.с. 260).

З зазначеного також підтверджується, що навіть отримавши матеріали для оформлення договору оренди у 2008 році, позивач протягом 10 років не вчинив жодних дій для його оформлення, оскільки матеріали справи не місять доказів протилежного і не заперечується самим позивачем.

Відповідно до п. 8, ст. 28 Регламенту рішення Київської міської ради про передачу земельної ділянки в оренду вважається таким, що втратило чинність, через дев`ять місяців після набуття ним чинності, якщо відповідний договір оренди землі не укладено.

Враховуючи вище викладене та п. 8, ст. 28 Регламенту, рішення Київської міської ради №380/1356 втратило чинність у зв`язку з тим, що відповідний договір оренди земельної ділянки не був укладений.

Беручи до уваги вказані вище обставини, колегія суддів дійшла висновку, що позивачем не доведено факту належного виконання обов`язків, покладених на нього п. 5.1. рішення №380/1356 від 05.07.2001 року.

Таким чином, з 05.07.2001 року (дата прийняття Київрадою рішення №380/1356) до 26.06.2018 року (дата прийняття Київрадою оскаржуваного рішення №995/5059 про скасування рішення №380/1356) позивачем так і не здійснювались визначені чинним законодавством дії спрямовані на оформлення земельної ділянки та підписання відповідного договору оренди земельної ділянки.

Колегія суддів також звертає увагу, що відсутність на даний час відомостей у державному земельному кадастрі щодо земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_1 свідчить, що позивачем так і не було розроблено відповідної документації із землеустрою, на підставі якої на даний час може бути сформована земельна ділянка.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що позивачем було поділено комплекс на окремі об`єкти нерухомості відповідно до договору поділу майна від 18.01.2018 року. Зазначене підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 10.07.2019 року, яка наявна в матеріалах справи.

З інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 10.07.2019 року вбачається, що будівля гаражу, в літ. Д, об`єкт житлової нерухомості площею 68, 7кв.м. перебуває у власності ОСОБА_6 будівля адміністративного корпусу, в літ. Г, об`єкт житлової нерухомості площею 186 кв.м. також перебуває у власності ОСОБА_6 , житловий будинок, об`єкт житлової нерухомості загальною площею 163,5 кв.м. перебуває у власності ОСОБА_7 Зазначені об`єкти знаходяться за адресою АДРЕСА_3 .

Відтак, на момент прийняття спірного рішення (2018 рік) на земельній ділянці, яку мав намір взяти в оренду позивач вже знаходились нерухоме майно, що належало різним власникам, що виключає можливість оформлення права оренди на земельну ділянку площею зазначеною у 2001 році та в свою чергу є підставою для розроблення документів спочатку для отримання земельної ділянки на підставі ст. 120 Земельного кодексу України та ст. 377 Цивільного кодексу України.

В рішенні Конституційного суду України від 16.04.2009 № 7-рп/2009 у справі № 1-9/2009 Конституційний Суд України дійшов висновку, що органи місцевого самоврядування мають право приймати рішення, вносити до них зміни та скасовувати їх на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України, керуючись у своїй діяльності ними та актами Президента України, Кабінету Міністрів України (абз. 7 п. 4.1).

У вказаному рішенні зазначено, що зі змісту частини другої статті 144 Конституції України та частини десятої статті 59 Закону вбачається, що рішення органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб з мотивів невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними з ініціативи заінтересованих осіб судом загальної юрисдикції, тобто в судовому порядку. Однак, як вважає Конституційний Суд України, це не позбавляє орган місцевого самоврядування права за власною ініціативою або ініціативою інших заінтересованих осіб змінити чи скасувати прийнятий ним правовий акт (у тому числі і з мотивів невідповідності Конституції чи законам України) (абз. 4 п. 5).

Відповідно до абз. 5 п. 5 вказаного рішення Конституційного Суду України органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов`язані з реалізацією певних суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб`єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення.

При цьому, ненормативні правові акти органу місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, тому вони не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання (абз. 6 п. 5).

Відтак, оскільки колегією суддів встановлено відсутність факту належного виконання позивачем зобов`язань покладених на нього п. 5.1. рішення №380/1356, відповідно рішення №380/1356 не було виконано, а Київська міська рада мала всі підстави у 2018 році визнавати таким, що втратив чинність п. 5 рішення Київської міської ради від 05.07.2001 №380/1356, а тому суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо задоволення позовних вимог в частині визнання недійсним рішення Київської міської ради I сесія VIII скликання від 26.06.2018 №995/5059 "Про визнання таким, що втратив чинність, пункту 5 рішення Київської міської ради від 05.07.2001 №380/1356 "Про надання і вилучення земельних ділянок" із змінами, внесеними згідно з пунктом 4 рішення Київської міської ради від 10.07.2003 №657/817 "Про внесення змін до рішень Київської міської ради".

Колегія суддів також зазначає, що доводи позивача даний спір вийшов за межі судового оскільки має місце неприховане рейдерське захоплення земельної ділянки зі сторони ПрАТ ВНЗ МАУП , що державна реєстрація земельної ділянки НОМЕР_2 , яка містить в собі істотну (майже 1/3) частину ділянки, переданої ТОВ НДЦ Нафтохім є незаконною і такою, що проведена з грубим порушенням законодавства не стосуються предмету спору та відхиляються колегією суддів.

Щодо доводів позивача, що оскаржуване рішення не порушує права ПрАТ МАУП колегія суддів зазначає, що вказане також не стосується предмету спору оскільки ПрАТ МАУП було залучено до участі у справі в якості третьої особи в судів першої інстанції, що в подальшому не було оскаржено позивачем.

Колегія суддів також зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод. (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03, від 28.10.2010).

Щодо вимоги третьої особи 1 про стягнення з позивача витрат на професійну правничу допомогу колегія суддів зазначає наступне.

Статтею 123 ГПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, серед іншого належать витрати: (1) на професійну правничу допомогу.

Аналіз матеріалів справи свідчить, що позивачем на підтвердження судових витрат на професійну правничу допомогу надано до матеріалів справи договір про надання правничої допомоги №2 від 11.02.2019 року, укладений між ПрАТ ВНЗ Міжрегіональна Академія управління персоналом та Адвокатським бюро Шайко і партнери відповідно до умов якого клієнт доручає а адвокатське бюро приймає на себе зобов`язання надати юридичну допомогу в обсязі та на умовах, передбачених даним договором. (т.2, а.с. 342-343).

Відповідно до п. 4.1. договору за надання юридичних послуг клієнт сплачує адвокатському бюро плату в розмірі, визначеному додатковими угодами до цього договору.

Пунктом 4.2. договору встановлено, що оплата за даним договором здійснюється не пізніше 60 днів з моменту отримання клієнтом акту надання правничої допомоги від адвокатського бюро.

Згідно з п. 4.3. договору за результатами надання правничої допомоги складається акт, що підписується представниками кожної із сторін. В акті вказується обсяг наданої адвокатським бюро юридичної допомоги і її вартість.

Матеріали справи містять копію додаткової угоди №5 від 04.04.2019 року до договору про надання правничої допомоги №2 від 11.02.2019 року, укладену між ПрАТ ВНЗ Міжрегіональна Академія управління персоналом та Адвокатським бюро Шайко і партнери , відповідно до п. 3, якої клієнт доручає а адвокатське бюро приймає на себе зобов`язання надати юридичну допомогу, зокрема щодо представництва в суді апеляційної та касаційної інстанції з усіма правами по справі №910/16492/18. (т. 4, а.с. 48).

Також в матеріалах справи наявний акт про надання правничої допомоги до договору про надання правничої допомоги №2 від 11.02.2019 року відповідно до якого вбачається, що адвокатським бюро надано клієнту (треті особі 1 у справі) правничу допомогу, зокрема щодо справи №910/16492/18 в апеляційній інстанції на суму 15 000, 00 грн. (т.4, а.с. 99). Акт підписано та скріплено печатками сторін.

Окрім цього в матеріалах справи наявне платіжне доручення №2894 від 08.04.2019 року з якого вбачається, що третя особа 1 сплатила на користь адвокатського бюро оплату за надання правничої допомоги згідно договору №2 від 11.02.2019 року в розмірі 15 000, 00 грн. (т.4, а.с. 51).

Статтею 126 ГПК України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина 2 ст.126 ГПК України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3ст.126 ГПК України).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина 4 ст.126 ГПК України).

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 ст.126 ГПК України).

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 6 ст.126 ГПК України).

Частиною восьмою статті 129 ГПК України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Пунктом 2 частини 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначено, що судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (п.2 ч.1). Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відтак, розмір заявлених витрат на відшкодування адвокатських послуг є співрозмірним із предметом позову, складіністю справи та з вказаними обставинами, а тому підлягають стягненню з позивача на користь третьої особи 1 в розмірі 15 000, 00 грн.

Відповідно до ч.1 ст.277 ГПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла до висновку, що висновок місцевого господарського суду про часткове задоволення позову є необґрунтованим, суд першої інстанції невірно застосував норми матеріального права, а тому апеляційні скарги підлягають задоволенню, а рішення суду - скасуванню, з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог повністю.

Відповідно до ч. 2 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині.

Судовий збір за розгляд справи в суді першої та апеляційної інстанції підлягає розподілу пропорційно розміру задоволених позовних вимог в порядку ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 129, 269, п. 2 ч. 1 ст. 275, 282, 284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційні скарги Приватного акціонерного товариства "Вищий навчальний заклад "Міжрегіональна академія управління персоналом" та Київської міської ради на рішення Господарського суду міста Києва від 07.03.2019 року у справі №910/16492/18 задовольнити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 07.03.2019 року у справі № 910/16492/18 скасувати та прийняти нове рішення, яким:

1. У задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-дослідний центр "Нафтохім" (03039, м. Київ, АДРЕСА_3, код ЄДРПОУ 13694889) на користь Київської міської ради (01044, м. Київ, вул. Хрещатик, 36, код ЄДРПОУ 22883141) судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 2 643 (дві тисячі шістсот сорок три гривні) 00 коп.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-дослідний центр "Нафтохім" (03039, м. Київ, АДРЕСА_3, код ЄДРПОУ 13694889) на користь Приватного акціонерного товариства "Вищий навчальний заклад "Міжрегіональна академія управління персоналом" (03039, м. Київ, вул. Фрометівська, 2, код ЄДРПОУ 00127522) судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 2 643 (дві тисячі шістсот сорок три гривні) 00 коп. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 15 000 (п`ятнадцять тисяч гривень) 00 коп.

5. Видачу наказів на виконання цієї постанови доручити Господарському суду міста Києва.

6. Повернути до Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/16492/18.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного суду у порядку та в строк передбаченими ст.ст. 287-289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 05.08.2019 року.

Головуючий суддя О.В. Агрикова

Судді К.В. Тарасенко

М.Г. Чорногуз