Ухвала від 05.08.2019 по справі 912/1966/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

вул.В`ячеслава Чорновола, 29/32, м.Кропивницький, Україна, 25022,

тел/факс: 22-09-70/24-09-91 E-mail: inbox@kr.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

05 серпня 2019 року справа № 912/1966/19

Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Тимошевської В.В., розглянувши заяву Українсько-німецького спільного підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Апогей-ГМБХ" про забезпечення позову від 29.07.2019 (вх.2244/19 від 02.08.2019) у справі №912/1966/19

за позовом: Українсько-німецького спільного підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Апогей-ГМБХ", 02068, м. Київ, вул. Драгоманова, 19

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрцукор-Експорт" 25014, м. Кропивницький, вул. Ярослава Мудрого, 213

про розірвання договору та стягнення 323 501,89 грн

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Кіровоградської області надійшла позовна заява Українсько-німецького спільного підприємства у формі товариство з обмеженою відповідальністю "Апогей-ГМБХ", яка містить вимоги до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрцукор-Експорт" про наступне:

- достроково розірвати договір № 045-02/19 від 04.02.2019 між Українсько-німецьким СП у формі товариства з обмеженою відповідальністю "АПОГЕЙ-ГМБХ" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Укрцукор-Експорт";

- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрцукор-Експорт" заборгованість в сумі 323501,89 грн, з яких: 175 250,00 грн основного боргу, 134 942,50 грн пені та 13 306,39 грн відсотків, з покладенням на відповідача судових витрат.

В обґрунтування позовних вимог позивач послався на невиконання відповідачем зобов`язань за договором поставки № 045-02/19 від 04.02.2019 в частині оплати поставленого товару.

Ухвалою від 25.07.2019 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 912/1966/19, постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 21.08.2019, встановлено сторонам строк для подання заяв по суті справи.

02.08.2019 на адресу суду від Українсько-німецького спільного підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Апогей-ГМБХ" надійшла заява про забезпечення позову, відповідно до якої позивач просить забезпечити позов у справі №912/1966/19 шляхом накладення арешту на грошові кошти, що належать Відповідачу на праві власності та знаходяться на п/р НОМЕР_1 в АТ КБ "Приватбанк", МФО 323583 в межах заявленого позову.

На виконання ч. 5 ст. 139 Господарського процесуального кодексу України, позивачем до заяви додано дублікати квитанцій №0.0.1385160552.1 від 18.06.2019 та №0.0.1372988151.1 від 05.06.2019 на загальну суму 961,00 грн, що підтверджують сплату судового збору, у встановлених порядку та розмірі.

У поданій заяві про забезпечення позову позивачем повідомлено, що пропозиції щодо зустрічного забезпечення відсутні.

В обґрунтування заяви про забезпечення позову, заявник зазначає, що звертався до відповідача з вимогою сплатити заборгованість за поставлений товар. Проте, відповідач свої зобов`язання не виконав та на думку позивача має на меті привласнити грошові кошти позивача, а тому у позивача є підстави вважати, що невжиття заходів забезпечення позову може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду у разі задоволення позову.

Таким чином, заявник вважає, що накладення арешту на грошові кошти ТОВ "Укрцукор-Експорт" (в межах суми зобов`язання) є дієвим, адекватним, доцільним та співмірним заходом забезпечення позову, який зробить можливим у подальшому виконання забезпечуваного рішення.

При розгляді заяви Українсько-німецького спільного підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Апогей-ГМБХ" про забезпечення позову від 29.07.2019 господарський суд виходить з наступного.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод "Право на ефективний засіб юридичного захисту" встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи.

Відповідно до ст. 136 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Частиною 1 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.

При цьому, при вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Заходи до забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Відповідно до ч. 1 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Господарський суд зазначає, що у відповідності до частини 2 ст. 136 Господарського процесуального кодексу України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Господарський суд враховує, що обґрунтування необхідності забезпечення позову зводиться до того, що відповідач ухиляється від виконання своїх зобов`язань та є недобросовісним у здійсненні господарської діяльності.

Забезпечення позову, як процесуальний механізм, покликане виконувати функцію ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

При цьому, під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду справи по суті і не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.

Отже, господарський суд під час розгляду заяви про забезпечення позову не вирішує спір по суті та не встановлює обставини дійсних правовідносин між сторонами, а отже посилання позивача на той факт, що відповідач ухиляється від своїх обов`язків, передбачених договором не оцінюються судом як обставина, яка може свідчити про подальше утруднення виконання рішення суду в разі задоволення позову.

Водночас жодних доказів на підтвердження своїх доводів позивач не надав, як і не надав доказів щодо реальних, існуючих обставин, які вказують на ймовірну складність або неможливість виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідності вжиття відповідного заходу забезпечення позову. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтвердження доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Так, згідно зі статтями 73, 74, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

З огляду на наведене, у господарського суду відсутні правові підстави для задоволення заяви позивача про забезпечення позову, оскільки остання не містить обґрунтованих мотивів та посилань на докази, на підставі яких суд міг би дійти висновку щодо доцільності та необхідності забезпечення позову, а, отже, в її задоволенні слід відмовити.

Відповідно до ч. 6 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

Господарський суд звертає увагу заявника, що заява про забезпечення позову, яка раніше була відхилена повністю або частково, може бути подана вдруге, якщо змінились певні обставини. Тобто на заяви про забезпечення позову, в задоволенні яких було відмовлено, не поширюється заборона повторно звертатись до господарського суду.

Керуючись ст.ст. 136, 137, 138-140 та ст. 234 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви Українсько-німецького спільного підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Апогей-ГМБХ" від 29.07.2019 про забезпечення позову у справі №912/1966/19 відмовити повністю.

Ухвала набирає законної сили у порядку, встановленому ч. 2 ст. 235 Господарського процесуального кодексу України та відповідно до ч. 8 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено.

Копії ухвали надіслати Українсько-німецькому СП у формі товариства з обмеженою відповідальністю "АПОГЕЙ-ГМБХ" за адресою: 02068, м. Київ, вул. Драгоманова, 19 та Товариству з обмеженою відповідальністю "Укрцукор-Експорт" за адресою: 25014, м. Кропивницький, вул. Ярослава Мудрого (Руслана Слободянюка), 213А.

Ухвалу підписано 05.08.2019.

Суддя В.В.Тимошевська