Рішення

від 05.08.2019 по справі 918/488/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Господарський суд Рівненської області

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" серпня 2019 р. м. Рівне Справа № 918/488/19

Господарський суд Рівненської області в складі судді О. Андрійчук, за участю секретаря судового засідання Б . Рижого, розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнегаз збут"

до відповідача Приватного підприємства - фірми "Сокіл"

про стягнення в сумі 4 492, 43 грн пені, 384,41 грн 3% та 633,91 грн інфляційних,

за участю представників сторін:

від позивача: не з`явився,

від відповідача: не з`явився,

УСТАНОВИВ:

У липні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Рівнегаз збут" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Рівненської області із позовом до Приватного підприємства - фірми "Сокіл" (далі - відповідач) про стягнення заборгованості за поставлений природний газ у розмірі 29 019, 82 грн, 4 492, 43 грн пені, 384, 41 грн 3% річних та 633,91 грн інфляційних.

Ухвалою суду від 12.07.2019 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, судове засідання призначено на 05.08.2019 року.

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

Як вбачається з позовної заяви, 10.11.2016 року між ТОВ "Рівнегаз збут" (продавець, позивач) та Приватним підприємством-фірми"Сокіл" (відповідач, покупець) укладено договір №11410DRFOTAP116 поставки природного газу для потреб непобутових споживачів, на виконання якого позивач передав відповідачеві природний газ на суму 41 995,38 грн, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу, однак відповідач оплату за переданий газ здійснив частково, сплативши 12 975,56 грн, чим порушив умови господарського договору, зокрема підп. 4.2.3. договору.

Відтак, заборгованість відповідача перед позивачем становить 29 019,82 грн.

За несвоєчасне виконання зобов`язань з оплати переданого газу позивач нарахував пеню в розмірі 4 492,43 грн, 3% річних у розмірі 384,41 грн та 633,91 грн інфляційних нарахувань, які просить стягнути з відповідача у судовому порядку.

У матеріально-правове обґрунтування заявлених позовних вимог посилається на ст.ст. 22, 193, 231 ГК України та ст.ст. 526, 611, 625 ЦК України.

Відповідач своїм правом на відзив не скористався, аргументів, викладених у позовній заяві, не спростував, відтак спір розглядається за наявними матеріалами справи.

Заяви і клопотання сторін, результати їх розгляду.

31.07.2019 року від позивача надійшла заява про закриття провадження у справі в частині стягнення основного боргу в сумі 29 019,82 грн у зв`язку з тим, що відповідачем оплачено борг на вказану суму.

Ухвалою суду від 05.08.2019 року провадження у справі в частині стягнення 29 019,82 грн основного боргу закрито у зв`язку з відсутністю предмета спору.

Інших заяв і клопотань від сторін не надходило.

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності та взаємозв`язку, оцінивши подані докази, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, суд установив таке.

Фактичні обставини справи та зміст спірних правовідносин.

10.11.2016 року між позивачем (постачальник) та відповідачем (споживач) укладено договір №11410DRFOTAP116 поставки природного газу для потреб непобутових споживачів, за умовами якого продавець зобов`язався передати у власність споживачу у 2016 році природний газ, а споживач зобов`язався прийняти та оплатити вартість природного газу (далі - газ) у розмірах, строки та порядку, що визначені цим договором (п. 1.1. договору).

За п. 11.1. договору (з урахуванням змін, внесених додатковою угодою № 1/19 від 01.01.2019 року) цей договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підписів печатками (за наявності) сторін і діє в частині постачання газу з 01.11.2016 року до 31.12.2019 року, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

Умовами п. 2.8. договору передбачено, що постачання та споживання підтверджених обсягів газу протягом місяця здійснюється, як правило, в рівномірному режимі, виходячи із середньодобової норми, яка визначається шляхом ділення місячного підтвердженого обсягу газу на кількість днів протягом цього місяця або згідно з узгодженим сторонами графіком у випадку, якщо споживання здійснюється протягом місяця нерівномірно.

Відповідно до підп. 2.9.1.-2.9.5. п. 2.9. договору за підсумками розрахункового періоду споживач до 05 числа місяця, наступного за розрахунковим, зобов`язаний надати постачальнику копію відповідного акта про фактичний обсяг розподіленого природного газу споживачу за розрахунковий період, що складений між оператором ГРМ та споживачем, відповідно до вимог Кодексу ГРМ. На підставі отриманих від споживача даних та /або даних оператора ГРМ постачальник протягом трьох робочих днів готує два примірники акта приймання - передачі природного газу за розрахунковий період, підписаних уповноваженим представником постачальника. Споживач протягом двох днів з дати одержання акту зобов`язується повернути постачальнику один примірник оригіналу акта приймання - передачі газу, підписаний уповноваженим представником споживача та скріплений печаткою споживача, або надати в письмовій формі мотивовану та обґрунтовану відмову від підписання акта приймання - передачі газу. У випадку відмови від підписання акта приймання-передачі газу споживачем, обсяг постачання (споживання) природного газу встановлюється постачальником в односторонньому порядку, на підставі даних оператора ГРМ. Споживач у такому разі не позбавлений права звернутися до суду за вирішенням спору з приводу обсягів спожитого газу. До прийняття рішення судом та набрання рішенням законної сили обсяг спожитого газу та вартість послуг з його постачання встановлюється відповідно до даних постачальника. У випадку не повернення споживачем підписаного оригіналу акту приймання-передачі газу або ненадання письмової обґрунтованої відмови від його підписання до 10 числа місяця, наступного за звітним, такий акт вважається підписаним споживачем, а обсяг спожитого газу встановлюється відповідно до даних Оператора ГРМ.

У п. 3.2.-3.6. договору сторони погодили, що ціна газу становить 6406, 50 грн за 1 000 куб.м., крім того, ПДВ - 1 281,30 грн, всього з ПДВ - 7 687, 80 грн. Ціна, зазначена в п. 3.2. договору, можу змінюватися протягом дії договору. Зміна ціна узгоджується шляхом підписання додаткової угоди до цього договору. Сторони домовилися, що ціна газу, розрахована відповідно до п.п. 3.2., 3.3. договору, застосовується сторонами при складанні актів приймання-передачі газу та розрахунках за цим договором. Місячна вартість газу визначається як добуток ціни газу та загального обсягу фактично поставленого (спожитого) газу, визначеного згідно з розділом ІІ цього договору. Загальна сума договору складається із місячних сум вартості газу, поставленого споживачеві за цим договором.

Згідно з актами приймання - передачі природного газу № ЗРВ89001831 від 10.11.2016 року на суму 32 848,74 грн, № ЗРВ89003295 від 10.11.2016 року на суму 4 839,37 грн, № ЗРВ89005439 від 10.11.2016 року на суму 4 307,27 грн позивач поставив, а відповідач прийняв 2 626,828 куб.м. природного газу на загальну суму 41 995,38 грн.

Розділом IV договору, зокрема п. 4.2. визначено, що оплата вартості газу здійснюється споживачем шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок постачальника в такому порядку: 100 % місячної вартості запланованого обсягу газу сплачується до 25 числа, що передує місяцю постачання. Споживач самостійно розраховує суму платежу, виходячи із ціни газу на наступний розрахунковий період та відповідної величини договірного обсягу газу, заявленого на наступний розрахунковий період. У разі відсутності інформації про ціну газу на наступний розрахунковий період до дати здійснення оплати споживач розраховує суму платежу за ціною, що діяла у попередньому місяці. У разі збільшення в установленому порядку підтвердженого обсягу газу протягом розрахункового періоду споживач здійснює оплату вартості додатково заявлених обсягів газу в п`ятиденний строк після збільшення цього обсягу. Остаточний розрахунок по оплаті місячної вартості газу здійснюється до 10 числа місяця, наступного за місяцем постачання газу.

Датою оплати (здійснення розрахунку) є дата зарахування коштів на банківський рахунок постачальника (п. 4.3. договору).

Відповідач здійснив оплату поставленого природного газу на суму 43 733,34 грн, що стверджується платіжними дорученнями № 3РВ00015021 від 02.04.2018 року на суму 3 800,00 грн (з якої 1 737,96 грн спрямовані в погашення заборгованості за попередній період), № 3РВ00038665 від 01.10.2018 року на суму 1 650,00 грн, № 3РВ00039857 від 11.10.2018 року на суму 1 771,58 грн, № 3РВ00000785 від 09.01.2019 року на суму 1 000,00 грн, № 3РВ00003100 від 23.01.2019 року на суму 1 200,00 грн, № 3РВ00004234 від 29.01.2019 року на суму 2 100,00 грн, № 3РВ00004602 від 31.01.2019 року на суму 1 191,94 грн, № 3РВ00009413 від 01.03.2019 року на суму 2 000,00 грн, № 3РВ00029306 від 12.07.2019 року на суму 5 550, 00 грн та № 3РВ00029307 від 12.07.2019 року на суму 23 469,82 грн.

Отже, сума основного боргу сплачена в повному обсязі, однак несвоєчасно, у зв`язку з чим позивач нарахував та просить стягнути 4 492,43 грн пені, 384,41 грн 3% річних та 633,91 грн інфляційних.

Згідно з п. 6.2.1. договору у разі порушення строків оплати споживач сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

З урахуванням викладеного судом установлено, що між сторонами виникли правовідносини, пов`язані із поставкою природного газу, відповідальністю за порушення строків оплати за переданий природний газ, регулювання яких здійснюється Законом України "Про засади функціонування ринку природного газу", ГК України та ЦК України.

Норми права, що підлягають до застосування, та мотиви їх застосування, оцінка аргументів, наведених сторонами.

Як установлено ч. 1. ст. 12 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу", постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ, якісні характеристики якого визначено стандартами, в обсязі та порядку, передбачених договором, а споживач зобов`язується сплачувати вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачені договором.

Частиною 1 ст. 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 6 ст. 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Статтею 655 ЦК України врегульовано, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

За п. 2 ч. 2 ст. 19 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу" відповідач зобов`язаний забезпечувати своєчасну оплату в повному обсязі послуг з постачання природного газу згідно з умовами договорів.

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У силу вимог ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1, 2 ст. 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 536 ЦК України унормовано, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, ч. 6 ст. 193 ГК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У силу вимог ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Судом установлено факт поставки відповідачу природного газу на загальну суму 41 995,38 грн, а також нездійснення відповідачем розрахунків у строк, встановлений договором.

За ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З наведеної норми матеріального права, яка регулює відповідальність за неналежне виконання грошового зобов`язання, вбачається право кредитора здійснити нарахування 3% річних та інфляційних.

Суд, здійснивши перерахунок 3% річних (з урахуванням вимог ч. 5 ст.254 ЦК України) та інфляційних, установив, що розмір перших становить 326,87 грн (при заявленому - 384,41 грн), а других - 492,14 грн (при заявленому - 633,91 грн) (розрахунок додається), отже 3% річних та інфляційні підлягають частковому задоволенню.

Стосовно пені, то слід зазначити таке.

Частиною 1 ст. 216 ГК України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій як штрафні санкції (ч.ч. 1, 2 ст. 217 ГК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

За ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з ч.ч. 4, 6 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Частиною 6 ст. 232 ГК України унормовано, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Приписами п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч.ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України).

За ч. 1 ст. 550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання (ч. 1 ст. 625 ЦК України).

Враховуючи наведені приписи законодавства, оскільки відповідач порушив умови договору щодо строків проведення розрахунків за поставлений природний газ, відтак у позивача виникло право на нарахування пені.

Суд, перевіривши розрахунок пені з урахуванням вимог ч. 5 ст. 254 ЦК України, установив, що розмір останньої складає 3 862,03 грн (при заявленому - 4 492,43 грн) (розрахунок додається), отже пеня підлягає частковому задоволенню.

Висновки суду за результатами вирішення спору.

За результатами з`ясування обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні, і з наданням оцінки всім аргументам учасників справи у їх сукупності та взаємозв`язку, як це передбачено вимогами ст.ст. 75-79, 86 ГПК України, суд дійшов висновку про порушення майнових прав позивача, а відтак про часткове задоволення позову, а саме: про стягнення 3 862,03 грн пені, 326,87 грн 3% річних та 492,14 грн інфляційних.

Розподіл судових витрат.

Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи (ч. 1 ст. 124 ГПК України).

У позовній заяві позивачем зазначено попередній розрахунок судових витрат, що складаються із судового збору в розмірі 1 921,00 грн.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Зважаючи, що позов задоволено частково, відтак судовий збір в розмірі 1 631,70 грн покладається на відповідача, а решта - на позивача.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 76-79, 86, 123, 129, 233, 238, 240, 241 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнегаз збут" до Приватного підприємства - фірми "Сокіл" про стягнення в сумі 5 510,75 грн задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства - фірми "Сокіл" (33028, м. Рівне, вул. Симона Петлюри, буд. 6-а, ідентифікаційний код 13987893) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнегаз збут" (33027, м.Рівне, вул. Івана Вишенського,4, ідентифікаційний код 39589441) 3 862,03 грн пені, 326,87 грн 3% річних та 492,14 грн інфляційних.

У задоволенні позовних вимог про стягнення 630,40 грн пені, 57,54 грн 3% річних та 141,77 грн інфляційних відмовити.

Стягнути з Приватного підприємства - фірми "Сокіл" (33028, м. Рівне, вул. Симона Петлюри, буд. 6-а, ідентифікаційний код 13987893) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнегаз збут" (33027, м.Рівне, вул. Івана Вишенського,4, ідентифікаційний код 39589441) 1 631,70 грн судового збору.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Рівнегаз збут" (33027, м.Рівне, вул. Івана Вишенського,4, ідентифікаційний код 39589441).

Відповідач: Приватне підприємство - фірма "Сокіл" (33028, м. Рівне, вул. Симона Петлюри, буд. 6-а, ідентифікаційний код 13987893).

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 256 ГПК України).

Інформацію по справі, що розглядається, можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://rv.arbitr.gov.ua/sud5019/ .

Повне судове рішення складене та підписане 05.08.2019 року.

Суддя О. Андрійчук