Рішення

від 05.08.2019 по справі 240/8274/19

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 серпня 2019 року м. Житомир справа № 240/8274/19

категорія 112030600

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Шуляк Л.А., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Бердичівського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання неправомірними дії, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

До Житомирського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 із позовом, в якому просить визнати неправомірними дії Чуднівського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо невиплати їй пенсії з 01.01.2016 та зобов`язати Чуднівське об`єднане управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснити нарахування та виплату належної їй пенсії з 01.01.2016.

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що вона є пенсіонеркою України, має статус внутрішньо переміщеної особи. Зазначає, що у зв`язку із припиненням виплати пенсії звернулась до відповідача щодо роз`яснення підстав зупинення виплати пенсії. На що відповідачем було роз`яснено, що виплата пенсії була припинена з 01.10.2016 на підставі рішення комісії з розгляду питань пільг, соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, призначення громадянам житлових субсидій та державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім`ям від 15.09.2016 № 14. З вказаними обставинами позивач не погоджується, через що звернулася до суду.

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 31 травня 2019 року залишено без руху вказану позовну заяву та ухвалою від 21 червня 2019 року продовжено строк для усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 09 липня 2019 року провадження у вказаній справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику (повідомлення) сторін.

Ухвалою від 05 серпня 2019 року замінено вибувшого відповідача Чуднівське об`єднане управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, його правонаступником - Бердичівським об`єднаним управління Пенсійного фонду України в Житомирській області.

В строки встановленні ухвалою від 09.07.2019 відповідачем - Бердичівським об`єднаним управління Пенсійного фонду України в Житомирській області 30 липня 2019 року через відділ документального забезпечення суду подано відзив на адміністративний позов №21427/08 від 29.07.2019. В обґрунтування якого зазначив, що позивач на території Чуднівського району не проживала, про що свідчить акт обстеження матеріально-побутових умов сім`ї. Крім того, факт відсутності позивача за місцем проживання вказаним у довідці про взяття на облік внутрішньо перемішеної особи свідчать листи направлені управлінням на адресу позивача. Також, станом на 29.06.2019 ОСОБА_1 фізичну ідентифікацію у відповідності до Постанови Правління Пенсійного фонду України від 08.04.2016 №7-1 та в установлені терміни не пройшла, платіжну картку, яка одночасно є пенсійним посвідченням в мережі ПАТ "Державний ощадний банк України" не оформляла. А тому, в задоволенні позовних вимог просить відмовити в повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку та отримувала пенсію за віком згідно з Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" як особа, переміщена з тимчасово окупованої території України або районів проведення антитерористичної операції відповідно до довідки № 1822000133 від 22.12.2014, в якій зазначене фактичне місце проживання: АДРЕСА_1 .

З жовтня 2016 року виплата пенсії припинена, у зв`язку з чим, ОСОБА_1 звернулась до відповідача з заявою.

Листом №333/02-2 від 13.02.2019 начальник Чуднівського відділу обслуговування громадян повідомив позивача, що рішенням комісії з розгляду питань пільг, соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, призначення громадянам житлових субсидій та державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім`ям від 15.09.2016 № 14 позивачу призупинено виплату всіх видів соціальних виплат, в тому числі пенсії з 01.10.2016. Роз`яснено, що для відновлення виплати пенсії позивачу необхідно звернутись до органу Пенсійного фонду України в м.Бахмут.

Не погоджуючись з вказаними діями відповідача, позивач звернулась до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Гарантії дотримання прав, свобод та законних інтересів внутрішньо переміщених осіб визначено Законом України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" від 20 жовтня 2014 року № 1706-VII (надалі - Закон №1706-VII).

Статтею 1 Закону №1706-VII визначено, що внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Відповідно до ч.1 ст.4 Закону №1706-VII факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону.

Підставою для взяття на облік внутрішньо переміщеної особи є проживання на території, де виникли обставини, зазначені в статті 1 цього Закону, на момент їх виникнення (ч. 2 цієї статті).

Довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи засвідчує місце проживання внутрішньо переміщеної особи на період наявності підстав, зазначених у статті 1 цього Закону (ч. 1 ст. 5 Закону № 1706-VII).

Водночас, ст. 14 Закону № 1706-VII визначено, що внутрішньо переміщені особи користуються тими ж правами і свободами відповідно до Конституції, законів та міжнародних договорів України, як і інші громадяни України, що постійно проживають в Україні. Забороняється їх дискримінація при здійсненні ними будь-яких прав і свобод на підставі, що вони є внутрішньо переміщеними особами.

Виходячи із системного аналізу вищенаведених норм, слід дійти висновку, що внутрішньо переміщені особи користуються тими ж правами і свободами, що й інші громадяни, які постійно проживають на території України.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону № 1706-VII для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав на зайнятість, пенсійне забезпечення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, на отримання соціальних послуг здійснюється відповідно до законодавства України.

Статтею 12 Закону № 1706-VII визначені підстави для скасування дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи та внесення відомостей про це в Єдину інформаційну базу даних про внутрішньо переміщених осіб.

Рішення про скасування дії довідки приймається керівником структурного підрозділу з питань соціального захисту населення районних, районних у місті Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад за місцем проживання особи та надається внутрішньо переміщеній особі протягом трьох днів з дня прийняття такого рішення (абз. 7 ч. 1 ст. 12 цього Закону).

Структурний підрозділ з питань соціального захисту населення районних, районних у місті Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад на підставі прийнятого рішення невідкладно вносить до Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб відомості про скасування дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи (абз. ч. 1 ст. 12 цього Закону).

Згідно з п. 12 Порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 365 (надалі - Порядок № 365), соціальні виплати припиняються у разі:

1) наявності підстав, передбачених законодавством щодо умов призначення відповідного виду соціальної виплати;

2) встановлення факту відсутності внутрішньо переміщеної особи за фактичним місцем проживання/перебування згідно з актом обстеження матеріально-побутових умов сім`ї;

3) отримання рекомендацій Мінфіну щодо фактів, виявлених під час здійснення верифікації соціальних виплат;

4) скасування довідки внутрішньо переміщеної особи з підстав, визначених ст.12 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб";

5) отримання інформації від Держприкордонслужби, МВС, СБУ, Мінфіну, Національної поліції, ДМС, Держфінінспекції, Держаудитслужби та інших органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування.

Статтею 49 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України; 3) у разі смерті пенсіонера; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 5) в інших випадках, передбачених законом.

Перелік підстав припинення виплати пенсії, визначений ч. 1 ст. 49 Закону № 1058-IV, є вичерпним та передбачає можливість припинення виплати пенсії з інших підстав лише у випадках, передбачених законом.

Отже, з аналізу вищенаведених норм чинного законодавства вбачається, що УПФ має право припинити виплату пенсії особі виключно з підстав передбачених законом.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 06.02.2018 року у справі № К/9901/168/17 № 243/6956/17, висновок якого суд враховує при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин (частина 5 статті 242 КАС України).

З матеріалів справи встановлено, що виплата пенсії позивачу була припинена у зв`язку з відсутністю особи за фактичним місцем проживання. При цьому, будь-яких доказів щодо відсутності позивача за місцем реєстрації відповідачем не надано. Однак, як зазначає позивач у позовній заяві та відповідач у відзиві на адміністративний позов, ОСОБА_1 виїжджала за місцем своєї реєстрації щоб стежити за своїм майном.

Разом з тим, суд наголошує, що Закон №1058-IV не передбачає такої підстави припинення або призупинення виплати пенсії, як відсутність особи за місцем фактичного проживання.

Більш того, згідно ч. 2 ст. 2 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 13 червня 2018 року у справі №428/6624/17 (адміністративне провадження № К/9901/3256/17), висновок якого суд враховує при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин (частина 5 статті 242 КАС України).

Приймаючи до уваги наведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що припинення виплати пенсії позивачу здійснено не у спосіб, передбачений Законом №1058-IV, а тому відповідачем допущена протиправна бездіяльність щодо припинення виплати ОСОБА_1 пенсії, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню.

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України виключно законами України визначаються, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.

Особливу увагу варто звернути на те, що у преамбулі до Закону № 1058-IV зазначено, що зміна умов і норм загальнообов`язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону.

Судом встановлено, що жодних змін у вказаний Закон з приводу особливостей виплати заборгованості пенсіонерам, які є внутрішньо переміщеними особами, Верховною Радою не приймались.

Статтею 6 КАС України визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Пічкур проти України", яке набрало статусу остаточного 7 лютого 2014 року, право на отримання пенсії як таке стало залежним від місця проживання заявника. Це призвело до ситуації, в якій заявник, пропрацювавши багато років у своїй країні та сплативши внески до системи пенсійного забезпечення, був зовсім позбавлений права на пенсію лише на тій підставі, що він більше не проживає на території України (пункт 51 цього рішення). У пункті 54 вказаного рішення ЄСПЛ зазначив, що наведених вище міркувань ЄСПЛ достатньо для висновку про те, що різниця в поводженні, на яку заявник скаржився, порушувала статтю 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою користування правами та свободами, визнаними в Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою, у поєднанні зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції, якою передбачено право кожної фізичної або юридичної особи мирно володіти своїм майном та закріплено, що ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.

Отже, у випадку суперечності норм підзаконного акту нормам закону слід застосовувати норми закону, оскільки він має вищу юридичну силу.

При цьому, суд звертає увагу на тому, що статус внутрішньо переміщеної особи надає особі спеціальні, додаткові права (або "інші права", як це зазначено у ст. 9 Закону № 1706-VII "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб"), не звужуючи, між тим, обсяг конституційних прав та свобод особи та створюючи додаткові гарантії їх реалізації, а тому відповідач повинен всіляко сприяти відновленню виплат, гарантованих державою внутрішньо переміщеним особам.

Враховуючи те, що припинення виплати пенсії позивачу сталося внаслідок протиправних дій саме органу Пенсійного фонду України, тобто не з вини пенсіонера, суд дійшов висновку про те, що ОСОБА_1 має право на виплату їй пенсії за минулий час.

Відповідно до статті 47 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" пенсія виплачується щомісяця організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеними у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України або перераховується на визначений цією особою банківський рахунок у порядку, передбаченому законодавством.

Оскільки Україна, як правова держава, гарантує своїм громадянам право на соціальний захист, яке реалізується в тому числі і у щомісячному отриманні пенсіонерами належної їм пенсії, тому заборгованість, що утворилась не з вини пенсіонера повинна бути йому сплачена.

На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку про відсутність у відповідача правових підстав для невиплати позивачу пенсії за період з жовтня 2016 року.

Щодо встановлення судового контролю, суд зазначає, що в силу положень ч.1 ст.382 КАС України, суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Водночас, позивачем не наведено обставин, які б викликали у суду сумнів у тому, що відповідач може ухилятись від виконання судового рішення, у зв`язку з чим у суду відсутні підстави для застосування приписів ст.382 КАС України щодо встановлення судового контролю шляхом зобов`язання відповідача подати звіт про виконання рішення суду.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 371 КАС України негайно виконуються рішення суду про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць.

Таким чином, суд вважає за необхідне звернути до негайного виконання дане рішення суду в частині присудження виплати пенсії в межах суми стягнення за один місяць.

Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Відповідачем не доведено правомірність своїх дій та рішень.

За таких обставин, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 9, 77, 90, 242-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

вирішив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 . РНОКПП/ЄДРПОУ: НОМЕР_1 ) до Бердичівського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул. Л.Карастоянової, 29, м.Бердичів, Житомирська область, 13312. РНОКПП/ЄДРПОУ: 37752900) про визнання неправомірними дії, зобов`язання вчинити дії - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Бердичівського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 пенсії з 01 жовтня 2016 року.

Зобов`язати Бердичівське об`єднане управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул. Л.Карастоянової, 29, м.Бердичів, Житомирська область, 13312, ЄДРПОУ: 37752900) відновити нарахування та виплату ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) пенсії з 01 жовтня 2016 року.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Допустити негайне виконання рішення суду у межах суми стягнення пенсії за один місяць, у зв`язку з чим зобов`язати Бердичівське об`єднане управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул. Л.Карастоянової, 29, м.Бердичів, Житомирська область, 13312, ЄДРПОУ: 37752900) негайно провести нарахування та виплату пенсії в межах суми пенсії за один місяць ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 ).

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням приписів підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду складено у повному обсязі: 05 серпня 2019 року.

Суддя Л.А.Шуляк