Постанова

від 30.07.2019 по справі 520/2390/19

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 липня 2019 р. Справа № 520/2390/19

Другий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Катунова В.В.

суддів: Ральченка І.М. , Бершова Г.Є.

за участю секретаря судового засідання Патової Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДФС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 14.05.2019, суддя Мороко А.С., 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, повний текст складено 23.05.19 по справі № 520/2390/19

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Закомельське" науково-виробниче об`єднання "Сільгосптехніка"

до Головного управління ДФС у Харківській області

про скасування вимоги,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Закомельське" науково-виробниче об`єднання "Сільгосптехніка" (далі по тексту - ТОВ "Закомельське" НВО "Сільгосптехніка", позивач) звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Харківській області (далі - відповідач), в якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просило визнати незаконною та скасувати вимогу про сплату боргу № Ю-9045-17 від 09.11.2018.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 14.05.2019 адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю "Закомельське" науково-виробниче об`єднання "Сільгосптехніка" - задоволено у повному обсязі.

Визнано незаконною та скасовано вимогу Головного управління ДФС у Харківській області про сплату боргу № Ю-9045-17 від 09.11.2018.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Головне управління ДФС у Харківській області, не погоджуючись із рішенням суду, подало апеляційну скаргу, в якій зазначає, що оскаржуване рішення суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а саме, судом першої інстанції неповно з`ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в зв`язку з чим просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Позивач правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

Представник відповідача в судовому засіданні суду апеляційної інстанції підтримав доводи апеляційної скарги, просив скаргу задовольнити.

Представник позивача в судовому засіданні суду апеляційної інстанції просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги та рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, вислухавши представників сторін, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що заступником начальника Головного управління ДФС у Харківській області 25 вересня 2017 року прийнято рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску №0041361302, яким до позивача застосовано штраф у розмірі 20% на суму 8020,14 грн. та пеню у розмірі 0,1% на суму 1719,82 грн.

Не погодившись з вищевказаним рішення позивач скористався своїм правом на адміністративне оскарження та 20 жовтня 2017 року подав скаргу до Державної фіскальної служби України.

09 листопада 2017 року відповідачем складено та направлено позивачу вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ю-9045/17 на суму 9591,26 грн.

24 листопада 2017 року Державна фіскальна служба України прийняла рішення про результати розгляду скарги позивача, яким рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску №0041361302 скасовано та відкликано з дня прийняття даного рішення, а скаргу ТОВ "Закомельське" НВО "Сільгосптехніка" від 20 жовтня 2017 року №б/н задоволено частково, та зобов`язано Головне управління Державної фіскальної служби у Харківській області прийняти та направити нове рішення, з урахуванням вищезазначеного, згідно вимог чинного законодавства.

09 листопада 2018 року відповідачем складено та направлено позивачу вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ю-9045/17 на суму 9575,36 грн.

Позивач не погодившись з винесеною податковою вимогою від 09 листопада 2018 року №Ю-9045/17 на суму 9575,36 грн. подав скаргу до Державної фіскальної служби України.

Рішенням Державної фіскальної служби від 04.02.2019 №5544/6/99-99-11-05-02-15 вимогу про сплату боргу від 09 листопада 2018 року № Ю-9045/17 залишено без змін, а скаргу ТОВ "Закомельське" НВО "Сільгосптехніка" без задоволення.

Вважаючи вимогу про сплату боргу № Ю-9045-17 від 09.11.2018 незаконною, позивач звернувся з позовом до суду.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідачем не доведено обґрунтованості та правомірності винесеної Головним управлінням ДФС у Харківській області вимоги про сплату боргу № Ю-9045-17 від 09.11.2018, що свідчить про недотримання Головним управлінням ДФС у Харківській області приписів діючого податкового законодавства України.

Колегія суддів погоджується із такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначені Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" №2464-VI від 08.07.2010.

Частиною 1 ст. 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" №2464-VI від 08.07.2010, платниками єдиного внеску є: 1) роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Процедуру подання та розгляду контролюючим органом скарг на вимоги про сплату недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - вимога) та на рішення про нарахування пені та накладення штрафу, передбачених частинами десятою, одинадцятою статті 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон); скарг банків на рішення про накладення фінансових санкцій, передбачених частиною дванадцятою зазначеної статті, затверджено Порядком розгляду контролюючими органами скарг на вимоги про сплату недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та на рішення про нарахування пені та накладення штрафу, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2015 №1124, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 03.02.2016 №178/28308.

Відповідно до ч. 1 розділу II Порядку розгляду контролюючими органами скарг на вимоги про сплату недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та на рішення про нарахування пені та накладення штрафу, у разі якщо скаржник вважає, що контролюючий орган у районі, місті (крім міста Києва), районі у місті, об`єднаний чи спеціалізований неправильно визначив суму недоїмки або прийняв рішення про накладення штрафу та нарахування пені, що суперечить законодавству про загальнообов`язкове державне соціальне страхування або виходить за межі його компетенції, встановленої законом, він має право оскаржити таке рішення у відповідному головному управлінні ДФС в області, місті Києві.

Згідно до ч. 2 Порядку розгляду контролюючими органами скарг на вимоги про сплату недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та на рішення про нарахування пені та накладення штрафу скарга на вимоги та на рішення контролюючих органів у районах, містах (крім міста Києва), районах у містах, об`єднаних чи спеціалізованих про нарахування пені та накладення штрафу подається відповідно до головних управлінь ДФС в областях, місті Києві в письмовій формі разом з документами, що підтверджують неправильність рішення.

Частиною 4 розділу IV Порядку розгляду контролюючими органами скарг на вимоги про сплату недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та на рішення про нарахування пені та накладення штрафу, передбачено, що контролюючий орган при розгляді скарги перевіряє законність і обґрунтованість винесення вимоги або рішення, що оскаржується, і приймає одне з таких рішень: залишає вимогу або рішення, що оскаржується, без змін, а скаргу - без задоволення; скасовує в певній частині вимогу або рішення, що оскаржується, не задовольняє скаргу в певній частині; скасовує в повному обсязі вимогу або рішення, що оскаржується, і задовольняє скаргу; направляє скаргу на новий розгляд до відповідного територіального контролюючого органу; залишає скаргу без розгляду.

Приписами ч. 5 Порядку розгляду контролюючими органами скарг на вимоги про сплату недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та на рішення про нарахування пені та накладення штрафу, у разі скасування вимоги або рішення контролюючого органу про нарахування пені та накладення штрафу вони вважаються відкликаними з дня прийняття рішення контролюючим органом вищого рівня про повне або часткове задоволення скарги, про що зазначається в рішенні відповідного контролюючого органу.

Під час розгляду справи встановлено, що рішенням Державної фіскальної служби України від 24 листопада 2017 року скасовано та відкликано рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску №0041361302 від 25.09.2017, та між іншим зобов`язано Головне управління Державної фіскальної служби у Харківській області прийняти та направити нове рішення, з урахуванням вищезазначеного, згідно вимог чинного законодавства.

Однак, жодних дій з боку відповідача щодо виконання покладених на нього обов`язків щодо прийняття відповідного рішення з урахуванням висновків рішення Державної фіскальної служби України від 24 листопада 2017 року не вчинено, наслідком чого стало не вірне формування даних податкового обліку позивача.

Дані обставини підтверджуються даними облікової картки, згідно якої за позивачем обліковується податковий борг без урахування рішення Державної фіскальної служби України.

З урахуванням вищевикладеного колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що спірна податкова вимога № Ю-9045-17 від 09.11.2018 є неправомірною, оскільки визначена в ній сума боргу не відповідає наявному.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідач по справі, як суб`єкт владних повноважень, не виконав покладений на нього обов`язок щодо доказування правомірності вчинених ним дій та прийняття оскаржуваної вимоги.

Натомість, позивачем надано достатньо доказів в підтвердження обставин, якими обґрунтовує позовні вимоги.

При цьому, колегія суддів вважає безпідставними посилання апелянта на те, що ГУ ДФС України не виконало обов`язків щодо прийняття відповідного рішення з урахуванням висновків рішення Державної фіскальної служби України від 24 листопада 2017 рок у зв`язку з технічними причинами, оскільки встановлені під час розгляду справи та є достатніми для висновку про факт порушення охоронюваних прав позивача та необхідність їх захисту.

Залишаючи без оцінки окремі аргументи апелянта, колегія суддів виходить з того, що такі обставини лише опосередковано стосуються суті і природи спору, а їх оцінка не має вирішального значення для його правильного вирішення.

Таким чином, контролюючим органом не доведено обґрунтованості та правомірності винесеної Головним управлінням ДФС у Харківській області вимоги про сплату боргу № Ю-9045-17 від 09.11.2018.

Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 245, 246, 250, 315, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Харківській області - залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 14.05.2019 по справі № 520/2390/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя В.В. Катунов Судді І.М. Ральченко Г.Є. Бершов Постанова складена в повному обсязі 05.08.19.