Рішення

від 13.07.2007 по справі 12/138

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД 

ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ

УКРАЇНИ

РІШЕННЯ 

13.07.2007                                                                                   

Справа  № 12/138

Суддя господарського суду Тисянчин

В. М., розглянувши матеріали справи

за позовом

приватного підприємця ОСОБА_1, м. Виноградів 

до малого

приватного підприємства „ВІК”, м. Тячів

про

стягнення суми 7 282 (в тому числі 6 707,00 грн.) -основного боргу та 575 грн.

-штрафу.

                       Суддя    Тисянчин 

В. М.

                 Представники:

Від позивача -

ОСОБА_2 (представник за довіреністю від 23.03.2006 року)

Від відповідача

-не з'явився (явка на розсуд сторін)

СУТЬ СПОРУ:

заявлено позов приватним підприємцем ОСОБА_1, м. Виноградів  до малого приватного підприємства „В і

К”, м. Тячів про стягнення суми 7 282 (в тому числі 6 707,00 грн.)

-основного боргу та 575 грн. -штрафу.

          Представнику позивача роз'яснено

права і обов'язки передбачені ст.20, 22 ГПК України.

Клопотання про технічну фіксацію

судового процесу не заявлено.

          Представник позивача у судовому

засіданні письмовою заявою уточнив позовні вимоги в частині нарахованої до

стягнення суми штрафу, зменшивши її з 676 грн. до 575 грн., про що подав

відповідний розрахунок.

На вимогу суду відповідач

письмового відзиву на позов з доказами в його обґрунтування та копію довідки

органу держстатистики про включення до ЄДРПОУ не подав, свого уповноваженого

представника для участі у розгляді справи не направив, а тому справа

розглядається в порядку ст. 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

                    Ухвала про порушення

провадження у справі направлялась рекомендованим листом, тому неявка

уповноваженого представника відповідача у судове засідання не є перешкодою

розгляду справи по суті, про що зазначено в ухвалі про порушення провадження у

справі.

          Повідомлення НОМЕР_1 підтверджує

вручення відповідачу 11.07.2007 року ухвали від 05.07.2007 року про порушення

провадження у справі, де вказано про 

місце і час призначення розгляду справи, чим забезпечено йому реалізацію

Конституційного права на судовий захист (п.4 ст. 129 Конституції України).

Вивчивши доводи позовної заяви та

матеріали справи, дослідивши їх, заслухавши пояснення представника позивача,

суд

ВСТАНОВИВ:

          Заборгованість

відповідача в сумі 6 707 грн.  -основного

боргу щодо оплати за надані, згідно договору НОМЕР_2, кондитерські вироби,

підтверджується матеріалами справи, зокрема:

        - накладними НОМЕР_3,

НОМЕР_4(відповідно) від 16.11.2006 року, 16.11.2006 року;

- податковими накладними НОМЕР_5,

НОМЕР_6   (відповідно) від 16.11.2006

року, 16.11.2006 року;

           -  

карткою партнера за період з 13.10.2006 року по 26.06.2007 рік;

           -  

банківською випискою від 05.03.2007 року;

           - розрахунком позову, а за таких

обставин сума основного боргу підлягає стягненню примусово.

                   Заявлені вимоги позивача

(претензія НОМЕР_7) про добровільне погашення боргу відповідач не виконав, чим

порушив ст. ст.            (11; 526);

509; 530 ЦК України (чинного з 01.01.04).

Саме ця обставина і послужила

підставою для звернення позивача до суду з даною позовною заявою.

         Відповідно до ст. 175 ГК України

майново -господарські зобов'язання, які виникають між учасниками господарських

відносин, регулюються Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей

передбачених Господарським кодексом України

          Таким чином, на день розгляду спору у

суді, обставини спору (права і зобов'язання сторін) оцінюються судом з огляду

на правила ЦК та ГК України.

Відповідно до ст. 526 ЦК України,

зобов'язання повинно виконуватись належним чином і в установлений строк

відповідно до вказівок закону, акту планування, договору чи вимог, що звичайно

ставляться.

У відповідності до ст. 509 ЦК

України в силу зобов'язання -кредитор вправі вимагати виконання обов'язку від

боржника у випадку невиконання останнім своїх зобов'язань у відносинах.

Підставою виникнення зобов'язання є юридичний факт.

В даній правовій ситуації юридичним

фактом, на підставі якого виникли зобов'язальні відносини між сторонами, є

поставка кондитерських виробів (ст. 11 ЦК України).

Отже, обов'язок відповідача

оплатити вартість поставлених кондитерських виробів є безспірним.

Одностороння відмова від виконання

зобов'язання не допускається (ст. 615; 625 ЦК України).

Відтак, договір є обов'язковим для

виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Крім цього, відповідно до п. 10

договору відповідачу нарахований до сплати штраф (неустойку) в сумі 575 грн.

При оцінці правильності і правомірності вимог в цій частині позову - судом

визнано обґрунтованими такі вимоги і такими, що підлягають задоволенню (ст. 536

ЦК України).

При постановленні судового рішення

враховується характер зобов'язання, наслідки його невиконання, особа

відповідача, ступінь його вини, суспільно - державну значимість господарської

діяльності сторін, обставини, що впливають на неможливість виконання

відповідачем зобов'язання належним чином та межі здійснення цивільних прав (п.3

ст. 13 ЦК України), де не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром

завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах,

безпідставного збагачення за рахунок погіршення фінансово -майнового стану

сторони у спорі.

За ст. 16 ЦК України одним із

способів захисту цивільних прав та інтересів є припинення дії, яка порушує

право.

Отже, із встановлених судом

обставин вбачається, що склад цивільно -правової відповідальності є наявним на

момент судового розгляду справи.

                 Встановлюючи дійсні обставини

справи, суд посилається на фактичні дані, на підставі яких господарський суд у

визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин на

яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають

значення для правильного вирішення спору, в даному випадку -письмовими

доказами. При цьому, заяви та пояснення не приймаються судом за преюдицію, а

перевіряються на достовірність.

                   Таким чином, позивачем

доведені ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог і

заперечень, тому позов підлягає задоволенню, поклавши відшкодування судових

витрат за змістом ст. 49 ГПК України на відповідача з огляду його вини у

виникненні спору.

Виходячи з викладеного, оцінивши

повноту, достатність позовних матеріалів, проаналізувавши подані по справі

доказові документи для вирішення спору, керуючись ст. 124 Конституції України;

ст. 2 Закону України „Про судоустрій України”; 

ст.ст. 4, 33, 34; 36; 43; 44; 49;75; 82 -84; 115; 116; Господарського

процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.          Позов

задоволити  повністю.

           2. Стягнути з

малого приватного підприємства „В і К” (м. Тячів, вул. Комсомольська, 4а;

код 30465986) на користь приватного підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; код

НОМЕР_8) суму 6 707 (шість тисяч сімсот сім грн.) - основного боргу; 575

(п'ятсот сімдесят п'ять грн.) -штрафу та 102 (сто дві грн.) -  у відшкодування витрат по оплаті держмита;

118 (сто вісімнадцять грн.) -у відшкодування витрат на інформаційно -технічне

забезпечення судового процесу. Видати наказ.

Дане рішення набирає законної сили

в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

      Суддя                                                     

                               Тисянчин В. М.