Постанова

від 05.08.2019 по справі 910/14/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" серпня 2019 р. Справа№ 910/14/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Коротун О.М.

суддів: Майданевича А.Г.

Ткаченка Б.О.

за участю секретаря судового засідання Куценко К.Л.,

за участю представників згідно з протоколом судового засідання від 05.08.2019

за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Артвік - Україна

на рішення Господарського суду міста Києва від 11.04.2019 (повний текст складено 18.04.2019)

у справі № 910/14/19 (суддя Пінчук В.І.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Родень-М в особі ліквідатора, арбітражного керуючого Голінного Андрія Михайловича

до Товариства з обмеженою відповідальністю Артвік-Україна

про стягнення 765 743,28 грн,

Розглянувши справу в порядку ст. 269, 270 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України), Північний апеляційний господарський суд,

УСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст заявлених вимог та рух справи

У січні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю Родень-М (далі - ТОВ Родень-М ) в особі ліквідатора, арбітражного керуючого Голінного Андрія Михайловича звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Артвік - Україна (далі - ТОВ Артвік-Україна ) про стягнення 765 743, 28 грн попередньої оплати за договором від 18.03.2015 № СН-01-ROD/15 та за договором від 18.03.2015 № СН-02-ROD/15.

Позовні вимоги про стягнення попередньої оплати обґрунтовані тим, що товар, передбачений договорами від 18.03.2015 № СН-01-ROD/15 та № СН-02-ROD/15 відповідачем не поставлений, а тому позивач відповідно до ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України має право вимагати повернення суми попередньої оплати.

2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.04.2019 позов задоволено. Стягнуто з ТОВ Артвік - Україна на користь ТОВ Родень-М 765 743, 28 грн передоплати, 11 486, 15 грн судового збору.

Рішення обґрунтовано тим, що відповідачем не надано суду доказів того, що позивачу направлялись повідомлення щодо готовності до відвантаження товару, а також не надано доказів виставлення останньому рахунку на оплату, як це передбачено п. 4.2.3 договорів від 18.03.2015 № СН-01-ROD/15 та № СН-02-ROD/15.

Враховуючи недотримання відповідачем умов договору та не здійсненням поставки товару, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача попередньої оплати, здійсненої позивачем.

3. Надходження апеляційної скарги на розгляд Північного апеляційного господарського суду та межі апеляційного перегляду рішення суду

У травні 2019 ТОВ Артвік-Україна звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 11.04.2019 та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. Також скаржник просив покласти на позивача судові витрати.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.06.2019 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ Артвік - Україна на рішення Господарського суду міста Києва від 11.04.2019. Надано час для подання відзиву, заперечення на відзив, заяв, клопотань. Призначено до розгляду апеляційну скаргу на 29.07.2019.

29.07.2019 в судовому засіданні було оголошено перерву до 05.08.2019.

25.07.2019 на адресу суду апеляційної інстанції від скаржника надійшли заперечення на відзив. 05.08.2019 на адресу суду апеляційної інстанції від позивача надійшло клопотання про призначення судової технічної експертизи.

05.08.2019 ухвалою Північного апеляційного господарського суду заперечення на відзив ТОВ Артвік-Україна залишено без розгляду. У задоволенні клопотання ТОВ Артвік-Україна про прийняття нових доказів відмовлено. Клопотання ТОВ Родень-М про призначення експертизи залишено без розгляду.

У судове засідання 05.08.2019 з`явилися представники сторін - ліквідатор та представник відповідача.

У судовому засіданні представник скаржника підтримав вимоги апеляційної скарги та просив її задовольнити, а рішення суду першої інстанції - скасувати. Представник позивача проти доводів апеляційної скарги заперечив та просив відмовити в її задоволенні, а рішення суду першої інстанції - залишити без змін.

4. Вимоги апеляційної скарги та короткий зміст наведених у ній доводів

ТОВ Артвік - Україна в апеляційній скарзі не погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог з огляду на таке.

Скаржник зазначає, що суд першої інстанції не повністю дослідив обставини справи. Зокрема, скаржник стверджує, що не зміг з`явитися 11.04.2019 в судове засідання та надати оригінали доказів, зокрема, повідомлення від 19.05.2015 та рахунку на оплату, що спростовують доводи позивача про дотримання ним умов договору.

Також скаржник вважає помилковим висновок суду про те, що умовами договору не визначено строк виконання зобов`язання, що призвело до помилкового висновку про незастосування наслідків спливу строку позовної давності.

Враховуючи викладене, скаржник зазначає, що ним було дотримано умови договору щодо повідомлення, виставлення та надання позивачу рахунку, не оплата якого, згідно з умовами договору, передбачає що вже здійснена передоплата не повертається. Також скаржник зазначає, що судом не враховано додаткові докази, які підтверджують факт замовлення, купівлі та розмитнення товару.

5. Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу

01.07.2019 на адресу суду апеляційної інстанції від ТОВ Родень-М надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги з огляду на таке.

Позивач вважає необґрунтованими посилання скаржника на необхідність обов`язкової участі в судовому засіданні (в якому прийнято оскаржуване рішення) його представника та поважності причин не забезпечення явки його в засідання. При цьому позивач звертає увагу на те, що скаржником не доведено проживання представника в Броварах, що зумовило неможливість явки, оскільки згідно з довіреністю його місце проживання - м. Київ. У наявній в матеріалах справи довіреності, останньою уповноважено на представництво двох осіб. Неможливість явки іншого представника або керівника відповідача, скаржником необґрунтовано.

Також позивач зазначає, що наявні в матеріалах справи докази, подані в порядку ст. 80 ГПК України, не підтверджують факту отримання позивачем такого рахунку на третю передоплату, а тому суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про відсутність доказів отримання позивачем рахунку. Вказані докази на спростування наведеного скаржником подано не було (відповідні докази до відзиву на позов, або ж під час розгляду справи судом першої інстанції).

Щодо строку позовної давності позивач зазначає, що оскільки кредитор на виконання п. 4.2.3 договору не повідомив ТОВ Родень-М в подальшому про необхідність проведення попередньої оплати, то й підстав для виконання таких зобов`язань у позивача не виникло, а відтак позовна давність не могла розпочати свій відлік, навіть за тим принципом, про який вказує скаржник.

6. Фактичні обставини, неоспорені сторонами, встановлені судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції

Як вірно з`ясовано судом першої інстанції, 18.03.2015 між ТОВ Родень-М (покупцем) та ТОВ Артвік - Україна (продавцем) були укладені договори: № СН-01-ROD/15 та № СН-02-ROD/15.

Відповідно до умов указаних договорів відповідач зобов`язався поставити та передати у власність позивача товар (калібратори), а останній - прийняти вказаний товар та оплатити його вартість на умовах даних договорів.

Умовами п. 4.2 договорів від 18.03.2015 № СН-01-ROD/15 та № СН-02-ROD/15 передбачено, що розрахунки за вказаними договорами здійснюються покупцем шляхом перерахування грошових коштів, обумовлених п. 1.2 договору на банківський рахунок продавця в наступному порядку:

- попередню оплату (А 1) в розмірі 10% від загальної вартості товару передбаченої п. 1.2 даного договору покупець сплачує протягом 5 ( п`яти ) банківських днів з дати підписання договору, згідно рахунку. (п. 4.2.1 договору);

- попередню оплату (А 2) в розмірі 10% від загальної вартості товару передбаченої п. 1.2 даного договору покупець сплачує протягом 5 ( п`яти ) банківських днів з дати повідомлення продавця про готовність до відвантаження товару на територію України, згідно рахунку. (п. 4.2.2 договору);

- попередню оплату (А 3), яка розраховується, згідно п. 4.2.3.1 (з урахуванням п. 1.3, п.1.4. та п.1.5) договору, покупець сплачує протягом 5 (п`яти) банківських днів з дати повідомлення продавця про готовність до відвантаження товару покупцю, згідно рахунку.

Суд першої інстанції встановив, що 18.03.2015 відповідачем виставлені позивачу рахунки - фактури: № СН-01-ROD/15 на суму 24 9044, 64 грн та № СН-02-ROD/15 на суму 133 827, 00 грн.

20.03.2015 позивачем перераховані відповідачу вказані кошти на загальну суму 382 871, 64 грн.

Листом від 29.04.2015 № 2904/15-РОД позивача повідомлено про необхідність здійснення оплати за товар по другому етапу з наданням рахунків на оплату, а саме: рахунок - фактура від 29.04.2015 р. № СН-01-ROD/15 - 2 на суму 249 044, 64 грн та рахунок - фактура від 29.04.2015 № СН-02-ROD/15 - 2 на суму 133 827, 00 грн.

На підставі виставлених рахунків 07.05.2015 позивачем перераховані відповідачу кошти на суму 249 044, 64 грн та 12.05.2015 позивачем перераховані відповідачу кошти на суму 133 827, 00 грн.

Тобто загальна сума перерахованої позивачем попередньої оплати складає 765 743, 28 грн, що підтверджується випискою по рахунку позивача та не заперечувалося сторонами. Зокрема, скаржник в листі від 14.06.2018 № 1406-18 підтвердив проведення вказаних вище оплат.

Позивач, обґрунтовуючи свої позовні вимоги, зазначає, що товар, передбачений договорами від 18.03.2015 № СН-01-ROD/15 та № СН-02-ROD/15 відповідачем не поставлений, а тому він відповідно до ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України має право вимагати повернення суми попередньої оплати.

ПОЗИЦІЯ ПІВНІЧНОГО АПЕЛЯЦІЙНОГО ГОСПОДАРСЬКОГО СУДУ

7. Мотиви, з яких виходить Північний апеляційний господарський суд, та застосовані ним положення законодавства

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1 ст. 269 ГПК України). Водночас, ч. 3 ст. 269 ГПК України передбачено, що докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами виникли правовідносини з договору поставки. Спір між сторонами стосується наявністю або відсутністю підстав для повернення авансових платежів.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона ( боржник ) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини (п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 Цивільного кодексу України).

З матеріалів справи вбачається, що ціну товару та порядку розрахунків сторони узгодили в розділі 4 договорів поставки. Зокрема, п. 4.2. сторони узгодили порядок здійснення передоплати, а саме:

- попередню оплату (А 1) в розмірі 10% від загальної вартості товару передбаченої п. 1.2 даного договору покупець сплачує протягом 5 ( п`яти ) банківських днів з дати підписання договору, згідно рахунку. (п. 4.2.1 договору);

- попередню оплату (А 2) в розмірі 10% від загальної вартості товару передбаченої п. 1.2 даного договору покупець сплачує протягом 5 ( п`яти ) банківських днів з дати повідомлення продавця про готовність до відвантаження товару на територію України, згідно рахунку. (п. 4.2.2 договору);

- попередню оплату (А 3), яка розраховується, згідно п. 4.2.3.1 (з урахуванням п. 1.3, п.1.4. та п.1.5) договору, покупець сплачує протягом 5 (п`яти) банківських днів з дати повідомлення продавця про готовність до відвантаження товару покупцю, згідно рахунку.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, попередню оплату по п. 4.2.1. (А 1) та п. 4.2.2. (А 2) позивач здійснив в повному обсязі, що підтверджується випискою по рахунку позивача.

За домовленістю сторін платіж по п. 4.2.3. (А 3) сплачується протягом 5 (п`яти) банківських днів з дати повідомлення продавця про готовність до відвантаження товару покупцю, згідно рахунку.

Відповідно до ч. 2 ст. 91 ГПК України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

В силу ч. 5, 6 ст. 91 ГПК України учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.

Якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

В матеріалах справи наявний лист ТОВ Артвік-Укарїна від 19.05.2015 № 1905/15-РОД, долучений позивачем до позовної заяви (а.с. 44). Вказаним листом скаржник повідомив, що обладнання по договорам поставки після проведення метрологічної атестації буде готове до відвантаження підприємству позивача. Також додано рахунок на оплату.

Також скаржник, подаючи відзив на позовну заяву, надав свій екземпляр листа ТОВ Артвік-Укарїна від 19.05.2015 № 1905/15-РОД (а.с. 91). Згідно з екземпляра скаржника, останній повідомив, що обладнання по договорам поставки після проведення метрологічної атестації буде готове до відвантаження підприємству позивача після 26.05.2019.

При цьому п. 4.2.3. договорів поставки сторони узгодили, що покупець здійснює оплату з дати повідомлення продавця про готовність до відвантаження товару покупцю.

Водночас, жодного належного, допустимого та достатнього доказу, в розумінні ст. 73 ,76 - 79, 269 ГПК України, на підтвердження факту повідомлення покупця (позивача) про готовність до відвантаження товару як варіанту листа, наданого позивачем, так і варіанту, наданого скаржником, матеріали справи не містять. При цьому, суд приймає до уваги пояснення позивача, що екземпляр листа від 19.05.2015, наданий ним позивач отримав на запит у відповідача, оскільки скаржник в суді першої інстанції належними доказами не спростував наведене. А ухвалою від 05.08.2019, зокрема, у задоволенні клопотання ТОВ Артвік-Україна про прийняття нових доказів відмовлено.

Принцип свободи договору, згідно зі ст. 3 Цивільного кодексу України, віднесено до загальних засад цивільного законодавства.

Положення ст. 6, 627 Цивільного кодексу України відображають принцип свободи договору, згідно з яким сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Свобода договору означає право громадян або юридичних осіб вступати чи утримуватися від вступу у будь-які договірні відносини. Свобода договору проявляється також у наданій сторонам можливості за взаємною згодою визначати умови такого договору, змінювати ці умови також за взаємною згодою або утримуватись від пропозицій про їх зміну.

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 20.06.2018 у справі № 910/18719/17.

Отже, сторони в порядку, передбаченому ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, узгодили оплату останньої частини передоплати протягом 5 (п`яти) банківських днів з дати повідомлення продавця про готовність до відвантаження товару покупцю, згідно рахунку.

Тобто для здійснення позивачем третьої передоплати продавець мав повідомити покупця та надати йому відповідний рахунок для оплати.

Згідно зі ст. 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Порушенням зобов`язання є невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ст. 610, 611 Цивільного кодексу України).

За таких обставин, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що скаржником не було виконано свій обов`язок щодо повідомлення позивача про готовність до відвантаження товару покупцю та надання відповідних рахунків. Відповідно, у позивача не виник обов`язок із здійснення третьої попередньої оплати за товар, передбачений п. 4.2.3. (А3) договорів поставки.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Нормою ст. 693 Цивільного кодексу України урегульовано порядок здійснення попередньої оплата товару, згідно з ч. 1, 2 якої якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов`язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Не передання продавцем, який одержав суму попередньої оплати, товару у встановлений строк, надає покупцеві право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати. Тобто визначене цією нормою право покупця вимагати від продавця повернення суми попередньої оплати є за своїм змістом правом покупця на односторонню відмову від зобов`язання, внаслідок якої припиняється зобов`язання продавця перед покупцем по поставці товару і виникає нове грошове зобов`язання.

Суд апеляційної інстанції відхиляє доводи скаржника про неврахування судом першої інстанції додаткових угод до договорів поставки з огляду на те, що такі додаткові угоди було долучено позивачем до позовної заяви та, відповідно, були предметом розгляду. А можливість застосування п. 5.3. у редакції додаткових угод щодо можливості неповернення попередніх оплат підлягала застосуванню в разі не здійснення позивачем обов`язку з оплати товару. Водночас, обов`язок з оплати третьої передоплати у позивача не виник, оскільки скаржник не виконав свій обов`язок з повідомлення про готовність до відвантаження товару та виставлення рахунку. А тому такі доводи є безпідставними.

При цьому, як вбачається з умов договорів поставки сторони передбачили що договори діють до виконання сторонами взятих на себе зобов`язань. Водночас, конкретних строків на поставку товару сторонами узгоджено не було.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 Цивільного кодексу України).

Як вбачається з матеріалів справи, листом від 05.06.2018 № 925/1499/14/491 позивач звернувся до відповідача з вимогою про сплату коштів. Так, позивач зазначив, що постановою Господарського суду Черкаської області від 29.03.2018 у справі № 925/1499/17 визнано банкрутом ТОВ Родень-М , відкрито ліквідаційну процедуру та призначено ліквідатором арбітражного керуючого Голінного Андрія Михайловича. В результаті перевірки встановлено, що між банкрутом та ТОВ Артвік-Україна виникали господарські правовідносини, внаслідок чого утворилась заборгованість в розмірі 765743, 28 грн на користь ТОВ Родень-М . На підставі викладеного, ліквідатор позивача вимагав протягом семи календарних днів сплатити на користь позивача заборгованість в розмірі 765 743, 28 грн. Надіслання та отримання відповідачем вимоги підтверджується фіскальним чеком від 06.06.2018 за трек-номером 1801603923019 та роздруківкою з веб-сайту Укрпошти про тримання відправлення адресатом 08.06.2018.

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку що позивач в строки та спосіб, передбачений ст. 530, 693 Цивільного кодексу України та умовами договорів, звернувся до відповідача про повернення здійсненої передоплати за договорами поставки, що, відповідно, кореспондується з обов`язком відповідача повернути таку попередню оплату.

З огляду на звернення позивача з вимогою про повернення попередньої оплати в порядку ст. 530 Цивільного кодексу України листом-вимогою від 05.06.2018, який скаржник отримав 08.06.2018, посилання останнього про застосування строків позовної давності відхиляються як необґрунтовані, оскільки загальний строк позовної давності, встановлений ст. 261 Цивільного кодексу України, з моменту пред`явлення вимоги не сплив.

До того ж, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази на підтвердження факту передачі товару позивачу. Належних, допустимих, достатніх доказів, в розумінні ст. 73 - 79, 80, 269 ГПК України, на підтвердження факту купівлі відповідного товару саме за договором укладеним з позивачем, скаржником не надано. Крім того, увесь час з моменту здійснення попередньої оплати за п. 4.2.1., 4.2.2., скаржник користувався коштами позивача. А тому посилання скаржника на принципи верховенства права, враховуючи такі загальні засади цивільного законодавства як справедливість, добросовісність та розумність (п. 6 ч. 1 ст. 3 Цивільного кодексу України) та межі здійснення цивільних прав, визначені ч. 3 ст. 13 Цивільного кодексу України щодо неприпустимості вчинення дій з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах, відхиляються судом апеляційної інстанції як безпідставні.

Щодо посилань скаржника на порушення норм процесуального права щодо ухвалення оскаржуваного рішення без представника скаржника, суд апеляційної інстанції виходить з такого.

Як вбачається з матеріалів справи, 28.03.2019 у судовому засіданні в суді першої інстанції було оголошено перерву до 11.04.2019. У судовому засіданні був присутній представник скаржника, що підтверджується протоколом судового засідання від 28.03.2019.

Забезпечення участі представника в судовому засіданні норма ст. 42 ГПК України відносить до прав учасників справи. Водночас, ч. 2 вказаної статті до обов`язків учасників справи відносить, зокрема, сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні.

З матеріалів справи вбачається, що явка представників сторін в судове засідання 11.04.2019 обов`язковою не визнавалася (відсутні ухвали про обов`язкову участь, виклик представників).

Сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь в судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. Юридична особа бере участь у справі через свого керівника або члена виконавчого органу, уповноваженого діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення (самопредставництво юридичної особи), або через представника (ч. 1 ст. 56 ГПК України).

З наявної в матеріалах справи довіреності на представництво інтересів відповідача від 11.03.2019 вбачається, що ТОВ Артвік-Укарїна уповноважило двох представників на представництво інтересів товариства: ОСОБА_2 та ОСОБА_1 . При цьому, жодних належних доказів на підтвердження неможливості явки представників у судове засідання скаржником не надано, як і не надано доказів неможливості здійснення представництва керівником товариства. Крім того, суд апеляційної інстанції зазначає, що юридична особа не обмежена в праві залучити інших представників у разі неможливості вчинення таких дій наявними представниками. Наведене є правом особи (ст. 42 ГПК України).

Отже, враховуючи обізнаність скаржника про дату, час та місце судового засідання, відсутність належних доказів на підтвердження факту об`єктивної неможливості забезпечення участі представника в судовому засіданні, Північний апеляційний господарський суд відхиляє доводи скаржника як необґрунтовані.

8. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції

Зважаючи на викладене, Північний апеляційний господарський суд погоджується з висновком місцевого суду про задоволення позову Товариства з обмеженою відповідальністю Родень-М про стягнення попередньої оплати.

Таким чином, керуючись ст. 2, 269, 270, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276 ГПК України - суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необхідність залишення апеляційної скарги у даній справі без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

9. Судові витрати

З урахуванням відмови в задоволенні апеляційної скарги по суті, понесені судові витрати за розгляд справи в суді апеляційної інстанції (судовий збір) покладаються на апелянта в порядку ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст. 2, 129, 269, 270, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276, 281 - 283 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Артвік - Україна на рішення Господарського суду міста Києва від 11.04.2019 у справі № 910/14/19 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 11.04.2019 у справі № 910/14/19 - залишити без змін.

3. Судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, покласти на скаржника.

4. Матеріали справи повернути до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку, передбаченому ст. 286 - 291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено - 05.08.2019

Головуючий суддя О.М. Коротун

Судді А.Г. Майданевич

Б.О. Ткаченко