Постанова

від 31.07.2019 по справі 908/2069/18

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.07.2019 року Справа № 908/2069/18

м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, 65, зал засідань 511

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів : головуючого судді Широбокової Л.П. (доповідач),

суддів Кощеєва І.М., Орєшкіної Е.В.

секретар судового засідання Грачов А.С.

за участю представників сторін:

від позивача: Цеханський В. Д., ордер серії ЧЦ №35218 від 31.07.2019, адвокат;

від відповідача: Марчевський Д. І., свідоцтво ЗП №002005 від 12.02.2019, адвокат; Хорошко С. В., ордер серії ЗП №094682 від 31.07.2019, адвокат;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрікомаш", м. Бердянськ Запорізької області на рішення Господарського суду Запорізької області від 05.04.2019 у справі №908/2069/18 (суддя Корсун В.Л., повне рішення складено 15.04.2019)

за позовом Фермерського господарства "Західагротранс", с. Клішківці Хотинського району Чернівецької області

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрікомаш", м. Бердянськ Запорізької області

про стягнення 325154,45 грн

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та рішення суду.

У жовтні 2018 року Фермерське господарство Західагротранс звернулось до Господарського суду Запорізької області із позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Агрікомаш 243 000 грн суми передоплати, 4 044,45 грн - відсотків за користування чужими грошовими коштами, 41 310 грн - пені, 36 800 грн - збитків.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Відповідачем умов договору поставки в частині передачі товару в строк, визначений у договорі.

Відповідач проти задоволення позову заперечував з огляду на те, що договір поставки, на який посилається Позивач, укладений не був та взаємних прав та обов`язків у сторін за ним не виникло; оплата товару здійснена із запізненням на три дні, тому Відповідач мав право змінити вартість товару в односторонньому порядку; транспортний засіб МАN реєстраційний номер НОМЕР_1 за адресою завантаження не заїжджав, тому наявні підстави вважати сумнівним його прибуття до м. Бердянськ.

04.04.2019 Позивачем до суду першої інстанції було подано заяву про вирішення питання розподілу судових витрат у даній справі.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 05.04.2019 у справі №908/2069/18 (суддя Корсун В.Л.) позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрікомаш" на користь Фермерського господарства "Західагротранс" 243 000,00 грн - передоплати вартості товару, 36 800,00 грн - збитків, 10 935,00 грн - пені, 4 361,03 грн - судового збору та 13 412,16 грн - витрат на професійну правничу допомогу. В решті позову відмовлено.

Рішення суду мотивовано правомірністю заявлених позовних вимог в частині стягнення передоплати, бо Відповідачем порушено зобов`язання з передачі товару, Позивач відмовився від договору, а товар переданий так і не був; збитків, бо Позивачем були здійснені витрати на забезпечення перевезення товару, який Відповідач не передав; частково - пені, бо Позивачем необґрунтовано нараховано пеню за 34 дні, тоді як за правомірно заявлений період вона становить 9 днів; частково - витрат на професійну правничу допомогу, бо позов задоволений частково; повністю відмовлено у стягненні відсотків за користування чужими грошовими коштами, бо договором не встановлено розміру процентів за користування чужими грошовими коштами, а норми ст. 1048 ЦК України не застосовуються до правовідносин постачання.

25.04.2019 Господарським судом Запорізької області було прийнято додаткове рішення за заявою Фермерського господарства Західагротранс від 10.04.2019 про вирішення питання про судові витрати. Заява задоволена частково. Стягнуто з Відповідача на користь Позивача судові витрати у сумі 2143,27 грн, пов`язані із транспортними витратами представника Позивача на проїзд до м. Запоріжжя. В іншій частині вимог за заявою відмовлено, оскільки їх надання не підтверджується належними доказами, зокрема, договором про надання правової допомоги.

Доводи та вимоги апеляційної скарги і відзиву на неї.

Не погодившись із рішенням Господарського суду Запорізької області від 05.04.2019, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернувся Відповідач (апеляційна скарга зареєстрована судом 10.05.2019), в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив рішення суду скасувати повністю та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.

21.05.2019 від Відповідача до Центрального апеляційного господарського суду надійшла друга апеляційна скарга, яка первісно ним була подана безпосередньо до Центрального апеляційного господарського суду та була надіслана до суду першої інстанції для виконання вимог п. 17.5 п. 17 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України.

Зазначена апеляційна скарга за вимогами та змістом відповідає апеляційній скарзі від 10.05.2019, тому судом вони розглядаються як одна.

Апеляційна скарга обґрунтована наступним:

- договір поставки, на який посилається Позивач, не був укладений між сторонами у встановленому законодавством України порядку, у сторін не виникло взаємних прав та обов`язків за ним;

- заява ОСОБА_1 , який не був присутній у день прибуття покупця за товаром, не може бути прийнята до уваги як письмові свідчення свідка;

- транспорт, який організував Позивач, на територію постачальника 28.08.2018 не заїжджав, за повідомленням ГУ Національної поліції України в Запорізькій області в ІС Відеоконтроль - Рубіж інформації щодо пересування автошляхами України 28.08.2018 автомобіля МАN номер НОМЕР_1 не міститься;

- Позивач не здійснив жодних дій для прийняття товару;

- судом невірно застосовані норми ч. 5 ст. 96 ГПК України та ч. 7 ст. 82 ГПК України;

- суд безпідставно не взяв до уваги свідчення свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , посилаючись на їх юридичну заінтересованість;

- підстави для стягнення пені та штрафу відсутні, бо наявна вимога Позивача щодо повернення попередньої оплати, що виключає обов`язок Відповідача нести відповідальність за порушення строків поставки.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 14.06.2019 (колегія суддів у складі головуючого судді Широбокової Л.П., суддів Кощеєва І.М., Орєшкіної Е.В.) відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрікомаш" на рішення Господарського суду Запорізької області від 05.04.2019 у справі №908/2069/18. Розгляд апеляційної скарги призначений у судовому засіданні з викликом сторін на 29.07.2019.

У зв`язку з перебуванням у відпустці судді - члена колегії суддів Орєшкіної Е.В. та з урахуванням п.2.4.6 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Центральному апеляційному господарському суді судове засідання 29.07.2019 не відбулось.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 30.07.2019 у зв`язку з виходом з відпустки судді - члена колегії суддів Орєшкіної Е.В. розгляд справи призначений у судовому засіданні на 31.07.2019.

У судовому засіданні 31.07.2019 повноважні представники Відповідача апеляційну скаргу підтримали, просили апеляційну скаргу задовольнити, прийняти по справі нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Повноважний представник Позивача у судовому засіданні 31.07.2017 проти апеляційної скарги заперечив, просив рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Підтримав позицію, викладену ним у поданому до суду відзиві на апеляційну скаргу, що надійшов 17.07.2019, а саме: Позивач прийняв пропозицію Відповідача, викладену у запропонованому 19.07.2018 договорі, та перерахуванням коштів у сумі 243000,00 грн вчинив дію на його виконання; Відповідач визнав укладення договору у листах №28.08-1 від 28.08.2018, №06/09-1 від 06.09.2018; норма ч.1 ст. 6 Закону України Про електронні документи та електронний документообіг вказує на диспозитивність в частині регулювання правовідносин з використання електронного підпису; в діях Відповідача 28.08.2018 вбачається протиправна зміна умов договору в односторонньому порядку, із чим Позивач не погодився; збитки на суму 36800,00 грн підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами; стягнення судом пені за період з 29.08.2018 (дня прострочення виконання зобов`язання до 06.09.2019 (дня отримання Позивачем відмови Відповідача від договору) в сумі 10935,00 грн є правомірним; докази наявності товару на складі Відповідача 28.08.2019 або згоди його передати на умовах, узгоджених раніше, матеріали справи не містять.

Обставини справи, встановлені апеляційним судом.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд встановив наступне.

19.07.2018 за допомогою засобів електронного зв`язку Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрікомаш" (надалі - постачальник, Відповідач) надіслало на електронну адресу Фермерського господарства "Західагротранс" (надалі - покупець, Позивач) примірник договору поставки від 19.07.2018 №1691 на поставку товару - жниварки для збирання соняшника ЖНС-7,4 м у кількості 1 шт., специфікацію №1 від 19.07.2018 до договору від 19.07.2018 №1691 на суму 243000,00 грн з ПДВ та рахунок від 19.07.2018 №1691 на суму 243000,00 грн. Як свідчать екземпляр вказаного договору, а також специфікація і рахунок, на кожному з них міститься підпис директора товариства ОСОБА_4 та відтиск печатки ТОВ "Агрікомаш".

За змістом запропонованого договору:

- постачальник зобов`язався в порядку та на умовах, передбачених цим договором, передати у власність покупця наступну продукцію - жниварку для збирання соняшника ЖНС-7,4 м у кількості 1 шт., а покупець зобов`язався в порядку та на умовах, передбачених цим договором, прийняти та оплатити цей товар (п.1.1. договору);

- постачальник приймає письмові заявки покупця на поставку товару та поставляє покупцеві товар на умовах EXW (склад виробника) згідно з правилами Інкотермс (в редакції 2010 р.) (п.2.1. договору);

- продукція відпускається зі складу постачальника при наявності оригіналу довіреності (п.2.2. договору);

- поставка продукції здійснюється за рахунок покупця (п.2.5. договору);

- покупець оплачує товар за ціною, що вказується у Специфікації №1, яка являється невід`ємною частиною цього договору, та закріплена згідно рахунка №1691 (п.3.1 договору);

- оплата за продукцію здійснюється безготівковим розрахунком на розрахунковий рахунок Постачальника у розмірі: 50% передоплати протягом 3-х банківських днів з дати укладення даного договору; 50% безготівковим розрахунком на розрахунковий рахунок постачальника по факту поставки продукції (п.3.2. договору);

- у випадку прострочення поставки, постачальник сплачує пеню в розмірі 0,5% від загальної суми договору за кожний день прострочення (п.5.4. договору);

- договір, переданий по факсимільному зв`язку чи електронною поштою, має однакову юридичну чинність із оригіналом (п.7.6 договору).

За змістом специфікації №1 від 19.07.2018:

- передбачена поставка товару - жниварки для збирання соняшника ЖНС -7,4 м у кількості 1 шт. на суму 243000,00 грн з ПДВ. Строк поставки товару - 35 днів з моменту передоплати. Передоплата за товар складає 50% від вартості за специфікацією, 50% Покупець сплачує по факту поставки.

За змістом рахунку №1691 від 19.07.2018:

- вартість однієї жниварки для збирання соняшника ЖНС -7,4 м складає 243000,00 грн з ПДВ.

24.07.2018 на виконання умов наведеного договору Позивач перерахував на рахунок Відповідача кошти в сумі 243000,00 грн - за жниварку для соняшника ЖНС-7,4 (надалі - товар) згідно рахунку №1691 від 19.07.2018 у сумі 202500,00 грн та ПДВ 20% - 40500,00 грн (а.с. 42, т.1). Відповідач отримання коштів не заперечує.

28.08.2018 голова Фермерського господарства "Західагротранс" Кушнір П.С. прибув до Відповідача за адресою: м. Бердянськ, вул. Правди, 80А для отримання товару за договором поставки від 19.07.2018 №1691, що підтверджується довіреністю №20 від 23.08.2018, дійсною до 01.09.2018, та посвідченням про відрядження з відмітками відповідача (підписом та печаткою) про прибуття та вибуття 28.08.2018.

На підтвердження факту прибуття за товаром позивач надав також укладений з перевізником ФОП ОСОБА_1 договір від 23.08.2018 (а.с. 63-64, т.1), на виконання якого 31.08.2018 сторонами за договором перевезення від 23.08.2018 підписано акт виконаних робіт, за змістом якого Позивачем підтверджено прийняття транспортних послуг на суму 36800,00 грн за маршрутом: Чернівецька обл., Хотинський р-н, с. Клішківці, вул. Головна, 109; - Запорізька обл., м. Бердянськ, вул. Правди, 80-А; - Чернівецька обл., Хортиський р-н, с. Клівшківці (відстань 2300 км * 16,00 грн = 36800 грн) - а.с. 68, т. 1.

18.09.2018 відповідно до платіжного доручення №3062 Позивачем на рахунок ФОП ОСОБА_1 було здійснено оплату наданих послуг у сумі 36800,00 грн (а.с. 67,т.1).

Однак, 28.08.2018 Відповідач товар не передав. Натомість, надав Позивачу підписаний зі свого боку (у т.ч. з відбитком печатки товариства Відповідача) інший варіант договору поставки від 19.07.2018 №1691, Специфікації №1 до нього та рахунку №1691 від 19.07.2018, за змістом яких вартість жниварки для збирання соняшника ЖНС -7,4 м складає 318000,00 грн з ПДВ (а. с. 45-48, т.1).

Позивач укладати договір на нових умовах відмовився. Товар йому переданий так і не був.

28.08.2018 Позивач надіслав на електронну пошту Відповідача лист від 28.08.2018 вих. №182 з проханням повернути кошти за неотриманий товар в сумі 243000,00 грн, перераховані 24.07.2018 (а.с. 49-50, т.1).

Відповідач листом від 28.08.2018 вих. №28.08-1 (який надіслано засобами електронного зв`язку) повідомив Позивача про те, що 28.08.2018 поставив товар за договором поставки №1691, укладеним 19.07.2018. У зв`язку з викладеним просив доплатити та забрати зі складу виробника товар - жниварку для збирання соняшника ЖНС-7,4 м номер № 326, який розміщено за адресою: м. Бердянськ. вул. Правди, 80А (а.с. 51, т.1).

03.09.2018 Позивачем на адресу Відповідача надіслано претензію від 03.09.2018 (отримана Відповідачем 14.09.2018), в якій, посилаючись на те, що поставка товару у строк, визначений договором №1691 від 19.07.2018, не відбулась, у зв`язку з відмовою Відповідача передати товар за обумовленою у договорі ціною - 243000,00 грн, просив вважати договір поставки №1691 від 19.07.2018 розірваним з 29.08.2018 на підставі ч. 1 ст. 655 та ч. 3 ст. 651 ЦК України та повернути кошти в сумі 243000,00 грн, перераховані на його виконання (а.с. 52-54, т1).

Листом від 06.09.2018, що був отриманий Позивачем 06.09.2018, Відповідач повідомив Позивача, що через порушення п. 3.2. договору поставки від 19.07.2018 №1691, а саме через несвоєчасно зроблену Позивачем передоплату по рахунку від 19.07.2018 №1691, Товариство змушене розірвати договір та найближчим часом повернути передоплату на розрахунковий рахунок Позивача.

У зв`язку із тим, що Відповідачем кошти у сумі 243000,00 грн Позивачу повернені так і не були, а також були порушені умови договору №1691 від 19.07.2018 щодо передачі товару у визначений строк, Позивач звернувся із даним позовом та просив стягнути з Відповідача суму передоплати - 243 000 грн, відсотки за користування чужими грошовими коштами за період з 29.08.2019 по 06.09.2018 - 4044,45 грн, пеню за період прострочення поставки з 29.08.2019 по 06.09.2018 - 41 310 грн, збитки - 36800,00 грн, судові витрати - 19877,32 грн.

Застосоване законодавство та висновки апеляційного суду.

Оцінюючи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному і об`єктивному дослідженні в судовому засіданні з урахуванням обставин справи в їх сукупності, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1, 2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ст. 626 ЦК України).

В силу ст. 638 Цивільного кодексу України (ЦК України) договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до ст. 639 ЦК України, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Згідно ст. 640 ЦК України, договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

В силу ч. 1 ст. 641 ЦК України, пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Відповідно до ст. 642 ЦК України, відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

При цьому, згідно ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України (ГК України), господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Як вбачається з матеріалів справи, пропозиція з боку Відповідача укласти договір була викладена у договорі поставки від 19.07.2018 №1691 на поставку товару - жниварки для збирання соняшника ЖНС-7,4 м у кількості 1 шт., специфікації №1 від 19.07.2018 до договору на суму 243000,00 грн з ПДВ та рахунку від 19.07.2018 №1691 на суму 243000,00 грн, що були отримані Позивачем засобами електронного зв`язку.

Відповідач посилається на те, що електронний лист не містить електронного підпису, тому немає волевиявлення особи.

Згідно з приписами ст. ст. 5, 6, 8 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг", сила електронного документа, як доказу, не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною. Для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис.

Як свідчать екземпляр вказаного договору, а також специфікація і рахунок, на кожному з них міститься підпис директора товариства ОСОБА_4 та відтиск печатки ТОВ "Агрікомаш", тобто виражено волевиявлення Відповідача в належні формі. Використання електронного підпису для автора електронного документа не є обов`язковим в силу закону, тому заперечення Відповідача в цій частині судом відхиляються.

24.07.2018 на виконання умов наведеного договору Позивач перерахував на рахунок Відповідача кошти в сумі 243000,00 грн - за жниварку для соняшника ЖНС-7,4 (надалі - товар) згідно рахунку №1691 від 19.07.2018 у сумі 202500,00 грн, ПДВ 20% - 40 500,00 грн (а.с. 42, т.1) . Відповідач отримання коштів не заперечив.

Тобто, Позивач, вчинивши дії по перерахуванню коштів в сумі 243000,00 грн, що становлять вартість товару, засвідчив своє бажання укласти договір та прийняв пропозицію Відповідача.

Договір №1691 від 19.07.2018 та специфікація до нього №1 від 19.07.2018 містять всі істотні умови для договору даного виду, як-то: предмет договору (передача у власність Позивача Товару), строки (строк поставки товару - 35 календарних днів з моменту передоплати), порядок його поставки (поставка здійснюється за рахунок покупця зі складу продавця) та оплати (ціна визначена у специфікації - 243000,00 грн, 50% передоплати здійснюється протягом 3-х банківських днів з дати укладання договору, 50% - безготівковим рахунком по факту поставки товару).

Тому, відповідно до ст. ст. 638, 640 ЦК України договір між сторонами №1691 від 19.07.2018 на поставку товару на суму 243000,00 грн був укладений та сторони при його виконанні зобов`язані були дотримуватися визначених ним умов та норм діючого законодавства, що регулюють спірні відносини.

Відповідно до ст.265 Господарського кодексу України, яка кореспондується з положеннями ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти його і сплатити за нього певну грошову суму.

За змістом ч. 1 ст. 662 та ст. 663 ЦК України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень ст. 530 цього Кодексу.

Згідно із ч. 1 ст. 664 ЦК України, обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.

Статтею 689 ЦК України закріплено, що покупець зобов`язаний прийняти товар, крім випадків, коли він має право вимагати заміни товару або має право відмовитися від договору купівлі-продажу (ч.1). Покупець зобов`язаний вчинити дії, які відповідно до вимог, що звичайно ставляться, необхідні з його боку для забезпечення передання та одержання товару, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства (ч.2). У разі відмови продавця передати проданий товар покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу (ч.1 ст. 665 ЦК України).

Частиною 2 ст. 693 ЦК України закріплено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Враховуючи, що 24.07.2018 на виконання умов договору Позивач перерахував на рахунок Відповідача кошти в сумі 243000,00 грн, та строк поставки товару - 35 календарних днів з моменту передоплати, Відповідач мав передати покупцю товар 28.08.2019, чого не зробив. З кінцевою датою поставки товару (28.08.209) Відповідач погодився.

В матеріалах справи міститься посвідчення про відрядження, видане ОСОБА_5 по напрямку м. Бердянськ, вул. Правди, 80-А. У графі про прибуття, вибуття міститься відмітки Відповідача, датовані 28.08.2018, що не заперечується останнім.

Водночас, належних доказів того, що Позивач відмовився від отримання товару, щодо наявності товару (доказів його придбання, виготовлення, повідомлення про готовність товару до передачі покупцю) Відповідачем не надано.

З аналізу наведених вище листів суд доходить висновку, що підставою не передачі товару була саме пропозиція Відповідача про встановлення нової ціни на товар, з якою не погодився Позивач (не підписав наданий договір). Факт надання такого договору, що датований 19.07.2018, не підтверджується доказами. Позивач не висловив своєї згоди на його укладення. Тому, посилання Відповідача на змінені правовідносини та встановлення нової ціни є необґрунтованим та безпідставним.

Відповідно до п.3 ч.2 ст. 73 ГПК України до доказів у справі відносяться показання свідків.

Відповідно до ч.2 ст. 87 ГПК України на підставі показань свідків не можуть встановлюватися обставини (факти), які відповідно до законодавства або звичаїв ділового обороту відображаються (обліковуються) у відповідних документах. Законом можуть бути визначені інші обставини, які не можуть встановлюватися на підставі показань свідків.

З огляду на викладене, показання свідка ОСОБА_2 , який зазначив, що він був присутнім під час огляду головою ФГ "Західагротранс" ОСОБА_5 товару на складі, і чув що ОСОБА_5 повідомляв про намір забрати товар та доплатити його повну вартість, а також ОСОБА_3 , в яких голова ФГ "Західагротранс" ОСОБА_5 на офісі Відповідача повідомив, що він відмовляється від товару без зазначення причин своєї відмови, не приймаються судом до уваги, оскільки факт господарської операції повинен бути підтверджений відповідними письмовими доказами, а наявність товару у продавця - даними бухгалтерського обліку відповідно до Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

Отже, Відповідачем не доведено вчинення ним дій, передбачених ч. 1 ст. 664 ЦК України щодо передачі товару.

Тому, починаючи з 29.08.2019 з його боку наявне порушення умов п.2 Специфікації, за що відповідно до п. 5.4. договору передбачена відповідальність у вигляді сплати пені у розмірі 0,5% від загальної суми договору за кожен день прострочення.

28.08.2018 Позивач надіслав на електронну пошту Відповідача лист від 28.08.2018 вих. №182 з проханням повернути кошти за неотриманий товар в сумі 243000,00 грн, перераховані 24.07.2018. (а.с. 49-50, т.). Кошти Відповідачем повернені не були.

03.09.2018 Позивачем на адресу Відповідача надіслано претензію від 03.09.2018 (отримана Відповідачем 14.09.2018), в якій, посилаючись на те, що поставка товару у строк, визначений договором №1691 від 19.07.2018, не відбулась, у зв`язку з відмовою Відповідача передати товар за обумовленою у договорі ціною - 243000,00 грн, просив вважати договір поставки №1691 від 19.07.2018 розірваним з 29.08.2018 на підставі ч. 1 ст. 655 та ч. 3 ст. 651 ЦК України та повернути кошти в сумі 243000,00 грн, перераховані на його виконання (а.с. 52-54, т1).

Тобто, позивач використав надане йому ч. 2 ст. 693 ЦК України право на відмову від подальшого постачання товару з 14.09.2018, тому нарахування пені до 06.09.2018 є правомірним (до часу відмови від договору).

При цьому, апеляційний суд наголошує на тому, що відповідно до ч. 2 ст. 631 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Посилання Відповідача на те, що Позивачем порушені п. 3.2. договору поставки від 19.07.2018 №1691 та несвоєчасно зроблена передоплата, тому наявні підстави для розірвання договору, є помилковими, бо оплата здійснена в строк 3 робочі дні після дати рахунку, отже порушення п. 3.2. договору з боку Позивача відсутнє.

Тому, одностороння відмова Відповідача від договору, викладена у листі від 06.09.2018, є протиправною, оскільки положеннями ст. 693 ЦК України продавцю не надано права в односторонньому порядку відмовитися від виконання умов договору щодо постачання товару, та на вимогу продавця договір може бути розірвано тільки в судовому порядку.

Статтею 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як зазначалось, відповідно до п. 5.4. договору у випадку прострочення поставки Відповідач сплачує Позивачу пеню у розмірі 0,5% від загальної суми договору за кожен день прострочення.

Оскільки передоплата в сумі 243000,00 грн Позивачу повернена так і не була, договір є розірваним, судом першої інстанції правомірно задоволені позовні вимоги в частині стягнення з Відповідача 243000,00 грн передоплати та частково пені за період з 29.08.2018 по 06.09.2018 в сумі 10935,00 грн, в іншій частині пені відмовлено як безпідставно нарахованої.

Позивачем заявлено вимогу про стягнення з Відповідача 36800 грн збитків, завданих невиконанням договору поставки №1691 від 19.07.2018.

За умовами п. 5.1. договору поставки №1691 від 19.07.18 сторона, що відмовляється від виконання зобов`язань за цим договором, відшкодовує збитки, понесені іншою стороною.

Заявлена Позивачем сума збитків є сумою витрат, понесених на оплату транспортних послуг.

Так, для забезпечення перевезення товару 23.08.2018 Позивачем був укладений договір з перевізником ФОП ОСОБА_1 (а.с. 63-64, т.1).

За умовами договору перевезення від 23.08.2018 (п.1.1.) перевізник зобов`язався виконати для замовника перевезення жниварки для збирання соняшника ЖНС-7,4 м у кількості 1 шт., а замовник зобов`язався сплатити перевізнику за перевезення обумовлену договором платню в сумі 36 800,00 грн (вартість послуг згідно п. 3.2. договору); дата і година подачі автотранспорту (МAN вантажний бортовий тентований, реєстраційний номер НОМЕР_1 ) під завантаження: 28.08.2018 об 08 год. 00 хв; адреса завантаження (подачі): Запорізька обл., м. Бердянськ, вул. Правди, 80-А; адреса розвантаження (закінчення роботи): Чернівецька обл., Хортиський р-н, с. Клівшківці, вул. Головна, 109; відстань 2 300 км. Розцінка - 16,00 грн/км.

Пунктом 4.8. договору перевезення від 23.08.2018 сторони погодили, що ненадання вантажу або невикористання наданого транспортного засобу з інших причин не звільняє замовника від обов`язку сплатити вартість послуги з перевезення вантажу за цим договором, передбачену п. 3.2. даного Договору, у повному обсязі.

31.08.2018 сторонами за договором перевезення від 23.08.2018 підписано акт виконаних робіт, за змістом якого Позивачем підтверджено прийняття транспортних послуг на суму 36800,00 грн за маршрутом: Чернівецька обл., Хотинський р-н, с. Клішківці, вул. Головна, 109; - Запорізька обл., м. Бердянськ, вул. Правди, 80-А; - Чернівецька обл., Хортиський р-н, с. Клівшківці (відстань 2300 км * 16,00 грн = 36800 грн) - а.с. 68, т. 1.

18.09.2018 відповідно до платіжного доручення №3062 Позивачем на рахунок ФОП ОСОБА_1 було здійснено оплату наданих послуг у сумі 36800,00 грн (а.с. 67,т.1).

Положеннями ст. 224 ГК України визначено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно із ч. 1 ст. 225 ГК України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

За загальним принципом цивільного права особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування (ч. 1 ст. 22 ЦК України).

Відповідно до ч. 2 та абз. 1 ч. 3 ст. 22 ЦК України, збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Статтею 623 ЦК України закріплено, що боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов`язання, доказується кредитором. Збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов`язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред`явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення.

Згідно із ч.1 та ч. 2 ст. 614 ЦК України, особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Аналіз наведених норм права свідчить, що для застосування такого заходу відповідальності, як стягнення збитків потрібна наявність усіх елементів складу господарського правопорушення: 1) порушення зобов`язання; 2) збитки; 3) причинний зв`язок між порушенням зобов`язання та збитками; 4) вина.

З огляду на викладене, сплачені Позивачем кошти за організацію перевезення у сумі 36800,00 грн є додатковими витратами, які він зазнав для забезпечення отримання товару, розраховуючи на добросовісність дій Відповідача за умовами договору. Враховуючи, що Позивач не отримав того, на що очікував при укладенні договору поставки від 19.07.2018 №1691, а фактично поніс витрати на забезпечення перевезення вантажу, обов`язок щодо якого умовами договору покладено саме на нього, такі витрати правомірно віднесені судом першої інстанції до збитків, склад яких доведений встановленими судом обставинами та наявними в матеріалах справи доказами.

Відповідач не спростував наявність своєї вини у порушенні зобов`язання за договором поставки від 19.07.2018 №1691, не довів, що вжив всіх залежних від нього заходів щодо належного його виконання.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що вимога Позивача про стягнення з Відповідача 36800,00 грн збитків, завданих невиконанням Відповідачем договору поставки від 19.07.2018 №1691, є обґрунтованою та правомірною.

Дослідивши наявну в матеріалах справи заяву свідка ОСОБА_1 від 03.10.2018, апеляційний суд зазначає, що обставини, викладені у ній стосовно перевезення, підтверджуються дослідженими судом доказами.

Відповідач посилається на те, що показання свідка ОСОБА_1 не відповідають положенням ч. 1 ст. 87 ГПК України, оскільки ґрунтуються на повідомленнях інших осіб.

Так, в заяві зазначено: зі слів ОСОБА_5 мені стало відомо, що жниварки немає на складі, а також відомо про те, що ОСОБА_5 звертався до місцевої прокуратури із заявою, зміст якої мені невідомо .

Суд апеляційної інстанції погоджується, що в частині відомостей щодо відсутності жниварки на складі показання свідка не відповідають положенням ч. 1 ст. 87 ГПК України.

Водночас, як було зазначено, з урахуванням того, що кожна сторона має довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, Відповідач мав довести готовність передати товар та його наявність станом на 28.08.2018, чого ним зроблено не було.

Посилання Відповідача на те, що транспортний засіб МAN вантажний бортовий тентований, реєстраційний номер НОМЕР_1 на територію ТОВ "Агрікомаш" не заїжджав, і що його не бачили свідки ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , судом першої інстанції правомірно не прийняті до уваги, бо вони не спростовують надані позивачем докази понесення збитків у сумі 36800,00 грн.

Позивачем заявлено вимоги про стягнення з Відповідача 4044,45 грн відсотків за користування чужими грошовими коштами в порядку ст. 536, ч. 3 ст. 693 ЦК України.

Згідно із ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 3 ст. 693 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.

Статтею 1048 ЦК України визначено, зокрема, що якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Судом першої інстанції враховано, що Верховний Суд України у своїй постанові від 27.12.2010 у справі №9/67-38 (№ 3-65гс10), розглядаючи позовні вимоги про стягнення процентів за користування чужими грошовими коштами за несвоєчасне повернення суми попередньої оплати дійшов висновку, що застосування аналогії закону за ст. 1048 ЦК України до правовідносин постачання не ґрунтується на вимогах законодавства, оскільки договори постачання і позики є різними за своєю правовою природою та регулюють різні види правовідносин.

З огляду на те, що Позивачем не надано доказів відступу від зазначеної позиції Верховного Суду України в порядку п.7 ч.1 Перехідних положень розділу ХІ ГПК України, а також, враховуючи, що умовами договору розмір процентів за користування чужими грошовими коштами не встановлений, судом першої інстанції відмовлено у задоволенні позову в частині стягнення відсотків за користування чужими грошовими коштами в сумі 4044,45 грн, із чим погоджується колегія суддів апеляційного суду.

З урахуванням того, що позовні вимоги задоволені судом частково та в матеріалах справи міститься докази, що підтверджують понесення Позивачем витрат на професійну правничу допомогу у сумі 15000,00 грн, проти чого Відповідач не заперечував, суд першої інстанції також правомірно розподілив ці витрати між сторонами та на підставі п.3 ч. 4 ст. 129 ГПК України стягнув з Відповідача 13412,16 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Таким чином, судова колегія апеляційного суду вважає доводи апеляційної скарги безпідставними, а оскаржуване рішення таким, що відповідає фактичним обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права, тому підстави, передбачені ст. 277 ГПК України для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення Господарського суду Запорізької області у даній справі відсутні.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати по розгляду апеляційної скарги відносяться на апелянта.

Керуючись ст. ст. 269, 270, 276, 282, 287, 288 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрікомаш", м. Бердянськ Запорізької області на рішення Господарського суду Запорізької області від 05.04.2019 у справі №908/2069/18 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Запорізької області 05.04.2019 у справі №908/2069/18 залишити без змін.

Судові витрати, пов`язані з розглядом цієї апеляційної скарги, покладаються на апелянта - Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрікомаш", м. Бердянськ Запорізької області .

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 20 днів з дня складання повної постанови в порядку, встановленому ст. ст. 287, 288 Господарського процесуального кодексу України.

Повна постанова складена 06.08.2019.

Головуючий суддя Л.П. Широбокова

Суддя І.М. Кощеєв

Суддя Е.В. Орєшкіна