Рішення

від 01.08.2019 по справі 902/254/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 ел.пошта : inbox@vn.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"01" серпня 2019 р. Cправа № 902/254/19

Господарський суд Вінницької області у складі судді Колбасова Ф.Ф. , при секретарі судового засідання Вознюк К.В. , розглянувши в судовому засіданні матеріали справи

за позовом Керівника Калинівської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Вінницької обласної ради, м. Вінниця

до Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Маяк", смт. Глухівці, Козятинський район, Вінницька область,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Вінницьке обласне комунальне спеціалізоване лісогосподарське підприємство "Віноблагроліс", м. Вінниця,

про повернення земельної ділянки лісогосподарського призначення, -

присутні представники сторін:

прокурора: Іжаківська В.О. - згідно службового посвідчення № 048480 від 01.11.2017 р.;

позивача: Сенів А.М. - згідно довіреності № 216-06-532 від 04.04.2019 р.;

відповідача: не з`явився;

третьої особи: не з`явився;

присутній ОСОБА_1

В С Т А Н О В И В :

Керівник Калинівської місцевої прокуратури звернувся в інтересах держави в особі Вінницької обласної ради з позовом до Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Маяк" про повернення земельної ділянки лісогосподарського призначення площею 243,5066 га, що знаходиться на території Глуховецької селищної ради Козятинського району Вінницької області за межами населеного пункту.

Ухвалою суду від 28.03.2019 р. відкрито провадження у справі № 902/254/19 та призначено до розгляду в порядку загального позовного провадження.

Крім того, вищезазначеною ухвалою до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача залучено Вінницьке обласне комунальне спеціалізоване лісогосподарське підприємство "Віноблагроліс".

10.04.2019 р. від представника відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву б/н та без дати (вх. канц. № 02.1-34/3531/19 від 22.04.2019 р.), в якому останній просив відмовити в задоволенні позову повністю (а.с. 91-92, т.1).

Так, заперечуючи проти позову, відповідач вказував на те, що 13.03.1998 р. на 12 сесії 20 скликання Глуховецькою селищною радою прийнято рішення про надання у постійне користування Колективному господарству пайовиків "Маяк" смт. Глухівці Козятинського району Вінницької області 480,8 га землі, з яких 265 га входить до лісового фонду та виданий Акт на право постійного користування землею II- ВН в„–001040 . Вказаний Акт зареєстрований 19.03.1998 р. в Книзі державних актів на право постійного користування землею за № 1. У 2007 р. на базі реорганізованого КСП "Маяк" був утворений Сільськогосподарський виробничий кооператив "Маяк".

Відповідач у своєму відзиві зазначив, що рішенням 15 сесії 3 скликання Вінницької обласної ради від 06.07.2000 р. № 217 припинено право постійного користування землями лісового фонду колишніх сільськогосподарських підприємств, при цьому не зазначені конкретні суб`єкти господарювання, щодо яких припиняється право постійного користування. В рішенні не зазначено про скасування державної реєстрації права постійного користування суб`єктів господарювання, що, на переконання відповідача, свідчить про те, що право постійного користування земельною ділянкою за КСП "Маяк" припинено не було. Рішенням 16 сесії 3 скликання Вінницької обласної ради від 15.09.2000 р. № 252 "Про передачу земель лісового фонду колишніх сільськогосподарських підприємств Вінницькому обласному комунальному спеціалізованому лісогосподарському підприємству та відповідним структурам", на виконання попереднього рішення, було вирішено передати землі лісового фонду колишніх сільськогосподарських підприємств Обласному комунальному спеціалізованому лісогосподарському підприємству "Віноблкомунліс", здійснити приймання-передачу неконкретизованих земельних ділянок зобов`язано сільські, селищні, міські, районні ради, обласне управління земельних ресурсів, Головне управління сільського господарства та продовольства, але не сільськогосподарські підприємства, які за правом наступництва являються добросовісними користувачами земельних ділянок лісового фонду.

Відповідач вважає, що після прийняття вказаних рішень Вінницької обласної ради право постійного користування земельною ділянкою лісового фонду за КСП "Маяк" припинено не було, а тому його правонаступник - СВК "Маяк" продовжує користуватися земельними ділянками лісового фонду на законних підставах. Земельні ділянки знаходяться на його балансі. Відповідач також вказував на те, що рішенням Вінницької обласної ради від 15.09.2000 р. №252, здійснення передачі невизначених земельних ділянок до лісогосподарського підприємства "Віноблкомунліс" було доручено місцевим радам, а тому вирішення питання щодо припинення права постійного користування та передачі цих ділянок було покладено на Глуховецьку селищну раду Козятинського району, а не на СВК "Маяк". Останнє, за твердженням відповідача, не було зобов`язано передавати земельні ділянки лісового фонду, які перебувають в його постійному користуванні іншим особам, а тому твердження прокурора про те, що СВК "Маяк" не виконало рішення Вінницької обласної ради, відповідач вважає безпідставним.

На думку відповідача, в підтвердження правомірності постійного користування відповідача земельними ділянками лісового фонду загальною площею 243,5066 га, Глуховецька селищна рада 26.03.2004 р. на 13 сесії 4 скликання прийняла рішення, яким не дала згоду на передачу земель лісового фонду смт. Глухівці площею 256,0 га підприємству "Віноблкомунліс". Дане рішення було прийняте майже через чотири роки після прийняття рішення 16 сесії 3 скликання Вінницької обласної ради від 15.09.2000 р. № 252 про передачу вказаних земель. Рішення Глуховецької селищної ради від 26.03.2004 р. ніким не оскаржувалося і є чинним на даний час.

Таким чином, відповідач вважає, що СВК "Маяк" правомірно володіє на праві постійного користування земельною ділянкою лісового фонду площею 243,5066 га, відповідно до Акту на право постійного користування землею, оскільки державна реєстрація не скасована і з державного реєстру не виключена. З цих міркувань відповідач просив відмовити в задоволенні позову.

10.04.2019 р. (а.с. 88, т.1), 17.05.2019 р. (а.с. 133-134) та 18.07.2019 р. (а.с. 1, т. 2) до суду надходили заяви представника позивача Сеніва А.М. , в яких останній підтримував заявлений прокурором в інтересах Вінницької обласної ради позов і просив суд позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. Позивач зокрема покликався на те, що сільські та селищні ради не наділені компетенцією з розпорядження земельними ділянками лісового фонду поза межами населених пунктів.

14.05.2019 р. від керівника Калинівської місцевої прокуратури до суду надійшла відповідь № 71-1842вих-19 від 07.05.2019 р. на відзив (а.с. 117-119, т.1).

Прокурор вищенаведені доводи відзиву на позовну заяву відхилив, вважаючи помилковими твердження відповідача, що його право користування земельною ділянкою лісового призначення не було припинено. При цьому прокурор зазначив, що Вінницькою обласною радою не було вжито належних заходів на забезпечення виконання її рішення № 252 від 15.09.2000 р., в зв`язку з чим прокурор звернувся із даним позовом до суду.

05.07.2019 р. від Керівника Калинівської місцевої прокуратури надійшла заява №34/2464 вих-19 від 04.07.2019 р. (а.с. 162-165, т.1) про зміну предмету позову, в якій прокурор просив суд зобов`язати відповідача повернути Вінницькій обласній раді земельні ділянки лісогосподарського призначення загальною площею 211 га (квартали 28-30), що знаходиться на території Глуховецької селищної ради Козятинського району Вінницької області за межами населеного пункту.

Дослідивши подану прокурором заяву про зміну предмета позову, суд дійшов висновку про необхідність прийняття її до розгляду згідно положень ч. 3 ст. 46 ГПК України та продовжити подальший розгляд справи з її урахуванням.

16.07.2019 р. від Керівника Калинівської місцевої прокуратури надійшла заява №34-2570 вих-19 від 11.07.2019 р. про уточнення позовних вимог (а.с. 216-217, т.1). Згідно цієї заяви, в зв`язку з необхідністю уточнення місцезнаходження земельних ділянок пункт 1 прохальної частини позову викладено у новій редакції: "1. Зобов`язати Сільськогосподарський виробничий кооператив "Маяк" (22130, Вінницька область, Козятинський р-н, смт. Глухівці, вул. Верхня Садова, 1, код ЄДРПОУ: 03732070) повернути Вінницькій обласній раді (21050, м. Вінниця, вул. Соборна, 70, код ЄДРПОУ: 00022438) земельні ділянки лісогосподарського призначення загального площею 211 га (квартали 28 - 30), що знаходяться на території Глуховецької селищної ради Козятинського району Вінницької області за межами населеного пункту, а саме:

- земельну ділянку лісогосподарського призначення площею 26 га, що межує з земельними ділянками з кадастровими номерами 0521455500:02:004:0062 , 0521455500:02:004:0066 , та земельну ділянку лісогосподарського призначення площею 34, 8 га, що межує з кварталом 29 та земельними ділянками з кадастровими номерами 0521455500:02:004:0066 , 0521455500:02:004:0069 , 0521455500:02:004:0047 , 0521455500:02:004:0049 , 0521455500:02:004:0048 (квартал 28 загальною площею 60,8 га);

- земельну ділянку лісогосподарського призначення площею 77,5 га (квартал 29), що межує з кварталом 28 та земельними ділянками з кадастровими номерами 0521455500:02:004:0038 , 0521455500:02:004:0040 , 0521455500:02:004:0043 , 0521455500:02:003:0047 ;

- земельну ділянку лісогосподарського призначення площею 72,7 га (квартал 30), що межує з земельними ділянками з кадастровими номерами 0521455500:02:003:0012 , 0521455500:02:003:0019 , 0521455500:02:003:0062 , 0521486200:03:001:0002 , 0521455500:02:003:0054 , 0521455500:02:003:0007 .

Відносно вказаної заяви, суд відзначає, що статтею 46 ГПК України, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотання) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог. Тому в разі надходження відповідної заяви та конкретних обставин справи, суд повинен розцінювати її як: подання іншого (ще одного) позову; збільшення або зменшення позовних вимог; об`єднання позовних вимог; зміну предмету або підстав позову. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Відтак змін предмету позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасна зміна і предмету, і підстав позову не допускається. Разом з тим не вважаються зміною підстав позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин та зміна посилання на норми матеріального чи процесуального права.

Як вбачається із заяви про уточнення позовних вимог, прокурор при цьому не змінював підстав позову тобто дана заява лише конкретизувала зміст позовних вимог.

З огляду на зазначене вище, беручи до уваги додержання прокурором процедури звернення, стадію розгляду (підготовче провадження), суд прийняв дану заяву прокурора до розгляду та продовжив подальший розгляд справи з її урахуванням.

Останньою ухвалою суду, постановленою у справі 18.07.2019 р., закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 01 серпня 2019 р.

На визначену судом дату (01.08.2019 р.) прибули прокурор та представник позивача. Відповідач та третя особа своїх представників для участі в судовому засіданні не направила. Про час і місце судового засідання всі учасники справи були належним чином повідомлені.

Разом з тим, 18.07.2019 р. до суду надійшло клопотання за підписом голови СВК "Маяк" про відкладення розгляду справи без зазначення підстав для цього (а.с. 7, т.2).

Окрім того, 01.08.2019 р. до суду надійшло клопотання про перенесення розгляду справи за підписом адвоката Спірідонова В.В., мотивоване тим, що з метою представництва своїх інтересів, 31.07.2019 р. СВК "Маяк" уклав договір про правничу допомогу з АБ "Вадима Спірідонова", відповідно до якого представництво СВК "Маяк" покладено на адвоката Спірідонова В.В. Останній зазначив, що з метою опрацювання документів та в зв`язку з необхідністю 01.08.2019 року бути присутнім в судовому засіданні Крижопільського районного суду Вінницької області по справі № 134/1063/19, яке було призначено раніше, представник СВК "Маяк" адвокат Спірідонов В.В. не має можливості бути присутнім в судовому засіданні 01.08.2019 р., а тому просив розгляд справи перенести на іншу дату.

Розглянувши клопотання відповідача та його представника про відкладення розгляду справи, господарський суд дійшов висновку про відмову у їх задоволенні, виходячи з наступного.

Згідно з вичерпним переліком підстав для відкладення розгляду справи, який передбачено частиною 2 статті 202 Господарського процесуального кодексу України, підставою для відкладення розгляду справи, зокрема, є перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними.

У даному випадку судом прийнято до уваги, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є саме неможливість вирішення спору у даному судовому засіданні та необхідність дотримання процесуальних строків вирішення справи, а не наявність відповідного клопотання учасника судового процесу.

Як зазначено у п. 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", у випадку нез`явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв`язку з відсутністю його представника (з причин, пов`язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов`язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах.

Проте, відповідачем не було доведено суду неможливості заміни представника, а також неможливості розгляду справи без участі відповідача на підставі письмових доказів по справі. Також судом враховано, що відкладення розгляду справи може призвести до затягування строків розгляду спору та порушення вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

З урахуванням цього суд відзначає, що судове провадження у даній справі триває з 28.03.2019 р. Відтак, відповідач мав достатньо часу, аби при потребі звернутися про правову допомогу до адвоката для представництва своїх інтересів у засіданні суду. Натомість договір про правову допомогу відповідач уклав у переддень судового засідання з розгляду справи по суті - 31.07.2019 р.

На переконання суду, адвокатське бюро, уклавши договір з клієнтом і взявши на себе зобов`язання з надання останньому правової допомоги, повинно було забезпечити представництво інтересів свого клієнта, приміром шляхом участі в судовому засіданні 01.08.2019 р. іншого адвоката, працюючого в бюро.

За таких обставин, у судовому засіданні 01.08.2019 судом залишено без задоволення клопотання відповідача та представника відповідача про відкладення судового засідання.

Також слід зазначити, що відповідач жодного разу не забезпечив явку своїх представників в судові засідання, які відбулися 24.04.2019, 28.05.2019, 09.07.2019, 18.07.19р. при розгляді даної справи, хоча про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що стверджується матеріалами справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: 1) неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; 2) повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки; 3) неявки представника в судове засідання, якщо в судове засідання з`явилася особа, яку він представляє, або інший її представник; 4) неявки в судове засідання учасника справи, якщо з`явився його представник, крім випадків, коли суд визнав явку учасника справи обов`язковою.

За таких обставин, з огляду на неявку представників відповідача та третьої особи, та враховуючи, що у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, суд дійшов висновку, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами, а неявка представників відповідача та третьої особи не перешкоджає розгляду справи по суті.

У судовому засіданні 01.08.2019 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення відповідно до ст. 240 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора та представника позивача, дослідивши надані докази та оцінивши їх в сукупності, суд встановив, що рішенням 15 сесії 3 скликання Вінницької обласної ради від 06.07.2000 р. № 217 "Про передачу земель лісового фонду" припинено право постійного користування землями лісового фонду колишніх колективних сільськогосподарських підприємств. Даним рішенням передано в постійне користування землі лісового фонду за межами населених пунктів, що знаходились в користуванні колишніх сільськогосподарських підприємств області, спеціалізованим лісогосподарським підприємствам (лісгоспам, лісництвам, іншим формуванням) комунальної власності (а.с. 29, т 1).

28.08.2000 р. позивачем у справі - Вінницькою обласною радою прийнято розпорядження №74 "Про створення Вінницького обласного комунального спеціалізованого лісогосподарського підприємства "Віноблкомунліс", яке затверджене рішенням 16 сесії 3 скликання обласної ради від 15.09.2000 р. № 245 (а.с.28, т.1).

Рішенням 16 сесії 3 скликання Вінницької обласної ради від 15.09.2000 р. №252 "Про передачу земель лісового фонду колишніх колективних сільськогосподарських підприємств Вінницькому обласному комунальному спеціалізованому лісогосподарському підприємству "Віноблкомунліс" та відповідним районним структурам" вирішено передати землі лісового фонду колишніх колективних сільськогосподарських підприємств обласному комунальному спеціалізованому лісогосподарському підприємству "Віноблкомунліс" (а.с. 32, т.1).

Згідно рішення 23 сесії 3 скликання Вінницької обласної ради від 12.10.2001 р. №463 Вінницьке обласне комунальне спеціалізоване лісогосподарське підприємство "Віноблкомунліс" перейменоване в Вінницьке обласне комунальне спеціалізоване лісогосподарське підприємство "Віноблагроліс".

Розпорядженням Вінницької обласної державної адміністрації від 25.09.2002 р. №307 "Про надання в постійне користування земель лісового фонду колишніх колективних сільськогосподарських підприємств (радгоспів) Вінницькому обласному комунальному спеціалізованому лісогосподарському підприємству "Віноблагроліс", надано в постійне користування землі лісового фонду колишніх колективних сільськогосподарських підприємств (радгоспів) ВОКСЛП "Віноблагроліс".

Як зазначив прокурор, останнє звернулось до місцевої прокуратури з листом від 26.12.2018 р. про те, що рішення Вінницької обласної ради від 15.09.2000 р. №252 "Про передачу земель лісового фонду колишніх колективних сільськогосподарських підприємств Вінницькому обласному комунальному спеціалізованому лісогосподарському підприємству "Віноблкомунліс" та розпорядження Вінницької обласної державної адміністрації від 25.09.2002 р. №307 "Про надання в постійне користування земель лісового фонду колишніх колективних сільськогосподарських підприємств (радгоспів) Вінницькому обласному комунальному спеціалізованому лісогосподарському підприємству "Віноблагроліс" про передачу в постійне користування BOKCЛП "Віноблагроліс" земель лісового фонду, що знаходяться па території Глуховецької селищної ради Козятинського району Вінницької області, не виконано.

Згідно листа Відділу у Козятинському району Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області від 21.12.2018 р. №0-2-0.23-210/107-18 (а.с. 34, т.1), Колективному господарству пайовиків "Маяк" Глуховецькою селищною Радою народних депутатів Козятинського району Вінницької області видано державний акт на право постійного користування землею серії ІІ-ВН в„–001040 . Акт зареєстровано в Книзі державних актів на право постійного користування від 19.03.1998 р. №1. Відповідно до цього акту, КСП "Маяк" надано право постійного користування земельною ділянкою загальною площею 480,8 га. На плані зовнішніх меж землекористування цього державного акта знаходяться земельні ділянки №6 площею 24,4 га, №7 площею 188,0 га, № 11 площею 45,1 га, № 12 площею 54,0 га з конфігурацією меж, які включають межі ділянок земель лісового фонду, відзначених на графічному матеріалі, який входить до складу технічної документації по складанню даного державного акту. Згідно експлікації складу земельних угідь та відомостей, вказаних в пояснювальній записці до цієї технічної документації, землі лісового фонду площею 256,0 га передані в постійне користування КСП "Маяк".

Як вбачається з надісланого Глуховецькою селищною радою Козятинського району Вінницької області до Калинівської місцевої прокуратури листа від 04.01.2019 р. № 7 (а.с. 38, т.1), земельні ділянки лісового фонду загальною площею 243,0 га знаходяться за межами населеного пункту смт. Глухівці та перебувають в землях запасу Глуховецької селищної ради.

Останньою 26.03.2004 р. прийнято рішення на 13 сесії 4 скликання "Про розгляд листа Козятинської РДА від 18.08.03 року № 01-16-927 (про землі лісового фонду, які перебували у віданні селищної ради)" (а.с. 39, т.1).

Згідно цього рішення, Глуховецька селищна рада, розглянувши лист Козятинської райдержадміністрації від 18.08.2003 р. № 01-16-927, про те, що згідно розпорядження голови облдержадміністрації № 307 від 07.11.2002 р. землі лісового фонду бувших КСП передані в постійне користування Вінницькому обласному спеціалізованому лісогосподарському підприємству "Віноблагроліс", "з метою збереження лісів смт. Глухівці та зважаючи на підвищений радіоактивний фон у селищі" вирішила не давати згоди на передачу земель лісового фонду смт. Глухівці площею 256,0 га підприємству "Віноблагроліс".

Вказане рішення мотивоване тим, що землі лісового фонду площею 256,0 га перебувають в оренді СВК "Маяк" і підтримуються в належному стані, вирубка проводиться лише санітарна, а сусідні ліси, які передані новоствореному підприємству, фактично знищуються (іде хаотична вирубка дерев).

Сільськогосподарський виробничий кооператив "Маяк" листом від 04.01.2019 р. №250 повідомив прокуратуру Козятинського району про те, що СВК "Маяк" є правонаступником КСП "Маяк" та користувачем земель лісового фонду орієнтовною площею 256,0 га, що знаходяться на території Глуховецької селищної ради Козятинського району. СВК "Маяк" в листі посилається на вищевказане рішення 13 сесії 4 скликання Глуховецької селищної ради Козятинського району від 26.03.2004 р., яким вирішено не надавати згоду на передачу земель лісового фонду смт. Глухівці площею 256,0 га Вінницькому обласному спеціалізованому лісогосподарському підприємству "Віноблагроліс" (а.с. 59, т.1)

Також у своєму листі СВК "Маяк" повідомив про те, що у 2007 році ним проведено інвентаризацію вищевказаних земель лісового фонду, в ході якої, згідно затвердженої технічної документації із землеустрою, уточнено площу вказаних земель, яка, згідно даних інструментально-горизонтальної зйомки склала 243,5066 га.

Даним листом СВК "Маяк" підтверджує, що станом на 01.01.2019 р. на балансі Кооперативу рахується 243,5066 га земель лісового фонду.

Посилаючись на те, що рішення 13 сесії 4 скликання Глуховецької селищної ради Козятинського району від 26.03.2004 р. прийнято з перевищенням повноважень та порушенням вимог законодавства, а використання СВК "Маяк" спірних земельних ділянок лісового фонду загальною площею 243,5066 га є незаконним, Керівник Калинівської місцевої прокуратури звернувся з даним позовом до суду про повернення земельної ділянки лісогосподарського призначення.

Щодо звернення прокурора з даним позовом, суд вважає за необхідне відзначити наступне.

Статтею 131-1 Конституції України визначено, що в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно з частиною 1 статті 23 Закону України "Про прокуратуру", представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. За змістом частини 3 вказаної статті Закону, прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 р. у справі №1-1/99 встановлено, що прокурор або його заступник самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, в чому полягає порушення інтересу держави чи в чому існує загроза інтересам держави. Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо.

З урахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Поняття "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах", означає орган, на який державою покладено обов`язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованих на захист інтересів держави. Таким органом, відповідно до статей 6, 7, 13, 143 Конституції України, може бути орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

Згідно зі статтями 3, 142 Конституції України, статтею 2 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", держава відповідає за свою діяльність, у тому числі в частині дотримання встановлених нею ж норм та гарантій щодо діяльності органів державної влади та місцевого самоврядування.

Відтак, необхідність звернення прокурора з позовною заявою зумовлена потребою захистити інтереси держави, оскільки позивач - Вінницька обласна рада впродовж тривалого часу не забезпечила і не контролювала фактичне виконання прийнятого нею рішення від 15.09.2000 р. №252 "Про передачу земель лісового фонду колишніх колективних сільськогосподарських підприємств Вінницькому обласному комунальному спеціалізованому лісогосподарському підприємству "Віноблкомунліс".

З огляду на викладене, пред`являючи зазначений позов до суду, прокурор дотримався вимоги статті 131-1 Конституції України, статті 23 Закону України "Про прокуратуру" та частин 3 - 5 статті 53 Господарського процесуального кодексу України.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, надаючи юридичну оцінку спірним правовідносинам та наявним в справі доказам, суд виходить із наступного.

Відповідно до ст. 2 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), положення якого підлягають застосуванню до спірних правовідносин, відповідно до цільового призначення всі землі України відповідно до цільового призначення поділяються на: землі сільськогосподарського призначення; землі населених пунктів (міст, селищ міського типу і сільських населених пунктів); землі промисловості, транспорту, зв`язку, оборони та іншого призначення; землі природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення; землі лісового фонду; землі водного фонду; землі запасу.

Як встановлено статтею 3 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), розпоряджаються землею Ради народних депутатів, які в межах своєї компетенції передають землі у власність або надають у користування та вилучають їх.

Відповідно до ст. 4 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) суб`єктами права державної власності на землю виступають, зокрема, обласні, районні, міські, селищні, сільські Ради народних депутатів - на землі в межах їх територій, за винятком земель, що перебувають в загальнодержавній власності. Землі, що перебувають у державній власності, можуть передаватися в колективну або приватну власність і надаватися у користування, у тому числі в оренду, за винятком випадків, передбачених законодавством України і Республіки Крим. Вказаною нормою також встановлено, що не можуть передаватись у колективну та приватну власність, зокрема, землі лісового фонду, за винятком невеликих (до 5 гектарів) ділянок лісів, що входять до складу угідь сільськогосподарських підприємств, селянських (фермерських) господарств.

В силу положень ст. 7 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) користування землею може бути постійним або тимчасовим. Постійним визнається землекористування без заздалегідь установленого строку. Тимчасове користування землею може бути короткостроковим - до трьох років і довгостроковим - від трьох до двадцяти п`яти років. У постійне користування земля надається Радами народних депутатів із земель, що перебувають у державній власності: громадянам України для ведення селянського (фермерського) господарства, особистого підсобного господарства; сільськогосподарським підприємствам і організаціям; громадським об`єднанням; релігійним організаціям; промисловим, транспортним та іншим несільськогосподарським підприємствам, установам і організаціям; для ведення лісового господарства спеціалізованим підприємствам.

Компетенцію сільських, селищних і міських районного підпорядкування Рад народних депутатів у галузі регулювання земельних відносин визначено ст. 9 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин). Так, до відання сільських, селищних і міських районного підпорядкування Рад народних депутатів у галузі регулювання земельних відносин на їх території належить: передача земельних ділянок у власність, надання їх у користування, в тому числі на умовах оренди, у порядку, встановленому статтями 17 і 19 цього Кодексу; здійснення державного контролю за використанням і охороною земель, додержанням земельного законодавства; сприяння створенню екологічно чистого середовища і поліпшенню природних ландшафтів; припинення права власності або користування земельною ділянкою чи її частиною; видача висновків про надання або вилучення земельних ділянок, яке провадиться вищестоящою Радою народних депутатів.

Відповідно до ст. 12 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) до відання обласних Рад народних депутатів у галузі регулювання земельних відносин на їх території належить: надання земельних ділянок у користування в порядку, встановленому статтею 19 цього Кодексу; вилучення земель відповідно до статті 31 названого Кодексу; здійснення державного контролю за використанням і охороною земель та їх моніторингу, додержанням земельного законодавства; розробка і виконання разом з районними та міськими Радами народних депутатів обласних програм щодо раціонального використання земель, підвищення родючості ґрунтів, охорони земельних ресурсів.

Підстави для припинення права користування землею визначені ст.ст. 27, 28 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин). Так, право користування земельною ділянкою чи її частиною припиняється, зокрема, у разі припинення діяльності підприємства, установи, організації, селянського (фермерського) господарства; використання землі не за цільовим призначенням; вилучення земель у випадках, передбачених статтями 31 і 32 Кодексу. Право колективної та приватної власності на земельну ділянку чи її частину припиняється у разі добровільної відмови від земельної ділянки; припинення у випадках, передбачених пунктами 4, 6-8 статті 27 Кодексу. Припинення права власності на земельну ділянку у випадках, передбачених пунктами 1-3 частини першої ст. 27, провадиться за рішенням відповідної Ради народних депутатів.

Відповідно до ст.ст. 76,77 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) землями лісового фонду визнаються землі, вкриті лісом, а також не вкриті лісом, але надані для потреб лісового господарства. Землі лісового фонду використовуються за цільовим призначенням для ведення лісового господарства. Районні, міські, в адміністративному підпорядкуванні яких є район, Ради народних депутатів за погодженням із державними органами лісового господарства можуть надавати колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, радгоспам, іншим підприємствам, установам, організаціям і громадянам у тимчасове користування землі лісового фонду, що є у користуванні державних лісогосподарських підприємств, установ і організацій, для сільськогосподарських цілей. Плата за вказані землі вноситься в порядку, передбаченому статтею 36 цього Кодексу. Порядок використання земель лісового фонду визначається законодавством України.

Стаття 92 ЗК передбачає, що право постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають лише підприємства, установи та організації, що належать до державної або комунальної власності, а також громадські організації інвалідів України, їх підприємства (об`єднання), установи та організації та релігійні організації України, статути (положення) яких зареєстровано у встановленому законом порядку, виключно для будівництва і обслуговування культових та інших будівель, необхідних для забезпечення їх діяльності. Однак ця норма не обмежує і не скасовує чинне право постійного користування земельними ділянками, набуте особами в установлених законодавством випадках та станом на 01.01.2002 року.

За змістом ст. 16, частин 2, 3 ст. 84, частин 3, 4 ст. 142, ч. 8 ст. 149 та п. 12 розд."Перехідні положення" ЗК (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) розпорядження земельною ділянкою державної форми власності здійснюється власником земельної ділянки - державним органом виконавчої влади, а не органом місцевого самоврядування . При цьому не враховується місцезнаходження земельної ділянки - у межах міста чи за його межами (постанова Верховного Суду України від 26 березня 2012 р. у справі N 3-18гс12).

Статтею 16 Лісового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що до відання селищних і сільських Рад народних депутатів у галузі регулювання лісових відносин на їх території належить: надання земельних ділянок лісового фонду у постійне користування в межах селищ і сіл та припинення права користування ними; надання в межах селищ і сіл земельних ділянок лісового фонду у тимчасове користування для спеціального використання лісових ресурсів, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт, а також за їх межами для заготівлі другорядних лісових матеріалів, здійснення побічних лісових користувань та припинення права користування цими ділянками; здійснення заходів щодо охорони і захисту лісів, ліквідації лісових пожеж, залучення для їх гасіння протипожежної техніки, а також заборона відвідання лісів населенням і в`їзду до них транспортних засобів у період високої пожежної небезпеки в порядку, передбаченому законодавством; організація благоустрою земельних ділянок лісового фонду і культурно-побутового обслуговування відпочиваючих у лісах зелених зон та інших лісах, що використовуються для цих цілей; вирішення інших питань у галузі регулювання лісових відносин у межах своєї компетенції.

Відповідно до ст. 13 Лісового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) до відання обласних Рад народних депутатів у галузі регулювання лісових відносин на їх території належить надання земельних ділянок лісового фонду за межами населених пунктів у постійне користування та припинення права користування ними.

З наведено випливає, що сільські ради не були наділені повноваженнями щодо розпорядження земельними ділянками лісового фонду, повноваження щодо розпорядження земельними ділянками лісового фонду належали виключно до компетенції обласних Рад народних депутатів.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Статтею 26 Закону України "Про місцеве самоврядування" встановлена виключна компетенція сільських, селищних, міських рад.

Відповідно до ч.1 ст.155 Земельного кодексу України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що приймаючи рішення 13 сесії 4 скликання від 26.03.2004 р. "Про розгляд листа Козятинської РДА від 18.08.03 року №01-16-927 (про землі лісового фонду, які перебували у віданні селищної ради)", Глуховецька селищна рада діяла з перевищенням наданих їй Земельним кодексом України, Лісовим кодексом України та Законом України "Про місцеве самоврядування" повноважень , а відтак не мала правових підстав передавати спірні земельні ділянки лісогосподарського призначення КСП "Маяк", оскільки розпорядниками таких земель виступають обласні ради.

З аналізу Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин), яким регулюється діяльність та повноваження обласних рад вбачається наступне:

- обласні ради є органами місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст, у межах повноважень, визначених Конституцією України, цим та іншими законами, а також повноважень, переданих їм сільськими, селищними, міськими радами (ч.2 ст. 10 Закону);

- обласні ради на пленарних засіданнях вирішують відповідно до закону питання регулювання земельних відносин (п.21 ч.1 ст. 43 Закону);

- обласні ради можуть розглядати і вирішувати на пленарних засіданнях питання, віднесені до їх відання цим та іншими законами, зокрема прийняття рішень про віднесення лісів до категорії захисності, а також про поділ лісів за розрядами такс у випадках і порядку, передбачених законом (п.4 ч.2 ст.43 Закону);

- рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень (ч.1 ст. 59 Закону);

- обласні ради на пленарних засіданнях вирішують питання прийняття рішень про звернення до суду щодо визнання незаконними актів місцевих органів виконавчої влади, підприємств, установ та організацій, які обмежують права територіальних громад у сфері їх спільних інтересів, а також повноваження районних, обласних рад та їх органів (п. 30 ч. 1 ст. 43 Закону).

Аналіз наведених норм Закону вказує на обов`язок обласних рад здійснювати контроль за виконанням прийнятих нею рішень.

Прокурором в наданих суду поясненнях наголошено на невиконанні упродовж тривалого часу позивачем свого обов`язку щодо повернення у постійне користування спірної земельної ділянки.

Відповідно до державного Акту на право постійного користування серії ІІ-ВН в„–001040 , виданого Колективному господарству пайовиків "Маяк" на підставі рішення Глуховецької селищної ради Козятинського району Вінницької області від 13.03.1998 р., Колективному господарству пайовиків "Маяк" було надано 480,8 га землі.

Як вбачається з п. 1.14 статуту Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Маяк", зареєстрованого 26.12.2011 р., Кооператив є правонаступником реорганізованого колективного господарства пайовиків "Маяк".

Як стверджує відповідач - СВК "Маяк", він як правонаступник КСП "Маяк" є добросовісним користувачем земельної ділянки відповідно до державного акту на право постійного користування серії ІІ-ВН в„–001040 від 19.03.1998 р.

Водночас, ч.2, 3 та 4 ст. 107 ЦК України встановлено, що після закінчення строку для пред`явлення вимог кредиторами та задоволення чи відхилення цих вимог комісія з припинення юридичної особи складає передавальний акт (у разі злиття, приєднання або перетворення) або розподільчий баланс (у разі поділу), який має містити положення про правонаступництво щодо майна, прав та обов`язків юридичної особи, що припиняється шляхом поділу, стосовно всіх її кредиторів та боржників, включаючи зобов`язання, які оспорюються сторонами.

Передавальний акт та розподільчий баланс затверджуються учасниками юридичної особи або органом, який прийняв рішення про її припинення, крім випадків, встановлених законом.

Порушення положень частин другої та третьої цієї статті є підставою для відмови у внесенні до єдиного державного реєстру запису про припинення юридичної особи та державній реєстрації створюваних юридичних осіб - правонаступників.

Відповідно до постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 № 6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав (стаття 125 ЗК України).

Доказів передання по передавальним актам у зв`язку з правонаступництвом від КСП "Маяк" до СВК "Маяк" як правонаступника КСП "Маяк" земельної ділянки площею 480,8 га, з яких 265,0 га землі лісового фонду та доказів державної реєстрації за СВК "Маяк" права постійного користування спірною земельною ділянкою, відповідачем суду не надано.

Відповідно до положень ст. 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Кожний громадянин має право користуватися природними об`єктами права власності народу відповідно до закону. Власність зобов`язує. Власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству. Держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб`єкти права власності рівні перед законом.

Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону. (ст. 14 Конституції України)

За змістом ст. 7 Лісового кодексу України (в редакції чинній на даний час) ліси, які знаходяться в межах території України, є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника на ліси здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України. Ліси можуть перебувати в державній, комунальній та приватній власності. Суб`єктами права власності на ліси є держава, територіальні громади, громадяни та юридичні особи.

До відання обласних Рад народних депутатів у галузі регулювання лісових відносин на їх території належить надання земельних ділянок лісового фонду за межами населених пунктів у постійне користування та припинення права користування ними (п.1 ч.1 ст. 13 ЛК України в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин)

Статтею 30 Лісового кодексу України (в редакції чинній на даний час) визначено повноваження обласних рад у сфері лісових відносин, до яких, з поміж, іншого віднесено: забезпечення реалізації державної політики у сфері лісових відносин; забезпечення виконання загальнодержавних і державних програм з охорони, захисту, використання та відтворення лісів і затверджують регіональні (місцеві) програми з цих питань; передача у власність, надання у постійне користування земельні лісові ділянки на землях спільної власності відповідних територіальних громад, власності територіальних громад міст Києва і Севастополя та припинення права користування ними; прийняття рішень про виділення в установленому порядку для довгострокового тимчасового користування лісами лісових ділянок на землях спільної власності відповідних територіальних громад, власності територіальних громад міст Києва і Севастополя та припиняють права користування ними;

Частиною 1 статті 17 Лісового кодексу України (в редакції чинній на даний час) визначено, що у постійне користування ліси на землях державної власності для ведення лісового господарства без встановлення строку надаються спеціалізованим державним лісогосподарським підприємствам, іншим державним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані лісогосподарські підрозділи.

Як встановлено судом, Вінницька обласна рада, як орган якому делеговано повноваження розпорядження землями лісового фонду, рішенням 16 сесії №252 від 15.09.2000 р. землі лісового фонду колишніх колективних сільськогосподарських підприємств передала Вінницькому обласному комунальному спеціалізованому лісогосподарському підприємству "Віноблкомунліс".

Проте, зазначене рішення Вінницьким обласним комунальним спеціалізованим лісогосподарським підприємством "Віноблагроліс" не виконано, не прийнято землі лісового фонду колишніх колективних сільськогосподарських підприємств, у строки, визначені рішенням.

Таким чином, Вінницька обласна Рада є єдиним законним органом, який здійснює права власника земель лісового фонду, що є предметом спору, а тому її право підлягає відновленню.

Зважаючи на наведене вище, в його сукупності та виходячи з принципів законності, розумності і справедливості, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України на відповідача - Сільськогосподарський виробничий кооператив "Маяк" покладається обовязок відшкодування органу прокуратури 1921,00 грн. витрат по сплаті судового збору.

Керуючись статтями 2, 5, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 42 45, 46, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 91, 123, 129, 191, 231, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовільнити.

2. Зобов`язати Сільськогосподарський виробничий кооператив "Маяк" (22130, Вінницька область, Козятинський р-н, смт. Глухівці, вул. Верхня Садова, 1, код ЄДРПОУ: 03732070) повернути Вінницькій обласній раді (21050, м. Вінниця, вул. Соборна, 70, код ЄДРПОУ: 00022438) земельні ділянки лісогосподарського призначення загального площею 211 га (квартали 28 - 30), що знаходяться на території Глуховецької селищної ради Козятинського району Вінницької області за межами населеного пункту, а саме:

- земельну ділянку лісогосподарського призначення площею 26 га, що межує з земельними ділянками з кадастровими номерами 0521455500:02:004:0062 , 0521455500:02:004:0066 , та земельну ділянку лісогосподарського призначення площею 34, 8 га, що межує з кварталом 29 та земельними ділянками з кадастровими номерами 0521455500:02:004:0066 , 0521455500:02:004:0069 , 0521455500:02:004:0047 , 0521455500:02:004:0049 , 0521455500:02:004:0048 (квартал 28 загальною площею 60,8 га);

- земельну ділянку лісогосподарського призначення площею 77,5 га (квартал 29), що межує з кварталом 28 та земельними ділянками з кадастровими номерами 0521455500:02:004:0038 , 0521455500:02:004:0040 , 0521455500:02:004:0043 , 0521455500:02:003:0047 ;

- земельну ділянку лісогосподарського призначення площею 72,7 га (квартал 30), що межує з земельними ділянками з кадастровими номерами 0521455500:02:003:0012 , 0521455500:02:003:0019 , 0521455500:02:003:0062 , 0521486200:03:001:0002 , 0521455500:02:003:0054 , 0521455500:02:003:0007 .

3. Стягнути з Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Маяк" (22130, Вінницька область, Козятинський район, смт. Глухівці, вул. Верхня Садова, 1, код ЄДРПОУ 03732070) на користь Прокуратури Вінницької області 1921,00 грн. (одну тисячу дев`ятсот двадцять одну гривню) відшкодування витрат на судовий збір та перерахувати його за наступними реквізитами: р/р 35213099003988, ЄДРПОУ 02909909, ДКСУ, МФО 820172, отримувач: Прокуратура Вінницької області.

4. Згідно з приписами ч.1 ст.241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

5. Відповідно до положень ч.1 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

6. Примірник ухвали надіслати учасникам судового процесу рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Повне рішення складено 06 серпня 2019 р.

Суддя Колбасов Ф.Ф.

віддрук. 6 прим.:

1 - до справи.

2 - Калинівській місцевій прокуратурі - вул. В. Нестерчука, 39, м. Калинівка, Вінницька область, 22400.

3 - Прокуратурі Вінницької області - вул. Монастирська, 33, м. Вінниця, 21050.

4 - позивачу - вул. Соборна, 70, м. Вінниця, 21050.

5 - відповідачу - вул. Верхня Садова, 1, смт Глухівці, Козятинський район, Вінницька область, 22130.

6 - третій особі - вул. Сергія Зулінського, 9, м. Вінниця, 21022.