Рішення

від 01.08.2019 по справі 916/1363/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"01" серпня 2019 р.м. Одеса Справа № 916/1363/19

Господарський суд Одеської області у складі судді Степанової Л.В.

при секретарі судового засідання Топольницькій Б.П.

за участю представників сторін:

від позивача: Боровик Б.М. адвокат (приймав участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції);

від відповідача: Тарасенко О.Ю. адвокат;

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Малого приватного підприємства фірми ЕРІДОН до відповідача Сільськогосподарського обслуговуючого кооперативу Горіх Причорномор`я про стягнення 819936,10грн.

ВСТАНОВИВ:

Мале приватне підприємство фірма ЕРІДОН звернулося до Господарського суду Одеської області з позовом до відповідача Сільськогосподарського обслуговуючого кооперативу Горіх Причорномор`я про стягнення 819936,10грн.

В обґрунтування позовних вимог Мале приватне підприємство фірма ЕРІДОН посилається на неналежне виконання Сільськогосподарським обслуговуючим кооперативом Горіх Причорномор`я умов укладеного між сторонами договору поставки №1891/18/291 від 24.11.2017р. щодо своєчасної оплати поставленого товару.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 20.05.2019р. було відкрито провадження у справі №916/1363/19, ухвалено справу розглядати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 11.06.2019р. о 12:00.

В підготовчому засіданні від 11.06.2019р. було оголошено про відкладення підготовчого засідання на 02.07.2019р. о 10:30, про що зазначено у протоколі судового засідання.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 11.06.2019р. викликано учасників справи у підготовче засідання відкладене на 02.07.2019р. о 10:30.

В підготовчому засіданні від 02.07.2019р. було оголошено перерву по 11.07.2019р. о 12:45, про що зазначено у протоколі судового засідання.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 11.06.2019р. викликано учасників справи у підготовче засідання на 11.07.2019р. о 12:45.

У підготовчому засіданні від 11.07.2019р. оголошено про продовження строку підготовчого провадження та закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 11.07.2019р. продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 11.07.2019р. закрито підготовче провадження та справу призначено до розгляду по суті на 01.08.2019р. о 12:00 та викликано сторін.

В судовому засіданні від 01.08.2019р. оголошено про початок розгляду справи по суті.

В судовому засіданні від 01.08.2019р. було оголошено вступну та резолютивну частину рішення по справі №916/1363/19.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив:

24.11.2017р. між Малим приватним підприємством фірмою ЕРІДОН (позивач, Постачальник) та Сільськогосподарським обслуговуючим кооперативом Горіх Причорномор`я (відповідач, Покупець) було укладено договір поставки №1891/18/291 (далі договір) відповідно до умов якого Постачальник зобов`язується поставити Покупцю продукцію виробничо-технічного призначення, а Покупець зобов`язується прийняти та оплатити вартість такого товару. Найменування, асортимент та кількість товару, який підлягає поставці за цим договором, зазначаються в додатках, які є його невід`ємною частиною (п.п. 1.1., 1.2. договору).

Відповідно до п.п. 2.1. - 2.3. договору ціна товару в національній валюті та її еквівалент в іноземній валюті (долар США або Євро), зазначається у додатках до цього договору. Ціна товару в національній валюті є орієнтовною та остаточно визначається на дату фактичної оплати товару на умовах цього договору. Еквівалент ціни товару в іноземній валюті, який зазначено в додатку до цього договору, є незмінним на весь період дії цього договору. Загальна вартість товару, що постачається за цим договором (ціна договору), визначається додатками та видатковими накладними, з врахуванням пункту 3.2. договору. У випадку розбіжності даних у додатках та у видаткових накладних щодо кількості, асортименту, ціни товару, перевагу має видаткова накладна.

Оплата товару здійснюється Покупцем в національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок Постачальника в порядку, на умовах та в строки, визначені цим договором та додатками до нього. У випадку поставки товару на умовах попередньої оплати, допускається оплата та поставка товару на підставі рахунку на попередню оплату, що містить істотні умови поставки, без укладення додатків до цього договору. Датою оплати товару вважається день зарахування грошових коштів на банківський рахунок Постачальника. Сторони погодили, що визначення ціни та загальної вартості товару, що підлягає оплаті Покупцем, здійснюється в національній валюті України, виходячи із курсу продажу долару США або Євро до гривні, встановленому на Міжбанківській валютній біржі на момент закриття торгів у день, що передує даті оплати товару. Для визначення курсу Міжбанку сторони використовують дані, розміщені на веб- сайті http://minfln.com.ua/currencv/mb/archive/, якщо інші джерела визначення курсу іноземних валют не зазначені в додатках до цього договору. Оплата товару, який постачається на умовах попередньої оплати, здійснюється Покупцем на підставі рахунку на оплату, сформованого Постачальником, з врахуванням умов пунктів 3.1. та 3.2. договору. Термін дії рахунку на оплату складає 3 (три) банківських дні, включаючи дату його оформлення, якщо інше не буде погоджено сторонами. В разі порушення строків оплати, визначених рахунком на оплату, зарахування платежів здійснюється Постачальником, виходячи з курсу Міжбанку, встановленого на момент надходження грошових коштів на банківській рахунок Постачальника. Оплата товару, який постачається на умовах відстрочення оплати чи з використанням вексельного способу розрахунків, здійснюється Покупцем, з дотриманням умов пунктів 3.2 та 3.5 цього договору (п.п. 3.1. - 3.3. договору).

Пунктом 6.2. договору сторони встановили, що крім відповідальності, встановленої пунктами 6.1. та 6.3. цього Договору, Постачальник за прострочення оплати товару більш ніж на 10 (десять) днів, сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості несвоєчасно поставленого товару за кожний день прострочення, якщо таке порушення не є наслідком впливу незалежних від Постачальника обставин.

Згідно п.п. 6.7., 6.8. договору в разі невиконання Покупцем зобов`язань щодо оплати товару чи невиконання зобов`язань передбачених пунктами 3.2. та 3.3. цього договору, Покупець, відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, сплачує на користь Постачальника 10% річних. Річні нараховуються на загальну суму простроченої оплати. Для уникнення непорозумінь, сторони погодили, що сплата коштів, передбачених цим пунктом, є особливим видом цивільно-правової відповідальності, передбаченим ст.625 Цивільного кодексу України, та не відноситься до неустойки (штрафу чи пені). Сторони домовились про те, що стягнення штрафних санкцій (пені, штрафу, процентів) за цим договором відповідно до п.6 ст.232 Господарського кодексу України не обмежується строком нарахування та припиняється в день виконання стороною зобов`язання, а строк позовної давності щодо стягнення штрафних санкцій, у відповідності до ст.259 Цивільного кодексу України, продовжується до 3 (трьох) років.

Договір вступає в силу з моменту його підписання вповноваженими представниками сторін та скріплення печатками сторін та діє до 31.12.2018 року, а в частині проведення розрахунків за поставлений товар - до моменту проведення остаточних розрахунків. Закінчення строку дії цього договору не звільняє сторони від відповідальності за порушення, яке мало місце під час дії цього договору (п.9.2. договору).

Як вказує позивач, на виконання умов договору, на підставі додатку №1891/18/291/1-ЗЗР від 11.01.2018 року до договору, відповідачу було поставлено товар на суму 304442,81грн., а саме за видатковою накладною №19479 від 05.04.2018р. на суму 284,71грн., за видатковою накладною №19491 від 05.04.2018р. на суму 300202,66грн. та за видатковою накладною №28799 від 16.04.2018р. на суму 3955,44грн. Відповідач за отриманий товар розрахувався частково у сумі 160893,69грн., що підтверджується платіжними дорученнями №95 від 30.03.2018р., №146 від 04.06.2018р., №329 від 25.03.2019р., №15 від 22.04.2019р. Відповідачем залишилася неоплачена частина вартості отриманого товару, за додатком №1891/18/291/1-ЗЗР від 11.01.2018р. до договору, в сумі 143549,12грн.

Позивач зазначає, що на підставі додатку №1891/18/291/2-МД/П від 24.01.2018р. до договору, відповідачу було поставлено товар на суму 377740,82грн., а саме за видатковою накладною №17889 від 03.04.2018р. на суму 76079,30грн., за видатковою накладною №17894 від 03.04.2018р. на суму 85799,94грн., за видатковою накладною №19475 від 05.04.2018р. на суму 54379,98грн., за видатковою накладною №23708 від 05.04.2018р. на суму 161481,60грн. Відповідач частково розрахувався за отриманий товар на суму 76079,30грн. згідно платіжного доручення №95 від 30.03.2018р. Неоплачена частина вартості отриманого товару, з додатком №1891/18/291/2-МД/П від 24.01.2018р. до договору складає 301661,52грн.

Позивач вказує, що на підставі додатку № 1891/18/291/3-МД/О від 25.01.2018р. до Договору, відповідачу було поставлено товар на суму 236099,94грн., а саме: за видатковою накладною №18927 від 04.04.2018р. на суму 62699,98грн., за видатковою накладною №19690 від 05.04.2018р. на суму 62699,98грн., за видатковою накладною №22286 від 10.04.2018р. на суму 62699,98грн., за видатковою накладною №65678 від 18.06.2018р. на суму 48000,00грн. Відповідач частково розрахувався за отриманий товар на суму 90635,99грн. згідно платіжних доручень №88 від 16.03.2018р., №89 від 16.03.2018р., №95 від 30.03.2018р. Неоплачена частина вартості отриманого товару, за додатком №1891/18/291/3-МД/О від 25.01.2018 року до договору складає 145463,95грн.

Як зазначає позивач, позивачем було поставлено, а відповідачем було отримано товару на загальну суму 918283,57грн., відповідач за отриманий товар розрахувався частково у сумі 327608,98грн. у зв`язку з чим за відповідачем рахується заборгованість за отриманий товар у сумі 590674,59грн.

За неналежне виконання відповідачем зобов`язань за договором щодо своєчасною оплати поставленого товару, позивач нарахував останньому 31663,88грн. 10% річних від простроченої суми основної заборгованості, відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України та п. 6.7. договору поставки №1891/18/291 від 24.11.2017р., 3787,3,11грн. 18% річних за користування товарним кредитом, відповідно до ст. 536, ч. 5 ст. 694 ЦК України, умов пунктів 4. та 5. додатку № 1891/18/291/2-МД/П від 24.01.2018р. до договору поставки №1891/18/291 від 24.11.2017р., додатку №1891/18/291/3-МД/0 від 25.01.2018р. до договору поставки №1891/18/291 від 24.11.2017р., 23371,20грн. 22% річних за користування товарним кредитом, відповідно до ст. 536, ч. 5 ст. 694 ЦК України, умов пунктів 4. та 5. додатку №1891/18/291/1-ЗЗР від 11.01.2018р. до договору поставки №1891/18/291 від 24.11.2017р., 113990,01грн. пені згідно пункту 6.2. договору поставки №1891/18/291 від 24.11.2017р.

Враховуючи викладене, позивач просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі та стягнути з відповідача 590674,59грн. основного боргу, 22363,31грн. інфляційних витрат, 31663,88грн. 10% річних від простроченої суми основної заборгованості, 3787,3,11грн. 18 % річних за користування товарним кредитом, 23371,20грн. 22% річних за користування товарним кредитом, 113990,01грн. пені.

Відповідач проти позовних вимог заперечує посилаючись на те, що позивач зазначає, що непогашена сума боргу складає 590674,59грн., але, у зв`язку з тим, що відповідачем, відповідно до платіжного доручення №374 від 25.06.2019р. здійснено оплату за договором поставки №1891/18/291 від 24.11.2017р. на рахунок позивача грошових коштів у розмірі 68328,00грн, сума боргу станом на день подання відзиву складає 522346,59грн. Позивач у позовній заяви зазначає, що згідно додатку №1891/18/291/1- ЗЗР від 11.01.2018р. відповідачу поставлено товар на загальну суму 304442,81грн., з яких здійснено оплату на суму 160893,69грн., борг становить 143549,12грн., згідно додатку №1891/18/291/2-МД/П від 24.01.2018р., відповідачу поставлено товар на суму 377740,82грн. з яких відповідачем сплачено 76079,30грн., борг 301661,52грн., згідно додатку №1891/18/291/3-МД/О від 25.01.2018р. відповідачу поставлено товар на суму 236099,94грн., з яких відповідачем сплачено 90635,99грн., борг 145463,95грн. Однак, відповідно до платіжного доручення №95 від 30.03.2018р. сплачено 107000,00грн, відповідно до платіжного доручення №146 від 04.06.2018р. сплачено 60608,98грн., відповідно до платіжного доручення №329 від 25.03.2019р. сплачено 10000,00грн., відповідно до платіжного доручення №15 від 19.04.2019р. сплачено 90000,00грн., відповідно до платіжного доручення №88 від 16.03.2018р. сплачено 30000,00грн, відповідно до платіжного доручення №89 від 16.03.2018р. сплачено 30000,00грн.

Відповідач зазначає, що відповідно до платіжного доручення №95 від 30.03.2018р. сплачено 107000,00грн. саме за додатком №1891/18/291/1-ЗЗР від 11.01.2018р. у зв`язку з чим борг за поставлений товар має бути розподілений наступним чином: згідно додатку №1891/18/291/1-ЗЗР від 11.01.2018р. до договору поставки №1891/18/291 від 24.11.2017р., відповідачем здійснено оплату на суму 267608,98грн. борг 36833,83грн., згідно додатку №1891/18/291/2-МД/П від 24.01.2018р., борг 377740,82грн., згідно додатку №1891/18/291/3-МД/О від 25.01.2018р. відповідачем сплачено 60000,00грн. борг 176099,94грн.

Як вказує відповідач, позивач, посилаючись на умови зазначених додатків до договору поставки здійснив нарахування за користування товарним кредитом у розмірі 22% річних згідно додатку №1891/18/291/1-ЗЗР від 11.01.2018 до договору та 18% річних, згідно додатку № 1891/18/291/2-МД/П від 24.01.2018 і додатку №1891/18/291/3- МД/О від 25.01.2018. Так, відповідно до розрахунків позивача, розмір процентів за користування товарним кредитом, виходячи з залишку боргу, відповідно до додатку №1891/18/291/1-ЗЗР від 11.01.2018 складає 23371,20грн., однак як вже було зазначено позивачем невірно розраховано суму заборгованості на яку нараховані 22та 18% річних.

Відповідач, посилаючись на ст. 692 ЦК України та постанови ВСУ від 24.12.2013 №3-37гс13 та від 01.07.2014 № № 3-31гс14, 3-32гс14, вважає неправомірним нарахування позивачем одночасно за один і той самий період на одну і ту ж саму суму 10% річних за умовами 6.7 договору та 22% та 18% річних за умовами п. 4 додатків до договору одночасно. Відповідач вважає неправомірним нарахування 10% річних у розмірі 31663,88грн.

Відповідач стверджує, що загальний розмір грошових коштів, що підлягає стягненню з Відповідача становить 718 487,90грн.

Враховуючи викладене, у своєму відзиві на позовну заяву відповідач просить стягнути з відповідача на користь позивача 718 487,90грн. з яких 522346,59грн. - основна сума боргу, 22363,31грн. - інфляційне збільшення суми боргу, 113990,01грн. - пеня, 59787,89грн. - відсотки за користування товарним кредитом, в решті вимог відмовити.

У відповіді на відзив відповідача позивач зазначає, що позивач не заперечує проти факту здійснення часткової оплати заборгованості, також останній подав відповідну заяву на підтвердження цього факту. Однак зазначена оплата відбулася після відкриття провадження у справі №916/1363/19, а відповідно, позивач при поданні позову вірно зазначив суму основного боргу за договором поставки №1891/18/291 від 24.11.2017р. Твердження відповідача про те, що згідно платіжного доручення №95 від 30.03.2018, сплачено 107000,00грн. саме за додатком №1891/18/291/1-ЗЗР від 11.01.2018 року. не відповідає дійсності, оскільки згідно призначення платежу за платіжним дорученням №95 від 30.03.2018р. визначено: попередня оплата за добрива зг. рах №17838 від 29.03.2018р. за додатком №1891/18/291/1-ЗЗР від 11.01.2018р. було поставлені засоби захисту рослин, а за міндобрива, таким чином позивач правомірно здійснив зарахування сум оплат від відповідача.

Крім того позивач не погоджується з доводами відповідача про неправомірне нарахування за один і той самий період на одну і ту ж саму суму 10% річних за умовами п. 6.7. договору та 22% та 18% річних за умовами п. 4 додатків до договору одночасно, оскільки беручи до уваги різну правову природу процентів за користування товарним кредитом, передбачених ст. 536 Цивільного кодексу України і процентів, що стягуються відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, а також відсутність у чинному законодавстві обмежень, одночасне стягнення 22% річних та 18% річних за користування товарним кредитом (відповідно до ст. 536, ч. 5 ст. 694 Цивільного кодексу України, умов пунктів 4. та 5. додатків до договору поставки №1891/18/291 від 24.11.2017р., а також обов`язку боржника на вимогу кредитора сплатити 10% річних від простроченої суми відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, п. 6.7. договору поставки №1891/18/291 від 24.11.2017), є обґрунтованим та правомірним.

В своїх запереченнях відповідач зазначає, що відповідно до платіжного доручення №95 від 30.03.2018р., сплачено 107000,00грн. саме за додатком №1891/18/291/1-ЗЗР від 11.01.2018р. у зв`язку з чим борг за поставлений товар згідно додатку №1891/18/291/1-ЗЗР від 11.01.2018р. складає - 36833,83грн. Згідно додатку № 1891/18/291/2-МД/П від 24.01.2018р., борг складає 377740,82грн. Згідно додатку №1891/18/291/3-МД/О від 25.01.2018, відповідачем сплачено 60000,00грн., борг складає 176099,94коп. У зв`язку з чим, розмір процентів за користування товарним кредитом відповідно до додатку №1891/18/291/1-ЗЗР від 11.01.2018р. складає 12940,95грн.

Відповідач стверджує, що застосування відповідальності у вигляді сплати процентів за неправомірне користування чужими грошовими коштами, передбаченої статтею 625 ЦК України та одночасне стягнення процентів за неправомірне користування чужими грошовими коштами у розмірі, встановленому договором (ст. 536 ЦК України), є недопустимим, оскільки дані норми доповнюють одна одну і встановлюють одну і ту ж відповідальність. У зв`язку з вищезазначеним, відповідач вважає неправомірним нарахування 10% річних у розмірі 31663,88грн.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши наявні докази у сукупності та надавши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до частини 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення , зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 175 Господарського процесуального кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

У відповідності зі статтею 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

У відповідності до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Судом встановлено, що 24.11.2017р. між позивачем та відповідачем було укладено договір поставки №1891/18/291 відповідно до умов якого позивач зобов`язався поставити відповідачу продукцію виробничо-технічного призначення, а відповідач зобов`язався прийняти та оплатити вартість такого товару. Найменування, асортимент та кількість товару, який підлягає поставці за цим договором, зазначаються в додатках, які є його невід`ємною частиною.

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем, на виконання умов договору, на підставі додатку №1891/18/291/1-ЗЗР від 11.01.2018 року до договору, відповідачу було поставлено товар на суму 304442,81грн., а саме за видатковою накладною №19479 від 05.04.2018р. на суму 284,71грн., за видатковою накладною №19491 від 05.04.2018р. на суму 300202,66грн. та за видатковою накладною №28799 від 16.04.2018р. на суму 3955,44грн.

Згідно до ст. 193 Господарського кодексу України, яка цілком кореспондується зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. (ст. 525 ЦК України).

Згідно ч.1 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Умовами договору сторони встановили, що оплата товару здійснюється Покупцем в національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок Постачальника в порядку, на умовах та в строки, визначені цим договором та додатками до нього. У випадку поставки товару на умовах попередньої оплати, допускається оплата та поставка товару на підставі рахунку на попередню оплату, що містить істотні умови поставки, без укладення додатків до цього договору. Датою оплати товару вважається день зарахування грошових коштів на банківський рахунок Постачальника. Сторони погодили, що визначення ціни та загальної вартості товару, що підлягає оплаті Покупцем, здійснюється в національній валюті України, виходячи із курсу продажу долару США або Євро до гривні, встановленому на Міжбанківській валютній біржі на момент закриття торгів у день, що передує даті оплати товару. Для визначення курсу Міжбанку сторони використовують дані, розміщені на веб- сайті http://minfln.com.ua/currencv/mb/archive/, якщо інші джерела визначення курсу іноземних валют не зазначені в додатках до цього договору. Оплата товару, який постачається на умовах попередньої оплати, здійснюється Покупцем на підставі рахунку на оплату, сформованого Постачальником, з врахуванням умов пунктів 3.1. та 3.2. договору. Термін дії рахунку на оплату складає 3 (три) банківських дні, включаючи дату його оформлення, якщо інше не буде погоджено сторонами. В разі порушення строків оплати, визначених рахунком на оплату, зарахування платежів здійснюється Постачальником, виходячи з курсу Міжбанку, встановленого на момент надходження грошових коштів на банківській рахунок Постачальника. Оплата товару, який постачається на умовах відстрочення оплати чи з використанням вексельного способу розрахунків, здійснюється Покупцем, з дотриманням умов пунктів 3.2 та 3.5 цього договору (п.п. 3.1. - 3.3. договору).

Як встановлено судом, відповідач за отриманий товар розрахувався частково у сумі 327608,98грн. у зв`язку з чим за відповідачем рахується заборгованість за отриманий товар у сумі 590674,59грн.

Під час розгляду справи відповідачем було частково погашено заборгованість відповідно до платіжного доручення №374 від 25.06.2019 на суму 68328,00грн.

Позивач під час розгляду справи підтвердив часткову сплату відповідачем заборгованості у сумі 68328,00грн.

Відповідно до п.2 ч.1 Господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Враховуючи, що відповідачем частково погашено заборгованість у сумі 68328,00грн., суд дійшов висновку про закриття провадження у справі в частині стягнення з відповідача 68328,00грн. основного боргу.

Таким чином, станом на день розгляду справи заборгованість відповідача перед позивачем за договором поставки складає 522346,59грн.

Суму основного боргу у розмірі 522346,59грн. відповідач визнав у повному обсязі.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача основного боргу у сумі 522346,59грн.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача 22363,31грн. індексу інфляції відповідно до ст.625 ЦК України слід значити наступне.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок індексу інфляції у сумі 22363,31грн. за період з 16.11.2018р. по 25.03.2019р. на суму заборгованості у розмірі 690674,59грн., вважає його вірним та зазначає, що стягненню з відповідача підлягає індекс інфляції у сумі 22363,31грн. за період 16.11.2018р. по 25.03.2019р. на суму заборгованості у розмірі 690674,59грн.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача 10% річних у сумі 31663,88грн. відповідно до ст.625 ЦК України та п.6.7. договору слід зазначити наступне.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 6.7. договору сторони передбачили, що в разі невиконання Покупцем зобов`язань щодо оплати товару чи невиконання зобов`язань передбачених пунктами 3.2. та 3.3. цього договору, Покупець, відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, сплачує на користь Постачальника 10% річних. Річні нараховуються на загальну суму простроченої оплати. Для уникнення непорозумінь, сторони погодили, що сплата коштів, передбачених цим пунктом, є особливим видом цивільно-правової відповідальності, передбаченим ст.625 Цивільного кодексу України, та не відноситься до неустойки (штрафу чи пені).

За змістом ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України нарахування процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у отриманні компенсації (плати) від боржника за утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Як вже зазначалося, статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Посилання відповідача на те, що позивачем неправомірно нараховано 10% річних судом до уваги не приймається оскільки умовами договору сторони передбачили відповідальність відповідача за невиконання зобов`язань сплатою на користь позивача 10% річних.

Станом на день розгляду справи відповідачем не надано доказів щодо визнання у судовому порядку п.6.7. недійсним у зв`язку з чим станом на день розгляду справи вказаний пункт договору є чинним.

Суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок 10% річних у сумі 31663,88грн. у тому числі за період з 17.10.2018р. по 15.11.2018р. на суму боргу у розмірі 145463,95грн., за період з 16.11.2018р. по 25.03.2019р. на суму боргу у розмірі 690674,59грн., за період з 26.03.2019р. по 22.04.2019р. на суму боргу у розмірі 680674,59грн., за період з 23.04.2019р. по 26.04.2019р. на суму заборгованості у розмірі 590674,59грн. вважає його вірним та зазначає, що стягненню з відповідача підлягають 10% річних відповідно до ст.. 625 ЦК України та п.6.7. договору у сумі 31663,88грн.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача 18% за користування товарним кредитом відповідно до ст.536, ч.5 ст. 694 ЦК України, пп. 4,5 додатку №1891/18/291/2-МД/П від 24.01.2018р., додатку №1891/18/291 /3-МД/О від 25.01.2018р. до договору, у сумі 37873,11грн. та 22% річних за користування товарним кредитом відповідно до ст.536, ч.5 ст. 694 ЦК України, пп. 4,5 додатку № 1891/18/291/2-МД/П від 24.01.2018р. до договору, додатку № 1891/18/291 /3-МД/О від 25.01.2018р. до договору у сумі 23371,20грн. слід зазначити наступне.

Статтею 536 Цивільного кодексу України встановлено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч.5 ст. 694 Цивільного кодексу України якщо покупець прострочив оплату товару, на прострочену суму нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати.

Судом встановлено, що п.п. 4. 5. додатку № 1891/18/291/2-МД/П від 24.01.2018р. до договору, додатку №1891/18/291 /3-МД/О від 25.01.2018р. до договору сторони передбачили та встановили, що у разі порушення Покупцем зобов`язань щодо оплати отриманого товару на строк понад 30 (тридцять) календарних днів, Покупець, відповідно до вимог ст. 536 та ч. 5 ст. 694 Цивільного кодексу України, зобов`язаний сплатити на користь Постачальника плату за користування товарним кредитом (користування чужими грошовими коштами) у розмірі 18% (вісімнадцять відсотків) річних, нараховану на вартість отриманого, але неоплаченого Покупцем товару. Нарахування відсотків за користування товарним кредитом здійснюється від дня, коли товар підлягав оплаті за умовами цього додатку та закінчується днем повної оплати вартості отриманого Товару.

Згідно умов пунктів 4. та 5. додатку №1891/18/291/1-ЗЗР від 11.01.2018р. до договору сторони передбачили та встановили, що у разі порушення Покупцем зобов`язань щодо оплати отриманого товару на строк понад 30 (тридцять) календарних днів, Покупець, відповідно до вимог ст. 536 та ч. 5 ст. 694 Цивільного кодексу України, зобов`язаний сплатити на користь Постачальника плату за користування товарним кредитом (користування чужими грошовими коштами) у розмірі 22% річних, нараховану на вартість отриманого, але неоплаченого Покупцем товару. Нарахування відсотків за користування товарним кредитом здійснюється від дня, коли товар підлягав оплаті за умовами цього додатку та закінчується днем повної оплати вартості отриманого товару.

Посилання відповідача на неправомірне нарахування відповідачем одночасно 18 та 22 відсотків річних судом до уваги не приймається, оскільки вказані нарахування передбачені додатками до договору, які відповідно до умов договору є його невід`ємними частинами та складають повний обсяг домовленостей сторін (п.9.3. договору).

Суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок 18% річних у сумі 37873,11грн. у тому числі за період з 17.10.2018р. по 15.11.2018р. на суму боргу у розмірі 145463,95грн. та за період з 16.11.2018р. по 26.04.2019р. на суму боргу у розмірі 447125,47грн., вважає його вірним та зазначає, що стягненню з відповідача підлягають 18% річних у сумі 37873,11грн.

Суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок 22% річних у сумі 23371,20грн. у тому числі за період з 16.11.2018р. по 25.03.2019р. на суму боргу у розмірі 243549,12грн., за період з 26.03.2019р. по 22.04.2019р. на суму боргу у розмірі 233549,12грн., за період з 23.04.2019р. по 26.04.2019р. на суму боргу у розмірі 143549,12грн., вважає його вірним та зазначає, що стягненню з відповідача підлягають 22% річних у сумі 23371,20грн.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача пені у сумі 113990,01грн. слід зазначити наступне.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Отже, виходячи з матеріалів справи, відповідач виконав свої зобов`язання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 229 Господарського кодексу України учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов`язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов`язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов`язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами. Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). За приписами ст. 612 цього ж Кодексу боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ч.2 ст. 218 Господарського Кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 6.2. договору сторони встановили, що крім відповідальності, встановленої пунктами 6.1. та 6.3. цього договору, Постачальник за прострочення оплати товару більш ніж на 10 (десять) днів, сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості несвоєчасно поставленого товару за кожний день прострочення, якщо таке порушення не є наслідком впливу незалежних від Постачальника обставин.

Суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок пені у сумі 113990,01грн. у тому числі за період з 17.10.2018р. по 25.10.2018р. на суму боргу у розмірі 145463,95грн., за період з 26.10.2018р. по 15.11.2018р. на суму боргу у розмірі 145463,95грн., за період з 16.11.2018р. по 22.04.2019р. на суму боргу у розмірі 690674,59грн., за період з 23.04.2019р. по 26.04.2019р. на суму боргу у розмірі 590674,59грн., вважає його вірним та зазначає, що стягненню з відповідача підлягає пеня у сумі 113990,01грн.

Відповідно до ст.3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є зокрема справедливість, добросовісність та розумність.

Згідно ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За таких обставин, приймаючи до уваги вищенаведене, а також оцінюючи надані документальні докази в їх сукупності, позовні вимоги Малого приватного підприємства фірми ЕРІДОН до відповідача Сільськогосподарського обслуговуючого кооперативу Горіх Причорномор`я підлягають частковому задоволенню у сумі 751608,10грн. у тому числі 522346,59грн. основного боргу, 22363,31грн. інфляційних витрат, 31663,83грн. 10% річних відповідно до ст.625 ЦК України, 37873,11грн. 18% річних за користування товарним кредитом відповідно до ст. 536 ЦК України, 23371,20грн. 22% річних за користування товарним кредитом відповідно до ст. 536 ЦК України, 113990,01грн. пені, в частині стягнення з відповідача 68328,00грн. основного боргу провадження у справі підлягає закриттю.

Враховуючи, що сума боргу у розмірі 68328,00грн. було сплачено відповідачем після звернення позивача з позовом до суду, судові витрати по сплаті судового збору у сумі 12299,04грн. покласти на відповідача відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України,

Керуючись ст.ст. 73, 74, 79, 86, 129, ст.ст. п.2 ст 231, 232-241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов Малого приватного підприємства фірми "ЕРІДОН" до відповідача Сільськогосподарського обслуговуючого кооперативу "Горіх Причорномор`я" про стягнення 819936,10грн. - задовольнити частково.

2. Стягнути з Сільськогосподарського обслуговуючого кооперативу "Горіх Причорномор`я" (67642, Одеська область, Біляївський район, с.Яськи, вул. Центральна, 232, код ЄДРПОУ 40827939) на користь Малого приватного підприємства фірми "ЕРІДОН" (08143, Київська область, Києво-Святошинський район, с. Княжичі, вул. Леніна, 46, поштова адреса: 03191, м. Київ, а/с50, код ЄДРПОУ 19420704) 522346,59грн. основного боргу, інфляційні витрати 22363,31грн., 10% річних відповідно до ст.625 ЦК України 31663,83грн., 18% річних за користування товарним кредитом відповідно до ст. 536 ЦК України 37873,11грн., 22% річних за користування товарним кредитом відповідно до ст. 536 ЦК України 23371,20грн., пеню у сумі 113990,01грн., 12299,04грн. судового збору.

Наказ видати згідно зі ст. 327 ГПК України.

3. Провадження у справі в частині стягнення з Сільськогосподарського обслуговуючого кооперативу "Горіх Причорномор`я" 68328,00грн. основного боргу - закрити.

Повне рішення складено 06 серпня 2019р.

Відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Л.В. Степанова