Рішення

від 06.08.2019 по справі 360/2800/19

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

06 серпня 2019 рокуСєвєродонецькСправа № 360/2800/19

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Смішлива Т.В., розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Новопсковського районного відділу ГУМВС України у Луганській області в особі Ліквідаційної комісії Новопсковського районного відділу ГУМВС України у Луганській області про стягнення винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції,

ВСТАНОВИВ:

02 липня 2019 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Новопсковського районного відділу ГУМВС України у Луганській області в особі ліквідаційної комісії, в якій з урахуванням уточнених позовних вимог позивача просить:

- стягнути з відповідача на користь позивача за період з 16 вересня 2014 року по 31 грудня 2014 року винагороду в розмірі 100 відсотків місячного грошового забезпечення у розрахунку на місяць, а саме: 11123,56 грн.

В обґрунтування якого позивач послався на те, що під час проходження служби в ОВС у спірний період він брав безпосередню участь в антитерористичній операції,

Згідно довідки про безпосередню участь особи в Антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України від 28.01.2015 № ВДЗ/1723/А я, ОСОБА_1 , в період з 25.07.2014 по 01.08.2014 року, з 05.09.2014 року по 15.09.2014 рок, та довідки від 30.06.2015 року № ВДЗ/6480/А з 16.09.2014 року теперішній час дійсно фактично безпосередньо брав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальній цілісності України в районах проведення антитерористичної операції на території Луганської області (копія довідок додається до адміністративного позову). Від ліквідаційної комісії Новопсковського районного відділу ГУМВС України у Луганській області отримав довідку № 33 від 21.02.2019 року про нараховану та виплачену винагороду за безпосередню участь в антитерористичних операціях за період з 25 липня 2014 року по 31 грудня 2014 року.

Від ліквідаційної комісії Новопсковського районного відділу ГУМВС України у Луганській області позивач отримав довідку № 33 від 21.02.2019 року про нараховану та виплачену винагороду за безпосередню участь в антитерористичних операціях за період з 25 липня 2014 року по 31 грудня 2014 року. З інформації та даних, викладених у листі ліквідаційної комісії Новопсковського РВ ГУМВС України у Луганській області № 33 від 21.02.2019 позивач встановив, що йому за період з липня по грудень 2014 року не нараховувалась та не перераховувалась винагорода за участь в АТО, хоча в цей період часу він безпосередньо брав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районах проведення антитерористичної операції на території Луганської області, що підтверджується наданими довідками. Вважає, що дії відповідача щодо не нарахування та несплати винагороди за участь в антитерористичній операції за період з 25.07.2014 по 31.12.2014 неправомірними.

Позивач у судове засідання не прибув про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином (арк. спр. 29), в позовній заяві просив розглянути справу за його відсутності (арк.спр. 25).

Представник відповідача до суду не прибув, надав письмовий відзив від 05.08.2019 вх. № 41000/2019 (арк.спр. 35-41), у якому просив розглядати справу без його участі та вказав, що наказом АТЦ при СБУ від 07.06.2015 № 158 позивач був включений до складу сил та засобів, які залучаються та беруть безпосередню участь в антитерористичній операції на території Луганської області, забезпеченні її проведення в період з 25.07.2014.

У свою чергу відповідно до абзацу першого п. 2 наказу МВС № 719 від 23.07.2014 винагорода виплачується за час, обрахований із дня фактичного початку участі в операціях і заходах, зазначених у пункті 1 цього наказу, до дня завершення такої участі, в поточному місяці за минулий на підставі наказів командирів (начальників) органів військового управління (військових частин, закладів, установ, організацій) (командирам (начальникам) - наказів вищих командирів (начальників)), начальників органів внутрішніх справ. Вказані накази стосовно ОСОБА_1 у період з 25.07.2014 по 31.12.2014 у Новопсковському РВ ГУМВС України у Луганській області відсутні. Також зазначив, що в матеріалах справи відсутні докази участі ОСОБА_1 у заходах, зазначених у п. 2 постанови КМУ № 158 від 04.06.2014 та п. 1 наказу МВС № 719 від 23.07.2014. Як на докази безпосередньої участі в антитерористичній операції позивач вказує на довідку ГУМВС України у Луганській області про безпосередню участь в антитерористичній операції. З огляду на зміст зазначеної довідки вбачається, що підставою для їх видачі є накази АТЦ при СБУ.

Накази АТЦ при СБУ (по стройовій частині) свідчать про прибуття (включення) та вибуття (виключення) позивача до (зі) складу сил та засобів, які залучаються та беруть безпосередню участь в антитерористичній операції, тобто зазначені накази АТЦ при СБУ вказують лише про можливість залучення позивача до проведення антитерористичної операції, а не про участь у заходах, зазначених у п. 2 постанови КМУ № 158 від 04.06.2014 та п. 1 наказу МВС № 719 від 23.07.2014. З огляду на зазначена довідка ГУМВС України у Луганській області свідчить лише про можливість залучення позивача до проведення антитерористичної операції на території Луганської області у період часу з 01.08.2014 по 31.12.2014. А тому аргументи позивача про те, що він брав безпосередню участь в антитерористичній операції з 25.07.2014 по 31.12.2014 повинні бути відхилені судом, оскільки вказаний період часу є загальним періодом, що визначає лише можливість залучення позивача до проведення антитерористичної операції.

Виплата винагороди за спірний період не здійснювалась, оскільки наказ АТЦ при СБУ від 07.06.2015 № 158 видано по закінченню бюджетного періоду, а тому ГУМВСУ було позбавлено можливості зареєструвати кредиторську заборгованість щодо виплати коштів за участь в АТО за спірний період. Також відповідач зазначив, що позивач звільнений з ОВС 06.11.2015, остаточний розрахунок здійснений у листопаді 2015, а до суду звернувся лише 17.07.2019, тобто з часу, коли позивачу стало відомо про порушення своїх прав понад трьох років, а отже, строк звернення до суду із позовом, передбачений статтею 122 КАС України, на думку відповідача, сплинув.

На підставі викладеного відповідач просив суд у задоволенні позовних вимог позивача відмовити.

Відповідно до пункту першого частини третьої статті 205 КАС України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Згідно із частиною дев`ятою статті 205 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Суд вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст. 72-77, 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов наступного.

Судом установлено, що ОСОБА_1 проходив службу в органах внутрішніх справ, а також залучався до участі в антитерористичній операції, що підтверджено довідкою Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Луганській області від 30.06.2015 № ВДЗ/6480/А, у якій зазначено, що ОСОБА_1 в період з 16.09.2014 по теперішній час безпосередньо бере участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районах проведення антитерористичної операції на території Луганської області (арк. спр. 9).

Згідно з витягом з наказу Першого заступника керівника Антитерористичного Центру при Службі безпеки України (керівника Антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей) (по стройовій частині) від 07.06.2015 № 158 ОСОБА_1 значиться таким, що перебуває у складі сил та засобів, які залучаються та беруть безпосередню участь в Антитерористичній операції на території Донецької та Луганських областей, забезпечені її проведення, з метою виконання службових (бойових) завдань - старший лейтенант міліції ОСОБА_1 з 16.09.2014 (арк. спр. 47-48).

Відповідно до довідки ліквідаційної комісії Новопсковського районного відділу ГУМВС України у Луганській області від 24.07.2019 № 90 ОСОБА_1 у період 25.07.2014 по 31.12.2014 у черговій відпустці не перебував ( арк.спр. 45).

Згідно із довідкою ліквідаційної комісії Новопсковського РВ ГУМВС України у Луганській області № 91 ОСОБА_1 у період з 25.07.2014 по 31.12.2014 не перебував на лікарняному (арк. спр. 46).

Згідно з довідкою від 24.07.2019 № 87, виданою ліквідаційною комісією Новопсковського районного відділу ГУМВС України у Луганський області, грошове забезпечення позивача за спірний період складало у вересні 2014 року 2527,56 грн, у жовтні 2014 року - 2524,63 грн, у листопаді 2014 року -2873,75 грн, у грудні 2014 року - 3712,32 грн (арк. спр. 42).

За вказаною довідкою винагорода за безпосередню участь в антитерористичній операції позивачу у спірний період не нараховувалася та не сплачувалася.

Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції зазначив наступне.

Статтею 13 Закону України "Про боротьбу з тероризмом" в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, визначено, що при проведенні антитерористичної операції використовуються сили і засоби (особовий склад, спеціалісти, зброя, спеціальні і транспортні засоби, засоби зв`язку, інші матеріально-технічні засоби) суб`єктів боротьби з тероризмом, а також підприємств, установ, організацій, які залучаються до участі в антитерористичній операції, в порядку, визначеному згідно з Положенням, зазначеним у частині другій статті 12 цього Закону.

За рішенням керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України, погодженим із керівництвом відповідних суб`єктів боротьби з тероризмом, до широкомасштабних, складних антитерористичних операцій у районі їх проведення залучаються та використовуються сили та засоби (особовий склад та спеціалісти окремих підрозділів, військових частин, зброя, бойова техніка, спеціальні і транспортні засоби, засоби зв`язку, інші матеріально-технічні засоби) Служби безпеки України, Міністерства внутрішніх справ України, Національної гвардії України, Збройних Сил України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері захисту державного кордону, та органів охорони державного кордону, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, Управління державної охорони України.

Працівники правоохоронних органів, військовослужбовці та інші особи, які залучаються до антитерористичної операції, на час її проведення підпорядковуються керівнику оперативного штабу.

У спірний період (вересень - грудень 2014 року) питання виплати винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції було врегульовано пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 04.06.2014 № 158 "Про перерозподіл деяких видатків державного бюджету, передбачених Міністерству фінансів на 2014 рік та виділення коштів з резервного фонду державного бюджету", відповідно до якого за безпосередню участь в антитерористичних операціях, здійсненні заходів із забезпечення правопорядку на державному кордоні, відбиття збройного нападу на об`єкти, що охороняються військовослужбовцями, звільнення цих об`єктів у разі захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою військовослужбовцям, у тому числі строкової військової служби, особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, резервістам та працівникам (невійськовослужбовцям) льотного, льотно-підйомного, інженерно-технічного складу авіації Національної гвардії і Державної прикордонної служби, водіям автотранспортних засобів Національної гвардії і Державної прикордонної служби починаючи з 1 травня 2014 року виплачується винагорода в розмірі 100 відсотків місячного грошового забезпечення та заробітної плати, але не менш ніж 3000 гривень, у розрахунку на місяць, а також виданим на виконання цієї постанови наказом Міністерства внутрішніх справ України № 719 від 23 липня 2014 року.

На виконання постанови Кабінету Міністрів України від 04 червня 2014 року № 158 Міністерством внутрішніх справ України видано наказ № 719 від 23.07.2014, яким передбачено виплачувати військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, резервістам та працівникам (невійськовослужбовцям), льотного, льотно-підйомного, інженерно-технічного складу авіації та водіям автотранспортних засобів Національної гвардії України за безпосередню участь в антитерористичних операціях, здійсненні заходів із забезпечення правопорядку на державному кордоні, відбиття збройного нападу на об`єкти, що охороняються військовослужбовцями, звільнення цих об`єктів у разі захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою починаючи з 01 травня 2014 року винагороду в розмірі 100 відсотків місячного грошового забезпечення, але не менш ніж 3000 гривень, у розрахунку на місяць.

Обчислення цієї винагороди здійснюється з розрахунку місячного грошового забезпечення або заробітної плати (у тому числі з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди), за останньою займаною штатною посадою на час участі в зазначених операціях і заходах.

Пунктом 2 наказу № 719 від 23.07.2014 встановлено: "Винагороду виплачувати за час, обрахований із дня фактичного початку участі в операціях і заходах, зазначених у пункті 1 цього наказу, до дня завершення такої участі, в поточному місяці за минулий на підставі наказів командирів (начальників) органів військового управління (військових частин, закладів, установ, організацій) (командирам (начальникам) - наказів вищих командирів (начальників)), начальників органів внутрішніх справ".

З аналізу вищенаведених правових норм слідує, що винагорода за безпосередню участь в АТО виплачується не за весь час залучення особи до складу сил та засобів АТО, а тільки за час фактичної участі цієї особи у відповідних заходах.

При цьому безпосередня участь в АТО на території Донецької та Луганської областей має бути обов`язково підтверджена наказами Антитерористичного Центру при Службі безпеки України (керівника АТО на території Донецької та Луганської областей) та довідкою, виданою безпосередньо органом, в якому особа проходила службу.

Отже, зарахування особи до списку осіб, що безпосередньо беруть участь у проведенні антитерористичних операцій, здійснюється на підставі відповідних наказів командирів (штабу АТО), в яких зазначається про дату початку такої участі та дату фактичного завершення такої участі. В подальшому, на підставі вмотивованого рапорту керівника структурного підрозділу, де проходить службу особа, Головним управлінням МВС України в області видається відповідний наказ, який свідчить про залучення особи до виконання заходів із забезпечення правопорядку на державному кордоні, відбиття збройного нападу на об`єкти, що охороняються військовослужбовцями, звільнення цих об`єктів у разі захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою тощо та, в свою чергу, є підставою для нарахування грошової винагороди особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, призначеної за безпосередню участь у проведенні АТО.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання ухвали суду від 17 липня 2019 року відповідачем надано до суду:

- наказ Новопскоського районного відділу ГУМВС України у Луганській області № 224 від 31.10.2014 про відрядження з метою забезпечення охороно громадського порядку, боротьби з тероризмом, запобігання, виявлення та припинення зловинів, вчинених з терористичною метою в межах проведення АТО на території Луганської області, з 01 по 08 листопада 2014 року співробітників Новопсковського районного відділу ГУМВС України у Луганській області, у тому числі і ОСОБА_1 , для несення служби на блокпости (арк.спр. 33).

- наказ Новопсковського районного відділу ГУМВС України у Луганській області № 249 від 21.11.2014, яким з метою забезпечення роботи гуманітарного коридору Луганськ-Металіст-Щастя, охорони громадського порядку боротьби з тероризмом, запобігання, виявлення та припинення кримінальних правопорушень терористичної спрямованості, вчинених в районах проведення АТО на території Луганської області, відряджено ОСОБА_1 з 22 по 29 листопада 2014 року в розпорядження старшого поста (арк.спр. 32).

Згідно вищезазначених доказів, позивач брав безпосередню участь в проведенні АТО, направлявся у відрядження та на блокпости у такі періоди; з 01 по 08 листопада 2014 року, 22 по 29 листопада 2014 року.

Таким чином, документально підтверджено, що позивач приймав безпосередню участь в антитерористичній операції у листопаді 2014 року - 16 днів.

Як судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, за вказаний період позивачу не нараховувалась та не сплачувалась винагорода за безпосередню в антитерористичній операції.

Згідно з довідкою від 24.07.2019 № 87, виданою ліквідаційною комісією Новопсковського районного відділу ГУМВС України у Луганський області, грошове забезпечення позивача, у листопаді 2014 року складало -2873,75 грн а тому суд вважає, що розмір винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції позивачу повинен складати: 1600,00 грн, а саме за листопад 2014 року - (3000 : 30 х 16= 1600).

Відповідно до інформації, яка зазначена в листі Новопсковського районного відділу ГУМВС України у Луганській області в особі ліквідаційної комісії від 29.07.2019 № 92 у відповідача відсутні графіки чергувань співробітників Новопсковського районного відділу ГУМВС України у Луганській області за період з вересня 2014 року по грудень 2014 року, рапорти начальника Новопсковського районного відділу ГУМВС України у Луганській області, документи про відрядження ОСОБА_1 на блокпости, тощо пов`язані з виконанням завдань, визначених у наказах АТЦ при СБУ, таким чином інших доказів на підтвердження безпосередньої участі в АТО сторонами не надано.

З урахуванням зазначеного, суддів вважає, що позовні вимоги слід задовольнити частково, а саме, зобов`язати Новопсковський районний відділу ГУМВС України у Луганській області в особі ліквідаційної комісії нарахувати та сплатити ОСОБА_1 винагороду за безпосередню участь в антитерористичній операції за період з 01 по 08, та 22 по 29 листопада 2014 року у сумі 1600,00 грн.

Щодо строку звернення до з адміністративним позовом про стягнення винагороди суд зазначає, що відповідно до рішення Конституційного суду від 15.10.2013 № 8-рп/2013 у справі № 1-13/2013 в аспекті конституційного звернення положення частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України у системному зв`язку з положеннями статей 1, 12 Закону України "Про оплату праці" від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР зі змінами необхідно розуміти так, що у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, зокрема й за час простою, який мав місце не з вини працівника, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат.

Відповідно до п. 2.1 мотивувальної частини Рішення Конституційного суду України № 8-рп/2013 від 15 жовтня 2013 року поняття "заробітна плата" і "оплата праці", які використано у законах, що регулюють трудові правовідносини, є рівнозначними в аспекті наявності у сторін, які перебувають у трудових відносинах, прав і обов`язків щодо оплати праці, умов їх реалізації та наслідків, що мають настати у разі невиконання цих обов`язків. Під заробітною платою, що належить працівникові, або, за визначенням, використаним у частині другій ст. 233 КЗпП, належною працівнику заробітною платою необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових відносинах з роботодавцем, незалежно від того, чи було здійснене нарахування таких виплат. У разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, зокрема й за час простою, який мав місце не з вини працівника, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат.

Згідно роз`яснень Пленуму Верховного Суду України в пункті 6 Постанови № 13 від 24.12.1999 "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці" задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначення сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата податку з доходів громадян є обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Таким чином, відповідач як податковий агент згідно вимог Податкового Кодексу України зобов`язаний виплатити позивачеві винагороду за безпосередню участь в антитерористичній операції, утримавши з нього при виплаті законодавчо встановлені податки та збори.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору згідно з пунктом 1 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір", розподіл судових витрат між сторонами відповідно до вимог статті 139 КАС України не проводиться.

Керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 19, 20, 72-77, 90, 132, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Новопсковського районного відділу ГУМВС України у Луганській області в особі ліквідаційної комісії про стягнення винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції задовольнити частково.

Зобов`язати Новопсковський районний відділ ГУМВС України у Луганській області в особі ліквідаційної комісії (код ЄДРПОУ 08670881, адреса: 92303, Луганська область, Новопсковський район, смт. Новопсков, вул. Пролетарська, 20) нарахувати та сплатити ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ), винагороду за безпосередню участь в антитерористичній операції з 01 по 08 листопада 2014 року та з 22 по 29 листопада 2014 року в сумі - 1600,00 грн (одна тисяча шістсот гривень 00 коп.) з відрахуванням установлених законом податків та інших обов`язкових платежів.

У задоволені решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд.

Суддя Т.В. Смішлива